CC BY
6
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print)
В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ
СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2016, ВИП. 16_
УДК 94(477.8):355"1945-1954"
В.1. ¡льницький
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГ1ЧН1 ЗАСАДИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ Д1ЯЛЬНОСТ1 КАРПАТСЬКОГО КРАЮ ОУН В УКРАШСЬКОМУ ВИЗВОЛЬНОМУ РУС1 (1945-1954)
У cmammi досл1джено теоретичш та методолог1чн1 засади вивчення д1яльност1 Карпатського краю ОУН в украгнському визвольному pyci. У cmpyxmypi методологiчного знання виокремлено три рiвнi: фыософський або загальнонауковий, конкретно-науковий та iнсmруменmальний (прикладний). Поеднання загальнонаукових, мiждисциnлiнарних та спещальних icторичних меmодiв i принцитв кторизму, науковостi, об'екmивносmi й багаmофакmорноcmi, nрiориmеmноcmi задокументованих факmiв з одночасним використанням системного та комплексного niдходiв уможливило розкриття означеног проблеми.
Ключовi слова: mеореmико-меmодологiчнi засади, украгнський визвольний рух, принципи, тдходи.
У сучасних умовах особливо!' актуальносп набувають серйозш теоретико-концептуальш дослщження з юторп украшського визвольного руху 1940-1950-х рр. Зазначимо, що особливютю сьогодення е необхщшсть широкого наукового обговорення теоретико-методолопчних проблем, яю лежать у межах вщ унормування використання специфiчноi вшськово!' термшологл i до ощнки дiяльностi визвольного руху.
Зазвичай у структурi методологiчного знання вчеш виокремлюють три рiвнi: фiлософський, або загальнонауковий, конкретно-науковий та шструментальний (прикладний).
Загальнонауковий рiвень дослiдження грунтуеться на поеднанш ключових епiстемологiчних засад фшософп юторп (зокрема, анал^ично!' та наративно!) i визначальних теоретико-методологiчних пiдходiв до розв'язання наукових проблем: аксюлопчному, синергетичному, герменевтичному, цившзацшному i феноменологiчному.
На перший погляд, таке поеднання може видатися дещо еклектичним (хоча його цшком можна назвати дiалектичним), адже важко сумютити постулати таких непримиренних «етстемолопчних антиподiв», як аналiтична i наративна фшософп iсторii (зокрема, щодо тези про досяжшсть «iсторичноi правди-iстини»). Однак, абстрагуючись вiд складних теоретичних напрацювань цих доктрин, у дослiдженнi дiяльностi Карпатського краю ОУН мае покладатися акцент на такий концепт аналiтичноi фшософп й неопозитивiзму, як «реконструкщя iсторичноi реальностi», згiдно з якою iсторик, застосовуючи вiдповiдний науковий шструментарш, здатний наблизитися, а подекуди й вщтворити (нехай фрагментарно), минувшину. Так, А. Данто писав: «[...] iсторикам iнколи вдаеться досягнути то!' мiнiмальноi мети, яку я 'м приписав, а саме, що вони школи, а насправдi часто i звичайно приходять до iстинних тверджень про те, що е для них минулим» [3, с. 34]. Саме з цих позицш трактуеться дослщження як юторична реконструкщя реального, хоч i минулого феномена -Карпатського краю ОУН.
Розглядаючи постулати наративно! фiлософii iсторii як загальнонауковi засади дослiдження, вважаемо доцшьним пiдкреслити: наративнiсть притаманна усiм юторичним працям. Вона детермiнуеться текстотвiрними можливостями iсторика й забезпечуе певне структурування опису дослщжувано! проблеми. Вiдтак, на думку
I. Троцук, сформований наратив мае початок (загальну орiентащю), середину (постановку проблеми, ii оцiнку й розв'язання) i кiнець (повернення до тепершнього) [9, с. 65].
У такого типу дослщженнях потрiбно цшковито вiдкинути радикальний напрям наративно1 фшософп юторп. Маеться на увазi твердження радикальних наративiстiв, згiдно з якими юторична реальнiсть зводиться до рамок тексту, заперечуеться об'ектившсть iсторичного знання i, власне, iсторична методологiя. Натомють пiдтримуемо концепцп прихильникiв помiркованого наративного дискурсу, яю наполягають на юнуванш можливостi у дослiдника через фахову критику джерела «сконтактуватися» з юторичною реальнiстю. Як писав G. Топольський, юторичш джерела мiстять базовi вщомосп, що забезпечують «контакт» з минулим. Описаш ж на пiдставi базових вщомостей факти можуть бути трактоваш як такi, що репрезентують минулу дшсшсть, але нiчого не говорять про ii характер, окрiм шформацп про саме цi конкретнi факти» [8, с. 377]. З огляду на це, помiркованi наративюти акцентують увагу на штерпретацп, яку часто називають «конструкцiею» чи «сконструйованим реалiзмом». Фiлософ-епiстемолог В. Лекторський зауважив, що будь-яка конструкщя передбачае наявнiсть багаторiвневоi реальностi, в якiй вона здшснюеться i яку вона виявляе та намагаеться трансформувати. А тому сконструйовашсть будь-чого зовам не е свщченням його нереалютичносп [6, с. 37]. Беручи до уваги подiбнi думки, у дослщжеш дiяльностi Карпатського краю потрiбно широко застосовувати iнтерпретацiю, пояснення, аргументащю, звiсно, з дотриманням формальних i дiалектичних норм логiки та перелiчених вище теоретико-методологiчних пiдходiв.
Аксюлопчний пiдхiд дае змогу поставити дослщження, передовсiм у планi iнтерпретацiйних та ощнних суджень, на тверду основу загальнолюдських (християнських) i нацiональних цшностей. У цьому контекстi доречним буде згадати слова польського теоретика юторп Е. Доман^^, що «роздуми про ютор^ мають зараз бiльше спшьного з етикою, нiж з етстемолопею» [11, s. 50]. Адже ощнка iсториком тих чи iнших подш здiйснюеться на основi не факпв, а усвiдомлених, усталених цiнностей морального, нащонального, громадського, особистiсного i навт валеолого-екологiчного характеру. Отже, сам факт розгортання украшського визвольного руху як руху за свободу, права людини i нацп оцiнюеться цшком позитивно. У контекстi аксiологiчного тдходу доцiльно буде заманiфестувати нашу прихильшсть до так звано1 нацiонально-екзистенцiйноi методологп, в основi яко! лежить, зокрема, фшософсько-iмперативне твердження I. Франка: «Все, що йде поза рами нацп, се або фарисейство людей, що штернащональними щеалами радi би прикрити свое змагання до панування одно!' нацп над другою, або хоробливий сентимешашзм фантаспв, що радi би широкими «вселюдськими» фразами покрити свое духове вщчуження вiд рщно! нацй [10, с. 284]. На цш основi прихильники нацiонально-екзестенцiйноi методологп (В. 1ванишин, П. 1ванишин та ш.) формують декiлька засновкiв-передсуджень, зокрема й той, що зобов'язуе дослщника розглядати нащю як аксiальну дшсшсть, яка детермшуе i буття шдивща, i його герменевтичну здатнiсть [4, с. 17]. Вщтак декларуемо скеровану у рiчищi нацiональних цiнностей штерпретащю iсторичних подiй у Карпатському крш ОУН (1945-1954), яку сприймаемо як цiлком закономiрну, природну, а отже, гносеолопчно та герменевтично виправдану.
Синергетичний тдхщ у дослiдженнi виявляеться у трактуванш Карпатського краю ОУН як органiзованоi системи, що мiстить чимало складових частин у структурному, кадровому, вiйськово-матерiальному, функщональному вимiрах. Водночас сприймаемо його як складову частину украшського визвольного руху - органiзованоi сощально-пол^ично!' системи, яку також можна розглядати складовою частиною бшьш глобально1 системи - Руху опору тотал^арним режимам у Gвропi та свт загалом. Для
концептуального розумiння дослщжувано! проблематики важливе значення мае такий синергетичний концепт, як «точка бiфуркацii». Апологети синергетики наголошують: суспiльство як складна динамiчна система час вiд часу потрапляе в смуги нестабiльностi - «точки бiфуркацii» - кризовi перюди, що вiдзначаються ламкою певних структурних частин системи i дещо видозмшюють ii [7, с. 17-18]. Власне, для укра'нського народу бiфуркацiйним перюдом слiд назвати роки Друго! св^ово! вiйни, а для захщно-укра'нського регiону - ще й перше повоенне десяташття. Саме у цьому контекст варто розглядати органiзацiйну та вшськово-пол^ичну дiяльнiсть укра'нського визвольного руху, зокрема й створення Карпатського краю ОУН: розбалансована сустльна система шукала вихщ, який породив таку пасюнарну систему, як укра'нський визвольний рух.
Герменевтичний пiдхiд зобов'язуе до штерпретативного мислення при опрацюваннi iсторiографiчноi л^ератури та масиву джерел. Один з чшьних представникiв герменевтично! науки Г.-Г. Гадамер у статтi «1стина в гумаштарних науках» (1953) вказав на шлях до ютини - дослухатися до переказу й перебувати в переказi [2, с. 41]. Для дослщження проблематики Карпатського краю ОУН вш актуальний з огляду на використання значного корпусу джерел, змют яких, о^м зовшшньо! та внутршньо! критики, потребуе особливого емпатiйного розумшня задля формування цшсно'! картини дiяльностi структур Карпатського краю ОУН в аналiзований перiод.
Цивiлiзацiйний пiдхiд у вивченш особливостей дiяльностi Карпатського краю ОУН безпосередньо не виявляеться з огляду на недостатню розроблешсть категори «цивiлiзацiя», належнiсть ii не так до юторичного, як до фшософсько-юторичного дискурсу [5, с. 10-11]. Проте з метою концептуалiзацii проблеми зауважимо, що дiяльнiсть укра'нського визвольного руху та Карпатського краю ОУН мае розглядатися i в цившзацшному ключi - протистояннi (цiннiсному, полiтичному, економiчному, вiйськовому i т.д.) захщно'! та евразшсько!' (росшсько!) цивiлiзацiй.
Феноменологiчний пщхщ задiяний на рiвнi аналiзу суб'ектного, особистюно-психологiчного, бiографiчного чинника в ютори дiяльностi Карпатського краю ОУН. Цей тдхщ скеровуе до розкриття «внутршнього свiту» iсторичних дiячiв (зокрема, повстанщв, пiдпiльникiв), 1'хшх iнтересiв, щнностей, життевих смислiв. Саме тому з феноменолопчним пiдходом тiсно пов'язаний антрополопчний, що знаходить вияв у формуванш окремого напряму iсторичних дослiджень - юторично!' антропологй. Остання, як i мiкроiсторiя, особливу увагу звертае на дослщження повсякденного життя людей минулих чаав. Власне у цьому рiчищi повинна розглядатися окрема складова дiяльностi Карпатського краю - характеристика повсякденного життя повстанщв, пщпшьниюв у Карпатському кра! ОУН.
Конкретно-науковий рiвень методологи дослщження Карпатського краю представлений синхронно^ахрошчним, регюнальним, системним, комплексним пiдходами, а також поеднанням принцитв iсторизму, науковосп, об'ективностi та багатофакторностi, прiоритетностi документованих фак^в.
Синхронно-дiахронiчний пiдхiд забезпечуе найбшьш оптимальний варiант темпорально'! композицй вивчення укра'нського визвольного руху у Карпатському кра'. Як зазначав G. Топольський, уа типи iсторичних праць можна розташувати на осi, що простягаеться мiж композицiею, яка вiдображае плин часу вщ минулого до майбутнього, i такою, де йдеться про конкретний часовий вщтинок, але не подаеться хронолопчна послiдовнiсть подiй. А реальш нарац11 - це сумш дiахронii та синхронй [8, с. 126]. Зважаючи на незначний часовий вщтинок дослщження (1945-1954), виклад матерiалу повинен будуватися бшьше за синхронним типом композици, формуватися текстовi частини так, що кожна з них, по сут^ охоплюе той самий перюд. I лише в контекст!
структурних частин зад^вати дiахронiю як головний сегмент хронологiчного опису подш. Такий пiдхiд ще можна назвати проблемно(тематично)-хронолопчним.
Регiональний пiдхiд продиктований територiальними межами дослiдження. Теоретичну основу регионально! ютори сьогоднi активно розробляе Я. Верменич, яка вибрала оригшальний шлях розвитку регионально! ютори Укршни, задекларувавши змiну традицшно' сощально-пол^ично! складово! цього напряму на соцiокультурну [1, с. 13-19]. Для пращ про Карпатський край важливим е контекстуальний принцип регюналютики, вщповщно до якого потрiбно бачити цше поперед локальних частин, що складають його, сприймати, розум^и i розрiзняти глобальне й локальне, вщношення макро- i мiкрорiвнiв. Цей принцип особливо проявляеться тд час розгляду Карпатського краю ОУН як складово! частини цiлого, i водночас аналiзi його локальних частин: округ, райошв тощо.
Системний тдхщ, будучи конкретно-науковим продовженням синергетичного напряму, вимагае вивчати будь-яке юторичне явище як системне утворення, видшяючи його ознаки: наявшсть сукупних елементiв, кожен з яких е мiнiмальною одиницею, що мае межу подшьносп в рамках ще! системи; наявнiсть певних зв'язюв i вiдношень мiж елементами системи та ш. Цей тдхщ уможливлюе розглянути Карпатський край ОУН як окреме явище з характерними особливостями, з одного боку, i як складову загальноукршнського руху, з шшого. Комплексний пiдхiд до вивчення проблеми забезпечуе можливють розглянути ii багатоаспектно, мультифункцiонально, простежити передумови, причини, результати та наслщки органiзацiйно-структурних трансформацш укршнського визвольного руху.
Принцип юторизму передбачае реалiзацiю одного з поставлених перед автором завдань, зокрема, з'ясування суспшьно-пол^ичних особливостей перiоду, який вивчаеться з погляду сучасниюв. Використання принципу об'ективносп вимагае здiйснювати реконструкцiю минулого неупереджено, уникаючи перекручень, перебшьшень, дотримуватися критичного ставлення до джерел, не допускати намагання «пщтасувати» наявнi факти тд власну сконструйовану наукову позищю. Принцип багатофакторностi полягае у залученн та врахуваннi усього комплексу шформацп про поди, явища, процеси та iншi чинники, якi впливали на функцюнування укршнського визвольного руху у Карпатському кра! ОУН.
Гнструментальний рiвень методологування мае бути представлений використанням конкретних методiв дослiдження - загальнонаукових (абстрагування, аналiз i синтез, шдукщя, дедукцiя, класифiкацiя, логiчний, типологiзацiя, узагальнення); мiждисциплiнарних (компаративний, критичний, системний, структурно-системний тдхщ) та спещально-юторичних (порiвняльно-iсторичний, проблемно-хронолопчний, перiодизацii, ретроспективний, статистичний). При цьому використовуеться зовшшня i внутрiшня критика джерел, намагаючись максимально достовiрно, репрезентативно та глибоко розкрити дiяльнiсть украшського визвольного руху у Карпатському крш ОУН (1945-1954). Саме поеднання таких методiв дослщження уможливлюе рiзнобiчно висв^лити означену проблему.
Завдяки використанню лопчного методу вдаеться побудувати виклад матерiалу в належнiй послiдовностi, простежити результати та наслщки дiяльностi пiдпiлля. Критичний i структурно-системний методи дають змогу при опрацюванш джерельно1 бази уникнути тенденцшносп у пiдборi та штерпретацп фактичного матерiалу, видiлити з цшого масиву рiзноманiтноi iнформацii достовiрнi факти. Крiм цього, використовуючи архiвнi джерела, опублшоваш документи, науковi працi, варто послуговуватися методом пошуку, аналiзу та синтезу, типолопзацп i класифiкацii емтричного матерiалу. Використання системного методу аналiзу допомагае встановлювати реальнi масштаби дiяльностi ОУН та УПА, реконструювати протид^ 'м з боку репресивно-карального
апарату СРСР. За допомогою системного методу вщтворюеться цшсна i послiдовна картина усiх процесiв, яю мали мiсце у Карпатському кра'.
При аналiзi iсторiографiчного доробку попередниюв суттево допомагае метод ретроспективного аналiзу. При цьому враховуеться концептуальне значення i досягнення сучасно! юторично! науки, теоретичш узагальнення укра'нських та зарубiжних колег. Для визначення особливостей, характерних тенденцш розвитку окремих структурних ланок i напрямiв дiяльностi використовуеться порiвняльно-iсторичний метод. Натомiсть проблемно-хронолопчний метод при розподш теми на дрiбнiшi проблеми та 1хнш розгляд у хронолопчнш послiдовностi сприяе висвiтленню найважливших аспектiв визвольного руху у Карпатському кра! у хронологiчнiй послiдовностi.
Застосування юторико-типолопчного методу дае змогу виявляти вщмшносп документiв за авторством i змiстом, виокремлювати характернi вiдмiнностi у масивi рiзновидових документiв, якi стосуються одше'1 i тсе! ж поди, однак вiдрiзняються обставинами проходження, результатами.
Використаний бiографiчний (просопографiчний) метод дае можливють проаналiзувати якiсний i кшьюсний стан кадрового наповнення керiвництва Карпатського краю ОУН. Разом з бiографiчним методом мае зад^ватися й просопографiя, яка дозволяе розкрити соцiально-iсторичнi явища ^зь призму життя та дiяльностi iсторичних геро'в (персоналiй). При тдрахунках чисельних показникiв пiдпiльникiв i повстанщв, складу репресивно-каральних органiв, втрат iз обох сторiн, кiлькостi проведених акцш варто використовувати статистико-аналiтичний метод.
Пщ час польових дослiджень в основу потрiбно покладати методи усно! юторп (застосовуватися аудiо-, вiдеофiксацiю), збiр письмових свiдчень та спогадiв вiд безпосередшх учасникiв та очевидцiв тих подш (вiдтак порiвнювати цi данi з шшими джерелами). Завдяки спогадам, а також мартирологам, укладеним мюцевими краезнавцями, застосувавши метод гiпотез, вдаеться щентифшувати значну кiлькiсть невiдомих псевдонiмiв учасниюв визвольного руху, конкретизувати мiсця 1'хньо'1 загибелi тощо.
Структурно-функцiональний метод допомагае простежити функцiонування пiдпiльних i повстанських структур упродовж усього перiоду боротьби. Для вивчення особливостей облаштування щоденного побуту, характеристики фiзичного стану та з'ясування особливостей морально-психолопчного клiмату, стосунюв у середовищi пiдпiльникiв i повстанщв суттево прислужиться психолопчний метод (метод емпатп).
Варто пiдкреслити, що попри наявшсть узагальнених даних, складним виявляеться встановлення чисельних показниюв щодо проведених акцш, загиблих, заарештованих, а також тих, хто вийшов iз повинною. Це зумовлено тим, що радянсью зведеш статистичнi данi, по-перше, не е достовiрними, а, по-друге, стосуються щлих областей за радянським адмiнiстративно-територiальним подiлом, тодi як у 1945-1946 рр. з 27 райошв Дрогобицько! областi до Карпатського краю входило лише 18 (1948-1950 рр. -18 з 26, 1951-1954 рр. - 16 з 25), а з 36 райошв Сташславсько! - 32. Крiм цього, тдпшля дiяло не по вах районах i округах Чершвецько! та Закарпатсько! областей. Радянський облш чисельностi втрат охоплював як тдпшля ОУН, так i вiддiли УПА. З огляду на необхiднiсть подання бодай орiентовних статистичних даних цю проблему розв'язано через виведення коефщента вщповщно до кiлькостi районiв, яю входили до Карпатського i Львiвського кра'в. Зокрема, для Дрогобицько! обласп за 1944-1947 рр. коефiцiент становить 0,67, 1948-1950 рр. - 0,69, 1951-1955 рр. - 0,64; Сташславсько! обласп 1944-1955 рр. - 0,89. Решту райошв Дрогобицько! (з коефщентом у 1944-1947 рр. - 0,33, 1948-1950 рр. - 0,31, 1951-1955 рр. - 0,36) та Сташславсько! областей УРСР (1944-1955 рр. - 0,11) за оушвським подшом вщшшли до складу Львiвського краю ОУН.
Отриманi в результатi зазначеного тдходу данi мiстять певну похибку, однак на сьогодш будь-якi варiанти пiдрахункiв не будуть сповна достовiрними. Репрезентативнiшим було б укладення списку для поiменного пiдрахунку загиблих, заарештованих, виведених Í3 повинною, реестру проведених акцш, проте така робота повинна вестися на рiвнi дослiдження окремих надрайошв, округ. У цьому зв'язку доцшьно констатувати: досi вiдсутнi узагальнювальш працi по шести округах Карпатського краю ОУН.
Дослщжуючи поди Друго'' св^ово'' вiйни та повоенного десятил^я, науковцi нерiдко наштовхуються на низку об'ективних i суб'ективних проблем. Серед них найбшьш складним залишаеться встановлення чисельностi загиблих у результат бойових дш з обох сторш. Зберiгся величезний масив документв (пiдпiльних i радянських), у яких подаються рiзнi описи одше'' i Tei ж поди. При цьому вiдрiзняються показниками загиблих, вилучено'' збро'', iнколи i захоплених, а навт чисельностi власних поранених i вбитих. Часто даш рiзняться у рази. Тому в тих випадках, коли в документах подаються суперечлив^ перебшьшеш даш щодо втрат супротивника, потрiбно дотримуватися принципу використання чисельностi втрат, яю визнавала кожна зi сторш, при цьому звюно враховувати чисельшсть збро'1', вилучено'1' внаслiдок бою. Складшсть для дослiдника цього перiоду виявляеться i при щентифшаци як тдпшьниюв, так i повстанцiв, якi брали участь у боротьбi та ф^урували у документах лишень пiд псевдошмами.
Отже, iснуe доволi широкий набiр наукового iнструментарiю для виконання поставлених завдань та розкриття проблеми. Поеднання загальнонаукових, мiждисциплiнарних та спецiальних юторичних методiв i принципiв iсторизму, науковосп, об'eктивностi та багатофакторностi, прiоритетностi задокументованих факпв, використання системного та комплексного пiдходiв уможливило рiзнобiчно розкрити функщонування Карпатського краю ОУН у 1945-1954 рр., а також заходи радянсько'' адмшютрацп, спрямованi на придушення визвольного руху.
Список використано1 л1тератури
1. Верменич Я. Нова локальна iсторiя та юторична регiоналiстика : експшкащя термiнiв / Я. Верменич // Регюнальна iсторiя Укра'ни. - 2007. - Вип. 1. - С. 13-28 ; Vermenych Ya. Nova lokalna istoriia ta istorychna rehionalistyka : eksplikatsiia terminiv / Ya. Vermenych // Rehionalna istoriia Ukrainy. - 2007. - Vyp. 1. - S. 13-28.
2. Гадамер Г.-Г. 1стина i метод. У 2-х т. / Г.-Г. Гадамер. - Ки'в : Юшверс, 2000. -Т. 2 : Герменевтика II : доповнення. - 478 с. ; Gadamer H.-G. Istyna i metod. U 2-kh t. / HG. Gadamer. - Kyiv : Yunivers, 2000. - T. 2 : Hermenevtyka II : dopovnennia. - 478 s.
3. Данто А. Аналитическая философия истории / А. Данто. - Москва : Идея-пресс, 2002. - 292 с. ; Danto A. Analiticheskaya filosofiya istorii / A. Danto. - Moskva : Ideya-press, 2002. - 292 s..
4. 1ванишин П. Нащонально-екзистенщальна штерпретащя (основш теоретичш та прагматичш аспекти) : моногр. / П. 1ванишин. - Дрогобич : Вщродження, 2005. - 308 с. ; Ivanyshyn P. Natsionalno-ekzystentsialna interpretatsiia (osnovni teoretychni ta prahmatychni aspekty) : monohr. / P. Ivanyshyn. - Drohobych : Vidrodzhennia, 2005. - 308 s.
5. Космина В. Г. Проблеми методологи цившзацшного аналiзу юторичного процесу : моногр. / В. Г. Космина. - Запорiжжя : Запорiзький нащональний ушверситет, 2011. - 310 с. ; Kosmyna V. H. Problemy metodolohii tsyvilizatsiinoho analizu istorychnoho protsesu : monohr. / V. H. Kosmyna. - Zaporizhzhia : Zaporizkyi natsionalnyi universytet, 2011. - 310 s.
6. Лекторский В. А. Реализм, антиреализм, конструктивизм и конструктивный реализм в современной эпистемологии и науке / В. А. Лекторский // Конструктивистский подход в эпистемологии и науках о человеке : сб. науч. ст. / отв.
ред. В. А. Лекторский. - Москва : Реабилитация, 2009. - С. 5-40 ; Lektorskiy V. A. Realizm, antirealizm, konstruktivizm i konstruktivnyy realizm v sovremennoy epistemologii i nauke / V. A. Lektorskiy // Konstruktivistskiy podkhod v epistemologii i naukakh o cheloveke : sb. nauch. st. / otv. red. V. A. Lektorskiy. - Moskva : Reabilitatsiya, 2009. - S. 5-40.
7. Реент О. П. Сучасна юторична наука в Укршш : шляхи поступу / О. П. Реент // Укра'шський юторичний журнал. - 1999. - № 3. - С. 3-22 ; Reient O. P. Suchasna istorychna nauka v Ukraini : shliakhy postupu / O. P. Reient // Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. - 1999. - № 3. - S. 3-22.
8. Топольський С. Як ми пишемо i розумiемо юторш : Таемнищ юторично'! нарацп / С. Топольський. - Ки'в : К.1.С., 2012. - 400 с. ; Topolskyi Ye. Yak my pyshemo i rozumiiemo istoriiu : Taiemnytsi istorychnoi naratsii / Ye. Topolskyi. - Kyiv : K.I.S., 2012. - 400 s.
9. Троцук I. В. Нарратив как междисциплинарный методологический конструкт в современных социальных науках / I. В. Троцук // Вестник Российского университета дружбы народов. Сер. : Социология. - 2004. - №6-7. - С. 56-74 ; Trotsuk I. V. Narrativ kak mezhdistsiplinarnyy metodologicheskiy konstrukt v sovremennykh sotsialnykh naukakh / I. V. Trotsuk // Vestnik Rossiyskogo universiteta druzhby narodov. Ser. : Sotsiologiya. - 2004. -№6-7. - S. 56-74.
10. Франко I. Поза межами можливого // Франко I. Зiбрання творiв : У 50-ти т. / I. Франко. - Ки'в : Наукова думка, 1986. - Т. 45. - С. 276-285 ; Franko I. Poza mezhamy mozhlyvoho // Franko I. Zibrannia tvoriv : U 50-ty t. / I. Franko. - Kyiv : Naukova dumka, 1986. - T. 45. - S. 276-285.
11. Domanska E. Mikrohistorie. Spotkania w mi^dzyswiatach / E. Domanska. - Poznan : Wydawnictwo Poznanskie, 1999. - 299 s.
Стаття надшшла до редакцп 10.10.2016 р.
V. Ilnytskyj
THEORETICAL AND METHODOLOGICAL GROUNDS OF THE STUDY OF THE CARPATHIAN AREA OF THE OUN'S ACTIVITY IN THE UKRAINIAN LIBERATION MOVEMENT (1945 - 1954)
In the article theoretical and methodological grounds of the study of the activity of Karpats 'kyi krai (the Carpathian area of the OUN) in the Ukrainian Liberation Movement are investigated. In the structure of methodological knowledge the following three levels have been differentiated: philosophical or general scientific, concrete-scientific and instrumental (applied). The general scientific level of research is founded on the juncture of the key epistemological bases of philosophy of history (in particular, on the analytical and narrative ones) with the defining theoretical and methodological approaches to the solution of the scientific problems, namely - axiological, synergetic, hermeneurtical, civilisational and phenomenological. As is notified, the concrete-scientific level of the research methodology is represented by such approaches as synchronously-diachronic, regional, systemic and complex, as also by the association of the principles of historicism, scientific character, objectivity, factor multiplicity, and priority of the documentary facts. The instrumental level of methodology is represented by the use of concrete research techniques, such as general scientific (abstraction, analysis and synthesis, induction, deduction, classification, logic, typologization, generalisation), interdisciplinary (comparative, critical, systemic and structurally-systemic) and specially historical (comparative-historical, problematic-chronological, periodizational, retrospective, statistical). In this respect the external and internal criticism of sources has been used with the aim of as much authentically, representatively and deeply as possible to disclose the development of the Ukrainian Liberation Movement in the Carpathian area of the OUN.
The unification of general scientific, interdisciplinary and special historical methods and principles of historicism, scientific character, objectivity and factor multiplicity, priority of the
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print) В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ
_СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2016, ВИП. 16
documented facts and simultaneous use of system and complex approaches has made it possible to restore the functioning of the Carpathian area of the OUN in 1945-1954.
Keywords: theoretical and methodological grounds, Ukrainian Liberation Movement, principles, approaches.
УДК 94(477):314.151.3-054.72"1940/1960"
Н.М. Касьянова
ЯК1СНИЙ ТА К1ЛЬК1СНИЙ СКЛАД ПЕРЕСЕЛЕНЦ1В В УКРАШСЬКШ
РСР В 40-60-Ti РОКИ
Стаття присвячена до^дженню яюсного та кшьюсного складу переселение в УРСР в 40-60-mi рр. ХХ ст. Для аналiзу поряд з кшьк1сними показниками обрано чинники, що е визначальними у характеристик переселение, а саме: статево-втова структура, рiвень освiченостi та сощально-профестний склад, нацюнальтсть. Автор дтшов висновку, що полтика переселення сприяла поглибленню диспропорци статей та постартню населення в м^цях виходу. З 'ясовано взаемозв 'язок мiж рiвнем освiченостi переселенщв та м^цями, в як вони м^рували. Також автором зроблено висновок про застосування полтики переселення з метою денацiоналiзацiг сустльства.
Ключовi слова: полтика переселення, кыьюсний склад, соцiально-демографiчнi чинники, робоча сила, стать, вщ освта, профестт якостi.
Взаемозв'язок i взаeмодiя мiж населенням i державою - це процес юторичний. BiH змшюеться i ускладнюсться протягом усього розвитку людства. Населення одночасно виступае як споживач i як виробник матерiальних благ i послуг. Тому завдання держави насамперед полягае у забезпеченн потреб сустльства. Радянська держава, на жаль, на перше мюце ставила розвиток виробництва, а не пщняття життевого рiвня населення. З метою побудови наддержави використовувались адмшютративш важелi при плануванн розвитку i розмщення виробництва та окремих галузей народного господарства. Чисельшсть наявних трудових ресурав, джерела ix поповнення, а також яюсна характеристика були покладеш в основу переселенсько'1' полтики, яка здшснювалась в 1940-60-т рр. в УРСР. Метою статп е дослщження ii впливу на змши в кшьюсному та якюному складi населення республши, а також впливу на соцiально-демографiчнi процеси у суспшьста.
Радянська iсторiографiя, згiдно з щеолопчними традицiями, висвiтлювала переселенський процес як вдалу цшеспрямовану полiтику уряду. Зазвичай переселення пов'язувалось дослщниками iз необхщшстю рацiонального територiально-галузевого перерозподiлу трудових ресурав, обумовленого економiчним розвитком суспiльства [7; 18]. Питання яюсного та кшьюсного складу переселенщв вiдходили на другий план й щкавили у переважнш бiльшостi економiстiв [7] та демографiв [3; 13] в контекстi соцiально-демографiчних наслiдкiв переселень. Доба незалежностi Украши вiдзначилась новим поглядом на пол^ику переселення. Разом з економiчним обгрунтуванням переселень дослiдники вiдзначають полiтичнi мотиви, як-то формування сощально'1' бази пщтримки полiтики союзного центру на мюцях [10; 12], аналiзують змiни в яюсному складi населення окремих регюшв республiки [8; 1].
Джерельну базу дослщження становлять архiвнi справи, що збер^аються на полицях у фондах ЦДАГОУ, Державних архiвах Вшницько'1' та Одесько'1' областi, а також дат загальносоюзного перепису населення 1959 р. [2].
