CC BY
31
УДК 336.67 : 334.722.8 : 330.34.01
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГ1ЧН1 П1ДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕНИЯ СУТНОСТ1 СТАЛОГО РОЗВИТКУ
КОРПОРАЩЙ
® 2014 ВАСИЛЬЧУК I. п.
УДК336.67 : 334.722.8:330.34.01
Васильчук I. П.
Теоретико-методолопчш пiдходи до визначення сутност сталого розвитку корпорацiй
Метою cmammi е систематиза^я та анал'в iснуючих теоретичных nidxodiB до визначення сутностi сталого розвитку корпорацш. У cmammi до-сл'джено теоретичн витоки концепцИсталого розвитку корпорацш. Виявлено, що концеп^я сталого розвитку корпорацш (рунтуеться на теоре-тичних засадах стейкхолдерського шдходу, е и розвитком. Аргументовано, що триедина концеп^я сталого розвитку корпорацй мае розглядатися як сучасна управл'шська парадигма в системi стратег'нного управлшня корпора^ею. Проанал'вовано кнуюч науков'> погляди на сутшсть поняття «сталий розвиток корпорацш» втчизняних i закордонних фаxiвцiв. Виявлено тенден^ю до переважно прикладного аспекту розгляду проблеми сталого розвитку корпорацш. Вид'шено три теоретичт тдходи до трактування сутностi сталого розвитку корпорацй: нормативний, шнова-цйний та шдюд, спрямований на збереження субстанцИкапталу. Запропоновано власне бачення сутностi концепцИсталого розвитку корпорацш. Зроблено висновок, що на сьогоднi б'шьшкть пров'дних свтових корпорацш пов'язують 1'х майбутн'ш розвиток з принципами сталого розвитку. Корпорацй' планують 'шплементувати засади сталого розвитку у свою стратегт та д'тльшсть, що дозволить досягти конкурентних переваг. Перспективами подальших досл'джень у даному напрямi е вдосконалення теоретико-методологiчниx засад концепцИсталого розвитку корпорацш з метою переведення теорП у площину практичних заход'в.
Кпючов'1 слова: сталиш розвиток, корпорацй, концеп^я потршного критерю
Рис.: 1. Б'бл.: 23.
Васильчук 1рина nempiBHa - кандидат економ'нних наук, доцент, кафедра менеджменту баншвсьт д'тльностi, Криворiзький економiчний нсти-тут Крывор/зьшо нацонального утверситету (пр. К. Маркса, 64, Кривиш Ра, Дтпропетровська обл., 50000, Украна)
Email: vasylchuk-irina@rambler.ru
УДК 336.67 : 334.722.8: 330.34.01
Васильчук И. П. Теоретико-методологические подходы к определению сущности устойчивого развития корпораций
Целью статьи является систематизация и анализ существующих теоретических подходов к определению сущности устошчивого развития корпорациш. В статье исследованы теоретические истоки концепции устошчивого развития корпораций Выявлено, что концепция устошчивого развития корпорациш основывается на стеш^олдерском подходе, является его развитием. Аргументировано, что триединая концепция устошчивого развития корпорациш должна рассматриваться как современная управленческая парадигма в системе стратегического управления корпорациеш. Проанализированы существующие научные взгляды на сущность понятия «устошчивое развитие корпора-циш» отечественных и зарубежных специалистов. Выявлена тенденция преимущественно прикладного аспекта рассмотрения проблемы устошчивого развития корпораций Выделены три теоретических подхода к трактовке сущности устошчивого развития корпорациш: нормативныш, инновационньш и подход, направленным на сохранение субстанции капитала. Предложено собственное видение сущности концепции устошчивого развития корпорациш. Сделан вывод, что на сегодня большинство ведущих мировых корпорациш связывает свое будущее развитие с принципами устошчивого развития. Корпорации планируют внедрять основы устошчивого развития в свою стратегию и деятельность, что позволит достичь конкурентных преимуществ. Перспективами дальнешших исследованиш в данном направлении является совершенствование теоретико-методологических основ концепции устошчивого развития корпорациш с целью перевода теории в плоскость практических мер.
Ключевые слова: устошчивое развитие, корпорации, концепция трош-ного критерия Рис.: 1. Библ.: 23.
Васильчук Ирина Петровна - кандидат экономических наук, доцент, кафедра менеджмента банковскош деятельности, Криворожскиш экономический институт Криворожского национального университета (пр. К. Маркса, 64, Кривош Рог, Днепропетровская обл., 50000, Украина) Email: vasylchuk-irina@rambler.ru
UDC336.67 : 334.722.8:330.34.01
Vasylchuk I. P. Theoretical and Methodological Approaches to Determination of the Essence of Sustainable Corporate Development
The objective of the article is systematization and analysis of the existing theoretical approaches to determination of the essence of sustainable development of corporations. The article studies the theoretical sources of the corporate sustainable development concept. The sustainable corporate development concept was found to be grounded in the conceptual framework of the stakeholder approach, to have developed from it. Arguments were provided to show that the triune sustainable corporate development concept must be viewed as a contemporary management paradigm within the system of strategic corporate management. The study analyzes the existing scientific perspectives of domestic and foreign researchers on the essence of the notion "sustainable corporate development". A tendency to mostly application-oriented consideration of the issue of sustainable corporate development was identified. Three theoretical approaches to interpretation of the essence of sustainable corporate development were singled out, namely the normative, the innovative approaches, as well as the approach aimed at preservation of the capital substance. The author's own view on the essence of the sustainable corporate development concept was proposed. The study concludes that most leading corporations of the world currently associate their future development with the principles of sustainable development. Corporations intend to implement the sustainable development principles in their strategies and operations, which is likely to ensure a competitive advantage. Prospects for future research in this field consist in refinement of the theoretical and methodological foundations of the sustainable corporate development concept with a view to using the theory for development of practical measures.
Keywords: sustainable development, corporations, triple bottom line concept Pic.: 1. Bibl.: 23.
Vasylchuk Irina P. - Candidate of Sciences (Economics), Associate Professor, Department of Management of banking activities, Kryvyi Rih Economic Institute of the Kryvyi Rig National University (pr. K. Marksa, 64, Kryvyi Rih, Dnipropetrovska obl, 50000, Ukraine) Email: vasylchuk-irina@rambler. ru
Вступ. Трансформацiйнi зрушення у постшдустрь альний перюд пiд тиском парадигми сталого розвитку зу-мовлюють перегляд не пльки пiдходiв до сутностi в^по-в^альност корпорацiй, але й спричиняють змши у цкях та функцiях 1х дiяльностi. Як зазначають представники менеджменту великих корпорацш, сталий розвиток починае вiдiгравати найважливiшу роль у конкурентам боротьбi. На 1х думку, концепщя сталого розвитку е новим страте-гiчним управлiнським пiдходом до розвитку корпорацш, i його методи й шструменти мають переглядатися i онов-люватися [1, с. 27].
Постановка завдання. Проблемам досл^ження сталого розвитку присвячен численнi працi вггчизняних вчених, однак цi дослiдження фокусуються, переважно, на нацiональному та регюнальному ршнях. Серед науков-цiв, що дослiджують сталий розвиток на мжроршш - рiв-нi корпорацiй - сл^ видкити таких, як I. Александров, В. Ланговой, Л. Костирко, Г. Рогов та шших вчених. Однак публшацш, як б розкривали теоретико-методологiчнi, ме-тодичнi та практичн аспекти концепцп сталого розвитку корпорацш в УкраШ все ще недостатньо, що не дозволяе створити належний теоретичний базис для 11 практично1 iмплементащi.
Метою статт е систематизацiя та аналiз iснуючих теоретичних пiдходiв до визначення сутност сталого розвитку корпорацш.
Виклад основного матерiалу. Найвiдомiшим тдхо-дом, який переносить складовi макроекономiчноi парадиг-
ми сталого розвитку на ршень корпорацш, е концепщя по-тршного критерш або триедина концепщя сталого розвитку (англ. Triple Bottom Line, TBL), запропонована Джоном Елкшгтоном (Elkington, 1997) [2]. Якщо ранше у класичнiИ теорп фшансового менеджменту вважалося, що стiИкиИ фшансовий стан пiдприемства та його майбутнш розвиток залежать вiд збалансування трьох ключових критерпв та дотримання встановлених нормативних значень - оптимально! структури катталу (фшансова стiИкiсть), достат-нього обсягу готшкових коштiв i робочого капiталу (лш-вiднiсть) та фшансово! рентабельностi (ефективнiсть), то сучасна концепщя сталого розвитку корпорацп передбачае розширення кола формуючих чинникiв та включення до !х складу необх^них додаткових умов - соцiальниИ розвиток та захист навколишнього середовища. Зпдно з концепцiею TBL, менеджери повинн приймати управлiнськi рiшення, спираючись не пльки на прогнозованi фiнансовi показ-ники, а також i на показники, що в^ображають соцiальнi И еколопчш цiлi дiяльностi корпорацп. Центральною тезою концепцп потрiИного критерш е збереження трьох видiв катталу - економiчного, екологiчного та сощально-го з метою забезпечення довгострокового економiчного розвитку суспiльства. На рис. 1 наведет взаемозв'язки мiж трьома цiльовими перспективами концепцп потрiИного критерш з розширенням пiдходiв до так званого трикут-нику сталого розвитку (англ. Sustainability Triangle) за ра-хунок включення двох рiвнiв: ршня ефективностi та рiвня результативностi [3, с. 8].
Економ1чна ефектившсть
Економто-еколопчна результатившсть
Еколог'чна ефектившсть
Економiко-соцiальна результатившсть
Со^альна ефектившсть
Еколого-со^альна результативнiсть
Рис. 1. Ефектившсть та результатившсть у трикутнику сталого розвитку корпорацш
Джерело: [3, с. 8]
На рiвнi ефективност для 11 забезпечення передбаче-но спочатку чiтко визначити економiчнi, соцiальнi та еколо-гiчнi цш - «правильнi цiлi» або, в термшологп контролiнгу, «робити правильнi речЬ>. У результатi ефективнiсть е по-казником абсолютного досягнення цкей, наприклад, щодо екологiчних або соцiальних аспектш [4, с. 15]. На ршш ре-зультативностi, яка передбачае дiяльнiсть у певному напря-му, визначаються вiдносини мiж зниженням витрат еколо-гiчного i соцiального капiталу та створенням (збкьшенням) економiчного капiталу («робити речi правильно»). Метою е зростання економiчно-екологiчноi та соцiально-екологiчноi результативностi, наприклад, через бережливе використан-ня ресурсш [4, с. 16]. Основним викликом для корпорацп в цьому випадку е правильний вибiр цкей та дш, що зможе збкьшити выдачу на задiяний економiчний капiтал.
Отже, триедина концепщя сталого розвитку корпорацш мае розглядатися як сучасна управлшська парадигма в OTCTeMi стратепчного управлшня корпоращею.
Концепцiя Елкiнгтона слугуе основою для виве-дення шших понять - сталий розвиток корпорацп (англ. Sustainable Corporation) чи корпоративна сталкть (англ. Corporate Sustainability), яи також не мають до сьогодш загальновизнаного трактування. Пiд сталим розвитком корпорацп, ршно як i тд корпоративною сталiстю, розумь ють цкий комплекс чинникiв, якi формують ïï iмiдж у бiз-несовому середовищi та соцiумi. У визначеннi М. Томпсона стамсть корпорацп обумовлена створенням економiчного доходу через iнновацiйнi ршення, якi сприяють сощально-му добробуту та захисту навколишнього середовища [5]. Фаивщ «Boston Consulting Group» вважають, що викли-
ком сьогодення для корпорацш е забезпечення сталостг створення довгостроково'1 ринково'1 вартостi [6]. Нгмець-кий 1нститут екологiчних та економiчних дослiджень (нiм. Institut für ökologische Wirtschaftsforschung (IÖW)) пiд по-няттям «сталий розвиток корпорацiй» розумге таку корпо-ративну стратегiю, за яко'1 три складовi сталого розвитку повиннг вiдображатися у довгострокових цгнностях, цiлях та мiсiï корпорацп [7]. 1нститут також доповнив концепцiю потршного критерiю (TBL), придiливши увагу гдентифжа-цп та розв'язанню цiльових конфлштгв мiж економiчною, екологiчною та соцгальною складовими концепцп. Мгжна-родний стандарт ISO 26000 (2010) трактуе сталий розвиток як вкповгдальшсть оргашзацш за вплив 1х рiшень та дiяльностi на соцiум та навколишне середовище через вгд-критiсть i етичну поведшку, що:
■ вносить вклад до сталого розвитку, включаючи здоров'я та добробут суспкьства;
■ бере в рахунок очiкування стейкхолдерiв;
■ вiдповiдний до прийнятих законш та внутрiшнiх норм поведiнки;
■ штегруе органiзацiю i практику в сво'1 вiдносини [8].
Також гснуе широкий спектр думок щодо сутнгсних
характеристик та домiнантних акцентiв сталого розвитку корпорацш. Так, Й. Еппель (Eppel, 1999) вважае центральною гдеею концепцп сталого розвитку корпорацп штегра-цiю соцiальноï та екологгчних цiлей у ïï основну дiяльнiсть [9, с. 42]. П. Годфрг, К. Меррк та Й. Хенсен (Godfrey, Merrill, Hansen, 2009) акцентують увагу на шшому аспект i вважа-ють основною метою сталого розвитку корпорацп уник-нення майбутнГх загроз у ïï дiяльностi [10, с. 426]. М. Портер та М. Креймер (Porter, Kramer, 2006) бачать у концепцп стратеггчний шструмент для забезпечення прибуткгв корпорацп у довгостроковому перiодi [11, с. 80]. Довгостро-кова спрямовашсть концепци сталого розвитку корпорацп також простежуеться в шших трактуваннях дефшщш. Зокрема, фахiвцi з Boston Consulting Group зазначають, що ключовим викликом для корпорацш, орiентованих на створення вартостг, у сьогодншнш економщг е стшисть поряд iз сталгстю, а саме: можливiсть створення ринково'1 вартостi для акцiонерiв, яка перевищуе середнiй рiвень i е стабкьною у довгостроковому перiодi [6]. Проте ми не вва-жаемо вiрним визнавати прiоритетом створення вартостi тгльки для акцiонерiв, оскiльки за ново'1 парадигми iнтереси акцiонерiв можуть бути досягнут лише за умов урахування iнтересiв усiх зацiкавлених осiб, забезпечувати вигоди i 1м. Тому важливо акцентувати увагу на наступному аспекта: концепцiя сталого розвитку Грунтуеться на теоретичних засадах стейкхолдерського тдходу, е ÏÏ розвитком. Так, Т Дклгк та К. Хокертс (Dyllick, Hockerts, 2002) розумiють пiд сталим розвитком корпорацп концепщю, покликану за-довольнити потреби сучасних та майбутшх стейкхолдерiв [12, с. 131 - 132]. Свое бачення автори супроводжують ви-могою до суспiльства i корпорацш жити зггдно з доходами та марно не витрачати фшансовий i нефшансовий каттал. На думку Р. Офенгейзера, президента корпорацп «Oxfam America», щоб «успiшно працювати у складному глобальному бiзнес-середовищi, перспективнi компанп повиннi вiдкрити сво'1 дверi рiзним стейкхолдерам та гнкорпору-вати 1х перспективи у стратегiчнi рiшення й iнiцiативи зi сталого розвитку» [13, с. 25]. Отже, можна стверджувати, що трактування дефiнiцiï «сталий розвиток корпорацп»
мае поеднувати у собг три складовi: по-перше, це еднгсть економiчноï, екологiчноï та соцiальноï перспектив (цкей) дiяльностi корпорацп, по-друге, забезпечення ÏÏ довгостро-кового розвитку та створення довгостроково'1 вартостi для стейкхолдерш; по-трете, забезпечення корпоративно'1 стгй-костг за рахунок управлiння ризиками.
Аналiз вiтчизняноï фахово'1 лiтератури з проблеми дослгдження сталого розвитку корпорацiй [14 - 17] дозволив виявити тенденцгю до переважно прикладного аспекту розгляду проблеми, зокрема, акцентування уваги на ргз-них аспектах формування стратеги сталого розвитку. Так, Л. Костирко зазначае, що «ршення проблем економгчно-го розвитку Украши вимагае посилення i наявностг но-вих тдходш до розробки стратеги розвитку тдприемств реального сектора економгки. Мова йде про необхгд-нгсть адаптацп пiдприемств до дiючих умов економiчних трансформацiй на основi формування цкюно'1 концепцп адаптивного фiнансового мехашзму сталого розвитку пiдприемства» [15, c. 13]. В цiй тезi автор вгдстоюе пози-цiю щодо важливостг фiнансовоï стратеги для досягнення щлей сталого розвитку пгдприемства, що не визивае запе-речень. У свою чергу, Г. Рогов аргументуе, що «концепщя сталого розвитку виходить з того, що стратегй досягнення фшансових, еколопчних i сощальних щлей далеко не завжди е альтернативними, навпаки, за певних обставин можна i необхгдно досягати збалансованих результатгв» i далi «економiчна дiяльнiсть суб'ектiв пiдприемництва не вгдчужуеться вiд соцiальних i еколопчних процесгв, а сприяе збалансованому покращенню фшансових показ-никiв, пiдвищенню якостг життя й вiдновленню бгосфе-ри» [16, c. 25]. Вчений для позначення сталого розвитку на рiвнi корпорацш використовуе поняття «корпоратив-ний сталий розвиток» замгсть термiну «сталий розвиток корпорацш», хоча ми не вважаемо щ поняття вгдмгнними. Водночас, ми погоджуемося з його думкою, що для досягнення корпоративно'1 стшкостг потрiбно розробляти корпоративну фшансову полiтику сталого розвитку та вГдповгдш стратегй ïï реалiзацïï. В. Ланговой дослгдив сучаснi тенденцп реалiзацïï концепцп сталого розвитку у дiяльностi вггчизняних корпорацiй та виявив, що бкь-шiсть пiдприемств не мають чгткого механiзму контролю впровадження програм чи заходiв зг сталого розвитку, а ргвень ствпращ з основними групами стейкхолдергв е досить низьким. Автор вгдзначив вгдсутшсть умов з вмо-тивованого запровадження заходгв щодо сталого розвитку у вгтчизнянш економгцг, що потребуе спгльних зусиль з боку держави, суспкьства та бгзнесу [17, c. 57]. У контекст розбудови сталого розвитку Украши заслуговують на увагу пропозицп, що мгстяться у науковгй пращ, пгдготов-ленгй колективом авторгв 1нституту економгки природо-користування та сталого розвитку [18]. У свош доповгдг автори пропонують поглиблювати процес корпоратизацп господарського простору, який передбачае гармошзащю корпоративних гнтересгв. Зокрема, наводиться наступна аргументацгя: по-перше, корпоративний спосгб органгза-цп економгчно'1 дгяльностг в межах упорядкування вгд-носин дае змогу сконцентрувати великг капгтали, гнколи в руках вгдносно незначно'1 ккькостг суб'ектгв господарю-вання. По-друге, велик корпоративнг системи здгйсню-ють суттевий тиск на суб'екти господарювання, як опе-рують капгталами середнього та малого масштабу, часто
блокуючи ïx саморозвиток i при цьому стримуючи процес iндивiдуалiзованого розв'язання проблем при формуван-ш цiлiсноï нацiональноï господарсько'1 системи. Але цi двi позицй мають подвiйне цiннiсне визначення - негативне та позитивне. На виршення цього протирiччя i повиннi орieнтуватися управлiнськi iнновацiï [18, c. 46].
Проведене досл^ження показало, що у фаховш л1-тературi можна знайти три теоретичш пiдxоди до тракту-вання сутностi сталого розвитку корпорацш: нормативний тдид, iнновацiйний пiдxiд та тдпд, спрямований на збе-реження субстанцй капiталу (Müller-Christ, Hülsmann, 2003; Hülsmann, 2004; Preuss, 2011) [19 - 21]. Нормативний тдпд до сталого розвитку постулюе глобальну в^пов^альшсть уск членов суспiльства та економiчниx вiдносин один перед одним та вбачае досягнення задоволення потреб як уск членов суспiльства одного поколiння (наприклад, куль-турними осередками, вiковими групами або особами рiзноï статтi), так i досягнення збалансування потреб мiж поко-лiннями. Пiдxiд, спрямований на збереження субстанци катталу, зосереджений на збереженш наявних фiнансовиx та нефiнансовиx ресурсов з метою забезпечення безперерв-ност виробництва у довгостроковому перiодi та з метою стимулювання довгострокових швестицш [19, с. 268]. В ш-новацiйному пiдxодi йдеться про тдвищення економiчноï, екологiчноï та соцiальноï ефективност за рахунок рiзнома-нiтниx шновацш [21, с. 17 - 35].
На нашу думку, ва тдходи мають право на юнуван-ня, i лише ïx системна комбiнаторика дозволить створити практичнi умови для реамзацп концепцй сталого розвитку. Загалом слiд зазначити, що iснуючi трактування сутностi сталого розвитку корпорацiй узгоджуються з просторово-часовим пiдxодом, осильки «у рамках просторових погля-дiв можна об'ективно встановити межi системи управлшня, включаючи iдентифiкацiю iнтересiв суб'ектгв господарю-вання, характер гххнк мотивацш i, нарештi, ресурси забезпечення управлшських рiшень щодо сталого розвитку» [22, с. 17]. Якщо узагальнити трактування змiсту сталого розвитку корпорацш, то можна стверджувати, що переважна бкьшкть авторiв бачить у концепцп всеохоплюючий тд-х1д, який передбачае штегращю економiчноï, екологiчноï та сощально'1 складово'1 концепцй потрiйного критерш та взаемозв'язив мiж ними у ва сфери дiяльностi корпорацй. За дано'1 концепцй акцент робиться не на короткостроко-вому фiнансовому успку, а на довгостроковiй iнтеграцiï еколопчних та соцiальниx аспектiв у загальну стратегiю корпорацй.
Вищенаведенi положення тдтверджують загально-свiтовi тенденци щодо переведення концепцп сталого розвитку на рiвень корпорацш, який передбачае, насамперед, узгодження штересш рiзниx груп стейкхолдергв як необх^-но'1 умови реамзацй моделi сталого економiчного розвитку. Нашому розумiнню концепцй сталого розвитку корпорацй в^пов^ае ïi трактування як стратепчного управлiнського пiдxоду, нацкеного на створення довгостроково'1 вартостi для всix стейкxолдерiв (i нинiшнix, i майбутнк поколшь) за рахунок збалансування фiнансовиx i нефшансових цкей, ефективного використання наявних ресурсш (каттамв), iмплементацй концепцй корпоративно'1 соцiальноï в1дпо-вiдальностi та використання можливостей й управлшня ризиками, яи виникають в результатi економiчного, соць ального й екологiчного розвитку.
Концепщя сталого розвитку корпорацй охоплюе як стратепчний, так i оперативний ргвень '11 дiяльностi, а та-кож систему контролю. При цьому, в залежност в1д шди-вiдуальноï мотивацй та бачення менеджменту корпорацй, на початку визначаеться коло проблем та питань, що сто-суються економiчниx, екологiчниx та соцiальниx аспектов дiяльностi корпорацй, а також набiр вiдповiдниx до них за-xодiв та д1й, якi враховують основний напрям И дiяльностi, бiзнес-модель та наявш ресурси. В даному випадку вваж-ливим е врахування уах залежностей та взаемозв'язив м1ж еколопчною, соцiальною та економiчною складовими концепцй з метою досягнення ефекту синергй. Успшна iнтеграцiя концепцй у д!яльшсть корпорацй вимiрюеться насамперед тим, насильки усп1шно вдасться поеднати еко-лопчний та соцiальнi аспекти з основними целями еконо-м1чно'1 д1яльност1.
Узгодження р!зних аспектiв д1яльност1 та переведення ïx у русло конкретних заход!в для досягнення сталого розвитку е довол1 складним завданням, осильки досить важко збалансувати вс1 цш, насамперед, такi як необх^-шсть максимiзацiï фiнансовиx результатiв та одночасна м1-нiмiзацiя витрат ресурсов, що можливе, на наше переконан-ня. лише за рахунок технолопчних шновацш, добровкьно-го прийняття пол1тики обмежень, справедливого розподь лу доходов м1ж вама групами фiнансовиx та нефшансових стейкхолдерш тощо. Основне завдання кер!вництва корпорацй - постановка щлей, що вiдповiдають iнтересам тих зацжавлених ос16, в1д яких залежить життездатшсть корпорацй: '11 клiентiв, акцiонерiв, менеджер!в, ствробгг-ник1в i суспiльства в щлому. Менеджерам необxiдно роз-робити мехашзм взаемодй вс1х цкей тр!ади, що потребуе розв'язання багатокритерiальноï задачь
Для виконання бiзнесом ново'1 м1сй щодо роз6удов1 економiки на засадах сталого розвитку визначеш основн1 принципи, яи мають бути iнкорпорованi в стратепю i тактику корпорацш:
1) Розбудова системи створення вартост та вклю-чення ïi основних елеменпв у корпоративну м1с1ю, стратепю i операцшну д1яльн1сть.
2) Визнання i винагорода акцiонерiв з довгостроко-вими прiоритетами за допомогою традицшних фiнансовиx меxанiзмiв.
3) Побудова системи винагороди менеджер!в з ура-хуванням створено'1 вартостi у довгостроковому перюдь
4) Надкення директоров мандатом на виконання фку-цiарниx о6ов'язк1в, як1 гарантують створення вар-тост1 з урахуванням iнтересiв широкого сп^втова-риства зацжавлених оаб, та з урахуванням сощаль-ного й економiчного впливу д1яльност1 компанй, що мае стати частиною ïx управлшських обов'язк^в.
5) Включення сощальних, екологiчниx та шших по-д16них показникiв до корпоративно'1 зв1тност1, бухгалтерських баланав та розкриття шформацп про ринки.
6) Не повинно бути компромку м1ж тим, що е сощ-ально бажаним, i тим, що е економ!чно обгрунто-ваним для корпорацй.
7) Створення стимулов для того, щоб шституцюнальш швестори пiдтримували довгострокове створення економiчноï та сощально'1 вартостi [23, с. 3].
Наведет принципи свгдчать про створення норма-тивних та оргашзацшних передумов для глибоко'1 гмпле-ментацп моделг сталого економгчного розвитку у всг сфери дгяльностг, насамперед, бгзнесу як основно'1 ланки еконо-мгчно'1 системи, що генеруе доходи та позитивнг змгни.
У свил привабливостг концепцп сталого розвитку для бгзнесу заслуговують на увагу результати опитування вищого кергвництва провгдних корпорацш щодо к бачення перспектив впровадження засад сталого розвитку у дгяль-нгсть пгдконтрольних корпорацш:
1) 93 % кергвникгв розглядають сталгсть як важливий чинник для майбутнього успгху свое'1 корпорацп.
2) 72 % кершникш вважають освгту глобальною проблемою в галузг розвитку та найбгльш важливих ргшень для майбутнього успгху 1хнього бгзнесу. Змгна клгмату е другою проблемою, яку видкили 66 % респондентгв.
3) 58 % кергвникш визначити споживачгв як найваж-ливгшу групу з числа зацгкавлених осгб, якг будуть впливати на методи управлшня. 45 % респондента визначили спшробгтниив як другу важливу групу зацгкавлених осгб.
4) 91 % кершникш повгдомили, що 1хня корпорацгя буде використовувати новг технологи (наприклад, поновлюванг джерела енергп, енергоефектив-нгсть, шформацшш та комушкацшш технологи) для виргшення питань сталого розвитку протягом наступних п'яти рокгв.
5) 96 % кершникш вважають, що аспекти сталого розвитку повиннг бути повнгстю штегроваш у стра-теггю та операцп корпорацп (у поргвняннг з 72 % в 2007 роцг ).
6) 49 % кершникш визначили складшсть реалгзаци кон-
цепци через невгдповгднгсть чинних функцгй управлшня, якг перешкоджають здгйсненню комплексного в масштабах всга корпорацп шдходу до сталостг.
7) 88 % кергвникгв вважають, що критери сталого розвитку повиннг бути штегроваш впродовж всього 1х ланцюжка поставок. Ткьки 54 % вважають, що сталгсть мае бути досягнута в рамках 1х корпорацп [1, с. 13 - 14].
На тдставг вищенаведених результатгв опитувань можна зробити висновок, що на сьогоднг бкьшгсть провгд-них свгтових корпорацш пов'язують 1х майбутнгй розвиток з принципами сталого розвитку. Корпорацп планують гмп-лементувати засади сталого розвитку у свою стратеггю та дгяльнгсть, що дозволить досягти конкурентних переваг.
Висновки. За результатами проведеного дослгджен-ня можна зробити таи висновки:
1. 1снуе широкий спектр думок щодо сутнгсних характеристик та домгнантних акцентгв сталого розвитку корпорацш. На сьогоднг не гснуе загаль-новизнаного трактування дефшщп. Спрощено пгд сталим розвитком корпорацп розумгють цглий комплекс чинникгв, якг вгдповгдають основним складовим триедино'1 концепци сталого розвитку та в сукупностг впливають на формування гмгджу корпораци у бгзнесовому середовищг та сощумг.
2. Концепщя сталого розвитку корпорацш Грунту-еться на теоретичних засадах стейкхолдерського пгдходу, е ÏÏ розвитком.
3. На наш погляд, трактування дефшщп «сталий розвиток корпорацп» мае поеднувати у собг три аспекти: по-перше, це еднгсть економгчно'1, еколо-пчно'1 та сощально'1 перспектив (цкей) дгяльностг корпораци, по-друге, забезпечення ïï довгостро-кового розвитку та створення довгостроково'1 вартостг для стейкхолдерш; по-трете, забезпечення корпоративно'1 стшкостг за рахунок управлшня ризиками. Нашому розумгнню концепцп сталого розвитку корпорацп вгдповгдае ïï трактування як стратеггчного управлгнського шдходу, нацгленого на створення довгостроково'1 вартостг для всгх стейкхолдергв (i ниншнк, i майбутнгх поколгнь) за рахунок збалансування фшансових i нефгнан-сових цкей, ефективного використання наявних ресурсгв (кашталш), гмплементацп концепцп корпоративно'1 сощально'1 вгдповгдальностг та використання можливостей й управлшня ризиками, якг виникають в результата економгчного, соцгаль-ного й екологгчного розвитку.
4. Можна видглити три теоретичнг пгдходи до трактування сутностг сталого розвитку корпорацш: нормативний тдхгд, шновацшний тдхгд та тдхгд, спрямований на збереження субстанци катталу.
Перспективами подальших дослгджень у даному на-прямг е вдосконалення теоретико-методологгчних засад концепцп сталого розвитку корпорацш з метою переведен-ня теорп у площину практичних заходш.
Л1ТЕРАТУРА
1. A New Era of Sustainability: UN Global Compact-Accen-ture CEO Study / UN Global Compact, 2010. - 60 р.
2. Elkington J. Cannibals With Forks: The Triple Bottom Line of 21st Century Business / J. Elkington. - Oxford : Capstone Publishing, 1997. - 410 р.
3. Hauff M. Nachhaltige Entwicklung - Grundlagen und Umsetzung / M. Hauff, A. Kleine. - München : Oldenbourg Wissenschaftsverlag, 2009. - 241 s.
4. Schaltegger S. Nachhaltigkeitsmanagement in Unternehmen - Konzepte und Instrumente zur nachhaltigen Unternehmensentwicklung / S. Schaltegger, C. Herzig, O. Kleiber, J. Müller. -Studie in Zusammenarbeit mit dem BMU und BDI, Bonn - Berlin, 2002. - S. 15 - 16.
5. Thompson M. Cost effectiveness of CSR over time / M. Thompson. - Global Ethics Forum, Geneva - UNO, 2009, July 2 -3. - 21 р.
6. Olsen E. Searching for Sustainability: Value Creation in an Era of Diminished Expectation. The Value Creators Report / E. Olsen, F. Plaschke, D. Stelter. - Boston Consulting Group, October 2009. - 52 р.
7. INSTITUT FÜR ÖKOLOGISCHE WIRTSCHAFTSPRÜFUNG (IÖW) (2011): Handlungsfelder unternehmerische Nachhaltigkeit -Praxisbeispiele und Entwicklungsbedarf [Електронний ресурс]. -Режим доступу : http://www.innovative-nachhaltigkeit.de/ htdocs_de/df/Handlungsfelder_unternehmerischer_Nachhaltig-keit_web.pdf
8. ISO 26000 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.iso.org/iso/ru/home/standards/iso26000.htm
9. Eppel J. Sustainable development and environment: A renewed effort in the OECD / J. Eppel // Environment, Development and Sustainability. - 1999. - Vol. 1. - P. 41 - 53.
10. Godfrey P. C. The relationship between corporate social responsibility and shareholder value: an empirical test of the risk management hypothesis / P .C. Godfrey, C. B. Merrill, J. M. Hansen // Strategic Management Journal. - 2009. - Vol. 30, Issue 4. - P. 425 - 445.
11. Porter M. E. Strategy&Society: The link between competitive advantage and corporate social responsibility / M. E. Porter, M. R. Kramer // Harvard Business Review. - 2006. - Vol. 84 (12). - P. 78 - 92.
12. Dyllick T. Beyond the business case for corporate sus-tainability / T. Dyllick, K. Hockerts // Business Strategy and the Environment. - 2002. - Vol. 11 (2). - S. 130 - 141.
13. The 21st Century Corporation: the Ceres roadmap for sustainability. - Ceres, 2010. - 86 p.
14. Александров I. О. Стратепя сталого розвитку регюну : монографiя / I. О. Александров, О. В. Половян, О. Ф. Коновалов, О. В. Логачова, М. Ю. Тарасова; [за заг. ред. д. е. н. I. О. Александрова / НАН Укра'ни. 1н-т економти промисловосп НАН УкраТ-ни]. - Донецьк : Вид-во «Ноулщж», 2010. - 204 с.
15. Костирко Л. А. Фшансовий мехашзм сталого розвитку тдприсмств: стратепчш оркнтири, системи забезпечення, адапта^я : монографiя / Л. А. Костирко. - Луганськ : Вид-во «Но-улщж», 2012. - 474 с.
16. Рогов Г. Фiнансовi мехаызми трансформацп еконо-мiчного зростання у сталий розвиток / Г. Рогов // Eкономiст. -2012. - № 6. - С. 25 - 27.
17. Ланговой В. О. Тенденци реалiзацiТ концепцй' сталого розвитку у виробничо-фшансовш та швестицшнш дiяльностi корпорацш Укра'ни / В. О. Ланговой // Бiзнес 1нформ. - 2014. -№ 10. - С. 56 - 66.
18. Нацюнальна парадигма сталого розвитку УкраТ'ни / За заг. ред. академк НАН УкраТ'ни, д. т. н., проф., засл. дiяча науки i техшки Укра'ни Б. £. Патона. - К. : ДУ «1нститут економти природокористування та сталого розвитку НАНУ», 2012. - 72 с.
19. Müller-Christ G. Quo vadis Umweltmanagement? -Entwicklungsperspektiven einer nachhaltigkeitsorientierten Managementlehre / G. Müller-Christ, M. Hülsmann // Die Betriebswirtschaft. - 2003. - 63. Jg., -Heft 3, S. 267.
20. Hülsmann M. Bezugspunkte zwischen Strategischem Management und Nachhaltigkeit / M. Hülsmann, G. Müller-Christ, H.-D. Hassis. - Betriebswirtschaftslehre und Nachhaltigkeit. -Bestandsaufnahme und Forschungsprogrammatik, Wiesbaden, 2004. - S. 42.
21. Preuss Lutz. Innovative CSR: A Framework for Anchoring Corporate Social Responsibility in the Innovation Literature / L. Preuss // The Journal of Corporate Citizenship. - Summer 2011. -P. 17 - 35.
22. Бистряков I. Просторовi аспекти сталого розвитку: постнекласичний дискурс / I. Бистряков, В. Пилитв // Eкономiч-на теорiя. - 2013. - № 2. - С. 5 - 15.
23. Global Agenda Council on the Role of Business 2012 // World Economic Forum. - March 2012. - 14 р.
REFERENCES
Anokhin, S. N. Osnovy ekonomicheskoy ustoychivosti pro-mA New Era of Sustainability: UN Global Compact-Accenture CEO Study: UN Global Compact, 2010.
Aleksandrov, I. O. et al. Stratehiia staloho rozvytku rehionu [The strategy of sustainable development]. Donetsk: Noulidzh, 2010.
Bystriakov, I., and Pylypiv, V. "Prostorovi aspekty staloho rozvytku: postneklasychnyi dyskurs" [Spatial aspects of sustainable development: Postnonclassical discourse]. Ekonomichna teoriia, no. 2 (2013): 5-15.
Dyllick, T., and Hockerts, K. "Beyond the business case for corporate sustainability"Business Strategy and the Environment vol. 11 (2) (2002): 130-141.
Eppel, J. "Sustainable development and environment: A renewed effort in the OECD"Environment, Development and Sustainability vol. 1 (1999): 41-53.
Elkington, J. Cannibals With Forks: The Triple Bottom Line of 21st Century BusinessOxford: Capstone Publishing, 1997.
Godfrey, P. C., Merrill, C. B., and Hansen, J. M. "The relationship between corporate social responsibility and shareholder value: an empirical test of the risk management hypothesis"Strategic Management Journal vol. 30, no. 4 (2009): 425-445.
"Global Agenda Council on the Role of Business 2012"World Economic Forum, March (2012).
"Handlungsfelder unternehmerische Nachhaltigkeit - Praxisbeispiele und Entwicklungsbedarf" INSTITUT FUR OKOLOGISCHE WIRTSCHAFTSPRÜFUNG (IOW). http://www.innovative-nach-haltigkeit.de/htdocs_de/>df/Handlungsfelder_unternehmerisch-er_Nachhaltigkeit_web.pdf
Hulsmann, M., Muller-Christ, G., and Hassis, H. -D. "Bezugspunkte zwischen Strategischem Management und Nachhaltigkeit" In Betriebswirtschaftslehre und NachhaltigkeitWiesbaden, 2004.
Hauff, M., and Kleine, A. Nachhaltige Entwicklung - Grundlagen und UmsetzungMunchen: Oldenbourg Wissenschaftsverlag, 2009.
"ISO 26000" http://www.iso.org/iso/ru/home/standards/ iso26000.htm
Kostyrko, L. A. Finansovyi mekhanizm staloho rozvytku pidpryiemstv: stratehichni oriientyry, systemy zabezpechennia, adaptatsiia [The financial mechanism of sustainable development of enterprises, strategic objectives, system software adaptation]. Luhansk: Noulidzh, 2012.
Lanhovoi, V. O. "Tendentsii realizatsii kontseptsii staloho rozvytku u vyrobnycho-finansovii ta investytsiinii diialnosti korporatsii Ukrainy" [Trends in the implementation of sustainable development in the industrial and financial corporations and investment activities Ukraine]. Biznes Inform, no. 10 (2014): 56-66.
Muller-Christ, G., and Hulsmann, M."Quo vadis Umweltmanagement? - Entwicklungsperspektiven einer nachhaltigkeitsorientierten Managementlehre"Die Betriebswirtschaft vol. 3, no. 63 (2003): 267-.
Natsionalna paradyhma staloho rozvytku Ukrainy [National sustainable development paradigm Ukraine]. Kyiv: DU «Instytut ekonomiky pryrodokorystuvannia ta staloho rozvytku NANU», 2012.
Olsen, E., Plaschke, F., and Stelter, D. Searching for Sustainability: Value Creation in an Era of Diminished Expectation. The Value Creators Report: Boston Consulting Group, 2009.
Preuss, L. "Innovative CSR: A Framework for Anchoring Corporate Social Responsibility in the Innovation Literature"The Journal of Corporate Citizenship, Summer (2011): 17-35.
Porter, M. E., and Kramer, M. R. "Strategy&Society: The link between competitive advantage and corporate social responsibility"Harvard Business Review vol. 84 (12) (2006): 78-92.
Rohov, H. "Finansovi mekhanizmy transformatsii ekonom-ichnoho zrostannia u stalyi rozvytok" [Financial mechanisms of transformation of economic growth to sustainable development]. Ekonomist, no. 6 (2012): 25-27.
Schaltegger, S. et al. "Nachhaltigkeitsmanagement in Unternehmen - Konzepte und Instrumente zur nachhaltigen Unternehmensentwicklung" In Studie in Zusammenarbeit mit dem BMU und BD, 15-16. Bonn - Berlin, 2002.
The 21st Century Corporation: the Ceres roadmap for sus-tainabilityCeres, 2010.
Thompson, M. "Cost effectiveness of CSR over time"Global Ethics Forum. Geneva: UNO, 2009.
