CC BY
89
УДК 342.1:351.74
Р. Я. Шай
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащональний ушверситет "Львiвська полггехшка", доцент кафедри теори та фшософп права, канд. юрид. наук, доцент
ОКРЕМ1 АСПЕКТИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ ГЕНЕЗИСУ ПРАВООХОРОННО1 ФУНКЦП ДЕРЖАВИ
© Шай Р. Я, 2015
Окреслено необхщшсть теоретичного дослщження окремих аспек^в виникнення та становлення функцш держави як загалом, так i правоохоронно'! функцн держави зокрема, оскшьки науковцi ставлять цю функцiю охорони правопорядку, забезпечення режиму законност та попередження злочишв на перше мкце на сучасному етапi розбудови правово'! держави в УкраТнь
Ключовi слова: правоохоронна функцiя,правоохороннi органи, законнiсть, правопорядок, державотворення, державна дiяльнiсть, державш органи.
Р. Я. Шай
ОТДЕЛЬНЫЕ АСПЕКТЫ ИССЛЕДОВАНИЯ ГЕНЕЗИСА ПРАВООХРАНИТЕЛЬНОЙ ФУНКЦИИ ГОСУДАРСТВА
Подчеркнута необходимость теоретического исследования отдельных аспектов возникновения и становления правоохранительной функции государства, поскольку научные работники ставят эту функцию охраны правопорядка, обеспечения режима законности и предупреждения преступлений на первое место на современном этапе перестройки правового государства в Украине.
Ключевые слова: правоохранительная функция, правоохранительные органы, законность, правопорядок, государствостроение, государственная деятельность, государственные органы.
R. Ya. Shay
SEPARATE ASPECTS OF RESEARCH OF GENESIS OF LAW-ENFORCEMENT FUNCTION OF THE STATE
The article is devoted the necessity of theoretical research of separate aspects of origin and becoming of law-enforcement function of the state, as research workers put this function of guard of law and order, providing of the mode of legality and warning of crimes, at the first place on the modern stage of re-erecting of the legal state in Ukraine.
Key words: law-enforcement function, law enforcement authorities, legality, law and order, creation of the state, government activity, public organs.
Постановка проблеми. Змют держави розкривасться за допомогою 11 дiяльностi, тобто 11 функцш щодо виршення завдань, яю об'ективно виникають. Сьогодш погляди сучасних дослщниюв на вказану проблематику функцш держави е рiзновекторними та дискусшними.
Метою дослщження е дослiдження окремих аспектов виникнення, становлення та функщо-нування функцш держави, а саме правоохоронно! функци.
Стан дослiдження. Дослiдженню генезису правоохоронно! функци держави присвятили сво! працi такi науковцi, як: I. Сажнев, П. Рабiнович, О. Скакун, Б. Чичерш, М. Коркунов, Б. Юстя-кiвський, Л. Гумплович, М. Покровський, П. Новгородцев, I. Лавршчук, Г. Шершеневич, М. Палiен-ко, С. Котляревський та шшь
Виклад основних положень. Категорiя "функщя" (латин. &пс1;ю - здiйснення, виконання) використовуеться в рiзних значеннях i тлумачиться правознавцями по^зному. Деякi автори пщкреслюють, що поняття "функщя" вiдображае залежнють або взаемозалежнiсть мiж рiзними чинниками. Iншi автори пiд функцiею розумшть сукупнiсть процесiв у рамках об'екта дослщження. II також можна визначити як результат яко!сь сощально! ди, процесу, явища. Слово "функщя" - це сукупнють усiх як очшуваних, так i виявлених наслiдкiв, процешв, явищ, !хня роль у суспшьнш системi.
У сучасному тлумачному словнику украшсько! мови, функцiя - це робота кого, чого-небудь, обов'язок, коло дiяльностi, роль когось, чогось [1, с. 912].
При фшософському пiдходi тд функцiею розумiють вiдносини двох об'екпв, у яких змiна одного з них призводить до змши шшого [2, с. 1456].
Найбшьш вдала спроба навести перелiк функцш, як належать до правоохоронних, зроблена в Закон Укра!ни "Про державний захист працiвникiв суду та правоохоронних оргашв" У ч. 1 ст. 2 цього Закону до цих функцш вщнесеш: а) розгляд судових справ у всiх iнстанцiях; б) провадження й розслщування кримiнальних справ та справ про адмшютративш правопорушення; в) оперативно-розшукова дiяльнiсть; г) охорона громадського порядку й громадсько! безпеки; д) виконання вироюв, ршень, ухвал i постанов судiв, постанов оргашв дiзнання й досудового слщства та прокурорiв; е) контроль за перемщенням людей, транспортних засобiв, товарiв та iнших предметiв, речовин через державний i митний кордон Укра!ни; е) нагляд i контроль за виконанням закошв [3].
У правовш лiтературi пiдхiд до питання про змют правоохоронних функцiй надто спрощений. На думку I. Лаврiнчук, правоохоронна функщя передбачае охорону кожного члена суспшьства вiд несправедливого ставлення шших осiб [4, с. 99]. В. Осадчий вважае, що правоохоронна функщя -це гарантування функщонування суспшьних вщносин, урегульованих правом [5, с. 71, 72].
П. Рабшович розрiзняе внутрiшнi та зовнiшнi функцiI правоохоронно! спрямованосп. Внутрiшнiми функцiями вiн вважае: гумаштарну, або забезпечення, охорона i захист основних прав людини; охоронну й захисну державно-конституцшного ладу, законносп та правопорядку, або охоронну функцш, при цьому вщносячи И до полггичних функцiй. Зовнiшнiми функцiями правоохоронно! спрямованосп вiн називае: участь у мiжнародному забезпеченнi й захистi прав людини; участь у боротьбi з порушеннями мiжнародного правопорядку, яку вважае полггичною функцiею [6, с. 51-53]. О. Скакун тд правоохоронною функщею розумiе забезпечення охорони конституцiйного ладу, прав i свобод громадян, законносп й правопорядку, довкiлля, встановлення й регулювання правом усiх суспiльних вщносин [7, с. 245].
I. Сажнев вважае, що правоохоронна функщя - це напрям дiяльностi держави, що виражае И сутшсть на даному юторичному етат, спрямований на виршення основних завдань iз забезпечення охорони конституцшного ладу, прав та свобод громадян, законносп й правопорядку, вшх установлених i врегульованих правом суспшьних вщносин, i здiйснюеться у вщповщних формах та особливими методами [8, с. 73-81].
На нашу думку, сучасна держава мае не одну правоохоронну функщю, як вважае бшьшють науковщв, а декiлька - внутршш та зовнiшнi правоохороннi функцiI. До внутршшх належать: охорона прав i свобод людини; функцiя забезпечення правопорядку. До зовшшшх правоохоронних функцiI слщ вiднести участь держави в охорош прав i свобод людини на мiжнароднiй аренi та участь держави у пщтримщ мiжнародного правопорядку.
TeopÎH функцш держави у своему розвитковГ пройшла три основних етапи:
□ перший етап можна охарактеризувати як становлення теоретичних знань щодо функцш держави у полгтико-правовш думщ XIX - початку XX ст.;
□ другий етап охоплюе радянський перюд розвитку юридично1 науки;
□ третш етап розпочинаеться з 90-х роюв XX ст. i характеризуеться переосмисленням традицшного вчення щодо функцiй держави.
Насамперед слщ виокремити ту обставину, що саме на третьому етат вченi-юристи у сво1х наукових працях здебшьшого не використовують термiн "функци держави". Як правило, дослiдники писали про мету i завдання держави, однак власне 1х мiркування велися навколо того, що в сучаснш юридичнш науцi позначаеться як функци держави. Так, наприклад, вщомий учений-конституцiоналiст та теоретик права Б. Юстяювський вважав, що держава повинна сприяти цшям полiтикiв, загалом сприятливим для громадян, та, за можливосп, ставити перепони тим iз них, яю порушують або можуть порушувати iнтереси суспiльства - як загалом, так i окремих людей. Якими б не були цш держави, вони у будь-якому випадку повинш сприяти здшсненню "солщарних iнтересiв людей", - у цьому, наприклад, Б. Юстяювський бачив ютинш цiлi держави [9, с. 142]. Дослщження держави у цьому ракурс було досить устшним, оскшьки вченим вдалося вивести ряд положень, що належать до функцюнально1 характеристики держави, яю навпъ сьогоднi можна зарахувати до незаперечних досягнень у сферi теорiï держави i права.
Наприкшщ XIX ст. на функцюнальну сторону дослiдження держави звертали увагу Б. Чичерш та М. Коркунов. Для поглядiв цих учених характерно те, що вони вже подшяли функцiï держави на внутршш i зовнiшнi, вiдповiдно до напрямiв здiйснюваноï державою полiтики. Прив'язка функцш держави до основних напрямiв полггики держави особливо помiтно прояв-ляеться в дослiдженнях Б. Чичерша.
На перше мiсце цей автор ставить функцш охорони правопорядку, забезпечення режиму законносп та попередження злочишв. Якою б важливою не була ця функщя для нормального розвитку суспшьства i держави, однак нею не вичерпуються взаемозв'язки мiж суспшьством i державою. Тому Б. Чичерш, поряд з функщею охорони правопорядку, вирiзняе ряд iнших функцiй: оподаткування, еколопчну та соцiальну.
Щодо останньоï функцiï держави погляди Б. Чичерша на ïï сутнiсть досить суперечливг З одного боку, вiн вважав, що "велика галузь суспшьно1' дiяльностi та доброчиннiсть мають на мет пiдтримати найслабших у цiй боротьбi (за iснування) i не дати 1'м загинути" [10, с. 435]. Звичайно ж, доброчиннiсть - це справа добровшьна, тому вона розглядаеться даним автором не як право громадян щодо держави на сощальну допомогу, а як допомога держави тим, хто ïï потребуе у мiру ïï (держави) сил i можливостей. Загалом згщно з поглядами Б. Чичерша, роль держави в сощально-економiчнiй сферi зводилася до встановлення правових основ пщприемниць^' дiяльностi, охорони прав власниюв, забезпечення вiльноï конкуренци.
Цшавими е i погляди Г. Шершеневича щодо функцiй держави та меж ïï втручання у сусшльно-економiчне життя. Вiдповiдно до його зауваження необхiднiсть втручання держави у справи суспiльства, удосконалення внутршшх i зовнiшнiх державних функцiй виникла як своерщна реакцiя на соцiально-економiчну i м1жнародну ситуацiю. 1дея вшьного ринку, як вважав Г. Шершеневич, вичерпала себе. Бiльше того, у практичному вттлент вона призвела до досить сумних результатiв i наслщюв, якi полягали в тому, що на фабриках i заводах створили умови пращ, яю призвели до фiзичного виснаження робiтникiв. Реальним фактором стало посилення зростання економiчноï' нерiвностi, загострення класовоï боротьби до загрозливого державi ступеня. I це замють загальноï гармонiï, яка передбачалася. Таю спостереження реальних процесiв, що вщбуваються в економiцi, приводять Г. Шершеневича до висновку про трансформацда сутносп держави та ïï внутрiшнiх функцш.
Ним зазначена тенденщя еволюцiï' держави вщ класового до соцiально орiентованого. "Для забезпечення миру всерединi, який необхщний для зовнiшньоï безпеки, держави були змушеш вiдмовитися вiд полггики невтручання i прийти на допомогу слабшому, полегшити трохи його становище i тим самим пом'якшити його ненависть до пануючих клашв, а разом з тим i до держави, що його охороняе. Звщси, так зване, сощальне законодавство, яке випливае з нового завдання держави. Звщси дедалi бшьша демократизащя держав, на горизош! вимальовуються, хоча ще не ясш, риси "соцiальноï держави" [11, с. 212], - писав Г. Шершеневич.
Отже, рeзyльтaти aнaлiзy свiдчaть, що дослщники звeрнyли yвaгy нa феномен дeржaви, ïï ознaки, фyнкцiï, мexaнiзми вже доволi дaвно. Ще столiття тому проблeмaтикa дeржaви тa ïï функцш CTara предметом дослiджeння тa спeцiaльного вивчення як y Зaxiднiй Сврош, тaк i нa тeрeнax сyчaсноï Укрaïни. Hayковa дyмкa виявилa тa нaкопичилa величезний eмпiричний мaтeрiaл, який включae iсторiю, тeорiю тa ^arcra^ фyнкцiонyвaння дeржaвниx оргaнiзмiв.
Проводилaся систeмaтизaцiя тa клaсифiкaцiя мaтeрiaлiв, пов'язaниx з ^eK> проблeмaтикою. Дослiджyвaлися тa aнaлiзyвaлися спeцифiчнi риси, якиx дeржaвa xa ïï фyнкцiï нaбyвaли нa рiзниx iсторичниx eтaпax тa y рiзниx ^ai^ax. Був нaпрaцьовaний знaчний шуковий мaсив, що дозволив всесторонньо пояснити соцiaльно-eкономiчнy тa полiтико-прaвовy природу дeржaви, ïï фyнкцiонaльнy роль у мeжax рaбовлaсницького, фeодaльного, кaпiтaлiстичного чи соцiaлiстичного пeрiодy, мотарич-ноï aбо республ^^ь^ форми прaвлiння, дeмокрaтичноï', aвторитaрноï aбо тотaлiтaрноï дeржaвностi, ïï взaeмовiдносини з людиною, сусшльством тa iншими суспшьно-полпичними iнститyтaми тощо.
Вaрто зaзнaчити, що та сьогоднi погляди сyчaсниx дослщниюв нa вкaзaнy проблeмaтикy фyнкцiй дeржaви e рiзновeкторними тa дискyсiйними. Ta^ С. Дроб'язко, виxодячи з динaмiчноï сторони розвитку дeржaви, розyмie тд ïï фyнкцiями головнi нaпрями i способи здшснення дeржaвноï влaди [12, с. 84]. Ha думку В. Бaбaeвa тa С. Бaбaeвa, тд фyнкцiями дeржaви нeобxiдно розyмiти основш нaпрями дiяльностi дeржaви, a тaкож мету, методи, форми i зaсоби здiйснeння цieï дiяльностi [13, с. 7]. В. Четвернш розглядae функци дeржaви як тaкi, що стосуються сyспiльствa тa являють собою основш тапрями дeржaвноï дiяльностi, спрямовaнi та вирiшeння спiльниx спрaв сyб'eктiв дaного сyспiльствa [14, с. 46.]. М. Жигульонков ввaжae, що фyнкцiï дeржaви являють собою "обумовлену сyтнiстю дeржaви ïï здaтнiсть до дiяльностi у визтаченому нaпрямi, що рeaлiзyeться зa вiдповiдниx умов з метою виршення зaвдaнь, якi виникaють перед нею" [15, с. 14].
Ha ташу думку, буде спрaвeдливим ввaжaти функщями дeржaви виxiднi нaпрями yпрaвлiнсь-кого дeржaвного виливу нa сyспiльнi вщносини. Своeю чергою, розyмiння мexaнiзмy здшснення функци дeржaви iнодi зводять до системи прaвовиx i нeпрaвовиx (оргaнiзaцiйниx) процедур, форм, мeтодiв, зaсобiв дiяльностi сyб'eктiв рeaлiзaцiï дaноï фyнкцiï.
I. Кузжцов спрaвeдливо звeртae yвaгy та те, що прaвопорядок, a отже, i нeобxiднiсть у його зaбeзпeчeннi й оxоронi, e умовою iснyвaння будь-якого дeржaвно оргaнiзовaного сyспiльствa. Дeржaвa e структурною чaстиною сyспiльствa, яга, зaбeзпeчyючи його життeдiяльнiсть, оxороняючи дaнe сyспiльство, одночaсно обeрiгae тa гaрaнтye шдгрунтя свого влaсного iснyвaння [16, с. 21].
Взaгaлi, питaння вщнесення фyнкцiï оxорони прaвопорядкy до скгаду фyнкцiй дeржaви ще не отримaло однознaчного трaктyвaння в нayковiй лiтeрaтyрi й зaлишaeться дискyсiйним. Спeцифiкa тау-ковиx суперечок зa цieю тeмaтикою визнaчaeться, перш зa все, таявшего двоx aбсолютно протилeжниx нayковиx позицш, a сaмe: ряд дослiдникiв ввaжaють, що нaлeжнiсть зaзнaчeноï фyнкцiï до скгаду функ-цiй дeржaви e проявом об'eктивноï рeaльностi. Iншi тауковщ зaпeрeчyють сaмостiйнiсть дaноï' фyнкцiï тa xaрaктeризyють ïï як зaгaльний феномен, що "розподшений" мгж iншими фyнкцiями дeржaви.
A. Чeрдaнцeв зaзнaчae, що "функщя оxорони прaвопорядкy e однieю з основниx фyнкцiй дeржaви, яга виникae одночaсно iз виникненням дeржaви, оскiльки порядок у сyспiльствi e неодмшною умовою нормaльного iснyвaння i розвитку як сус^ль^^ в цшому, тaк i сaмоï дeржaви" [17, с. 115]. Г. Tyмaнов тaкож дiйшов висновку про те, що "однieю з основниx об'eктивно нeобxiдниx фyнкцiй дeржaви e оxороннa функщя, що рeaлiзyeться склaдною системою прaво-зaстосовчиx i прaвооxоронниx оргaнiв" [18, с. 17].
B. Афaнaсьeв обгрyнтовye думку i про те, що сaмостiйними фyнкцiями дeржaви e eкономiчнa, полiтичнa, соцiaльнa й iдeологiчнa функци. I лише у першж трьоx фyнкцiяx нaявними e оxороннi зaвдaння, змiстом якиx e оxоронa iœyKra^ форм влaсностi, зaбeзпeчeння дeржaвноï i сyспiльноï безпеки, оxоронa прaв i свобод. При цьому вчений п^крестк^, що функци дeржaви зa своeю природою e пeрмaнeнтними [19, с. 34]. Tare зaстeрeжeння бyквaльно може розглядaтися як теоретичне визнaння можливосп видiлeння бyдь-якоï фyнкцiï (у тому чист дослiджyвaноï') як сaмостiйноï'.
Своeю чергою, Л. Кaск зayвaжye, що "прaвопорядок e, з одного боку, рeзyльтaтом зaконодaвчоï форми дiяльностi дeржaви, a з iншого боку - нaйвaжливiшим зaсобом здiйснeння yсix (xочa й рiзною мiрою) фyнкцiй дeржaви. Отже, iнститyт оxорони прaвопорядкy am повнiстю, aнi, тим бiльшe, чaстково не можнa розглядaти як сaмостiйнy фyнкцiю дeржaви" [20, с. 45].
На нашу думку, зазначеш вище погляди науковщв загалом е правильними, однак вони не можуть розглядатися як аргументи заперечення функцiональноï самостiйностi напряму охорони правопорядку. По-перше, якщо говорити хоча б про те, звщки виникае правопорядок, тсд необхщно зазначити, що нормативний "продукт" законодавчих оргашв виявляе лише одну сегментну складову процесу формування правового порядку, тому що важливими суб'ектами тут виступають, наприклад, Президент й органи виконавчо1' влади, яю також беруть участь у правотворчостг По-друге, вважаемо некоректним зроблений вченим акцент на сощальному призначеннi правопорядку лише як засобу здшснення шших функцш держави (хоча i "найважлившого"). Це твердження, що несе в собГ критичний "заряд", спрямоване у поле дискуси про самостшшсть дано1' функци держави, е, власне кажучи, не бiльше н1ж вказiвкою на базисну, визначальну роль правопорядку як елемента правово1' сфери життя суспiльства, "лакмусового папiрця" його правового "здоров'я".
Визначальною ознакою юнування або гншо1' функци е наявнють чГтко визначеного об'екта впливу. Саме об'ект впливу визначае якюну вщокремленють функци, ïï самостiйний статус. Загаль-ним об'ектом дослiджуваноï функци е суспшьш вщносини, що складаються в правовш сферi.
На думку С. Кечек'яна, "не можна розушти правопорядок лише як сукупнють ддачих у даному сустльста правових норм, хоча таке розумшня правопорядку е переважаючим. Правопорядок - це не просто норми права, а норми права в !х здшсненш, разом з конкретними правами, обов'язками, системою правовщносин, що вщповщають нормам права" [21, с. 136]. Своею чергою, С. Дроб'язко визначае правопорядок як "засноване на принципах права i правово! законносп своечасне, стабiльне, точне упорядкування вах сустльних вщносин, що потребують юридичного захисту" [12, с. 439].
О. Мураметс i Т. Шамба пщкреслюють, що "правопорядок являе собою результат ди права й умов його реалiзацiï" [22, с. 18]. А. Лисютюн зазначае, що "правовий порядок - це заснована на правi й сформована в результат здiйснення iдеï та принцишв законностi така впорядкованiсть сустльних вщносин, що виявляеться у правомiрнiй поведшщ ïх учасникiв" [23, с. 10]. Л. Явич вважае, що "правопорядок складаеться як результат дотримання закошв, ...у процесi реалiзацiï суб'ективних прав i виконання юридичних обов'язюв" [24, с. 15, 16]. Таким чином, можна сказати, що численш трактування категори "правопорядок" можуть бути зведеними до розумшня його або як процесу, або як результату.
Закономiрним буде твердження про те, що родовим об'ектом розглянутоï функци е саме правовий порядок (правопорядок), який можна визначити як основану на правi оргашзащю громадського життя, що вщображае якюний стан перманентноï урегульованосп й упорядкованосп системи суспгльних вщносин, у рамках якоï суб'екти дотримуються правомiрноï поведiнки.
Зона функцiонування правопорядку обмежена, тому що певна частина громадського життя не мае потреби в правовш регламентации У цьому контексп правопорядок можна розглядати як елемент загальноï системи суспшьних вщносин, що складаеться пщ впливом нормативного регулювання, тобто як частину суспшьного порядку.
Незважаючи на те, що правопорядок уособлюеться в правовщносинах, його не можна звести до ï^ простого пщсумовування, натомють його слщ розглядати як об'ективний, що не залежить вщ свщомосп окремого шдивща, пщсумковий результат сукупностг дгй суб'екпв гз реалiзацiï правових норм. В. Борисов, пщкреслюючи взаемозалежнГсть правовГдносин i правопорядку, справедливо зауважуе, що правопорядок не юнуе без правовщносин. Однак для наявносп сукупносп право-вщносин достатньо, щоб суспГльнГ вГдносини були врегульоваш правовими нормами, тобто щоб для учасниюв цих вГдносин були передбачеш "якГснГ" закони [25, с. 533]. Отже, для юнування правопорядку, крГм цього, необхщна гарантована можливють реалГзацП суб'ективних прав i забезпечення виконання юридичних обов'язюв.
Правопорядок е тим поняттям, що охоплюе найбшьшу кГлькГсть об'ектГв правовоï охорони держави, але не характеризуе цей напрям дГяльносп загалом. Категори правопорядку, прав та свобод громадян, прав власносп тюно пов'язаш мГж собою, доповнюють одна одну й не можуть розглядатися як самостшш функци. Вони складають змют единоï функци держави, що, на нашу думку, мае визначатися як правоохоронна функщя держави. Як зауважуе О. Ющик, "термш "правоохоронна функщя держави" практично не зустрГчаеться в юридичнш лггературГ, хоча про правоохоронш органи говориться нерщко" [26, с. 21, 22].
Зокрема, В. Погоршко зазначае, що дана функцiя "охоплюе таю напрями державно! дiяльностi, як охорону державного та сустльного ладу, охорону сощалютично! системи господарювання, забезпечення прав та свобод громадян та шш" [27, с. 38]. З урахуванням сучасно! сутностi держави загалом, О. Скакун у межах правоохоронно! функци вцщляе таю напрямки дiяльностi, як забезпечення охорони конституцшного ладу, прав i свобод громадян, законностi та правопорядку, навколишнього середо-вища, встановлених та врегульованих правом усiх суспiльних вщносин [7, с. 52].
Висновки. Такий загальний погляд на проблему дозволяе зробити висновок, що термш "правоохоронна функщя держави", порiвняно з шшими, охоплюе значно ширшi межi суспшьних вщносин та бшьш повно характеризуе сутнють дослiджуваного напряму державно! дiяльностi.
1. Сучасний тлумачний словник украгнськог мови: 65 000 сл1в / за ред. В. В. Дуб1чинського. - Х. : Школа, 2006. -1008 с. 2. Большой энциклопедический словарь /гл. ред. А. М. Прохоров. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Большая Рос. Энцикл., 1997. - 1434 с.3. Про державний захист пращвниюв суду та правоохоронних оргатв : Закон Украгни в1д 04.02.94 № 3925-Х11 / Верховна Рада Украгни [Електронний ресурс] // Офщйний сайт Верховног Ради Украгни. - Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3781-12. 4. Лавр1нчук I. П. Обставини встановлення правового статусу державного службовця /1. П. Лавртчук // Право Украгни. - 1999. - № 9. - С. 98-102. 5. Осадчий В. I. Правоохоронш органи як суб 'екти крим1налъно-правового захисту / В. I. Осадчий // Право Украгни. -1997. - № 11. - С. 71-75. 6. Рабтович П. М. Основи загалъног теорп права та держави : навч. поаб. / П. М. Рабтович. - Вид. 5-те, з1 змт. - К. : Атша, 2001. - 176 с. 7. Скакун О. Ф. Теор1я держави 7 права : тдручник: пер. з рос. / О. Ф. Скакун. - Х. : Консум, 2001. - 656 с. 8. Сажнев I. В. Деяш питання щодо визначення поняття правоохоронног функцп держави /1. В. Сажнев // В1сн. Запор1з. юрид. т-ту. - 2000. -№ 4. - С. 73-81. 9. Кистяковский Б. А. Государство правовое и социалистическое / Б. А. Кистяковский // Вопросы философии. - 1990. - № 6. - С. 141-159. 10. Чичерин Б. Н. Курс государственной науки / Б. Н. Чичерин. - М. : Тип. т-ва И. Н. Кушнерев и К, 1894-1898. - Ч. 3 : Политика. - 1898. - 558 с. 11. Шершеневич Г. Ф. Общая теория государства и права / Г. Ф. Шершеневич. - М. : Изд-во Бр. Башмаковых, 1910. - Т. 1 : Часть теоретическая. - 833 с. 12. Дробязко С. Г. Общая теория права : учеб. пособие / С. Г. Дробязко, В. С. Козлов. - Минск : Амалфея, 2005. - 464 с. 13. Бабаев В. К. Функции современного российского государства : учеб. пособие / В. К. Бабаев, С. В. Бабаев. - Н. Новгород : Нижегород. правовая акад., 2001. - 100 с. 14. Четвернин В. А. Демократическое конституционное государство: введение в теорию / В. А. Четвернин. - М. : Ин-т государства и права РАН, 1993. - 141 с. 15. ЖигуленковМ. В. К вопросу о понятии "функция государства" / М. В. Жигуленков // Право и политика. - 2001. - № 5. - С. 13-16. 16. Кузнецов И. А. Теория государства и права: учеб. пособие / И. А. Кузнецов. - Волгоград: ВАГС, 2005. - 228 с. 17. Черданцев А. Ф. Теория государства и права: учебник / А. Ф. Черданцев. - М. : Юрайт-М, 2002. - 432 с. 18. Туманов Г. А. Теоретические проблемы научной организации управления в органах внутренних дел : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук / Геннадий Анисимович Туманов; Акад. МВД СССР. - М., 1974. - 32 с. 19. Афанасьев В. С. Современные проблемы теории законности / В. С. Афанасьев; Акад. управления МВД РФ. - М. : Юрид. лит., 1993. - 248 с. 20. Каск Л. И. Функции и структура государства / Л. И. Каск; отв. ред. Д. А. Керимов. - Ленинград : Изд-во ЛГУ, 1969. - 65 с. 21. Кечекьян С. Ф. Правоотношения в социалистическом обществе / С. Ф. Кечекьян ; отв. ред. М. С. Строгович. - М. : Изд-во АН СССР, 1958. - 187 с. 22. Мураметс О. Ф. Правопорядок в развитом социалистическом обществе / О. Ф. Мураметс, Т. М. Шамба. - М. : Юрид. лит., 1979. - 176 с. 23. Лисюткин А. Б. Принципы законности и их реализация в условиях формирования правового государства: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 : теория и история права и государства; история правовых учений / Александр Борисович Лисюткин. - Саратов, 1992. - 19 с. 24. Явич Л. С. Социалистический правопорядок / Л. С. Явич. - Ленинград: Изд-во Ленинград. ун-та, 1972. - 78 с. 25. Борисов В. В. Правовой порядок / В. В. Борисов // Общая теория государства и права: академический курс : в 2 т. / под ред. М. Н. Марченко. - М. : Зерцало, 1998. - Т. 2 : Теория права. - 620 с. 26. Ющик О. I. Правова реформа: загальне поняття, проблеми здтснення в УкраЫ / О. I. Ющик. - К. : [б.в.], 1997. - 189 с. 27. Погорелко В.Ф. Функции советского общенародного государства / В. Ф. Погорелко. - К. : Знание, 1980. - 214 с.
