CC BY
24
9. Хижа В. Промислове бджшьництво та шляхи його розвитку // Украшський паачник. - 2000. - № 7. - С. 28-29.
10. Шкарлет С.М. Тенденцп i перспективи розвитку туристично'1 галуз1 Украши у склад нащонально'1' та св^ово'1' економши / С.М. Шкарлет, О.М. Кальченко // Актуальт проблеми економiки. - 2009. - № 10. - С. 36-43.
11. Ярошенко В. Державш мехашзми регулювання ринкiв пращ в Украш // Украiна: аспекти працi. Науково-економiчний та суспiльно-полiтичний журнал. - 2006. - № 8. - С. 30.
12. Gronau Reuben. The Measurement of Output of the Nonmarket Sector: The Evaluation of Housewives' Time // The Measurement of Economic and Social Performance. - New York : National Bureau of Economic Research, 1973. - Р. 163-189.
13. Hanania D. Home Business Made Easy. - Central Poin, 1998. - Р. 146-150.
Лех Г.А. Пути преодоления безработицы
Рассмотрены проблемы безработицы в Украине, предложены пути его преодоления для повышения уровня жизни населения. Поскольку семейные хозяйства должным образом обеспечивают сельскохозяйственной продукцией населения своих стран, поддержка их бизнеса со стороны государства должна быть весомой. Проведен анализ развития семейного бизнеса убеждает в том, что только организацией семейного бизнеса всех проблем трудоустройства населения решить невозможно. Однако системное развитие всех форм бизнеса и занятости при надлежащей поддержке государства поможет вывести Украину на траекторию постоянного экономического роста.
Lekh G.A. Overcoming ways of unemployment
The problems of unemployment are considered in Ukraine, the ways of his overcoming are offered for the increase of standard of living of population. As domestic economies properly provide the agricultural product of population of the countries, support of their business from the side of the state must be ponderable. The analysis of development of domestic business is conducted satisfies of that only organization of domestic business of all of problems of employment of population deciding is impossible. However much system development of all of forms of business and employment at the proper support of the state will help to show out Ukraine on the trajectory of the permanent economy growing.
УДК 321.01+323.2 Acnip. О.В Бородш1 - 1нститут фтософи i соцюлоги
Польськог Академи наук
РОЗВИТОК ТЕОРП ВЗАСМОДП ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСШЛЬСТВА I ДЕРЖАВИ У Ф1ЛОСОФСЬК1Й НАУЦ1
Проаналiзовано проблему взаемодп громадянського суспшьства i держави в п теоретичному, юторичному i сощально-полггичному аспектах. Увагу зосереджено на шституцшних передумовах розмежування громадянського i поличного суспшьств та пов'язаних з цим особливостях демократичного врядування в умовах суспшьно'1 i державно!' трансформацш. Встановлено, що сучасш концептуальш тдходи щодо природи громадянського суспшьства е солщарними у визнанш його генеративно!' креативносп вщносно державно!' влади i визнають його прюритет у забезпеченш прав людини, а отже - створення умов для демократичного поличного розвитку.
Ключов1 слова: громадянське суспшьство, держава, розвинена демократ, квазьдемокра^я, суспшьна трансформащя, "держава-мЫмум", мiнархiзм.
Вступ. У сучасних теоретичних рефлекЫях можна спостер1гати кшька вар1ант1в дослщження громадянського суспшьства - функцюнування поруч з
1 Наук. KepiBHm: проф. Ян Ky6iK - 1нститут фшософи i соцюлоги Польсько! Академи наук, Польща
державою i полiтичною сферою чи навiть ототожнення з ними, а також роз-виток громадянського суспшьства у повнш автономи вiдносно держави. Перший варiант функцiонування громадянського суспiльства пов'язують з фор-муванням "квазьдемократи", тодi як другий варiант - може асощюеться з "розвиненою демокра^ею".
Актуально проанашзувати чинники, що лежать в основi розмежування компетенци громадянського суспшьства та держави i водночас, виходячи з вiдомих концепцiй громадянського суспшьства, простежити, що вщбуваеться з громадянським суспшьством коли воно поглинаеться полггичним простором держави чи ототожнюеться з ним.
Аналiз останнiх дослщжень i публiкацiй. В укра!нськш та захщнш науковiй лiтературi процес розвитку громадянського суспшьства переважно розглядаеться ^зь призму його взаемоди з державою i полiтичним простором. Найповшше розвиток поняття громадянського суспiльства у класичних i некласичних теорiях викладено у монографи А.Ф. Карася [8]. На еволю-цiйних аспектах становлення i розвитку громадянського суспiльства в рiзнi епохи i в рiзних кра!нах зосередилася I. Кресiна [10], яка зокрема розглядае проблему юнування демократично! держави та 11 вплив на розвиток громадянського суспшьства. Взаемозалежшсть та взаемодда мiж громадянським суспшьством i владою (а отже й держави) висвiтлюе М. Бойчук [2], обгрунто-вуючи роль влади як шструменту усшшно! самооргашзаци суспшьства. На подiбнi проблеми i шдходи можна натрапити ще у класичних теорiях Т. Гоб-бса, Дж. Локка, Г. Гегеля, А. де Токвшя та шших. 1накше бачення компетенци громадянського суспiльства та держави висвгглено, зокрема у працях I. Канта, Т. Пейна, Ф. Гаека, Е. Гелнера, А. Сел^мана. Дослщження демокра-ти i громадянського суспшьства знаходимо у класичних i сучасних працях таких вчених, як А. де Токвшь, Ю. Габермас, Дж. Пельчинський, Дж. Кш та Р. Патнем, Е. Арато, Дж. Коген та ш. Серед укра!нських вчених вщношення мiж громадянським суспшьством i державою чи полiтичною сферою саме в аспект шституашзаци демократичних норм та щнностей дослiджуеться у працях В. Бебика, М. Бойчук, В. Горбатенка, С. Грабовського, А. Колодш, В. Люового, М. Панова, С. Рябова та шших.
Постановка завдання. Мета дослщження полягае у дослщженш на-явних теоретичних моделей взаемоди громадянського суспшьства i держави та з'ясуванш !хнього практичного демократичного потенщалу. У цьому дос-лщженш автор намагаеться знайти вiдповiдь на питання, як виглядае розвиток громадянського суспшьства в умовах тюно! взаемоди з державою, а також в умовах автономного функщонування по вщношенню до держави.
Для реаизаци поставлено! мети потрiбно розв'язати кшька завдань.
Перше завдання полягае у виясненш сутi громадянського суспшьства, а також мюця держави у взаемоди з громадянським суспшьством. Друге завдання передбачае проанашзувати типовi моделi взаемозв'язку "громадянське суспiльство - держава" ^зь призму !хньо! взаемоди; зокрема потрiбно з'ясу-вати особливост впливу державно! влади на громадянське суспшьство i ви-яснити за яких умов такий вплив може бути позитивним чи негативним. Та-
кож необхщно вияснити змютовш межi автономи громадянського суспшьства щодо держави в аспект демократичного змiсту останньоï.
Виклад основного матерiалу. До середини ХУШ ст. европейськ по-лiтичнi мислшеш використовували термiн "громадянське суспiльство" з метою описання типу полггичного об'еднання, члени якого дотримувались б за-конiв, забезпечуючи, таким чином, порядок та ефективне врядування. Причо-му риторика про громадянське суспшьство прямо пов'язувалася з критичним ставленням до полiтичноï деспоти. Наш сучасник, англшський вчений Дж. Кiн у своïх працях звертае увагу на те, що поняття громадянського суспшьства сформувало частину давньоï европейсь^' традицiï з iдеею societas civilis Цщерона та класичноï полiтичноï фшософи Арiстотеля, для якого громадянське суспшьство [koinönia politiké] - це polis, основу якого становить вшь-на людина - громадянин. Зпдно з цiею теоретичною тенденцiею громадянське суспшьство мае спшьш риси з державою [11]. Дж. Кш також зауважуе, що у далекому минулому громадянське суспшьство i держава були взаемо-пов'язаними поняттями, тобто бути членом громадянського суспшьства означало бути членом держави. Наприклад, у теорп Т. Гобса поняття громадяни-на е доповнювальним до поняття людини-пiдданоï й обое належать до поль тичноï реальностi. Проте саме вщ Т. Гобса концепщя громадянського сус-пiльства набула новгтшх ознак, якi полягали у його аргументаци потреби створювати у межах монархiчноï держави громадянський простiр вщносин, джерелом якого мае бути шдивщуальний розум i продукованi спiльно закони. Новггня теорiя громадянського суспiльства з кожним поколшням мислителiв тяжiе до виокремлення його реальност спочатку з державного простору жит-тя, а потм i з полiтичного. Протягом другоï половини ХУШ ст. виникае кшь-ка концептуальних спрямувань у витлумаченш природи громадянського суспшьства, що тепер усвiдомлюеться як реальшсть полiсемантична i контро-версiйна. Поняття громадянського суспшьства та держави, традицшно пов'язаш рацiональною концепцiею societas civilis, почали сприйматись як рiзнi за джерелами походження. Так, у XVIII ст. формуеться кшька аконцеп-туально вiдмiнних пiдходiв до громадянського суспшьства щодо його коре-ляци з державою i полгтичними режимами. Так широкого резонансу здобувае теорiя шотландського просвiтника А. Фергюсона, книжку якого перекладено на кiлька европейський мов. Фергюсон обгрунтовував етичний змiст громадянського суспшьства асощюючи його з цившьними вiдносинами мiж людьми, як складаються пiд позитивним впливом комерци, що зi свого боку всту-пае у конфлiкт з деспотичною державною владою. Пафос концепци Фергюсона спрямований на те, щоб показати несумiснiсть громадянського суспшьства та iмперського полiтичного режиму. У цьому вш уже мав попередниюв Дж. Лока та М. Монтеск'е, якi побачили у потенцiалi прийдешнього громадянського суспiльства можливють подiлу деспотичноï влади на рiзнi гiлки для фактичноï передачi державноï влади з рук монарха-деспота в руки народу. Тенденщю демократизаци державного врядування засобами поширення громадянського стану продовжували багато iнших фiлософiв-просвiтникiв. Найрадикальнiшу позицiю зайняв Томас Пейн, який у raroi "Права людини" (1791) всю повноту влади передае громадянському суспшьству i в його особi народу, називаючи державу деспотичним i авторитарним лихом, що вчиняе
насильство над свободою i правами людини. У його концепци громадянське суспiльство покликане знищити деспотичну владу засобом перетворення дер-жави у нацiональну республжу з легiтимним народним суверенiтетом задля забезпечення рiвностi та свободи громадян.
На дещо iнший наголос натрапляемо в теорiï нiмецького мислителя Г. Гегеля. Вш пропонуе обгрунтування шдпорядкованост громадянського суспiльства державою, але державою нащонального характеру, яка також ви-никае за участю громадянського суспшьства й оргашзовуе його на рiвнi на-родноï рацiональноï активностi. Не зайве наголосити, що в сучаснш пол^ич-нiй фiлософiï концепцiю Гегеля вважають не лише статичною, але й такою, що, серед шших, лежить у витоках тоталитаризму ХХ ст.
Протилежну тенденщю спостерiгаемо в теори А. де Токвiля, який опирався на американськ емпiричнi спостереження i дшшов висновку про первинне значення громадянського суспшьства для демократичного вряду-вання, яке, своею чергою, е чинником запевнення i суспiльноï рiвностi та свободи людини та сприяе економiчному процвiтанню суспшьства. Проте демократична держава у Токвшя залишаеться необхiдним чинником шдтримки iснування громадянського суспiльства, запевнюючи громадянськ права i на-цiональний розвиток [14]. Отже, у XVIII - початку XIX ст. склалися дещо вщмшт теори громадянського суспшьства в галузi його вщносин з державою, проте вс вони поеднували перспективи громадянського суспiльства з демократизащею державно1' влади.
Пiсля марксистського несприйняття громадянського суспiльства через ототожнення його з буржуазним, яке, на переконання Маркса, потрiбно знищити разом iз приватною власшстю, та приходом до влади у значнш частиш свiту марксистiв-комунiстiв - дискусiï про громадянське суспшьство затихли i до них почали потроху повертатися лише з 60-х роюв минулого столггтя. Проте це не завадило шшш, не комушстичнш, частит захщного свпу розви-ватися властиво шляхом проголошення громадянських прав i формування де-мократично1' державно1' влади, що вщбувалося пiд тиском становлення громадянського суспшьства.
Ю. Габермас вважае, що "громадянське суспшьство - це суспшьна сфера, яка е посередником мiж суспшьством та державою, в якш суспшьство виступае ноЫем громадсько1' думки" [6, с. 83]. Е. Гелнер, розглядаючи проблему добре зоргашзованого суспшьства (йдеться про громадянське суспшьство), шдкреслюе таке: "Якщо говорити мовою юрис^в, "громадянство" ("citoyenneté", "citizenship") протягом довгого часу означало лише приналежшсть до держави або певного народу" [3, с. 164]. Шзшше поняття "громадянство", на думку Гелнера, набуло ширшого значення, а саме значення громадянина держави, який володiе конкретними правами. Таким чином, Гелнер пропонуе визначення: "громадянське суспшьство - це самооргашзована громада силь-них i автономних груп, яка тримае державу у рiвновазi" або, шакше, "громадянське суспшьство - це сукупшсть установ та асощацш, як настшьки е сильними, що можуть запоб^ти деспотизмовi" [3, с. 17].
Р. Патнем, своею чергою, вважае, що "у громадянському суспiльствi громадяни спiвпрацюють мiж собою на рiвних принципах, а не як патрон i кшент, а також не як керiвники i пiдлеглi (...). Чим бшьше полiтика набли-жаеться до щеалу полiтичноï рiвностi, а громадяни дотримуються норм взаемност та iнтегруються у справи самоврядування, тим бiльше ствтовари-ство заслуговуе на титул громадянського суспшьства" [13, с. 133].
Водночас, Дж. Кш наголошуе на тому, що "громадянське суспшьство - це комплексне i динамiчне об'еднання шд протекщею неурядових ор-гашзацш, якi у свош дiяльностi не вдаються до насилля, а дотримуються принцишв самоорганiзацiï та самодостатностi, постшно перебуваючи у кон-флiктi з державою" [11, с. 37]. О^м цього, Дж. Кш вважае, що громадянське суспшьство i державш установи повинш функцiонувати вiдносно незалежно, як два основних партнери, але водночас вони перебувають у сташ взаемодо-повнення в умовах суспiльного та демократичного порядку [11, с. 34]. Серед украшських дослщжень природи громадянського суспшьства потрiбно взяти до уваги концепщю, яку опрацювали в низщ праць вченi кафедри фiлософiï Львiвського нацiонального унiверситету iменi 1вана Франка шд керiвництвом професора А. Карася. Йдеться про обгрунтування дискурсивно-етичноï природи громадянського суспшьства, що обумовлюеться певними семантичними i символiчними артефактами та подiями в настроях i поведшщ шдивщв та суспiльних груп i фiксуеться мiрою громадянського поступу i сощального ка-пiталу [9, с. 24-26].
Беручи до уваги рiзнi теоретичш пiдходи, звернемо тепер увагу на вщ-мiнностi у взаемоди громадянського суспшьства та держави. Давня концепщя Т. Гоббса стверджуе, що "завдяки державнш влад^ а також спокою та порядку, докоршно змшюються i створюються умови для появи суспшьства ви-щого рiвня (авт. тобто громадянського суспшьства)" [4, с. 122]. Фшософ тодi вважав, що лише держава може забезпечити мир, безпеку, багатство, а також створювати порядок з огляду на закони, бо лише влада володiе достатньою силою, щоб захистити людей вщ несправедливости що е природним явищем в суспшьствь Проте, навгть такий порядок може бути досяжним внаслщок укладення т. зв. сустлъно1 угоди, тобто добровiльноï згоди людей, як артику-лювали бажання на забезпечення 1м почуття безпеки; тут реалiзуеться вщпо-вщна полiтика за допомогою державноï влади, яка перебувае шд впливом цих людей i дiе в !хшх iнтересах [4, с. 43].
Отже, можна висловити деяк попереднi мiркування щодо гальмiвного моменту розвитку громадянського суспшьства. У Гоббса вш виникае саме на перебшьшенш необхiдностi юнування сильноï держави, як единого джерела добра та суспшьного спокою. Натомють, щодо iснування т.зв. громади та суспшьно! угоди можемо зробити висновок про потребу певного суспшьного контролю за державою та народно! волi доповнити "кермо влади" над шдда-ними законодавчою шщативою громадян, яю представлятимуть народ.
Загалом, вiдстежуючи окреслену тенденщю у полгтичнш фiлософiï за останш два столiття, можна з певшстю говорити, що за умови зосередження уваги лише на розбудовi сильноï держави виникають передумови для форму-
вання т.зв. "квазьдемократи" (така модель розвитку держави з'являеться, зок-рема, пiд час суспшьно1 трансформацiï); у перспективi цей шдхщ закладае renbMiBHi чинники для розвитку громадянського суспшьства i демократи. I навпаки, за умови посилення громадянських шщатив, рухiв i структурування громадянського суспшьства, складаеться тенденцiя, яка може привести до демократичного напрямку розвитку, а саме - до моделi розвиненоï демократи.
У працях деяких украшських науковщв можна також зауважити ч^ку позицiю щодо необхiдностi присутностi держави у процес формування та ефективного розвитку громадянського суспшьства. Йдеться, зокрема, про не-обхщшсть пiдтримки громадянського суспiльства засобами влади. На сьогод-нi в украшському науковому колi висловлюеться занепокоення низьким рiв-нем пiдтримки владою процесiв формування громадянського суспiльства. Так, М. Бойчук, зокрема, вважае, що "держава у цьому випадку розглядаеться як форма оргашзаци суспшьного буття за допомогою законiв [2, с. 24]", проте "аморфшсть мехашзму формування громадянського суспiльства за допомогою влади е на даний момент найуразлившим мюцем у житл молодоï i не-залежноï краши" [2, с. 29] На думку I. Кресшо", основну роль у системi громадянського суспiльства також повинш вiдiгравати державнi структури. Во-на пiдкреслюе, що в умовах суспiльноï трансформацiï спостерiгаеться чiткий взаемозв'язок мiж типом полiтичного режиму та ступенем розвитку шститу-тiв громадянського суспшьства, а за умов олiгархiчноï влади громадянське суспшьство взагаш виключаеться iз сфери державно1' пiдтримки i всшяко нею маргiналiзуеться i позбавляеться таким чином будь-яких можливостей впли-ву на державну владу [10, с. 19]. Отже, виходячи з попередшх тверджень, участь нащонально1" держави у формуванш громадянського суспiльства е ва-гомим чинником в умовах трансформаци тоталiтарноï влади в демократичну. Як показуе юторичний досвiд, трансформащя деспотичного чи тоталiтарного суспiльства в демократичне вщбувалася на основi розвитку громадянських шщатив, якi формували вщповщну публiчну сферу. Водночас, важко пого-дитись з тим, що пашвна присутнiсть держави може вiдповiдати завданням демократично:' трансформаци суспшьства.
Одним iз головних висновюв щодо конструктивного потенщалу громадянського суспiльства вiдносно обмеження державного контролю над приватною шщативою людини, е те, що властиво громадянське суспшьство поеднуеться з публiчною сферою активност населення, яке завдяки критичному дискурсу щодо вщповщальносл влади, створюе передумови демокра-тичноï процедури. Саме теоретики громадянського поступу, як основополож-ноï тенденци суспiльного розвитку, обгрунтували залежнiсть гумашстичних перспектив людства вiд трансформаци деспотичного, монархiчного чи iм-перського полггичних режимiв. Визначення нацiональних перетворень у по-лiтичнiй фiлософiï модерностi вщбуваеться у контекстi визнання перспектив громадянського суспшьства i демократичного розвитку. Ще у XIX ст. А. де Токвшь зауважував, що "якщо б люди усвщомлювали справжнi власнi штере-си, то вони б розумши необхiднiсть пiдпорядкування спiльним зобов'язанням як накладае на них суспiльство задля досягнення спшьного блага. Незалежне
об'еднання громадян могло б замшити шдивщуальну владу аристократiв, а держава знайшла б захист перед тирашею та свавшлям" [14, с. 211].
Таким чином, анаиз громадянського суспiльства як чинника демократичного розвитку поличного режиму тюно пов'язаний зi статусом приватноï власностi та участю у ïï правовому забезпеченнi державноï влади. Так, вщпо-вiдно до концепцiй лiберальноï, республiканськоï i делiберативноï моделей громадянського суспшьства у його сшвпращ з державою, статус приватноï власностi визначаеться не лише поняттям природного права, але й обгрунту-ванням його меж з огляду на культурш традицiï конкретного державного ут-ворення. Саме у цьому аспект може йтися про можливють iнiцiювання тих функцш, якi здатна виконувати держава, приймаючи на себе зобов'язання бути посередником i гарантом ринкових вщносин та угод. Прихильники лiбе-ральноï доктрини щодо вщносин держави i громадянського суспшьства, зокрема таю, як Ф. Гаек, Л. Рщ, Д. Роулз, М. Ньютон, вважають, що саме ринко-вi угоди, яю засноваш на визнанш стихiйноï креативностi iндивiдуального життя, можуть бути ефективним шструментом розвитку окремоï особи в сен-сi поглиблення ïï приватноï i публiчноï свободи.
Водночас, суспшьно-пол^ична доктрина пiд назвою "мiнархiзм" (си-нонiмами мiнархiзму е поняття мтмального етатизму чи мтмального державного апарату) передбачае оргашзащю такого суспiльства, у якому держава виконуе функцш захисту прав громадян як основну i базову. Як правило, прибiчники мшархютв виступають за державне забезпечення лише судовоï системи, полщи та арми. Величина урядового апарату та його вплив на вшь-не суспшьство повинш бути мшмальш та мають бути зведеними лише до захисту свободи та права власност кожного окремого громадянина.
На думку Ф. Гаека, найшдступшшим ворогом громадянського суспшьства та свободи його шдивщв е примус i насильство [7]. Пщступшсть на-сильства державноï влади полягае зокрема в тому, що вона подае свое право на насильство як лептимне право влади здшснювати контроль над поведш-кою певноï особи, щоб уникнути бшьшого зла. У цьому сенс людина змуше-на вщмовитись вiд своïх бажань, щоб вiдповiдати вимогам шших. Ф. Гаек пе-реконливо показуе природу державного примусу як сощального зла, осюльки вш (примус) з полгтичних мiркувань позбавляе особу можливосл мислити й оцiнювати реальнiсть самостшно.
Отже, маемо розумiти, що надмiрний контроль з боку держави, а саме: нав'язування волi окремоï групи громадян (влади) решт суспiльству, е шчим iншим як примусом, а отже, суперечить демократичному розвитку суспшьства i держави, i е гальмiвним чинником для розвитку громадянського суспшьства та шдив^альних сощальних i громадських шщатив.
Висновки. Таким чином, аналiз теоретичних пiдходiв взаемоди громадянського суспшьства i держави та врахування ïхнього практичного здшснення, спонукае до таких висновюв: по-перше, класичне визначення громадянського суспiльства стосуеться iсторичноï доби трансформацiï мо-нархiчноï полiтичноï реальностi у демократичну форму врядування яка стала вщповщдю на сощальний виклик рiвностi та свободи людини. По-друге, демократична форма врядування забезпечуеться становленням громадянського
сyспiльства, яке закладае стшку основу лептимаци нацюнально! державно! влади. По-трете, у процес демократичних перетворень дiйснiсть громадянського суспшьства диференщюеться вiд дiйсностi полггично! i утворюе вщнос-но самостшну сферу сyспiльного життя, в основi якого лежить добровiльна iндивiдyальна шщатива.
У сyспiльствi перехiдного перюду, до якого належить Укра!на, реци-диви тотал^аризму можуть бути подоланi завдяки розвитку громадянського сyспiльства, яке приходить не ззовш, а стае продовженням попередньо набу-того громадянського поступу. Якщо ж громадянське сyспiльство не стае стшкою основою соцiальних змш, то полiтична сфера неминуче перебувати-ме пiд впливом рецидивiв авторитаризму i полiтичного контролю над приватною сферою шдивщуального життя. Це означатиме, що пол^ичний простiр державного життя визначатиметься мшмальним залученням громадянства i тяжiтиме до контролю над громадянським сyспiльством.
Сyчаснi концептyальнi шдходи щодо природи громадянського суспшьства е солiдарними у визнаннi його генеративно! креативност вiдносно державно! влади i визнають його прiоритет у забезпеченш прав людини, а от-же - створення умов для демократичного поличного розвитку.
Л1тература
1. Бойчук М. Влада i громадянське суспшьство: мехашзми взаемоди / М. Бойчук. - К., 2007. - 560 с.
2. Gellner E. Narody i Nacjonalizm / E. Gellner. - Warszawa : Panstwowy Instytut Wydaw-niczy, 1991. - 342 c.
3. Hobbes T. Leviathan / ed. by R. Tuck, Cambridge, 2002. - 311 с.
4. Гоббс T. Сочинения / Т. Гоббс. - М., 1991.- 611 с.
5. Habermas J. Between Facts & Norms / J. Habermas. - Polity Press, 1997. - 364 с.
6. Hayek F. The Constitution of Liberty / F. Hayek. - London, 1960. - 319 c.
7. Карась А.Ф. Фшософ1я громадянського суспшьства у класичних теор1ях i некласич-них штерпретащях. - Ки!в-Льв1в, 2003. - 520 с.
8. Карась А. Громадянське суспшьство: особливосп його теоретичного усвщомлення i дискурсивно-етичного здшснення // Громадянське суспшьство в Укрш'ш за доби глобал1зацл: щннюно-нормативне та шституцшне забезпечення його розбудови. - К., 2007. - С. 11-33 (318 с.). Див також: Громадянське суспшьство як здшснення свободи. - Льв1в, 1999. - 384 с.
9. Кресша I. Держава i громадянське суспшьство в Укра!ш: проблеми взаемоди / I. Креста. - К. : Вид-во "Наука", 2007. - 210 с.
10. Keane J. Democracy & Civil Society / J. Kean. - London, 1988. - 400 c.
11. Putnam R., Demokracja w dzialaniu. / R. Putnam // Fundacja im. S. Batorego, 1995. -
503 c.
12. Tocqueville A. O demokracji w Ameryce / A. Tocqueville. - 1996. - 450 c.
Бородий Е.В. Развитие теории гражданского общества и государства в философской науке
Проанализирована проблема взаимодействия гражданского общества и государства в их теоретическом, историческом и социально-политическом аспектах. Внимание сконцентрировано на институционных предпосылках разграничения гражданского и политического общества и связанными с этим особенностями демократического обустройства в условиях общественной и государственной трансформации. Установлено, что современные концептуальные подходы относительно природы гражданского общества являются солидарными в признании его генеративной креативности относительно государственной власти и признают его приоритет в обеспечении прав человека, а следовательно - создание условий для демократического политического развития.
Ключевые слова: гражданское общество, государство, развитая демократия, квази-демократия, общественная трансформация, "государство-минимум", минар-хизм.
Borodiy O.V. The development of the theory of civil society and its relationship with the state at the philosophical
The problem of relationship of civil society with the state within its theoretical, historical, social and political aspects was analyzed. The attention was paid on the institutional preconditions of both civil and political societies differentiation as well as on features of democratic governance in the terms of social and state transformation. It is set that modern conceptual approaches in relation to nature of civil society are solidarnimi in confession of him ge-nesic kreativnosti in relation to state power and acknowledge his priority in providing of human rights, and consequently is conditioning for democratic political development.
Keywords: civil society, state, developed democracy, quasi democracy, social transformation, "state-minimum ", minarchism._
УДК 330.821 Acnip. О.А. Кривицька - Львiвський НУ îm. 1вана Франка
ОСОБЛИВОСТ1 РОЗВИТКУ Л1БЕРАЛЬНИХ ЕКОНОМ1ЧНИХ ТЕОР1Й У СВРОПЕЙСЬКИХ КРАШАХ У XIX СТ.
Висвгтлено розвиток економiчного лiбералiзму в европейських кранах у Х1Х ст. Наведено провщних вчених цього перюду, що зробили найбшьш вагомий внесок у еволющю й поширення економiчного лiбералiзму, розкрито ïx роль у формуванш лiберальниx наукових шкш та шституцшних осередюв лiберальноï науковох думки та економiчноï полгтики. Встановлено, що економiчний лiбералiзм, заявляючи про д1ю ушверсальних економiчниx закошв, машфестував себе як екумешчне вчення, а-дже свобода - це сутшсна властивють людини, яка не випкае, а отже, не може обме-жуватися, простором пол^чно^ релiгiйноï чи расовоï щентичносп.
Вступ. Хоча економiчний лiбералiзм було закладено ще у XVIII ст., проте в наступному перiодi вш, з одного боку, проходить етап штенсивного розвитку й збагачення новими науковими концепщями, а, з шшого - вистоюе в полемiчнiй боротьби з марксистськими щеями, що заперечували як приват-ну власнiсть, так i ринкове саморегулювання - тобто засадничi принципи економiчного лiбералiзму. Вщтак, з огляду на сучаснi процеси ринкових трансформацш, дослiдження лiберальниx теорш та ïx розвитку в зазначених умовах набувае особливоï актуальностi.
Аналiз лiтературних джерел iз зазначеноï тематики виявляе, що пев-нi питання вказаного перюду розглядаються в рамках куршв ютори економiч-них вчень, але цей розгляд е неповним i недостатньою мiрою спiввiднесений iз загальним напрямком розвитку економiчного лiбералiзму, з iншого боку у спецiалiзованиx iз лiбералiзму працях [1-2], цей етап його розвитку зали-шаеться недостатньо висвпленим, а доробок багатьох вчених цього перюду не враховано i потребуе аналiзу ïxmx першоджерел й особливого акценту на ïxньому внеску в економiчнi лiберальнi теори.
Постановка завдання. У зв'язку з викладеним, метою цiеï роботи е комплексний аналiз розвитку лiберальниx економiчниx теорiй европейськими вченими в Х1Х ст. з аналiзом ïx первинних творiв та акцентом на ролi вiльно-го ринкового меxанiзму й обгрунтуванням обмеження державного втручання в економжу.
