CC BY
22
УДК 342.2
Р. Я. Шай
1нститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Л^вська полггехшка", канд. юрид. наук, доцент кафедри теори та фшософп права
ТЕОРЕТИЧН1 П1ДХОДИ ДО ВИКОРИСТАННЯ ПОНЯТТЯ Д1ЯЛЬНОСТ1 У СФЕР1 РЕАЛ1ЗАЦП ПРАВООХОРОННИХ ФУНКЦ1Й
© Шай Р. Я., 2015
Виршуються проблеми використання поняття дiяльностi, яка е дуже рпноплановою за своею метою, предметом, об'ектом та умовами здшснення, що надае Тй широкi можливостi у ч^кому розмежуваннi певних юридичних понять. Саме тому видаеться надзвичайно актуальним розглянути основы! теоретичнi пiдходи до використання поняття дiяльностi у сфер1 реалiзащT державою правоохоронних функцш та визначити основн1 закономiрностi, що зумовлюють ефективне юридичне забезпечення процесу \х виконання уповноваженими органами та структурами.
Ключовi слова: дiяльнiсть, правоохоронна функщя, держава, правопорядок, юридичне забезпечення, державна безпека.
Р. Я. Шай
ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ПОДХОДЫ К ИСПОЛЬЗОВАНИЮ ПОНЯТИЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ В СФЕРЕ РЕАЛИЗАЦИИ ПРАВООХРАНИТЕЛЬНЫХ ФУНКЦИЙ
Статья посвящена решению проблем использования понятия деятельности, которая является очень разноплановой за своей целью, предметом, объектом и условиями осуществления, которое предоставляет ей широкие возможности в четком разграничении определенных юридических понятий. Именно поэтому кажется чрезвычайно актуальным рассмотреть основные теоретические подходы к использованию понятия деятельности в сфере реализации государством правоохранительных функций и определить основные закономерности, которые предопределяют эффективное юридическое обеспечение процесса их выполнения уполномоченными органами и структурами.
Ключевые слова: деятельность, правоохранительная функция, государство, правопорядок, юридическое обеспечение, государственная безопасность.
R. Ya. Shay
THE THEORETICAL GOING IS NEAR THE USE OF CONCEPT OF ACTIVITY IN THE FIELD OF REALIZATION OF LAW-ENFORCEMENT FUNCTIONS
The article is devoted a decision the problems of the use of concept of activity, which is very riznoplanovoy after the purpose, object, object and terms of realization which gives it
wide possibilities in the clear differentiating of the defined legal notions. For this reason seems extraordinarily actual to consider the basic theoretical going near the use of concept of activity in the field of realization of law-enforcement functions the state and to define basic conformities to law, which predetermine the effective legal providing of process of their implementation the authorized organs and structures.
Key words: activity, law-enforcement function, state, law and order, legal providing, state security.
Постановка проблеми. Сама дiяльнiсть, завдяки cboïm внутршшм властивостям та сощальнш рол^ стае об'ектом правового регулювання. Незважаючи на сталу структуру, вона е дуже рiзноплановою за своею метою, предметом, об'ектом та умовами здшснення, що надае ïй широкi можливосп у чiткому розмежуваннi певних юридичних понять. У зв'язку з тим, що останшм часом дедалi бшьше загострюються дискусiï навколо основних юридичних понять, яю визначають правовi засади забезпечення державою процесу реалiзацiï правоохоронних функцш, вважаемо за доцiльне розглянути зазначеш питання саме через призму вказаних вище теоретичних пiдходiв.
Метою дослщження. Мета статтi - проаналiзувати рiзноманiтнi пiдходи до визначення поняття дiяльностi, зокрема у сферi реалiзацiï правоохоронних функцiй.
Стан дослiдження. Дослщжували поняття дiяльностi, зокрема у сферi реалiзацiï державою правоохоронних функцiй, у сво'х працях таю науковцi, як: С. Алексеев, Л. Виготський, О. Леонтьев, В. Лукашевич, I. Солов'евич, А. Крижашвський, О. Кмгга та ш.
Виклад основних положень. Поняття дiяльностi дуже поширене у сучаснш юриспруденцiï. Воно закладено в тексти та навггь у назви багатьох законодавчих акпв. I це - реальне свщчення динамiзму сучасних правовщносин, чому е об'ективнi причини. Поряд з фактично незмшним iснуванням основних сфер життя - сiмейноï, трудовой iнтелектуальноï, творчо', значно ускладнилися самi правовiдносини. З'являються зовсiм новi види дiяльностi, продуктом яких е результати мисленнево' активностi людини. Цiннiснi орiентири сучасного суспiльства також набувають яюсно нових ознак. Поряд iз традицшними матерiальними джерелами та показниками стабшьносп й надiйностi життя - природними ресурсами - виникають та розвиваються принципово нов^ що дедалi бшьше впливають на рiзнi сфери людського буття, iнформацiйнi ресурси та шформацшш технологiï. Все це спричиняе у рiзних кра'нах певний перегляд пiдходiв щодо вибору стратегiчних прiоритетiв, нацюнальних iнтересiв, геополiтичних переваг тощо. Змшюються ознаки та деякi характернi риси поняття загрози, з'являються нов^ рашше не вiдомi ïï джерела [1, с. 76-80].
Найбшьш загострюеться потреба у правовому регулюванш не тшьки стосункiв мiж людьми щодо умов сощального життя, але й окремих громадян iз державними iнституцiями. Актуальним стае створення ефективного мехашзму юридичного забезпечення вщносин, що е результатом чи iншоï дiяльностi людини. Сама дiяльнiсть, завдяки сво'м внутршшм властивостям та соцiальнiй ролi, стае об'ектом правового регулювання. Незважаючи на сталу структуру, вона е дуже рiзноплановою за метою, предметом, об'ектом та умовами здшснення, що надае ш широк можливосп у чггкому розмежуванш певних юридичних понять.
Така рiзноплановiсть у характеристицi дiяльностi також надае змогу виршувати складнi питання щодо розмежування подiбних за процедурою, але зовшм рiзних за призначенням функцш та суб'екпв 1'х реалiзацiï. Особливо це стосуеться тих видiв дiяльностi, мета яких полягае у забезпеченш цiлiсностi та ефективного функцюнування тако1' складно1' та багатовимiрноï сощально1' системи, як держава. Тому видаеться надзвичайно актуальним розглянути основш теоретичш пiдходи до використання поняття дiяльностi у сферi реалiзацiï державою правоохоронних функцш та визначити основш закономiрностi, що зумовлюють ефективне юридичне забезпечення процесу 1'х виконання уповноваженими органами та структурами [2, с. 101-102].
TeopÎH та фiлософiя права, на жаль, не надають можливостi грунтуватися на суто юридичних знаннях пiд час розкриття зазначено1 вище проблеми. У науковш лiтературi переважае контекстне використання поняття дiяльностi, а в сучасному законодавствi визначаються лише окремi ïï види. Тому застосування у дослщженш цiеï проблематики тiльки методiв аналiтичноï юриспруденцiï певною мiрою обмежило б глибину вивчення проблеми. При цьому слщ погодитись i3 думкою С. Алексеева, який, розглядаючи перспективи розвитку теори права, тдкреслюе, що "... тдгрунтям поглиблення наукових знань е активне використання фшософських даних" [3, с. 93]. На нашу думку, саме новий, нетрадицшний шдхщ до права, за якого предметом стае вся правова матерiя, що не зводиться лише до юридичних норм, а уявляеться у всш свош багатогранносп, дае змогу здшснити поглиблену теоретичну розробку правових проблем, виявити особливу "родзинку" у предмет правово1' теорiï.
Тому, розглядаючи суть, роль та змют поняття дiяльностi в сучаснш юриспруденцiï, необхiдно насамперед проаналiзувати його вiдповiднiсть основним особливостям та рисам, якими надшяе дiяльнiсть фiлософiя як наука, закони та закономiрностi яко1' е загальними для шших видiв людського знання, зокрема i для правознавства. Сучасна фiлософiя вважае, що дiяльнiсть - це "специфiчно людська форма активного ставлення до навколишнього свiту, змiст яко1' становить його доцшьну змiну i перетворення. Дiяльнiсть людини передбачае певне протиставлення суб'екта й об'екта дiяльностi: людина вибирае собi об'ект дiяльностi як матерiал, що повинен отримати нову форму i властивосп, перетворитися з матерiалу на продукт дiяльностi" [4, с. 151].
Згадане визначення надшяе дiяльнiсть певними ознаками, яю вщокремлюють ïï вiд iнших видiв активного ставлення до довкшля. Цi характеристики мають велике значення для ефективного використання цього поняття у юриспруденции Перша - це притаманнють цього процесу виключно людиш. Тобто фактично нщо не суперечить можливосп використання цiеï категорiï у правових дослщженнях та у правi загалом.
Дiяльнiсть однозначно е категорiею соцiальною. Право, своею чергою, теж властиве тшьки людству та е одним з регуляторiв саме сощальних вiдносин.
Друга, найважливша ознака - цiлеспрямованiсть. Дiяльнiсть завжди передбачае наявнiсть мети, що виокремлюе першу серед будь-яких шших форм ставлення людини до навколишнього свггу. Вщповщно до права ця ознака дозволяе ч^ко видшити дiяльнiсть та ïï види серед шших правових категорш за принципом розбiжностей у метi навiть у випадку подiбних форм, засобiв, методiв здшснення дiяльностi. Цiлеспрямованiсть також передбачае усвщомлешсть дiяльностi суб'ектом пiд час ïï здшснення.
Характерною рисою е сама сутнють дiяльностi, яка полягае у змм та перетвореннi об'екта на продукт. Для юриспруденцп це означае, що будь-яка дiяльнiсть мае кшцевий результат, якому завжди передуе певна процедура. Дiяльнiсть фактично не може бути перелшом чи простою сукупшстю дiй або операцiй, якi не пов'язаш мгж собою спрямованiстю на конкретний единий результат.
Наявнiсть суб'екта, об'екта та продукту у структурi дiяльностi свiдчить про те, що вона е складною системою, яка потребуе науково обгрунтованого, практично перевiреного та свщомого формування суб'ект-об'ектних взаемодш. Для забезпечення ефективного перетворення об'екта на продукт мае бути налагоджено постшний шформацшний та ресурсний обмш мiж суб'ектом та об'ектом дiяльностi. Процес правового забезпечення тiеï чи iншоï дiяльностi мае бути увщповщ-нений до об'ективних iнформацiйних, ресурсних, управлiнських закономiрностей ïï здiйснення.
Отже, цшком очевидно, що фiлософське розумшня категорiï дiяльностi дозволяе певною мiрою актуалiзувати перед правознавством деякi питання, яю ще не вирiшенi сучасною юридичною наукою. У зв'язку з тим, що останшм часом дедалi бiльше загострюються дискусiï навколо основних юридичних понять, яю визначають правовi засади забезпечення державою процесу реалiзацiï правоохоронних функцiй, вважаемо доцiльним розглянути зазначеш питання саме через призму вказаних вище теоретичних пiдходiв [5, с. 38-39].
1дею аналiзу дiяльностi вперше запропонував Л. Виготський у раншх роботах [6]. Вiн розглядав ïï як новий метод науковоï психологи. Один з провщних фахiвцiв у галузi розробки теорiï дiяльностi О. Леонтьев визначив, що '"щяльнють е молярна, не адитивна одиниця життя тiлесного,
матерiального суб'екта" [7, с. 81]. У цьому визначенш, незважаючи на його фшософсько-психологiчну спрямованiсть, е один з найважливших для правознавства висновок. О. Леонтьев формулюе його так: "... дiяльнiсть - це не реакщя i не сукупнiсть реакцш, а система, що мае будову, власш внутрiшнi перетворення, власний розвиток" [7, с. 82]. I тому, щоб це визначення дiяльностi можна було використовувати на практищ у повному обсяз^ воно мае вщповщати закономiрностям внутрiшньоï побудови ïï структури. 1з цього випливае, що дiяльнiсть не е простою сукупнiстю рефлексивних акпв людини або групи людей. Вона, завдяки свош усвiдомленостi та цшеспрямованосп, е системою дiй, скерованих на досягнення певного результату.
Основними складовими будь-якого виду дiяльностi е дп. Вщповщно до психологiчного розумшня дiя - це "процес, що тдпорядкований уявленню про результат, який мае бути досягнутий, тобто процес, тдпорядкований усвщомленш метГ' [7, с. 103]. При цьому одна i та сама дiя може бути реалiзована у рiзних видах дiяльностi. Наприклад, згiдно iз зазначеним вище формулюванням, вiзуальне спостереження може бути розщнено як дiя, що реалiзовуеться особовим складом певних пiдроздiлiв у межах оперативно-розшуковоï дiяльностi. Питання тшьки у тому, з якою метою вона застосовуеться. Якщо для отримання шформацп про обставини вже скоеного злочину, то це дшсно оперативно-розшукова дiя. Але якщо з метою перевiрки сигналу про наявнiсть потенцiйноï загрози безпецi держави та суспшьства - то це вже не може бути розщнено як оперативно-розшукова дiя. Тобто за процесуальним, операцшним компонентом дп неможливо визначити вид дiяльностi, до якого вона належить, а також виявити його особливосп. Цього реально досягти тiльки завдяки анатзу мотивацiйно-цiльових орiентацiй всiеï системи дш, що входять до цього виду дiяльностi, та аналiзу змюту основно1' ïï мети. О. Леонтьев вважае, що '"щяльнють зазвичай здшснюеться певною сукупнiстю дiй, що тдпорядковуються окремим цiлям, якi можуть видшятися iз загально1' мети" [7, с. 105].
Будь-яка мета юнуе у певнш предметнiй ситуацiï. Вона, поряд iз iнтенцiональним аспектом, мае власний операцшний компонент, який визначаеться об'ективно предметними умовами ïï досягнення. У зв'язку з цим, на думку О. Леонтьева, "дш мае особливу властивють, особливу ïï '^гарну", а саме способи, якими вона здшснюються" [7, с. 107]. Згадаш способи реалiзацiï автор називае операщями. Якщо мета залишаеться однаковою, а умови, в яких вона мае бути досягнута, змшюються, то змшюеться фактично операцшний компонент структури дп.
Зазначеш вище теоретичш положення е вихщними для об'ективного розумiння дiяльностi взагалi та окремих ïï видiв зокрема. Вони дозволяють по-новому поглянути на весь мехашзм правового регулювання процесу реалiзацiï державою власних функцш. Як вважають В. Лукашевич та I. Солов'евич, "теорiя дiяльностi - оргашзацшно-методична парадигма, яка складае теоретичний фундамент штеграцп наук гуманитарного циклу, що дозволяе привести у вщповщшсть до вимог сучасного наукового знання традицшш, напрацьованi в правових науках у бшьш обмеженiй теоретичнiй iнтерпретацiï, фундаментальш поняття" [8, с. 24-28].
Розглядаючи з позицш теорiï дiяльностi проблеми правового регулювання процесу реалiзацiï державними структурами правоохоронних функцш, зазначимо, що основш проблеми, як виникають на рiвнi практичноï реалiзацiï ними своïх завдань, - саме у площиш теоретичного обгрунтування структури такоï дiяльностi. Державнi органи фактично е тими суб'ектами, як створенi саме з метою реалiзацiï тiеï чи iншоï функцiï держави. Тобто змiст функци виступае загальною метою дiяльностi такого органу, а завдання, що вш виконуе, - цшями, визначеними з урахуванням конкретних iсторичних, полiтичних, економiчних, соцiальних умов.
Аналiз правовiдносин та ï^ суб'ектiв крiзь призму закономiрностей процесу дiяльностi, пiд час яких вони виникають та розвиваються, дае змогу чгтко виокремити рiзнi за своею метою види дiяльностi, суб'екпв, що мають ïï здiйснювати, засоби, форми та методи, завдяки яким цю дiяльнiсть може бути реалiзовано. Це також надае можливють створення ефективноï' системи правового забезпечення процесу виконання однiеï з основних функцш держави - забезпечення державноï безпеки [9].
Тому вважаеться, що сучасний перюд потребуе не тiльки кiлькiсноï мобiлiзацiï ресурсiв, але передусiм чгткого професiйного розмежування повноважень державних структур у здшсненш
правоохоронних функцш, вщпрацювання та законодавчого закршлення механiзму 1'х взаемодiï та тдвищення професiйного рiвня фахiвцiв рiзних напрямiв цiеï дiяльностi. Це стане можливим лише у разi грунтовного наукового аналiзу змiсту та особливостей здшснення державою правоохоронних функцш, закономiрностей реалiзацiï рiзних видiв правоохоронно1' дiяльностi, чггкого визначення 1'х характерних рис та розбiжностей.
Для розв'язання цього питання потрiбно на державному рiвнi розробити науково обгрунтований механiзм як правового, так i шформацшного, ресурсного, штелектуального, технологiчного забезпечення процесу реалiзацiï зазначено! функцiï. Цiй метi слугуватиме запропонований дiяльнiсний пiдхiд до аналiзу структури, форм, методiв та засобiв реалiзацiï функцiï держави щодо забезпечення власноï безпеки.
На нашу думку, для повноцiнноï та об'ективноï розробки цiеï проблематики та з метою вдосконалення законодавства у правоохороннш сферi, а також у галузi забезпечення державноï безпеки, важливою була б розробка i затвердження на державному рiвнi вiдповiдноï програми наукових дослiджень рiзних аспектiв самого процесу дiяльностi державних структур з виконання зазначених завдань. До ïï реалiзацiï варто залучити провщш науковi установи, що займаються проблемами нацiональноï безпеки i правоохоронноï дiяльностi, а також галузевi науковi iнститути та центри, якi мають теоретичний i експериментально-дослщницький потенцiал у цш сферi.
На рiвнi державних структур, що на практищ забезпечують державну безпеку, доцiльне було б постшне здiйснення монiторингу зовнiшнiх умов, яю впливають на характер ïх дiяльностi, внутрiшнiх проблем, що ускладнюють таку дiяльнiсть, розмежування цих проблем на операцшш, iнформацiйнi, ресурснi тощо. Це дасть змогу за доволi короткий термш отримати значний фактичний матерiал, а також вщстежити динамшу розвитку згаданих процесiв. Вирiшальним при цьому мае бути системний характер дослщжень, що грунтуеться на вивченш механiзмiв та закономiрностей колективноï дiяльностi рiзних структур. Отриманi результати дозволять розробити i впровадити такий мехашзм правового регулювання процесу забезпечення державноï безпеки, який вiдповiдав би внутршшм закономiрностям самоï' дiяльностi та об'ективним умовам iснування правовоï матерiï.
Висновки. Як свщчить проведений аналiз викладених вище проблем, категорiя дiяльностi вщграе значну методологiчну роль у теоретико-правових дослщженнях суп та змiсту дiяльностi державних органiв щодо забезпечення нацiональноï та державноï безпеки. Завдяки здшсненню такого виду дiяльностi як правоохоронна забезпечуеться певним чином усталений порядок у суспшьних вщносинах, безпека особи, стимулюеться активна правомiрна поведiнка, створюються перешкоди для свавшля та незаконного втручання у сферу особистого життя людини тощо. Адже однiею з умов юнування правовоï держави е наявнють у нiй ефективноï' правоохоронноï системи.
1. Крижамвський А. Ф. Феноменолог1я правопорядку: поняття, euMip, типолог1я / А. Ф. Крижамвський ; Одес. нац. юрид. акад. - Одеса : Феткс, 2006. - 193, [2] с. 2. Кмта О. В. Теоретичш проблеми спiввiдношення понять законностi та правопорядку у KOHme^mi розвитку сучасног правовог науки / О. В. Кмimа // Бюл. М-ва юстицИ' Украгни. - 2005. - № 1 (39). - С. 99-108. 3. Алексеев С. С. Восхождение к праву: поиски и решения / С. С. Алексеев. - М. : Норма, 2001. -748 с. 4. Философский энциклопедический словарь / гл. ред. Л. Ф. Ильичев та т. - М. : Совет. энцикл., 1983. - 839 с. 5. Алексеев С. С. Право: азбука - теория - философия: опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. - М. : Статут, 1999. - 710 с. 6. Выготский Л. С. Сознание как проблема психологии поведения / Л. С. Выготский // Выготский Л. С. Психология развития человека. - М. : Смысл: Эксмо, 2005. - С. 11-22. 7. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность / А. Н. Леонтьев. - М. : Политиздат, 1977. - 304 с. 8. Лукашевич В. Г. Мemодологiя правових до^джень: багаmорiвнeвiсmь поняття / В. Г. Лукашевич, I. В. Солов 'евич // Наук. вiсн. Укр. акад. внут. справ. - 1996. - № 2. - С. 24-28. 9. Солов'евич I. В. Державна влада в Укран i мiсцe в тй правоохоронног дiяльносmi: консmиmуцiйно-правовi аспекти : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 : конституцтне право; мутципальне право / 1несса Владиславiвна Солов'евич ; Нац. акад. внутр. справ Украгни. - К., 1997. - 176 с.
