CC BY
1ECONOMIC SCIENCES
УДК 631.15:658.11
Калнченко В.М.
AcnipaHm Сумського нацюнального аграрногоyuieepcumemy, м. Суми, Укра'ша,
https://orcid.org/0009-0005-0758-5392 DOI: 10.24412/2520-6990-2023-17176-21-24 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧН1 ЗАСАДИ ОБГРУНТУВАННЯ ВИРОБНИЧИХ ТИП1В АГРАРНИХ ЩДПРИеМСТВ НА СшЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ товарних ринках
Kalinichenko V.M.
Postgraduate student of Sumy National Agrarian University, Sumy, Ukraine
THEORETICAL AND METHODOLOGICAL PRINCIPLES OF JUSTIFICATION OF PRODUCTION TYPES OF AGRICULTURAL ENTERPRISES ON AGRICULTURAL COMMODITY MARKETS
АнотацЯ
У статтi розкрито теоpетичнi та методичнi засади iдентифiкацii та рацюналгзацИ типологи аг-рарних тдприемств з урахуванням ринкових умов детермтаци товарно'1' спецiалiзацii. Обтрунтовано ти-пологт аграрних тдприемств на критерп спецiалiзацii. Узагальнено перелк методiв дослiдження щодо здтснення виробничо'1' типнаци альськогосподарських товаровиробниюв. Abstract
The article reveals the theoretical and methodological principles of identification and rationalization of the typology of agricultural enterprises, considering the market conditions for determining commodity specialization. The typology of farming enterprises based on specialization criteria is substantiated. The list of research methods for the implementation of production typification of agricultural producers is summarized.
Ключовi слова: спецiалiзацiя, товарна структура, поеднання галузей, аграрт тдприемства, системи управлтня.
Keywords: specialization, commodity structure, combination of industries, agricultural enterprises, management systems.
Постановка проблеми. Слад зазначити, що нерацюнальна структура виробництва сшьськогос-подарсько! продукци аграрним пщприемством зав-жди е економ!чно, соцально, а в ряд1 випадшв i еко-лопчно небезпечною в контекст! виршення за-вдань розвитку. Саме тому рацiоналiзацiя товарно! та галузево! спецiалiзацü е ефективним засобом по-долання внутршньогосподарських диспропорцш та стану розбалансованосп д1яльносл аграрних пщприемств в контексп пвдвищення ефективносп !х функцюнування.
Тишзац1я сшьськогосподарських тдприемств допомагае обгрунтовано виршувати питання пла-нування та оргашзацп виробництва. Оскшьки гос-подарства певного виробничого типу мають схож природно-економiчнi умови, показники розвитку галузей у кращих господарствах можна поширити на групу пвдприемств, яш належать до цього виробничого типу. Отже, матерiали типiзацü' сшьськогосподарських пщприемств використовують при плануванш i обгрунтуваннi зонально! спецiалiзацü, визначаючи можливий ршень виробництва продукци р!зних галузей i необхiднi для забезпечення пе-редбаченого обсягу виробництва продукци матерь ально-технiчнi ресурси.
Анатз останшх досл1джень i публiкацiй. На-уковими питаниям ефективного функцiонування аграрного виробництва на засадах рацiоналiзацü структури суб'ектш господарювання галузi, по-
шуку обгрунтованого спшвщношення галузей сшь-ськогосподарського виробництва присвячеш ро-боти В.Я. Амбросова, О.Ю. Амосова, П.С. Березш-ського, О.М. Вишневсько!, М.В. Зубця, О.С. Виха-нського, I.I. Лушнова, А.1. Онищенка, В.Й. Пасхавера, П.М. Макаренка, Т.Г. Маренич, В.Я. Месель-Веселяка, С.О. Осадчого, В.М. Онеп-но!, В.В. Писаренка, О.С. Пономарьова, П.Т. Саб-лука, В.Й. Шияна та багатьох шших дослщникш. Не дивлячись на глибину та багатоаспектнiсть дос-лвджень вказаних авторш, значна кшьшсть пробле-мних питань управлшня процесами рацюнал!защ! товарно! спецiалiзацi! аграрних пщприемств потре-буе подальшого системного наукового пророб-лення.
Мета CTaTTi: розкрити теоретичш та методи-чш засади щентифшаци та рацiоналiзацi! типологй' аграрних пщприемств з урахуванням ринкових умов детермшаци товарно! спещал!заци
Виклад основного MaTepi^y. Ольськогоспо-дарсьш пвдприемства певних зон, районш, крш осо-бливостей, мають i спшьш риси. Под!бшсть приро-дно-економ!чних умов господарств впливае на !хню спешал!зацш, ршень штенсивносп виробництва так, що в тш чи шшш зон! складаеться приб-лизно однакова, типова структура виробництва в пщприемствах.
Виробничий тип - це сукупшсть господарств, як1 виробляють певну сшьськогосподарську проду-
БСОШМГС 8С1Б1ЧСБ8 / «ШЦШ(Ш1УМ-ШУГМа1> 2023
22
кцш, маючи приблизно однаков1 спец1ал1зац1ю 1 га-лузеву структуру, близьш показники р1вня штенси-вносп й економ1чно! ефективносп виробництва. Господарства певного виробничого типу мають сш-льт риси оргатзацп рослинницьких 1 тваринниць-ких галузей, характерт для дано! природно-еконо-м1чно! зони.
Необхвдшсть класифшаци та тишзаци сшьсь-когосподарських товаровиробник1в визначаеться виходячи з таких основних цшей 11 подальшого ви-користання на державному р1вт управлшня [1]: а) планування (розподш товаровиробникш на класи е визначальним при плануванш розвитку аграрного сектора економжи та проваджент комплексу захо-дш з цшьово! державно! пiдгримки та регулювання окремих сiльськогосподарських виробництв); б) макроекономiчне прогнозування (типологи необ-хвдш для розумшня механiзмiв регулювального впливу на окремi виробничi типи сшьгосптоварови-робникiв й оцшювання його насладив); в) узагаль-нення провщного досвщу (типологи дають можли-вiсть визначити найкращ господарства iз сукупно-сл певного виробничого типу або класу для подальшого детального аналiзу); г) забезпечення взаемозв'язку м1ж р1внями управлшня (типологи дають можливiсть змшити масштаб дослвджень, тим самим провести екстраполяцш прогнозних оцшок впливу певних стратепчних ршень на галу-зевому й територiальному р1внях управлшня).
Серед виробничих тип1в господарств розрiзня-ють таю, що фактично склалися, i рацюнальш. Тому типiзацiю сiльськогосподарських пвдпри-емств здшснюють двома етапами: видшяють типи господарств, яш фактично склалися; розробляють рацiональнi виробничi типи сшьськогосподарських пщприемств.
Виробничi типи господарств, як1 фактично склалися протягом ряду рошв, вщображують масо-вий досвщ ведения виробництва, проте вони мо-жуть не ввдображати останн1х досягнень науки i пе-редово1 практики ведення господарства.
Рацiональнi виробничi типи пщприемств треба створювати з урахуванням найновших досягнень науки i передово! практики оргашзаци сiльськогос-подарського виробництва.
У зв'язку з деякими вiдмiнностями в природно-економiчних умовах пiдприемств у межах певного виробничого типу можна видiлити илька пщтишв за поеднанням галузей, ршнем iнтенсивностi виробництва, особливостями його оргашзаци тощо.
Через рiзноманiтнiсть природно-економiчних умов в Украш функцiонують сшьськогосподарсьш пщприемства рiзних виробничих тишв i п1дтип1в. За даними наукових дослвджень, у рiзних грунтово-клiматичних зонах Укра1ни переважають такi виро-бничi типи сiльськогосподарських пщприемств:
• у Полкькш зонi - льонарсько-молочнi, мо-лочно-картоплярськ1, свиновiдгодiвельнi, скотовщ-годiвельнi, скотарсько-картоплярсьш;
• у Лiсостепу - скотарсько-бурякшницьш, буряко-молочнi, скотарсько-зерновi, буряко-скота-рськi, скотоввдгодшельш, свиновiдгодiвельнi та ш.;
• у степових районах - зерново-скотарсьш, скотарсько-зернов^ скотовiдгодiвельнi, свиновщ-годiвельнi, вiвчарськi, птахiвницькi, сад1вницьш, виноградарськi та ш.;
• у примкьких зонах великих мкт i промис-лових центр1в - овочево-молочш, молочно-овочевi, овоче-картоплярсько-молочнi, плодово-ягiднi, сви-новiдгодiвельнi, птах1вницьк1 та ш.
Утворення агропромислових структур за про-дуктовою ознакою передбачае необхiднiсть як тишзаци пвдприемств за 1х напрямом спещатзаци, так i виокремлення у склащ национально! економжи агропромислового комплексу, що, у свою чергу, мае складатися з продуктових пщкомплекс1в. Про-дуктовий пщкомплекс являе собою сукупнiсть виробничих господарств, а також переробних i обслу-говуючих пвдприемств, об'еднаних контрактними вщносинами чи вщносинами власност! В основу формування таких пвдкомплексш, за дослвджен-нями О. Попкова, покладеш такi принципи: а) ура-хування регiональних особливостей розвитку галузей; б) виробництво однорвдно! кшцево! продукци, пов'язано! з використанням певного виду сшьсько-господарсько! сировини; в) урахування наявно! га-лузево! структури агропромислового комплексу; г) наявнiсть псних технологiчних та економiчних зв'язшв м1ж вертикально штегрованими галузями; г) едтсть економiчних iнтересiв, коли загальною метою е задоволення потреб споживач1в у шнцевш продукци конкретного виду; д) виршення сощаль-них та еколопчних проблем [2]. При цьому проду-ктова структура, на вщмшу вщ галузево!, забезпе-чуе орiентацiю штеграцшних формувань на шнце-вий результат з метою удосконалення технологiй та систем оргата^' виробництва i управлшня ним, збуту готово! продукци, регулювання економiчних взаемоввдносин м1ж учасниками, що робить !х бшьш конкурентоспроможними на ринку [3].
Виробнича типолопя сiльськогосподарських пщприемств та сшьськогосподарське районування, напевно, найстарiшi i чи не един роздiли предметно! обласп соцiально-економiчно! географi!, як1 ще можуть пщтримувати, власне, географiчну специ-фшу цiе! науки. Враховуючи, що сшьське господар-ство - найбшьш наближена за типом речовинноене-ргетичних вщносин до природних екосистем га-лузь, пошук таких форм його ведення (спещатзацп), якi б вщповщали природним мож-ливостям конкретно! територi!, е, напевно, голов-ним завданням, виршення якого повинш взяти на себе економшо-географи [4]. З шшого боку, «розтя-гнутий у часЬ>, а тому зовншньо непомiтний вплив сшьського господарства на ландшафти являе собою чи не найбшьшу небезпеку, вгд подолання яко! за-лежить виживання людства [5]. Саме з цього вихо-дить актуальнiсть i практична спрямовансть подiб-них дослгджень. Намагання «вписати» с1льськогос-подарську дiяльнiсть в наявний бюклшатичний потенцiал мае давню юторш, а методика таких до-слвджень мае багаторiчнi напрацьованi традицi!, яш йдуть коренями до перших робгт з с1льськогоспо-дарського районування та типологи сшьського господарства [6]. Бшьше того, проблема «вписання»
сшьськогосподарсько! спецiалiзацii в наявнi приро-днi ландшафти завжди залишатиметься головною проблемою збалансованого природокористування. У р^ ж некоректного «вписання» окремi галузi сшьського господарства поступово, але впевнено i непомiтно «висмоктують» iз природи бiоресурсний потенцiал, полишаючи бiосферу Г! головного багат-ства - природно! родючостi грунтш [7].
Здшснення виробничо! типiзацi! сшьськогос-подарських товаровиробникш вимагае застосу-вання як загальнонаукових, так i спецiальних мето-дш дослвджень. Процес класифiкацi! та типiзацii сшьськогосподарських товаровиробникiв здшсню-еться iз застосуванням таких методш:
1. Метод вивчення та узагальнення масового досввду. Суть його полягае у статистичнш обробщ рiчних звiтiв сiльгосптоваровиробникiв. Масовi дат дозволяють установити, в якш мiрi результати господарсько! дiяльностi залежать вщ напряму спе-цiалiзацi! та системи господарства. Обмеженнями цього методу е те, що: а) подан у рiчних звiтах результати господарсько! д1яльносп сшьськогоспо-дарських товаровиробникiв залежать вщ низки об'ективних та суб'ективних причин i точно не по-казують власне «чистого» результату господарю-вання; б) не завжди можна чiтко встановити, як саме впливае дослвджуваний фактор на результати його господарсько! д1яльносп.
2. Метод монографiчного вивчення досвщу передових господарств. За допомогою цього методу дослвджуються не вс сшьгосптоваровироб-ники, а лише п, якi досягли найкращих результат господарсько! дiяльностi. На основi узагальнення досввду передових господарств е можливосп для певних об'ективних висновкш про !хнш виробни-чий тип. Вадою цього методу е те, що досвщ передових господарств не е масовим, а отже досить iмо-вiрно, що висош результати господарсько! д1яльно-стi могли спричинити й iншi фактори (у тому чи^ й випадковi), крш вiдiбраних для типiзацi!.
3. Розрахунково-конструктивний метод. На пiдставi планових показникш розвитку, наявних ре-сурсiв, резервш щдвищення ефективностi господа-рювання, усталено! органiзацiйно! структури господарства та шших факторш розраховують перспе-ктивш параметри за рiзними виробничими типами та напрямами спецiалiзацi!. У наукових дослвджен-нях з питань виробничо! тишзаци цей метод засто-совуеться як узагальнювальний i базуеться на результатах попередшх розрахункш.
4. Нормативно-розрахунковий метод. Цей метод передбачае проведення розрахункш типоло-гiчних груп на основi нормованих синтетичних показникш iз застосуванням заздалегдь визначеного критерш ввднесення господарств до певно! групи чи класу. Цей метод наразi е базовим у методологи Свростату.
5. Метод поелементного поршняння дшльно-стi господарств. На основi максимально можливого набору статистичних даних про склад, соцiальнi, економiчнi, техншо-технолопчш, природно-с1льсь-
когосподарськi та iншi параметри товаровиробни-к1в провадиться !хня класифiкацiя, групування й розподiл за однорщними типами.
6. Метод експертних оцшок. Побудова типо-логi! здшснюеться шляхом узагальнення думки фа-хiвцiв-експертiв, а iнколи й самих керiвникiв господарств. Сфера застосування цього методу умовно подшяеться на двi частини: а) за його допомогою оцшюються показники, якi фактично неможливо вимiряти або оцiнити iншим методом; б) думка ек-спертiв е визначальною пiд час вибору кращих ва-рiантiв iз сукупностi можливих, тобто встанов-лення найбiльш рацюнального виробничого типу. Перевагою метода е вщносно малi витрати часу та коштш на вишукування, а недолжом - потреба в до-вщниках економiстiв-аграрникiв для формування бiльш-менш об'ективно! точки зору експертiв.
7. Метод узагальненого колективного ранжу-вання. З урахуванням iнформацi!' про наявну вар-тiсть активiв та джерел !х утворення проводиться ранжування сiльських господарств для виокрем-лення соцiально-економiчних клаав за рiвнем бiд-ностi та ресурсозабезпеченост!
8. Економiко-статистичний метод (метод ста-тистичного групування). Згiдно iз ним, досвiд передових господарств, масовий досвщ, набутий на ос-новi аналiзованих рiчних звiтiв, узагальнюеться шляхом побудови груп господарств. Статистичш групування дають змогу нiвелювати випа,дковi фактори та визначати загальну тенденцiю змiн спецi-алiзацi! виробництва, !! впливу на ефективнiсть господарсько! дiяльностi, а також сформувати зага-льне уявлення про виробничий тип. При побудовi груп додатково використовують кластерний та дис-кримшантний аналiзи.
9. Багатовимiрний аналiз даних. Цей метод у науковш лiтературi розглядаеться як якiсний аналог методу експертних оцшок, оскшьки на основi рiзноманiтних даних про сшьгосптоваровиробни-кiв математично формуються типологiчнi класи i групи з вiдповiдними статистичними оц1нками яко-стi.
Висновки. Обгрунтовано типолог1ю аграрних пiдприемств на критери спецiалiзацi! шляхом видi-лення глибоко спецiалiзованих, спецiалiзованих та неспецiалiзованих шдприемств на основi встанов-лення параметрш !х под1лу на вказанi групи з ура-хуванням виробничих можливостей та ринкового потенщалу п1дприемства та його продукци. Узага-льнено перелш метод1в дослiдження щодо здiйс-нення виробничо! типiзацi! сiльськогосподарських товаровиробник1в. Bri методи, що застосовуються при проведенш виробничо! типiзацi!, мають як сво! переваги, так i вади, однак найб1льш перспектив-ними iз них е п, що базуються на економшо-стати-стичних розрахунках i генетичних алгоритмах.
Список використаних джерел
1. Typology Construction, a Way of Dealing with Farm Diversity: General Guidelines for Humidtropics / [Alvarez S., Paas W., Descheemaeker K., et al.]. Wageningen: Humidtropics, 2014. 36 p.
ECONOMIC SCIENCES / «ШУШМУМ-ШУГМа^» 2023
24_
2. Попков А.А. Аграрная экономика Беларуси: опыт, проблемы, перспективы. Мн.: Беларусь, 2006. 319 с.
3. Стратегия устойчивости развития АПК -продовольственная безопасность / [Гусаков В.Г., Попков А.А., Ильина З.М. и др.]; под ред. В.Г. Гу-сакова. Мн.: Белорус. наука, 2008. 514 с.
4. Агроекосистема. Сонько С.П., Созшов О.О.: Еколопчна енциклопедгя: У 3т. / Редколет: А.В. Толстоухов (головний редактор) та ш. К.:ТОВ «Центр еколопчно! освгги та шформаци», 2006. Т.1. С. 14.
5. Лосев К.С. Бюджет антропогенного углерода и роль екосистем в его эмиссии и стоке в глобальном и континентальном масштабах. Страны и
регионы на пути к сбалансированному развитию. Сборник научных трудов. Киев, «Академпери-одика», 2003. С.36-41.
6. Kostrowicki J. The Typology of Word Agriculture, Warsaw, 1974.
7. Сонько С.П. Досвщ створення елементар-hoï Г1С «Оцшка еколопчного впливу сшьського го-сподарства на ландшафти Черкасько! обласл». Пе-рспективи розвитку лкового i садовопаркового го-сподарства: Матерiали науково! конференцiï. Умань: Вiзавi, 2015. С. 18-23.
