CC BY
191
УДК 351/352(091)477
канд. полт. н., доц. О.Н.Свтушенко
ДЕРЖАВНА ВЛАДА I М1СЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ: ТЕОР1Я Й МЕТОДОЛОГ1Я ВЗАСМОДП
У статт1 розглядаються важлив1 питання теори та взаемодИ моделей державног влади I м1сцевого самоврядування. Автор вважае, що в1дносини державног влади I м1сцевого самоврядування в Укра'гш повинш базуватися на теори мунщипального дуал1зму I модел1 взаемозалежност1.
Ключовi слова: державна влада, м1сцеве самоврядування, модел1 м1сцевого самоврядування, територ1альна громада, демократ1я, полгтична система.
Необхщною умовою демократизацп пол^ично! системи Укра!ни стае подальше реформування шституту державно! влади i мюцевого самоврядування у напрямi наближення !х до европейських стандар^в та шдвищення !хньо! ефективностi в управлшш державою через поступове розширення самостшност мiсцевих громад.
У Конституцп Укра!ни закрiплено принцип, вiдповiдно до якого органи м^цевого самоврядування е самостшним елементом системи управлiння громадськими справами на територiальному рiвнi та не входять до системи державно! влади [19]. Закршлення цього принципу на законодавчому конституцшному рiвнi, а також прийняття 24 травня 1997 р. Закону "Про мюцеве самоврядування в УкрашГ' [28], ратифшащя Свропейсько! Хартп мiсцевого самоврядування 15 липня 1997 р. [13] стали значним досягненням укра!нського сустльства на шляху його демократизацп i наближення дано! галузi законодавства до европейських стандартiв.
Актуальшсть теми досл1дження пов'язана з пошуком засобiв закрiплення подiбного статусу мюцевого самоврядування, що вимагае з'ясування практичного i мало вивченого питання про взаемини оргашв державно! влади й м^цевого самоврядування, оскiльки вiдокремлення оргашв мюцевого самоврядування не тiльки припускае новий тип подiбних взаемин, але й провокуе гостроту й конфлштшсть цих взаемин. Все це дозволяе нам звертати увагу на проблеми, як юнують у взаемовщносинах державно! влади i мiсцевого самоврядування, а саме коли мiсцевi iнтереси розглядаються як шдлега державним i державш адмiнiстрацi! пiдмiняють собою органи мюцевого самоврядування. Розвиток взаемовiдносин державно! влади i мiсцевого самоврядування
залежить вщ того, на яку теорда м^цевого самоврядування держава буде спиратися i яку модель м^цевого самоврядування вона хоче побудувати.
Автор ставить за мету розглянути теоретичш та методолопчш засади побудови м^цевого самоврядування, виявити особливост взаемовщносин державно! влади i м^цевого самоврядування та дослiдити механiзми його реалiзащ! в сучасних умовах укра!нського суспiльства.
У статтi використанi пращ таких зарубiжних i вiтчизняних вчених, як В.Безобразова [2; 3], А.Васильчикова [5], Л.Велихова [6], Р.Гнейста [7; 8], А.Градовського [9], Н.Емельянова [11], О.1щенка [15], В.Кравченка [21], Н.Коркунова [20], Н.Лазаревського [22], Б.Нольде [24], Ю.Панейка [27], А.Черкасова [33], Б.Чичерша [34], Л.Штейна [36] та багатьох шших.
Вщповщно до ст. 5 Конституцп Укра!ни народ здшснюе владу безпосередньо через органи державно! влади та органи мкцевого самоврядування [19]. Це означае, що органи мюцевого самоврядування не е складовою частиною державного механiзму, вони складають окрему форму реалiзацi! народовладдя. Виходячи з цього, мюцеве самоврядування не е елементом державно! влади, однак, це не забезпечуе його повно! автономност вщ державно! влади, що дае шдстави розглядати мiсцеве самоврядування в полггичний системi як самостiйну форму публiчно! влади, за допомогою яко! вона "адаптуеться до нових сощальних вимог" [1, с.155].
Взаемодi! оргашв державно! влади й органiв мюцевого самоврядування досить рiзноманiтнi, тому аналiз основних теорiй i моделей ще! взаемодi! е одним з найбшьш значущих у галузi полiтологi! i теорi! державного управлiння. Вiд того, наскшьки оптимально вони будуть виршеш, у тому числi й через визначення загальнотеоретичних позицш, залежить як розвиток демократа в Укра!нi, так i перспектива !! державностi.
Слщ зазначити, що питання взаемодi! оргашв державно! влади й оргашв мюцевого самоврядування виникло практично одночасно з появою самого шституту мiсцевого самоврядування. Залежно вщ спроби розв'язати проблему, проявiв влади громади як впливу на сустльство поза системою державно! влади, незалежно! вiд держави чи !! розгляду як елементу державного оргашзму, що виконуе лише функцп органу держави [27, с.132; 32, с.18-19], сформувалися теорi! державно! влади i мiсцевого самоврядування.
Однiею з перших теорш мiсцевого самоврядування стала теорiя втъно1 громади, яка базувалася на нормах французького й бельгшського права кшця XVIII - початку XIX ст., виходячи з ще! природного права громади самостшно виршувати сво! справи [4; 23, с.98]. Тому органи мiсцевого самоврядування - це не органи державно! влади, а органи громад, як обираються членами громади [21, с.8-9]. Виходячи з даних положень, взаемодiя оргашв державно! влади й оргашв м^цевого самоврядування вщбуваеться у спосiб, коли державш органи
контролюють й стежать за тим, щоб громада та !! органи не перевищували межi свое! компетенцп, але державна влада не втручалася в компетенщю громади i !! органiв.
На змiну теорi! вшьно! громади прийшла (громадська) громадiвсъка теорiя самоврядування, яка багато в чому виходила з тих же тдстав, що й теорiя вiльно! громади, однак на перший план вона висувала вже не природний i невщчужуваний характер прав громади, а обгрунтовувала недержавну природу дiяльностi оргашв мiсцевого самоврядування, переважно !! майновий характер [31]. В основi ще! теорi! було положення про те, що громада, як самоврядний територiальний колектив, така ж самостшна, як i сама держава, тим бшьше, що вона виникла ранiше держави.
На думку прихильника громадiвсько! теорп' А.Васильчикова, самостiйнiсть мiсцевих громад зумовлюеться характером справ, якими вони завщують й якi по сво!й природi вiдмiннi вiд справ державного управлшня, тому самоврядування е особливою формою самооргашзацп населення [5]. На основi цiе! теорi! розроблялось та було прийнято Положення про губернськ та повiтовi земськi установи вiд 1 ^чня 1864 року, а також М^ьке Положення 1870 року, як впроваджувались в укра!нських губернiях у другш половинi Х1Х ст. [12, с. 178-186].
Однак в той час спроби визначити мюцеве самоврядування як дiяльнiсть, яка по сво!й суп вiдрiзняеться вщ адмiнiстративно! дiяльностi держави, закiнчилися невдало. Як зазначав Б.Нольде, "самоврядш одинищ роблять тi ж самi справи, що й безпосередш органи держави", тому вони "така ж частина державного управлшня, як управлшня коронне. I даремно ведуться нескшченш суперечки про "власш" справи громад i справи, "покладеш" на не! державою" [24, с.261-262]. 1сторичний досвщ того часу показав, що теоретичш погляди прихильниюв вiльно! громади й громадiвсько! теорi! самоврядування, якi вважали, що мюцеве самоврядування виникае з швдативи "знизу" i тримаеться винятково на самосвщомост й волi населення, не вщповщають дiйсностi. Однак в нашi часи, що б позбавитись вщ тоталiтарного минулого, "яке лише умовно сшввщносилося з реальним мiсцевим самоврядуванням", ми заклали iде! громадiвсько! теорп в Конститущю Укра!ни [35].
У зв'язку з тим, що можливост державного апарата мають сво! межi у вирiшеннi питань мiсцевого значення, державнш владi потрiбна пiдтримка з боку населення, тому виникае, якщо можна так сказати, кооперащя державно! влади i органiв мiсцевого самоврядування для спшьного вирiшення конкретних мюцевих справ. Ця думка вплинула на розвиток державницъког теори самоврядування, яка отримала найбшьше поширення в Сврош. Основнi !! положення були розроблеш нiмецькими вченими Л.Штейном [36] та Р.Гнейстом [7; 8]. Зпдно з щею теорiею органи мiсцевого самоврядування повинш бути повнiстю пiдпорядкованi
державь Вони е ланкою державно! влади, яка не мае власних прав, власно! компетенцп. На думку Л.Штейна, самостшшсть органiв мiсцевого самоврядування в тому, що вони е не безпосередшми органами держави, а е органами мюцевого сшвтовариства, на яке держава покладае здшснення певних завдань державного управлшня.
Такий пiдхiд е популярним у США, де регламентащя м^цевого управлiння i самоврядування належить до компетенцп шта^в i в багатьох з них мюцевий орган мае лише т повноваження, що е чiтко визначеними штатом, i ri, що безпосередньо випливають з цих повноважень. У Росп дану теорда пiдтримували такi вченi, як В.Безобразов [2; 3], Н.Коркунов [20], А.Градовський [9], Н.Лазаревський [22]. В.Безобразов, наприклад, стверджував, що "держава й самоврядування нероздшьш й що спроби роз'еднання можуть призвести до руйнування або самоврядування, або держави" [2, с.1].
Вщповщно до державницько! теорп мюцеве самоврядування являе собою, насамперед, одну з форм оргашзацп державного управлшня на мюцях, будучи частиною загально! державно! системи. Мiсцевi справи е державними справами, переданими органам мюцевого самоврядування, як краще знають iнтереси мiсцевих громад i можуть повшше ïx задовольнити.
Виходячи з цiеï теорiï, органи мiсцевого самоврядування е специфiчними органами державноï влади, оргашзованими на принципах самоврядування. Таким чином, якщо органи держави виражають ïï волю й повнiстю пiдлеглi уряду, внаслщок чого мiж ними неможливе сшввщношення взаемних прав й обов'язюв, то органи мiсцевого самоврядування мають принципово iнший статус, вони е юридичними особами, що вступають iз державою в юридичнi вiдносини i мають щодо неï вiдповiднi права i обов'язки [34, с.86- 87]. Як бачимо в цьому твердженш е суперечшсть - органи самоврядування повшстю шдле^ уряду (державнiй влад^ i в той же час вступають iз державою в юридичш вiдносини, залучаючись у систему державного управлшня.
Спроба своерщного примирення й компром^у "природниюв" та "державниюв" отримала свое вираження в громадiвсъко-державнuцъкiй теорп (meopiï мунщипалъного dyani3My). Згщно з щею теорiею органи самоврядування самостшш лише в неполiтичнiй сферi. Ця теорiя зумовлюе одночасне спiвiснування на м^цевому рiвнi як органiв самоврядування, так i оргашв уряду. При застосуванш ще!" теорiï на практищ iнодi проявляються недолiки i громадiвськоï, i державницькоï теорп та додаеться ще один - порушення принципу розподшу влад.
Вiдповiдно до громадiвсько-державницькоï теорп органи мiсцевого самоврядування, здшснюючи вiдповiднi управлiнськi функцп i виходячи за рамки м^цевих, повиннi дiяти як iнструмент державного управлiння. Посилення правового регулювання м^цевого самоврядування все бшьше iнтегруе мiсцевi органи в державний мехашзм, коли частина прав
мунщипальних оргашв стае !хшми обов'язками, що виконуються пiд контролем державних оргашв. Запровадження ще! теорп шдсилюе державну природу органiв мiсцевого самоврядування, не вiдрiзняе мiсцевих справ вгд загальнодержавних.
Л.Кириченко вважае, що для Украши найбiльш оптимальною е громадiвсько-державницька концепцiя. По-перше, вона забезпечуе формування системи мюцевого самоврядування як шститупв громадянського суспiльства, тобто незалежних щодо держави самоврядних утворень. А по-друге, саме така модель сприяе активному залученню оргашв i посадових осг6 мiсцевого самоврядування до реалiзащ! функцш та завдань державного управлiння [16].
У наущ iснують й iншi теорп мiсцевого самоврядування, а саме: теорiя самоврядних одиниць, згiдно з якою мiсцеве самоврядування е "продуктом самообмеження держави", мунщипалггети виконують функцп державного управлiння, але залишаються органами не держави, а територiально! громади [10]; оргашчна теорiя, яка розглядае громаду як низовий сощальний оргашзм, що мае низку публiчно-правових повноважень, як не делегованi державою, а належать громадi за власним правом [30, с.5-6]; теорiя мунiципального соцiалiзму, яка грунтуеться на можливостi еволюци буржуазного мiсцевого самоврядування у сощалютичне; соцiальна класова теорiя, за якою мюцеве самоврядування -це форма державного управлшня певним, одним iз публiчних iнститутiв держави, завдяки якому правлячий клас забезпечуе на мгсцях дотримання сво!х iнтересiв [6]; теорiя соцiального обслуговування, згiдно з якою мунщипалггети здшснюють функцп сприяння добробуту мешканщв комун [37, с.27].
Усг цг теорп знайшли свое первгсне втглення в трьох основних моделях мгсцевого самоврядування: англосаксонськгй (англшськш, або англо-американськгй), континентально-европейськш (французькгй, шмецькш), гбершськш, радянськш.
Англосаксонська модель мгсцевого самоврядування виникла i розвивалася в Англп, де гснують адмГнгстративно-територгальнГ утворення (графства й округи), в яких для ргшення мгсцевих питань збираеться рада, що дге 4 роки. Всг посадовг особи графства (шериф, менеджер i т. гн.) також обираються населенням. Низовою ланкою мгсцевого управлшня е приходи. Остання реформа мгсцевого самоврядування вгд 16 липня 1985 р. дещо змгнила функцп деяких мгсцевих утворень i пгдсилила вплив уряду (деякг функцп мгсцевих утворень передан вiдомствам) [14, с.63-69].
Особливост цiеl моделi пов'язанi зг стшюстю звичаевого права (Common Law), основою якого е однорщшсть i едшсть усього права, обов'язкового як для носгя верховно! державно! влади, так i для народу. Тому в Англп до XIX столгття управлшня в територiях iснувало й формувалося не як самоврядування, а як шститут держави, керований не
центральними органами, а за допомогою закошв, прийнятих парламентом. Ця модель виключае представниюв центрального уряду на мюцях, а мунщипалггети самостшно здшснюють владу в межах сво1'х повноважень. Однак якщо вони виходять за межi повноважень, то це дозволяе уряду втручатися в ïx справи.
Англосаксонська модель отримала поширення у Великш Британп, США, Канадi, Австралп, Новш Зеландп та iншиx крашах. Подiбна система органiзацiя влади на мюцях будуеться i в Росп, де представницьк органи мiсцевого самоврядування формально виступають як дiючi автономно в межах наданих 1'м повноважень. Як вказуе росiйський дослiдник К.Павлов, англосаксонський варiант системи мiсцевого самоврядування вщповщае завданню побудови демократичного суспiльства з ринковими принципами побудови економши. Однак досвщ проведення реформ у РФ показуе, що при вщсутност демократичного досвщу вiн навряд чи е оптимальним. На його думку, у зв'язку зi слабким впливом вищих державних оргашв англосаксонська система найменш шдходить для Росп, тому що негативно впливае на ефектившсть росшського виробництва [26, с.123].
Континенталъна (французъка) модель м^цевого управлiння, базуеться на поеднанш державного управлiння на мюцях i мiсцевого самоуправлiння. Згiдно з щею моделлю мiсцевi органи влади тдпорядковуються вищим державним органам, як здiйснюють безпосереднiй контроль за 1'хньою дiяльнiстю. Французька модель допускае контроль центрально:' влади через спещально призначених представниюв. Для Францп характерна iерарxiчна пiдпорядкованiсть структур влади. Виборнi органи е не в у^х тдроздшах, а лише в комунах, департаментах i регюнах. Основою адмiнiстративно-територiальноï одинищ е комуна, населення якоï обирае мунщипальну раду й мера. До функцш ради належить розпорядження майном, керiвництво необxiдними службами, розпорядження бюджетом [25].
Подiбна модель iснуе в 1спанп, однак, пiд впливом юторичних умов (перiод фашистського режиму) остаточно визначилася лише в 50-i роки ХХ ст. i мае ряд щкавих особливостей. Одшею iз центральних е нацюнальна розмаïтiсть. Це враховано ^панцями в Конституцп 1978 р., яка надае народам 1спанп рiвнi права з утворення автономних ствтовариств, якi мають свiй статут, прийнятий парламентом краши. Нижчим рiвнем мiсцевоï влади е провiнцiя, в яку входить кшька мунiципалiтетiв. Провiнцiя управляеться депутащею, а мунiципалiтети -радами, що обираються населенням. Мюцевим органам надаються широк права для виршення соцiально-економiчниx завдань, а також можлив^ть об'еднання зусиль для вирiшення вагомих проек^в [18, с.292-297].
Континентальна модель м^цевого управлiння нагадуе iерарxiчну трамщу, по якiй вiдбуваеться передача рiзниx директив та iнформацiï i в рамках якоï на центральну владу активно працюе цша армiя агенлв на
мюцях. Тому вона характеризуеться шдпорядковашстю нижчих ланок вищим. Зрозумiло, що залежно вiд кра!ни континентальна модель мае сво! рiзновиди. Так, у таких кра!нах, як Фiнляндiя, Грещя систему мюцево! влади в адмiнiстративно-територiальних одиницях очолюють тiльки призначенi центром чиновники або представники вищих виборних оргашв. У рядi кра!н обираеться керiвник тiльки низово! мiсцево! влади, вишд керiвники призначаються Мiнiстром внутршшх справ [29, с.355].
Змшана модель територiально! органiзацi! влади функцiонуе в Австрп, Нiмеччинi, Японi!. Вона мае подiбнiсть i з англосаксонською, i з континентальною моделями. Однак iз зазначено! групи кра!н особливо видшяеться Нiмеччина, яка поеднала в собi принципи обох моделей i виробила сво! яскравi риси. Нiмецька модель вiдрiзняеться вiд французько! тим, що органи мюцевого самоврядування дiють за дорученням держави, а громада на основi закошв i пiд свою вщповщальшсть вирiшуе завдання на своему рiвнi. Правовою основою формування мюцевого самоврядування стали реформи барона Лоренца фон Штейна на початку XIX ст. Основною щеею реформи стала паралельна дiяльнiсть оргашв державно! влади й оргашв мюцевого самоврядування, що функцюнуе як едина цтсна система [17].
Сьогодш самоврядування в Шмеччиш приймае на себе частину функцш держави. Федерацiя й землi не е единими суб'ектами державного управлшня. Громади функцюнують або як шститути самоврядування, або як органи, яким держава делегувала окремi функцi!. Правове положення громад детально регламентуеться законодавством земель, яке вiдрiзняеться бiльшою розма!тiстю й особливостями територш [11, с.6].
Що стосуеться iберiйсько! та радянсько! моделей, то вони е рiзновидом англосаксонсько! моделi. Цьому варiанту притаманна спшьна особливiсть - вiдсутнiсть територiальних представництв центральних оргашв державного управлшня.
Однак крiм названих юнують й iншi моделi взаемодi! органiв державно! влади й мюцевого самоврядування, однiею з яких е класифшащя, запропонована сучасним росшським дослiдником О.Черкасовим. Вона складаеться з трьох моделей.
1. "Модель партнерства" запропонована в XIX столгтл у працях Дж. Ст. Миля. Зпдно з цiею моделлю вщносини мiсцево! й центрально! влади - це вщносини партнерiв i рiвноправних товаришiв, якi мають спшьш цiлi й надають необхiднi послуги населенню. М^цеве управлiння -це "оргашчний елемент самовираження вiдповiдного мюцевого спiвтовариства" [33, с.115].
2. "Агентська модель" - в якiй мiсцевi органи вважаються своерiдним шструментом, за допомогою якого державна влада реалiзуе свiй полiтичний курс на м^цях. Мiсцеве управлiння е "лише адмтстративним засобом здiйснення управлiнських функцш на мюцях, спрямованим не стшьки на забезпечення мiсцевого представництва,
скшьки на надання послуг" [33, с.116]. Державна влада як гарант ефективност соцiально-економiчного й громадського життя покликана забезпечувати розумш стандарти послуг, наданих громадянам.
3. "Моделъ взаемозалежностГ грунтуеться на тому, що вщносини центральних i мiсцевиx органiв характеризуються як i деяким ступенем ïxньоï незалежносп, так i взаемозалежнiстю та визначаються реальним владним потенщалом сторш, а також наявними в 1хньому розпорядженнi ресурсами (особливо фiнансовими) i засобами тиску [33, с.11]. Уряд контролюе парламент i мае можливють домагатися прийняття закошв, що регулюють дiяльнiсть мунiципальниx установ. Мiсцевi представницьк органи, у свою чергу, мають самостшний мандат, отриманий вiд виборщв, власнi фiнансовi кошти, компетенцп, як закрiпленi за ними законодавством.
Таким чином, не тшьки мiсцевi органи виявляються залежними вщ уряду (загальна тдтримка, фiнансовi субсидп, законодавче регулювання тощо), але й уряд залежить вщ мiсцевоï влади при реалiзацiï свого полiтичного й економiчного курсу на м^цях. По сутi, зазначена модель схожа з моделлю партнерства, але в нш вщсутня рiвноправнiсть державних органiв й органiв мюцевого самоврядування.
Перераxованi моделi спираються на розглянут вищi свiтовi теорп державноï влади i мiсцевого самоврядування. Так, "модель партнерства" побудована на громадiвськiй теорп, "агентська модель" - на державницькш, "модель взаемозалежностi" - на громадiвсько-державницькiй (мунiципального дуалiзму) теорп.
Державна влада i мюцеве самоврядування - це шституцп, якi покликаш надавати послуги населенню. Зрозумiло, що держава не може брати все це на себе. Однак, надаючи бшьше повноважень i самостшност органам м^цевого самоврядування, як того вимагають европейськ стандарти, держава несе вщповщальшсть за збалансований розвиток усix територiальниx утворень, за територiальну цiлiснiсть краши. Тому е сенс в тому, коли дослщники визнають мiсцеве самоврядування децентралiзованою формою державного управлiння [35].
Таким чином, недержавний характер оргашв мюцевого самоврядування, закршлений в Конституцп Украши, не е достатньою тдставою для того, що б виводити мюцеве самоврядування iз системи державного мехашзму, хоча зрозумiло, що стввщношення органiв державноï влади i мюцевого самоврядування буде суттево вiдрiзнятися управлшськими меxанiзмами. Крiм того, мiсцеве самоврядування - це необхщний елемент громадянського суспшьства, якому притаманнi практично в^ його базиснi компоненти. Все це шдтверджуе думку про однакову природу державноï влади i мiсцевого самоврядування, яю мають рiзну специфiку як владш iнституцiï. Зрозумiло, що у бшьшосп випадкiв не можливо ч^ко вiдмежувати питання, якi входять до компетенцп мюцевих органiв та оргашв державноï влади. Однак у тих
випадках, коли це можливо зробити, ми не можемо !х протиставити один одному, тому й протиставлення державно! влади й мюцевого самоврядування не мае ш теоретичних, ш практичних тдстав.
Найбшьш обгрунтованою, на думку автора, е промiжна позицiя, що отримала теоретичне обгрунтування в змшанш дуалiстичнiй теорi!, адже в укра!нському законодавствi повинна бути представлена саме дуал^тична концепцiя як найбiльш обгрунтована. Вона бiльше вiдповiдае вимогам загальнодержавно! стратегi! розвитку й формування управлшсько! системи, спрямовуючи розвиток мiсцевого самоврядування на збереження стабшьност в держав^ на розбудову громадянського суспiльства. Сьогодш "неприпустимим е намагання знайти шляхи виршення проблем у цих сферах на засадах протиставлення державно! влади та мюцевого самоврядування" [15, с.334].
Однак для забезпечення ефективно! взаемодп державно! влади i мiсцевого самоврядування, !хньо! вiдповiдальностi за виконання наданих !м повноважень в законi повинш бути прописанi принципи взаемодп оргашв державно! влади й мiсцевого самоврядування, для того щоб у державно! влади не виникало бажання тдпорядкувати собi органи мюцевого самоврядування.
Автор погоджуеться з вченими, як наголошують на розробцi i прийняттi закошв про територiальнi громади та !хш об'еднання, про територiальний устрiй Укра!ни, про фiнанси мiсцевого самоврядування i комунальну власнiсть, про мiсцевi податки i збори, про мiсцевi референдуми, про мiсцевi iнiцiативи, слухання та iншi форми волевиявлення населення, яю у майбутньому мають бути об'еднаш у комунальний кодекс Укра!ни [16].
Висновки. Таким чином, м^цеве самоврядування - це полггичний iнститут, вбудований в загальну систему пол^ичних структур, вщносин i взаемозв'язкiв. Сьогоднi заслуговуе належно! оцiнки не тiльки те, що вш е iнститутом громадянського сустльства (виконуе функцi! внутршньо! самооргашзацп мiсцевого спiвтовариства для рiшення господарських завдань, пов'язаних, наприклад, iз забезпеченням роботи комунальних служб, мунщипальних тдприемств тощо), але i те що вш виконуе полiтичну роль, йому притаманш полiтичнi властивостi, зокрема вщповщш владнi взаемовiдносини, рiзнi форми узгодження штере^в й активностi жителiв територiальних утворень. Мiсцеве самоврядування -це елемент пол^ично! системи суспiльства. Його юнування в державi означае, що в кра!ш поряд з штересами особистостi й iнтересами держави визначаються й гарантуються ще й мiсцевi (мунщипальш) iнтереси.
Л1ТЕРАТУРА
1. Андргяш В.1. Евтушенко О.Н. Млсцеве самоврядування в пол1тично! систем1 сусп1льства / Андр1яш В.1. Евтушенко О.Н. // Сучасна укра!нська пол1тика. Пол1тики
i пол1тологи про не1. - К.; Микола1в: Вид-во МДГУ 1м. П.Могили, 2007. - Вип. 11. -С.148-157.
2. Безобразов В.П. Государство и общество. Управление, самоуправление и судебная власть / Безобразов В.П. - СПб., 1882.
3. Безобразов В.П. Земские учреждения и самоуправление / Безобразов В.П. -М., 1874.
4. Бельгийская конституция 7 февраля 1831 года / [под ред. и с примеч. С.Г.Сватикова; пер. с фр. А.Харитонова, В.Харитонова]. - Ростов-на-Дону: Изд-е Н.Парамонова "Донская Речь",1905. - 39 с.
5. Василъчиков А. О самоуправлении. Сравнительный обзор русских и иностранных земских и общественных учреждений / Васильчиков А. - СПб.: Тип. Э. Праца, 1870. - 368 с.
6. Велихов Л. Основы городского хозяйства. Общее учение о городе, его управлении, финансах и методах хозяйства: В 2-х ч. Ч.2 / Велихов Л. - М.; Л.: ГОСИЗДАТ, 1928. - 468 с.
7. Гнейст Р. Правовое государство и административные суды Германии / Гнейст Р.; [пер. с нем. Ф.С.Фустова; под ред. М.И.Свешникова]. - СПб.: Типография В.Безобразова и Ко, 1896.
8. Гнейст Р. История государственных учреждений Англии / Гнейст Р.; [пер. с нем. С.А.Венгерова]. - М.: Типография В.Ф.Рихтер, 1885.
9. Градовский А.Д. История местного самоуправления в России: Собр. соч. Т 2 / Градовский А. Д. - СПб., 1899.
10. Еллинек Г. Общее учение о государстве / Еллинек Г. - 2-е изд., испр. и доп. по 2-му нем. изд. С.И.Гессеном. - СПб., 1908. - 598 с.
11. Емелъянов Н.А. Местное самоуправление: международный опыт / Емельянов Н А. - Тула, 1996. - 112 с.
12. Евтушенко О.Н. Концепцп державно1 влади i мюцевого самоврядування та ïx вплив на розвиток суспшьно-пол1тичних вщносин в украшських землях у другш половиш Х1Х ст. / Евтушенко О.Н. // Плея (науковий в1сник): Зб1рник наукових праць / гол. ред. В.М.Вашкевич. - К., 2008. - Вип. 12. - С.178-186.
13. Закон Украши "Про ратиф1кащю Свропейсько1 хартп мюцевого самоврядування" // Уряд. кур'ер. - 1997. - 24 липня.
14. Иностранное конституционное право / под ред. В.В.Маклакова. - М.: Юрист, 1996. - 512 с.
15. 1щенко О. Актуальш питання розвитку м1сцевого самоврядування на сучасному етат / 1щенко О. // В1сник НАДУ. - С.333-338.
16. Кириченко Л. Народовладдя i м1сцеве самоврядування в Укра1ш [Електронний ресурс] / Кириченко Л. // Право Украши. - 2001. - №6: http://pravoznavec.com.Ua/period/chapter/2/21/695.
17. Кнемайер Ф.Л. Организация местного самоуправления в Баварии (основные структуры, особенности, недостатки) / Кнемайер Ф.Л. // Государство и право. - 1995. -№4.
18. Конституции зарубежных государств. - М.: Норма, 1997. - С.292-335.
19. Конститущя Украши. Прийнята 28.06.1996 // ВВР. - 1996. - №30. - Ст. 141.
20. Коркунов Н.М. Русское государственное право. Т.II / Коркунов Н.М. -Изд.3-е. - СПб., 1901. - 311 с.
21. Кравченко В. М1сцеве самоврядування в юторп Украши / Кравченко В. // М1сцеве самоврядування в Украш1: 1стор1я, проблеми, пропозицп. - К., 1994. - С.8-17.
22. Лазаревский Н.И. Самоуправление / Лазаревский Н.И. // Мелкая земская единица: сб. статей. - СПб., 1902. - Вып.1.
23. Мюцеве самоврядування в Украшу Iсторiя, проблеми, пропозицп. - К., 1994. - 368 с.
24. Нольде Б.Э. Очерки русского государственного права / Нольде Б.Э. - СПб., 1911 - 554 с.
25. Организация административной власти во Франции. - М., 1993. - 131 с.
26. Павлов К. Выбор оптимальной модели местного управления / Павлов К. // Общество и экономика. - 1999. - №5. - С. 121-126.
27. Панейко Ю. Теоретичш основи самоврядування / Панейко Ю. - Мюнхен, 1963. - 160 с.
28. Про мюцеве самоврядування в Украшк Закон Украши вщ 21.05.997 № 280/97-ВР // ВВРУ. - 1997. - №24. - Ст. 170.
29. Пэюнэнен А. Исполнительная власть в Финляндии. Государство и право / Пэюнэнен А. - 1992. - №7.
30. Роль держави i права в суспшьсга - основш теорп походження та сутносп держави i права // Основи правознавства: навч. поЫб. - К., 2003. - С.5-16.
31. Саханенко С.А. Оргашзацшно-правовий мехашзм публiчного управлшня на територiальному рiвнi [Електронний ресурс] / Саханенко С. А. - ОР1ДУ НАДУ, 2003: http://center.uct.ua/distants/courses/pu01/htm/p04_04.htm.
32. Фадеев В.И. Муниципальное право России / Фадеев В.И. - М.: Юрист, 1994.
- С.17-22.
33. Черкасов А.И. Сравнительное местное управление: теория и практика / Черкасов А.И. - М.: Форум: Инфра-М, 1998. - 160 с.
34. Чичерин Б.Н. Бюрократия и земство / Чичерин Б.Н. // Вопроси политики. -М., 1905. - С. 86-87.
35. Шаповал В. Сутшсть мюцевого самоврядування (питання теорп) [Електронний ресурс] / Шаповал В: http://www.municipal.gov.ua/data/loads/ 7slyhanna zbirnik mynryh statta shapoval.doc.
36. Штейн Л. Учение об управлении и право управления. о сравнением литературы и законодательств Франции, Англии, Германии / Штейн Л. - СПб., 1874.
- XIV. - 584 с.
37. Шумянкова Н.В. Муниципальное управление: учеб. пособие / Н.В.Шумянкова. - М.: Экзамен, 2002. - 640 с.
ГОСУДАРСТВЕННАЯ ВЛАСТЬ И МЕСТНОЕ САМОУПРАВЛЕНИЕ: ТЕОРИЯ И МЕТОДОЛОГИЯ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ
Евтушенко А.Н.
В статье рассматриваются основные вопросы теории и взаимодействия моделей государственной власти и местного самоуправления. Автор считает, что отношения государственной власти и местного самоуправления в Украине должны основываться на теории муниципального дуализма и модели взаимозависимости.
Ключевые слова: государственная власть, местное самоуправление, модели местного самоуправления, территориальная община, демократия, политическая система.
STATE POWER, LOCAL GOVERNMENT: THEORY AND METHODOLOGY
OF THE INTERACTION Yevtushenko A.N.
The article covers the basic and the most important theories and models of the state power and local governments in the field of both political science and public administration, and the methodology of their interaction. The author believes that the
interaction of the state power and local governments in Ukraine must be based on the theory of municipal dualism and on the model of interdependency.
Key words: state power, local government, models of the local government, territorial community, democracy, political system.
