CC BY
7
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Львiвcька полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 3 (31), 2021
УДК 141 1гор Коваль
Нацюнальний унiверситет "Львiвськa полтехшка", 1нститут права, психологи та шновацшно! осв^и, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри теори, ютори та фшософи права,
KIM201@ukr.net, ORCID ID: 0000-0002-5332-6958 Марiя Коваль
Нaцioнaльний унiвeрситeт '^bBiBCb^ полтехшка", 1нститут права, психологи та шновацшно! oсвiти, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримшального права i процесу,
kovalmr@ukr.net, ORCID ID: 0000-0003-1830-7003 Олена Юршчук
Нaцioнaльний ушверситет "Львiвськa полтехшка", 1нститут права, психологи та шновацшно! осв^и,
кандидат юридичних наук, спещалют кафедри теори, ютори та фшософи права,
helenka296@gmail.com, ORCID ID: 0000-0002-3879-071X
ВИДАТНИЙ Ф1ЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ ТВ1Р (ДО 200-Р1ЧЧЯ ПУБЛ1КАЦ11 "Ф1ЛОСОФ11 ПРАВА" ГЕГЕЛЯ)
http: //doi.org/10.23939/law2021.31.070 © Коваль I., Коваль М., Юртчук О., 2021
Проаналiзовано роль i мкце в ктори фшософсько-правовоТ думки написаного 200 poKiB тому видатного твору - "Фшософи права" шмецького мислителя Г. В. Ф. Гегеля. Цю книгу вважають одшею i3 найглибших i актуальних праць философа, у якш Г. В. Ф. Гегель, творчо базуючись на розроблених ним дiалектикo-фiлocoфcькoму метoдi та методологи, дослщжуе cкладнi процеси в сощально-пол^ичному, правовому, екoнoмiчнoму, мoральнo-пcихoлoгiчнoму i релiгiйнoму життi громадянського cуcпiльcтва i держави.
"Фiлocoфiя права" Г. В. Ф. Гегеля - це складна, комплексна, надзвичайно насиче-на численними щеями i фактами праця, яка охоплюе складну дiалектику розвитку i фу-нкц1онування cуcпiльcтва i держави. Центральне мicце в нiй шмецький фiлocoф вщво-дить пoлiтичнiй cиcтемi, особливо державi, а також громадянському суспшьству, дiалектицi взаемoвiднocин уciх сощальних структур у пoлiтикo-правoвiй cиcтемi сусш-льства, рoлi та мicцю держави в захист прав i свобод громадян. Увесь твiр пронизаний думкою, що cутнicть i цiннicть права повинш бути тicнo пов'язаними зi свободою.
1стотне мicце в робот займае проблема взаемозв'язку i взаемовщносин держави i ocoбиcтocтi, рoлi ам'Т та релки у фoрмуваннi правовоТ cвiдoмocтi й вiдпoвiдальнocтi вciх
члешв громадського суспшьства, Тх готовностi добросовкно виконувати своТ обов'язки i приписи права, зi зброею в руках захищати безпеку i суверенiтет свое"! держави.
Фiлософ зробив висновок, що прогресивний розвиток держави, прав i свобод гро-мадян можливий тшьки за умови суворого дотримання законности справедливостi та морально-християнських настанов.
I у наш час щ та iншi щеТ, якi сформулював шмецький мислитель, надзвичайно актуальнi для УкраТни, яка у важких соцiально-економiчних, полiтичних, морально-психолопчних умовах змушена вести боротьбу за свою незалежшсть i суверенiтет.
"Фiлософiя права" - це твiр, який ввшшов у золоту скарбницю св^овоТ фiлософсько-правово1 думки.
Ключовi слова: суспiльство; держава; державне будiвництво; влада; право; мораль; рел^я; философия; сiм'я; людина.
Постановка проблеми. "Фiлософiя права" Г. В. Ф. Гегеля (1770-1831) в юторп фшософсько-правово! думки займае важливе мiсце.
"Цей твiр, - зазначае В. Нерсесянц, - пом^но видшяеться навiть в iсторичному рядi таких класичних праць iз пол^ично! i правово! фшософп, як "Держава" i "Закони" Платона, "Пол^ика" Аристотеля, "Про державу" i "Про закони" Цицерона, "Володар" Макiавеллi, "Левiафан" Гоббса, "Пол^ичний трактат" Спiнози, "Про дух закошв" Монтеск'е, "Про суспiльний договiр" Руссо, "Ме-тафiзичнi учення про право" Канта, "Основи природного права" Фiхте [1, с. 3].
"Фiлософiя права" Г. Гегеля - синтез фшософських, полiтико-правових, соцiальних та етико-моральних дослiджень. Найглибше у цьому творi мислитель аналiзуе проблеми держави, суспшьства, права в !х дiалектичному зв'язку.
Проблеми, якi розглянув Г. Гегель у "Фшософп права" та шших творах, - не тшьки частина безцшно! науково! й духовно! скарбнищ, але й важлива теоретико-методолопчна база й актуальне пол^ико-правове джерело iдей для Укра!ни, яка на сьогодш, в умовах розбудови, захисту демократий духовних цшностей веде боротьбу за свою свободу, незалежшсть i суверенiтет.
Аналiз дослщження проблеми. "Фiлософiя права" Гегеля була i е в центрi уваги багатьох вчених. Серед захiдних "гегелезнавщв" значний iнтерес становлять працi, яю стосуються фшософ-сько-правових i пол^ичних концепцiй мислителя таких науковцiв, як В. Вiндельбанд, З. Гуссерль, В. Дшьтей, Д. Лукач, Б. Рассел, К. Поппер, К. Фшер, М. Хайдеггер та шш.
У СРСР ставлення до Гегеля як фшософа XX ст. залежало вщ щеолопчно! та пол^ично! кон'юнктури. У 20-40-т роки фiлософсько-полiтичнi та правовi ще! Г. Гегеля деякi захiднi вчеш тенденцiйно сприймали як тоталiтаристичнi, а мислителя оголошували апологетом мiлiтаризму i шовiнiзму. Ця тенденцiя простежуеться в творах Я. Гоммеса, К. Поппера, Б. Рассела, Е. Тошча, Н. ШШтта та шших.
У радянськш лiтературi деякi державно-полiтичнi та правовi концепци Гегеля в працях М. Аржанова, Ф. Горохова, К. Милонова, А. Пюнтковського, В. Ральтцкевича та шших науковщв оцшювали як авторитарш, тоталiтарнi та етатичнi. Починаючи з 60-х роюв XX ст. ставлення до ге-гелiвсько! спадщини змшюеться на об'ективнiше у творах вщомих вчених В. Асмуса, П. Галанзи,
A. Гулиги, А. Дворцова, Б. Кедрова, Д. Керимова, С. Кечек'яна, М. Освянникова, Б. Маньковського,
B. Нерсесянца, Т. Ойзермана, А. Пюнтковського, В. Туманова, В. Шинкарука та шших.
На жаль, у сучаснш в^чизнянш науково-теоретичнш думщ спостер^аеться пасивне ставлення до гегелiвсько! теоретико-фшософсько! спадщини, що вимагае вщ сучасних дослщниюв нових творчих розвiдок.
Метою статт е аналiз фiлософсько-правових, державно-пол^ичних, морально-етичних та релiгiйних проблем та !хньо! сощально! ролi та цшносп для розбудови Укра!ни.
Виклад основного матерiалу. Важливою складовою вше! творчостi Г. Гегеля е глибоке фшо-софське осмислення сутност держави i права, iз анатзом його "загальнофшософсько! i св^огляд-но! позицп" [1, с. 6].
На становлення i формування фiлософських i полiтико-правових iдей молодого Г. Гегеля ютотно впливали твори Платона i Аристотеля.
"Гегель, - зазначае В. Нерсесянц, - сприймав i надат ... поглибив i розвивав щею Платона i Аристотеля про державу як надiндивiдуальну цiлiснiсть i моральну спiльнiсть людей" [1, с. 12]. Г. Гегель не тшьки глибоко i творчо вивчае твори античних мислителiв, але й аналiзуе фшософсью i полiтико-правовi працi Вiнкельмана, Канта, Монтеск'е, Руссо, Шиллера, Якобi та шших.
"Фiлософiя права" Г. Гегеля - комплексна, надзвичайно насичена численними щеями i фактами праця, яка охоплюе складну дiалектику розвитку, зв'язку i взаемовiдносин в суспiльствi та державi, в якiй основну роль вiдiграе проблема права, "Фшософська наука про право, - заявляе Г. Гегель, - предметом яко! е щея права - поняття права i його здшснення" [2, с. 60]. Центральне мiсце в "Фшософп права" Г. Гегеля вщведено державi. Фiлософ не ставить перед собою завдання "конструювати, створювати державу такою, якою вона повинна бути, його мета "осягнути i зобра-зити державу як щось розумне в собь..як моральний унiверсум, що повинен бути тзнаним" [2, с. 54-55]. Аналiзуючи сутнiсть держави, мислитель акцентуе насамперед на понятп "держава" та И ознаках, ролi й мющ державних органiв в управлшш соцiально-полiтичними, економiчними i правовими процесами, захисп незалежностi i суверенiтету, а також дiалектицi взаемозв'язкiв держави i громадянського суспiльства. Державу фшософ розглядае як "еднiсть морально! ще! -моральний дух. Держава е наслщком свiтового духу, який у своему розвитку i становленнi проходить ряд еташв i на певному з них створюе всезагальне - державу. "Держава, - вважав мислитель, -це рух Бога в свт. Держава е божественна воля" [2, с. 296].
Вся дiяльнiсть держави основана на правi й морал^ !! цiллю е свобода.
Прославляючи державу як царство свтового духу, як Божественне творшня i як всезагальний розум, мораль i свободу, нiмецький мислитель бачить у нш i суперечностi. "Держава, - зазначае Гегель, - не е твором мистецтва, вона перебувае в свт, тим самим у сферi свавшля, випадковост й помилок, дурна поведшка може внести викривлення в безлiч !! сторiн" [2, с. 285]. Вш вказуе на те, що юнуе як "розумна", так i "дурна" держава.
"Яка ж юнуе вщмшнють мiж ними? У розумшш держав, - говорить фшософ, - розум повинен панувати, i таким вш е в розвиненш державi" [2, с. 386].
Шмецький фiлософ - прихильник "розумно!" держави, безжальний критик так звано! "дурно!" держави. Порiвнюючи цi два типи держави, вш вказуе, на те, що вш державнi органи пере-бувають у чiткому шдпорядкуванш й субординацi!. Закони та iншi нормативно-правовi акти в такiй державi е обов'язковими для виконання. В гегелiвськiй концепцi! правово! держави вш !! органи опосередкованi правом. Для розумно! держави характерними ознаками е "благополуччя, поряд-нiсть i достаток тдданих, для iншого типу (дурно! держави) - тупа байдужють, постшш переходи вiд пiдлостi до нахабства, убогють" [3, с. 86]. I хоча Г. Гегель вщкрито не говорить, що в "дурнш" державi iснуе тоталiтарна система управлiння iз всебiчним полiцейським контролем, але дае зрозу-мiти, що дурна держава без всебiчно! опiки полiцейського режиму юнувати не може.
Отже, на думку фшософа, мислення - "розумне призначення людини, ... жити в держав^ а якщо нема держави, то е вимога розуму, щоб вона була заснована" [2, с. 130].
Шмецький мислитель бачить у державi живий органiзм, в якому юнуе не свобода, окремого шдивща, а свобода державно оргашзованого народу (наци), що охоплюе i свободу окремих вдив> дiв. В цш дiалектичнiй едностi загального, особливого й одиничного Г. Гегель надае перевагу загальному. Це положення шмецького мислителя, в якому прюритет надано держав^ гостро крити-кували. В захщнш фiлософсько-правовiй думцi фiлософа обвинувачували у тому, що вш шдпорядко-вуе особистють державi, вiдтак обмежуе !! права i свободи, проголошуючи ще! насильства держави
над шдивщом, що в результат призводить до тоталгаризму. Крiм того, деякi критики оголосили Г. Гегеля не тшьки теоретиком тоталгаризму, але й апологетом вшни.
Пiдкреслимо, що нiмецький мислитель школи не виконував роль щеолога тоталiтаризму i вiйни, а навпаки - у тоталiтаризмi вiн вбачав обмеження прав та свобод i окремого iндивiда, i незалежного й самостшного громадянського суспiльства, яке в умовах тоталгаризму повнiстю пол^и-зуеться i позбавляеться самостiйностi, поглинаеться тоталiтарною системою.
У Г. Гегеля свобода, справедливють забезпечуються лише у держава "Гегель, - пише В. Нерсесянц, - прославляе, звеличуе державу як щею (тобто дiйснiсть права). Як правову державу, як таку оргашзащю свободи, в якiй мехашзм насильства i апарат полiтичного панування обмеженi правом, введенi в правове русло, функцп виконують лише в державно-правових формах" [4, с. 294].
Аналiзуючи сутшсть держави, нiмецький мислитель у своему творi значну увагу прищляе проблемам оргашзацп державного управлшня та функцiонуванню судових та правоохоронних органiв Г. Гегель схиляеться до думки, що у пол^ичнш будовi держави iснують три гiлки влади, якi розглянемо нижче.
Влада, яка визначае i встановлюе всезагальне, - законодавча влада; На думку мислителя, ця влада поширюеться на вс суб'екти права. Урядова влада повинна контролювати i пiдводити особ-ливi сфери пiд загальну. Влада володаря, в якш всi "влади об'еднаш в iндивiдуальну еднiсть i котра, вщповщно, е вершиною i початком цшого - конституцшно! монархi!" [2, с. 311].
Судову владу Г. Гегель вважав специфiчною сферою.
Аналiзуючи суд, роль i мiсце судочинства, Г. Гегель заявляе, що суд i судочинство вщобра-жають право, а тому вони повинш бути публiчними [2, с. 260]. Право вимагае, щоб ... суд був "судом присяжних" [2, с. 263].
Вс гiлки влади, на думку мислителя, повинш дбати передуем про загальш iнтереси, тобто штереси держави.
Державний устрiй, державне бущвництво - це складний дiалектичний процес, який залежить вiд сутностi, розвиненосп й самосвiдомостi певного народу. "Кожен народ мае таку будову держави, - зауважуе Г. Гегель, - котра йому вщповщае i шдходить" [2, с. 315].
Г. Гегель доволi критично оцiнюе державний устрш i управлiння в феодальних монархiях. Вiн вказуе на те, що в них одиничш, окремi iнтереси перевалювали над загальними, тобто штереса-ми народу. В таких державах уся маса простого народу позбавлялась прав i свобод. Деспотизм, сва-вшля, вiдкрите беззаконня панували "замiсть закону" [2, с. 318].
Аналiзуючи соцiально-правове становище рiзних сощальних класiв, станiв i прошаркiв, Г. Гегель вказуе i на те, що в суспшьсга iснуе величезна прiрва мiж багатими i бщними, де на однiй сторонi розбещешсть, сваволя i марнотратство, а на другш злиднi [2, с. 238, 276].
Важливi функцп в державному управлшш виконують чиновники, якi володдать бiльш "гли-боким i широким розумшням природних установ i потреб держави, а також великим вмшням вести державш справи" [2, с. 340]. Правда, Г. Гегель акцентуе на тому, що вони повинш тдлягати публiчному контролю. Таю вимоги, на думку мислителя, зобов'язують чиновниюв "якомога краще вникати в справи i запропоноваш проекти, керуючись добрими мотивами" [2, с. 341].
Пшлуючись про ефектившсть державного устрою i стилi управлiнсько! дiяльностi, Г. Гегель вказуе на те, що вш сощальш класи, групи i прошарки повиннi, передусiм, пiклуватись про "всеза-гальнi iнтереси" [2, с. 341]. Вони, як зазначае мислитель, повинш особисто брати участь у загальних державних справах, оскшьки вш вони - члени держави, i справи держави - це справи вшх, i всi мають право впливати на !х вирiшення сво!ми знаннями i своею волею" [2, с. 347]. Шмецький фiло-соф прихильник заходiв, якi вирiшують важливi державш та громадсью проблеми, вiн закликае громадян брати в них активну участь.
Водночас Г. Гегель вщкидае всякi популiстськi гасла про те, що буквально вш громадяни мо-жуть брати участь у державних справах i що всi щ справи розумiють, водночас вважае, що "кожному" вщкриваеться така можливють" [2, с. 347].
Для виконання важливих функцш державного управлшня особистють повинна насамперед волод^и знаниями, бути професiйно здатною виконувати тi чи iншi функцi! в держава Фiлософ виступае за те, щоб держава створювала такi умови, котрi гарантують кожному громадянину мож-ливiсть присвятити себе !! штересам. Г. Гегель вважае, що мае юнувати здорова конкуренцiя мiж шдивщами, якi повиннi займатися громадянськими справами. Тшьки найдостойнiший повинен бути призначений на державну посаду.
Проблему зловживання владою Г. Гегель теж не залишив поза увагою. Необхщш боротьба зi зловживаннями владою вщомствами i чиновниками, що призводить до свавшля, контроль над !хньою дiяльнiстю як зверху, так i "знизу" [2, с. 334-335].
Важливу роль у суспшьно-пол^ичному життi держави i суспiльства вiдiграе парламент. Г. Гегель вважав, що депута^в вибирають для того, щоб вони обговорювали i вирiшували всезага-льнi справи [2, с. 347]. Особливо мислитель акцентуе на професшних та моральних якостях депутата. "Якщо такiй людиш, - вказуе Г. Гегель, - надаеться довiра, то ми повинш бути переконанi в !! "готовносп займатись з чистою совiстю мо!ми справами, як сво!ми, використовуючи для цього вс сво! знання" [2, с. 348]. Вш вважав, що "депутатам повинш бути вiдомi сощальш потреби виборцiв, !хнi проблеми i особливi iнтереси, якi повиннi бути реалiзованi в !х полiтико-правовiй дiяльностi". Фiлософ писав, що якщо не задовольняються iнтереси виборцiв, то вибори стають фактично чимось зайвим, бо зводяться до гри i свавшля [2, с. 349]. Зазначимо, що Г. Гегель розкрив складний дiалек-тичний процес взаемозв'язку людини суспшьства i держави. По-перше, мислитель вважае, що лю-дина володiе найвищим даром - розумом; по-друге, людина е творцем матерiально! та духовно! культури, а отже, юторп. По-трете, людина в державi виконуе важливу функщю захисту !! незалеж-ност й суверенiтету обов'язок кожного шдивща, наголошуе Г. Гегель, "навiть цшою небезпеки i жертв, цiною свого власного життя, боротись за незалежшсть i суверенiтет держави" [2, с. 359].
Мислитель глибоко переконаний, що тшьки в правовш державi "людину визнають розумною iстотою, особистiстю. В державi громадянин отримуе належну йому честь завдяки посад^ на яку вш поставлений, завдяки професi!, якою вш займаеться в сво!й трудовш дiяльностi" [3, с. 243].
Г. Гегель не тшьки прославляе i звеличуе державу, вiн заявляе, що i громадянське суспiльство е могутньою силою. Якщо людина е членом громадянського суспшьства, то вона зберкае в ньому т самi права, якими володдать усi члени суспшьства, але громадянське суспiльство повинно тклува-тися про свого члена, вщстоювати його права.
У своему творi Г. Гегель не обминув проблему взаемозв'язку та взаемовпливу держави i громадянського суспшьства.
Мислитель наголошуе, що громадянське суспшьство - сфера реалiзацi! особливих приватних цiлей та штерешв окремого iндивiда, на вщмшу вiд держави, яка в сво!й полiтико-правовiй дiяль-ностi захищае i реалiзуе державнi iнтереси. Г. Гегель зазначае, що громадянське суспшьство - це "зовшшня держава, це розсудок, - а держава - розум. В громадянському суспiльствi кожний для себе цшь, решта для нього шщо" [2, с. 228].
Вш активний прихильник гармонi! iнтересiв держави i громадянського суспiльства на основi права, правопорядку i законностi. Тшьки хорошi закони, - вважав фшософ, - сприяють процвiтанню держави i суспiльства [2, с. 264].
Мислитель стверджував, що загальний iнтерес суспшьства загалом е вищим i важлившим, анiж его!стичнi iнтереси окремого iндивiда. Цей загальний iнтерес громадянського суспшьства захищае держава i такий !! важливий iнститут, як полщя. "Мета полiцейського нагляду i ошки - на-дати iидивiду всезагальну владу, можливiсть для досягнення iндивiдуально! мети" [2, с. 267]. Пол> цiя повинна стояти на сторожi прав i свободи людини, суворо захищати закон i правопорядок.
Важливе завдання права, - вважав Г. Гегель, - не порушувати прав особистосп, серед яких суттеве мюце посiдае i !! власнiсть [2, с. 108]. В суспiльствi юнуе як особиста, так i загальна влас-нiсть. "В римських аграрних законах, - писав Г. Гегель, - була вщображена боротьба мiж загальною
i приватною власшстю на землю" [2, с. 105]. Вш прихильник приватно! власносп як "розумшшо!, ...яка повинна здобути верх над суспшьною власнiстю" [2, с. 105].
Г. Гегель - противник утошчних щей про те, що якщо усунути принцип приватно! власносп i замють цього ввести суспшьну, то це призведе до гармони та "братства людей".
Таке уявлення, на думку мислителя, суперечить розумшню сутносп свободи духа i права. "Якщо я володда приватною власшстю я володда не тшьки правом, але й свободою" [2, с. 105].
"Вш люди - зазначае шмецький мислитель, - повинш володiти засобами, котрi дозволяли б !м задовольняти сво! потреби" [2, с. 107].
У ходi свое! дiяльностi люди вступають у договiрнi вiдносини. "Договiр зобов'язуе осiб, яю вступають в нього, визнавати один одного власниками" [2, с. 128]. Для укладання договору необхщна згода на двi речi: я хочу придбати власнiсть або вiдмовитися вщ власностi [2, с. 131].
1стотну роль у розвитку i функцюнуванш суспiльства i держави нiмецький мислитель вщво-див им'1 i шлюбу як морально-психолопчнш i сощально-правовш проблемi. Сiм'я, на думку Г. Гегеля, бере активну участь у економiчнiй, сощально-пол^ичнш, державно-правовiй, духовно-моральнш дiяльностi громадянського суспiльства. "Першим базисом держави, - заявляе мислитель, - е шм'я" [2, с. 241]. Шлюб повинен укладатися на правовш i моральнiй основi розумносп та свободи [2, с. 217].
Г. Гегель активний прихильник того, щоб шлюб був побудований на високш духовносп й морал^ щоб вш був пiдтриманий сiм'ею з обох сторш, громадою, суспiльством i обов'язково церквою [2, с. 213].
Ом'я, вважае мислитель, повинна нести морально-правову вiдповiдальнiсть перед суспшьст-вом за вихованих дiтей.
У сво!й роботi Г. Гегель значну увагу придшяе фiлософському аналiзу ролi й мющ хрис-тиянсько! релт! в суспшьсга й державi. Проблеми релт!, як зазначав А. Гулига, протягом довгого часу домiнували в його духовному свт, через !х призму вш дивився на iншi проблеми св^огляду [5, с. 6].
В. Дшьтей та iншi дослiдники творчосп Г. Гегеля довели, що фшософ вiд самого початку й до кшця сво!х днiв залишався глибоко протестансько-християнським мислителем [6, с. 27].
Г. Гегель був глибоко переконаним, що релшя як форма суспшьно! свщомосп - важливий соцiальний шститут у формуваннi духовностi й високо! моралi у суспiльствi. Вона зробила значний внесок у розвиток св^ово! цившзацн та культури i Гегель вбачав в релш! ту силу, завдяки якш на-родилися i виросли найкращi квiти образотворчих мистецтв, пщнялася до небес висока будова наук [7, с. 91]. Важливе мюце в "Фшософи права" Г. Гегель вщводить аналiзу взаемозв'язку i взаемовiд-носин держави i релш!. "Яку пол^ику повинна проводити держава щодо релт!?" - ставить запи-тання Г. Гегель.
Демократична цившзована i правова держава, заявляе мислитель, проводить пол^ику, спря-мовану на захист прав i свобод людини, i така !! полiтика може вщповщати iнтересам релiгi!, оскiльки "християнська релiгiя, - робить висновок Г. Гегель, - е релтею свободи" [2, с. 306].
"Щодо громадян, - заявляе Г. Гегель, - держава виконуе свш обов'язок, вшляко сприяе i за-безпечуе !х захист у забезпеченнi релiгiйних цшностей. Добре зрозумiло, що держава з метою за-безпечення правопорядку i громадянського спокою повинна надати вшм релiгiйним органiзацiям необхiднi права, що е гарантом визнання почуття власно! гiдностi кожного iндивiда, усвiдомлення, що вш е повноправним членом громадянського суспшьства. Держава, на думку фшософа, все ж повинна подбати про те, щоб не допустити беззаконня щодо релiгiйних общин" [2, с. 298-300].
Релтя, на думку мислителя, виконуе важливi духовно-моральш й державно-правовi функцi!. "Вчення церкви, - зазначае Г. Гегель, - якнайтюшше пов'язано з моральними принципами i державними законами. Вони можуть або гармоншно функцюнувати, або протистояти одне одному" [2, с. 300]
Фшософ переконаний в тому, що якщо церква бере на себе обов'язок навчати i морально ви-ховувати, то в такш дiяльностi вона переходить у сферу держави, тому "держава може мати потребу в релт! i вiрi" [2, с. 306].
Г. Гегель акцентуе на тому, що релтя слугуе основою шлюбу, i добре, що церква благо-словляе шлюб [2, с. 426].
Отже, держава i церква защкавлеш у створенш мiцно! сiм'!, яка буде суворо дотримуватися правових принцитв i морально-правових норм.
У "Фшософи права" Г. Гегель не обминув i проблему злочину як негативного явища в суспiльствi та держав^ яке супроводжуе людство протягом усього iснування. Мислитель аналiзуе сутнiсть злочину та його сощальш наслiдки, а також проблему покарання як необхiдну реакцiю суспшьства щодо захисту вiд злочину.
Доцшьно зазначити: хоча фiлософ негативно ставився до злочину, але в особi злочинця вiн прагне бачити насамперед людину. Фiлософ акцентуе, що кожна особистють володiе "несюнчен-ною цшшстю" [2, с. 89]; кожна особа, наголошуе вiн, призначена для вищо! свободи [2, с. 324, 325].
В цьому аспект фiлософ виступае захисником прав i свобод особистост, а також i злочинця, що вщображено в гегелевськiй концепцi! покарання.
Серед актуальних проблем, яю привернули увагу мислителя, - проблеми вшни i миру. Г. Гегель неодноразово акцентуе на тому, що народи, яю прагнуть бути незалежними, повинш створити сильну державу. Фшософ переконаний, що т держави i нацп, якi в мирний час не тк-луються про свою безпеку i суверенiтет, можуть стати легкою здобиччю агресора, i тодi вони "шд-падуть пiд владу шших народiв" [2, с. 360].
Якщо держава наражаеться на небезпеку з боку агресора, то обов'язок ушх !! громадянин - зi зброею у руках захищати свою незалежшсть. Але для цього необидна, на думку мислителя, постш-на армiя для захисту держави i суспшьства.
Фшософське осмислення вiйни спонукае мислителя до висновку про жорстоюсть великих протилежностей, яю призводять до величезних людських трагедiй. I хоча "право на життя е свя-щенним, - проголошуе Г. Гегель, - ^ все-таки доводиться вiд нього вщмовлятися, якщо цього вима-гае держава вщ сво!х громадянин. Право держави вище вщ права окремо! людини" [2, с. 394].
Фiлософсько-правовi та соцiально-полiтичнi iде! щодо захисту незалежносп суверенiтету держави у наш час надзвичайно актуальнi для Укра!ни.
Висновки. "Фiлософiя права" Г. Гегеля - це своерщна енциклопедiя складного розвитку сощально-пол^ичних, правових, економiчних морально-етичних, шмейних та релкшно-християнських проблем.
Шмецький мислитель надзвичайно великого значення надавав фшософсько-правовому осми-сленню сутност держави, !! мiсця i ролi в розвитку функцiонуваннi суспшьства, а також всш пра-воохороннш системi.
В роботi акцентовано на проблемах державного будiвництва, ролi й мюця управлiнських структур в управлшш соцiально-полiтичними, економiчними та правовими процесами. Г. Гегель переконаний, що у цившзованш, демократичнш державi важливе мюце посiдае парламент, депута-ти якого повинш виршувати важливi життевi проблеми громадян.
Розглядаючи дiалектику взаемозв'язку держави i людини, Г. Гегель переконаний, що тшьки демократично-соцiальна держава захищае права i свободу громадян. I хоча фшософ у взаемовщно-синах людини i держави прiоритет надае останнш, але це не означае, що вш розглядае особистiсть як "гвинтик" у державному механiзмi. Характеризуючи вш гiлки влади в пол^ико-державному бу-дiвництвi, мислитель вказуе на те, що !х гармонiйний взаемозв'язок е гаранпею прогресивного розвитку суспшьства i держави.
Глибоко i всебiчно в роботi розкрита дiалектика взаемозв'язку держави i громадянського суспшьства. Гегель акцентуе на ролi i мiсцi в суспiльствi та державi приватно! власностi.
Не оминув фшософ i проблему им'1 та шмейно-правових i побутових вщносин. Вш був пере-конаний, що им'я виконуе важливi соцiально-економiчнi, правов^ а також духовно-моральнi та ре-лiгiйнi функци.
Особливу увагу шмецький мислитель звернув на сутнiсть злочину та його сощальш наслiдки, а також проблему покарання як необхщну реакщю суспiльства для захисту вщ злочину. В кри-мiнально-процесуальному судочинсга, вважае Г. Гегель, необхвдно передуем дотримуватися за-конностi та справедливости фiлософ зосереджуе увагу на ролi й мiсцi суду i судочинства, сощаль-нiй ролi вше! правоохоронно! системи, особливо полщп, у забезпеченш законностi та правопорядку, захистi прав i свобод громадян.
Фiлософ не оминув увагою роль i мюце християнсько! релт! i церкви. Вш розкрив дiалекти-ку !х взаемовщносин iз державою, акцентуючи на важливш духовнiй та морально-етичнiй та вихов-нiй ролi християнсько! релiгi! в сусшльствь
Г. Гегель одним iз перших дав глибоку характеристику вшни та !! соцiальних наслiдкiв, шд-креслюючи необхiднiсть захищати державу !! свободу, незалежнiсть i суверенiтет вщ агресi!. Фшо-софсько-правовi та сощально-пол^ичш цiнностi особливо актуальнi для Укра!ни, яка стала жертвою военно-пол^ично! агресi! з боку Росiйсько! Федераци, веде боротьбу за захист свое! свободи, незалежност та суверенiтету.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Нерсесянц В. С. (1990). "Философия права": история и современность // Гегель Г. В. Ф. Философия права / пер. с нем.: ред. и сост. Д. А. Керимов и В. С. Нерсесянц; авт. вступ. ст. и примеч. В. С. Нерсесянц. Москва. С. 3-43.
2. Гегель Г. В. Ф. (1990). "Философия права" / пер. с нем.: ред. и сост. Д. А. Керимов и В. С. Нерсесянц; авт. вступ. ст. и примеч. В. С. Нерсесянц. Москва. 524 с.
3. Гегель. (1977). Энциклопедия философских наук. Философия духа / ред. кол. Б. М. Кедров и др. Москва. Т. 3. 471 с.
4. Нерсесянц В. С. (1987). "Философия права": диалектика обективного духа // Философия Гегеля: проблемы диалектики. Москва. С. 287-295.
5. Гульга А. В. (1975). Философия религии Гегеля // Гегель Г. В. Ф. Философия религии: в 2 т. / отв. ред. А. В. Гульга; пер. с нем. М. И. Левиной. Москва. Т. 1. С. 5-31.
6. Дшьтей В. (2008). 1стор1я молодого Гегеля. Ки!в. 278 с.
7. Гегель Г. В. Ф. (1972). Позитивность христианской религии // Роботы разных лет: в 2 т. / сост. общ. ред. и вступ. статья А. В. Гульги. Москва. Т. 1. 668 с.
8. Гегель. (1932). Лекции по истории философии. Сочинения. Москва. Кн. первая. Т IX. 313 с.
REFERENCES
1. Nersesjanc V. S. (1990). "Filosofija prava": istorija i sovremennost' ["Philosophy of Law": history and modernity]. Moskva, рр. 3-43.
2. Gegel' G. V. F. (1990). "Filosofijaprava" ["Philosophy of Law": history and modernity]. Moskva, 524 p.
3. Gegel' G. V. F. (1977). Jenciklopedija filosofskih nauk. Filosofija duha [Encyclopedia of Philosophical Sciences. Philosophy of spirit]. Moskva, V. 3. 471 p.
4. Nersesjanc V. S. (1987). "Filosofija prava": dialektika ob'ektivnogo duha ["Philosophy of Law": the dialectic of the objective spirit]. Filosofija Gegelja: problemy dialektiki. Moskva, рp. 287-295.
5. Gul'ga A. V. (1975). Filosofija religii Gegelja [Hegel's philosophy of religion]. Moskva, V. 1. рp. 5-31.
6. Dil tej V. (2008). Istoriya molodogo Gegelya [The story of the young Hegel]. Kyiv, 278 p.
7. Gegel' G. V. F. (1972). Pozitivnost' hristianskoj religii [The positiveness of the Christian religion] Roboty raznyh let: v 2 t. Moskva, Vol. 1, 668 p.
8. Gegel' G. V. F. (1932). Lekcii po istorii filosofii. Sochinenija [Lectures on the history of philosophy. Compositions]. Moskva, Book 1, IX, 313 p.
Дата надходження: 25.06.2021 р.
Ihor Koval
Institute of law, psychology and innovative education of Lviv Polytechnic National University, Candidate of law, associate professor, Associate professor of theory, history and philosophy of law, ORCID ID: 0000-0002-5332-6958 Mariya Koval
Institute of law,psychology and innovative education of Lviv Polytechnic National University, Candidate of law, Associate Professor, Associate Professor of criminal law and procedure, ORCID ID: 0000-0003-1830-7003 Olena Yuriichuk
Institute of law, psychology and innovative education of Lviv Polytechnic National University, Candidate of law, specialist, Associate professor of theory, history and philosophy of law, ORCID ID: 0000-0002-3879-071X
AN OUTSTANDING PHILOSOPHICAL AND LEGAL WORK (TO THE 200TH ANNIVERSARY OF THE PUBLICATION OF HEGEL'S "PHILOSOPHY OF LAW")
The article analyzes the role and place in the history of philosophical and legal thought of the published work "Philosophy of Law" by the German thinker G. V. F. Hegel. Written 200 years ago, it is considered to be one of the most profound and relevant works in which Hegel creatively based on his dialectical and philosophical method and methodology analyzes the complex processes in the sociopolitical, legal, economic, moral, psychological and religious life of civil society and the state.
Hegel's "Philosophy of Law" is a compound and complex work, extremely rich in numerous ideas and facts, which covers the complex dialectic, development and functioning of society and the state. The German philosopher assigns a central place in it to the political system and especially to the state, as well as to civil society, the dialectic of relations of all social structures in the political and legal system of society, the role and place of the state in protecting the rights and freedoms of citizens. Throughout the work there is an opinion that the essence and value of law should be closely linked to freedom.
An important place in the work is played by the problem of the relationship between the state and the individual, the role of family and religion in the formation of legal consciousness and responsibility of all members of civil society, their willingness to conscientiously fulfill their duties and requirements, to protect security belonging and sovereignty of the state.
The philosopher concluded that the progressive development of the state, the rights and freedoms of citizens is possible only on the basis of strict observance of law, justice and moral and Christian guidelines.
And in our time, these and other ideas formulated by the German thinker are extremely relevant for Ukraine, which in difficult socio-economic, political, moral and psychological conditions is forced to fight for their belonging and sovereignty.
"Philosophy of Law" is a work that has entered the golden treasury of world philosophical and legal thought.
Key words: society; state; state building; power; law; morality; religion; philosophy; family; human.
