CC BY
19
1ННОВАЦ1ЙН1ПРОЦЕСИ В OCBITI: 1СТОРИКО-ПЕДАГОГ1ЧНИЙ АСПЕКТ
УДК 372.894:93 Алла КРАМАРЕНКО
ТЕОРЕТИЧН1 ЗАСАДИ 1ННОВАЦ1ЙНИХ ПРОЦЕС1В В OCBITI
У cmammi проаналгзовано шляхи реформування нацюнальноi системы oceimu на сучасному emani розвитку; визначено змгст шновацшних процеав в oceimi; обхрунтовано предмет i заедания oceimmoi тноватики, концептуальт положения проектування ефективних oceimmx технологш.
В статье раскрыты направления реформирования национальной системы образования на современном этапе развития; определено содержание инновационных процессов в образовании; обосновано предмет и задания образовательной инноватики, концептуальные положения проектирования эффективных образовательных технологий.
Peculiarities of applying of innovation by teachers. The article scientifically grounded and approved model ofprocess of introduction of innovation technologies in an educational process; methodology and his technology of attractors structure.
1з прийняттям гумашстично! парадигмы освгги та поширенням педагопчних дослщжень, об'ектом яких е оновлеш форми навчання, педагопчних метод1в та технологш шновацшного характеру виникла необхвдшсть коригування завдань, що стоять перед освпюю Украши. Реформування впчизняно! системи осв1ти, шдкреслюе О. Сльникова, починаеться 3i змши прюритеив та вироблення основних принцишв, змюту, форм i метод ¡в управлшня шновацшними процесами [3, с. 8].
На сучасному еташ розвитку нацюнального шкшьництва нов1 педагопчш технологи розробляють у теоретичному i дидактичному аспектах. Разом з цим активно вивчаеться досввд науково-практичних шновацш. Насамперед можна видшити роботи Ю. Бабанського, М. Башмакова, В. Безпалька, I. Бома, В. Давидова, Л. Занкова, О. Киричука, М. Кларша, В. Лозово!, Дж. Майер, М. Махмутова, О. Пехоти, О. Пометун, Р. Реванса, Г. Селевка, М. Скрипника, К. Стоута, Дж. Шнайдера та ш.
Основним проблемам осв1тньо! шноватики в сучасн1й Teopii' i практищ присвячено досл1дження Л. Бурково!, Л. Даниленко, I. Дичювсько!, Д. Джонсона, О. Козлово!, М. Крюгера, А. ГПдласого. О. Попово1, I. Пригожина, К. Ушакова, А. Хуторського, Н. Юсуфбеково! та iH.
Водночас, ми погоджуемося з думкою Л. Млочешек стосовно того, що впровадження нових технологш у сучасну педагопчну практику зд1йснюеться дуже пов1льно, а шод1 спостершаеться мехашчне копшвання цих технологий [5, с. 233].
Мета cmammi — висв1тлити теоретичш засади шновацшних npoueciB в освт.
Так, у сощально-психолопчному acneicri ¡нновац1я — нововведения, змша, оновлення; новий пщх1д, створення яюсно нового, викорисгання в1домого в шших ц1лях [2, с. 340]. Ро'зрпняють соц1ально-економ1чн1, орган1зац1йно-управл1нськ1, техн1ко-технолопчн1 ¡HHOBauii. 1нновац1йна д1яльн1сть не п1ддаеться формалпацп. потребуе врахування людського фактора, зокрема переборення соц1ально-психолопчних 6ap'epiB. Подоланню 1х сприяють: урахування установок, ц1нн1сних ор1ентацш, етичних норм повед1нки; застосування сошально-психолопчних метод1в активного навчання учасниюв процесу для розвитку в них шновацшних зд1бностей, формування готовност1 до сприйняття та участ1 в ¡нновац1йних заходах.
Термш «¡нновац1я» ув1йшов до вжитку в 40-i роки XX столптя. Спочатку його використовували н1мецью та австршсью науковц1 при анал1з1 сошально-еконо\пчни\ i.
технолопчних ироцеав. Незважаючи на широке використання цього поняття, доел немае ш загально! теорм самих шновацшних ироцеав. ш спещально! теорм оевггньо! ¡нноватики.
Анал1з шновацшних ироцеав у нацюнальнш оевт потребуе поглиблено! теоретично! розробки категорш 1 принцишв нового наукового напряму. Вивчаючи шновацшш процеси в галуз1 оевгги, шноватика як наукова дисциплша покликана розкривати сутшсть 1х наукового проектування 1 мистецького втшення, виявляти законом!рш зв'язки \пж традищями та новащями.
Основними складовими оевггньо! ¡нноватики е: а) теор1я створення шновашй у систем! оевгги (педагопчна неолопя); б) методолопя сприйняття, ошнки та штериретацп нового в соцюлогн, дидактищ, психологи, менеджмент!; в) технолопя 1 доевщ практичного застосування оевггшх ¡нновашй.
Серед дослщницьких завдань оевггньо! ¡нноватики видшяють передуам таю: обгрунтування II \псця в систем! загальнонаукового 1 соц!ально-психолопчного знания; висв1тлення основних функц1й та 1х рол! в теоретичному осмисленн1 шлях ¡в реформування системи осв1ти; визначення перспектив функцюнування, розвитку й уиравл1ння навчально-виховними закладами; застосування 1 впровадження осв1тньо! ¡нноватики як критер1ально! оц1нки передового педагопчного досв1ду; розроблення ионят1йно-категор1ального апарату осв1тньо! ¡нноватики; розкриття тенденц1й розвитку шновацшних процеав у систем! нац1онально! осв1ти; и1дготовка рекомендац1й щодо практичного втшення шновацшних процеав.
В управлшш часто використовують поняття «шноващя» у вузькому тлумаченш: «¡нновац1я — продукт» та «шноващя — процес». Термш «¡нновац1я» також уживаеться для позначення процесу впровадження винаход1в у виробництво. 1снуе також поняття «¡нфраструктурна шноващя» (Я. Ван Дайн, К. Перес та ш). Це шновацн в шфраструктурних галузях: транспорт!, зв'язку, р!зних формах поеднання науки ! виробництва, оевт, соц!альн!й пол!тиц!. Тому шновацн в оевт характеризуються !нфраструктурн!стю, бо вони не само!зольоваш, а стають можливими лише за в!дпов!дних змш в !нших !нфраструктурних галузях. Найяскравший приклад — !нформац!йн! технолоп!.
Сучасна педагопка мае юлька п!дход!в до розв'язання проблеми шноватики. Визначимо таю типи навчання: 1) п!дтримуюче, спрямоване на в!дтворення окремо! культури, сощального доевщу ! сощально-культурно! системи загалом; 2) шновац!йне, яке стимулюе шновацшш зм!ни в !снуюч!й культур! та сощальному середовищ!, активно впливаючи на проблемш ситуац!!, що постають як перед окремою людиною, так ! перед сусп!льством; 3) шокове, яке спричиняють раптов! «вибухов!» зм!ни в житп людини ! сусп!льства.
Очевидно, що за сприятливих умов найбшыпого поширення мають набути два перших типи навчання. Тим часом у нашому шюльництв! доа переважае перший тип — шдтримуюче навчання. Ця невщповщшеть, на думку соц!олопв ! педагопв, багато в чому пояснюеться нешдготовлешетю сусп!льства до з!ткнення з новими ситуащями в соц!альному житп, аби своечасно й належним чином вщгукуватися на пол!тичн!, еколопчн!, економ!чш та !нш! проблеми. Тому шновацшшеть в!дносять як до дидактично! оргашзацн навчання, так ! до його сощально значущих результат!в. Загалом у розвитку теори навчального процесу в сучаснш педагопц! е два шляхи:
- модершзащя традиц!йного навчання, його переор!ентащя на ефективну орган!зац!ю засвоення визначених сощальних зразюв, досягнення чггко ф!ксованих еталон!в;
- !нновац!йний шдхщ до навчального процесу, де головною метою е особистюний розвиток тих, хто навчаеться. Перевага надаеться активним формам ! методам навчання (дискуая, д!алог, дшова гра та ш).
Оновлення системи осв!ти потребуе дослщження и !нноватики як окремо! синтетично! галуз! наукового знания. 1нтенсивний розвиток шновацшних процеав у сучасних умовах принципово змшюе стратепю управл!ння ними, осюльки стих!йн!сть, непосл!довн!сть,
непрофесшшсть [ некомпетентшсть при 1х поширенш дискредитують ¡дею ефективно! шноватики, гальмують II розвиток 1 впровадження в осв1тню практику.
Локальш. иеповш шновацшш перетвореиия не можуть дати позитивного результату. Нова фиоссфя осв1ти та нова парадигма осв1ти (зокрема еталони, мод ел! бажаного 1 потр1бного результату) потребують яюсно вищо! професшно! шдготовки викладача-дослщника, спроможного виршувати завдання культурного розвитку особистосп як громадянина та шдивщуальносп.
Неминуче виникае проблема вщбору н ай важл и в 1 шо го знания ( загальноосв1тнього. професшного), необхщного 1 достатнього для шдготовки яюсного спешал1ста. Тому робота щодо визначення навчального з\псту { його оновлення — одне з джерел шновацшних процеав у сучаснш освт. Оновлення потребують ус! ланки навчально-виховного процесу ¡. зокрема, вел оргашзацшш форми. Не випадково виникла потреба у створенш системи неперервно! оевтт Тенденщя до неперервносп осв1тнього процесу на р1вш особистосп потребуе як структурного, так 1 з\пстового його оновлення. 1де процес штеграцм рпних шдход1 в до навчання у св1товш практиш на тл1 нащонально! своерщност! систем осв1ти кожно! держави. 1нша тенденщя розвитку ¡нновашйних процеав — потреба вчител1в 1 виклада1пв у нових оевптах технолопях.
Будь-яке теоретичне знания потребуе засоб1в для практично! реалпацп. яю здебшыпого виступають у вигляд1 технолопй.
А. ЬПамчук. О. Падалка та О. Шпак вказують, що у другш половит XX стол1ття поняття «технологи» мщно увшшло в суспшьну св1до\псть 1 стало своерщним регулятором наукового та практичного мислення. Регулятивний вплив цього важливого поняття полягае в тому, що воно спонукае знаходити шдстави для результативно! д1яльносп; мобшзувати крапц досягнення науки та практичного доевщу, щоб будувати д!ялыпсть на штенсивнш основ!, тобто максимально науковш (а не екстенсивнш); придшяти бшыпе уваги прогнозуванню д!яльносп, щоб запоб1гати II корекци в ход! виконання [6, с. 134].
О. Пехота зазначае: яюцо спочатку педагопчну технологию пов'язували тшьки п застосуванням у навчанш техшчних засоб1в та засоб1в програмованого навчання, то остани¡м часом II розумшть як систему нових наукових шдход1в до аналпу та ор ганпацп навчального процесу («технолопя навчання», або «технолопя навчального процесу») [7, с. 12].
Сучасне розумшня технологи грунтуеться на результат!. 3 цих позицш чи не найкраще шдходити { до побудови осв1тиьо! технологи!. С р!зш визначення цього поняття як техшки реал!зац!! навчального процесу. У практищ поняття «осв!тня технолопя» використовуеться натрьох р!внях [8]. Перший — загальнопедагопчний: загальнодидактична, загальновиховна технолопя характеризуе ц!л!сний осв!тянський процес у регюш, у навчальному заклад! на певному ступеш навчання. Другий — предметно-методичний: осв!тня технолопя використовуеться у значенш «окрема методика»; це сукупн!сть метод!в ! засоб!в реал!зац!1 певного змюту навчання ! виховання в рамках одного предмета, класу. Трет!й — локальний (модульний р!вень), коли на перше м!сце виходить технолопя окремих частин навчально-виховного процесу (окремих вид!в д!яльносп — формування понять, виховання особиспсних якостей, засвоення нових знань, повторения ! контроль тощо).
Основними технолопчними м!кроструктурами е таю: прийоми, ланки, елементи та ш. Об'еднуючись у лог!чний ланцюг, вони створюють цшену осв!тню технолопю (технолопчний процес). Технологична карта — бшып-менш детал!зований опис процесу у вигляд! поетапно! посл!довност! д!й. Технологи максимально пов'язаш з навчальним процесом, д!яльн!стю викладач!в ! тих, хто навчаеться. Тому структуру осв!тньо1 технолоп! становлять таю складов!: концептуальна основа; змютова частина (цш навчання, зм!ст навчального матер!алу); процесуальна частина (орган!зац!я навчального процесу, методи ! форми навчально! д!яльносп тих, хто навчаеться, та д!яльносп викладач!в — управл!ння навчальним процесом, д!агностика навчального процесу). В осв!тнш технолоп! мають бути вс! ознаки системи: лопка процесу, взаемний зв'язок уах частин, цшешеть, ц!леспрямован!сть, планування, поетапна д!агностика, вар!ювання засоб!в ! метод!в, корекц!я
результатов. Отже, cyiiacHÍ ocbíthí технологи. шдкреслюе О. Комар, иовинш гарантувати досягнення певного р1вня навчання, бути ефективними за результатами i оптимальними в 4aci, витратах сил i засоб1в [4, с. 123].
За визначенням Асошацп з иедагопчних комушкацш та технологш США, «ocbíthm технология» — комплексний, штегрований ироцес, що включае людей, i дек засоби i способи оргашзацн д1яльносп для аналгзу проблем планування, забезпечення, оцшювання та уиравлшня розв'язком, що охоплюе yci аспекти засвоення знань. Термш «ocbíthm технолопя» з'явився в педагопщ пор1вняно недавно. У 30-i роки XX столптя у США розпочалася технологична револющя в ocbítí, яка породила дискусш про сутшсть, предмет, концепци, дефшщп та джерела розвитку освтгьог технологи. Трансформащя термшу — вщ «технологи в ocbítí» до «технологи ocbíth» — вщповщае 3míhí його змюту, який охоплюе чотири перюди.
Перший (40-i — середина 50-х роюв): у навчальних закладах з'являються техшчш засоби запису i вщтворення звуку та ироекцн зображення. ГПд технолопею навчання розумшть комплекс сучасних засоб1в «вщ крейди i класног дошки».
Другий пер i од (середина 50-х--60-i роки): виникае технолопчний шдхвд,
теоретичною базою якого стала ¡дея програмованого навчання. OaxiBui з програмованого навчання й аудюв1зуальног ocbíth поступово знаходять спшьну мову в рамках hoboï дисциплши — педагопчног технологи.
Для третього иерюду (70-i роки) характерними е три особливостг насамперед це активна шдготовка професшних педагопв-технолопв; технолопя навчального процесу розробляеться на ochobí системного шдходу; дослвдники розумшть технологи навчання як вивчення, розроблення та застосування принцишв опт им наци на ochobí найновших досягнень науки i техшки.
Четвертий пер i од (ввд середини 80-х роюв): створюються комп'ютерш лабораторп i дисплейш класи, зростае юльюсть та шдвигцуеться яюсть иедагопчних програмових засоб1в, використовуються системи штерактивних вщеозасоб1в.
Дискуая про суть технологи навчання, яка тривае в наш час, знайшла воображения в багатьох визначеннях. Одш дослщники (Дж. Брунер та íh.) ототожнюють технологию навчання з процесом комушкацп. 1нгш (О. Мал1бог, Ф. Янушкевич та íh.) в ocbíthk) технологию об'еднують засоби i процес навчання. Третя група (О. Богомолов, Д. Гасс та íh.) пропонуе розглядати ïï з погляду науковог оргашзацн навчального процесу.
Виходячи з nepeicHOÏ причини, що визначае псих1чний розвиток людини, видияють таю технологи [8]: бюгенш, яю ирииускають, що розвиток исих1ки визначаеться бюлопчно сиадкоемним (генетичним) кодом (зовншгне середовище тшьки реал1зуе сиадкоемш даш); conioreHHi — иодають особиспсть як «tabula rasa», що засвоюе сошальний досвщ людства, результата навчання; исихогенш, коли результат розвитку визначаеться здебшьше самою людиною, ïï иопередшм досввдом, исих1чними ироцесами самовдосконалення.
Визначимо HayKOBÍ коицепцп засвоення сощального досвщу. Основними серед них вважають таю:
- асошативно-рефлекторне навчання. У його рамках розроблена теор1я формування понять (Д. Богоявленський, Н. Менчинськаташ.);
- теор1я поетапного формування розумових дш (П. Гальперш, Н. Талиона та íh.). В ïï ochobí — ¿дея принципово! спшыюсп будови внутршньог i 30bhimhb0ï д1яльносп людини. Зпдно з niera Teopiero розумовий розвиток (як i засвоення знань, умшь, навичок) вщбуваеться иоетаино: вщ «матер1альног» (зовшшньог) д1яльносп — у внутршнш (розумовий) план. Унаслщок такого переходу зовшшш дм Í3 зовншгшми предметами перетворюються в розумов1 — ¡нтерюризуються:
- сугестопедична концеищя навчання (В. М'ясищев, Д. Узнадзе, Г. Лозанов та íh.). Навчання на ochobí емоцшного навшвання у стан i бадьоросп, що призводить до надзапам'ятовування. Це комплексне використання вербальних i невербальних, зовншгшх та BHyTpimHÍx засоб1в cyrecriï (навшвання). Реалпашя uieï коицепцп иередбачае особлив1 исихолого-иедагопчш умови навчання;
- теор1я нейролшгвктичного програмування (НЛП). Розглядае процес навчання у вигляд1 руху шформацм кр1зь нервову систему людини;
- теорп з\1 ¡сто во го узагальнення Д. Ельконша — В. Давидова. В основу покладено гипотезу про засадну роль теоретичного знания, зокрема змютового узагальнення, у формуванш штелекту. Навчальна д!яльшсть дитини подаеться як шзнавальна, побудована за теоретично-дедуктивним типом (на вщмшу вщ емшрично-шдуктивного).
У теорп 1 практищ ¡снуе багато вар ¡ант ¡в навчально-виховного процесу. Однак бшышсть технолопй за сво1ми цшями, змютом, методами 1 засобами мають досить багато спшьного, а тому можуть бути класифпюваш на кшька узагальнених груп.
За чинником психолопчного розвитку: бюгенш, соцюгенш, психогенш й щеашстичш технологи.
За ор1ентащею на особиспсш структури: шформацшш технолоп! (формування знань, умшь, навичок за предметами); операцшш (формування способ1в розумових дш); емоцшно-художш й емоцшно-моральш (формування сфери естетичних 1 моральних сшввщношень); технология саморозвитку (формування саморегулюючих механтпв особистосп); евристичш (розвиток творчих зд1бностей) 1 прикладш (формування д1ево-практичног сфери).
За характером змюту 1 структури: навчальш й виховш, св!тсыа та релтйш. загальноосвпта й професшно-ор!ентоваш, гумаштарш та технократичш, галузев1, предметт, а також монотехнолопчш, комплексш та проникаю1п технолоп!.
В. Безпалько запропонував класиф!кащю педагопчних систем (технолопй) за типом оргашзацн 1 управлшня шзнавальною д!яльшстю тих, хто навчаеться. За своею структурою ця класифпшшя тотожна класифп<ацп керованих техшчних устрогв, 1 можливють такого прямого поморфпму гце потребуе ретельного дослвдження.
Важливим моментом в освптай технолоп! е позищя дитини в навчально-виховному процесс, ставлення до не! дорослих. Тут видшяють теж кшька тишв технолопй: авторитарно в яких педагог — однооабний суб'ект навчально-виховного процесу, а учень — лише «об'ект»; особиспсно зор!ентоваш, коли в центр! осв1тянськог системи перебувае дитина, забезпечення 1й комфортних 1 безпечних умов розвитку, реал пап ¡я природних потенщал1в; технолоп! вшьного виховання роблять акцент на свобод! вибору дитини та II самостийности в рпних сферах життед!яльности. В1до\п технолоп! вшьного виховання добре розвивають фантазш дггей, твор1п зд!бносп, але поступаються перед шшими грунтовними знаниями 1 мають обмежене використання.
Застосування системного шдходу, шдкреслюе А. Дзундза, як методолопчно! основи психолого-педагопчних дослщжень розкривае сутшсть технолоп! навчання з погляду и змюту, структури 1 функцш [1, с. 144].
3\пст технолоп! навчання е синтезом науково обгрунтованого 1 ращонально вщбраного з\псту та оргашзацшних форм, яга створюють умови для мотиваци, стимулювання й активпацп навчально-шзнавально! д!яльности студент! в. Структура технолоп! навчання включае систему метод1в, прийо\пв { способ!в шлепокладання. планування, оргашзаци та здшснення контролю, коригування й оцшювання навчально-шзнавально! д!яльности студент!в п метою формування в них культури навчально! пращ. Функцп технолоп! навчання полягають у !! спрямованосп на одержання штегративного результату з високою ягастю 1 максимальною кшьюстю засвоення навчально! шформаци, дина\пкою. напружен!стю, вар!антн!стю, а також ушверсал!защею навчальних досягнень.
Отже, анал!з в!тчизняного ! закордонного досв!ду дае змогу д!йти такого висновку: сьогодш у св!т! немае ц!л!сно! ефективно! осв!тньо! системи, яку можна було б взяти за вз!рець; впчизняна система осв!ти не може бути запозичена десь, вона мае вщповщати культур!, ментал!тету, економ!чному стану держави. Нагальною проблемою е побудова системи освп"и з нац!ональними особливостями, сучасним р!внем педагопки, психологи, !нформац!йних технологий та шших наук. Подальших дослщжень потребуе проблема нових сучасних осв!тшх технологий на системному р!вн! (з використанням методологи системного проектування! конструювання).
Л1ТЕРАТУРА
1. Дзундза А. I. Систематизащя ознак сучасних освтпх технологш // Педагопка [ психолопя формування творчо! особистосп: проблеми [ пошуки: зб. наук, праць / ред. кол. Т. I. Сущенко (ввдп. ред.) та ш. — Вин. 41. — Ки1в-Запор1жжя, 2007. —С. 143-148.
2. Дичювська I. М. 1нноващйш педагопчш технологи: навч. помб. для студ. вищ. навч. пед. заклад1в / I. М. Дичювська. —К.: Академвидав, 2004. — 352 с.
3. Сльникова О. В. Управлшня впровадженням штерактивних освггшх технологш в навчальний процес загальноосвп'нього навчального закладу: автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01 - загальна педагопка та ¿стор1я педагопки / О. В. Сльникова. — К., 2005. — 20 с.
4. Комар О.А. Шдготовка майбутшх учитетв початково! школи до застосування штерактивних технолопй. Теоретико-методолопчш аспекта: монограф1я / О. А. Комар. — Умань: РВЦ «Софт>, 2008. — 332 с.
5. Млочешек Л. И. Профессиональная подготовка учителя к педагогическим инновациям в современном образовании / Л. И. Млошечек // Вестник Таганрогского государственного педагогического института. Гуманитарные науки. — Таганрог: Изд-во Таганрог, гос. пед. ин-та, 2008. — С. 233-237.
6. Шс1мчук А. С. Сучасш педагопчш технологи / А. С. Шамчук, О. С. Падалка, О. Т. Шпак. — К.: Видавничий центр «Просв1та»; Пошуково-видавниче агентство «Книга пам'ят1 Украши», 2000. — 368 с.
7. Шдготовка майбутнього вчителя до впровадження педагопчних технолопй: навч. поаб. / О. М. Пехота, В. Д. Будак, А. М. Огарева та ш. / за ред. I. А. Зязюна, О. М. Пехота. — К.: А.С.К., 2003. — 240 с.
8. Селевко Г. К. Современные образовательные технологии / Г. К. Селевко. — М.: Народное образование, 1998. —256 с.
УДК 37:001.895 Mapin БОЙКО, BipaMJMHKO
1ННОВАЦ1ЙН1 ПРОЦЕСИ В ПЕДАГОГ1ЧН1Й Д1ЯЛЫЮСТ1
У cmammi розкрито мету та суть шновацшного процесу, його структуру, етапи та шляхи реалгзацИ в педагоггчнш дгяльностг. Розглянуто вимоги до учасниюв цього процесу. Окреслено недолги шновацшного процесу в педагоггчнш ctpepi.
В статье рассматриваются цели и сущность инновационного процесса, его структура, этапы и пути реализации в педагогической деятельности. Раскрыты требования к участникам этого процесса. Определены недостатки инновационного процесса в педагогической сфере.
The article deals with the aim and essence of innovative process, its structure, stages and ways of realization in the pedagogical activity. Demands to the participants of this process are considered in it. Disadvantages of innovative process are depicted in the pedagogical sphere.
Осв1та e основою розвитку особистостг визначальним чинником життедiяльностi суспшьства, ввдтворюе його потенщал. Вщповщно мае постшно оновлюватися II змют, вимоги до II якостт Одним i3 найбшып д1евих 3aco6iB забезпечення цього процесу е шновацшшсть осв1тнього пошуку, який створюе умови для розвитку особистосп. реалгзацп II творчих здбностей. вдосконалюе саморозвиток.
Мета шновацшносп полягае у постшному пошуку та вировадженш нових ефективних технологий навчання i виховання, результат яких — формування активно!, д1яльног творчо!
OCOOHCTOCTi.
У иедагопчн1й д1яльност1 поняття «¡нновац1я» вживають у таких значениях:
- форма оргашзацн шновацшно! д1яльност1;
- сукупшсть нових профестйних дт педагога, спрямованих на виршення актуальних проблем виховання i навчання з иозиц1й особиспсно ор1ентовано! осв1ти;
- зм1ни в освптай практиц1;
- комплексний процес створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу в педагопщ, в наукових дослвдженнях;
- результат шновацшного процесу.
3 огляду на сутшсш ознаки шновацн е Bci шдстави розглядати I! як процес i як результат. 1нновац1я як процес означае часткову або масштабну змшу стану системи i в1дпов1дну д1яльшсть людини. 1нновац1я як результат иередбачае створення або в1дтворення
