CC BY
16
ление бассейном трансграничной реки Днестр и водная рамочная директива Европейского союза. - Кишинев, 2-3 октября 2008 г.
2. Связанные с водой экосистемы: характеристики, функции и необходимость комплексного подхода к охране и восстановлению экосистем // Материалы семинара : Роль экосистем как поставщиков воды. - Женева, 13-14 декабря 2004 г. - 22 с.
3. WMO Statement on the Status of the Global Climate in 1998. WMO № 896.
4. Осипов В.И. Природные катастрофы на рубеже XXI века // Вестник РАН. - 2001. -№ 4. - С. 114-137.
5. Nicholls R.J.at al. 2008: Raking port cities with high exposure and vulnerability to climate extremes exposures estimates, OECD Environment working papers, University of Southamptom, United Kingdom.
6. Экосистемы и благосостояние человека: водно-болотные угодья и водные ресурсы // Доклад об оценке экосистем на пороге тысячелетия. - Вашингтон : Ин-т мировых ресурсов, 2005. - 80 с.
7. О свойствах водно-болотных угодий // Wetlands International. - М., 2000. - 64 с.
8. Закон УкраТни № 1989-III "Про Загальнодержавну програму формування нацюналь-но! еколопчно! мереж Укра!ни на 2000-2015 рр.".
9. Еколого-економ1чна оцшка розвитку територш (на прикладi промислово-рекре-ацшно! зони "Пересип-Лузашвка") / за ред. Т.П. Галушкшо! - Одеса : ТОВ "1нвац", 2007. -41 с.
УДК(323.3.+574)711 Здобувач О.М. Слюсаренко-
1нститут проблем ринку та економко-екологiчних до^джень НАН Украти, м. Одеса
ТЕОРЕТИЧН1 П1ДВАЛИНИ ЕКОЛОГ1ЗАЩ1 М1СЬКОГО
ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ
Розглядаються аспекти сталого розвитку та удосконалення земельних вщносин на територiальному рiвнi; обгрунтовано напрями тдвищення ефективност викорис-тання земель населених пункпв.
Competitor O.M. Slusarenko - Institute ofproblems of market and economical-
ecological researches of NAS of Ukraine, Odesa
Theoretical foundations of ecologisation of city land-tenure
Considered aspects of a sustainable development and improvement of ground relations at territorial level; directions of increase of efficiency use of the earths of settlements are proved.
Сьогодш реальний стан використання та забудови мюьких територш, коли локальна штенсифжащя функцюнального навантаження на територш мюта в багатьох випадках вступае у суперечшсть is загальною ефектившстю його просторово! оргашзацп, на жаль, не вщповщае вимогам ефективно! пла-нувально! оргашзацп населеного пункту. У межах населених пункпв розта-шовуються в основному землi несшьськогосподарського призначення, прь оритетною метою яких е забезпечення мюько! забудови, здшснювано! вщпо-вщно до генеральних плашв i проекпв планування. Цшшсть вказаних земель визначаеться за шшими критерiями, шж родючють грунтiв, i залежить вщ мiсцерозташування дiлянки, його рельефу, шженерно-техшчного облашту-вання, можливостi вiльного доступу на дшянку i т. д. Правовий режим використання земель населених пункпв повинен забезпечуватися наявшстю сис-
теми правових норм, як в комплексi покликаш врегулювати питання, що вщ-носяться до формування земельних вщносин. Проте, на жаль, ця система ще недостатньо досконала та потребуе деяко! трансформаци в напрямi 11 екологь зацп. Концептуальною основою еколопзаци землекористування в Укра1ш повинна стати загальноприйнята у свiтi концепцiя сталого розвитку.
Виходячи з цього, як вважають спецiалiсти [1, 4, 5, 8, 9], важливим е узагальнення та опрацювання передового досвiду мiжнародноl спiльноти у сферi сталого розвитку як вихщно! бази для еколопзаци землекористування в Укра1ш [1]. Не менш важливими е аспекти забезпечення сталого розвитку тери-торiальних комплекшв i населених пунктiв. У зв'язку з цим, метою статтi е уза-гальнити iснуючi пiдходi щодо визначення сутностi сталого розвитку та iмпле-ментацiя 1х на процес розвитку територiальних комплексiв i мюьких територiй.
У науковiй лiтературi юнуе багато рiзних тлумачень сталого розвитку, але найбiльш цитоване - визначення комюи Брундтланда у доповiдi "Наше спшьне майбутне": "Сталий розвиток - це такий розвиток, при якому задо-вольняються потреби теперiшнього часу, не ставлячи тд загрозу здатшсть майбутнiх поколiнь задовольняти сво! власш потреби".
Визначення сталого розвитку i сталостi включае двi визначальнi ще1:
• задоволення потреб, зокрема першочергових, необхщних для шнування гро-мади;
• необхвдтсть обмежень, що зумовлено здаттстто навколишнього середовища задовольняти тепершт й майбутт потреби.
Очевидно, що сталий розвиток повинен виходити з штегрального вра-хування трьох аспекпв, хоча, як правило, в реальному житл переважно лише економiчнiй складовш видiляеться увага з боку суб'екпв господарювання. Зви-чайно, вiдносна важливють рiзних сфер життя, якi розглядають через призму трьох аспекпв, вiдрiзняють на об'ективному та адмiнiстративному рiвнях [1].
Тому важливе мiсце у Порядку денному, який був прийнятий мiжна-родною спiльнотою ще на початку 90-х роюв вiдводиться питанням рацiональ-ного використання земельних ресурЫв, де земля розглядаеться як фiзичний об'ект, що включае природнi ресурси: грунт, корисш копалини, воду та бюту землi, якi разом утворюють екосистеми [9]. При цьому особливо гостра проблема деградацй земель вiдмiчаеться в уразливих екосистемах, що включають засушливi регiони, пустел^ гiрськi територil, заболоченi землi, прибережш райони тощо. Цi ж аспекти актуальш i для приморських територш Укра1ни.
Разом iз тим варто зазначити, що у правовому полi Украши й досi не юнуе нацiональноl концепцil сталого розвитку, яка б визначала принципи, напрями й цш збалансованого розвитку кра1ни, хоча ще в кшщ 90-х роюв бу-ло зроблено першi кроки до офщшного И визнання: створено Нащональну комiсiю сталого розвитку Украши, тдготовлено проект Концепцil сталого розвитку Украши, розроблено Цш розвитку тисячолгття. Однак, на сьогоднi Стратегiя сталого розвитку в Укра1ш не мае.
Базовим стратепчним документом екологiчноl пол^ики в Украlнi й до-ш залишаються Основнi напрямки державно1 полгтики в галузi охорони дов-юлля, використання природних ресурсiв i гарантування еколопчно1 безпеки,
прийнят у 1998 р. У цьому документ визначено цш щодо розв'язання еколо-гiчних проблем, в тому чист у сферi землекористування. При цьому значно акцентують на аспектах сшьськогосподарського використання земель; пробле-ми ж ращонального використання селiтебних територiй нав^ь не декларують.
Одшею з вимог Указу Президента Украши "Про прюритетш завдання у сферi мютобудування" е забезпечення сталого розвитку населених пунктiв з метою створення повноцiнного життевого простору. Тому необхiдно мати стшю екологiчнi ресурси, вiд яких залежить розвиток територiй та надiйну гарантда вiд екологiчноï небезпеки.
У зв'язку з цим, прiоритетними е створення еколопчних i соцiальних умов для населення з урахуванням розвитку й удосконалення сфер зайнятос-тi, соцiальноï iнфраструктури, житловоï забезпеченостi, формування рiзних типiв житла, широкого вибору видiв зайнятостi населення, арх^ектурно-ху-дожнiх i естетичних щнностей, екологiчних вимог i рекреацшних можливос-тей [2]. Важливою вимогою е сумюшсть нормативноï бази втизняного мю-тобудування з европейською i св^овою системами стандартизацiï.
Поняття сталого розвитку населених пунктiв як важливо1' умови сталого розвитку сусшльства в цiлому, в наш час е вже достатньо звичним принципом, на якому мае базуватися проектування ix розвитку [3]. Виходячи з цього, у "Концепцп сталого розвитку населених пункпв Украши" було роз-роблено систему критерив, якими треба керуватися при визначенш перспектив розвитку того чи шшого поселення.
З погляду конкретноï мiстобудiвноï практики управлiння мiстом проблема землекористування мае важливе значення та враховуеться при форму-ванш планувальноï iнфраструктури мiста, у першу чергу через ращональне використання мюьких територiй [6]. Шдвищення загальноï компактностi мюь-кого плану, включаючи оптимiзацiю загальномiськоï системи функцюнально-го зонування, iнтенсивнiсть функцiонального використання територш жилих, виробничих зон, ущшьнення комунiкацiйниx коридорiв, скорочення частки функцюнально вiльниx територiй i теxнiчниx характеристик комушкацшних систем, стало найважливiшим напрямком у досягненш ефективностi використання територш функцюнально-планувальними засобами, особливо у великих мютах. Для цього треба спрямовувати функцюнально-планувальш заходи на просторову збалансовашсть розселення, рацiональну органiзацiю вулично-до-рожньоï i транспортноï мережi, використання шдземного простору в мютобу-дiвниx цiляx i тим самим забезпечити структурування мюького плану на осно-вi органiзацiï комплексних структурно-планувальних його елеменпв.
Новi можливостi пiдвищення ефективност використання мiськиx тери-торiй надае полiфункцiоналiзацiя мiського простору у вигляд формування ком-пактних планувальних утворень з багатоцшьовим використанням територiй.
Отже, можна стверджувати, що виршення цiеï проблеми е дуже склад-ним i потребуе комплексного шдходу, а вибiр критерив iнтенсивностi та ефек-тивностi використання мiськоï територи залежить вiя того, на якому структур-но-територiальному рiвнi проводиться оцiнка рацiональноï функцюнально-планувальноï органiзацiï мiського плану. При цьому шд мтенсивн^тю спещ-
алiсти [3] розумдать сукупнiсть характеристик використання територй, що визначаються локальними прийомами забудови i знаходять вiдображення в нормативах, а тд ефектившстю використання територй - поеднання крите-рiю локально! штенсивност характеристиками, що зв'язують !х з мюцеполо-женням у плат мюта та iншими загальномiстобудiвними критерiями [3].
При цьому, необхiдно орiентуватися на таку структуру мiстобудiвних критерйв ефективно! функцюнально-планувально! оргашзацй мiського плану, яка базуеться на трьох основних шдходах, - оптимiзацiйному, нормативному й оргашзацшному (табл.).
Табл. Структура мiстобудiвних критерив *
II Критерй ефектив-но! функцюнально-планувально! орга-тзацй мшького плану Суттсть критерйв Система показнишв, що знаходиться в основ1 критерш
1. Нормативный тдхвд 1нтенсив-шстъ використання локальних територт Коефщ1ент забудови, щшьтсть населения, щшьтсть основних фонд1в, щшьтсть основних фонд1в вартшна, локальна щшьтсть основних фонд1в, коефщ1ент використання пвдземного простору (планувальний 1 вар-тшний), середня поверховшть, характеристика стану фонд1в - моральний, ф1зичний, фуикцiоиальиий знос
2. Оптим1зацшний тдхвд Ефектив-шстъ використання територй' м1ста Базуеться на оптимiзацil таких показиикiв: мiнiмiзацiя середнього комуткацшного ра-дiусу мiста, мiнiмiзацiя витрат часу на пере-сування, оптимiзацiя лшшно! щiльностi роз-селення, функцiонально-просторова сумш-нiсть територiй райотв, полiфункпiопалiза-цiя використання територiй мшького плану.
3. Оргатзацшний пвдхвд Керовашстъ використанням 1 забудо-вою територт м1ста В основi цього критерш лежить: формуван-ня функцiонально-правових райотв, швес- тицiйне планування, забезпечення ращ-онально! черговостi забудови, визначення системи прюритепв, встановлення ращ-онально! системи земле володшня, забезпечення умов послвдовно! реконструкцй та рентабельност забудови
Прим1тка: *з використанням 1нс юрмацшних джерел [1, 2]
Розвиток земельних вiдносин у населених пунктах в Укрш'ш в найближчi роки, на наш погляд, мае здшснюватись на основi таких принципiв: сталого роз-витку; оптимального задоволення попиту та пропозицй на землю; рiвноправного функцiонування рiзних форм власностi на землю; ефективного управлiння тери-торiею; посилення ролi громадськостi у прийнятт землевпорядних рiшень [7].
Важливим чинником повинш бути ресурсозабезпеченiсть та ресурсоз-балансованiсть в розвитку й забудовi мiст. Екологiчнi заходи будуть дшови-ми тiльки тодi, коли розглядатимуться як ресурс розвитку. Завдання полягае не в налагодженш контролю за еколопчним впливом населених пунклв, а у
використанш оптимального потенщалу навколишнього середовища для шд-тримки розвитку населених пунктiв. Необхщно оцiнювати навколишне сере-довище як елемент, що сприяе розвитковi населених пункпв, поряд з фшан-совими, технолопчними та iншими чинниками. Це дасть змогу певною мiрою включити екологiчнi мiркування в меxанiзми управлшня населеними пунктами через здшснення процедур еколопчного аудиту територiй (земл^.
Вiдчуваеться потреба у поеднаннi нацюнально1" полiтики з регюналь-ним i мюцевим плануванням, а також шщативами на мiсцевому рiвнi. У ба-гатьох випадках iснуе неузгодженiсть мiж центральною владою i вщповщаль-шстю мiсцевиx органiв.
Останнiм часом в Укра1'ш посилюеться потреба у правовому та еколо-гiчному регулюваннi шляхом побудови ращонального й екологобезпечного землекористування. Велике значення мае зонування територи, що сприяе створенню оптимально:' просторово", функцюнально1', сощально1" оргашзаци матерiального середовища в населених пунктах [8].
З огляду на те, що земля е базовою складовою нерухомост^ необхщ-ною умовою землекористування населених пункпв, як вважають спещалюти, е управлшня земелъно-майновим комплексом на державному та мюцевому рiвняx, оптимальним його розподшом за функцiональним i цiльовим призна-ченням, розмiщенням i використанням об'екив виробництва, формуванням рацiональноï структури господарства i його територiальноï органiзацiï [10]. Концептуальною основою еколопзаци землекористування в Укра1ш повинна стати загальноприйнята у свт концепцiя сталого розвитку.
Висновки. Отже, ращональне землекористування в населених пунктах - це така система використання земл^ яка найбшьше вщповщае еконо-мiчним законам i базуеться на принципах оптимального розмщення продук-тивних сил; рiвномiрного розселення населення; збалансованого еколопчно-го стану територи; рiвноправного функцiонування рiзноманiтниx форм влас-ностi та господарювання на землц ефективного управлiння органiв мюцевого самоврядування. В умовах орiентацiï загальнодержавних прiоритетiв на дот-римання вимог сталого розвитку особливо важливого значення набувае вив-чення проблем землекористування в населених пунктах, дослщження кшьюс-них та яюсних процесiв розвитку структури земельного фонду населених пункпв i на цш основi здшснення науково обгрунтованого зонування терито-ри, удосконалення оцiнки земель, формування системи реестраци землi та прав власност на неруxомiсть. Здiйснення радикальних економiчниx реформ в Украïнi передбачае штенсивний розвиток населених пунктiв, як складовоï регiональноï господарськоï системи.
Лiтература
1. Балаж Н.Й. Сталий розвиток територш як концептуальна основа еколопзаци сшьськогосподарського землекористування в Украш1 // Землевпорядний вюник. - 2005. - № 3. - С. 26-31.
2. Клюшниченко Е.Е. Стратег1я забезпечення сталого розвитку // Коммунальное хозяйство городов : сб. науч.-техн. трудов. Серия: архитектура и технические науки. - К. : Изд-во "Техника". - 2002. - Вып. 36. - С. 8-13.
3. Плешкановська А.М. М1стобуд1вн1 критери забезпечення сталого розвитку населених пункпв // Коммунальное хозяйство городов : сб. науч.-техн. трудов. Серия: архитектура и технические науки. - К. : Изд-во "Техника", - 2002. - Вып. 36. - С. 22-25.
4. Концепщя сталого розвитку Украши / Волошин В В., Горд1енко Н.М., Горлен-ко 1.0. та шш. - К., 1997.
5. Кухар В. "Порядок денний на ХХ1 столггтя" для Украши // Вюник НАН Украши. -1998. - № 7-9. - С. 36-38.
6. Кучер О. Земельний фонд як об'ект державного управлшня // Економша Украши. -2000. - № 1. - С. 59-64.
7. Михасюк I. Державне регулювання земельно! реформи // Економша Украши. - 1998. - № 3. - С. 74-77.
8. Проблеми сталого розвитку Украши / за наук. ред. В.В. Волошина. - К. : Вид-во БМТ, 1998. - 400 с.
9. Программа действий. Повестка дня на 21 век. - Женева : Центр "За общее будущее", 1993. - 70 с.
10. Сохнич А.Я. Проблеми використання та охорони земель в умовах ринково! економь ки. - Льв1в : НВФ "Украшсью технологи", 2002. - 252 с.
УДК330.341,1;339:001.8(477) Acnip. З.Р. Костак1 -Rbeiecbrn КА
ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛШНЯ 1ННОВАЦ1ЙНИМИ РИЗИКАМИ
Здшснено оцшку загального шновацшного ризику та розроблено методику визначення витрат фшансових ресурав внаслвдок шновацшно! дiяльностi. Наведено заходи щодо усунення негативних наслщюв шновацшних ризиюв.
Ключов1 слова: шновацшний розвиток, шновацшний ризик, управлшня шно-вацшними ризиками.
Post-graduateZ.R. Kostak-L'viv commercial academy Perfection of innovative risks management
In article realize appreciate universal of innovation risk and elaborate methods of define expenses finance resources at take innovation risks.
Keywords: innovation development, innovation risk, operation of innovation risks.
Для економжи Украши перехщ на шновацшний шлях розвитку е т1ею рушшною силою, яка спроможна забезпечити економ1чну незалежнють i подо-лання розриву з економiчно розвиненими крашами. Це особливо актуально для промисловосп, як провщно! галузi економiки Укра!ни. Водночас вггчизня-на практика свiдчить, що шновацшною дiяльнiстю займаеться незначна кiль-юсть промислових пiдприемств (у 2007 р. 1хня частка становила 14,2 % [1]). При цьому бшьшють iз них (80,1 %) розробляла i впроваджувала нову або вдосконалену продукцш, оскiльки традицiйнi 11 види в значнш частинi е не-конкурентоспроможними як на зовнiшньому, так i на внутрiшньому ринках.
Одним iз основних чинникiв, якi стримують шновацшну активнiсть пiдприемств, разом з недостатшми обсягами фiнансових ресурсiв, нерозвине-шстю i слабкою результативнiстю механiзмiв державно! шдтримки, недоско-налiстю законодавчо! бази i т. iн., е високий ризик швестування iнновацiйних проектiв. З огляду на це, нагальною е проблема адекватно! оцшки iннова-
1 Наук. кер1вник: проф. О. Д. Вовчак, д-р екон. наук - Льв1вська КА
