CC BY
14самоiзоляцiï етносу, забезпечити единий культур-ний i освiтнiй npocTip i в остаточному пвдсумку сприяе розширенню соцiальноï мобiльностi особи-стостi. Включення в навчальнi плани iнтегрованих курав лiтератури, культури, iсторiï, релiгiï, мисте-цтва народiв регiону допомагае зрозум^и взаемо-вплив, взаемопроникнення i взаемозбагачення ку-льтурно-iсторичного досвiду рiзних етшчних сш-льнот, виявити його загальнолюдський потенцiал.
Такий напрямок у реалiзацiï завдань полшу-льтурноï освiти, зокрема, формування мiжкульту-рно1' толерантностi, дозволяе педагогам орiентува-тися на:
- всебiчне оволодiння студентами культурою свого власного народу, як неодмшна умова ш-теграцiï в iншi культури;
- ознайомлення студентiв правам людини й навчання миролюбству;
- формування уявлень про рiзноманiття культур в Укршт i свiтi;
- виховання позитивного ставлення до культурних вiдмiнностей, що сприяють прогресу людства;
- створення умов для штеграцп в культури шших народiв;
- формування вмiнь i навичок ефективно1' взаемодiï iз представниками рiзних культур:
- виховання в дус миру, терпимостi, гуманного мiжнацiонального спiлкування.
Таким чином, полжультурне середовище нав-чального закладу активiзуe процеси самопiзнання, саморозвитку, що сприяють розвитку механiзмiв рефлексп; спрямовуе дiяльнiсть викладачiв вищо! школи на виявлення специфiки суб'eктiв освiти, !х найважливших потреб i проблем в оргашзацп процесу педагопчно! взаемодп, у якому кожний мае можливiсть виявити особисто значиму мету життедiяльностi (шдивщуально! сфери саморе-алiзацil); актуалiзувати пошук засобiв i форм адап-тацп, захисту й пiдтримки особистостi, надавати допомогу консультативного, iнформацiйного й практичного характеру, спрямовану на розвиток толерантних якостей особистосп студентiв.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Словник шшомовних слiв // Укладач О. Давидова. Тернопiль. Шдручники i посiбники. 2007. 430 с.
2. Декларащя принципiв толерантностi. Утверджена резолюцiею 5.61 Генерально! конфе-ренци ЮНЕСКО ввд 16 листопада 1995 р. Елек-тронний ресурс. Режим доступу. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_503
3. Рогалева Г. Социальная и культурная среда школ в мультикультурном регионе. Новые ценности образования: культурная и мультикультурная среда школ. М.: Инноватор, 1996. Вып. 4. С. 65-68.
DEVELOPMENT OF INTERNATIONAL COMMUNICATION CULTURE AS AN IMPORTANT
SOCIAL AND PEDAGOGICAL PROBLEM
Povidaychyk O.,
Doctor ofpedagogic sciences, professor of the Department of Sociology and Social Work of Uzhhorod National
University, Ukraine, Rohach L.
Candidate ofphilological sciences, associate professor of the Department of English Language of Uzhhorod National University, Ukraine
ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МГЖНАЦЮНАЛЬНОГО СП1ЛКУВАННЯ ЯК ВАЖЛИВА СРЩАЛЬНО-ПЕДАГОГШНА ПРОБЛЕМА
Повщайчик О.С.,
Доктор педагоачних наук, професор кафедри соцюлогп i соц1ально1 роботи Ужгородського нацюнального унверси-
тету, Украта Рогач Л.В.
кандидат фiлологiчних наук, доцент кафедри англшсько'1 мови Ужгородського нацонального унверситету, Украта
Abstract
This article deals with the questions of international communication in multicultural state. The content of terms «international communication», «culture», «culture of international communication» is determined, the main functions and content of the culture of international communication are analyzed. The most important peculiarities of the development of international culture communication in the multicultural region are revealed.
Анотащя
В статп розглядаються питания мiжнацiонального сшлкування в багатокультурному сусшльствг Ви-значено сутшсть понять «мiжнацiональне сшлкування», «культура», «культура мiжнацiонального сшлкування», проаналiзованi основш функци культури м1жнацюнального сшлкування, розкрито ïï змют. Вияв-лено особливосп формування культури мiжнацiонального сшлкування в полiетнiчному регюш.
Keywords: multicultural state, international communication, culture, development, multicultural region. Ключовi слова: багатокультурна краша, мiжнацiональне сшлкування, культура, формування, поль культурний регюн.
Украша е багатонацiональною державою i пи-тання ефективно! мiжнацiональноi взаемоди завжди були в центрi уваги. Останнiм часом в зв'язку з поси-ленням мiжетнiчноi напруги, военними дями на сход краiни вони ще бiльше активiзувалися.
Впчизнят науковщ (К. Баханов, О. Гуренко, Л. Пуховська та ш.) глибоко досл!джують р!зш аспе-кти проблеми, зокрема, наголошують на необхiдностi реалiзацii в процеа виховання молодо в багатонацю-нальнiй державi принципу полшультурносп, який вiдзначений як провщний у вихованш молод! в «Кон-цепцii громадянського виховання особистосп в умовах розвитку украшсько! державносп». Його реалiзацiя означае, що в процесi громадянського виховання мають створюватись умови для форму-вання особистосп, виховано1' в нацiональнiй культур! i водночас вщкршш шшим культурам, iдеям i цшностям. Тшьки така особистють здатна зберегти нацюнальну iдентичнiсть, осшльки глибоко усвщо-млюе нацiональну культуру як невiд'емну складову сватово! культури [1, с. 8].
У Нацюнальнш доктрин! розвитку освгги наго-лошуеться на таких прюритетних завданнях сучас-но! полшультурно1' освгга: збереження та збага-чення украшських культурно-юторичних традицiй, виховання шанобливого ставлення до нацiональних святинь, укра!нсько1' мови, а також до юторп та культури вах коршних народ!в i нацiональних мен-шин, яш живуть в Украiнi; формування культури мiжетнiчних i м!жособистюних стосуншв; виховання людини демократичного свггогляду, яка до-тримуеться громадянських прав i свобод, з повагою ставиться до традицш, культури, вiросповiдання та мови сшлкування народ!в свиу [2].
Реалiзацiя принципу полшультурносп освгга передбачае формування культури м!жнацюналь-ного спiлкування.
Ми розглядаемо культуру мiжнацiонального спiлкування як споаб органiзацii й розвитку м!ж-нацiональних взаемин, спрямованих на освоення й взаемозбагачення прогресивних нацiональних цшностей i традицiй, на створення умов для росту матерiального й духовного багатства кожно1' людини й сусшльства в цшому.
Поняття «культура» включае ви матерiальнi й духовш цшносп, створен! людським сусшльст-вом, способи, норми людсько1' д!яльносп, що характеризуют особливосп функцюнування конкретного сусшльства. Поняття «культура сшлкування» е видовим стосовно родового поняття «культура», осшльки саме в сшлкуванш виявля-ються сусшльш зв'язки людей. При цьому сшлку-вання виступае як необхвдна передумова станов-лення не тшьки сощальних вщносин, але й культурного свиу в цшому. Таким чином, культура м!жнацюнального сшлкування й матер!альна культура взаемодшть, зм!нюючи в процеа матер!а-льно-перетворюючо1' дгяльносп, як саму людину, так ! характер Н вадносин з шшими людьми.
Сутнiсть культури мiжнацiонального спшку-вання полягае в тому, що забезпечуючи збереження й розвиток накопичених окремими нацiями й переданих вш поколшня до поколiння цiнностей i традицш, вона сприяе реалiзацiï повноцiнного сшлкування мiж представниками рiзних нацюна-льностей на основi взаемозбагачення культур i створюе умови для творчого, духовного розвитку особистосп.
Доцiльно видiлити специфiчнi функцп культури мiжнацiонального спiлкування, до яких ми вадносимо: трансляцiйну - зберегти юторичну па-м'ять, критично переосмислити досвш попереднiх поколiнь i на цш основi виробити правильш кри-терiï' й соцiальнi орiентири взаемин рiзних нацiй i народностей; нормативну - виробити норми й ви-моги, що забезпечують сощальний тип поведiнки у взаеминах представнишв рiзних нацюнально-стей, вiдповiдний до вимог сучасного етапу розвитку сусшльства; комушкативну - формувати вмшня й готовнiсть установлювати контакти з особами шших нацiональностей, повнiше викори-стовувати можливостi мiжнацiонального спшку-вання для розвитку й удосконалення особистосп; сприяти формуванню толерантностi у взаеминах iз представниками рiзних культур, национальностей.
Враховуючи все вищевикладене, правомiрно включити в змiст поняття «культура мiжнацiона-льного спiлкування» наступнi складовi:
- знання про основнi цiннiснi характеристики (iнтернацiоналiзм, патрiотизм, дружба народiв, громадянсьшсть, толерантнiсть та iн.); знання про можливосп досягнення взаеморозумiння в мiжна-цiональному спiлкуваннi; знання рiдноï мови, мови краши проживання, мов шших народiв; знання й перетворення в життя загальноприйнятих на мiжнародному рiвнi норм i правил, якi регулю-ють вiдносини представникiв рiзних етшчних груп; розумiння необхiдностi трудитися на благо своеï нацiï, народiв краши проживання та ш.;
- нацюнальну скромшсть i турботу про пд-нiсть своеï наци; народiв краши проживання, усього людства; глибока повага до нацюнально1' гiдностi громадян свое1' нацiональностi i будь-яко1' iншоï, доброзичливють i такт у взаеминах; соща-льно й професiйно орiентованi реакцп на характер, стиль i особливосп поведiнки людей iнших нацю-нальностей; поеднання почуття нацiональноï й за-гальнонародно1' гордостi, приналежностi до люд-ського роду; нерозривний i постшний iнтерес до культури свого народу, народiв краши проживання, усвадомлення ïï мiсцi в загальнолюдськiй культурц розумiння значення культури мiжнацiо-нального сшлкування та ш.;
- дотримання традицiйних форм мiжнацiо-нального сшлкування, яш склалися; прагнення до оволодшня й пiдвищення культури мiжнацiональ-ного сшлкування; прагнення й сприяння розши-ренню взаемозв'язкiв свое!' нацiï з народами краши
проживання й усього свиу; прагнення реалiзувати на практицi взаемно погоджеш принципи безкон-флiктного взаеморозумiння в процес м1жнащона-льного спiлкування; здатшсть протистояти нацю-нальнiй обмеженостi й замкнутости упереджено-стi й ворожнеч^ нацiональнiй недовiрi й вiдчуженостi й ш.
Змiстова характеристика поняття «культура мiжнацiонального спшкування» показуе, що кшь-к1сть компонентiв, що становлять його, може бути бшьше, причому комбшаци цих компонентiв та-кож рiзнi, проте комплекс даних комбiнацiй, з якого випливае юнування аналiзованого явища, можна вважати достатнiм.
Доцiльно уточнити сутшсть поняття «форму-вання культури мiжнацiонального спшкування», пiд яким маемо на увазi цiлеспрямованi педагоп-чш ди, спецiально органiзованi на забезпечення нормальних мiжетнiчних взаемин серед вихован-цiв.
Формувати культуру мiжнацiонального спш-кування молодi означае:
1) прилучати особистiсть до основ знань свое! нащонально!, народно! культури;
2) допомогти усвшомити особистостi власну етнiчну шентичшсть;
3) прищеплювати почуття терпимого, пова-жного ставлення до представника шшого етносу в умовах багатонацiонального середовища;
4) формувати навички взаемоприйнятного спшкування мiж представниками рiзних етнiчних груп на основi дiлового спiвробiтництва й партнерства;
5) навчати способам культуровшповшно! взаемоди в кризових, напружених ситуац1ях;
6) розбудовувати звички толерантного само-вираження й толерантного ставлення до шших культур.
На думку вчених, формування культури мiж-нащонального спiлкування включае: визначення загально! мети й конкретних завдань; ознайом-лення молодi iз системою наукових знань про права й свободи окремо! людини i народiв, про наци i !х ввдносини, про раси й релшйш конфеси;
формування громадянських i загально-людських почутлв i свiдомостi; розвиток позитивного досвщу культури спiлкування з людьми рiз-них нацiй, рас i релiгiйних конфесiй; забезпечення високоморально! мотиваци вчинкiв i поведiнки молодi в процеа !х спiлкування.
Слiд шдкреслити, що формування культури мiжнацiонального спшкування можливо тiльки тодi, коли дотримуеться рiвновага мiж И двома взаемозалежними ланками: розвитком нащонально! самосвшомосп людини на базi свое! культури, мовного середовища й оволодшням досягненнями свiтово! культури, системою загальнолюдських щнностей.
Виховання культури мiжнацiонального спш-кування вiдбуваеться через освiту i прилучення
особистостi до культури: рiдно! (культура конкретного етносу), нащонально! i свггово!. Виникае не-обхiднiсть проектувати змiст дiяльностi iнститутiв освiти так, щоб сприйняття, освоення й вштво-рення нацiональних культурних цiнностей вшбу-валося в контекстi загальнонацiонально!, регюна-льно! i свiтово! культури, що веде до взаемозбага-чення культур при збереженш кращих рис самобутносп.
Змiст дiяльностi iнститутiв освiти й виховання включае наступш рiвнi:
- глобальний, що передбачае орiентацiю на свiтовi цiнностi, якi увiбрали в себе все краще, створене людством;
- державний (нащональний), заснований на культурних досягненнях укра!нського суспшьс-тва, який водночас увiбрав у себе культурш щнно-стi рiзних народiв;
- регюнальний (мiсцевий), що охоплюе мю-цевi етнiчнi культури, звича!, традицшш види дiя-льностi;
- одиничний - синтез, що представляе собою поеднання всього позитивного, щншсного в особистосп, що дозволяе розкрити й реалiзувати потенцiйнi можливостi кожного й допомагае шви-дк1й адаптацп в будь-якому полiкультурному ото-ченш.
У формуваннi культури мiжнацiонального спшкування вчеш (З. Гасанов, В. Крисько, В. Ма-тiс та ш.) видiляють калька компонентiв:
Перший - знання юторп, культури свого етносу, його традицш. Без нащонально! сощально! пам'ятi немае й не може бути нащонально! куль-тури.
Другий компонент - знання нацiонально! культури етносу, з яким здшснюеться процес спшкування. В умовах полжультурного суспшьства особливо важливими е знання народних звича!в i об-рядiв, свят i народних традицш, танщв, прислiв'!в, казок, народно! педагопки й медицини - всього, що пов'язане з духовною культурою, що може вбе-регти вш некомпетентностi, помилок при прий-няттi важливих рiшень i попередить необдуманi вчинки.
Третiй компонент - знання ролi свое! нацiона-льно! культури й ролi культури етносу - партнера у свгтовш культура Цi знання особливо важливi й допоможуть уберегти вiд нацiонального чванства, хизування. Об'ективна iнформацiя й глибош знання дозволять адекватно оцiнювати не тшьки свiй етнос, але й партнера по спшкуванню. Це одна з найважливших умов оцiнки явищ громад-ського життя й формування культури м1жнащона-льного спiлкування.
Четвертий компонент - знання особливостей нащонально! культури як вираження нащонально! психологи, що також дозволить уникнути помилок у спшкуванш.
У якосп п'ятого компонента може виступати емпапя, що означае знання й розумшня психоло-пчних особливостей етносу, здатшсть до ствпе-реживання, умiння поставити себе на мiсце iн-
шого. Ця яшсть найбшьш важлива в перюди неста-бшьносп й р!зних конфлшпв у сустльсга, коли особливо потр!бна шдтримка один одного. На жаль, ця яшсть розвинена далеко не однаково в уах, що також може приводити до проблем сшл-кування. Часто трапляеться так, що люди, не зна-ючи досконало мову, ввдчувають труднощ! у ви-бор! сл!в, вони можуть бути не зовам точними, але тон, яким вони розмовляють, м!мша можуть шдказати подальшу реакцш його сшврозмовни-ковг Тобто, важливими у сшлкуванн е вербальн ! невербальн засоби.
Шостий компонент - знання рщно1' мови(мови свого етносу) ! мови м!жнацюнального сшлкування (державно!). Визначення етшчного компонента освии в сучасних умовах навчальних заклащв полжультурно1 модел! здшснюеться на мовному р!вш, оскшьки саме в мовах насампе-ред, у д!алектних формах вщображеш культурн традицп р!зних етноав. Оволодшня рщною мовою передбачае не тшьки формування уяви про систему мови, але й розвиток комушкативних умшь ! навичок, оволодшня нормативною стороною мови. При цьому рщна мова, будучи культурною спадщиною, що ув!брала в себе ва законом!рносп юторичного розвитку, виступае також як зааб ш-знання культури свого народу.
Слад вщзначити, що в сучасних виховних системах формування культури м!жнацюнального сшлкування серед молод!, мае певш складности
Особливо це стосуеться пол!етшчних регютв Украши, до яких, зокрема, належить Закарпатська область, де здавна проживають украшщ, рос!яни, бшоруси, в!рмени, угорщ, румуни, словаки, поляки, тмщ, евре!, цигани та шш! нацюнальносп. Найбшьшою в обласп е угорська стльнота.
На сьогодшшнш день в Закарпатськш обласп функцюнують 123 загальноосвин школи, пмназп та л^!' з мовами навчання нацюнальних меншин. Зокрема, в Берепвському, Ужгородському, Виног-рад!вському ! Мукач!вському районах працюють навчальн заклади для угорськомовних дней, в Ра-х1вському ! Тяч!вському районах - навчальш заклади задовольняють освгтш потреби румушв, в Ужгород! та Ужгородському район! - словашв. £ також школи, де переважно навчаються дпи-роми Ужгород, Мукачево). Кр!м цього, поширеними е недшьт школи (росшсьш, в!рменсьш, ромськ1, шмецьш, еврейсьш та ш.) 1х нал!чуеться близько 20.
Педагопчш кадри для цих шшл готуе Ужгоро-дський нацюнальний ушверситет, Мукач!вський державний ушверситет, Закарпатський угорський шститут.
Важливим напрямком процесу оптим!заци ре-гулювання м1жнанацюнальних вщносин в пол!етш-чному репот е пвдвищення ефективносп мовно! политики. Мовна политика включае в себе сукуп-нють правових, полггачних, культурних та шших засоб!в, спрямованих на задоволення багатогран-них мовних потреб людей р!зних нацюнальностей з урахуванням регюнальних особливостей, вшьний
розвиток та piBHonpaBHe використання мов, збага-чення бiлiнгвiзму на основi загальнонацiонального та регiонального.
Необхщна умова оптимiзацi! мовно! полiтики - створення вiдповiдних умов для посилення в сус-пiльствi ролi та значення державно! укра!нсько! мови, виршення суперечностей мiж сутнiстю на-цюнально! культури та мовними засобами l! реаль зацi!, i одночасно врахування необхiдностi змщ-нення етносоцiально! культури, забезпечення правових гарантiй розвитку мов нацюнальних меншин, задоволення духовних потреб усiх наро-дiв.
Сьогодш однieю з суттевих проблем в робот шк1л з мовами навчання нацюнальних меншин в Закарпатськш обласп е вивчення державно! мови, оскшьки вивчення укра!нсько! мови як державно! у школах нацюнальних меншин розпочалося пльки з 1991 року. Опанування ж укра!нською мовою як державною створюе передумови для активно! уча-сл у суспiльно-громадському i культурно-освгг-ньому життi та забезпечуе право на вiдповiднi ро-бочi мiсця для громадян Укра!ни незалежно ввд ра-сово!, нацiонально! належносп, вiросповiдання. Повноцiнним громадянином держави можна бути, коли людина володiе мовою держави, в якш прожи-вае, але водночас рвдна материнська мова, безпере-чно, е найважливiшим, найбагатшим i наймiцнiшим зв'язком, що з'еднуе минулi i майбутнi поколiння народу в одне велике, юторичне живе цiле, i теж обов'язково повинна вивчатися.
Щдкреслимо, що першi роки навчання мають велике значення у розвитку дитини. Ця ютина вь дома давно, але вона не втратила свого значення i нинi. На нашу думку, в iдеалi предмети в початко-вш школi мають викладатися мовою меншин. Ви-кладання мови меншини як предмета повинно здш-снюватись на постшнш основi. Офiцiйна мова держави також повинна бути предметом постшного викладання, бажано вчителями, яш володiють двома мовами i добре знають рiвень культурно! i мовно! тдготовки дитини. У середнiй школi необ-хвдно збiльшувати кiлькiсть предмепв, якi виклада-ються державною мовою, причому, чим поступовi-шим е таке забезпечення, тим краще для розвитку дитини.
Проте, здшснюючи навчально-виховний про-цес, потрiбно гармоншно поеднувати як вивчення державно! мови, так i вивчення рщно!/материнсько! мови. Необхщно пам'ятати, що якщо для загального розвитку особистостi важливiшим критерiем е вивчення материнсько! мови, то для повноцшно! сощ-алiзацi! особистостi, як рiвноправного громадянина Укра!ни, в так1й же мiрi е оволодшня державною мовою. Вивчення державно! мови зшмае обме-ження з комушкативних можливостей, сприяе фор-муванню комунiкативно! компетентностi, як важ-ливого фактору соцiалiзацi! i рiзностороннього розвитку особистосп, виховання громадянина.
Крiм цього, реалi! сучасного розвитку суспшь-ства, розширення мiжнародних контактiв вимага-ють знання принаймнi однiе! iз поширених свiтових iноземних мов. Як слушно вiдзначае академiк
В.Кремшь, штегращя Украши у свггову сшльноту потребуе досконалого володiння громадянами шо-земними мовами. Без таких знань долучитися до мiжнародного сшвтовариства неможливо [3, с.5].
Таким чином, сьогодш в навчальних закладах повинно органчно поеднуватися вивчення рвдно!, державно! та шоземних мов, що сприяе форму-ванню культури мiжнацiонального сшлкування, попередженню мiжетнiчних конфлiктiв.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Концепцiя громадянського виховання. Mi-нiстерство освiти i науки Украши. 1нф. зб. Miн. освiти Украши, 2000. № 22. С. 7-20.
2. Нацюнальна доктрина розвитку освгти. Освгга Украши. Нормативно-правовi документи. К. : Мшешум, 2001. 472 с.
3. Кремшь В.Г. Виховання i наука - прюрите-тнi сфери розвитку сусшльства у ХХ1 ст. Вища школа. 2002. №4. С.5.
ELUCIDATION OF THE INTERDISCIPLINARY QUESTIONS AS A BACKGROUND TO THE CREATION OF WESTERN MODELS OF SELF-REALIZATION OF AN ELDERLY'S PERSONALITY IN ARTISTIC ACTIVITY
Chigintseva O.
Candidate of Pedagogic Sciences, additional education teacher Municipal Autonomous Institution of Continuing Education "Station of young technicians" of the Novouralsk city district
ОСВЕЩЕНИЕ МЕЖДИСЦИПЛИНАРНЫХ ВОПРОСОВ ПРИ ОБОСНОВАНИИ ЗАПАДНЫХ МОДЕЛЕЙ САМОРЕАЛИЗАЦИИ ЛИЧНОСТИ ПОЖИЛОГО ЧЕЛОВЕКА В ИЗОБРАЗИТЕЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ
Чигинцева О.Н.
к.п.н., педагог дополнительного образования Муниципальное автономное учреждение дополнительного образования
«Станция юных техников», г. Новоуральск
Abstract
The actual problem of self-realization of an elderly's personality is raised in this article, artistic activity is offered as a way of self-realization. There is no single, universal conception of self-realization, that is why the author put the accent on self-realization of representative of Western culture and make the interdisciplinary questions, that are from the problem's fields of various sciences, clear enough. These sciences are the following: anthropology, gerontology, culturology and others. On the ground of conclusion the description of Western models of self-realization of an elderly's personality in artistic activity is done there.
Аннотация
В данной статье поднимается актуальная проблема самореализации личности пожилого человека, в качестве способа самореализации предлагается изобразительная деятельность. В связи с тем, что не существует единого, общечеловеческого представления о самореализации, делается акцент на самореализацию личности представителя западной культуры, для этого освещаются междисциплинарные вопросы из проблемного поля различных наук: антропологии, геронтологии, культурологии и др. На основании сделанных выводов дается описание западных моделей самореализации личности пожилого человека в изобразительной деятельности.
Keywords: self-realization of elderly's personality, artistic activity, Western models, anthropology, gerontology, culturology.
Ключевые слова: самореализация личности пожилого человека, изобразительная деятельность, западные модели, антропология, геронтология, культурология.
В последние несколько десятилетий во многих странах мира происходит увеличение абсолютного числа пожилых людей и их доли в общей численности населения. Для этого в 1991 году Генеральной Ассамблеей ООН провозглашены «Принципы Организации Объединенных Наций в отношении пожилых людей», касающиеся независимости, вовлеченности, ухода, самореализации и достоинства [12]. На основе этих принципов во всем мире применяются комплексные меры - социального, экономического и технологического характера, а именно: декларируются условия для комфортного суще-
ствования пожилого человека в «обществе для людей всех возрастов» [4]; меняется пенсионное законодательство, пересматривается пенсионный возраст; происходит адаптация системы здравоохранения и других услуг социальной сферы с учетом особых потребностей людей старшего возраста, развивается медицина, достижения которой расширяют границы возраста «активной старости».
Кроме того, что в обществе предпринимаются внешние меры, каждому человеку необходимо самому решить, станет ли «активное долголетие» нормой его жизни? В настоящей статье к проблеме старения личности пожилого человека обращается
