CC BY
4
УДК 320.12
1гор Паньонко
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету «Львiвська полггехшка»,
канд. юрид. наук, доц., зав. кафедри цившьного права та процесу
Олена Ряшко
Львiвський державний унiверситет внутрiшнiх справ,
канд. юрид. наук, доц., доц. кафедри кримшального процесу
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛ1З ВЗАеМОВ1ДНОСИН ДЕРЖАВИ I ХРИСТИЯНСЬКО1 РЕЛ1ГП В «Ф1ЛОСОФП ПРАВА» ГЕГЕЛЯ
© Паньонко I., Ряшко О., 2018
Проаналiзовано науковi погляди великого шмецького мислителя Гегеля щодо дiалектики взаемозв'язку i взаeмовiдносин держави i християнськоТ решги. У своТй роботi «Фшософ!я права» шмецький философ глибоко i всебiчно розкривае роль i мкце не тiльки держави в розвитку i функцiонуваннi суспiльства, але й християнськоТ решги як важливого шституту у формуваннi духовностi i високоТ моралi в суспiльствi.
Ключовi слова: сусшльство; держава; християнська релiгiя; церква; дiалектика; право; полiтика; духовнiсть; мораль; закон.
Игорь Паньонко, Елена Ряшко
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВОЙ АНАЛИЗ ВЗАИМООТНОШЕНИЙ ГОСУДАРСТВА И ХРИСТИАНСКОЙ РЕЛИГИИ В «ФИЛОСОФИИ ПРАВА» ГЕГЕЛЯ
Проанализированы научные взгляды великого немецкого мыслителя Гегеля относительно диалектики взаимосвязи и взаимоотношений государства и христианской религии. В своей работе «Философия права» немецкий философ глубоко и всесторонне раскрывает роль и место не только государства в развитии и функционировании общества, а также ихристианской религии как важного института в формировании духовности и высокой морали в обществе.
Ключевые слова: общество; государство; христианская религия; церковь; диалектика; право; политика; духовность; мораль; закон.
Igor Panonko
Institute of Jurisprudence and Psychology, Lviv Polytechnic National University, Department of Civil Law and Procedure, Ph. D., Assoc. Prof.
Olena Ryashko
Lviv State University of Internal Affairs, Department of criminal proceedings, Ph. D., Assoc. Prof.
THEORETICAL AND LEGAL ANALYSIS OF THE RELATIONSHIP BETWEEN THE STATE AND THE CHRISTIAN RELIGION IN THE «PHILOSOPHY OF LAW» HEGEL
Analyzed scientific views of the great German philosopher Hegel's dialectic relationship and on relations between the state and the Christian religion. In his work «Philosophy of Law» German philosopher deeply and comprehensively reveals the role and place of state not only in the development and functioning of society, but also the Christian religion as an important institution in the formation of spirituality and high morality in society.
Key words: society; the state; the Christian religion; a church; dialectic; law; politics; spirituality; morality; law.
Постановка проблеми. Серед багатьох вщомих укра!нських ташоземних праць проаналiз фшософсько-правових та полггичних проблем робота гешального шмецького мислителя Г. В. Ф. Гегеля (1770-1831 рр.) «Фiлософiя права», посщае одне i3 видатних мюць у всш ютори сощально! та полггико-правово! думки. Вкажемо на те, що фiлософсько-правовi ще! великого шмецького фшософа активно вивчались не тшьки представниками фшософп i права, але й фахiвцями шших сощально-гуманггарних наук. Варто наголосити, що у «Фшософп права» Гегель зумiв висвiтлити низку проблем, яю i нинi е актуальними i в Украiнi. Прiоритетна полггика укра!нсько! держави в галузi державно-церковних вщносин основуеться на принципi невтручання у внутрiшнi справи релiгiйних оргашзацш. Варто наголосити, що християнська релшя як соцiальний iнститут е важливою у формуваннi духовностi та моралi у сучасному укра!нському суспiльствi.
AHani3 дослiдження проблеми. Низка кардинальних у методолопчному i фшософсько-правовому аспект концепцiй Гегеля привертали насамперед увагу вщомих зарубiжних вчених, вiтчизняних дослщниюв. Деякi фiлософсько-теоретичнi аспекти творчостi Гегеля аналiзували вь домi захiдноевропейськi вчеш Адорно, Гадамер, Деррiда, Лабар'ер, Д. Лукач, Маркузе, Ф. Норман, Ж. 1пполгг, Фшер, Хабермас, Гайдеггер. Серед росшських - А. Гулига, А. Мень, Л. Митрохин, В. Нерсесянц, Т. Ойзерман та ш.
Метою статт е теоретико-фiлософський i правовий анатз взаемовiдносин держави i християнсько! релiгii «Фiлософiя права» Гегеля.
Виклад основного матерiалу. Низка актуальних проблем щодо дiалектики держави i права, закону i моралi «глибоко i всебiчно висвiтлювались в захiдному гегелеведенш» [1, c. 41] - вказуе вщомий росiйський вчений В. Нерсесянц. Зазначимо, що в лiтературi колишнього СРСР практично замовчувалось гегелiвське вчення про роль i мiсце рел^п в громадянському суспiльствi та ii взаемовiдносини з державою. Це було продиктовано насамперед юнуючою iдеологiею, в якш центральне мiсце займав так званий «войовничий ате!зм». «Слiд вказати, - пише Л. Митрохин, - що
багато iз нас давно знали про тяжю злочини проти духовенства, про вандатзм зневажливого вщно-шення до культових споруд та образливого вщношення до шших» [2, с. 308]. «В теоретичних пра-цях деяких радянських авторiв, якi стояли на позищях ате!стично! щеологи, iснувала думка, що релiгiя як форма суспшьно! свiдомостi нi на якому етат iсторичного розвитку людства не е елемен-том духовно! культури, не входить до складу нацюнально! або загально! культурно! спадщинi i тдлягае подоланню в ходi будiвництва комунютичного суспiльства» [2, с. 323]. Але залишаеться фактом, що протягом багатьох втв широкi народнi маси багатьох кра!н виражали сво! соцiальнi, моральш i духовнi iдеали та мри християнською мовою i традицiями. Можна навести багато приклащв, коли видатш досягнення в духовному i культурному житп зароджувались у руслi християнського вчення.
Варто наголосити, що проблема релк^и була в цен^ уваги молодого Гегеля, який у вгамнадцять роив став студентом Теологiчного факультету ушверситету в Тюбенгенi, а в двадцять три роки захистив богословську дисертацда. Вiн активно працюе над рукописами: «Народна релiгiя i хрис-тиянство», «Життя 1суса», «Позитивнiсть християнсько! релiгi!», «Дух християнства i його доля».
Це не повний перелш праць, що е свщченням великого штересу Гегеля до проблем релш!. Молодий фiлософ був переконаний, що «християнська релiгiя е одним iз найбiльш важливих справ нашого життя» [1, с. 21]. У рiзних унiверситетах Нiмеччини, працюючи на посадi професора, Гегель постiйно читав курси «Фiлософiя релiгi!», «Про доказування буття Бога» та iншi. «Пiзнати Бога, -заявляе Гегель, - за допомогою розуму, це безперечно найвеличшша задача науки» [3, с. 145].
«Питання вiри, - пише А. В. Гулига, - завжди хвилювали Гегеля. Розмiрковуючи над ними, вш створив свое вчення. Його лекци по фiлософi! релiгi! користувались великим устхом» [4, с. 193].
У робон «Фiлософiя права» Гегель значну увагу звертае на аналiз рели-и та !! соцiально! ролi. Для нього релшя важлива перш за все як важливий сощальний шститут суспiльства. Як великий дiалектик i мислитель Гегель у релiгi! бачить не забобони, а важливу духовну субстанщю вказуючи те, що «безкшечно важко осягнути в нiй ютину» [5, с. 293].
«Релiгiя - тдкреслюе Гегель, мае сво!м змютом абсолютну iстину. Як споглядання почуття, що мае сво!м предметом Бога, як необмежену основу i причину, вщ яко! залежить, релiгiя мютить вимогу, щоб все осягалось в такому аспект i знаходило у ньому свое тдтвердження, обгрунтування, достовiрнiсть» [5, с. 295].
Отже в релт!, - говорить Гегель, - знаходиться такий момент, який при вшх змшах i втратi дшсних цiлей, iнтересiв i надбань дае свщомосн непохитнiсть вищо! свободи i найвеличнiше за-доволення [5, с. 295]. Гегель у християнсга бачить перш за все релшю свободи, в його фшо-софськiй штерпретаци вона е «духовною сутнiстю людини» [5, с. 82]. Без християнсько! релт! -заявляе мислитель - не юнувало б «свободи особи» [5, с. 118].
Це положення Гегеля е надзвичайно важливим у формуванш як духовносн, так i моралi. Вона допомагае людинi очистити душу i совiсть вiд всього негативного: ненависн, жорстокостi, зла, шших моральних «болячок», наставляе людину на шлях, який веде до гармони внутршшх пере-конань та вчинюв, i навпаки, жорстокостi, ненавистi, шдлють - прояв внутрiшньо-психологiчно! морально! хвороби, а значить, вщступ вiд релшйного кодексу - християнських заповiдей.
Християнсью моральнi норми е загальнолюдськими, а дотримання !хшх принципiв сприяе не тшьки духовному очищенню, а й спрямовуе справи i вчинки людей на шлях добра, правди i справедливости Важливим завданням християнсько! релт! е розвиток таких гуманних рис, як доброта, щирють, милосердя, готовнють прийти на допомогу ближньому: «Люби ближнього свого, як самого себе», - наставляе нас Божа Заповщь.
Гегель прекрасно розумiв, що завдяки релшйному почуттю людина вiдкрила свою душу -щею Бога, вщкрила в собi совiсть. Нiщо не стримуе з вiри в людиш, як страх перед богом. Нщо так не просвiтлюе людину, як щиросердечне розкаяння грiху. «Сила вiри надзвичайно велика в духовному житп народу, i щоб iндивiд не уявляв про свою самотнють, вш не може вистрибнути за межi вiри, так як в нш полягае сама духовнiсть цього шдивща» - Гулига [4, с. 200].
Гегель вважае, що релiгiя в державi е важливим засобом освiти й умонастрою. Вiн рiшуче негативно виступае проти релейного фанатизму, який може пщривати основу держави. «Релшй-ний фанатизм, - вказуе фшософ, - подiбно фанатизму полiтичному, виступае проти всякого державного фанатизму полггичному, виступае проти всякого державного бущвництва i законного порядку як перешкоди внутрiшнього життя, що не вщповщае нескiнченностi душi, а тим самим i проти приватно! власностi, шлюбу» [5, с. 296-297]. Це положення Гегеля особливо е актуальним у наш час. Воно вдаграе не тшьки важливу теоретико-методологiчну роль, але й полггико-правову. Релiгiйний фанатизм у сучаснш полiтичнiй практицi набувае форм тероризму. В умовах глобалiзацiйних процешв це явище все актуальнiше впливае на стан нишшньо! цившзацп, а в низщ регiонiв свiту стало справжшм лихом для населення держав.
Гегеля надзвичайно щкавила проблема взаемовщносин релш! (церкви) i держави. Вш вважае, «що якщо релiгiя ютинна, i не спрямована безпосередньо негативно проти держави, а навпаки, визнае i тдтверджуе 11, то вона мае право на юнування [5, с. 298]. Зрозумшо, що релшйш общини (оргашзацп) потребують для себе певну власнють, а також в шдивщах, якi присвятили себе службi общинi» [5, с. 298]. «По лопщ речей, - вказуе Гегель держава виконуе свш обов'язок по вщно-шенню до общини, всшяко сприяе i забезпечуе 1й захист в здшснеш релтйно! мети, бшьше того, оскiльки релiгiе е штегруючий момент глибоких пластiв розумонастрою, держава повинна вимагати вщ сво!х тдданих, щоб вони входили в церковну общину, зрештою в будь-яку» [5, с. 298]. «Держава, - пише Гегель, - це рух Бога в свт; його основою слугуе влада розуму, що здшснюе себе як волю» [5, с. 284]. Гегель активний прихильник розумно! держави. Вiн i визнае можливють «дурно! держави», яка лише юнуе, але вона не е дшсною, не володiе внутрiшньою необхiднiстю i розумнiстю вона залишае за рамками його фшософп та права. Треба мати на уваз^ що аналiзуючи взаемовiдносини держави i релiгi! Гегель мае на увазi перш за все розумну, а не дурну державу.
Гегель вважае, що сильна держава, повинна у вщношенш щодо деяких общин ди, яких безпосередньо не спрямоваш на тдрив державно! безпеки, може проявляти лiбералiзм i вiдносно терпимiсть «якi в силу сво!х релiгiйних переконань не визнають навiть сво!х прямих обов'язкiв по вщношенню до держави; вона передае члешв таких общин у введення громадянського суспшьства, його законам» [5, с. 298].
Гегель вщзначае, що будь-яка релшйна органiзацiя не може юнувати абсолютно автономно iз свое! «внутршньо! областi об'ективно виходить в область держави i безпосередньо тдпадае пiд !! закони» [5, с. 299]. На прикладi вiдношення деяких релтйних сект (квакери) Гегель вказуе на те, що прямi обов'язки по вщношенню до держави вони виконують пасивно i що стосуеться «одше! iз важливих обов'язкiв громадян - захист держави вщ воропв - обов'язку, яку вони прямо запере-чують» [5, с. 298].
Гегель далi наголошуе, що в результат свое! сили й авторитету «держава може не звертати уваги на таю аномалп i тертти !х, покладаючись при цьому переважно на силу звича!в i внутршню розумнiсть сво!х установ» [5, с. 299].
Добре зрозумшо, що держава з метою забезпечення правопорядку i громадянського спокою повинна забезпечити вшм релшйним оргашзащям необхiднi права, що е гарантом визнання кожним шдивщом його почуття «власного досто!нства, усвщомлення, що вiн е повноправним громадя-нином громадянського суспiльства» [5, с. 299].
«Держава на думку фшософа все ж повинна подбати про те, щоб не допустити беззаконня щодо релшйних общин, а останш повинш знаходитись пщ «вищим полщейським наглядом держави» [5, с. 300].
Надзвичайно важливим для Гегеля стояло питання щодо виршення проблеми взаемозв'язку права, духовносп i моралi в сферi полiтики держави i церкви. Гегель пише, що по-перше, держава i !! закони iснують як розумне життя... своею чергою, вчення церкви... найбшьш тюним образом пов'язано з моральними принципами i державними законами. Тут держава i церква безпосередньо сходяться або протистоять одне одному [5, с. 300]. Надзвичайно велику роль мислитель вщводив проблемi релш! i цер^ в регулюваннi сiмейно-шлюбних вiдносин. Гегель приходить до висновку, що у виршенш проблеми шлюбу i розлучення, де правову проблему вирiшуе держава, церква i
релшя мають неабиякий вплив з погляду морали впливу на щ сощальш iнститути. Це положення мислителя актуально i в аспектi формування молодо! укра!нсько! сiм'!. Держава i Церква защ-кавленi в тому, щоб шм'я була мiцною, бо якщо мщна сiм'я, то i сильна держава. Церква i релiгiя -природний запобiжник проти руйнування особи в шм'!, поширеннi фальшивих «цшностей», нарко-манi!, жорстокостi, проникненнi у свщомють атрибутiв псевдокультури, формування шгшстичного ставлення до державно! полiтики i правових норм. Релiгiйна вiра захищае шм'ю i !! членiв вщ багатьох особистих драм i трапчних моментiв життя тим, що трансформуе у процес молитви нега-тивш переживання у позитивнi. У цьому розумшш видатний росiйський богослов Олександр Мень писав: «Релшя це зв'язок людини з самим джерелом буття, яка робить богожиття повним смислу, надихае його на служшня добру i справедливостi, пронизуе свiтлом !! iснування, визначае !! моральнi риси» [6, с. 112].
Тiльки на грунт формування релiгiйного свiтогляду i моралi у людини розвиваеться й удоско-налюеться свiдомiсть, без яко! вона залишаеться глухою до чужого болю, страждань, стаж байду-жою. Таким чином релшя - завжди була своерiдною духовно-моральною опорою суспшьства i сiм'! «Життя по завггу релiгi!, - писав Олександр Мень, - невщдшьно вiд боротьби за торжество добра, боротьби за свггле i прекрасне» [6, с. 111].
Церква, на думку мислителя, може розглядати моральну i духовну сферу тшьки в межах свого впливу. Вона може вимагати вщ держави, щоб вона представила !й не тшьки «повну свободу, але й вщносилась б безумовно з повагою до !! вчення, яким би не був його характер» [5, с. 300].
Вщдаючи належне ролi християнсько! релiгi! i церквi в культурному i духовному розвитку суспшьства та !хшм взаемовiдносинам з державою, Гегель зазначае, що дух як вшьний (! розумний) е нормальним в собi i що ютинна iдея е дiйсна розумнiсть, i вона iснуе як держава, як «царство Боже» [5, с. 302].
Гегель критично ставиться до прагнення церкви виршувати науковi проблеми, у цьому аспект вiн наводить юторичний приклад спалення Джорджано Бруно, «а Галшея змусила колшо-преклонно молити про прощення за виклад копершково! гелюцентрично! системи» [5, с. 302].
Гегель вважае, що на бощ держави наука, а вона володiе такими елементами форми, як i держава, а !! метою е тзнання об'ективно! iстини. I держава зобов'язана захищати об'ективну ю-тину. В яких аспектах може юнувати еднiсть держави i церкви? Християнська релтя, вважае Гегель, перш за все повинна морально удосконалювати людину, нести щею справедливости i добра. «Християнська релiгiя, - говорить Гегель, - е релтя свободи» [4, с. 306]. Якщо вважати, що шди-вiди повиннi володгги релiгiею, щоб !х дух можна було б легше тдкорити державою, то це абсолютно неправильно - заявляе Гегель. Якщо ж люди повинш вщчувати повагу до держави як до цшого, то зрозумшо, що найкраще це досягаеться за допомогою фшософського розумшня сутност держави; але за не достатком цього до такого може привести «релшйне переконання» вважае Гегель [4, с. 306].
Гегель робить висновок: «Держава мае потребу в релш! i вiрi» [5, с. 306]. Ця думка мислителя е актуальною у наш час, особливо для кра!н пострадянського простору. Груба полггика примусо-вого ате!зму в колишньому СРСР завдавала чуттево! шкоди духовносп, свiдомостi, культурi ра-дянських людей. У наш час хоча церква i вщокремлена вiд держави, але «важливо активно вико-ристовувати гуманютичну роль церкви, релiгiйних, зокрема християнських цiнностей в свiдомостi як вiруючих, так i людей шших свiтоглядних орiентацiй загальнолюдських iдеалiв, морал^ духовностi, здатностi до спiвпереживання з шшими людьми (якого так не вистачае в наш складний час)» [7, с. 443].
У розумнш держав^ в якш iснуе закон i правопорядок, можуть мирно сшвюнувати будь-якi релiгiйнi конфесi!. Гегель переконаний, що така держава забезпечить !м надшну гарантiю i оплот проти свавшля.
Отже, у працi «Фiлософiя права» Гегель розкривае надзвичайно важливi проблеми, якi хвилю-вали i хвилюють усе цивiлiзоване людство: що собою представляе релшя, який !! вплив на духовно-моральну сферу суспшьства як вона взаемодiе з державою. Видатний фшософ показав, що особливо
християнська релтя i церква з !! культом, традицiями, ритуальними дiями i обрядами, закладае основи моралi i духовностi в суспiльствi.
Нинi все бшьше людей звертаються до релт! як джерела духовно! наснаги. Вона е засобом регуляци та регламентацп соцiально! поведiнки та внутрiшнiх мотивiв дiяльностi. Як форма суспiльно! свщомост i свiтогляду вона е одшею з найважливiших i найпоширенiших галузей духовно! культури людей.
Гегель як великий мислитель розкрив дiалектику взаемовщносин i взаемозв'язку держави i релiгi!. Вiн був переконаний, що щ два соцiальнi шститути повиннi iснувати в гармонi!, що буде гарантею стабiльного розвитку суспшьства i самовдосконалення людини. У сучасних умовах державотворення надзвичайно важливим е проведення глибоко продумано!, виважено! полггики, що сприятиме гармонiйному функцiонуванню вшх релiгiйних конфесiй i особливо християнськш релiгi! i церквi в !! душпастирськiй дiяльностi. У цьому аспект варто наголосити на впливi християнсько! релiгi! на формування високо! духовност та моралi правоохоронцям.
Вплив релт! на особистiсть майбутнiх правникiв Укра!ни проявляеться у тому, що вона при-щеплюе вiрним систему цшнюних орiентацiй. Адже саме релiгiйнiсть сприяе альтру!стичнш пове-дiнцi iндивiда. Немае сумшву в тому, що осягнення загальнолюдських, морально-духовних цшнос-тей i чеснот християнства е гарантiею становлення зрших, високо iнтелектуальних фахiвцiв, яю не за страх, а за совють виконуватимуть сво! професiйнi обов'язки. Тшьки правник, якому притаманнi глибою почуття вiри та духовностi, здатний творити добро для шших, надшно стояти на вартi закону, прав, чест та гiдностi громадян Укра!ни.
Висновки. Великий нiмецький фiлософ Гегель у робот «Фiлософiя права» та шших працях глибоко i всебiчно розкрив взаемозв'язок i взаемовiдносини держави i християнсько! релiгi!. Вiн переконливо довiв, що релiгiя як форма суспшьно! свiдомостi е важливим елементом духовно! культури.
Мислитель акцентуе свою увагу на ролi i мiсцi християнсько! релт! в формуваннi не тшьки духовносп, але й високо! морали i спрямовуе вчинки людей до гумашзму i дотримання християнсь-ких чеснот.
Гегель переконливо довiв, що в державу релiгiя е важливим чинником розумонастрою i ос-вiти. На думку Гегеля, дiалектика взаемозв'язку i взаемовщносин полягае в тому, що держава повинна виконувати свш обов'язок щодо релт! i церкви, всiляко сприяти !х iснуванню, а релiгiя i церква повиннi формувати не тшьки релтйний свiтогляд у громадян, але й повагу до держави, !! закошв i полiтично! дiяльностi.
Мислитель приходить до висновку, що в розумнш державу в якiй юнуе закон i правопорядок, можуть мирно юнувати будь-якi релiгiйнi конфесi!, а держава захищае !хш права i свободу. Гегель негативно оцiнюе релшйний фанатизм i рiшуче виступае проти нього, який пщривае основу держави, прав i свобод людини, мораль. Це положення Гегеля е особливо актуальним у наш час. Воно вщграе не тшьки важливу теоретико-методолопчну, але й полггико-правову роль. Видатний мислитель показав, що особливо християнська релшя i церква з !! культом, традищями, ритуальними дiями i обрядами закладае основи моралi i духовностi в суспшьства
Духовнiсть i мораль суспiльства i людини хвилювали i хвилюють багатьох вчених. Варто наголосити, що ниш все бшьше людей звертаються до релт! як джерела духовно! наснаги. Як форма суспшьно! свщомосп та свггогляду вона е одшею з найважливших i найпоширешших галузей духовно! культури людей. У цьому аспект треба наголосити, що в сучасних умовах розбудови Укра!ни наша держава проводить полггику спрямовану на гармошзащю вщносин держави, релiгi! i церкви, проведення державно! полiтики на невтручання держави у внутрiшнi справи релшйних органiзацiй. У Законi Укра!ни «Про свободу совiстi та релтйш органiзацi!» чiтко вказано, що «усi релiгi!,. релiгiйнi органiзацi! е рiвними перед законом». Законодавець визнае, що держава захищае права i законш iнтереси релiгiйних органiзацiй, сприяе встановленню вщносин взаемно! релiгiйно! та свггоглядно! терпимостi, поваги мiж громадянами, яю сповiдують релiгiю.
Гегель у християнськш релт1 бачив, перш за все, чисте i цшюще джерело духовного i морального вдосконалення людини.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Нерсесянц В. С. «Философия права»: история и современность. Гегель Г. В. Ф. Философия права. Пер. с нем.: Ред. и сост. Д. А. Керимов и В. С. Нерсесянц. М.: Мысль, 1990. С. 3-43. 2. Митрохин Л. Н. Религия и мы. Квинтэнссенция: Философский альманах. Сост. B. И. Мудрагей, В. И. Усанов. М.: Политиздат, 1990. С. 307-340. 3. Гегель. Энциклопедия философских наук. Философия духа. Отв. ред. Е. П. Ситковский. Ред. коллегия Б. М. Кедров и др. М. : Мысль, 1977. Т. 3. 471 с. 4. Гулыга А. В. Гегель. М. : Молодая гвардия, 1970. 272 с. 5. Гегель Г. В. Ф. Философия права. Пер. ред. и сост. Д. А. Керимов и В. С. Несесянц; Авт. вступ. ст. и примеч. В. С. Несесянц. М. : Мысль, 1990. 524 с. 6. Мень Александр. Истоки религии. М. : Фонд имени Александра Меня, 2006. 428 с. 7. Фыософ1я: навч. поаб. /Л. В. Губерський, I. Ф. Надольний, В. П. Андрушенко та т.; за ред. I. Ф. Надольного. 7-ме вид., стер. К. : В1кар, 2008. 534 с.
REFERENCES
1. Nersesjanc V. S. «Filosofija prava»: istorija i sovremennost [«Philosophy of law»: history and modernity] Gegel' G. V. F. Filosofija prava. Per. snem.: Red. i sost. D. A. Kerimov i V. S. Nersesjanc, M.: Mysl', 1990. S. 3-43. 2. Mitrohin L. N. Religija i my. Kvintjenssencija:Philosophical almanac. [Religion and we. Quintessence: Philosophical Almanac] Sost. B. I. Mudragey, V. I. Usanov. M.: Politizdat, 1990. P. 307-340. 3. Gegel'. Jenciklopedijafilosofskih nauk. Filosofija duha [Encyclopedia of Philosophical Sciences. Philosophy of the spirit.] G. V. F. Gegel'. Otv. red. E. P. Sitkovskij. Red. kollegija B. M. Kedrov i dr. M.: Mysl', 1977. T. 3. 471 s. 4. Gulygam A. V. Gegel [Hegel.] M.: Molodajagvardija, 1970. 272 s. 5. Gegel' G.V.F. Filosofijaprava. [Philosophy of law.] Per. Red. i sost. D. A. Kerimov i V. S. Nersesjanc; Avt. vstup. st. i primec. V. S. Nesesjanc / G. V. F. Gegel'. M.: Mysl', 1990. 524 s.
6. Men' Aleksandr. Istoki religii. [The origins of religion] M.: Fond imeni Aleksandra Menja, 2006. 428 s.
7. Filosofiya: Navch. posib. [Philosophy: Teaching. manual] / L. V. Hubers'kyy, I. F. Nadol'nyy, V. P. And-rushenko ta in.; Za red. I. F. Nadol'noho. 7-me vyd., ster. K.: Vikar, 2008. 534 s.
Дата надходження: 17.04.2018р.
