CC BY
92
Для виршення цих сощально-педагопчних проблем в Укра1ш, необхiдно, щоб судновласники та MopcbKi ВНЗ розглядалися в дiалектичнiй eдностi, органiчнiй взаемодл з постiйним коригуванням близьких i далеких перспектив, змiною функцiй, як повиннi бути основою для побудови структур, схем управлшня, впровадження шновацшних управлiнських технологiй, 1х безперервного удосконалення.
Л1ТЕРАТУРА
1. Копенгагенська декларацiя щодо посилення европейсько1 кооперацп у професшнш освiтi. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rusmagistr.ru/page_0002/page_0026_0043.
2. Дефицит кадров для флота // Морской флот (международный морской журнал). - 2006. - N° 6. -С. 74-80.
3. Мiжнародна конвенщя «Про тдготовку i дипломування морякiв та несення вахти 1978 року (консолщований текст з манiльськими поправками). - К.: ВПК «Експрес-Полпраф», 2012. - 568 с.
4. 1ль1ч Л. М. Державне регулювання професшно1 тдготовки кадрiв: свiтовий досвiд // Ринок пращ та освгта: пошук взаемодп: зб. наук. статей; пiд наук. ред. I. Л. Петрово1. - К.: Таксон, 2007. - 200 с.
5. Колесшков С. Н. Управлшня яюстю та ISO 9000. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ru
6. Про системи менеджменту якост (ISO 9000). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.tqmservice.ru
УДК 378.14
С. В. ВИГОВСЬКА, В. В. ПАБАТ
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГ1ЧН1 П1ДХОДИ У ТРАКТУВАНН1 ПОНЯТТЯ «АКТИВ1ЗАЦ1Я НАВЧАЛЬНО-П1ЗНАВАЛЬНО1 ДШЛЬНОСП СТУДЕНТ1В»: 1СТОРИКО-ПЕДАГОГ1ЧНИЙ АСПЕКТ
Розкрито суттсть поняття «активiзацiя навчально-тзнавально! di^bHocmi cmydeHmie». Обгрунтовано методологiчнi тдходи в його трактувант. Встановлено, що дидактико-методологiчний nidxid полягае у розробц оргатзацшно-практичних форм залучення суб'eктiв учтня в активну тзнавальну дiяльнiсть, увага до^дниюв зосереджена на дiяльностi викладача щодо залучення студентiв у тзнавальний процес; у когттивному пiдходi предметом дослiдження е творча дiяльнiсть суб'ектiв учiння та ii активний характер, увагу до^дниюв привертае процес тзнання через активiзацiю дiяльностi особистостi; ттегративний пiдхiд передбачае одночасно розгляд поняття «активiзацiя навчально-пiзнавальноi дiяльностi» з позици дiяльностi викладача, а поняття «активна тзнавальна дiяльнiсть» — як дiяльнiсть студента в дидактичному процеЫ.
Ключовi слова: студент, дiяльнiсть, активтсть, активiзацiя навчально-пiзнавальноi дiяльностi.
С. В. ВЫГОВСКАЯ, В. В. ПАБАТ
ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ПОДХОДЫ К ТРАКТОВКЕ ПОНЯТИЯ «АКТИВИЗАЦИЯ УЧЕБНО-ПОЗНАВАТЕЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СТУДЕНТОВ»: ИСТОРИКО-ПЕДАГОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТ
Раскрыта сущность понятия «активизация учебно-познавательной деятельности студентов». Обоснованы методологические подходы к его трактовке. Установлено, что дидактико-методологический подход заключается в разработке организационно-практических форм привлечения субъектов учения в активную познавательную деятельность, внимание исследователей сосредоточено на деятельности преподавателя по привлечению студентов в познавательный процесс; в когнитивном подходе предметом исследования является творческая деятельность студентов, и ее активный характер, внимание исследователей привлекает процесс познания через активизацию деятельности личности; интегративный подход предполагает одновременно рассмотрение понятия «активизация учебно-познавательной деятельности» с позиции деятельности преподавателя, а понятие «активная познавательная деятельность»— как деятельность студента в дидактическом процессе.
Ключевые слова: студент, деятельность, активность, активизация учебно-познавательной деятельности.
S. V. VYGOVSJKA, V. V. PABAT
THEORETICAL AND METHODOLOGICAL APPROACHES TO INTERPRETATION OF THE CONCEPT «INTENSIFICATION OF STUDENTS" STUDY AND COGNITIVE ACTIVITY» : HISTORICAL AND PEDAGOGICAL
ASPECT
The article deals with the essence of the concept of "intensification of students' study and cognitive activity", methodological approaches to its treatment. It has been clarified, that a didactic and methodological approach lies in the development of organizational and practical forms of involvement of subjects of study into active cognitive activity. Authors' main attention is focused on teacher's activity on engaging students in cognitive process. In the cognitive approach the subject of study is the creative activity of the subjects of study and its active nature. The attention of researchers is also paid to the process of cognition through activization of a personality's activity. The integrative approach involves simultaneous consideration of the concept of "intensification of study and cognitive activity " from the side of a teacher's activity, and the term "active cognitive activity "is treated as the activity of a student in the didactic process.
Keywords: a student, activity, activeness, intensification of study and cognitive activity.
Орieнтацiя украшського сустльства на входження в европейський проспр зумовлюе реформування одного i3 стратепчних напрямiв державотворення - освии та профестно1' тдготовки майбуттх фахiвцiв, адже постае необхiднiсть готувати професюналш, здатних здiйснювати свою дiяльнiсть у нових ре^ях. Вiдповiдно необхiдною умовою професшно1 дiяльностi сучасного фахiвця е формування i розвиток умiнь активно й творчо застосувати отримат знания, а також вмшня здобувати новi впродовж всiеï професiйноï дiяльностi.
Сьогодт зберiгаеться розрив мiж вимогами, як суспiльство ставить до студента як майбутнього фахiвця, i характером його тдготовки у вищому закладi освгги: шдив^ально-творчим характером його професiйноï дальноси та збереженням переважно авторитарного характеру тдготовки майбутнього фахiвця; використанням колективноï та груповоï пiдготовки та шдив^альним характером i особливостями сприйняття, осмислення i практичного використання шформацп; глибинно-особислсними метою i мотивами тдготовки та переважно шформацтним характером 1'х досягнення в iснуючiй педагогiчнiй системi тощо. Подолання цих суперечностей можливе за умов впровадження особистiсно орiентованоï пiдготовки, яка, зорiентована насамперед на формування громадсько1' позицiï студенлв як суб'екпв учiния, що сприятиме зростанню якосп навчання, професiйному становленню особистосп, котра буде готовою до самоактуалiзацiï в умовах професiйноï дiяльностi, в суспшьному та особистому життi.
Проблема активiзацiï навчально-пiзнавальноï дiяльностi особистостi у педагопчнш теорiï i практицi не нова. На вах етапах розвитку педагогiчноï думки до не1' зверталося багато вчених, педагопв -практиков.
Одним з перших звернув увагу на необхвдтсть «вчити дiтей мислити» Я. А. Коменський. 1дею активiзацiï навчання за допомогою наочностi, шляхом активного спостереження та узагальнення i самостшного тдведення пiдсумкiв висловлювали Й. Г. Песталоцщ й Ф. А. Дютервег. Рiзнi засоби активiзацiï тзнавально1' дiяльностi учнiв обгрунтували в сво1'х працях багато украшських педагогiв, зокрема: О. I. Бшецький, Б. Г. Грiнченко, О. Ф. Музиченко, О. П. Потебня, С. Ф. Русова, В. I. Помогайба та ш. Суттевi положення i висновки з проблеми активiзацiï дiяльностi учтв мютяться в роботах С. Т. Шацького,
A. С. Макаренка, В. О. Сухомлинського й ш.
Психологiчний аспект дослщжувано1' проблеми глибоко розроблений у працях Л. С. Виготського, В. В. Давидова, О. М. Леонтьева, Н. В. Менчинсько1', С. Л. Рубшштейна та шших вчених.
Вивченню рiзних аспектiв процесу активiзацiï тзнавально1' дiяльностi студентiв присвяченi дослiджения педагопв i психолопв: А. М. Алексюка, С. I. Архангельського,
B. М. Вергасова, В. М. Володька, С. I. Зшов'ева, I. А. Зязюна, П. Г. Лузана, Н. Г. Ничкало, Р. А. Шзамова та ш.
Мета статт - на основi аналiзу психолого-педагопчно1 лтратури визначити й охарактеризувати теоретико-методолопчш пiдходи в трактуванш поняття «активiзацiя навчально-тзнавально1 дiяльностi».
Проблема активiзацil тзнавально1 дiяльностi тдростаючого поколiння i способiв 11 оргашзацп в конкретному освiтньому середовищi мають свою iсторiю в теоретичному висвиленш й практичнiй реамзаци. Загалом можна назвати три основш лшп, в межах яких проблема шзнавально! дiяльностi обговорюеться представниками передово! педагопчно1 думки протягом усього багатовiкового iснування людства.
Основоположниками першого напрямку можна вважати давньогрецьких учених (Архит, Аристоксен, Сократ, Платон, Аристотель), як глибоко i всебiчно обгрунтували значимiсть активного й самостшного оволодiння особистiстю знаннями. З позици свого часу вони вважали, що розвиток людини як особистосп може успiшно вiдбуватися тшьки в процес активно1 тзнавально1 дiяльностi, а розвиток його здiбностей - шляхом самотзнання (Сократ).
Цi теоретичнi положения розвинули в сво1х працях Ф. Рабле, Т. Мор, Т. Кампанелла. Вони в епоху феодалiзму, у розпал панування схоластики, догматизму й зубршня, призивали вчити учня активноси, виховувати з нього вдумливу, всебiчно i гармонiйно розвинену людину. Для цього йому необхiдно самостшно здобувати новi знання, самому «скуштувати плвд пiзнання», обрати шлях до ютини.
Цi ж думки висловленi у педагопчних поглядах Ж.-Ж. Руссо, Й. Г. Песталоцщ, Ф. А. Дютервега, Г. С. Сковороди, К. Д. Ушинского й iн. Розробленi ними положення теори саморозвитку i вчення про природовiдповiднiсть виховання перетворили принцип активносп й самостiйностi в один з основних принцитв дидактики.
Основоположником другого напрямку, що умовно можна назвати дидактико-методолопчним, е Я. А. Коменський. Суть цього напрямку полягае в розробщ оргашзацшно-практичних форм залучення учнiв/студентiв в активну пiзнавальну дiяльнiсть. Розглядаються теоретичнi аспекти викладання: дiяльнiсть викладача щодо залучення учнiв/студентiв у пiзнавальний процес. Цей напрямок розвивався протягом кiлькох столиь i дав вагомi практичнi результати. Активно розвиваеться вiн i зараз. До слабких його сторiн можна ввднести недостатньо глибокий аналiз дiяльностi учнiв/студентiв.
Третш напрямок характеризуеться тим, що предметом до^джень е творча даяльшсть учнiв/студентiв, И активний характер. Як ввдбуваеться процес пiзнания через активiзацiю дiяльностi учнiв/студентiв - це мета когштивного напрямку дослiдження проблеми. Одним iз перших розпочав його розробляти К. Д. Ушинський. Перебудова процесу навчання й виховання неможлива, на думку педагога, без оргашзацп серйозно1 й щкаво1 роботи учшв/студенпв замiсть тяжкого механiчного повторення i зубрiния. «Повторювана дiя стае все легшою i легшою, але разом з тим все менше й менше займае душу», - вказував вш [9, с. 540]. Ця думка е актуальною i в сучаснш освiтi, адже для усшшно1 дiяльностi учнiв/студентiв характерна спрямованiсть на активну й творчу дiяльнiсть. Проблему активiзацil процесу пiзнания К. Д. Ушинський вирiшував шляхом аналiзу об'ективно-лопчних i психологiчних моментiв пiзнания. Загальнодидактичш iдеl педагога та освiтнього дiяча були розвинутi в наступний перюд.
На сучасному етапi велику увагу активiзацil навчально-пiзнавальноl дiяльностi придiляють у сво1х роботах, як Б. Г. Ананьев, В. С. 1ль1н, I. А. Зязюн, М. В. Кухарев, В. I. Лозова, П .Г. Лузан, Н. Г. Ничкало й iншi педагоги й психологи. Результати !х до^джень свiдчать про спробу розглядати процес активiзацil навчально-пiзнавальноl даяльносп iнтегровано, з дидактико-методологiчного i когштивного напрямшв.
Для розкриття сутностi поняття «активiзацiя навчально-пiзнавальноl дiяльностi» розглянемо поняття <^яльшсть» з позицiй лiнгвiстики, психологи й фшософп. 1снуе таке його трактування: «Дiяльнiсть - це специфiчна людська форма ставлення до навколишнього св^, змiст яко! становить його доцшьну змiну й перетворення в штересах людей. Дiяльнiсть мiстить у собi мету, засоби, результат i сам процес...» [8, с. 386].
е також фшософське тлумачення вказаного поняття: <^яльшсть - специфiчна форма активного ставлення до навколишнього св^, змiст якого становить його доцшьну змiну й перетворення в штересах людей. Дiяльнiсть людини припускае певне протистояння суб'екта й
об'екта дiяльностi: людина протиставляе соб1 об'ект д1яльност1 як матер1ал, що повинен одержати нову форму й властивосп, перетворитися з матерiалу в предмет i продукт дiяльностi» [10, с. 160].
Одне з психолопчних тлумачень категорп <^яльшсть» наводить Л. М. Фрвдман: «Шд дiяльнiстю розумiеться активнiсть суб'екта, спрямована на змiну свiтовиробництва або створення певного об'ективованого продукту матерiальноl чи духовно! культури. Дiяльнiсть людини е спочатку практичною, матерiальною дiяльнiстю. Поим з не! видшяеться дiяльнiсть теоретична. Усшяка дiяльнiсть складаеться з актiв дш або вчинк1в, заснованих на тих чи шших спонуканнях або мотивах i спрямованих на певну мету (потребу). ... Дiяльнiсть суб'екта завжди пов'язана з певною потребою. Будучи вираженням потреби суб'екта в чому-небудь, потреба викликае його пошукову актившсть» [11, с. 171].
Встановлено певт загальнi закономiрностi у формуваннi й функцюнуванш дiяльностi людини: кожний вид дiяльностi мае свою зак1нчену структуру, пов'язану з виникненням, розвитком i розпадом; структурнi компоненти дiяльностi можуть мiнятися мiсцями внаслiдок розвитку структури, перетворюючись один в одного; юнуе взаемозв'язок рiзних видiв дiяльностi та 1хнш взаемний перехiд (навчальна в iгрову, iгрова в навчальну); даяльшсть спочатку виникае у формi взаемодп людей (трансакцш), як1 використовують матерiальнi й iдеальнi засоби для шформацшного обмiну. На цш основi формуеться дiяльнiсть окремого учня/студента, що спираеться на образи, вiдчуття i поняття.
У кожному з наведених визначень дiяльностi присутнш такий аспект и прояву, як активнiсть. Розглянемо це поняття стосовно процесу пiзнання.
Анатз дослiджень видiв активностi показав рiзноманiття авторських рiшень залежно вiд критерш класифшаци: за формою взаемодп людини з навколишньою дiйснiстю виокремлюють суспшьно-полиичну, соцiальну, комунiкативну активнiсть; за видами дiяльностi - навчальну, практичну, творчу, iгрову, спортивну; за специфiкою когштивно! дiяльностi - пiзнавальну, iнтелектуальну, розумову, творчу. При цьому пiзнавальну актившсть часто ототожнюють iз вищезгаданими видами активности дiагностуючи через творчiсть, шщативу або швидкiсть розумових операцiй [2, с. 18].
Визначення поняття «актившсть» дае Е. А. Красновський. На його думку, це й «пусковий мехашзм» i результат процесу навчання. У ролi «пускового механiзму» актившсть е проявом усiх сторiн особистостг потреба нового, прагнення до лвдерства, радiсть пiзнання (потребно-мотивацiйна сторона особистосп); установка на вирiшення тзнавальних протирiч, навчальних i побутових проблем (операцшно-тзнавальна сторона); готовнiсть до виршення завдань (морально-вольова сторона) [3, с. 35]. Це трактування подаеться з позицш когнiтивного напрямку й щкаве тим, що наводить структуру взаемодп викладач-студент. У цiй взаемодп I. Ю. Сiроусов визначае чотири сфери особистосп викладача й студента, в яких ввдбуваеться первинний контакт: мотивацшно-настановчу; операцiйно-орiентовну, операцшно-iнформацiйну; емоцiйну сферу особистосп.
Р. А. Шзамов розглядае тзнавальну актившсть як шщативну дш особистостi, спрямовану на проникнення у внутршню сутнiсть дослiджуваних явищ, процеав, об'ектш [5, с. 15]. Г. В. Сирота вважае, що тзнавальна актившсть - це актившсть, спрямована на тзнання навколишнього свггу, фiзiологiчною основою якого е орiентовний рефлекс, що народжуе пiзнавальну потребу, яка реалiзуеться в пошуковiй, дослiдницькiй дiяльностi [7, с. 16].
Спiввiдношення понять «даяльшсть» i «активнiсть» розглядав П. Я. Гальперш. Вiн вважав, що ди, як1 керуються суб'ектом на основi орiентування щодо образу, е актами поведшки, а там, де немае орiентування дiй на основi образу, немае поведiнки, а е тшьки реакцiя органiзму (автоматизм). Якщо опору задоволенню потреби немае взагал^ то не потрiбнi нi орiентування, нi дiяльнiсть. Коли ж неможливо автоматично задовольнити потребу через сощальний i предметний опiр, виникае необхвдшсть активного орiентування, дiяльностi [1, с. 123-125].
Г. I. Щукина розглянула проблему активiзацil навчально-пiзнавальноl дiяльностi як необхвдшсть здiйснення пiд час навчання процесу, спрямованого на посилену стльну навчально-пiзнавальну дiяльнiсть викладача i студента (взаемодiя), на подолання iнерцil, пасивних i стереотипних форм викладання й навчання [12, с. 36].
Такий шдхвд розкривае сутнiсть поняття «активiзацiя навчально-пiзнавальноl дiяльностi» з педагогiчноl точки зору. Вихвдним положенням у ньому е закономiрний зв'язок дiяльностi викладача й дiяльностi студента у навчальному процесi. Цей взаемозв'язок визначаеться багатьма зовшшшми й внутрiшнiми факторами: метою, змютом i характером навчання, методами навчання, реальними можливостями середовища навчання й вшових особливостей студента.
Отже, поняття «активiзацiя навчально-пiзнавальноl дiяльностi» стосуеться дiяльностi викладача в навчальному процеа, а поняття «активна пiзнавальна дiяльнiсть» - дiяльностi студента в дидактичному процесс
На пiдставi аналiзу до^джень пiзнавальноl активностi в психологiчних роботах Т. А. Гусева виокремлюе три умовш напрямки: когнiтивно-пошуковий, штегративно-ушфшований i цiлiсний. У межах когштивно-пошукового напрямку центром пiзнавальноl активностi е внутршш розумовi процеси пошуку й зовшшш поведiнковi пошуковi дИ. 1нтегративно-ушфшований напрямок представлений в роботах дослвднишв, що тяжiють до штеграцп видiв активностi, що розглядають !х у сукупносп якихось узагальнених характеристик. Цшсне дослiджения пiзнавальноl активностi як особиспсно1 властивостi автори позицiонують з показниками шщативносп, самостшност1, самодiяльностi, саморегуляцп, вол^ цiлеспрямованостi, як к1льк1сну i яшсну характеристику пiзнавальноI дiяльностi особистостi з акцентом на шщативних дiях, сукупшсть змiстовних, динамiчних i продуктивних характеристик, що проявляються у швидкостi виконання завдань, iнiцiативностi, продуктивности Психологiчне трактування пiзнавальноl активностi в сво1й основi спираеться на провiдне положення А. Ф. Лазурського про актившсть як мiру стiйкостi об'екта до навколишшх впливiв i як мiру впливу на навколишне середовище. У зв'язку з цим тзнавальна активнiсть трактуеться як особлива властивiсть суб'екта тзнання, що характеризуе мiру його чутливосп до впливiв iнформацiйного соцiуму та об'екпв пiзнания [2].
П. Г. Лузан вважае, що навчально-тзнавальна актившсть, по-перше, формуеться i проявляеться у навчально-шзнавальнш дiяльностi, е И яшсною характеристикою. По-друге, активнiсть особистосл у навчально-шзнавальнш д1яльносп характеризуеться особливим психiчним станом, який може трансформуватися в певш психiчнi структури i набувати якосл рис особистостi. По-трете, конкретш прояви активностi людини мають суто кшьюсш та якiснi характеристики [4, с. 32].
На основi теоретичного аналiзу О. е. Олексюк конкретизувала смисловi значення поняття «активiзацiя», яке розумiеться: а) як система зовшшшх дiй, що сприяе пiдвищенню рiвня активностi i якостi певно1 даяльност1, тут змiст поняття збiгаеться з поняттям педагогiчного стимулювання; б) як стан, в якому перебувае суб'ект дiяльностi i характеризуеться зростанням активностц в цьому разi змiст поняття дещо зб^аеться з мотивацiею обумовлено1 дiяльностi; в) як мета навчального процесу, що переслiдуе завдання переводу енергп зовнiшнього впливу у внутршню самодетермiнованiсть [6]. Дослiдниця також наводить власне визначення поняття активiзацil тзнавально1 дiяльностi студентiв: «_З одного боку, це яшсний рiвень дiяльностi студента, якому притаманна певна система ознак (самодетермшованих проявiв активностi); з шшого - це цiлеспрямоване керування процесом пiзнания студентiв шляхом створення оптимальних психолого-педагопчних умов, пiдпорядковане мет1 професшно1 пiдготовки, яке спрямоване на формування внутрiшнiх мотивiв та цiлей шзнавально1 дiяльностi; ефективне засвоення нових знань i здобуття навичок !х практичного застосування» [6, с. 8]. На нашу думку, авторка у першш частиш визначення невиправдано ототожнюе поняття «активiзацiя», означаючи його як рiвень дiяльностi, з поняттям «активнiсть».
Отже, у результата здiйсненого теоретичного аналiзу можна виокремити такi пiдходи до трактування поняття «активiзацiя навчально-пiзнавальноl дiяльностi»: дидактико-методологiчний (це розробка оргашзацшно-практичних форм залучення суб'ект1в учiния в активну пiзнавальну дiяльнiсть, увага дослвднишв зосереджена на дiяльностi викладача iз залучення учнiв/студентiв у пiзнавальний процес); когнiтивний (предметом дослiдження е творча дiяльнiсть суб'ект1в учiния, II активний характер, увагу дослiдникiв привертае процес тзнання через активiзацiю дiяльностi особистосп); iнтегративний (поняття «активiзацiя
навчально-шзнавально! дiяльностi» розглядаеться з позици дiяльностi викладача, а поняття «активна тзнавальна дiяльнiсть» - дiяльностi студента в дидактичному процес^.
Здiйсненi спроби теоретико-методолопчного аналiзу поняття «активiзацiя навчально-шзнавально! дiяльностi» не претендують на вичерпшсть. Перспективними залишаються питання вироблення ефективно! методики активiзацi! навчально-пiзнавально! дiяльностi студенпв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Гальперин П. Я. Психология мышления и учение о поэтапном формировании умственных действий / П. Я. Гальперин // Исследования мышления в советской психологии. - М., 1966. -С. 87-125.
2. Гусева Т. А. Стили познавательной активности студентов: автореф. дис. ... д-ра психол. наук: 19.00.01 / Т. А. Гусева. - Новосибирск, 2009. - 48 с.
3. Красовский Э. А. Активизация учебного познания / Э. А. Красовский // Советская педагогика. -1990. - № 4. - С. 34-37.
4. Лузан П. Г. Теорiя i методика формування навчально-пiзнавальноl активност студента / П. Г. Лузан. - К.: Нац. аграр. ун-т, 2004. - 272 с.
5. Низамов Р. А. Психолого-педагогические основы развития познавательной активности студентов / Р. А. Низамов // Проблемы развития познавательной активности студентов. - Казань: КГУ, 1980. -174 с.
6. Олексюк О. е. Активiзацiя газнавальн^ дiяльностi студенпв у процес загальнопедагогiчноl тдготовки: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / О. е. Олексюк. - К., 2005. - 24 с.
7. Сирота Г. В. Воспитание познавательной активности учащихся учебными творческими заданиями: автореф. дис. ... канд. пед. наук / Г. В. Сирота. - Минск, 1987. - 30 с.
8. Советский энциклопедический словарь / под ред. А. М. Прохорова. - М.: Сов. энциклопедия, 1981.
- 1600 с.
9. Ушинский К. Д. Собрание сочинений / К. Д. Ушинский. - М.-Л.: Изд-во АПН РСФСР, 1950. - Т. 9.
- 560 с.
10. Философский энциклопедический словарь / редкол.: С. С. Аверинцев и др. - М.: Сов. энциклопедия, 1989. - 815 с.
11. Фридман Л. М. Психологический справочник учителя / Л. М. Фридман, И. Ю. Кулагина. - М: Просвещение, 1991. - 288 с.
12. Щукина Г. И. Исследование активизации учебно-познавательной деятельности / Г. И. Щукина // Советская педагогика. - 1983. - № 3. - С. 36-37.
УДК 37.014:37.032
С. 6. ЛУПАРЕНКО
ПИТАННЯ ДИТИНСТВА У В1ТЧИЗНЯН1Й НАУКОВ1Й ДУМЦ1 (1900-1918 РР.)
Визначено передумови тдвищення ттересу втчизняних науков^в до до^дження дитинства в 1900—1918 рр., зокрема: усвiдомлення свтовою стльнотою унiкальностi дитини й дитинства, незнання природи дитинства, потреба сустльства в освiчених пращвниках у рiзних сферах сустльного життя. Розкрито напрямки до^джень дитинства: фiзiологiчнi (вiковi особливостi фiзичногорозвитку, дитячi рефлекси, рухова актившсть), психолого-педагогiчнi (вiковi особливостi психiчного розвитку, iде'i вiльного виховання, Ымейне виховання, фiзичне виховання, здоров'я дитини), етнографiчнi (дитячий побут, фольклор).
Ключовi слова: дослiдження, дитина, дитинство, розвиток, виховання.
С. Е. ЛУПАРЕНКО
ВОПРОС ДЕТСТВА В ОТЕЧЕСТВЕННОЙ НАУЧНОЙ МЫСЛИ (1900-1918 ГГ.)
Определены предпосылки усиления интереса отечественных ученых к исследованию детства в 1900—1918 гг., а именно: осознание мировым сообществом уникальности ребенка и детства, незнание природы детства, потребность общества в образованных работниках в разных сферах общественной жизни. Раскрыты направления исследования детства: физиологические (возрастные особенности
