CC BY
12Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 25 (64). 2012. № 2. С. 80-87
УДК 342.6
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВ1 ЗАСАДИ СУТНОСТ1 ВИКОНАВЧО1 ВЛАДИ
Мальцева €. В.
Тавршський нацюнальний ушверситет ш В. I. Вернадскього, м. Сшферополь, Украша
Дослвджуеться сутшсть виконавчо! влади з метою тдвищення якост и дiяльностi та переорiентаци на реалiзацiю прав та свобод людини та громадянина. Узагальнюються та вивчаеться досягнення науки теори держави та права i юридично! практики як вггчизняного так i зарубiжного досвiду оргашзаци виконавчо1 влади.
Ключовi слова: виконавча влада, глава держави, уряд, державний апарат, державне уиравлшня.
Успiшне формування i функцiонування суверенно!, демократично!', сощально!, правово! Укра!нсько! держави вимагае спещальних наукових дослiджень у сферi оргашзаци державно! влади, громадського й полiтичного життя. Влада - це феномен вселюдського значення, а !'!' оргашзащя - це одне iз фундаментальних завдань, яке завжди сто!ть перед людством i поза розв'язанням якого про цившзацшнють розвитку не може бути й мови. Осмислення важливостi влади для ефективного функцiонування держави вiдображене в численних публiкацiях на цю тему. В наущ теори держави i права значна увага традицiйно придшяегься оргашзаци i функцiонуванню органiв виконавчо! влади. Чимало цiкавих i грунтовних дослiджень функцiонування зазна-чених оргашв вже було виконано вiдомими вченими-юристами нашо! держави та зарубiжних кра!н, i саме на них спираеться у сво!й стаггi автор. Проте анатз наукових напрацювань з цього питання свщчить про те, що юнуе гостра необхiднiсть у нових, поглиблених дослiдженнях дiяльностi оргашв виконавчо! влади для тдвищення яюсного рiвня !х дiяльностi та змютовно! переорiентацi! системи цих оргашв на реатзащю прав та свобод людини i громадянина.
Наведене зумовлюе актуальнють теми нашо! стаггi, !! теоретичне i практичне значення для подальшого розвитку органiзацiйно-правових засад виконавчо! влади в Укра!ш. Метою публшацп е дослiдження i узагальнення на основi врахувань досяг-нень науки теори держави та права i юридично! практики, вiтчизняного та зарубiж-ного досвiду органiзацi! виконавчо! влади, визначення поняття органу виконавчо! влади, його основних елементiв, специфши конституцiйно-правового статусу рiзних видiв оргашв виконавчо! влади.
Виконавчу владу у статп розглянуто як одну з трьох гшок державно! влади, що оргашзовуе i спрямовуе внутрiшню i зовнiшню полiтику держави, забезпечуе здшснення втiлено! в законах волi народу, захист прав i свобод людини. Щц вико-навчою владою розумiемо тi iнституцi!, що здiйснюють державну дiяльнiсть i скла-даються iз сукупностi державних органiв i установ, яю здiйснюють владно-полiтичнi та владно-управлшсью функцi! у зазначенiй сферi i забезпечують реалiзацiю ухвале-
80
них закошв i ршень на всiй територп кра!ни [1, с. 47-48]. У цьому розумшш за умов двоцентрово! побудови виконавчо! влади (як у нашвпрезидентських республiках на-приклад Укра!ни) виконавча влада розпод^еться мiж урядом та главою держави. Глава держави в Укра!ш, як це неодноразово наголошувалося вченими i полiтиками, насправдi не е окремою гiлкою влади, шакше це б суперечило усiм, навггь найсучас-нiшим, концепцiям подiлу влади. Водночас невиправданим е намагання повшстю вiдокремити посаду Президента вiд виконавчо! гшки влади, про що йтиметься даль
Ус конституцiйнi та публщистичш евфемiзми для опису посади Президента, наприклад «гарант державного суверештету, територiально! цiлiсностi Укра!ни, до-держання Конституцп Укра!ни, прав i свобод людини i громадянина», «арбiтр наци» тощо, не повиннi приховувати сутi - Президент виконуе функцп, притаманнi саме виконавчш владi. Тому говорячи про виконавчу владу в Укра!ш, ми торкатимемось i проблем президентства, розглядаючи цю категорiю як невiд'емну складову виконавчо! влади.
Значення i сутнiсть термiна «виконавча влада» досить широко висв^люються в науковiй лтературь Так, В. М. Шаповал розглядае виконавчу владу як одну з гшок влади у держав^ що за теорiею подiлу влади е сукупшстю повноважень i функцiй по управлшню державою; одночасно це система державних оргашв i посадових оаб, що здiйснюють цi повноваження та функцп. Кiлькiсно в цiй системi домiнують рiзнi органи i посадовi особи, що функцiонують у сферi вузько визначеного державного управлiння. 1х позначають, як правило, узагальнюючими термшами «адмшютратив-ний апарат», або «апарат державного управлшня». Вiдповiднi органи i посадовi особи займаються адмшстративною (управлiнською) дiяльнiстю. За своею природою вони не е органами i посадовими особами, якi здiйснюють пол^ичш (урядовi) функ-цi!. Проте мiж ними iснуе тiсний взаемозв'язок, вони становлять оргашчну еднiсть [2, с. 496].
Деяю росiйськi автори зазначають, що виконавча влада - одна з гшок едино! державно! влади, функцюнування яко! можливе лише за умов реалiзацi! принципу подiлу влади. На не! покладаеться виконання закошв, що !х ухвалюе законодавча гшка - парламент. Виконавча влада самостшна i незалежна вiд iнших гшок влади при здшсненш покладених на не! законом повноважень у межах компетенцп, вста-новлено! конституцiею та законами.
Доцшьно наголосити на особливому характерi дiяльностi виконавчо! влади -вона мае вщбуватися виключно в правовому пол^ визначеному законами i конститу-цiею держави, тобто бути спрямованою на виконання цих закошв.
Росшський дослiдник В. Лазарев зазначае, що виконавча влада мае другоряд-ний, похщний характер. Усi дп виконавчих органiв грунтуються на закош, вони не повиннi йому суперечити i мають бути спрямованi на виконання закону. Звщси i на-зва - «виконавча» влада [3, с. 334].
Функщя виконавчо! влади полягае у здшсненш управлшсько! оргашзацшно! дiяльностi, спрямовано! на виконання правових актiв, ухвалених або безпосередньо народом, або його представницькими (законодавчими) органами. Саме така функщя становить сутнють уше! дiяльностi виконавчо! гiлки влади i характер повноважень !! оргашв, визначае шдзаконшсть усiх рiшень ще! влади [4, с. 50-52].
Принципову вщмшшсть виконавчо! влади вiд шших гiлок державно! влади щодо предмета та сфери дiяльностi зазначено у монографп «Виконавча влада в Ро-
81
сшськш Федераци», зпдно з якою основним завданням виконавчо! влади е оргашза-цiя виконання актiв законодавчо! влади та шших нормативних актiв, через що ця влада i називаеться виконавчою [5, с. 8].
Грунтуючись на аналiзi принципу подiлу влади в чинних конституцiях держав Схщно! Свропи, аналогiчного висновку дiйшов й шший росiйський дослiдник Д. Ковальов. Вiн вважае, що функцiя виконавчо! влади полягае «у здшсненш управлш-сько!, органiзацiйно! дiяльностi, спрямовано! на виконання правових актiв, ухвале-них безпосередньо народом або його представницькими органами». Саме у цьому вона становить сутшсть уше! дiяльностi виконавчо! влади, визначае змют та характер повноважень !! органiв i пiдзаконнiсть рiшень. Вихiд за меж повноважень й ш-норування закошв призводять до втрати виконавчою владою свое! легiтимно! сутно-стi.
Укра!нсью дослiдники також наголошують, що завдання виконавчо! влади полягае в управлшш сощальними та економiчними процесами на шдставах i в межах, встановлених законом.
Певна рiч, закон не може охопити вшх нюансiв багатоманiтного життя, а управлiння не е лише застосуванням законiв, яке, до реч^ мае бути творчим, оскшь-ки закон фшсуе лише загальнi положення, а виконавча влада стикаеться з ситуативною необхщшстю його тлумачення вiдповiдно до конкретних умов. Однак таке за-стосування закону не мае шчого спiльного з адмшютративним свавiллям та волюнтаризмом.
Подiбно до того як парламент не обмежуеться законодавчою дiяльнiстю, робота виконавчих оргашв не зводиться лише до виконання закошв. Органи виконавчо! влади можуть ухвалювати нормативш акти загального характеру, втручаючись у сферу компетенци законодавчих органiв (делеговане законодавство та регламентар-на влада), вони можуть перебирати на себе певш судовi функцi! (Мiжвiдомча комiсiя з антидемшнгу), здiйснювати контроль за роботою тдпорядкованого !м апарату, а також позавщомчий контроль (наприклад, iнспекцiя пожежного нагляду).
Саме на цих засадах дае свое визначення сучасно! виконавчо! влади Б. Ебзеев. На його думку, це державна дiяльнiсть, яка здшснюеться вщповщно до законiв, але, залишаючись в !х межах, е значною мiрою самостiйною при розв'язаннi завдань, що стоять перед державою [6, с. 96]. Виконавчi та розпорядчi органи державно! влади розробляють обов'язковi норми, як визначають засоби дiяльностi виконавчо! влади, i цим вона вiдрiзняеться вiд iнших гiлок державно! влади за змютом [7, с. 60].
Отже, бшьшють дослiдникiв наполягають на тому, що головне у дгяльностг оргашв виконавчо! влади - виконання закошв, втшення !х у життя, здшснення урядо-во! влади. Саме тому !м надаш й розпорядчi повноваження.
Виконання - основна функщя органiв державного управлшня, оскiльки, щоб реалiзувати в рамках закону ршення законодавчо! влади, потрiбен спецiальний ви-конавчий апарат. Виконавчий характер дiяльностi органiв державного управлшня особливо шдкреслюеться пiдзаконнiстю управлiнсько! дiяльностi.
1ншою функцiею е розпорядча: органи виконавчо! влади е водночас i розпоря-дчими. Органи державного управлшня вщ iменi держави та з вщповщними повно-важеннями ухвалюють певш ршення, здiйснюють керiвництво пiдпорядкованими !м галузями, застосовують поряд з методами переконання i засоби державного примусу [8, с. 54]. I це не випадково. Хоча в забезпеченш дотримання законiв беруть участь i
82
органи законодавчо! влади, i суди, i громадяни, однак головна роль у виконанш за-конiв належить органам виконавчо! влади.
Лише вона в межах Конституцп та чинних законiв мае право застосовувати примус до тих, хто зазiхае на юнуючий конституцiйний лад. Таю повноваження виконавчо! влади випливають з !! конституцiйного призначення - забезпечення дотриман-ня положень Конституцп та реашзацп законiв на територп всiе! кра!ни.
Структури виконавчо! влади охоплюють практично вс сфери суспшьного життя: економiку, науку, осв^у, культуру, охорону здоров'я, соцiальну сферу, гара-нтiю безпеки та громадського порядку, оргашзащю оборони та зовшшшх вiдносин. Думка французького вченого Т. Бребана про те, що «немае таких секторiв суспшь-ного життя, якi б цiлком випадали з-тд сфери ацмiнiстративно-правового контролю» [9, с. 22], справедлива i за наших умов.
Сьогодш функцi! виконавчо! влади не залишаються незмiнними. Послщовне ро-здержавлення i демонополiзацiя економши, запуск ринкового механiзму не звшьняють державу вiд виконання широких економiчних, соцiально-культурних та iнших загаль-них i спецiальних функцiй, а, як справедливо зауважуе В. Цветков, зумовлюють виконання !х в шших формах та за допомогою шших методiв, нiж ранiше, - через сприян-ня утворенню ринкiв катталу, житла, цiнних паперiв; прогнозування податково!, кре-дитно! та дотацiйно! полгшки; пiльгове кредитування, стимулювання науково-техшчного прогресу тощо [10, с. 13-21].
Мехашзм виконавчо! влади в рiзних кра!нах набувае рiзних форм. Як правило, це вщносно розгалужена система державних органiв, що функцiонують на центральному та мюцевому рiвнях i мають як загальну, так i галузеву компетенцiю. Основ-ними елементами ще! системи е здебшьшого глава держави та уряд, характер взае-модi! яких мiж собою, а також з парламентом визначае особливост форми правлшня тiе! чи шшо! кра!ни.
Глава держави у конститущях багатьох кра!н е представником нацi!, гарантом !! едностi й цшсносп, символом держави, чинником штеграцп, гармонiйно! та ефектив-но! взаемоди гiлок державно! влади, оптимального функцюнування !! пiдроздiлiв. Вiн висувае або затверджуе кандидатiв на високi державш посади, керуе радою безпеки, виконуе обов' язки головнокомандувача збройних сил, виступае верховним представ-ником держави у мiжнародних вiдносинах. Дещо меншою е функцiональна роль глави держави в парламентських монархiях (наприклад, у Великобританi!, Японi! та шших кра!нах) i парламентських республiках (Шмеччиш, Iталi! та iн. ). Авторитетнють iн-ституту глави держави спираеться на те, що вiн «очолюе» й «репрезентуе» цiлу державу, начебто не ошкуеться повсякденною полгшкою з !! партiйною боротьбою, парламентскими змаганнями, виборами. Як правило, статус глави держави е полггачно нейтральним.
На президента здебшьшого покладаються таю функци: вироблення i здiйснен-ня внутрiшньо! та зовнiшньо! полiтики держави, забезпечення законносп, прав та свобод громадян i контроль у сферi державного управлiння; керiвництво обороною кра!ни (президент е головнокомандувачем збройних сил держави); представлення держави у мiжнародно-правових вiдносинах i пiдписання договорiв з шоземними державами; вiдзначення державними нагородами; помилування засуджених та ого-лошення амнiстi!.
83
У деяких президентських республшах систему виконавчо! влади очолюе президент, який е безпосередшм ношем цiе! влади i сприймаеться як !! уособлення. Президент - суб'ект законотворчосп - володiе правом законодавчо! шщативи, може iнiцiювати проведення референдумiв, впливати на законотворчу дiяльнiсть парламенту, застосовуючи право вето. Вш е уповноваженим одноосiбно ухвалювати вщпо-вщш нормативнi акти (виконавчi накази, декрети, укази тощо), яю мають такий са-мий ступiнь обов'язковостi, як i ухваленi парламентом закони, i регулюють майже всi сфери життедiяльностi суспiльства. Вплив президента на процес законотворення iснуе i в раз^ коли йому дано право достроково розпускати парламент. Президент республши, обраний всенародним голосуванням, дiе самостiйно, незалежно вiд будь-кого, не несе пол^ично! вiдповiдальностi за сво! вчинки та ршення перед жодним органом держави й шкому не тдпорядкований (виняток становлять звинувачення у державнш зрадi, хабарництвi, порушеннi Конституцi! та в шших злочинах, якi мають кримшальний, а не полiтичний характер).
Поряд з главою держави найважлившою складовою виконавчо! влади е уряд -своерщна верхiвка системи виконавчо! влади та один з вищих оргашв держави, ком-петенцiя якого лише умовно може бути зведена до виконання закошв i завдань у сферi управлiння. До сфери дiяльностi уряду належать такi основш питання [11, с. 251]:
втшення у життя законiв та шших ршень законодавчо! гiлки влади; керiвництво цивiльною та вiйськовою адмiнiстрацiею; керiвництво внутрiшньою та зовнiшньою полiтикою; складання i виконання державного бюджету та iншi питання. А. Мiшин вказуе ще на деяю функцi! уряду [12, с. 221-225]: управлшня державним апаратом; виконання закошв зпдно з положеннями Конституцi!; нормотворча дiяльнiсть.
Iншi дослiдники звертають увагу на таку функщю уряду, як створення мехаш-зму виконання законiв, систематичний контроль за !х виконанням органами виконавчо! влади вшх рiвнiв та вживання заходiв щодо усунення порушень [13, с. 97; 14, с. 460].
На думку багатьох укра!нських дослщниюв, у нашш державi на жаль, створю-еться така полггична система, яка мае практично вш атрибути демократично! держави: парламент, регулярш вибори, опозицiю тощо, однак процес прийняття рiшень в Укра!ш базуеться на авторитарних принципах, а головне - не е гласним, вщкритим для громадськосп. Влада у суспшьнш свiдомостi виступае своерiдною «чорною скринею», адже часто важко зрозумгги, чим керувалися можновладцi, ухвалюючи и чи iншi рiшення.
Щоб забезпечити реалiзацiю державно! полiтики, яка, за влучним визначенням Н. Меннiнга та Н. Парюона, «полягае в тому, що уряд вибирае, що робити, а чого не робити» [15, с. 93], в будь-якш кра!ш формуеться спецiальна структурна органiзацiя - державний апарат. Саме вш е матерiальною силою державно! влади.
Апарат держави - це система державних оргашв, що пов'язаш мiж собою сш-льними принципами, еднiстю кшцевих цiлей та взаемодiею, надiленi владними пов-новаженнями, а також мають матерiально-технiчнi можливостi для виконання сво!х функцiй.
84
Вщповщно державний орган - це оргашзований колектив, самостшна частина державного апарату, що мае певну компетенцiю, виконуе публiчнi функцi!, його структура i дiяльнiсть регламентованi правом.
Окрiм державних оргашв до складу державного апарату входять державш установи - оргашзована група осiб, що не ухвалюе владних рiшень щодо iнших ошб, проте обслуговуе населення (наприклад, управлшня освiти), державу в цiлому або !! окремi органи (наприклад, армiя).
Державнi органи i установи функцюнують через прийняття рiшень та вчинен-ня дiй посадовими особами, яким надано iндивiдуальнi повноваження, виконання яких мае юридичнi наслiдки для шших осiб.
Отже, визначимо спiльнi родовi ознаки державних органiв:
вони виступають автономними частинами державного апарату;
виконують державш функцн, реатзують публiчний штерес;
дiють вiд iменi держави, мюцево! ацмiнiстрацi! i водночас вiд власного iменi;
мають власну компетенцiю;
несуть вщповщальшсть перед державою за свою дiяльнiсть; пiдпорядкованi державним (мунiципальним) органам вищого рiвня (це не сто-суеться лише вищих органiв державно! влади та суду); засновуються державою;
!х статус, структура i дiяльнiсть регламентованi правом.
Щодо структури треба зазначити, що державний орган може складатися зi структурних шдроздшв, посад, однак в окремих випадках не мати аш того, аш ш-шого (наприклад, адмшютративна комiсiя).
Таким структурним шдроздшом е ацмiнiстративне вiдомство. Пiд адмшютра-тивним вiдомством ми розумiемо систему оргашв управлшня, надшених спещаль-ною компетенщею, i керованих ними оргашзацш, що пiдпорядкованi единому центру.
Поряд з адмшютративними iснують й iншi державш чи недержавш вiдомства. Особливiстю перших (наприклад, Прокуратури Укра!ни) е те, що ними керують ви-конавчо-розпорядчi органи, а !х управлiнськi шдсистеми е складовою частиною апарату державного управлшня.
Узагальнення науково! лтератури вiдносно поняття виконавчо! влади i систе-ми !! органiв дозволяе зробити висновок, що залежно вщ змiсту повноважень функ-цi! виконавчо! влади подшяються на керiвну, регулюючу, розрахунково-аналiтичну, органiзацiйну й контрольну. За значущютю об'ектiв i способiв впливу виокремлю-ються два рiвнi функцш: основнi, що вiдiграють загальну роль у житп суспiльства (охорона громадського порядку й забезпечення нацiонально! безпеки, регулятивно-управлiнська), i допомiжнi, яю обслуговують основнi (нормотворча, оперативно-виконавча, юрисдикцшна).
Згiдно з характером завдань, що виршуються, i правовим режимом вирiзня-ють полiтичну й адмшютративну функцi!. Змiстом полiтично! функцi! е розробка державно! пол^ики. Це шдготовка, пропонування й ухвалення вiдповiдних ршень за принципом обов'язковостi, накреслення шляхiв (програм) !х виконання, здiйснен-ня кадрових призначень на ключовi посади. Адмшютративна функщя втiлюе в життя державну полiтику через ацмiнiстративно-державне управлшня. 1з функцiонуванням
85
виконавчо! влади прямо пов'язана правозастосовча, юрисдикцшна й нормотворча види !! дiяльностi.
Важливе значения для з'ясування поняття i сутностi виконавчо! влади мае по-няття державного управлiния. Вщповщне поняття було вживане за радянських чашв, коли iдея подiлу влади подавалася як буржуазна i вщповщно сприймався термiн «виконавча влада». Саме ж державне управлшня трактувалось як вщносно самостш-ний вид державно! дiяльностi. I хоча термiн «державне управлшня» широко вжива-еться у втизнянш лiтературi, вiн вiдсутнiй в Конституци Укра!ни. Варто позитивно сприймати застосування термiн «державне управлiння» в нормативно-правових актах, як це мае мюце в деяких указах Президента Укра!ни.
Автор подiляе позищю, за якою державне управлiния у вузькому сенсi складае змiст виконавчо! влади i забезпечуе !! функцюнальне наповнення. На основi рiзних точок зору правознавщв i полiтологiв про поняття виконавчо! влади i !! сутностi автор пропонуе наступне власне визначення виконавчо! влади: виконавча влада - це галузь (сфера) публiчно! влади, змiст яко! складае дiяльнiсть вiдповiдних органiв державно! влади з метою здшснення управлiния як цшеспрямованого впливу на роз-виток рiзних сфер суспiльного буття шляхом реалiзацi! !х владних повноважень методами i засобами, визначеними конституцшним i, насамперед, адмiнiстративним правом. Виконавча влада - це один з головних напрямiв державно! дiяльностi, який узагальнено визначаеться як державне управлшня, i водночас сукупнiсть або система оргашв, котрi здiйснюють повноваження за змiстом цiе! дiяльностi.
Узагальнюючи вищевикладеш точки зору науковцiв та конституцшш положення кра!н з рiзною формою правлiння зазначимо, що у кра!нах з парламентською формою державного правлшня вiдбуваеться дифузiя виконавчо! й законодавчо! влади, а головним ношем першо! е уряд на чолi з прем'ер-мiнiстром кра!ни, формування оргашв виконавчо! влади та !! здшснення суттево залежить вщ парламенту. В кра!нах з президентською формою державного правлiння виконавча влада чггко вiдокремлена вiд законодавчо!, а головним ношем виконавчо! влади виступае президент держави, вщ якого в кшцевому пiдсумку залежать структура й функцюнування всього мехаш-зму ще! влади. Виконавча влада в змшаних республiках розподiлена мiж двома центрами - президентом i прем'ер-мiнiстром (дуалiзм) i як результат - посада президента юридично не належить до жодно! з гiлок державно! влади, формування оргашв виконавчо! влади та !! здшснення залежать i вщ президента, i вщ парламенту, виконавча й законодавча гшки влади чiтко не вiдокремленi одна вщ одно!.
Список лiтератури
1. Полгголопчний еициклопедичиий словиик: [Навч. пос. для студенпв вузгв]. - К.: Генеза, 1997. - 400 с.
2. Юридична енциклопед1я: в 6 т. (Виконавча влада. / В. М. Шаповал) / [Редкол.: Ю. С. Шем-шученко (вщп. ред. ) та шш]. - К.: «Укр. енциклопедш», 1998. Т. 1: А-Г. - 1998. - 672 с.
3. Лазарев В. В. Общая теория права и государства. [Учебник] / В. В. Лазарев. - М.: Юристъ, 2001. - 520 с.
4. Аверьянов В. Б. Функции и организационная структура органа государственного управления / В. Б. Аверьянов. - К., 1984. - 226 с.
5. Исполнительная власть в Российской Федерации. / Под ред. Ю.Н. Тихомирова. - М., 1996.
6. Эбзеев Б. С. Конституция. Правовое государство. Конституционный суд: [Учеб. пособие для вузов] / Б. С. Эбзеев. - М.: Закон и право, Юнити, 1996. - 349 с.
86
7. Пахомов I. Проблеми конститупшно! оргатзаци державно! виконавчо! влади в УкраМ / I. Па-хомов // Проблеми реформування державно! влади: констигуцiйнi та управлшсью системи: [Тези доп. i наук, повщомлень наук.-практ. конф]. - К., 1995. - 302 с.
8. Тихомиров Ю. А. Курс административного права / Ю. А. Тихомиров. - М.: Спарк, 2001. -
652 с.
9. Брэбан Т. Французское административное право / Т. Брэбан. - М., 1988.
10. Цветков В. В. Державне управлшня: основш фактори ефективносп (полгтико-правовий аспект). - Харюв: Право, 1996. - 164 с.
11. Конституционное право: [Учебник] / Отв. ред. А. Е. Козлов. - М.: Издательство БЕК, 1997.
- 435 с.
12. Мишин А. А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран / А. А.Мишин. -М.: Юстицинформ, 2009. - 332 с.
13. Судьи в зарубежных странах // Законодательство зарубежных стран. Обзор, информация. Вып. 2. Судебные системы западных государств. - М., 1991. - 120 с.
14. Хессе К. Основы конституционного права ФРГ / К. Хессе - М.: Юрид. лит., 1981. - 368 с.
15. Меннинг Н. Реформа государственного управления. Международный опыт / Н. Меннинг, Н. Па-рисон. - М.: Весь Мир, 2003. - 385 с.
Мальцева Е. В. Теоретико-правовые основы сущности исполнительной власти / Е. В. Мальцева // Ученые записки Таврического нацюнального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2012. Т. 26 (65). №2. 2012. - С. 80-87.
Исследуется сущность исполнительной власти с целью повышения качества ее деятельности и переориентации на реализацию прав и свобод человека и гражданина. Обобщаются и изучается достижения науки теории государства и права и юридической практики как отечественного так и зарубежного опыта организации исполнительной власти.
Ключевые слова: исполнительная власть, глава государства, правительство, государственный аппарат, государственное управление.
Maltseva E. Theoretical and legal foundations of the essence of the executive power / E. Maltseva //
Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2012. - Vol. 26 (65). № 2. 2012. - P. 80-87.
Investigate the nature of the executive power to improve the quality of its operations and refocus on the rights and freedoms of man and citizen. Summarizes the achievements of science and study the theory of law and legal practice both domestic and international experience in the organization of the executive branch.
Keywords: executive power, head of state, the government, the state apparatus, state administration.
87
