CC BY
15Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 23 (62). № 1. 2010 г. С.202-210.
УДК 351.74
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВ1 ЗАСАДИ ЗД1ЙСНЕННЯ УПРАВЛ1НСЬКО1 Д1ЯЛЬНОСТ1 В ОРГАНАХ ВНУТР1ШН1Х СПРАВ
Романюк Л. В.
Тавршський нацюнальний ун1верситет м В. I. Вернадського, Смферополь, Украша
Автор досшджуе основт напрямки управлшсько1 дшльносп кершника органу внутрiшнiх справ. У статп проводиться аналiз понять управлшсько1 дшльносп та пропонуеться визначення поняття управлшсько1 дiяльностi керiвника органу внутрiшнiх справ.
Ключовi слова керiвник, орган внутрштх справ, правоохоронна дшльшсть, державна служба, державт службовцi.
За роки незалежносп в Украш багато чого змшилося на краще. Але держава, як дитина у такому вщ не завжди ще знае, як дiяти в кожнiй конкретнiй ситуаци, i тому багато вчиться у шших кра1н, переймаючи 1х досвiд, пропускаючи його через «украшську ментальшсть», формуе свш свiтогляд [1, с. 3].
Актуальшсть обрано! автором теми обумовлюеться тим, що в умовах змши мо-делi суспiльного розвитку, становлення нових економiчних, полiтичних, соцiальних вщносин, якi почалися з набуття Укра1ною незалежностi та й продовжуються дош, ефективне кадрове забезпечення органiв внутршшх справ, формування нового ро-зумшня управлiнськоl дiяльностi керiвникiв цих оргашв стають одним з ключових, приоритетних завдань, що суттево впливають на ефектившсть державного управ-лiння, визначають результат реформ, якi проводить Уряд Укра!ни.
Принциповою особливiстю дiяльностi оргашв внутршшх справ е те, що вона здшснюеться державними службовцями, а 11 здiйснення потребуе !х безперервно!, компетентно! працi. Необхiдно пiдкреслити, що ефектившсть дiяльностi органiв внутрiшнiх справ оцшюеться не тими, хто 11 здiйснюе, а тими, хто на собi вiдчувае результати 11 дiяльностi, хто е носiем прав i свобод. З подальшим розвитком грома-дянського суспiльства в Украlнi i окремих його iнститутiв все бшьше змiнюеться характер вiдносин з державними органами. Отже, 1хня роль тепер полягае не в управлшш суспшьним розвитком, а у створеннi умов для саморозвитку суспшьства
[2, с. 143].
Змша парадигм державного управлшня змiнюе iдеологiю державно! служби в цшому. Сьогоднi кожний керiвник повинен усвщомлювати, що його завдання полягае не в тому, щоб вказувати людям, що 1м треба робити, а в створенш таких умов, у яких вони самi зможуть знайти найвипднше для себе ршення. Тобто «держава щ-леспрямовано мiнiмiзуе свое втручання в життезабезпечення громадян i бере на себе лише п послуги, якi в даний перюд розвитку суспiльства в змозi гарантувати й якi неможливо знайти на ринку послуг. Вона постшно прагне дерегулювання, тобто передачi сво1х функцiй механiзмам ринково1 саморегуляци i недержавним iнститу-цiям» [3, с. 9].
Посадовi особи оргашв внутршшх справ повиннi розум^и свое призначення, вiдчувати причетнiсть до ршення теперiшнiх та сучасних завдань, чесно працювати на благо роботодавця, тобто держави, народу. Очевидно, що тшьки високопрофе-сiйнi, компетентнi, досвщчеш, морально стiйки та законослухнянi державш службо-вцi можуть забезпечити будiвництво справжньо! демократично! держави. Виходячи з вищенаведеного можна стверджувати, що на даний час дослщження проблем фо-рмування кадрiв органiв внутрiшнiх справ, питань удосконалення методiв управлш-сько! дiяльностi керiвнику органу внутрiшнiх справ е дуже актуальним. Тому, за-вданням дано! статтi е аналiз управлшсько! дiяльностi керiвника органу внутршшх справ та видiлення основних Г! напрямюв.
Мета даного дослiдження полягае у здшсненш аналiзу основних напрямюв управлшсько! дiяльностi в органах внутршшх справ. Вiдповiдно до мети, автор поставив перед собою таю завдання як: дослщити проблеми формування кадрiв орга-нiв внутрiшнiх справ; проаналiзувати сутнiсть та роль кадрово! полiтики держави як одного з основних засобiв пiдвищення ефективностi функщонування системи орга-нiв державного апарату; розкрити поняття управлшсько! дiяльностi; розробити ос-новнi напрямки удосконалення процесу здiйснення управлшсько! дiяльностi в сис-темi МВС.
Приступаючи до розгляду даних питань необхiдно зазначити, що аналiзом проблем функцiонування системи оргашв внутршшх справ займалися таю радянсью вченi як Вороб'йов В. А., Сропюн М. I., Манохш В. М., Марчук В. М., Студеш-кiн С. С., Пахомов I. М., Павловський Р. С., Петров Г. I., Цветков В. В., Якуба О. М. та iншi вчеш.
Важливе методолопчне значення для дослщження проблем правового регулю-вання дiяльностi органiв внутрiшнiх справ мають працi вчених у галузi теори адмь нiстративного права Авер'янова В. Б., Астаф'ева Л. В., Атаманчука Г. В., Бахра-ха Д. Н., Бережного А. В., Бшо! Л. Р., Битяка Ю. П., Веселого В. З., Голосшчен-ка I. П., Дубенко С. Д., Козлова Ю. М., Ювалова С. В., Малиновського В. Я., Ниж-ник Н. Р., Овсянка Д. М., Петкова В. П., Старилова Ю. М. та шших вчених, що займалися проблемами дослщження iнститутiв державно! служби, служби у право-охоронних органах, що е фундаментальною основою будь-якого дослщження нау-кових проблем функцiонування оргашв внутршшх справ.
Слiд вiдмiтити, що на даний час служба в органах внутршшх справ, як i iншi види державно! служби за змютом i функцiями повиннi стати протилежною тiй, що iснувала за чашв командно-адмшютративно! системи, з якою !! часто ототожнюе населення, невдоволене неяюсшстю та несвоечаснiстю надання державних послуг, безвщповщальшстю та корумпованiстю частини державних службовщв органiв внутрiшнiх справ. Це свщчить про несформованiсть державного апарату на сучас-ному етат, невиконання ним свого призначення [4, с. 24].
В умовах побудови демократичного суспшьства кадрове забезпечення виступае важливим критерiем ефективностi дiяльностi оргашв внутршшх справ та державного управлшня в цiлому. Ще Бюмарк О. стверджував, що з поганими законами i хорошими чиновниками управлшня можливе, але з поганими чиновниками не допо-можуть шяю закони [5, с. 369]. З цього ж приводу вщомий французький дослщник
проблем управлшня Бернар Гурне тдкреслював, що: «найпродуманiшi структури i найсучаснiшi знаряддя працi не дадуть очiкуваних результатiв, якщо службовi шта-ти недоукомплектованi або, ще прше, укомплектованi працiвниками низько1 квал> фшаци» [6, с. 24].
Кадрова пол^ика е одним iз основних засобiв пiдвищення ефективностi функ-цiонування системи оргашв державного апарату. Вченi юристи по рiзному визнача-ють поняття кадрово1 полiтики. Однi автори характеризують кадрову полiтику як генеральний напрямок кадрово1 роботи, сукупнiсть найбiльш важливих, принципо-вих 11 основ, це, на 1хню думку, розрахована на тривалий строк основна лiнiя розви-тку системи роботи з кадрами управлшня, яка визначае перспективи розвитку еко-номши i самого управлшня [7, с. 224; 8, с. 9]. Iншi розглядають кадрову пол^ику як вщносини з приводу навчання, добору виховання i розстановки управлшських кад-рiв [9, с. 105], треп - як добiр, розстановку i висування кадрiв, зайнятих виконанням управлшських функцш на рiзних рiвнях управлiння [10, с. 14]. В наданих визначен-нях кадрова пол^ика зводиться по сутi або до питання шдготовки кадрiв, або тшьки до кадрово1 роботи [11, с. 9]. 1снують також автори, як подiляють кадрову полiтику на пол^ику в «широкому» i «вузькому» розумшш. Вони видiляють серед багатьох управлшських функцш спецiалiзовану функцiю, яка безпосередньо спрямована на предмет дiяльностi - управлшня трудовими ресурсами - та iменують 11 кадровою роботою. Це, на 1хню думку, бiльш вузьке поняття, шж термiн «кадрова пол^ика», яка мiстить в собi конкретну дiяльнiсть по формуванню кадрiв апарата управлшня [12, с. 176]. Правильним, на нашу думку, е зауваження Дубенко С. Д., яка шдкрес-люе, що сам термш «кадрова полггика» як сощальне явище мае багаторiвневу структуру i значно ширше за змiстом, нiж термш «державна кадрова пол^ика», де 11 суб'ектом виступае держава. Коли йдеться про «кадрову полiтику» 11 суб'ектами можуть виступати, наприклад, полiтичнi рухи, парти, оргашзаци, пiдприемницькi структури. Можна говорити також про кадрову полггику уряду чи певного регiону [13, с. 83].
Тобто, державна кадрова пол^ика, визначае мюце i роль кадрiв у суспiльствi, мету, завдання, найважливiшi принципи i напрями роботи державних структур з кадрами, головш критери 1х оцiнки, шляхи вдосконалення пiдготовки, перешдгото-вки та шдвищення квалiфiкацil, рацiональне використання кадрового потенщалу кра1ни [14, с. 100]. Це розробка дш, змiн в структур^ стилi та системах управлiння, взаемодп людини та держави [15, с. 103].
Удосконалення системи функцiонування оргашв внутршшх справ в Украlнi е неможливим без здшснення державою належно1 кадрово1 полiтики, перетворення розумiння системи державного управлшня в цшому. А це неможливо без достатньо-го рiвня управлiнськоl пiдготовки керiвникiв ОВС, без оволодшня ними наукою управлшня, мета яко1 навчити логiчно та рацюнально мислити, а головне, ефектив-но дiяти в рiзних складних ситуацiях. Ще вiдомий засновник школи наукового менеджменту Тейлор Ф. У. зазначав, що точно знати, що треба робити, як зробити найкраще з найменшими витратами, ставити та досягати поставлених цшей - це ми-стецтво, i не кожнш людинi воно пiд силу [16, с. 12]. Важливою передумовою вдосконалення правоохоронно1 дiяльностi е залучення всього керiвного складу до про-
цесу оптишзацл системи управлшня оргашв внутрiшнiх справ. Це можливо за умов, коли керiвництво: складаеться з однодумцiв; володie технологieю оптишзацл системи управлшня; намагаеться процес удосконалення правоохоронно! дiяльностi на закрiпленiй територл зробити загальною справою колективу ОВС i населення, яке проживае на територл обслуговування. Тобто керiвник повинен дiйсно бути актив-ним учасником цього процесу.
Як нам вiдомо, функцл держави реалiзуються через конкретнi дл, що здшсню-ють суб'екти державно! влади. Цi дi! е рiзними i можуть бути зведенi в бшьш чи менш однорiднi групи [17, с. 342]. Однак, основним з напрямюв реалiзацi! функцiй та завдань держави е здшснення державного управлшня, управлшсько! дiяльностi керiвниками органiв державного апарату.
Приступаючи до розгляду управлiнсько! дiяльностi, хочемо розкрити питання, що таке управлшня? Англшське слово to manage (керувати) походить вщ кореня латинського слова manus (рука). В грунтовному оксфордському словнику англшсь-ко! мови е такi тлумачення менеджменту: спошб, манера спiлкування з людьми; влади та мистецтво управлшня; особливого роду вмшня та адмшютративш навички; орган управлшня, адмшютративна одиниця [18, с. 14]. Мескон М. Х. в свою чергу пропонуе розумгги менеджмент як процес планування, оргашзацл, мотивацл та контролю пращвниюв органiзацi!, якi забезпечують досягнення !! цiлей [19, с. 189]. Слщ вiдмiтити, що всi цi якосп, за допомогою яких розкриваеться змют управлiння в цiлому, можливо застосовувати до сучасного типу керiвника органу внутршшх справ. Що ж стосовно до одного з видiв управлшня, державного управлшня, то тут, з приводу його визначення, вчеш юристи також мають рiзнi думки.
В цшому, в адмiнiстративнiй науцi зазначаеться, що термш «державне управлшня» е досить багатоаспектним. Його можна розглядати як вид державно! дiяльно-CTi, який не вiдноситься до законодавчо! та судово! дiяльностi [20, с. 161]. Виходячи з точки зору системносп, державне управлiння являе собою складну динамiчну систему, кожний елемент яко! продукуе, передае, сприймае регулюючий вплив таким чином, що вони упорядковують суспшьне життя [21, с. 38]. З точки зору свого при-значення, державне управлшня е явищем, за допомогою якого реалiзуються завдан-ня та функцл держави. Тобто, таким що заслуговуе на увагу е визначення Бельсько-го К. С., який розумiе державне управлiння як засновану на закош органiзуючу, юридично-владну дiяльнiсть органiв апарату державного управлiння, яка полягае у безпосередньому керiвництвi сощально-пол^ичним, соцiально-культурним i госпо-дарським будiвництвом [22, с. 67]. Але, в юридичнш науцi iснують i iншi погляди на визначення категорi! державного управлшня. Так, наприклад, Скакун О. Ф. стве-рджуе, що шд державним управлiнням слiд розумiти цшеспрямований владно-органiзуючий вплив в межах прав вщповщних державних органiв та !х посадових осiб на регулювання, контролювання i координацiю вiдносин, що складаються в хо-дi виконання функцш держави [23, с. 165]. В свою чергу, Козлов Ю. М. пропонуе розум^и пiд державним управлшням дiяльнiсть розпорядчо-виконавчого характеру [24, с. 9]. Битяк Ю. П., надаючи визначення державному управлшня шдкреслюе, що це е вид державно! дiяльностi, який мае оргашзуючий, виконавчо-розпорядчий, шд-законний характер [25, с. 8].
Слщ зазначити, що дуже часто науковщ, розглядаючи поняття управлшсько1 дiяльностi, в деякш мiрi ототожнюють 11 з державним управлшням [25, с. 134; 26, с. 64; 27, с. 120-121; 28, с. 32].
Однак, що до визначення управлшсько1 дiяльностi саме в системi МВС, в нау-ковш лiтературi з цього приводу, також юнуе багато точок зору. Вс вони заслуго-вують на увагу, тому що кожна з них доповнюе одна шшу. Слушною, на нашу думку е класифшащя Голоснiченка I. П., який, розглядаючи управлшську дiяльнiсть в системi ОВС, подiляе 11 на внутршньосистемну - спрямовану нам упорядкування управлшських вiдносин, якi виникають з питань оргашзаци само1 системи та струк-тури органiв внутрiшнiх справ, та зовшшньо системну управлiнську дiяльнiсть, змiст яко1 зводиться до забезпечення сшвробггниками ОВС функцiй з охорони пра-вовiдносин [29, с. 40-45].
Викладене вище дае шдстави для наступних висновюв. На пiдставi зробленого аналiзу вже iснуючих визначень управлшсько1 дiяльностi в системi МВС, нами роз-роблено свое поняття, зпдно з яким, пiд управлiнською дiяльнiстю в системi МВС Укра1ни слщ розум^и дiяльнiсть керiвника органу внутршшх справ, в результатi яко1 забезпечуеться виконання завдань, поставлених МВС Украши i керiвництвом держави, спрямовану на оргашзащю певно1 групи працiвникiв, об'еднаних у структуры пiдроздiли, досягнення 1хньо1 взаемодп i координаци дш, планування, прийн-яття та впровадження управлiнських рiшень. Тобто, на нашу думку, оргашзащя процесу управлiння передбачае реатзащю постiйно повторюваних стадiй управлш-ського циклу: пiдготовка й прийняття управлiнського рiшення, доведення його до шдлеглих, 1х мобiлiзацiя на його виконання, контроль за ходом виконання ршення та його корекщя.
Сам процес управлшсько1 дiяльностi складаеться з комплексу психолопчних закономiрностей, знання i врахування яких мае зменшити напругу при розв'язаннi управлiнських завдань, дозволяе сформувати вiдповiдну лiнiю поведiнки, обрати оптимальш варiанти прийняття рiшень, уможливлюе використання вiдповiдних управлiнських технологiй та комушкативних процедур тощо. Первинним та основ-ним елементом виступае тут керiвництво особовим складом, а проблеми, що виникають при цьому, е найбшьш складними та важливими. Виходячи iз зазначеного, можна дшти висновку, що управлiння мае вщповщш рiзновиди i здiйснюеться за допомогою певних форм i методiв. Оптимальне використання цих рiзновидiв, форм та методiв е стратегiчним завданням керiвника i передбачае постiйне вдосконалення стилю управлшня. Вiдомо, що ефективнiсть управлшня знаходиться в прямому зв'я-зку вщ професiйноl компетенцil, досвiду, особистих якостей, а також здiбностей ке-рiвника. Компетентний та пiдготовлений керiвник сприяе просуненню вперед керо-ваним ним колективом, а слабкий й посереднш - гальмуе, затримуе цей рух. Тобто, виршальними умовами ефективного функцюнування органiв внутрiшнiх справ е професшшсть кадрiв, 1хня, так би мовити, професшна здатнiсть, що визначаеться сукупнiстю знань у вiдповiднiй галузь При цьому, як вважають деяю автори, «чим вищий статус державного службовця в управлiнськiй iерархil, тим багатше мае бути обсяг його правових знань i ширшим правовий свггогляд» [30, с. 33].
Керiвнику в системi ОВС повинш бути притаманш такi якостi, як шщатив-шсть, вмiння самостiйно приймати рiшення, нести персональну вiдповiдальнiсть за !х яюсне виконання. Сучаснi соцiально-економiчнi умови нашо! держави вимагають вiд керiвного складу ОВС принциповосп й нерiдко - громадсько! мужностi. Рiвень знань керiвника повинен бути високим й рiзностороннiм.
Одним iз головних завдань кожного керiвника ОВС е забезпечення максимально! ефективносп його дiяльностi. При цьому слщ зважати на основш принципи управлiння, до яких ми вщносимо: надання прiоритету iнтересам громадян; ч^кий розподiл функцiй та обсягу пращ; прагнення до забезпечення авторитету серед на-селення; забезпечення виконавчо! дисциплiни; узгодженiсть дiй суб'ектiв управлш-ня; пiдпорядкування особистих iнтересiв загальнш справi; моральне та матерiальне заохочення пращвниюв за результати роботи; централiзацiя керiвництва; стабшь-нiсть штатiв; розвиток шщативи [31, с. 18-20]. Виходячи з принцитв управлiння, правильним буде твердження, що найголовнiшою особливiстю державного управ-лiння е те, що вона носить ярко виражений оргашзацшний характер [32, с. 21]
Спираючись на принципи державного управлiння, можна визначити основнi напрями управлшсько! дiяльностi керiвника ОВС, серед них: керiвництво органом внутрiшнiх справ в цшому; органiзацiя роботи по взаемодп та координацп галузевих служб в розкритп, розслiдуваннi злочинiв i розшук злочинщв i осiб, якi безвiстi пропали; оргашзащя охорони громадського порядку i безпеки на територп обслуго-вування; комплектування кадрiв ОВС, !х навчання та виховання, а також забезпечення дисциплши й законносп; мотиващя особового складу; аналiз, планування й контроль; тдготовка, прийняття й реалiзацiя управлiнських рiшень; органiзацiя ф> нансово-господарсько! дiяльностi, облшово-реестрацшно! роботи i дшоводства, ви-користання технiки; пiдвищення авторитету мшщп серед населення.
Особлива роль выводиться керiвнику ОВС у репрезентацп пiдроздiлу та фор-муваннi надежно! громадсько! думки про роботу мшщп. Ця функщя управлiння ре-алiзуеться у зовнiшньому середовищi органу внутршшх справ. У багатьох випадках для керiвника, на територп обслуговування якого юнуе складна оперативна обстановка або вчинено резонансний злочин, вона потребуе бшьшого часу, шж будь-яка шша. Представництво органу внутрiшнiх справ передбачае як особисте спшкування, так i зв'язки з громадськiстю, а також постшна дiяльнiсть направлена на тдвищення авторитету мiлiцi! серед населення. За умови широко! репрезентацп вш матиме д> йовi зв'язки з громадсьюстю, що дозволить розв'язати ще кшька завдань.
По-перше, це забезпечення повно! та вiрогiдно! iнформацi! про результати дiя-льностi органу внутршшх справ, доведення до широкого загалу основних проблем попередження злочинностi та боротьби з окремими видами злочишв, залучення громадян до !х розв'язання.
По-друге, це зосередження уваги пращвниюв мiлiцi! на тому, що, звертаючись до мшщп зi сво!ми проблемами, люди сподiваються на тдтримку. Основний обов'я-зок ОВС - захистити, допомогти, правильно, швидко i на законних пiдставах поно-вити !хш порушенi права. Громадяни, яю звертаються до нас - це джерело життево! сили ОВС i слiд завжди пам'ятати про це.
По-трете, кожен ^ргвник повинен тдтримувати навчальнi заклади освiти МВС. Це обумовлено тим, що саме вщ якост вщомчо! освiти, покликано! готувати для практичних органiв, служб та шдроздшв висококласних фахiвцiв правоохорон-но! справи залежить пiдвищення ефективносп функцiонування органiв системи МВС Укра!ни [33, с. 1].
I головне - зв'язок i3 громадськiстю мае на мет забезпечення впливовостi ОВС у широкому пол^ичному середовищi. Керiвник ОВС повинен не лише поширювати серед громадськостi вiдомостi про вчинеш злочини, затриманих злочинцiв, знешко-джеш органiзованi злочиннi угруповання, а й залучати громадськiсть до о6мгркову-вання причин злочинноси, до участi в публiчному обговореннi усього комплексу проблем цього складного та суперечливого сощального явища.
Керiвник ОВС, приступивши до виконання управлiнських обов'язкiв, повинен ч^ко усвiдомлювати, що кожна його дiя або неспроможнiсть виконати !! професш-но, наприклад органiзувати процес розкриття тяжкого чи резонансного злочину, фо-рмуе громадську думку щодо сприйняття МВС Укра!ни суспiльством. Значною мь рою це визначае рiвень довiри з боку органiв влади та населення, без цього не може функщонувати жодне суспiльство. Ми не маемо права бшьше уживатися з недол> ками, якi вважалися припустимими в минулому. Органам внутрiшнiх справ необ-хiдно не допускати порушень прав та iнтересiв людини i громадянина. Легко пра-цювати безпомилково, коли керiвник професiйно пiдготовлений, мае життевий до-свiд, створюе нормальш умови для роботи пiдлеглих, щкавиться !хнiми проблемами, докладае вшх зусиль до !х розв'язання, коли вимоги звиносп зрозумiлi та лопч-но виправданi. На жаль, досягти цього ниш доволi складно. Тому необхщно кардинально змiцнити керiвний склад органiв внутрiшнiх справ. Виходячи з особливо-стей сучасного стану оперативно! обстановки та сподiвань населення, яке жадае вщ правоохоронних оргашв надiйного захисту сво!х прав, керiвник повинен не лише пiдтримувати, а й оргашзовувати правоохоронну дiяльнiсть усього колек-тиву на територi! обслуговування, тобто вш е координатором дш професiйно! активностi пiдлеглих, формальним i неформальним лiдером, посередником та оргашзатором процесу управлiння, а не лише управлшцем, який за допомогою наказiв прагне розв'язати складний комплекс проблем, що стоять перед тдпо-рядкованим органом внутршшх справ.
Список лггератури
1. Новиков Б. В., Сшюк Г. Ф., Круш П. В. Основи адтшстративного менеджменту: [навч. поиб.] / Б. В. Новиков, Г. Ф. Сшюк, П. В. Круш. - К. : Центр навчально! лггератури, 2004. - 560 с.
2. Державне управлшня в Украш: науков^ правов^ кадров1 та оргашзацшш засади / [за заг. ред. Н. Р. Нижник, В. М. Олуйка]. - Льв1в : Вид-во нац. Ун-ту «Львшська полггехшка», 2002. - 352 с.
3. Концепцш Адмшстративно! реформи в Украш: схвалена указом Президента Укра!ни в1д 22.07.1998 // Офщшний вюник Укра!ни, 1999. - № 21. - Ст. 943.
4. Опанасюк Г. Тенденцп тдготовки державних службовщв у кра!нах Центрально! та Сходно! Свропи / Г. Опанасюк. - К. : Вид-во УАДУ, 2001. - 284 с.
5. Concise Colambia Dictionary of Quotations. - New York: Colambia University Press, 1992. - 387 p.
6. Гурне Б. Державне управлшня [пер. з фр. В. Шовкун] / Б. Гурне. - К. : Основи, 1993. - 165 с.
7. Новая система управления экономикой / [под ред. Р. А. Белоусова, Г. Х. Попова]. - М. : Экономика, 1988. - 295 с.
8. Старобинский Э. Е., Бенедиктова В. И. Организация работы с руководящими кадрами: обзор информации / С. Е. Старобинский, В. И. Венедиктова. - М. : Центр. Ин-т НТИ и техническо-экономических исследований по химическому и нефтяному машиностроению, 1985. - 45 с.
9. Марчук В. М. Лешнсью принципи роботи з кадрами в апарат державного управлшня /
B. М. Марчук. - К. : Тов-во «Знання» УРСР. Серш II. Школа господарського управлшня. - № 12. -1974. - 48 с.
10. Система работы с кадрами управления / [отв. ред. В. А. Шаховой]. - М. : Мысль, 1984. - 240 с.
11. Розенбаум Ю. А. Формирование управленческих кадров: социально-правовые проблемы / [отв. ред. В. И. Ремнев] / Ю. А. Розенбаум. - М. : Наука, 1982. - 230 с.
12. Эффективность и качество управленческой деятельности: (государственно-правовой аспект) / [отв. ред. В. В. Цветков]. - К. : Наукова думка, 1980. - 307 с.
13. Дубенко С. Д. Державна служба [ державш службовщ в Украш / [за заг. ред. Н. Р. Нижник] /
C. Д. Дубенко. - К. : Вид. Дш. ^-Юре, 1999. - 242 с.
14. Желюк Т. Л. Державна служба / Т. Л. Желтюк. - К. : ВД «Професюнал», 2005. - 576 с.
15. Матирко В. И. Проблемы кадровой политики в государственном аппарате / В. И. Матирко. -М. : Дело, 1996. - 287 с.
16. Управление - это наука и искусство / А. Файоль, Г. Эмерсон, Ф. Тейлор, Г. Форд. - М. : Республика, 1992. - 572 с.
17. Общая теория права и государства: [учебник] / [под ред. В.В. Лазарева]. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Юристъ, 1996. - 472 с.
18. Вудкок М. Френсис Д. Раскрепощенный менеджер / М. Вудкок, Д. Френсис. - М. : Дело, 1999.
- 320 с.
19. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента / М. Х. Месхон, М. Альберт, Ф. Хедоури. - М. : Дело, 1992. - 702 с.
20. Адмшстративне право Украши: [тдручник] / [за заг. ред.. С. В. Ювалова]. - Одеса: Юридич-на лггература, 2003. - 896 с.
21. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления: [курс лекций] / Г. В. Атамнчук. - М. : Зерцало, 1997. - 342 с.
22. Бельский К. С. Феноменология административного права / К. С. Бельский. - Смоленськ : Гос. обл. тип., 1995. - 312 с.
23. Скакун О. Ф. Теория государства и права (энциклопедический курс): [учебник] / О. Ф. Скакун. - Харьков : Эспада, 2007. - 840 с.
24. Козлов Ю. М. Административное право: [учебник] / Ю. М. Козлов. - М. : Юристъ, 2001. - 320с.
25. Адмшстративне право Укра!ни: [тдручник] / [за ред. Ю.П. Битяка]. - К. : Юршком !нтер, 2005. - 544с.
26. Адмшстративне право Укра!ни: основш поняття : [навчальний поибник]. / [за заг. ред. I. П. Голостченка]. - К. : ГАН, 2005. - 232 с.
27. Адмшстративне право Укра!ни : [тдручник для юрид. вуз1в [ фак.]. / [за ред. Ю. П. Битяка]. -Харюв: Право, 2001. - 528с.
28. Ювалов С. В., Бша Л. Р. Адмшстративне право Украши: [навчально-методичний поибник] / С. В. Ювалов, Л. Р. Бша.- Одеса: Юридична лггература, 2002. - 312 с.
29. Голосшченко I. П. Адмшстративне право Украши (основт категорп [ поняття) / I. П. Голо-стченко. - К. : ГАН. - 204 с.
30. Марчук В. М., Школаева Л. В. Основт поняття та категорп права / В. М. Марчук, Л. В. Нжо-лаева. - К. : Ьтина, 2001. - 144 с.
31. Адмшстративне право Украши: [Навч. поибник]. - Харкгв: ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ПРЕС», 2007.
- 268 с.
32. Васильев А. С. Административное право Украины (общая часть): [учебное пособие] / А. С. Васильев. - Х. : «Одиссей», 2002. - 288 с.
33. Совпр I. М. Оргатзацшно-правове регулювання довузгвсько! тдготовки кандидата на службу в органи внутрштх справ Украши: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адмшстративне право; фшансове право» / I. М. Совпр. - Харкгв. - 2003. - 20 с.
Романюк Л. В. Теоретико-правовые основы осуществления управленческой деятельности в органах внутренних дел / Л. В, Романюк // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадського. Серия : Юридические науки. - 2010. - Т. 23 (62). № 1. 2010. - С. 204-212.
Автор исследует основные направления управленческой деятельности руководителя органа внутренних дел. В статье проводится анализ понятий управленческой деятельности и предлагается определение понятия управленческой деятельности руководителя органа внутренних дел.
Ключевые слова руководитель, орган внутренних дел, правоохранительная деятельность, государственная служба, государственные служащие.
Romanuk L. Theory-legal basis in implementation of administrative activity in internal affairs bodies / L. Romanuk // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2010. - Vol. 23 (62). № 1. 2010. - Р. 204-212.
The author studies principal directions of internal affairs body supervisors administrative activity. The article offers analysis of administrative activity concepts, and determination of internal affairs body supervisors administrative activity concepts.
Keywords: supervisor, internal affairs bodies, law enforcement body, state service, government employee.
НадШшла до редакцИ 15.05.2010 р.
