CC BY
69
УДК 353
Рильська Вiкторiя BoModuMupieHa,
астрант кафедри фтософп, теори та ¡стори державного управлтня Нащо-нальног академп державного управлтня при Президентов1 Украгни. Рыльская Виктория Владимировна, аспирант кафедры философии, теории и истории государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины.
Viktoriia Volodymyrivna Rylska,
graduate student of the faculty of Philosophy, Theory and History of Public Administration of the National Academy for Public Administration under the President of Ukraine.
РОЗВИТОК РЕГЮНАЛЬНОГО САМОВРЯДУВАННЯ У КОНТЕКСТ ЕВОЛЮЦП УЯВЛЕНЬ ПРО ТЕРИТОР1АЛЬНИЙ ПОД1Л ВЛАДИ В УКРА1Ш
Анотащя. У статт проаналiзовано аспекти формування та реалiзащl дЬ ево'1 репонально! политики, шдвищення впливу мюцевого самоврядування на центральну владу.
Ключовi слова: регiоналiзм, адмiнiстративно-територiальна реформа, ре-гiональна полiтика, територiальна громада, мунщипальна влада.
РАЗВИТИЕ РЕГИОНАЛЬНОГО САМОУПРАВЛЕНИЯ В КОНТЕКСТЕ ЭВОЛЮЦИИ ПРЕДСТАВЛЕНИЙ О ТЕРРИТОРИАЛЬНОМ ДЕЛЕНИИ ВЛАСТИ В УКРАИНЕ
Аннотация. В статье проанализированы аспекты формирования и реализации эффективной региональной политики, повышение влияния местного самоуправления на центральную власть.
Ключевые слова: регионализм, административно-территориальная реформа, региональная политика, территориальная община, муниципальные власти.
DEVELOPMENT OF REGIONAL GOVERNMENT IN THE CONTEXT OF THE EVOLUTION OF IDEAS ABOUT TERRITORIAL DIVISION OF POWER IN UKRAIN
Abstract. The formation and realization aspects efficient regional policy and the increase of regional government influence upon the central authority are analyzed in the article.
Keywords: regionalism, administrative-territorial reform, regional policy, local community, municipal authority.
Постановка проблеми. Терито-рiальна влада в Укршш переживае глибоку системну кризу. Вона не здатна ефективно впливати на про-цеси соцiально-економiчного, поличного розвитку територш, за-безпеченню умов для кращо! якосп життя населення. Рiвень управлш-сько! культури держоргашв та стан мюцевого самоврядування не вщ-повiдають сучасним европейським стандартам i, вiдповiдно, заважають стратегiчному курсу краши на евро-пейську iнтеграцiю.
Сьогоднi для Украши актуальною проблемою е регiоналiзм — сощаль-но-економiчний, полiтичний, етно-культурний. Тепершне загострення регiональних протирiч яскраво пос-лiдовно проявляеться пiд час вибор-чих кампанiй. Ступiнь сустльного напруження в УкраШ являе певну загрозу процесу побудови единоi полiтичноi нацii з етнiчних i культурно рiзнорiдних груп населення.
Подоланню негативних тенденцiй в соцiальних i полiтичних процесах мае слугувати адмшютративно-те-риторiальна реформа (далi — АТР). Система оргашзацп публiчноi влади i керування нею тiсно пов'язаш з територiальним управлiнням держави, i мiж ними iснують тю-
ний взаемозв'язок i взаемообумов-ленiсть. Тому адмшютративно-те-риторiальний устрiй, що склався у 30-х рр. минулого сторiччя не дае можливост створити територiальнi спiльноти, що мають достатнiй обсяг матерiальних, фiнансових ресурсiв, розвинуто! сощально! шфраструк-тури. Наявна на сьогодш система адмiнiстративно-територiального подiлу та виконавчо! влади побудо-вана не знизу догори, як це мае бути, а навпаки — згори донизу. Подiбна авторитарна споруда е досить стш-кою, проте виключае активiзацiю мiсцевоi iнiцiативи та мобшзащю власних ресурсiв розвитку. Зазвичай репони прагнуть розширити сво! владш повноваження, водночас пе-рекладаючи на центр забезпечення соцiально-економiчних потреб сво!х жителiв. Зрозумiло, що така модель територiального устрою потребуе кардинально! перебудови [1].
Анашз останнiх дослщжень i публiкацiй. Особлива важливiсть проблематики регюнального само-врядування та недостатня науково-теоретична розробка !х правово! природи та !х iмплементацii у за-конодавство Укра!ни неодноразово привертали увагу дослiдникiв — як фахiвцiв конституцiйного, мунщи-
пального, так i мiжнародного права. Серед них: М. Антонович, В. Бар-вщький, Ю. Безбородов, Ф. Бенуа-Ромер, Ю. Бланк, М. Бондарь, В. Борденюк, О. Бурлак, П. Мар-тиненко, Д. Матвеев, В. Мицик, Л. Мшгазов, Н. Мшула, В. Му-равйов, О. Назаренко, Н. Нижник, Н. Ошщенко, А. Пеллет, Р. Петров, В. Погоршко, Н. Пронюк, М. Пух-тинський, П. Рабшович, А. Сан-ченко, М. Селiвон, Д. Снiдал, I. Со-фiнська, Д. Стокер, Д. Терлецький,
B. Толстих, Е. Топалова, О. Фриць-кий, О. Чумакова, Х. Хшлгенберг, Р. Шатро, В. Шаповал, Ю. Шем-шученко, М. Шоу, Р. Штрайнц та ш.
Заслуговують на увагу пращ, присвяченi окремим аспектам функцiонування мiжнародних (ев-ропейських) правових стандартiв мюцевого самоврядування у на-цiональних правопорядках. Це, зокрема, роботи: М. Баймурато-ва, О. Батанова, Ю. Берестнева,
C. Большакова, М. Прняк, Н. Гле-вацько'1, В. Григор'ева, З. Демiче-во'1, I. Демченка, В. Журавського, В. Кампо, В. Кравченка, А. Нортона, Л. Михайлишино!, М. Орзiха, В. Писаренка, М. Штцика, Н. Пронюк, О. Пушкар, В. Рубцова, П. Тра-чука, К. Хiмсворта.
Серед проблем, як потребують термiнового розв'язання з метою за-крiплення та поглиблення систем-них перетворень, започаткованих в сучаснш Укра1ш, особливе мюце займають проблеми формування та реалiзацil дiевоl регюнально1 полгги-ки, пiдвищення впливу мiсцевого са-моврядування на центральну владу. Виршення цих проблем сприятиме збшьшенню нацiонального багатства
шляхом ефективного використання ресурав кожного регiону, тiсному спiвробiтництву мiж ними, !х зба-лансованому та гармошчному роз-витковi.
Метою статт е дослiдження осо-бливостей розвитку регюнального самоврядування у контекстi еволю-ци уявлень про територiальний по-дiл влади в Укра1ш, розробщ прак-тичних рекомендацiй щодо його вдосконалення.
Виклад основного матерiалу. Свiтова практика свщчить: складнi взаемовпливи процесiв глобалiзацil з одного боку, та штеграци — iз ш-шого, зумовлюють пiдвищення зна-чимостi регiонiв краш, якi беруть участь в означених процесах. Зрос-тае роль регюшв як економiчних агентiв мiжнародного рiвня, безпосе-реднiх учасникiв мiжнародного по-дiлу працi. Вiдповiдно, зростае зна-чимiсть регiональних органiв влади та оргашв мiсцевого самоврядування, якосп регiональних суспiльних iнститутiв загалом. Така ситуащя висувае на порядок денний необ-хiднiсть перегляду державно1 регю-нально1 полiтики, статусу регiону в И межах, принцишв взаемовiдносин суб'екпв влади нацiонального та ре-гюнального рiвня, !х повноважень i компетенцш. Здiйснюючи такий перегляд, дощльно звернутися до ев-ропейського досвщу i кращих практик, накопичених у бвропейському Союзi протягом десятил^ь форму-вання i здiйснення ним регюнально1 полiтики на наднацiональному, на-цiональному та регiональному рiв-нях. На нишшньому етапi в межах европейсько1 регюнально1 полгги-ки визнаеться, що саме регiон е тим
простором, де формуеться та тдтри-муеться конкурентоспроможшсть нащональних економiк кра!н- члешв Спiвтовариства, отже — конкурентоспроможшсть бС [2].
На разi бвропейський Союз мае ряд iнструментiв для проведення регюнально! полiтики: бвропейський фонд регюнального розвитку (ЕИБР), бвропейський сощальний фонд (ЕБР), бвропейський сшьсько-господарський фонд (ЕЛООР), бвропейський фонд риболовлi (ПРО). Крiм того, Фонд еднання шдтримуе проекти у сферi екологii та транспорту в тих кра!нах, де ВНП нижче 90 % вщ середнього по бС. Новим кра!нам-членам, як вступили в бС в 2004-2006 рр., надавалася допомога через два нових фонди: Структурно! пол^ики для шдготовки до вступу (¡БРА) i Спецiальноi програми для розвитку села (Барагё).
Основнi засади регiональноi по-лiтики бС були викладенi в лютому 1987 року в доповда бвропейсько! комiсii "бдиш акти повинш мати успiх: новi перспективи для европей-ського сшвтовариства" [3]. Основною метою задекларованих у цьому документ намiрiв було гарантува-ти шдприемцям будь-яких регiонiв рiвнi можливосп для завершення формування единого европейсько-го ринку. З того часу мiжрегiональ-не сшвробггництво набуло рис чи не головного шструменту розвитку европейського спiвтовариства. Т ж самi засадничi принципи були ще раз наголошенi у Маастрихтському Договорi 1991 р. [4], який висунув рекомендацп органiзувати новий регюнальний фонд для розвитку транспортно! шфраструктури, яка б
сприяла вирiвнюванню/зближенню кра!н бС, та розв'язання проблем довкшля. У зв'язку з цим, бС розро-бив унiверсальну регiональну ста-тистичну систему класифiкацii, яка е найбшьш придатним iнструментом для оцшювання регiональним проблем i рiвня регiональноi економiч-но! спроможностi на теренах бС.
На нашу думку, враховуючi ев-ропейську практику, в Укра!'ш саме на рiвнi регюну повинна формува-тись базова основа нащонально! по-лiтики, яка передбачала б наявшсть законодавчого органу, можливють приймати самостiйнi економiчнi рiшення, розробляти плани розвитку, систему осв^и i культури. Мю-цеве самоуправлшня принципово повинно будуватися "знизу вгору", об'еднуючи мiсцевi громади в ре-гiони, делегуючи регiональнiй владi повноваження на здшснення пол^ тичних функцш з представництва в центральних органах [5]. Саме за таким принципом здшснюеться реформа управлшня в европейських державах, а регюнальне i мiсцеве самоуправлiння визнаеться одним з прюритепв у розвитку бвропейсь-кого Союзу, де мюцеве i регюнальне самоуправлшня Грунтуеться на трь-ох основних принципах: субсидiар-ностi, солщарносл i доповнюваностi [6].
Проблема пошуку оптимально! моделi територiальноi оргашза-цii держави, що вiдповiдала б ш-тересам рiзних соцiальних груп, оперативно й ефективно реагува-ла на сучасш глобальнi виклики i трансформаций е актуальною як у теоретико-методолопчному, так i в прикладному сена. Саме ввд ста-
бшьносп територiальноl структури i збалансованостi вщносин мiж цен-тральними, регiональними та мюце-вими органами влади багато в чому залежить облаштування простору, що знаходиться пiд юрисдикщею нацюнально1 держави, i врештi май-бутне ще1 держави, П статус як само-стiйного актора св^ово1 полiтики i мiжнародних вiдносин [7].
Невщ'емною частиною управлш-ня регюнальним розвитком е ввднос-но самостшна форма народовлад-дя — мюцеве самоврядування. Його iдея мае виток iз часiв iснування те-риторiальноl сусщсько1 общини. Мiсцеве самоврядування пройшло складний шлях, мало рiзнi етапи i форми розвитку i зазнало впливу рiзних полiтичних культур. Ста-новлення, змiцнення, та поступаль-ний розвиток мюцевого самоврядування ввдбувалися на потужному теоретико-методологiчному шдГрун-ть До теоретико-методологiчних джерел сучасного мкцевого самоврядування вiдносяться:
• теорп природного права й при-родних прав вшьно1 громади;
• господарська i громадська тео-рiя мюцевого самоврядування;
• державницька теорiя мюцевого самоврядування;
• соцiологiчнi концепцп мiсцево-го самоврядування;
• теори мунiципального соцiалiз-му й сощального обслуговування;
• теорiя мунщипального дуалiзму i сучасна правова доктрина мкцево-го самоврядування.
Основнi положення iсторично першо1 теорП вiльноl громади (тео-рiя природних прав вiльноl громади, Франщя, 1790 р., Конституцiя
Бельги 1831 р.) базувалася на вдеях природного права й виходила з того, що право територiальноl громади са-мостiйно вирiшувати сво! справи та-ке ж, як права i свободи людини. Те-риторiальна громада визнавалася незалежною вщ держави оргашчною корпорацiею, що склалася природ-ним шляхом, ввдповщно й И право на самоврядування виводиться з при-роди територiальноl громади.
Зпдно з теорiею вiльноl громади, основними засадами оргашзацп, мiс-цевого самоврядування е:
• виборшсть органiв мiсцевого са-моврядування членами громади;
• розподш питань, вiднесених до вiдання мюцевого самоврядування на самовряднi та таи, що передору-ченi органам громади державою;
• мiсцевi справи: мають iншу, нiж державнi справи, природу;
• органи мкцевого самоврядування е органами вщповвдно1 тери-торiальноl громади i не входять до системи оргашв державно1 влади;
• органи державно! влади не мають права втручатися у виршення самоврядних питань, !х функщя зво-диться лише до адмiнiстративного контролю за дiяльнiстю органiв мiс-цевого самоврядування.
В основi господарсько1 теорil мiсцевого самоврядування, що при-йшла на змшу теорП природних прав вiльноl громади знаходиться запози-чене з теори природних прав вшьно1 громади положення про те, що те-риторiальний колектив е елементом громадянського сустльства, а, отже: мюцеве самоврядування, недержав-не за своею природою, мае власну компетенщю в сферi неполiтичних вiдносин, до яких держава байдужа,
а саме — у мюцевих громадських i господарських справах; держава не втручаеться в мiсцевi справи, вони виршуються самими територiаль-ними громадами; полггичш питання вiдносяться до компетенци державно! влади.
Приведенi теорп отримали по-дальший розвиток у громадськш теорii мiсцевого самоврядування, яка виходить з протиставлення те-риторiальноi громади державi, громадських штереав — полiтичним, наполягае на повнш самостiйностi органiв самоврядування (дозволено все, що не заборонено законом), змшуе самовряднi територiальнi одиницi з рiзного, роду приватно-правовими об'еднаннями (промис-ловими компанiями, благодшними фондами тощо). Однак iснування таких об'еднань завжди мае факуль-тативний характер, а юнування мю-цевих стльнот — обов'язковий. Цей факт об'ективно вимагае дiяльностi територiальних громад в единому пол^ично-правовому полi з державою.
До того ж самоврядування не можна повшстю ототожнювати з гро-мадським управлiнням й у свш не-мае жодного практичного прикладу держави, яка зовам не втручаеться в справи комун. Ця теорiя виправдовуе прояви автарки, мiсцевого его!зму. Постулати державно! теори мюцево-го самоврядування: мiсцеве самоврядування — це особлива оргашзащя державно! влади, що Грунтуеться на виборних началах; компетенщя ор-гашв мiсцевого самоврядування ви-значаеться державою, "дозволено те, що передбачено законом"; на вщмшу ввд центрального управлшня, мюце-
ве самоврядування здiйснюеться не державними чиновниками, а за до-помогою мюцевих спiльнот, мюце-вих жителiв, зацiкавлених у мюцево-му самоврядуванш.
Крiзь призму соцiальноi солщар-ностi людей розглядають проблему мюцевого самоврядування соцiо-логiчнi концепцГ! мюцевого самоврядування i теорiя мунщипального соцiалiзму: люди вирiшують про-блеми лише об'еднавшись, здiйсню-ючи обмш взаемними послугами й поширюючи солщаршсть до мiс-цевого, обласного i нацiонального рiвня. Сутнiсть теорii мунщипального соцiалiзму полягае в: надшенш мiськоi i сiльськоi громади правами бшьш широко! автономii; збiльшеннi представництва населення в органах мюцевого самоврядування; змi-нi державного i громадського життя шляхом реформ, сощалютичнш ево-люцii, нереволюцiйнiй трансформа-цii суспiльства; створеннi регiональ-них демократичних елщ здатних протистояти центральним органам, i, таким чином, змшити владу в сус-пiльствi.
Об'ективнi умови, в яких вщбу-ваеться сучасний розвиток, поля-гають у динамiчнiй територiальнiй концентрацГ! робочо! сили, капi-талу, товарiв, послуг, iнформацii, знань, технологш, наслiдком чого е зростання нерiвномiрностi розви-тку територiальних громад та дис-пропорцiй в добробутi громадян ^ вiдповiдно, територiальна соцiальна нерiвнiсть. Економiчна територiаль-на концентрацiя е сильним мотиватором динамiчноi м^раци найбiльш квалiфiкованоi економiчно активно! частини населення, наслвдком чого
е як шдвищення його щшьносп у великих та середшх мiстах i знелюд-нення сiльських територiй. Останш потерпають не тiльки вiд зменшення економiчноl активностi (скорочен-ня швестицш, втрата робочих мiсць, зменшення доходiв населення), але й вiд скорочення обсяпв як ринкових послуг (що обумовлено зменшенням пiдприемств, що !х надають), так i публiчних (що е наслiдком зменшення власних доходiв мiсцевих бю-джепв i недосконало1 трансфертно1 полiтики держави). В таких умовах подальше зростання територiальних диспропорцш в економiчному роз-витку (що е об'ективним) призво-дитиме до подальшого погiршення умов життя, насамперед у невеликих територiальних громадах.
У зв'язку з цим, завданням дер-жавно1 полiтики повинно бути за-провадження на всш територи кра-!ни однакових стандартизованих публiчних послуг та забезпечення рiвного доступу до них людини неза-лежно вiд мiсця И проживання. В ш-шому випадку консервуватиметься територiальна нерiвнiсть у достуш населення до яисно1 освгги, квалiфi-кованих медичних послуг, сучасних iнформацiйних технологiй, яисно1 води тощо, а також посилюватимуть-ся диспропорцп у доступi рiзнома-штних адмiнiстративних послуг (як для населення, так i для бiзнесу).
Територiальне вирiвнювання умов життя населення, рiвний доступ громадян та бiзнесу до публiч-них послуг в умовах територiальноl економiчноl концентраци у довго-строковому вимiрi дозволяе створи-ти можливостi ендогенного розвитку людського потенщалу, що позитивно
впливатиме на шдвищенш потенцiа-лу розвитку територiальних громад. Саме така модель державно1 полiти-ки як кра1н бвропейського Союзу, так i полiтики Сшльноти в цiлому, стае домiнуючою на европейському континента
Ось чому найбшьш суттевим у децентралiзацil мае бути передача повноважень щодо надання послуг на базовий рiвень — територiальним громадам, що повинно супроводжу-ватися:
а) адекватним перерозподiлом державних бюджетних ресурйв на користь громад. Такий перерозподш не повинен бути пов'язаний лише з можливiстю залишати частину державних податив на мюцевому рiвнi, оскiльки територiальна економiчна концентращя не дозволить мало-численим територiальним громадам (майже половина з юнуючих громад в краlнi — менше 2000 ойб) отрима-ти необхщний ресурс для фiнансу-вання стандартизованих публiчних послуг, через вiдсутнiсть економiч-но! основи розвитку. Фiнансування стандартизованих послуг у разi не-спроможносп мiсцевого бюджету мае здiйснюватися з державного бюджету безпосередньо (без перероз-подшу на регюнальному рiвнi);
б) адмiнiстративною реформою на центральному та регюнальному (обласному та районному) рiвнях. Обласний та районний рiвень мають бути значно обмежеш у функщях з реалiзацil обмеженого перелшу за-вдань, пов'язаних з обслуговуванням спiльних iнтересiв територiальних громад (певнi рiвнi освiти, охорони здоров'я, внутршньо регiональноl iнфраструктури, еколопчно1 безпе-
ки). Натомють права територiаль-них громад по об'еднанню зусиль у питаннях розвитку дощльно значно розширити, дозволивши !м як аку-мулювання бюджетних ресурав з метою виконання спiльних проеклв, так i створення виконавчих структур з !х реалiзацii. У практику !х сшвпра-цi доцiльно запровадити рiзноманiт-нi договiрнi форми сшвробггництва, як це практикуеться у розвинутих кра!нах.
У контекстi пiдвищення спро-можностi територiальних громад до розвитку можливим (бажаним) е укрупнення територiальних громад, що створюе можливостi економи на масштабi бюджетних ресурсiв, на-самперед державного бюджету. Така практика активно використовува-лася у рiзних кра!нах бвропи шд час свiтовоi економiчноi та фшан-сово! кризи. Проте, як правило, таке об'еднання у сво!й основi базувалося на принципi добровольность Оче-видним вбачаеться твердження, що даний принцип е надзвичайно акту-альним в перiод пол^ично! неста-бiльностi в державi, що притаманне нишшнш ситуаци в Укра!ш. До того ж таке об'еднання обов'язково мае стимулюватися (фшансово) державою шсля утворення ново!, бшьш чисельно! територiальноi громади протягом 3-5 роюв. Доцiльно також встановити прямi мiжбюджетнi вщ-носини мiж територiальними громадами, якщо вони досягають певно! чисельностi населення, i державним бюджетом. Важливим е встановлен-ня прямих мiжбюджетних вiдносин з державним бюджетом i для малих мют, де проживае п'ята частина населення кра!ни. Це значно шдвищить
стимули до нарощування мюцевих бюджетiв невеликих територiальних громад, !х об'еднання, що сприятиме i створенню умов полщентричного розвитку кра!ни [8].
В теори держави соцiального добробуту й теори сощального об-слуговування органи мюцевого са-моврядування проголошуються iнструментом сощального обслуго-вування, який забезпечуе та охоро-няе однаково штереси уах класiв та прошаркiв суспiльства, пропо-нуе послуги сво!м мешканцям, ор-ганiзуе обслуговування населення, трактуе функци органiв мiсцевого самоврядування як один з проявiв надкласово! природи держави за-гального добробуту. Реалiзацiя ще! теорii вплинуло на становлення й функщонування мiсцевого самоврядування сучасного св^у: зросла роль мiсцевих оргашв в наданнi послуг населенню, в реалiзацii урядово! по-лiтики на мюцях, що в свою чергу стимулювало защкавлешсть держави в ефективносл мiсцевого управ-лiння; посилилася централiзацiя по-датково! системи, контроль центру за дiяльнiстю мiсцевого управлшня. Еволюцiя мiсцевого самоврядуван-ня, таким чином, значно посилила державну природу мюцевих iнсти-тутiв, зростивши мiсцевi справи iз загальнодержавними та оставивши виборнi мiсцевi установи в сильну адмшютративну та фшансову залеж-нiсть вiд центрального уряду.
Подвшний характер мiсцевого самоврядування знаходить свое в^ дображення в концепци дуалiзму повноважень мiсцевого самоврядування, зпдно з якою органи мюце-вого самоврядування, здiйснюючи
вщповщш управлшсью функци, ви-ходять за межi мiсцевих iнтересiв i повинш дiяти як iнструмент державно! адмшютрацп. Органи мiсцевого самоврядування е незалежними вщ держави лише в суто громадських справах, до яких держава байдужа, а у сферi полiтичнiй розглядаються як органи держави, що виконують !! функци i повноваження.
Вiдповiдно до цього виршуються найважливiшi громадсько-державнi завдання:
• виключаеться роздвоення влади, як призводе до политично! неста-бiльностi та послаблення держави й И шститупв;
• утворюються можливостi для бiльшостi людей приймати безпосе-редню участь в управлшш справами суспiльства та держави, що тдвищуе культурно-правовий рiвень грома-дян та виховуе в них ввдчуття поваги до законiв;
• лшвщуеться розрив мiж сус-тльством та державою; досягаеться едина мета — збереження та змщ-нення сусшльства i держави за наяв-ностi демократичних iнститутiв;
• держава бшьшою мiрою входить в курс мюцевих справ та при-ймае вiдповiднi рiшення, сутнiсть яких узгоджуеться з штересами людей; породжуеться сшльний iнтерес для громадян та державних оргашв, сутнiсть якого полягае в будiвництвi життя, достойного кожно! людини та, суспiльства в щлому;
• управлiння суспiльством на основi узгоджених дiй перетворю-еться в единий процес творення.
Однак реалiзацiя цих програмних положень можлива лише в сощально орiентованiй держав^ яка утворюе
мотивацiю та стимули для розвитку шщативи людей [9].
Висновки. Сьогодш, як нiколи, ми сто!мо перед гострою i невщ-кладною необхiднiстю проведення кардинально! реформи системи мю-цевого самоврядування, враховуючи i засади втизняних традицiй, i ев-ропейськi стандарти.
Серед напрямив вдосконалення системи можна вщокремити, по-перше, забезпечення безумовно! i максимально! "прозоростi" в дiяль-ностi мунiципально! влади, проведення з !! боку режиму постшного дiалогу з населенням, використання для цих щлей усього арсеналу форм i засобiв, якi забезпечують глас-нiсть мiсцевого самоврядування. Адже гласшсть — один з основних принцишв мiсцевого самоврядування, передумова його повноцшного функцiонування. Для залучення пе-ресiчних громадян i громад в процес управлшня вони, насамперед, повинш бути обiзнаними в сташ справ, в наявностi тих чи шших мiсцевих програм и проблем. Тодi i можна бути стверджувати, що ми наближае-мось до реалiзацi! принципiв само-врядування.
По-друге, вкрай необхвдно удо-сконалити мехашзми реалiзацi! прав i свобод людини i громадянина на мiсцях. Мiсцеве самоврядування, як самостiйна пiдсистема публiчно! влади, найбiльш наближена до насе-лення, повинна знати, на якому рiв-нi знаходиться це важливе питання, та виршувати його, забезпечувати надання населенню яисних адмiнi-стративних, управлшських i соцiаль-них послуг зпдно з европейськими стандартами сощально! держави.
По-трете, необхщно здшснити вичерпнi заходи щодо трансформа-цii територiальноi органiзацii влади вщповщно до Конституцii Укра!ни та принцитв бвропейсько! хартii мiсцевого самоврядування. З метою державного регулювання територ^ ального розвитку нам потрiбна ч^ка програма i координацiя заходiв щодо прискорення адмшютративно-територiальноi реформи на мю-цевому i регюнальному рiвнях. Регiони повиннi мати ефективний шструмент здiйснення динамiч-ного, збалансованого сощально-економiчного розвитку. Всi щ реформи спрямованi на децентра-лiзацiю влади, зниження регюналь-них розбiжностей, трансформацiю владних iнституцiй, i вщповщають новим вимогам економiчного розвитку, принципам транснацюнальнш спiвпрацi мiж регюнами. При цьому необхiдним елементом системи тери-торiальноi органiзацii влади в Укра!-нi мае бути самостшне, дiеве мюце-ве самоврядування на вах рiвнях адмiнiстративно-територiального устрою, що, в свою чергу, потребуе формування повноцшно! системи мiсцевого i регiонального самоврядування зпдно зi стандартами Ради бвропи.
Не можна забувати про те, що усшх реформи мiсцевого самоврядування залежить й ввд розв'язання гостро! проблеми матерiально-фiнансового забезпечення i формування самодостатнiх територiальних громад. Для цього слвд створити на-лежний механiзм надання мiжбю-джетних трансферов, сприяти збшь-шенню доходно! частини мюцевих бюджетiв через шдсилення системи
мiсцевих податкiв i 36opÍB; шдвищи-ти ефективнiсть використання кому-нально! власностi, прийняти закони "Про комунальну власшсть", "Про мiсцевi податки i збори".
Вирiшення означених проблем е можливим тiльки за умов комплексного тдходу до реформування системи мюцевого самоврядування [10].
список ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ -
1. Гриневич В. В. Адмшктративно-територ1альна реформа в Украшк проблеми i перспективи / В. В. Гриневич // Актуальш проблеми та перспективи розвитку публ1чного управлшня матер1али Всеукр. пщ-сумк. наук.-практ. конф. за м1жнар. участю. 25 жовт. 2013 р. - Одеса: ОР1ДУ НАДУ, 2013. - 446 с.
2. Конкурентоспроможтсть репошв Укра!ни: стан i проблеми. — Робо-ч1 матер1али до Круглого столу 28 травня 2008 р. — К.: — 54 с.
3. бвропейська штегращя: крок за кро-ком: Поабник. — К.: Фонд "бвропа ХХ1", 2001. — 216 с. — (Роль ЗМ1 у сприянш европейськш штеграцп Укра!ни).; або на саш-i Фонду "бвропа ХХ1" — http: // old. europexxi. kiev. ua/ukrainian/program/zmi/ book3/036.html
4. Treaty on European Union [Електро-нний документ]. — http: // www. eurotreaties. com/maastrichtext. html. Title II : Provisions Amending the Treaty Establishing the European Economic Community with a View to Establishing the European Community. Eurotreaties. com is part of the British Management Data Foundation and has been set up to bring together the basic information on the European Treaties.
5. Про Концепцю державно! репо-нально! политики: Указ Президента Украши // Офiцiйний вiсник Украши. — 2001. — № 22. — Ст. 983; Концепщя державно! репонально! пoлiтики Укра!ни: Затверджено II Всеукрашським з'!здом Спiлки лiдepiв мiсцeвих та репональних влад Укра!ни 9 вересня 2000 року // Голос Украши. — 2000. — 4 лист. — С. 4-7.
6. Хоруженко О. Становлення репо-нального самоврядування в Укра!ш в контекст европейсько! штегра-щ! / О. Хоруженко. — Режим доступу: http: // dialogs. org. ua
7. Матв1енко А. С. Пoлiтикo-пpавoвi засади тepитopiальнoï оргашзащ! держави: свiтoвий досвщ i Укра!на / А. С. Матвiенкo // . — Режим доступу: http: // idpnan. org. ua
8. Романюк С. А. Дeцeнтpалiзацiя влади та розвиток громад / С. А. Ро-манюк // Мюцеве самовряду-
вання — основа сталого розвитку Укра!ни: матер1али щор1чно! Все-укр. наук.-практ. конф. за м1жнар. участю (Ки!в, 16 трав. 2014 р.): у 2 т. / за наук. ред. Ю. В. Ковбасю-ка, К. О. Ващенка, С. В. Загородню-ка. — К.: НАДУ, 2014. — Т. 1. — 244 с.
9. Семенов В. Ф., Герасименко В. Г., Гор-бань Г. П., Богадьорова Л. М. Управ-лшня репональним розвитком туризму: навч. пос1б. — Одеса: Одес. держ. екон. ун-т, 2011. — 225 с.
10. Т1тов М. I. бвропейський вектор розвитку мюцевого самоврядування в Укра!ш /М. I. Тггов // Проблеми реформування мюцевого самоврядування Укра!ни в контекст набли-ження до европейських стандарта: матер1али м1жнар. наук.-практ. конф., м. Харюв, 28 жовт. 2009 р. / редкол.: Ю. П. Битяк, I. В. Яковюк. Г. В. Чапала. — X.: ЩЦ держ. буд-ва та мюц. самоврядування, 2009 — 223 с.
