CC BY
5
УДК 331.101.262
ТЕОРЕТИЧНЕ ПЩГРУНТЯ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГ1ЧНИХ ЗНАНЬ П1ДПРИ6МСТВА
©2018
СТОКАЗ Я. М.
УДК 331.101.262
Стоказ Я. М. Теоретичне шдГрунтя формування стратепчних знань тдприсмства
У статт'1 представлено теоретичне тд(рунтя дотдження процеав розвитку та формування стратег1чних знань тдприемства. Визначено основт положення ресурсного, повед'ткового та нституцюнального шдход1в, що створюють теоретичт засади для досл'дження проблематики формування та розвитку стратегчних знань тдприемства, вид'шення ¡х вид/в, методичного забезпечення для оцнювання, розроблення та реал'ваци в1дпов1дних орган1зац1йних моделей. Складовими стратегчних знань тдприемства виступають досв1д, компетентшсть, вмтня та навики. Ключовезначення серед видв стратегЫнихзнань надаеться управл'шським та оргашза^йним знанням тдприемства. Ключов'! слова: стратегЫт знання, тдприемство, теоретичш положення, концепц/я, ресурсний тдюд, ¡нституцюнальний тдмд, повед'тковий
Ббл.: 12.
Стоказ Яна Миколавна - астрантка кафедри менеджменту та бзнесу, Хармвський нацональний економЫний ушверситет :м. С. Кузнеця (просп. Науки, 9а, Хармв, 61166, Украна)
УДК 331.101.262 Стоказ Я. Н. Теоретические основы формирования стратегических знаний предприятия
В статье представлены теоретические основы исследования процессов развития и формирования стратегических знаний предприятия. Определены основные положения ресурсного, поведенческого и институционального подходов, которые являются теоретическим основанием для исследования проблематики формирования и развития стратегических знаний предприятия, выделения их видов, методического обеспечения для оценивания, разработки и реализации соответствующих организационных моделей. Составляющими стратегических знаний предприятия выступают опыт, компетентность, умения и навыки. Ключевое значение среди видов стратегических знаний имеют управленческие и организационные знания предприятия. Ключевые слова: стратегические знания, предприятие, теоретические положения, концепция, ресурсный подход, институциональный подход, поведенческий подход. Библ.: 12.
Стоказ Яна Николаевна - аспирантка кафедры менеджмента и бизнеса, Харьковский национальный экономический университет им. С. Кузнеца (просп. Науки, 9а, Харьков, 61166, Украина)
UDC 331.101.262
Stokaz Ya. M. The Theoretical Foundations of Formation of Strategic Knowledge of Enterprise
The article presents the theoretical foundations of research of development processes together with formation of strategic knowledge of enterprise. The article defines the basic provisions of the resource, behavioral and institutional approaches, which comprise the theoretical basis for research of problematics of formation and development of strategic knowledge of enterprise, allocation of their kinds, methodical support for assessment, development, and implementation of the appropriate organizational models. The strategic knowledge of enterprise is represented by experience, competence, skills, and abilities. The key importance among the types of strategic knowledge is contained in the managerial and organizational knowledge of enterprise. Keywords: strategic knowledge, enterprise, theoretical provisions, conception, resource approach, institutional approach, behavioral approach. Bibl.: 12.
Stokaz Yana M. - Postgraduate Student of the Department of Management and Business, Simon Kuznets Kharkiv National University of Economics (9a Nauky Ave, Kharkiv, 61166, Ukraine)
1нтеграцш Украши у свиовий економiчний проспр, процеси технолопчного розвитку та посилення конкуренци загострюють проблему формування та розвитку стратепчних знань промислових тдпри-емств. Необмдшсть зростання масштабiв виробництва високих технологш, розширення номенклатури шно-вацшних товарiв, нових вимог до 1х якосп обумовили пошук нових оргашзацшних форм i засобiв стратепч-ного управлшня дiяльнiстю вичизняних тдприемств.
Проблемам шновацшного розвитку промислових тдприемств та формування 1'х стратепчних знань присвячеш роботи таких авторiв, як I. Ансофф, Ф. Котлер, Т. Лiвiт, Л. Мейсел, Г. Мшцберг, А. На-ливайко, Д. Нортон, Н. Олiв'е, I. Отенко, О. Преоб-раженська, Ю. Погорелов, О. Ястремська. Необх^дно вiдмiтити, що на сьогодш серед фахiвцiв та науковщв, як займаються щею проблемою, не шнуе единого подходу щодо визначення стратепчних знань, видмення 1х видiв, методичного забезпечення 1'х ощнювання, оргашзацшних моделей формування та розвитку, що обумовило актуальшсть поточного досл^дження.
¡нновацшний розвиток тдприемств базуеться на прийнятт управлшських ршень, як повинш вра-ховувати велику ккьшсть шформацшних даних. Та-кож варто в^значити, що в умовах оргашзаци таких процеав та необйдносй ix iнформащйно-аналiтич-ного забезпечення ключовим фактором е швидшсть прийняття управлшських ршень i компетентшсть особи, що приймае ршення. За таких обставин яшсть та швидккть прийняття ршень керiвниками може забезпечуватися за рахунок використання стратепчних знань - накопиченого досв^ду, шформацшно-аналiтичниx та оргашзацшних методiв, моделей розроблення стратепчних i поточних ршень.
Становлення теори управлшня знаннями мае фундаментальне наукове шдгрунтя й подкяеться на дисциплшарш обласи: «вчення про знання» - ешсте-молопя (грец. episteme - наукове знання, наука i logos -навчання) i «вчення про тзнання» - гносеолопя (gnosis - тзнання, logos - навчання). У рамках етс-темологи доЫджуеться знання як таке, його будова, структура, функцюнування й розвиток. Ешстемоло-
гш виходить iз об'ективних структур знання. Видкя-ють такi основнi питання ешстемологи: яка структура знання? яю механiзми його реалiзацГi в науково-тео-ретичнiй i практичнiй дiяльностi? як iснують типи знань? якi загальш закони змiни й розвитку знань? [1, с. 1232]. 1сторично ешстемолопчна проблематика ви-значення «знання» пов'язана з такими поняттями, як «думка», «в^чуття», «мудршть».
Гносеологiчний аспект розглядае знання як процес пiзнання, з погляду в^дносин суб'екта шзнан-ня (доЫдника) до об'екта пiзнання (досл^джувано-го об'екта) або в категорiальнiй опозицГi «суб'ект -об'ект». Основш дослiдницькi питання гносеоло-гiчно'i проблематики укладаються в iнтерпретацГi суб'екта й об'екта шзнання, видiленнi структури шзнавального процесу, форм i методiв шзнання [1, с. 250]. Синтез ешстемолопчно! та гносеолопчно! проблематики характеризуеться появою нових ме-тодологiчних напрямкiв вивчення знання - методика до^дження будуеться на аналiтичних, операцiйних, нормативних, структурно-функщональних прийо-мах. Серед факторiв, що визначають сучасний стан дослiджень у цш сферi, можна вiдзначити такк
+ усе бiльший iнтерес викликають когнiтивнi елементи, пов'язанi з рiзними нематерiаль-ними аспектами; + типологш знання стае все б1льш розгалуже-
ною й диференцiйованою; + складаються комплекснi практики, у яких, ^м пiзнання, розглядаеться функцюнуван-ня знання в шших типах дiяльностi : шжене-рii, проектуваннi, навчаннi, менеджмент [1, с. 250].
1нтерес до знань шдприемств, органiзацiй та економiки краш пояснюеться, насамперед, тим, що протягом останшх десятилiть економiка, заснована на матерiальних активах i сконцентрована на кшце-вому продуктi, трансформуеться в економшу, що ба-зуеться на нематерiальних ресурсах. Усе б1льше ком-панш у всьому свiтi спрямовують переважну частину сво1х iнвестицiй у сферу знань. Здатшсть формувати та використовувати знання вткюеться в шновацш-них технолопях виробництва нових виробiв i послуг й перетворюеться в найважливший фактор вижи-вання в умовах шформацшного суспiльства.
Засновником економiки знань як дисциплши вважаеться професор Принстонського ушвер-ситету, представник неокласичного напрямку економiчноi думки Фрiц Махлуп (Machlup, Е), автор книги «Виробництво й поширення знань у США» [2], основна ^дея яко! полягае в тому, що в економщ сектор знань вщграе вирiшальну роль, а виробництво знань е джерелом зростання економши. У сво-!х дослiдженнях науковець вид1лив бкьше 30 (а для окремих перiодiв i б1льше 40) секторiв виробництва знань, що належать до рiзних галузей економши, i ви-
трати на виробництво, як склали основу для кглькк-hoï оцiнки масштабгв i питомо'1 ваги iндустрГi знань у нацгональному продукт держави. Ф. Махлуп акцен-тував на неоднозначностг трактування принципгв, на пгдставг яких можливо було б визначити масштаби виробництва знань. Однак, з його погляду, стратеггч-ною значимгстю володге така сфера виробництва й поширення знання, як науково-дослгдна дгяльшсть: валовг витрати на розвиток знань у цгй сферг вплива-ють на сукупне виробництво знань у державг.
Черговий крок у вивченнг економгки знань здгй-снив М. У. Порат (Porat, M. U.) [3], який у середин 1970-х рр. за дорученням департаменту торггвлг США дослгджував гндустргю знань. М. Порат, так саме як i Ф. Махлуп, розглядав знання як специфгчний продукт людсько'1 дгяльностг, роль якого в сучасному суспГль-ствг здобувае виргшальне значення. При визначеннг масштабгв нового феномена вчений проводив кГль-кгсну оцгнку шдустрИ знань за допомогою показникгв додано'1 вартостг, аналгзуючи з ще'1 позици' всг галузг нацюнально'1 економгки. М. Порат тдроздкив ix на два сектори: перший - сектор переробки матергаль-них ресурсгв, другий - пов'язаний з переробкою й трансформацгею шформаци', що, своею чергою, скла-даеться гз двох самостгйних сегментгв.
Концепцгя «динамгчних здатностей», у якгй ви-ражено поеднання класичного ресурсного пгдходу (статичний аспект) до знань органг-зацИ та еволющйно'1 теори економгчних змгн (дина-мгчний аспект), внесла певнг корективи у тлумачення стратеггчних знань оргашзаци через оргашзацшну здатнгсть до ix накопичення, використання та розвитку. У загальному виглядг динамгчнг здатностг - це компетентнгсть пгдприемства в умовах ринково'1 не-визначеностг, що викликана безперервним потоком шформаци г знань. Д. Тгс, Г. Пгзано й А. Шуен (Tee ce, D. J., Pisano, G., Shuen, A.) розробили концепцгю динамгчних здатностей на основг аналгзу «гнновацгй-но'1 фгрми в свт шумпетергансько! конкуренцй'» [4]. Ученг справедливо вгдмгтили, що високотехнологгчнг компанй' володгють унгкальними ресурсами - тех-нологгями, знаннями, ноу-хау, демонструють про-активну поведгнку, засновану на компетенцгях. Так, вони описують динамгчнг здатностг як «умгння фгр-ми гнтегрувати, створювати й перебудовувати вну-тргшнг й зовшшш компетенцй' у вгдповгдь на швидкг змгни зовнгшнього середовища» [4]. К. Ейзенхардт г Дж. Мартгн (Eisenhardt, K. M., Martin, J. A.) пов'язують динамгчнг здатностг пгдприемства з органгзацгйними й стратеггчними рутинами, за допомогою яких можна отримати новг комбшацИ ресурсгв, коли ринки ткь-ки з'являються, зливаються, дгляться, еволюцгонують або припиняють гснування [5]. Виключна щншсть ди-намгчних здгбностей полягае не в можливостях як таких, а в здатностях пгдприемства з !хньою допомогою формувати новг комбшацИ ресурсгв, що сшввгдно-
сяться з вимогами стшких конкурентних переваг. У межах ще! концепци «будь-який матерiальний ресурс може бути визначений, описаний, i тому iмiтований, якщо вiн не був спожитий» [6, с. 286]. З огляду на за-пропонований критерш видiляються не матерiальнi можливостi, а стратегiчнi знання та здатност шдпри-емства управляти ними [7].
КрГм того, динамiчнi здатностi та стратегiчнi знання знаходять вiдображення в гнучкостi при адап-таци пiдприемства до проблем зовншнього оточен-ня, а також в шновацшних методах управлiння, ви-робництвi ново! продукци. У порiвняннi з ресурсами стратепчш знання та динамiчнi здатностi являють собою метаздатностi шдприемства, тому що харак-теризують його можливкть адаптувати цi ресурси до мшливих умов зовнiшнього оточення [8].
ВГдповГдно до концепци динамiчних здатностей стади створення i форми компетенцiй визначаються нерозривнiстю процесiв використання та формуван-ня стратегiчних знань. Так, з одного боку, шдпри-емство в процеа свое! дiяльностi використовуе на-явний набiр знань та компетенцш. З iншого, по мiрi прийняття нових вимог зовнiшнього середовища, ринку, - «додае новi знання та компетенцй iз вну-тршшх ресурсiв або ззовнi» [6, с. 293].
Термш «управлiння знаннями шдприемства» був уведений американським консультантом у галузi менеджменту К. Вшгом та вперше ви-користаний ним в 1986 р. шд час виступу на науковш конференци у Швейцари. Учений запропонував таке визначення: «управлiння знаннями - це систематич-не формування, оновлення та застосування знань з метою максимiзацii ефективностi шдприемства». З того часу «управлшня знаннями» входить в практику дшльносп шдприемств як принципово новий вид управлшсько! дiяльностi та нова функщя управлiння, що обумовлюе необхiднiсть дослГдження процесiв управлiння знаннями як основного нематерiального ресурсу пiдприемства [8; 9].
У цьому аспект Г. Хемел i К. Прахалад (Нате1,0., Prahalad, К.) [6] пропонують для визначення стра-тепчних знань шдприемства в^повкти на питання: що таке знання? як типи знань шнують? як знання здобуваються? як знання зберкаються? якi методи управлiння знаннями шнують? яка роль знань при створенш стiйкоi конкурентно: переваги? як змши-ти наявнi знання або створити новi? Вiдповiдi на щ питання спiввiдносяться з моделлю створення знань: «даш - iнформацiя - знання - досвГд», яким вГдпо-вiдають стади «усвiдомлення - засвоення - переход на бiльш високий рiвень». Данi - це представлен у формалiзованому виглядi нормативи, вГдомосп, по-вiдомлення, що використовуються в процеа управлшня, введення господарсько! дiяльностi, тощо. Данi, якi е об'ектом збору, зберкання та переробки шфор-маци, формують iнформацiю (вГд лат. т/огтаЫо -
роз'яснення, усвiдомлення). Знання, своею чергою, спiввiдноситься iз структурованим набором засвое-но! шформаци, що часто мае неповне й суперечливе тлумачення. Усунення протирiччя е наслкком при-роди створення стратепчних знань органiзацii та, в такий споаб, «уможливлюе розумiння свiту».
Для пояснення процесу управлшня шноващ-ями I. Нонака й Х. Такеучi (Ыопака, I., ТакеисЫ, Н.) запропонували «нову теорго створення знання орга-нiзацiею», де стверджували: «Створення знання ор-ганiзацiею засновано на неформалiзованому знаннi iндивiдуумiв. Органiзацiя повинна мобшзувати не-формалiзоване знання, уже створене на шдивкуаль-ному рiвнi. Це мобшзоване знання розвиваеться ор-гашзацшними методами.» [10, с. 101]. Даний процес автори теори назвали «сшраллю створення знання» -починаючи з шдивкуального рiвня i при розширен-нi взаемодГ! проходить рiвнi секци, вiддiлу, сектора й органiзацii. Нова оргашзацшна структура, що вГд-пов^ае створенню знань на пiдприемствi, - «гшер-текст-органiзацiя» - заснована на процеа управлшня •ш центру - нагору - униз», де в ^нтрГ подГй перебу-вають менеджери середньо! ланки. Саме менеджери середньо! ланки е «провiдниками iдей мш вiдiрва-ними вГд реальностi керiвниками вищого ланки, що часом висувають ^ал^^ш концепцй, й приземле-ною, рутинною дшльшстю рядових спГвро6ГтникГв, яю цГ концепцЦ повиннГ реалiзовувати». Працювати зГ знанням ГндивГдуумГв, поширювати й використо-вувати його в межах компанГ! допомагае створення тимчасових (на строк вГд декГлькох мГсяцГв до року) команд, у яких люди колективно працюють над одним завданням Г вГльно обмГнюються Гдеями.
I. Нонака й Х. ТакеучГ процес створення знань усередиш органГзацГ! пояснювали як взаемодГею ГндивГдуумГв з навколишнГм середовищем Г називали його «ефективним шструментом», або «технологГ-ею». Особливий шдхГд до органГзацГйно! дГяльностГ -створення умов, у яких робГтники не тГльки «створю-ють знання», а й готовГ «вГддати його» на добробут компани, тобто особлива культура поведшки в кож-нГй конкретнш органГзацй.
Зпозицй ГнституцГонального пГдходу шдприем-ство е единою економГчною системою, що ви-користовую знання як основу виробництва та управлшня, тому !х подГляють на такГ категорГ!:
+ знання бiзнес-процесiв шдприемства - ви-робниче-технологГчна ГнформацГя, супрово-джувальна довГдкова, фГнансова, юридична документац1я, навики та досвГд персоналу; ^ знання корпоративноI культури - корпора-тивш стандарти взаемовГдносин з клГентами шдприемства в рГзних ситуац1ях (правила, процедури), принципи мГжособисткно! ко-мунГкацГ! мГж спГвробГтниками, неписанГ правила стосуншв;
+ знання про зовншне середовище тдприем-ства - результати аналiзу сегментш ринку, на яких присутне тдприемство в даний час, си-туацц з перспективними ринковими нiшами, знання про: конкурентiв та !х дц; партнерiв; шляхи спiвробiтництва; особливостi кменйв; законодавче середовище; полiтичнi змiни; + навики застосування шформацшних техно-
логш - збiр та обробка даних; + iндивiдуальнi знання ствробтниш - знання малознайомих джерел цшно! шформаци, висновки про можливостi оптимiзащI бiзнес-процесiв.
Розвиток iндивiдуальних знань управлшського персоналу забезпечуеться шляхом створення потужно! системи навчання. Так, на ПАТ «Тур-боатом» дiе центр подготовки та навчання кандидатiв на посади начальнишв бюро технiчного контролю, начальниюв цехiв, вiддiлiв та !х заступникiв. Його метою е навчання методам управлшня та оргашзаци виробничого процесу на шдприемств^ а також подготовка до бiльш високо! посади. Технологiя навчання включае рольовi iгри, тематичнi вправи та лекци [11].
Ще одним прикладом активного розвитку вну-тршньо! системи навчання е ДП «Завод «Електро-важмаш», у межах якого запущено програму корпоративно! Академи пiдготовки управлiнського персоналу. Система навчання розподкена на програми, серед яких: «Ефективш внутршш комушкаци», «При-йняття рiшень. Самооргашзащя», «Управлiння та ль дерство. Прийняття ршення», «Ключовi тенденци в сучасному менеджмент», «Команда. бдшсть ц1лей». Технолош мiстить дiловi iгри, аналiз конкретний си-туацiй (на власному приклада а також на прикладах укра!нських та свiтових пiдприемств) [12].
Першочерговим завданням стае правильне визначення найбкьш значущих елементiв знань та управлшського потенщалу, що дасть змогу забезпе-чити безпеку стратегiчного розвитку. Основним дже-релом накопичення органiзацiйного досвку е база власних дослiджень шдприемства, його iнновацiйнi, науково-дослiднi та конструкторськ розробки тощо. Дослiдження можуть стосуватися рiзних функщо-нальних сфер дiяльностi, прiоритетними серед яких е маркетингов^ соцiально-психологiчнi, техшко-техно-логiчнi тощо. Застосування стратепчного шструмен-тарiю дозволяе створити нову безпекоорiентовану систему управлiння. Такий шдхк вимагае створення вiдповiдного оргашзацшно-методичного забезпечен-ня, що е лопчною складовою органiзацiйних знань системи управлшня шдприемством.
ВИСНОВКИ
Теоретичним шдгрунтям у формуванш та розвитку стратепчних знань пiдприемства виступають положення ресурсного, шститущонального та пове-
дiнкового пiдxодiв. Так, ресурсний пiдхiд виокремлюe шформацшш ресyрси як базy для формyвання стра-тегiчниx знань пiдприeмства. Крiм того, такими ре-сyрсами вважаються здатносп, що вiдтворюють вiд-мпш процеси на пiдприeмствi та в його конкyрент-ному середовищi - коорди^ють ресyрси та створю-ють ушольш комбiнацiï з ниx.
Поведшковий niдхiд зосереджye увагу на ког-нiтивниx здатностяx осiб, що розробляють та реа-лiзyють yправлiнськi ршення, видiляe iнтyïтивне та творче тзнання, а також такi види стратегiчниx знань та здатностей, як трупов^ органiзацiйнi та мiжорганi-зацiйнi. Тому важливе значення надаeться процесам розподку локальниx знань: у грyпi або командi - аку-муляцй', взаeмодiï, yзгодженостi, сyмiсностi, консенсусу знань; в оргашзаци та м1ж оргашзацшми - при-дбанню та залученню, засвоeнню та збереженню, роз-повсюдженню та переносу знань. Такими засобами та формами виступають: спкьне обговорення стратепч-ниx рiшень i плашв, спiльнi пiдприeмства, бенчмар-кiнг, навчальш вiзити та спiльнi тренiнги постачаль-никiв та замовникiв, пyблiчнi обговорення проблем.
1нституцюнальний ш,дид базyeться на твер-дженнi, що пiдприeмство e iнститyтом, який маe та розробляe установки, правила, норми, стандарти для створення та передачi знань. У такому аспекп пiд-приeмство вистyпаe органiзацieю, що навчаeться. ■
ЛITEPATУPA
1. Гpицанов А. Д., Можейко М. Д., Pyмянцева T. Г.
Новейший философский словарь i 2-е изд., переработ. и до-пол. Мн. i Интерпрессервис, Книжный Дом, 2001. 1280 с.
2. Machlup, F. The Production and Distribution of Knowledge in the United States. NJ i Princeton University Press, Princeton, 1973. 436 р.
3. Porat, M. U. The Information Economyi Definition and Measurement. Washington D. C. i ERIC, 1977. 319 р.
4. Teece, D. J., Pisano, G., Shuen, A. Dynamic Capabilities and Strategic Management. Strategic Management Journal. 1997. Vol. 18. Issue 7. P. 509-533.
5. Eisenhardt, K. M., Martin, J. A. Dinamic Capabilities! What Are They? Strategic Management Journal. 2000. Vol. 21. Issue 10-11. P. 1105-1121.
6. Хэмел Г., Пpахалад К., ToMac Г., О'Нил Д. Стратегическая гибкость I пер. с англ. СПб. i ИД «Питер», 2005. 384 с.
7. Teece, D. J. Capturing Value from Knowledge Assetsi The New Economy, Markets for Knew-How and Intangible Assets. California Management Review. 1998. Vol. 40. No. 3. P. 55-79.
S. Отенко I. П. Стратепчна компетентшсть пщприем-ства: пщходи, концепцй', методичне забезпечення i моногра-фiя. Харш i ВД «1НЖЕК», 2014. 368 с.
9. Ходкинсон Дж. П., Cпеppoy П. P. Компетентная организация: психологический анализ процесса стратегического менеджмента I пер. с англ. Харьков : Гуманитарный центр, 2007. 392 с.
1D. Нонака И., Taкеyчи Х. Компания - создатель знания. Зарождение и развитие инноваций в японских фирмах I пер. с англ. М. : ЗАО «Олимп-Бизнес», 2003. 384 с.
11. Офщмний сайт Вщкритого акцiонерного товари-ства «Турбоатом». URL: http://www.turboatom.com.ua/
12. Офщмний сайт Державного пiдприeмства «Завод «Електроважмаш». URL: http://www.spetm.com.ua/index. html
Науковий керiвник - Отенко В. I., доктор e^^MiM^^ наук, професор кафедри менеджменту та 61знесу, Харгавський нацiональний eкономiчний унiвeрситeт iм. С. Кузнеця
REFERENCES
Eisenhardt, K. M., and Martin, J. A. "Dinamic Capabilities: What Are They?". Strategic Management Journal. Vol. 21, no. 1011 (2000): 1105-1121.
Gritsanov, A. A., Mozheyko, M. A., and Rumyantseva, T. G. Noveyshiy filosofskiy slovar [The newest philosophical dictionary]. Minsk: Interpresservis; Knizhnyy Dom, 2001.
Khemel, G. et al. Strategicheskaya gibkost [Strategic flexibility]. St. Petersburg: ID «Piter», 2005.
Khodkinson, Dzh. P., and Sperrou, P. R. Kompetentnaya or-ganizatsiya: psikhologicheskiy analiz protsessa strategicheskogo menedzhmenta [Competent organization: psychological analysis of the strategic management process]. Kharkiv: Gumani-tarnyy tsentr, 2007.
Machlup, F. The Production and Distribution of Knowledge in the United States. Princeton, N. J. : Princeton University Press, 1973.
Nonaka, I., and Takeuchi, Kh. Kompaniya - sozdatel znani-ya. Zarozhdeniye i razvitiye innovatsiy v yaponskikh firmakh [The company is the creator of knowledge. The origin and development of innovation in Japanese firms]. Moscow: ZAO «Olimp-Biznes», 2003.
Ofitsiinyi sait Derzhavnoho pidpryiemstva «Zavod «Elek-trovazhmash». http://www.spetm.com.ua/index.html
Ofitsiinyi sait Vidkrytoho aktsionernoho tovarystva «Turboatom». http://www.turboatom.com.ua/
Otenko, I. P. Stratehichna kompetentnist pidpryiemstva: pidkhody, kontseptsii, metodychne zabezpechennia [Strategic competence of the enterprise: approaches, concepts, methodological support]. Kharkiv: VD «INZhEK», 2014.
Porat, M. U. The Information Economy: Definition and Measurement. Washington D. C. : ERIC, 1977.
Teece, D. J. "Capturing Value from Knowledge Assets: The New Economy, Markets for Knew-How and Intangible Assets". California Management Review. Vol. 40, no. 3 (1998): 55-79.
Teece, D. J., Pisano, G., and Shuen, A. "Dynamic Capabilities and Strategic Management". Strategic Management Journal. Vol. 18, no. 7 (1997): 509-533.
CL
<C
< £
О ш
