CC BY
15
Матeрiали конференцй'
Proceedings of the Conference
актуальна Л ектолойя
1нф
УДК 616.9-02
DOI: 10.22141/2312-413x8.2.2020.199734
«I
Тeзи нayкoвo-пpaктичнoï кoнфepeнцiï з мiжнapoднoю yчacтю
■ I ■ V ■ ■ V
Iнфeкцiинi зaxвopювaння y дiтeи. CyчacниИ пoгляд нa дiaгнocтикy, лiкyвaння тa пpoфiлaктикy>
(2020 р., м. КИ'в, yKpaÏHa)
г»
Волоха А.П., Бондаренко А.В., Лсовська Г.М.
Нацюнальна медична академя п1слядипломно! освти ¡мен1 П.Л. Шупика, м. КиТв, УкраТна
1мунний захист проти noAiOMieAiTy у дггей, як отримують iмyнoсyпресивнy терапiю
Актуальшсть захисту проти полiомieлiту обумов-лена розвитком спалаху полiомieлiту, викликано-го вакциноспорщненим полiовiрусом I серотипу в Украш у 2015 роцi. Таким чином, захист вщ полювь русу важливий для дiтей, якi знаходяться на iмуносу-пресивнiй терапп. Вивчення гуморального iмунiтету проти полiомieлiту у дггей iз рiзними видами пору-шення в iмунiтетi в Украш проводиться вперше.
Мета. Вивчити стан захищеносп вiд полiомieлi-ту у вакцинованих рашше пацieнтiв, якi отримують iмуносупресивну терапiю.
Матерiали та методи. Визначення рiвня специ-фiчних антитгл до вакцинальних штамiв вiрусу поль омieлiту здiйснювалось методом 1ФА за допомогою тест-систем IBL International. 1мунний захист проти полiомieлiту оцiнювали у 24 дггей, якi знаходяться на iмуносупресивнiй терапп, та у 25 здорових вакцинованих дггей групи порiвняння.
Результати. Вiроriдноi рiзницi мгж показниками середнього рiвня антитгл до полiомieлiту основноi групи та групи порiвняння не виявлено (p = 0,589). Наявнють захисного рiвня антитгл у 70,8 % дггей, яю отримують iмуносупресивну терапiю, порiвняно з 60 % дггей контрольноi групи свщчить про те, що бгльшють дiтей основноi групи здатнi адекватно вщ-повiсти на вакцинацiю.
Висновки. Поствакцинальний iмунiтет проти по-лiомieлiту у бгльшосп вакцинованих ранiше дггей на xni iмуносупресивноi терапп засвщчив його до-статнiй рiвень при дотриманш календаря щеплень i своечаснш вакцинацп
Воробйова Н.В., Усачова О.В. Запорзький державний медичний ун1верситет, м. Запор\жжя, Укра1на
Синдром мальабсорбцп ByrAeBOAÏB на тлi poTaBipycHOï шфекцп у дггей раннього BiKy: KAÏHÏKO-Aa6opaTopHi особливост
Актуальнiсть. PoTaBipycHa iнфекцiя (РВ1) займае особливе мicце у cTpyKTypi захворюваност дiтей раннього BiKy. Однiею з провщних ланок патогенезу РВ1 е синдром мальабсорбцп вyглевoдiв.
Мета. Пpoaнaлiзyвaти клiнiкo-лaбopaтopнi прояви синдрому мальабсорбцп вyглевoдiв при РВ1 y дггей раннього BiKy та виявити фактори, що вплива-ють на його виражешсть i тpивaлicть.
Матерiали та методи. У дослщження включено 50 дней вГком вГд 1 мюяця до двох рокГв на грудному вигoдoвyвaннi з РВ1, якГ перебували на стащонар-ному лiкyвaннi в дитячому кишковому вщдгленш ЗапорГзь^ oблacнoï iнфекцiйнoï клiнiчнoï лжар-нГ (ЗО1КЛ) з 01.09.2019 р. по 01.02.2020 р. За вжом дiтей було розподглено на три групи: дгти до 6 мГс., 6—12 та 12—24 мгс. РВ1 пщтверджували виявленням антигена ротавГрусу у фекалгях Гмунохроматогра-фГчним методом з використанням тест-систем Cito Test Rota. Дгтям групи дослщження в гострий перГод РВ1 (на другу-третю та п'яту добу), а також у перГод реконвалесценцп (на десяту добу) проводило-ся нашвкгльюсне визначення у фекалгях зaгaльнoï кГлькостГ вуглеводГв (проба Бенедикта), глюкози (за допомогою тест-стрГчок глюкофан) та рГвня лакто-зи (проба Мальфатп). Результат проби МальфаттГ ощнювали за модифГкованою кольоровою шкалою, створеною заздалегГдь: 0 — вщсутшсть лактози, «+» — 0,2—0,4 % лактози, «++» — 0,5—1,0 % лактози, «+++» — 1,1—1,5 %, «++++» — вище 2 % лактози. Статистичну обробку даних здГйснювали за допомогою програми Statistica for Windows 13 (Stat Soft Inc.,
№ JPZ804I382130ARCN10-J). Для ощнки достовiр-ностi вiдмiнностей м1ж кглькюними ознаками в двох незалежних групах використовували критерiй Манна — У!тш, в декiлькох незалежних групах — кри-терiй Краскела — Уоллеса. Достовiрно значущими вважали вщмшносп при р < 0,05.
Результата та обговорення. Виявлено, що 100 % дь тей групи дослщження мали пщвищений рiвень вщ-новлюючих цукрiв у фекалiях — 1,25 [0,50; 1,75] %, при цьому в 94 % з них спостерналося пщвищення лактози до 2 [1; 4] «+» (е^валентно 0,5—1,0 % лак-този). Було вщзначено достовiрну рiзницю показни-кiв проби Бенедикта у дггей рiзних вжових груп як у гострий перюд РВ1 (на третю та п'яту добу хворо-би — р = 0,0004 та р = 0,049 вщповщно), так i в перюд реконвалесценцп (р = 0,02 на десяту добу). На початку хвороби дгги першого пiврiччя життя мали най-вищi рiвнi вуглеводiв у фекалiях, якi становили 1,75 [1,5; 2] % та в 1,75 i 3,5 раза вщповщно перевищували показники дiтей вжом 6—12 мiс. — 1,0 [0,2; 1,5] % та старше 1 року — 0,5 [0,2; 0,05] %. У реконвалесцент-ному перiодi РВ1 в жодно! дитини перших шести мюящв життя не вщбулося нормалiзащ! показника проби Бенедикта, який на десяту добу хвороби зали-шався на високому рiвнi та становив 1,0 [0,5; 1,5] %, проти 0,87 [0,4; 1,5] % i 0,4 [0,2; 0,65] % у дггей вжом 6—12 мю. i старше 1 року вщповщно. Поряд з цим фжсувалася достовiрна рiзниця показникiв нероз-щеплено! лактози в калi дiтей рiзних вжових груп у гострому перiодi РВ1 (р = 0,0001 та р = 0,023 на третю та п'яту добу вщповщно). Найвищi и показники на початку хвороби вщзначено у дггей вiком до шести мюящв — 4,0 [4,0; 4,0;] «+», проти 2,0 [1,0; 4,0;] «+» та 1,0 [0; 2,0;] «+» у дiтей вжом 6—12 мю. i старше 1 року вщповщно. На десяту добу хвороби рiвень лактози у калi дггей перших мюящв життя становив 2,0 [1,0; 3,0;] «+» та в 2 рази перевищував рiвнi лактози у дггей вжом понад 6 мю У пащенпв першого пiврiччя життя був вщзначений сильний прямий ко-реляцшний зв'язок м1ж тривалiстю дiаре! та загаль-ною кiлькiстю вуглеводiв (г = 0,71) i рiвня лактози у фекал1ях (г = 0,70) на десятий день хвороби, що свщчило про провщну роль синдрому мальабсорб-ц^ вуглеводiв, зокрема лактазно! недостатностi, в розвитку та пщтриманш дiарейного синдрому при РВ1 у дггей дано! вжово! категорГi. Залишковi прояви у виглядi нестшких випорожнень 2—3 рази на добу, метеоризму та флатуленци на момент виписки зi стацiонару спостерiгалися у 50 % дггей. Дгти iз за-лишковими проявами РВ1 на десятий день хвороби мали достовiрно вищi показники вуглеводiв у фека-л1ях (1,5 [0,75; 1,7] %), лактози (2,5 [2,0;3,0] «+») та глюкози (2,0 [1,0;4,0] «+»), проти показниюв у дiтей без залишкових проявiв хвороби (0,4 [0,2;0,5] %, 1,0 [1,0; 1,0] «+» та 1 [0; 1,0] «+» вщповщно; р = 0,00047; р = 0,000074; р = 0,011), що свщчило на користь синдрому мальабсорбцп вуглеводiв як основно! причини розвитку цих залишкових явищ РВ1. Крiм того, нестiйкi випорожнення та метеоризм пiсля виписки зi стацiонару достовiрно частiше спостерiгалися у
дггей, молодших за вiком (р = 0,0003): 72,7 % дггей першого пiврiччя життя проти 62,5 % дггей другого пiврiччя життя та 30,4 % пащенпв старше 1 року. Вщзначено, що дни з проявами харчово! алергп в гострий перюд РВ1 мали достовiрно вищi середнi показники загально! кiлькостi вуглеводiв у фекалiях (1,5 [0,75; 2,00] % та 1,65 [1,50; 1,75] % на третю та п'яту добу хвороби) порiвняно з показниками дггей iз необтяженим алерголопчним анамнезом, що становили 0,5 [0,20; 1,00] % та 0,65 [0,50; 1,50] % у наведет строки (р = 0,0024; р = 0,0096 вщповщно). Дгти iз залiзодефiцитною анемiею (44 % пащенпв) мали вищi показники вщновлюючих цу^в — 1,5 [0,75; 1,65] % та нерозщеплено! лактози — 3 [2,0; 3,0] «+» у фекал1ях в гострий перюд хвороби, що перевищували в 3 рази аналопчш показники в дггей без явищ анеми (р = 0,0078; р = 0,01 вщповщно).
Висновки. Синдром мальабсорбцп вуглеводiв мае мюце в 100 % дггей раннього вжу при РВ1 i най-iстотнiше проявляеться у дггей першого пiврiччя життя, обумовлюючи тривалу дiарею та залишковi прояви хвороби; до тригерних факторiв формуван-ня тривало! та тяжко! мальабсорбцп вуглеводiв при РВ1 слщ також вщнести наявнiсть харчово! алергп та залiзодефщитно'i анеми.
Гречанська Л.В.1, Остапенко С.П.2
1 Укра/нська вйськово-медична академя, м. Ки/в, Укра/на
2 Вйсько-медичний кл1н1чний центр профес1йно1 патологИ Збройних сил Укра/ни, м. 1рп1нь, Укра/на
КлЫчш випадки шфекцп, викликаноТ вiрусом Коксакi,
у практицi лкаря-дерматовенеролога
Вiрус Коксакi (А16), який вщноситься до ен-теровiрусiв, родини пiкорнавiрусiв, викликае ш-фекцiйне захворювання з проявами на слизовш оболонцi рота, кистях та стопах, iз переважно фе-кально-оральним механiзмом передачi. Хворшть найчастiше дiти та молодi особи. Клтчно характе-ризуеться появою везикул на слизовш ротово! по-рожнини та одночасно або згодом — на долонях та пщошвах. Супроводжуеться загальним нездужан-ням та пщвищенням температури, рiдше — дiареею та артралгiями. Захворювання зазвичай минае само-стiйно та потребуе лише симптоматичного л^ван-ня. Ця форма ентеровiрусно! шфекцп набула назву «дарусна пузирчатка порожнини рота та кшщвок», або хвороба «рука-нога-рот». Зазвичай цю iнфекцiю привозять з iнших кра!н, особливо у лiтньо-осiннiй перiод, найчаспше з Туреччини.
Продромальний перiод супроводжуеться голо-вним болем, нездужанням, пщвищенням температури, iнодi дiареею, артралпями та болем у горлi. У цей перюд захворювання важко дiагностувати. Лише поява характерних симптомiв, таких як ве-
зикульозш елементи у типових мiсцях (порожни-на рота, долош та пiдошви), дозволяе незаперечно встановити дiагноз. Погана обiзнанiсть лiкарiв сто-совно цього захворювання е причиною несвоечас-но! дiагностики та, вщповщно, неправильно! тактики ведення таких пащентш.
Пщ нашим спостереженням перебували 39 па-цiентiв — курсанпв Харкiвського нацiонального унiверситету Повiтряних сил (ХНУПС) у перюд з 29.08.2016 р. по 20.09.2016 р. iз клшчними проявами хвороби Коксакi, яким попередньо було помилко-во встановлено дiагноз: «багатоформна ексудативна еритема (БЕЕ)».
Клшчно захворювання, попередньо розцiнене як БЕЕ, визначалося синдромом загально! штокси-кацп, ГРЗ-подiбним станом, проявами фаринпту, ураженням слизово! оболонки ротово! порожнини у виглядi везикул та ерозiй, а також ураженням шю-ри дистальних вщдшв верхнiх i нижнiх юнщвок у виглядi папул, везикул, пустул та юрочок. Строки появи висипу становили в середньому 72 години вщ виникнення симптомiв ГРЗ або тонзилггу. Лока-лiзацiя висипу: на долонях та тдошвах — у 39 оаб (100 % захворших); на обличчi — у 27 (69,2 %); на слизовш твердого пщнебшня — у 39 (100 %); на сли-зовiй м'якого пщнебшня — у 5 (12,8 %); на волосис-тiй частиш голови — у 6 пащенпв (15,3 %).
У той самий перюд була отримана iнформацiя про випадки захворювання на ентеровiрусну ш-фекцiю серед дитячо! популяцп мюта Харкова та несприятливу епiдситуацiю з ще! шфекцп, яка ви-магала закриття певних шюльних закладiв, зокрема в деяких районах Харювсько! область
На користь шфекцшно! природи спалаху захворювання ^русу Коксакi) серед курсанпв ХНУПС свщчить цiла низка ознак, а саме:
— епщемюлопчш (скупчешсть особового складу в казармах, знаходження курсантiв I та II курав на однiй територп, поява нових випадкiв захворювання серед контактних оаб, швидка динамжа приросту хворих, позитивний ефект вщ застосу-вання iзоляцiйно-обсервацiйних заходiв, наявшсть ентеровiрусно! шфекцп в популяцп цившьних осiб мiста);
— наявнiсть шкубацшного перiоду, який при ентеровiруснiй шфекцп становить 2—10 днiв, що вщповщае iнкубацiйному перiоду серед курсантiв (поява нових хворих i розвиток характерно! екзан-теми згiдно з цими термшами);
— характерна клiнiчна картина (100 % ураження ротоглотки та шюри долоней i пiдошов у вск пащ-ентiв на фош ГРЗ-подiбного стану) та швидке оду-жання, що вiдповiдае однiй iз форм захворювання, викликаного ентеровiрусною шфекщею (Коксакi А16), що мае сприятливий перебiг.
На вiдмiну вiд вiрусно! шфекцп, викликано! Коксакi, багатоформна ексудативна еритема не вщноситься до шфекцшних захворювань, хоча причиною, крiм алерпчно! природи, може бути герпетична або мжоплазмова iнфекцiя. Клiнiчно
характеризуеться поширеним полiморфним ви-сипом iз типовими мiшенеподiбними папулами та iнодi рецидивуючим перебiгом. Стан пацiентiв за-звичай тяжкий, а iнодi дуже тяжкий, з розвитком такого загрозливого стану, як синдром Спвенса — Джонсона. Л^вання БЕЕ суттево вiдрiзняеться вщ хвороби Коксакi, при якiй можливе самостiйне одужання.
Необхiднiсть в обiзнаностi лiкарiв усiх спещаль-ностей стосовно хвороби Коксаю продиктована значною захворювашстю серед дiтей та пiдлiткiв, особливо тсля перебування у жарких кра!нах. Мо-жуть виникати спалахи захворювання, особливо у родинах, де багато маленьких дггей, та серед молодо яка знаходиться у тiсному побутовому контактi. Диференцiйну дiагностику потрiбно проводити з iншими iнфекцiйними захворюваннями та токси-коалергiчними захворюваннями шюри, що мають подiбнi клiнiчнi прояви.
1ванова Л.А.1, Гарас М.Н.1, ГукЛ.1.2
1 Вищий державний навчальний заклад УкраТни «Буковинський державний медичний ун1верситет», м. Черн1вц1, УкраТна
2 Обласне комунальне некомерцйне п1дприемство «Черн1вецька обласна дитяча кл1н1чна лкарня»,
м. Черн1вц1, УкраТна
Динамка захворюваност
на Kip населення ЧершвецькоТ област шд час спалаху 2017-2019 pp.
Актуальшсть. У 2017—2019 роках у рiзних кронах свиу та в нашш краш зокрема спостерпаеться зростання юлькост! хворих на кiр. Зниження рiвня охоплення вакцинацiею на xni поглиблених мпра-цГйних процесiв створило сприятливГ умови щодо поширення захворювання. ЦиклГчш епiдемiчнi пГдйоми та виникнення окремих вогнищ кору зу-мовлеш накопиченням сприйнятливого населення. Останшми десятилiттями в Украш загалом та в Чершвецькш областi зокрема спостерпалося де-кiлька епiдемiчних пГдйомГв захворювання на юр, останнiй з яких почався у 2017 рощ.
Мета. Проаналiзувати стан захворюваносп на юр дитячого населення Чершвець^ областi за три-рГчний перiод спалаху 2017—2019 роюв.
Матерiали та методи. Для аналiзу вибранi данi оперативноi шформацп щодо захворюваностi на кГр в Чершвецькш обласп ДУ «Чершвецький обласний лабораторний центр МОЗ Украши».
Результата та обговорення. Всього за перюд
3 1 ачня 2017 року по 8 ачня 2020 року в Чершвецькш област зареестровано 6427 випадюв кору, бшьшють серед захворших — дгти (67,3 %). Серед захворших у Чершвецькш област — 76 ваггтних та породгль, 387 випадюв кору у немовлят, зокрема у 7 новонароджених, з яких 6 випадюв уродженого
кору та 1 випадок набутого кору в новонароджено-го внаслщок постнатального зараження вщ захво-ргло! матерi. Серед захворглих дорослих госшталь зацп потребували 72 % пащенпв, водночас серед дитячого населення — 38 % хворих, що опосеред-ковано шдтверджуе схильнiсть до тяжчого переб^ захворювання у дорослому вщь Найбiльша частка хворих дiтей спостерпалася у вiкових пром1жках 1-4 (24 %), 5-9 (30 %) та 10-14 (24 %) рокв, вод-ночас серед дорослого населення зареестровано бгльшють хворих (50,1 %) вжом 20-29 роюв. Серед осiб iз вiдомим щеплювальним статусом 63 % хворих не були вакциноваш проти кору чи мали непо-вний вакцинальний статус з в^. Слщ вiдзначити, що упродовж 2017 року в Чершвецькш областi було зареестровано 290 випадкiв кору, з них 82 % — у дь тей, за 12 мгсящв 2018 року — 3308 випадюв, з них частка дней становиала 66,5 %, за 12 мгсящв 2019 року — 2803 випадки, з них 1873 (66,8 %) дитини. Наведеш даш свщчать на користь змщення вжово! структури хворих у дорослий вж упродовж розпалу спалаху порiвняно з його початком, для якого при-таманне класичне вiкове спiввiдношення у виглядi «дитячо! шфекцп». 1нтенсивний показник захво-рюваносп на кiр у 2018 рощ у Чершвецькш обласп зрiс у бгльше н1ж 10 разiв порiвняно з 2017 роком (365,50 проти 31,98) з подальшою тенденцiею до зменшення на кiнець 2019 року (310,19). Водночас помгсячний iнтенсивний показник у 2019 рощ мае виражений регрес: вщ 103,91 у ачш, 22,91 у червш до 6,75 у грудш.
Висновки. Отже, поширення спалаху кору в Укра!ш загалом i в Чернiвецькiй областi зокрема стало можливим через формування в популяци ди-тячого та дорослого населення молодого вiку зна-чного прошарку сприйнятливих до ще! шфекци осiб. Наразi особливостями актуального спалаху можна вважати змiщення вжово! структури хворих у дорослий вж, зокрема, в дiапазон 20-29 рокiв, iз реестрацiею випадкiв кору серед ваптних, породiль та новонароджених.
1ванова Л.А., Горбатюк 1.Б. Вищий державний навчальний заклад Укра'ни «Буковинський державний медичний ун1верситет», м. Черн1вц1, Укра'на
Д^атостична цшнють клiнiчних показникiв гострого нестрептококового тонзилофарингiту у дней
Актуальнiсть. Гострий тонзилофарингiт входить до 20 найчастiше дiагностованих захворювань у ди-тячому вiцi. Як свщчать статистичнi дослiдження, вщ 5 до 8 % вщвщувань дитячого лжаря обумовленi скаргами на бгль у горлi. Бактерiальну природу ма-ють до 30 % тонзилтв, та здебгльшого етiологiчним фактором е бета-гемолiтичний стрептокок групи А
(БГСА). Значно часпше розвиток гострого тонзиль ту спричиняе вiрусна iнфекцiя, у першу чергу аде-новiруси, рестраторно-синципальш вiруси, гер-песвiруси. Вважаеться, що вiруснi форми гострих тонзилiтiв переважно виникають в осшньо-зимо-вий перюд у дiтей перших 3 роюв життя (до 90 %), а у ввд старше 5 роюв збгльшуеться частота бактерь альних форм (до 50 %).
Мета. Дослщити дiагностичну цiннiсть показни-кiв клшчних проявiв гострого нестрептококового тонзилофарингiту у дггей.
Матерiали та методи. Для досягнення мети робо-ти методом просто! випадково! вибiрки сформована когорта дггей, якi перебували на стащонарному лiкуваннi у вщдгленш крапельних шфекцш КМУ «Обласна дитяча клшГчна лжарня» м. Чернiвцi з приводу гострого тонзилофарингиу (ГТФ). Залеж-но вГд результатiв засiвiв з тонзилярно! поверхнi на Р-гемолггачний стрептокок групи А (БГСА) сформовано двГ клшГчш групи спостереження. Першу (I) з них утворили 68 хворих на нестрептококовий тонзилофаринпт (нГТФ), а другу (II) сформували 34 дитини з позитивними заавами на БГСА — гру-па стрептококового ГТФ (сГТФ). За основними клшчними характеристиками групи були порГв-нянними. Отримаш результати дослщження були проаналiзованi за допомогою комп'ютерних про-грам Statistica StatSoft Inc. та Excel XP для Windows на персональному комп'ютерi з використанням параметричних i непараметричних методiв обчис-лення.
Результати та обговорення. Уам дГтям при над-ходженнi до стащонару проведено клiнiчне об-стеження, що дозволило виявити певш клшГчш особливосп, яю можна використовувати з дГагнос-тичною метою при першому контактi з хворим на ГТФ. Встановлено, що на користь нестрептоко-ково! природи ГТФ свiдчила наявнiсть у дитини ознак катарального запалення верхшх дихальних шляхГв (специфiчнiсть 75,8 %) у поеднанш з суб-фебрилГтетом (специфiчнiсть 93,9 %). Симптоми мгсцевого запалення, що вiдображали ознаки гострого ринофарингиу, пiдвищували посттестову вГропднгсть нГТФ на 18,3 %, а !х вщсутнгсть зни-жувала цю ймовГрнгсть на 4,5 %. Ввдзначено, що фебрильна температура тiла мала несуттеву дГа-гностичну щннгсть. Вщсутнгсть таких симптомГв, як iнтоксикацiя, головний бгль, лихоманка, у хворого на гострий тонзилофаринпт ¡з високим сту-пенем специфГчност (91,4 %) дозволяе тдтверди-ти нестрептококову природу. Водночас цей тест переважно супроводжуеться виникненням хиб-но-негативних результата (96 %). Наявнгсть кашлю з чутливгстю 35,3 %, специфГчнгстю — 76,5 %, позитивною передбачуваною щннгстю — 60,0 %, вщ'емною передбачувангстю — 54,2 % свщчила на користь нГТФ.
Висновки. Отже, з урахуванням неоднорщносп показниюв дГагностично! щнносп наведет вище клшчш ознаки можуть бути використаш лише
комплексно з шшими клГшчно-параклшчними критерГями дГагностики гострого нестрептококово-го тонзилофаринпту.
1ванова Л.А.1, Гарас М.Н.1, Блейчук Р.Ю.2, Руда Т.Д.2
1 Вищий державний навчальний заклад УкраТни «Буковинський державний медичний ун1верситет», м. Черн1вц1, УкраТна
2 Обласне комунальне неприбуткове п1дприемство «Черн1вецька обласна дитяча кл1н1чна л1карня»,
м. Черн1вц1, УкраТна
Поеднаний переб^ шфекщйного мононуклеозу та кору у тдл^ка
Актуальшсть. Починаючи з 2017 року в Украш тривае спалах кору. Сучасш тенденцп розвитку ш-фекцiйноi захворюваносп в дитячому вод, зокре-ма на xni спалаху кору, дають тдстави припустити збГльшення юлькосп дггей, яю можуть мати одно-часно кГлька шфекцшних захворювань. Наведене припущення шдтверджуеться результатами власних спостережень за падли^ом.
Матерiали та методи. ДГвчина вжом 12 роюв пе-ребувала на стащонарному лГкуванш в умовах бок-сованого вщдшення крапельних шфекцш обласноi дитячоi клiнiчноi лжарш м. Чершвщ
Результати та обговорення. Пащентку госшталь зували зГ скаргами на високу температуру, закладе-нють носа та болГ в горль При оглод була виявлена лихоманка, гншш нашарування на гшеремшованих та гшертрофованих пщнебшних мигдаликах, збгль-шення пщщелепних лГмфатичних вузлГв та гепато-спленомегалгя. Попередньо лжувалася амбулаторно
3 дГагнозом «гострий лакунарний тонзили» Гз вико-ристанням захищених амшопенщилшГв. На 4-й день госшталГзацп по тГлу, штенсившше — на обличчГ та тулубГ, з'явилися макулопапульозш висипання. На 7-му добу стащонарного лжування температура тгла нормалГзувалася, спостерГгався регрес змш на мигдаликах i лГмфовузлах, на мгсщ висипань розпочалася тгментацГя, вщновилося вгльне носове дихання. Се-ролопчно пщтверджено шфекцшний мононуклеоз ЕБВ-етюлоп! (VCA EBV IgM) та юр (IgM), у загаль-ному аналГзГ кровГ вщзначався вщносний лГмфоцитоз та атиповГ мононуклеари. Дитину виписали як ре-конвалесцента на 11-й день тсля надходження.
Висновки. Випадок демонструе труднощГ дГа-гностики двох вГрусних шфекцш на пщставГ кль шчних ознак. Водночас при щентифжацп етюло-rii дослщження, зокрема серолопчш, можуть бути корисними для пГдтвердження супутшх вГрусних i бактерГальних шфекцш. Зважаючи на вищевказане, пгд час спалаху кору у пащенпв Гз лихоманкою та макулопапульозним висипом рекомендуеться пщ-тверджувати/спростовувати юр, використовуючи лабораторш методи верифжацж
1ванова Л.А., Горбатюк 1.Б. Вищий державний навчальний заклад УкраТни «Буковинський державний медичний унверситет», м. Черн1вц1, УкраТна
Сучасш шдходи до on^Mi3a^T стартовоТ терапи гострих тонзилофарингiтiв у дггей
Актуальнiсть. Ефективнiсть стартово! терапи гострих тонзилофарингтв (ГТФ) у дггей залежить вщ своечасно! верифжацп етюлопчного чинника. Згщ-но з сучасними пщходами до дiагностики та лжуван-ня ГТФ, викликаних р-гемолггичним стрептококом групи А, для проведення диференцшно! дiагностики врахування лише клiнiчних критерив е недостатнiм, що зумовлено спГльними клiнiчними симптомами, характерними для вiрусних i бактерiальних тонзило-фарингiтiв. Тому пошук додаткових методiв виявлен-ня етiологiчного чинника ще! патологГ! е актуальним.
Мета. Вивчення дГагностично! щнносп резуль-татiв використання стрептатесту для оптимiзацГi стартового етiотропного лiкування гострих тонзилофарингтв у дггей.
Матерiали та методи. Для досягнення поставлено! мети в умовах боксованого вщдтення крапельних шфекцш КМУ «Обласна дитяча клшчна ль карня» м. Чершвщ обстежено 102 дитини з гострим тонзилофарингггом. На пщставГ результапв заавГв Гз тонзилярно! поверхш на БГСА сформовано двГ клшчш групи спостереження. Першу (I) з них утво-рили 68 хворих на нестрептококовий ГТФ (нГТФ), а другу (II) сформували 34 дитини з позитивними заавами на БГСА — група стрептококового ГТФ (сГТФ). Середнш вж пащенпв обох груп становив 8,63 ± 0,49 року (95% Д1 7,65-9,61). За основними клшчними характеристиками групи були порГв-нянними. Уам дгтям при надходженш до стащона-ру проведено бактерюлопчне дослщження мазюв зГ слизово! оболонки мигдалиюв та/або глотки, для швидкого визначення антигену БГСА використано стрептатест. Отримаш результати дослщження були проаналГзоваш за допомогою комп'ютерних паке-пв Statistica StatSoft Inc. та Excel XP для Windows на персональному комп'ютерГ з використанням пара-метричних i непараметричних методГв обчислення, а також клшжо-епщемюлопчного аналГзу.
Результати та обговорення. У хворих на стрепто-коковий ГТФ у кожному другому випадку при вико-ристанш стрептатесту траплялися хибно-негативнГ реакцГ! при прогностичнш цГнностГ вГд'емного результату 63,0 % (95% Д1 54,2-91,1). Водночас спе-цифГчнГсть тесту сягала 85,0 % (95% Д1 76,5-91,4) при прогностичнш щнносп позитивного результату 76,9 % (95% Д1 64,8-86,5). Посттестова вГропдшсть БГСА-ГнфекцГ! при позитивному тестГ зростала на 26,9 %. ДГагностична ГнформативнГсть вГд'емного результату тесту у виявленш нестрептококово! при-роди ГТФ у цглому являла собою дзеркальне вГдо-
браження наведених вище результапв: чутливiсть тесту — 74,9 %, специфiчнiсть — 50,0 %. При позитивному результат стрептатесту вщношення шансiв БГСА-шфекцп становило 5,7 % (95% Д1 2,9-11,1), а при вщ'емному результатi тесту ризик наявност нестрептококового ГТФ сягав вiдношення шан-сiв = 3,0 (95% Д1 1,6-5,4). Атрибутивний ризик ре-алiзацiï даних подiй вiдповiдно становив 0,4 та 0,27.
Висновки. Отже, висока специфiчнiсть стрептатесту (85 %) щодо виявлення БГСА при отриманш позитивного результату обумовлюе застосування антибютикотерапж Однак з урахуванням висо^ ймовiрностi отриманих хибно-негативних реакцiй (50 %) за негативного результату цього тесту проводиться культуральне дослщження мазюв зi слизовоï оболонки мигдалик1в та/або глотки з подальшим вирiшенням тактики лжування.
Корбут О.В., Буц О.Р., Дмитр'!ева О.А., Юхименко Г.Г.
Нацюнальний медичний университет ¡мен10.О. Богомольця, м. Ки'в, Украина
КлЫчш аспекти nepe6iry кору у дiтeй ешдсезону 2018 року за даними НКП МДКЛ № 2 м. Киева
Актуальшсть. Юр посщае одне з перших мгсць як причина смерт серед iнфекцiй, яким можна запо-бiгги шляхом вакцинацïï. Остання масштабна етде-мiя кору спостерiгалась в 2018-2019 рр. За 2018 рж в Украш на кiр перехворгли близько 55 тисяч людей, зокрема 34,5 тисячi дiтей.
Мета. Аналiз особливостей перебiгу кору у дггей епiдсезону 2018 року за даними НКП МДКЛ № 2 м. Киева.
MaTepiam та методи. Проведено ретроспектив-ний аналiз стацiонарних карт 280 дггей, якi перебу-вали на лiкуваннi в iнфекцiйно-боксованому вщдь леннi НКП МДКЛ № 2 м. Киева з дiагнозом «юр» у 2018 рощ.
Результата та обговорення. Встановлено, що серед захворглих тгльки 63 (22,5 %) дитини отримали щеплення проти кору. У переважно'ï бгльшосп па-цiентiв — 217 (77,5%) — вакцинац1я проти кору була повнгстю вщсутня. Дiагноз кору на догосттальному етапi було встановлено у 247 (88,2 %) дггей. Переваж-на бгльшгсть хворих — 224 (80,0 %) пащенти — були госпи^зоваш пiсля третьо! доби вщ початку захво-рювання, в перiодi висипки. В ус1х обстежених дггей юр мав середнiй стутнь тяжкостi. Дiагноз кору було шдтверджено за допомогою iмуноферментного ана-лiзу (виявлено IgM у сироватцi кровi до вiрусу кору) у 98,5 % обстежених дггей. У 67 (23,9 %) дггей кр мав ускладнений перебгс. Серед хворих з ускладненнями кору лише 12 (17,9 %) пащенпв отримали щеплення проти кору, а 55 (82,1 %) дггей не були вакциноваш. Найчаспше ускладнення спостернались у вiковiй
груш вщ 7 до 12 роюв, що становило 52,2 % (35 дггей) серед уах випадкiв ускладненого перебiгу хвороби. Серед ускладнень кору переважали захворювання дихально! системи — 57 (85,1 %) пащенпв, захво-рювання ЛОР-органiв було встановлено в 5 (7,5 %), сечовидгльно! системи — в 3 (4,5 %) дггей, яю мали ускладнений перебгс хвороби. Також були даагносто-ваш такi рiдкiснi ускладнення кору, як транзиторний коксит (1 (1,5 %) випадок), геморапчний васкулiт (1 (1,5 %) випадок), крововиливи в склери (1 (1,5 %) випадок), астешчний стан (1 (1,5 %) випадок).
Висновки. Отже, епiдемiя кору 2018-2019 рр. характеризуется поширенням захворювання серед усiх вiкових груп, переважанням серед захворiлих не щеплених проти кору дггей, великою питомою вагою середньотяжких форм хвороби, частим роз-витком ускладнень з боку дихально! системи. Най-бгльш вразливою щодо ускладнень виявилась вiкова група вiд 7 до 12 роюв. У не щеплених проти кору дь тей ускладнення спостернались втричi частiше, н1ж у щеплених.
Крамарьов С.О., Евтушенко В.В., Серякова 1.Ю.
Нацюнальний медичний ун1верситет ¡мен10.О. Богомольця, м. Ки/в, Укра/на
Особливост невролопчних ускладнень при вiтрянiй вiспi у дпей
Актуaльнiсть. Вiтряна вiспа (ВВ) — одна з най-бгльш поширених шфекцшних хвороб дитячого вiку. Невролопчш ураження займають провiдне мiсце в структурi ускладнень ВВ, !х частота колива-еться на рiвнi 5-30 %. Ураження нервово! системи при данш iнфекцГi може бути обумовлене безпосе-редньою прямою дiею вiрусу на клiтини нервово! системи, за рахунок iмуноопосередкованих мехашз-мiв, а також внаслщок приеднання вторинно! бак-терiально! шфекцп. Незважаючи на високу частоту неврологiчних ускладнень ВВ, до цього часу зали-шаеться неузгодженою тактика щодо !х рацюналь-но! дiагностики та лiкування.
Мета. Вивчити клшчш особливостi невролопч-них ускладнень у дггей з виряною вгспою.
Мaтерiaли та методи. Ретроспективне обсерва-цiйне дослщження випадкiв виряно! вгспи, усклад-нено! неврологiчними проявами. Дослщження включало пацiентiв iз вiтряною вгспою, яю проходили стацiонарне лжування у клiнiцi кафедри дитячих шфекцшних хвороб НМУ iменi О.О. Богомольця — Кшвсьюй мiськiй дитячш клiнiчнiй ш-фекцiйнiй лiкарнi (КМДК1Л) у 2018-2019 рр. Методи дослщження: клшчш, статистичнi.
Результати та обговорення. За перюд 2018— 2019 рр. у КМДК1Л проходили лжування 27 дггей iз ВВ, ускладненою невролопчними порушеннями, що становило 10,2 % вщ загально! юлькосп хворих
на виряну вгспу, яю були госшталГзоваш з приводу виряно! вгспи впродовж цього перюду часу. У всГх пащенпв невролопчна симптоматика виникала го-стро та ствпадала в час з перебном виряно! вгспи. У жодного пащента не було даних про наявнгсть су-путньо! невролопчно! патологГ!. Жоден пащент, за-лучений до даного спостереження, не був щеплений вГд виряно'! вгспи в минулому та не отримував спе-цифГчну хГмюпрофшактику захворювання. У вГковГй структурГ неврологГчнГ ускладнення часпше спосте-рГгались у дней вжом вГд 3 до 12 роюв (85,2 %), у вь ковш групГ до 3 роюв було 3 пащенти, старше 12 роюв — 1 пащент. МедГана вжу хворих з ускладненим неврологГчними симптомами перебГгом ВВ станови-ла 6,5 ± 4,3 року. У гендернш структурГ хворих з неврологГчними ускладненнями переважали хлопчики — 19 хворих (70 %). У дней, яю були включеш до нашого спостереження, серед невролопчних спосте-рГгались симптоми мозочково! атаксГ! та судомний синдром. У структурГ порушень превалювала мозоч-кова атакс1я, яка вГдмГчалась у 70 % випадюв (19 хворих). Судомний синдром спостерГгався у 8 хворих. У тому числГ у 5 пащенпв був встановлений дГагноз енцефалГчно! реакцГ!, в шших 3 хворих — судоми фе-брильного характеру. У 22,2 % хворих (6 дней), яю мали ускладнений перебГг з неврологГчними про-явами, в анамнезГ спостерГгалась супутня патолопя у виглядГ синдрому Дауна (1 хворий), лактазно! недо-статностГ (1 хворий), функцюнального порушення сфГнктера Одад (1 пацГент) та астенГчного синдрому (3 хворих). Симптоми гостро! мозочково! атаксГ! у наших пацГентГв з'являлись з 6-го по 12-й день вщ початку виряно! вГспи. Середнш термГн прояву не-врологГчних ускладнень у хворих ¡з ВВ становив 5,3 ±1,2 дня вГд початку захворювання. КлшГчш прояви в уск випадках були типовГ для ураження мозочкових структур. Зокрема, у 19 випадках були наявш симптоми загальмованосп, порушення вико-нання координацГйних проб i дисметрГ!, у 17 хворих вГдмГчався тремор i порушення мови, нГстагм — в 11 пащенпв, зниження сухожильних рефлексГв — у 9 хворих. У жодного пащента, який був залучений до спостереження, не вГдмГчалось порушення виальних функцГй та не виникало показань до госпГталГзацГ! у вщдГлення штенсивно! терапГ!. У всГх хворих спостерГгався сприятливий перебГг з повним одужанням упродовж 2—3 тижшв. СереднГй термГн перебування в стащонарГ у дГтей з вГтряною вгспою, ускладненою неврологГчними проявами, становив 9,80 ± 1,32 дня. Для додаткового обстеження у дГтей з неврологГчними ускладненнями ВВ проводилось дослщження спинномозково! рщини та магнГтно-резонансна то-мограф1я (МРТ) головного мозку. МРТ проводилась у 12 хворих (44,4 %). Змши в картиш МРТ включали розширення периваскулярних просторГв i помГрнГ запальнГ змГни в паренх1мГ головного мозку. Люм-бальна пункщя була проведена у 15 хворих (55,5 %). У 3 з 15 обстежених (20 %) у лГкворограмГ виявлено пГдвищення рГвня лейкоципв з незначним лГмфо-цитарним плеоцитозом (до 100 клпин/мкл) на фош
нормального вмiсту бiлка. У 12 випадках змши в лж-ворi були вiдсутнi. На момент виписки зi стацiонару повне одужання вщ^чалось у 22 пацiентiв (81,5 %). У 5 хворих (19 %) упродовж стащонарного лжування спостергсалось значне покращення стану, але на час виписки збергсалась незначна мозкова дисфункцiя.
Висновки. Вiтряна вiспа у дней часто ускладню-еться неврологiчними симптомами. Серед невролопчних ускладнень домшують прояви мозочково! атакси, що виникають на 5-10-й день вiд початку захворювання та мають сприятливий перебгс з повним вщновленням. Виявлеш змiни в лiкворогра-мi й результати МРТ-дослщження св!дчать про можливе органiчне ураження паренхiми головного мозку i потребують додаткових досл!джень з метою вивчення механiзму неврологiчних ускладнень при вирянш вiспi.
S.L. Matvyeyeva
Kharklv National Medical University, Kharkiv, Ukraine
Long-term observations of the peculiarities of running and treatment response " of tuberculosis in adolescents living with diabetes mellitus
Introduction. The problem of diabetes mellitus (DM) does not lose relevance due to the increasing number of patients with multiple pathologies against the background of increasing incidence of diabetes both in Ukraine and in many other countries. The epidemiological and immu-nological relationship between tuberculosis and diabetes has been proven. Diabetes mellitus is the background that contributes to the emergence and adverse course of tuberculosis, but the tuberculosis process itself creates the preconditions for the development of a disorder of carbohydrate metabolism, in the pathogenesis of which are involved numerous factors, such as dysfunction in the system of hormonal regulation of carbohydrate hydrocarbons some anti-tuberculosis drugs, damage to the processes of free radical oxidation of cell membranes, which leads to increased insulin resistance of fabrics. The incidence of diabetes among adolescents with tuberculosis is 1.3—3.2 %. Percentage of patients that were admitted with active tuberculosis combined with diabetes is 5—7 % of cases. The large amount of the incidence of tuberculosis among adolescents in the conditions of epidemic disease and the increasing incidence of diabetes among them determine the relevance of the study of this problem.
The purpose of the study to establish the characteristics of the course of tuberculosis and the efficacy of his treatment in adolescents with tuberculosis.
Materials and methods. The study involved 80 adolescents who were treated in the Kharkov hospital TB dispensary No. 1 for 20 years. The main (experimental) group consisted of 40 adolescents (23 girls and 17 boys) aged 14 to 17 years with newly diagnosed pulmonary tuberculosis and diabetes mellitus. The comparison group
consisted of 40 adolescents (29 girls and 11 boys). Thus, gender and age structures of the groups, there were without significant differences between groups. Tuberculosis among the study was firstly diagnosed. All patients underwent complete medical examination. The following investigations were performed: chest x-ray and tomographic imaging, clinical analysis ofblood, urine, sputum for Mycobacterium tuberculosis (MTB), sensitivity to tuberculin (Mantoux test). The glycemic and glucosamine profiles were studied. The level of glucose in blood was studied glucose-oxidase method. Clinical findings — the presence and prevalence of intoxication and broncho-pulmonary syndrome. Evaluation criteria of efficiency of treatment were clinical indicators in dynamics, x-ray changes (presence of infiltration, the presence or absence of cavitation), the presence of bacilli excretion.
Results and discussion. Most patients are diagnosed with infiltrative tuberculosis. The peak incidence of infiltrative tuberculosis at the age of 14—17 years can be explained by the peculiarities of adolescence, which is marked by the restructuring of the main regulatory systems of the body, which leads to a decrease in immune resistance. Among the methods for identifying TB inpa-tients with DM were their active seeking medical help. Thus, in 29 (64.04 %) patients of the experimental group, pulmonary tuberculosis was detected when visiting a doctor of the general medical network with complaints about health disorders. According to tuberculin diagnostics, no patients were identified. In the comparison group, the majority of patients were detected in prophylactic examinations (36 cases — 90.00 %). One of the most important factors in the development of tuberculosis in adolescents with DM is the epidemiological factor. It was found to be high among adolescents surveyed. Thus, in 20 (50 %) people were contacted with adults with tuberculosis, in 8 (40 %) — the source of tuberculosis infection was accompanied by drug resistance of mycobacterium tuberculosis. In 2 adolescents contact was with 2 cases of tuberculosis. The course of pulmonary tuberculosis in both groups was followed by late complications: in 8 adolescents in the tx-perimental group and in 8 adolescents from the control group (pleurisy, lesionsoflargebronchi, hemoptysis). Different types of infiltrates were found in both groups. But only in the observation group were wide spread processes such as lobitis and caseous pneumonia. In 14 (33,33 %) patients of the experimental group and in 20 (50.00 %) patients of the control group the disease course was without clinical manifestations, which was due to its timely detection. 26 (66.67 %) patients from the experimental group at the admission at the hospitalobserved the presence of intoxication syndrome. Intoxication syndrome was less pronounced in 20 (50 %) controls. Cough, sputum discharge, catarrhal phenomena were observed in 24 (51.00 %) ofthe study group and 18 (45.00 %) ofthe control group. The difference between the groups is probable. Cavitation was present in 28 patients in the experimental group (70 %) and 9 patients (22.50 %) from the control group with a significant difference between the groups. Bacilli excretion was observed in 32 patients (76.19 %) of the experimental group and in 13 patients (32.50 %)
of the comparison group. The difference between the groups is probable. Tuberculin sensitivity estimated by Mantoux test with 2 TO of PPD-L showed that adolescents with tuberculosis and DM had doubtful reactions in 9 patients (22.50 %); slightly positive (5—9 mm) — in 26 patients (65.00 %); moderate intensity (10—14 s) — in 5 patients (12.50 %); expressed intensity (15—16 mm) — in 2 patients (5.00 %). None of the adolescents in this group had hyperergic reactions. These indices are different from those of the comparison group, in which the intensity of tuberculin reactions was more pronounced and the hy-perergic results of tuberculin reactions were found in 19 patients (47.50 %). In the comparison group there were no doubtful and weakly positive reactions to tuberculin. In 21 patients, tuberculin responses (51.90 %) were expressed. The weakening of the cellular immunity of patients with DM leads to the attenuation of tuberculin reactions. The course of DM in patients with tuberculosis was severe. These patients suffered from type I of DM — insulin dependent. The duration of diabetes differed: in 5 patients of the experimental group diabetes was diagnosed simultaneously with tuberculosis, in 11 patients — in 1—3 years, in 9 patients — in 5—7 years, in 17 patients — in 8—13 years before tuberculosis disease. All adolescents were admitted to the ward with decompensated DM with high glycae-mia (24.90 ± 1.20 mlMol/l) with ketoacidosis and labile course. In adolescence, diabetes is characterized by the lability of metabolic processes. In 30 patients the course of DM was with complications: angiopathy — in 16, retinopathy — in 4, nephropathy — in 3, hepatitis — in 5. The correction of insulin therapy was made in all patients by endocrinologist. Daily dosage of insulin was increased in average with 16—32 IU. The compensation of hydrohydrate metabolism was performed by bolus-basic method. The insulins of human type, less immunogenic, preferable in adolescences with tuberculosis. During treatment, the average glycemic level was reached: 11.15 ± 1.24 mlMol/l. Most patients were treated by standardizedchemotherapy regimens. Patients were prescribed 4 antituberculosis drugs: isoniazid, rifampicin, pyrazinamide, ethambutol. The duration of the intensive phase of therapy was from 2 to 6 months. Treatment efficacy was evaluated by clinical, bacteriological, and radiological criteria. During the course of treatment, the degree of intoxication gradually decreased and after 2—3 months it was absent in all patients, except for 2 patients with caseous pneumonia from the observation group, who observed chroniccourse of tuberculosis process and its transition to fibro-cavernous tuberculosis. Catarrhal changes stopped in all patients. During the course of treatment, the degree of intoxication gradually decreased and after 2—3 months it was absent in all patients, except for 2 patients with caseous pneumonia from the observation group, who observed chronic running of tuberculosis process and its transition to fibro-cavernous tuberculosis. Catarrhal changes stopped in all patients. The blood formula was normalized in most patients at the end of the intensive care phase. Bacilli excretion was stopped observed in 32 patients of the experimental group (80.00 %) and in 40 (100 %) cases of control group. During the treatment caverns were healed in 23 of
the 28 patients (82.14 %) in experimental group and in all (100 %) of patients of control group with a significant difference between the groups. Thus, stopping of bacilli excretion and healing of caverns in the group without disturbance of carbohydrate metabolism was probably better. The termination of stopping of bacilli excretion and healing of caverns were also significantly shorter than in the diabetic group. The dynamics of resorption of infiltration in the lungs in patients with DM was slower. The peculiarity of the subsequence of treatment in experimental group was pneumosclerosis and fibrosis scarring. During 3 years after completing of the chemotherapy relapse of tuberculosis developed 10 % of patients with DM and no patients of control groups developed relapse.
Conclusions. 1. In adolescents with diabetes mellitus tuberculosis takes severe running with large area of caseous necrosis, frequent cavitations and bacilli excretion. 2. The terminations of stopping of bacilli excretion and healing of the cavitation in adolescents with diabetes mellitus more slow compared with tuberculosis in adolescents without carbohydrate disturbances. 3. Tuberculosis subsequence and relapses of the disease develops more frequently in adolescents with diabetes mellitus compared with tuberculosis in adolescents without compared with tuberculosis in adolescents without carbohydrate disturbances. 4. The compensation of carbohydrate metabolism is paramount convention of successive antituberculosis chemotherapy. 5. Adolescents with diabetes mellitus is a group of higher risk to develop of tuberculosis and must be screening for tuberculosis by Mantoux testing and annual x-ray checking starting from 15 years.
Пахольчук Т.М.1, Усачова О.В.1, СШа СЛ.1, Кляцька Л.1.1, Печупна В.В.2, Матвеева Т.Б.2, Литвиненко 1.В.3
1 Запор1зький державний медичний унверситет, м. Запоржжя, Укра/на
2 КУ «Обласна ¡нфекц/йна кл1н1чна л1карня» ОДА, м. Запоржжя, Укра/на
3 КНП «Мська дитяча лкарня № 5» ЗМР, м. Запоржжя, Укра/на
Гемолiтико-уремiчний синдром як ускладнення шфекщйноТ дiареТ у дггей (клЫчш приклади)
Актуальшсть. 1нфекцшш дiаре! у дней ранньо-го вжу iнодi ускладнюються гемолiтико-уремiчним синдромом (ГУС). ГУС являе собою серйозну проблему педiатрii та дитячо! нефрологи, тому що е од-шею з причин розвитку у дней нирково! недостат-носп з потенщальною трансформащею в хротчну хворобу нирок в подальшому.
Мета. Продемонструвати особливост перебяу гемолiтико-уремiчного синдрому у дней раннього вжу з шфекцшною дiареею.
Мaтерiaли та методи. Нами проведений ретро-спективний аналiз клшжо-лабораторних особли-востей перебяу ГУС у двох дней, яю отримували
л^вання на етапах дитячого кишкового вщдглення КУ «Обласна шфекщйна клтчна лжарня» (О1КЛ) Запорiзькоi ОДА та нефролопчного вщдглення КНП «Мгська дитяча лжарня № 5» ЗМР у 2019 р. Визначення етюлогп захворювання проводилося класичним бактерюлопчним методом, за допомо-гою швидких тестiв встановлена наявнiсть антигену ротавiрусу у фекалiях.
Результати та обговорення. Дитина Б., хлопчик 1 року 11 мгсящв, госпи^зований до дитячого шфек-щйного вщдглення О1КЛ 21.05.2019 р. з дiагнозом «ротавiрусна шфек^, гемоколiт». Патогеннi киш-ковi збудники у калi не виявленi. Мав мгсце гострий початок хвороби з появи рщких випорожнень до 4 разiв на добу з подальшим збiльшенням частоти випорожнень до 10—15, а на 3-тю добу в калi з'явились прожилки кровь При оглядi стан дитини тяжкий, млявий, шюра чиста, блiда, тепла, тургор рiзко зни-жений, губи блщо-рожев^ сухi, язик обкладений, су-хий. Живiт запалий, м'який, безболгсний при паль-пацй, гуркотить. Випорожнення рiдкi з прожилками кровi та слизу. Дiурез знижений. В аналiзах кровi анемiя легкого ступеня (еритроцити — 4,0 х 1012/л, гемоглобш (Hb) — 106 г/л; на другий день: еритроцити — 3,48 х 1012/л, Hb — 91 г/л), лейкоцитоз — 19,4 х х 109/л, тромбоцитопенiя — 156 х 109/л; креатинiн — 119 мкмоль/л, сечовина — 11,09 ммоль/л, К+ — 4,6 ммоль/л, Na+ — 133,6 ммоль/л, протромбшовий iндекс — 93,4 %. Незважаючи на проведення регщра-тащйно'г терапй глюкозо-сольовими розчинами, на другий день вщ^чено тромбоцитопенiю (89 х 109/л), пiдвищення рiвня креатинiну (248 мкмоль/л), сечо-вини (20,3 ммоль/л), зростання вмiсту бiлка в сечi (6,6 г/л). Дiурез на 5-ту добу — 200 мл. Отже, за час спостереження в О1КЛ на фош гемоколиу та зне-воднення у дитини розвинулись тромбоцитопенiя та гостра ниркова недостатнгсть як прояви ГУС. Дитина була переведена до реашмащйного вщдшення багатопрофгльно'г лжарш для проведення гемодiалi-зу. При ультразвуковому дослщженш 22.05.2019 р.: дифузш змiни нирок. За перiод лiкування в реаш-мацiйному вщдгленш в загальному аналiзi кровi на 4-5-ту добу вiдмiчалось рiзке зниження йлькосп еритроцитiв (до 2,2 х 1012/л), гемоглобiну (65 г/л) та тромбоципв (20 х 109/л). Найвищi показники кре-атинiну та сечовини були на 10-ту добу проведення гемодiалiзу (371 та 34 ммоль/л вщповщно). За перiод перебування хворому було проведено 17 гемодiалi-зiв, плазмоперфузiя — 4 рази, трансфузiя вщмитих еритроцитiв — 5 разiв. Хворий був виписаний на 56-й день лжування з дiагнозом «гемолiтико-уремiчний синдром, типова форма, Д+, тяжкий перебiг, гостра ниркова недостатнiсть, вторинна артерiальна гшер-тензiя. Реконвалесцент гостро'г кишково'г шфекцй, ротавiрусноi етюлогй». Наступний випадок: дитина К., 1 рж 8 мгс., госпiталiзована до дитячого шфек-ц1йного вщдглення О1КЛ 17.04.2019 р. з д!агнозом «гостра кишкова шфеклде невстановлено'г етюлогй, гемоколiт». 1з анамнезу хвороби: пщвищення тем-ператури тша до 38,5 °С упродовж 4 д16, на 4-ту добу
температура тша нормалiзувалась, але з'явились рiдкi випорожнення з домшками слизу та кровi до 10 раз на добу. При оглад стан дитини середньо! тяжкостi за рахунок ендотоксикозу, млявий, шкiра блща, во-лога, тепла, тургор збережений, губи рожев^ вологi, язик обкладений, вологий. Живiт не здутий, м'який, доступний глибокш пальпацГ!, не чутливий. Сигма не спазмована. Випорожнення рщю з прожилками кровi та слизу. Дiурез знижений. Загальний аналiз кровк еритроцити — 4,03 х 1012/л, НЬ — 117 г/л, лейкоцита — 5,1 х 109/л, швидкiсть осщання еритроци-тiв — 13 мм/г, тромбоцити — 180 х 109/л, с/я — 26 %, лiмфоцити — 62 %, М — 9 %. При проведенш вiру-сологiчного та бактерюлопчного дослiдження калу патогено! флори i ротавiрусу не було виявлено. На 6-ту добу лiкування у зв'язку iз збереженням гемо-колiту та дiареею була запщозрена гостра х1рурпчна патологiя, дитина переведена до х1рурпчного вщдь лення багатопрофшьно! лiкарнi. При ультразвуковому дослщженш нирок — без особливостей, рщини у перикардi та черевнiй порожнинi немае. Рентгено-граф1я органiв грудно! клiтки вщ 23.04.2019 р.: гостра правобiчна пневмонiя (S2), субателектаз S2, паракос-тальний плеврит справа. Артерiальна гiпертензiя — 125/85—135/100 мм рт.ст., анурiя, що тривала 11 дiб. За час перебування у вщдшенш анестезюлогп та ш-тенсивно! терапи проведено 14 сеансш гемодiалiзу, 4 переливання еритроцитарно! маси та плазми. Креатин та сечовина — 273 мкмоль/л та 12,7 ммоль/л вщповщно, на 3-тю добу тромбоцити знизились до 80 х 109/л, на 6-ту добу зниження гемоглобшу до 90 г/л. Пiсля проведеного лжування хворий був ви-писаний на 51-й день з дiагнозом «гемолгтако-уре-мiчний синдром, типова форма, Д+, тяжкий перебiг, гостра ниркова недостатнють, вторинна артерiальна гiпертензiя».
Висновки. Продемонстрованi випадки гемолгта-ко-уремiчного синдрому у дiтей раннього вiку з ш-фекцiйною дiареею при тяжкому перебпу вiрусно-бактерiальних iнфекцiй з синдромом гемоколиу. З метою ранньо! дiагностики гемолiтико-уремiчного синдрому при динамiчному спостереженнi за пащ-ентами з гемоколттом слiд обов'язково контролюва-ти рiвень тромбоцитiв, сечовини i креатиншу кровi.
Поливянна Ю.1., Семеренська Т.1., РайлянМ.В., Чумаченко Т.О. Харк1вський нац1ональний медичний университет, м. Харк1в, УкраТна
Сучасш особливост епiдемiчнoгo процесу впряноТ вiспи у мегапoAiсi УкраТни
Актуальшсть. За даними Всесвiтньоi оргашзацй охорони здоров'я, щорГчно у свт на виряну вюпу хворготь близько 90 млн людей. Це шфекцшне за-хворювання дуже контапозне i е одним Гз найпоши-решших дитячих хвороб. ВГтряна вюпа зазвичай мае
легкий клшчний перебГг, але й у дггей, i в дорослих можливий розвиток тяжких ускладнень (пневмотя, енцефалгт та ш.), особливо в оаб з Гмунодефщита-ми; тих, хто отримуе Гмуносупресивну тератю або системт кортикостерощи (наприклад, при терапи бронхiальноi астми). У людини, яка перехворГла на вГтряну вюпу, спостерпаеться латентна персистенцгя збудника Varicella Zoster virus (VZV) в нейронах до-рсальних ганглив, активГзацгя збудника викликае ма-шфестащю шфекцп у виглящ оперГзуючого лишаю, який, в свою чергу, може призвести до невролопчних ускладнень (паралГч черепно-мозкового нерва, пере-хресна гемГплеггя). Смертнють при вирянш вюп ва-рше вщ 1,7 на 100 тис. дггей вгком вгд 1 до 14 роюв до 26 на 100 тис. осГб 30—49 роив. Проти вiтряноi вюпи у свт розроблеш та використовуються ефективт вак-цини. У таких розвинених крашах, як США, Япошя, Канада, щеплення проти вiтряноi вюпи входять до нацюнальних календарГв щеплень. В Украши вакци-нащю проти вiтряноi вюпи введено як рекомендова-не щеплення в першу чергу для груп ризику.
Мета. Провести аналГз сучасних проявГв епще-мГчного процесу вiтряноi вюпи в м. ХарковГ за 2014— 2019 рр. та ощнити доцшьнють проведення вакци-нопрофГлактики вiтряноi вюпи в Украшь
Матерiали та методи. Проведений аналГз офщь альних даних про випадки вiтряноi вюпи, зареестро-ват в м. ХарковГ за перюд 2014—2019 рр. Державною установою «Харювський обласний лабораторний центр МОЗ Украши».
Результати. За перюд спостереження в м. Хар-ковГ було зареестровано 32 591 випадок вiтряноi вюпи, середньобагаторГчний показник захворю-ваносп на виряну вюпу становив 380,1 на 100 тис. населення. БагаторГчна динамжа захворюванос-т характеризувалась циклГчнютю з перюдичними пщйомами кожт 2—3 роки. НайбГльший рГвень за-хворюваност був зареестрований у 2015 р. (6299 ви-падкв) i 2018 р. (6292 випадки), що становило 440,0 та 443,3 на 100 тис. населення вщповщно. АналГз вь ковоi структури показав, що частше хворгли дати — 86,8 % у загальнш структурГ цiеi захворюваносп. Серед дитячого населення превалювала вгкова група вщ 1 року до 9 роив (22 355 випадюв), ][х частка — 83,6 % випадюв у структурГ захворюваносп на виря-ну вюпу серед дггей. Серед датей до одного року було зареестровано 343 (1,28 %) випадки вiтряноi вюпи, що е несприятливою ознакою, тому що виряна вь спа в цьому рощ може супроводжуватись тяжкими ускладненнями. Серед дггей вгд 15 до 17 рокГв було зареестровано 673 (2,5 %) випадки, таку частку ви-падкГв можна пояснити тим, що бгльшГсть дгтей вже перехворГла. ЧастГше хворГли дгти, як1 вгдвГдували органГзованГ колективи, ЗСх частка становила 84,25 % випадюв, Гз них 38,05 % випадюв припадало на дГ-тей, яю вГдвГдували дошк1льнГ дитячГ заклади, 46,2 % випадюв вiтряноi вГспи спостерГгалось в учнГв шкГл. Характерною ознакою сучасного епгдемГчного процесу вiтряноi вГспи була наявнГсть спалахГв. Групова захворюванГсть на вГтряну вГспу становила в серед-
ньому 46,3 % (15 075 випадюв). У 2016 р. вщзначався найбшьший показник груповоï захворюваносп на вiтряну вiспу серед населения м. Харкова — 3323 випадки. Госпи^за^ через тяжку форму виряно! вгспи спостерналась в середньому у 4,2 % випадюв. Летальних випадюв не було.
Висновки. Результати проведеного аналiзу ви-явили високу штенсивнгсть перебiгу епiдемiчного процесу вiтряноï вгспи серед населення м. Харкова, з залученням до епiдемiчного процесу дитячого населення, в тому чи^ дней до одного року. Сучасш прояви ешдемiчного процесу характеризують вь тряну вiспу як неконтрольовану шфекщю. Висока iнтенсивнiсть епiдемiчного процесу вiтряноï вiспи, ознаки його неконтрольованостi диктують необхщ-нiсть детального вивчення питання впровадження у перспективi масовоï вакцинопрофшактики вiтряноï вiспи та включення щеплень проти цiеï шфекцй в перший роздш Нацiонального календаря щеплень Украши. Для наукового обГрунтування оптимальноï стратегИ та тактики вакцинопрофшактики вiтряноï вгспи необхщним е детальне вивчення епщемюло-гiчних особливостей вiтряноï вiспи на рiзних тери-торiях краши, визначення основних груп ризику, оцiнка клшчного перебiгу шфекцй, ускладнень, дослiджения iмунологiчноï структури населення, оцiнка економiчного тягаря хвороби й економiчноï ефективностi вакцинопрофшактики.
Притула В.П., Кривченя Д.Ю., Сльченко М.1., Хуссейн! С.Ф., Петрик С.М., М!ньковська О.М., Тимошенко Т.1., ЯновичЛ.С., Баб!йчукГ.Г. Нац1ональний медичний унверситет ¡мен1 О.О. Богомольця, м. Ки/в, Укра/на Нацональна дитяча спец1ал1зована л1карня «Охматдит», м. Ки/в, Укра/на
Ехiнококовi кюти печшки: дiагностика та диференщальний пiдхiд до лкування
Актуaльнiсть. Ехiнококоз на сьогоднi залишаеть-ся досить поширеною патологiею. Основними причинами поширення ще! паразитарно! швазп е недо-статнi заходи з охорони навколишнього середовища вщ його забруднень вщходами тваринництва, недо-тримання ветеринарно-санiтарних правил при забо! худоби, низький рiвень охоплення дегельмштизащ-ею котiв i собак тощо. За даними ВООЗ, в ендемiч-них районах свиу ех1нококозом уражено 0,3-9,0 % населення, iз них 8-15 % становлять дни, а найчас-пшим органом ураження ехшококозом е печiнка. Упровадження в клтчну практику сучасно! про-менево! апаратури дозволило виявляти ехiнококовi кiсти печшки (ЕКП) на раннк стадiях захворювання, до появи клшчно! симптоматики, що призвело до збшьшення кшькосп пацiентiв iз даною пато-лопею. Основними проблемними тезами е те, що
ЕКП у дитячому вщ схильш до експансивного та полгсегментарного росту, великi та гiгантськi кгсти небезпечнi можливою перфорацiею, морфологiчнi змши в ураженому оргаш е причиною швалщиза-цй та летальностi, летальнгсть при ехiнококозi пе-чiнки у свт досягае 8,0 %. Важливими моментами в хiрургli ЕКП залишаеться високий ризик виник-нення пгсляоперацшних ускладнень — нагноення залишково! порожнини к1сти, появи жовчних но-риць (17,4-64,0 %) та рецидиву паразитарних кгст (7,7-20,0 %).
Мета дослщження: полшшити результати х!рур-г1чного л!кування дiтей з ЕКП за рахунок розробки д!агностики, обГрунтовано! тактики, способ!в ко-рекцй та пiсляоперацiйно! реабштацп.
Мaтерiaли та методи. Клiнiка дитячо! х1рур-гй Нацiонального медичного ушверситету iменi О.О. Богомольця на баз! Нацюнально! дитячо! спе-цiалiзовано! лжарш «Охматдит» (м. Ки!в) мае досвщ дiагностики та лiкування 368 дней з ЕКП ¡з р1зних репошв Укра!ни. Первинний ехiнококоз виявлено в 354 (96,19 %) пашенпв, рецидивний ехiнококоз — у 14 (3,81 %) випадках. Резидуальний ехiнококоз був у 3 (0,81 %) дней. Ускладнеш ехiнококовi к1сти дiа-гностовано в 30 (8,15 %) пашенпв: нагноення кгсти (п = 6), перфорацiя в жовчш протоки (п = 2), звап-нення (п = 13), прорив паразитарно! кгсти в черевну порожнину (п = 6), портальна гiпертензiя (п = 3). Кр1м того, одного пашента лiкували на фон1 В1Л-шфекцп з множинними кiстами (3 кгсти) та ще одну дитину — ¡з хрошчним лiмфобластним лейкозом. Для встановлення дiагнозу використовували кл1-^чно-лабораторш данi, УЗД (у тому числ1 iнтра-операцiйно) печiнки й оргашв черевно! порожнини, КТ, МРТ, оглядову рентгенографш органiв грудно! кл1тки, серолопчш тести.
Результати та обговорення. Згщно з мiжнародною класифiкацiею ЕКП пацiенти були розпод1-ленi на таю групи: ¡з типом СЕ1 (моновезикуляр-на кiста) — 28,41 %; ¡з СЕ2 (багатокамерна сотова юста) — 15,41 %; ¡з СЕ3а (кiста з в!докремленими мембранами) — 30,38 %; ¡з СЕ3Ь (кiста з доч1рн1ми кiстами (псевдосолщний тип)) — 13,90%; ¡з СЕ4 (кiста з гетерогенним ум1стом (псевдопухлинний тип)) — 2,83 %; ¡з СЕ5 (тверда кальцинована стiнка (звапнення паразита)) — 9,07 %. Залежно в1д типу, розм1р1в к1ст i локалiзацli були використанi р1зн1 ва-рiанти лiкування цих дiтей. Транскутанна пункц1я, санацiя з дренуванням пщ ультрасонографiчним i рентгенологiчним контролем виконаш в 31 (8,42 %) пащента, лапароскошя, ви^чення оболонок, капi-тонаж порожнини юсти — у 7 (1,90 %), лапароско-п1я, капионаж порожнини з дренуванням к1сти — у 8 (2,17%), лапароскопя, пункщя та дренування порожнини к1сти — у 36 (9,79 %), лапаротомiя, ш-траабдомiнальна пункц1я, санацiя з дренуванням пщ контролем ультрасонографй або пщ дактилотак-тильним контролем — у 21 (5,70 %), лапаротомiя, пункц1я, санацiя (деепiтелiзацiя), ви^чення кра!в оболонок, капiтонаж ¡з дренуванням або без дрену-
вання — у 215 (58,43 %), лапаротомгя, сегментарна резекцгя печiнки — у 12 (3,26 %), а в 38 (10,33 %) ви-падках виконано консервативне лГкування (вормiл, зентел, альбела (альбендазол) у вiковому дозуваннi). Нами запропоноваш та запатентованi оригшаль-нi методики санування та лжвщацп (зашивання) ЕКП, яю суттево покращили результати лГкування. Основними моментами в запропонованiй методищ санацГ! ЕКП е: пункцiя юсти; вiдсмоктування максимально! кiлькостi рщини; введення в порожни-ну юсти 10% спиртово! настойки йоду (1/2 об'ему отримано! рГдини) на 7 хв; асшрацш настойки йоду; введення 96% етилового спирту (1/2 об'ему отримано! рщини) на 7 хв; асшрацш спирту; розкриття порожнини юсти та видалення хгтиново! оболонки зГ сколексами; повторна обробка цими ж розчина-ми по 5 хв; введення 0,02% розчину хлоргексидину (1/2 об'ему отримано! рщини) на 5 хв. Такий пГдхгд у санацГ! ЕКП дозволив безпечно та надшно досягти лжвщацп порожнини юсти та запобГгти появГ ризи-ку пГсляоперацГйних ускладнень Г рецидиву. У нас не було жодного випадку летальностГ пГсля лГку-вання ЕКП у дггей. У ранньому перюдГ у 2 (0,54 %) пащенпв виникла жовчна нориця, у 4 (1,08 %) — гшертермгя 38—40 0С з ознобом протягом 4—10 дГб Г у 2 (0,54 %) — токсикоалерпчна нефропатгя, яю успГшно лжвщоваш консервативно. У вщдаленому перГодГ ми не вГдмГтили типових ускладнень, таких як нагноення залишково! порожнини та поява жовчних нориць. Лише в 3 (0,82 %) дггей вщмГчено рецидив ехшококозу при поеднаному ураженш рГз-них органГв.
Висновки. ЕКП е складним Г динамГчним захво-рюванням, що характеризуеться швидким ростом Гз наступним ГнволюцГйним процесом. Кожна по-слщовна стадгя активносп ЕКП мае сво! ризики для серйозних Г навгть небезпечних для життя ускладнень. Для кожного випадку ЕКП необхщний шди-вщуальний пГдхГд до лГкування з урахуванням ста-дГйностГ розвитку, локалГзацГ! юсти, вГку пацГента та можливостГ гарантовано! лГквщацп захворювання.
Радутна О.А., Кизима Н.В. Запорзький державний медичний ун1верситет, м. Запоржжя, УкраТна
Сучасний погляд на Clostridium difficile-iнфекцiю в дггей
Актуaльнiсть. Протягом останнього десятилитя у всьому свт спостерпаеться пщвищення захворюва-носп, тяжкосп перебГгу та смертносп вщ Clostridium dzfzczle-инфекщi. Рашше шфекцГя Clostridium difficile була вгдома як антибютикасоцшована, нозо-комГальна, яка частше спостерпалася в пащенпв похилого вжу. Однак останшм часом рееструеться збгльшення випадюв Clostridium difficile-iнфекцii в дгтей. За даними сучасних дослгджень, пщвищення захворюваностГ та смертносп вгд клостридiально'i
шфекцИ пов'язано з появою нових високовiрулент-них штамiв Clostridium difficile. Виявилося, що юнуе гiпервiрулентний штам Clostridium difficile, щен-тифiкований як North American pulsed-field type 1 (NAP1), риботип 027, який здатний продукувати в декшька разiв бiльше токсинiв A i В порiвняно з контрольним штамом, також вiн продукуе додатко-вий подвшний (бiнарний) токсин. Крiм перерахова-них факторiв вiрулентностi, штам характеризуеться пщвищеною резистентнiстю до антимiкробних препарапв. Цi штами виявлялися i у хворих, яю не отримували антибактерiальноï терапИ протягом останнiх 6 мюящв, що дозволило ввести нове понят-тя community-associated Clostridium difficile-infection, тобто шфекц!я Clostridium difficile, поширена в сус-п1льств1. У сучаснiй клшщ, особливо педiатрич-н1й, до сьогодш кл1н1чн1 осо6ливост1 Clostridium difflcile-iнфекцïï вивчеш недостатньо. Вщомо, що вони характеризуются р1зними проявами в1д без-симптомного носшства, легаш дiареï до тяжких форм захворювання (псевдомембранозного колггу, ускладненого токсичним мегаколоном, перфоращ-ею кишечника, сепсисом) 1з високою летальнiстю. Серйозну проблему становить рецидивуючий пере-61г iнфекцïï, що спостерiгаеться в 10—30 % випадюв. Дiагностика Clostridium dffcile-асощйованих хвороб грунтуеться на комплекснiй ощнщ анамнестичних, кл1н1чних та лабораторних даних. Провщну роль у встановленнi д!агнозу iнфекцïï Clostridium difficile в1-дярають специфiчнi лабораторнi методи дослщжен-ня з виявлення самого збудника та його токсишв. Найбiльшого поширення останшм часом отримав метод iмуноферментного анал!зу (1ФА-метод), за-снований на визначенш у випорожненнях токсин1в збудника. Чутливють цього методу становить 75— 95 %, специф!чшсть - 83-98 %.
Мета: встановити частоту, основн1 фактори ри-зику виникнення в датей, як1 отримують антибюти-котерапiю, кишкових ускладнень, у тому числ1 обу-мовлених Clostridium difflcile-iнфекцiею.
Матерiали та методи. Було обстежено 84 дитини вщ 1 до 17 роив 1з гострими соматичними захво-рюваннями, яю отримували антибiотики. Обсте-ження дкей включали загальноклiнiчнi, 61ох1м1чн1, бактерiологiчнi, Тмуноферментш, шструменталь-н1 методи дослщження. За допомогою iмунофер-ментного методу визначали наявшсть токсин1в A i В Clostridium difficile у випорожненнях хворих, що давало можливють встановити факт активноï кло-стридiальноï iнфекцïï.
Результати та обговорення. За результатами про-веденого обстеження встановлено, що найбiльш частим кишковим ускладненням антибiотикотерапïï була гостра д!арея, яка спостерiгалась у 21 (25 %) хво-роï дитини, з них у 16 (76 %) хворих виявлялись ток-сини Clostridium difficile у випорожненнях. Ризик розвитку кишечного клостридюзу збшьшувався в датей, яю отримували тривалу та/або комбшовану антибю-тикотерапiю. У хворих д^ей, окр1м дiареï, найбiльш частими симптомами були абдомшальний бшь, ли-
хоманка, ексикоз, метеоризм. АналГз копрологiчних дослщжень виявив показники запального процесу («прихована» кров, лейкоцити, слиз), а також ознаки порушення травлення i всмоктування вуглеводгв та лшщв, що е маркерами тяжкого перебяу iнфекцïï.
Висновки. Головним етюлопчним чинником антибiотикасоцiйованоï дiареï е Clostridium difficile-шфекцш. Основними факторами ризику розвитку дГарй, обумовленоï клостридiальною шфекщею, е комбiнована та/або тривала антибютикотерапш. За клiнiчною симптоматикою дiти з кишковою ш-фекцiею Clostridium difficile здебгльшого мали ознаки ентероколiту та колгту. Аиалiз копрологiчного дослщження в цих дiтей виявив виражеш запальнi змi-ни та ознаки порушення травлення i всмоктування вуглеводiв i лшщв.
Усачова О.В., Дралова О.А. Запорзький державний медичний университет., м. Запоржжя, Укра/на
Особливост переб^у
серозних мeнiнгiтiв гeрпeсвiрyсноï етюлогй
Актуaльнiсть. Герпесвiрусна iнфекцiя е пошире-ною iнфекцiею у свiтi, що викликае рiзнi клiнiчнi форми захворювання в оаб, вiд легких до тяжких, яю залишають пiсля себе серйозш резидуальнi яви-ща. Найбiльш тяжкою формою герпесвiрусноï ш-фекцïï е ураження ЦНС.
Мета: з'ясувати особливосп перебГгу серозних менiнгiтiв герпесвiрусноï етюлогИ на пiдставi порГв-няльного аналiзу з вiдповiдними менiнгiтами негер-петичноï етiологïï.
Maтepiaли та методи. Проведений ретроспектив-ний аналiз iсторiй хвороб 25 пашенпв, якi впродовж 2018-2019 рр. отримували лiкувания в Обласнш iнфекцiйнiй клiнiчнiй лiкарнi Запорiзькоï ОДА з приводу серозного меншпту. Уам пацiентам, окрiм загальноклiнiчних дослiджень кровi та лiквору, за допомогою ПЛР було проведено визначення ДНК герпесвiрусiв (ВЕБ, HSV 1-го та 2-го типу, а також ЦМВ) у лшворь За отриманими результатами хворi були розподiленi на двi групи: I — 11 хворих iз ме-нiнгiтом герпесвiрусноï етiологïï; II — 15 — iз сероз-ним менiнгiтом невстановленоï етiологïï. Ус хворi на герпесвiрусний менiнгiт отримували специфiчну терапiю ацикловiром. Статистична обробка отрима-них результатiв проведена методами непараметрич-roï статистики, прийнятими в медициш.
Результати та обговорення. У пащенпв I групи за допомогою ПЛР лжвору видглили такi вiруси: ВЕБ — у 2 хворих, HSV 1-го та 2-го типу — по 4 пащенти вщповщно, ЦМВ — у 1 хворого. Про ранню машфес-тацiю ураження оболонок мозку при герпесвiруснiй шфекцИ ЦНС свщчить той факт, що вс хворi I групи були госпггалГзоваш з дiагнозом «гостра рестратор-на вiрусна iнфекцiя, менiнгiт?», а серед пащенпв II
групи 6 хворих були без пщозри на меншпт. Серед-нiй вiк у груш пащенпв iз герпесвiрусним меншптом становив 18,8 ± 2,9 року (у середньому 4-48) проти 9,9 ± 3,2 року (5-15) у другш груш. Тобто герпетична етюлопя часпше рееструвалася в старшому вщ, та в цiй групi було вiрогiдно бгльше хворих вiком 10-18 роюв i дорослих, н1ж у груш порiвняння (р = 0,02). На момент надходження пацiентiв до стацюнару вiдмiнностi у вираженостi температурноï реакцïï не були вiдмiченi, проте при перевiрцi менiнгеальних знакiв у хворих на герпетичний меншпт часпше ре-еструвалися ригiднiсть потиличних м'язiв (р = 0,06) та сумшвш симптоми Брудзинського (р = 0,09). У вск хворих (11 пащенпв) на герпетичний меншпт вiдмiчався нгстагм, та майже у вс1х (10 хворих) — атакс1я, тодi як у пащенпв II групи щ вогнищевi знаки мали мгсце у 13 та 11 хворих вщповщно. У хворих на меншпт негерпетичноï етiологïï вiрогiдно частiше спостергсався лiмфоцитоз кровi (р = 0,04) та «серед-нiй» лiмфоцитарний плеоцитоз лiквору (кiлькiсть клiтин — вщ 100 до 300; р = 0,07). Тодi як у пащенпв першоï групи з такою кгльюстю лiмфоцитiв у лiкворi був тгльки 1 хворий, а з плеоцитозом до 50 та понад 300 — по 4 вщповщно. У пащенпв iз герпетичним меншптом вiрогiдно часпше були знижеш хлори-ди лжвору, р = 0,02. Суттевих вiдмiнностей у станi хворих обох груп дослiджения на 3-тю добу лiкуван-ня вiдмiчено не було. Проте при динамiчному спо-стереженш в пацiентiв iз герпетичним меншптом вiрогiдно довше зберiгалися пгдвищення температу-ри тгла до субфебрильних цифр (р = 0,09) та нгстагм (р = 0,04). При цьому в пащенпв iз негерпетичним меншптом на 5-ту добу вiрогiдно часпше зберпався симптом Кернiга (р = 0,06).
Висновки. Герпесвiруснi менiнгiти часпше спо-стерiгаються в дiтей 10-18 роюв та дорослих, характеризуются типовою машфестащею з позитив-ними меншгеальними знаками та незначним (до 50 клгтн) або високим (понад 300 клгган) лiмфоци-тарним цитозом л1квору. Навiть на фонГ сжцифГч-ноï протигерпетичноï терапïï перебГг хвороби бгльш затяжний за рахунок тривалшого збереження тем-пературноï реакцïï та атоксичних проявГв.
Хомин О.Я., Надрага О.Б., Литвин Г.О., Дашо М.Б. Льв1вський нац1ональний медичний ун1верситет 1м. Данила Галицького, м. Льв1в, Укра/на
Концентра^я цитоюжв лквору i кровi в дiтeй i3 серозними меншптами
Актуaльнiсть. МенГнгГти залишаються однГею з найпоширешших форм ураження центральноï нер-вовоï системи, поступаючись лише судиннш пато-логïï. ПровГдну роль у патогенезГ гострого менГнгГту вГдГграе взаемодГя запальних й Гмунних механГзмГв у тканинах центральноï нервовоï системи.
Таблиця 1. Концентраця цитоюшв i прокальцитонну в л'квор '! в дтей 'з серозними меннптами
та в контрольшй rpyni
Показник M SE 95% CI
IL-1ß, пг/мл Основна група Контрольна група 10,97* 2,19 1,15 0,36 8,66 1,44 13,29 2,94
TNF-a, пг/мл Основна група Контрольна група 3,68* 1,29 0,36 0,20 2,96 0,87 4,39 1,07
IL-4, пг/мл Основна група Контрольна група 3,31* 2,08 0,21 0,16 2,79 1,74 3,82 2,42
IL-10, пг/мл Основна група Контрольна група 65,83* 6,50 5,91 0,90 53,93 4,62 77,73 8,39
Примтка: * — p < 0,05 — вщмшност м'1ж основною групою i групою контролю.
Метою нашо! роботи було встановити особли-BOCTi цитокшового профiлю лiквору та кровi (за результатами визначення рГвшв IL-1ß, IL-4, IL-10, TNF-a) у дiтей i3 гострими серозними менiнгiтами рГзно! етюлогц.
Матерiали та методи. Основну групу було сформовано з 48 дней вiком 1—18 рокiв (у середньому — 5,1 ± 1,7 року), яю перебували на стащонарному лiкуваннi у Львiвськiй iнфекцiйнiй клшчнш лжар-нi з дiагнозами «серозний меншпт», «вГрусний меншпт». У групу порiвняння увiйшли 20 дггей анало-гiчного вжу, яю були госпiталiзованi з попереднiм дiагнозом «меншпт», у яких на час госшталГзащ! виявлено менiнгеальнi симптоми, однак результата дослщження лжвору на час госшталГзацп дити-ни були в межах норми, у лжворГ не було виявлено вГруав та мiкроорганiзмiв при подальших лабора-торних дослщженнях. Тяжшсть стану пацieнтiв з основно! групи оцiнювали за шкалою тяжкосп се-розних менiнгiтiв AMSS, запропонованою N. Hikita (2015). Концентрацiю цитокшв (IL-1ß, IL-4, IL-10, TNF-a) у лжворГ й кровГ визначали Гмунофермент-ним методом у сертифiкованiй лабораторп кафедри клшГчно! ГмунологГ! та алергологп ЛНМУ Гм. Данила Галицького, було використано тест-системи фГрми «Вектор-Бест». Статистичний аналГз включав у себе основш методи описово! та порГвняльно! статистики.
Результати та обговорення. За ощнкою тяжкостГ перебГгу меншгтв за шкалою AMSS тяжкий перебГг захворювання встановлено у 12 дгтей, середньотяж-кий — у 26, легкий — у 9 пащенпв. Тяжкий перебГг установлено в дгтей вжом у середньому 6,2 ± 1,3 року, легкий — у пащенпв вГком 3,5 ± 0,7 року. У лГкворГ пащенпв Гз серозними менГнгГтами кон-центрацГя прозапальних i протизапальних цитою-шв статистично вГроггдно перевищувала аналогГчнГ показники в дГтей Гз контрольно! групи, при цьому рГвш цитокГнГв IL-1ß в, TNF-a були вищими в 3—5 разГв, а концентрацГя IL-10 — в 10 разГв i в середньому становила 65,83 ± 5,91 пг/мл (табл. 1).
При порГвнянш концентраций цитокГнГв, яю до-слгджувались, у лГкворГ з аналопчними показни-
ками кровi дггей основног групи i групи контролю з'ясовано, що в пацieнгiв iз серозними менiнгiгами рiвнi цигокiнiв у лiкворi були вищими, н1ж у сиро-вагцi кровi, а м1ж рiвнями TNF-a, IL-10, ^-1р виявлено вiрогiднi вiдмiнносгi. У контрольнш групi, на-впаки, концентрац1я цитокшв TNF-a, ^-1р у кровi була вiрогiдно вищою, н1ж у лжворь
Цигокiновий профiль лiквору гакож залежав вiд гяжкосгi перебiгу захворювання. Тяжкий пере-бiг менiнгiгiв характеризувався вiрогiдно вищими конценграцiями в лiкворi ^-1р i TNF-a, що шд-тверджено i позигивними вiрогiдними коефвдента-ми кореляци м1ж кгльюстю балiв за шкалою AMSS i конценграцieю в лiкворi IL-lp (г = 0,46, р < 0,01), IL-10 (г = 0,32, р < 0,01), Т№-а (г = 0,62, р < 0,05), гакож м1ж ощнкою за шкалою AMSS i рiвнем про-кальцигонiну (г = 0,15, р < 0,05). Ми гакож установили висою рiвнi прогизапального цитокшу IL-10 у пацieнгiв iз серозними менiнгiгами, сшввщношен-ня ^-10/Т№-а було в дiгей ще'Г групи високим i становило 17,8 од., у дггей групи контролю цей по-казник був 4,6 од. 1нтенсивне шдвищення рiвнiв протизапальних цитокшв при серозних менiнгiтах сприяе запобианню надмiрнiй запальнiй/iмуннiй реакцп мозкових оболонок, водночас висою рiвнi IL-10, якому властиве пригшчення як природженог, так i Т-клггинно-залежно'Г iмунноi вiдповiдi, посту-пово знижуються протягом досить тривалого перь оду часу, чим можуть спричиняти бiльш тривалий перебiг захворювання i довший час санацГГ лжвору. За результатами проведених нами дослщжень було встановлено, що в бгльшосп хворих iз серозними менiнгiтами рiвнi прозапальних цитокiнiв IL-lp, TNF-a i протизапального IL-10 у лiкворi вiрогiдно перевищують показники групи контролю. У пащен-тiв iз менiнгiтами на вщмшу вщ контрольног групи рiвнi бгльшосп цитокiнiв лiквору перевищували аналопчш показники сироватки кровi, що може свщчити про активну продукцiю цитокшв у ЦНС внаслiдок iнтратекального запалення й активащю iмунних реакцiй у вщповщь на iнвазiю вiрусiв, а не проникнення Гх iз кровi через пiдвищену проникли-вiсть гематоенцефалiчного бар'ера. ■
