CC BY
22
Key words: humanitarian activities, humanitarian assistance, the International Committee of the Red Cross, United Nations.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Трофименко М.В., к.полт.н, доц.; Яковенко Н.Л., д.полт.н, проф.
УДК 327.001.73(100)
М.В. Фесенко
ТЕОРЕТИЧН1 ЗАСАДИ КОНСОЛ1ДАЦ11 ДЕМОКРАТЫ
Розглянуто теоретико-методологiчнi засади демократичноi консолiдацa в умовах формування нового мiжнародного порядку. Проаналiзовано та критично осмислено основш концепцИ консолiдацii демократа в гх шторичнт nослiдовностi. Доведено, що «консолiдацiя демократа» передбачае процеси iнституцiоналiзацii i легтимацИ демократа. Встановлено, що процеси глобалiзацa та тформатизацИ не завжди сприяють розвитку демократичних iнститутiв i процеЫв у консолiдацa демократа, особливо в державах з незавершеним демократичним транзитом, а навпаки, викликають рiзноманiтнi кризовi явища, що можуть сприяти делегiтимiзацa i авторитаризаци «молодих» демократт.
Ключовi слова: консолiдацiя, свтова система, мiжнароднi вiдносини, суб'екти свтовог системи, демократiя, громадянське сустльство, управлтня, демократичт процеси
Класична теорiя демокртатичних переходiв (транзипв) припускае, що «транзит», який визначався Г. О'Донелом i Ф. Шмгтером як «штервал мiж одним полгтичним режимом та шшим» [1 с. 6], розпадаеться на три основних стади: лiбералiзацiю, демократизацш i консолщащю. Лiбералiзацiя означае ерозш полгтико-щеолопчних «несучих конструкцш» авторитарного режиму. Часто вона здшснюеться в умовах кризи лептимносп влади, викликаного економiчними проблемами. Демократизащя ж е стадiею, що слщуе за лiбералiзацiею, причому остання готуе для не'1 основу. Основною вщмшнютю лiбералiзащi вiд демократизаци полягае в тому, що лiбералiзацiя передбачае скорочення репресш i розширення свобод у рамках юнуючого авторитарного режиму, в той час як демократизащя передбачае змшу режимiв. Однак навпъ настання стадп демократизаций коли вщбуваеться iнституцiоналiзацiя демократичного режиму, не гарантуе створення мiцних основ стабшьно"1 демократа.
Критичне значення в цьому сена набувае теоретично фшальна стадiя -консолщащя демократа. Вона може бути визначена як складний i багатоплановий процес змщнення iнститутiв демократа, розвитку та розповсюдження демократичних цiнностей, поведшкових норм i установок у свщомосп iндивiдiв i соцiальних груп, що знаменуе завершення транзиту та затвердження стабшьно"1 демократично'!' полпично! системи. Причому консолщащя розпадаеться на два етапи: негативну консолщащю, тобто стримування, зниження, якщо не усунення, будь-яких серйозних виклиюв демократа, i позитивну консолщащю - впровадження та закршлення демократичних щнностей i установок в свщомосп i поведiнцi мас i ел^ [1, с. 20].
Таким чином, жорстка фшсащя стадiального характеру перехщних процесiв -одна з особливостей першого етапу еволюци знань в транзитологи.
Другий етап еволюци теори переходiв (транзитiв) кiнець 1980-х - друга половина 1990-х рр. Вш пов'язаний з осмисленням краху комунютичних режимiв в СРСР i крашах ЦСС крiзь призму транзитолопчно!' парадигми. Демократичш транзити в крашах Центрально'' та Схщно!' Свропи виявилися центральним компонентом «третьоi хвилi демократизаций» (за С. Гантшгтоном). Стрiмкiсть руйнування автократичних структур, практична синхроннють демократичних транзи^в у вищезазначених крашах викликали широкий науковий штерес та дискусп. В цей перюд полiтична транзитологiя була поставлена перед дилемою: або йти шляхом iмплiкацii теоретичних моделей, сконструйованих на основi досвiду [1, с. 23] твденноевропейських i латиноамериканських переходiв, до аналiзу транзитiв в крашах «реального соцiалiзму» i СРСР, або «порiвнювати посткомунiстичнi кра'ни мiж собою, конструюючи вiдповiдний «ad hoc» методолопчний шструментарш» [1, с. 22]).
Саме вищезазначена дилема спричинила вiдому дискусш на сторiнках щоквартального альманаху «Slavic Review» в середин 1990-х рр. В результат яко'1' перемогла позищя прихильникiв унiверсалiзацii теоретичних моделей. Результатом дискусш стала поява грунтовних колективних монографiй, в яких з використанням едино'1 концептуально'' схеми дослiджувалися причини, основш чинники та особливостi демократичних транзита як у Латинськiй Америщ та Пiвденнiй Gвропi, так i в крашах комунiстичного свiту.
Загалом другий етап вщзначився виходом класичних робгг з теори та практики демократичних транзита - «Третя хвиля» (1991) С. Гантiнгтона [2], А. Пшеворського [3], «Проблеми демократично'' трансформаци та консолщаци» Ш. Авенрi, Х. Лшца [4], «Динамiка демократизац11» Д. Прщхема [5]та iнших дослiджень. Поява фундаментально1 монограф11 Л. Даймонда «Розвиток демократ11: на шляху до консолщаци» стала свiдченням зростання iнтересу до вивчення консолщацп демократii [6].
Сьогодш, однieю зi складових глобально1 системно1 кризи е криза неолiберальноi моделi демократii, що зiштовхуеться з перепонами на шляху ii подальшого розповсюдження в свiтi. Це виявляеться у не сприйнятп неолiберальних цiнностей, норм i правил, що розповсюджуються США у якосп переможця у бшолярному протистояннi. Полiтика «нав'язування» демократ11 в свт призводить до виникнення низки квазщемократичних режимiв де демократичнi вибори слугують лише прикриттям недемократичних дш влади щодо власного народу. Вважаеться, що процеси глобалiзацii та шформатизацп не завжди сприяють розвитку демократичних шститу^в i процесiв у консолщаци демократи, особливо в державах з незавершеним демократичним транзитом, а навпаки, викликають рiзноманiтнi кризовi явища, що можуть сприяти делегiтимiзацii i авторитаризаци «молодих» демократiй. Бiльш того, демократизацшна полiтика США вступае у протирiччя iз принципами суверенiтету нацiональних держав.
Процес демократичних перетворювань наприкiнцi ХХ ст. можна розглядати саме як тенденцш политичного розвитку свiту, в реалiзацii яко'1 дедалi вагомiшими стають не ендогеннi фактори (рiвень соцiально-економiчного розвитку, полiтичнi процеси у суспшьсга тощо), а екзогеннi стосовно дано'1' держави, тобто мiжнародне середовище. Саме воно спонукае держави до демократичних перетворювань.
Суперечнють демократизацii полягае в тому, що демократичш шститути та процедури в багатьох державах використовуються лише як зовшшня форма, яка слугуе iнодi для прикриття недемократичних за суттю механiзмiв реалiзацii влади. Незважаючи на розширення демократичного простору необхiдно визнати недостатню гомогеннiсть демократичних процесiв, нестабшьнють i конфлiктнiсть у
316
спiввiдношеннях значно! кiлькостi демократичних держав. Поза зоною и розповсюдження залишаються такi релiкти розвалено! сощалютично! системи, як Пiвнiчна Корея i Куба. Хвиля демократизаци не торкнулася краши-цившзаци Китаю та бiльшостi держав мусульманського свпу.
Подальший внутрiшнiй розвиток в одних з цих крашах може тти в бш демократизаций в iнших у бiк авторитаризму. У деяких випадках дуже ймовiрнi промiжнi або змiшанi варiанти, за яких складно провести чГтку демаркацшну лiнiю мiж демократieю та авторитаризмом у внутршнш i зовнiшнiй полгтицГ До того ж, як показуе практика сучасних мiжнародних вiдносин, нерщко внутрiшнiй авторитаризм не заважае ствробГтництву з демократичними державами на свГтовш аренi i, навпаки, хоча й значно рщше, демократiя всерединi кра!ни сама по собi ще не забезпечуе и конструктивно'! участi у виршенш проблем свГшво! полiтики.
Розвиток тенденци до демократизаци вiдбуваеться нерiвно i не прямолiнiйно, в протиборст з авторитаризмом, а то й з рiзновидами тоталитаризму. Крiм цього, своерiднiсть Пiвдня виявляеться в наявносп перехiдних, змiшаних i промiжних структур полЬично! органiзацГi соцiумiв, якi ще недостатньо змiцнiли, включаючи такi екзотичнi симбiози, як демократичний авторитаризм або авторитарна демократа. Порушують загальну тенденцш зрушень до демократи етнiчнi, релiгiйнi та iншi конфлшти. Все це, безперечно, не може не ускладнювати вiдносин Пiвнiч-Пiвдень, не кажучи вже про зв'язки мiж кра'нами, якi розвиваються.
Найважливiшi глобальш економiчнi структури (G7, СОТ, МВФ, ОЕСР) перебувають пiд впливом винятково великих i багатих кра!н. Крiм того, iснуе небезпека того, що майбутнш «полггачний режим» у системi глобального керування може стати скорше авторитарним, нiж демократичним. Це може бути зумовлене тим, що ршення з глобальних питань можуть прийматися обмеженим колом акторiв i без належно! гласностi, а також тим, що внутршня структура багатьох з цих акторiв (ТНК, неурядовi оргашзаци i апарат мiжнародних органiзацiй) будуеться аж шяк не на демократичних принципах, а на засадах жорстко! корпоративно! дисциплши [7].
Представники лiберальноi та неолiберальноi парадигми теори мiжнародних вiдносин до яких можна вщнести таких представникiв американсько! школи мiжнародних вiдносин, як М. Елiота, Ф. Фукуяму, С. Гантшгтона, Р. Хааса, Дж. Айкенбер^ Д. Рiефа, Дж. Ная, Ч. та У. Мейса, Ч. Купчана, М. Дойла та Ф. Бергстена виступають за збереження та подальше розповсюдження лiберальних цшностей i демократичних принцитв побудови сустльства в усьому свiтi, що сприятиме американському лщерству.
Вiдтак, враховуючи все вищезазначене, дослiдники феномену демократГ!, !! хвиль i моделей вводять у науковий об^ таке поняття, як «консолщащя демократГ!». За короткий час воно набуло значення категорiального термша в порiвняльнiй полiтологii. Проблематика демократично! консолщаци була поставлена захщними ученими у 80-^ рр. XX ст. i отримала свiтову популярнiсть як модель демократичного транзиту у зв'язку з виникненням «третьо! хвилi демократизаци». Перш за все це роботи Л. Даймонда [8], А. Валенцуела, Г.О'. Донела [9], Р. Р^гса, Ф. Шмгтера. Проте в них консолщащя демократи розглядалася лише як третя стадiя процесу демократизаци i не виступала ще предметом всебiчного аналiзу.
Питання полiтичного управлiння процесами консолщаци демократГ!, ролi полiтичноi елГти в демократизацГ! були розглянутi в роботах Ч. Лшдблома, Г. Саймона, Р. Гантера, Д. Х^лГ Спроба розгляду консолщовано! демократГ! як особливого полггачного режиму, що виникае за певних умов, належить таким авторам як Х. Лшц та А. Степан.
Одними з фундаторiв напрямку дослщження «консолщацп демократа», стали згадуваш вище Г. О'Донел i Ф. Шмгтер. У 1986 р. вчеш видають фундаментальну працю «Перехщ вщ авторитарного правлшня», яка стала бестселером. У нш представлено переважно транзитолопчний пiдхiд до ще'1 теми [10, с. 73]. У дев'яносп роки ХХ ст. вона стае одшею з провщних в демократичнiй лгтературь Бiльше того, Ф. Шмiтер ввiв поняття «консолщолопя» у якостi самостшного напрямку в полiтичних науках. Деяю дослiдники вважають, що консолiдологiя общяе бути повноцiнною, багатоплановою теоретичною дисциплшою з великими практичними виходами у сферу полгтики. Матерiалом для консолщологи може послужити вивчення i стимулювання прогресуючо'1 динамiчноi стабшзаци полiтичних систем, що гарантуе п життездатнiсть i довговiчнiсть.
Варто вiдзначити, що О'Донел i Шмiтер проводили вiдмiннiсть мiж переходом до демократа i консолщащею. На переконання вчених, пiд час переходу «оргашзуються основнi iнститути нового порядку i починають працювати i взаемодiяти вiдповiдно до нових правил гри» [10, с. 73,89]. Консолщащя ж вимагае «шститущоналiзащi нових норм i структур режиму, розширення 1'х лептимацп та усунення перешкод, яю на початкових етапах роблять 1'х встановлення важким» [10, с. 77].
Ф. Шмiтер визначае консолiдацiю демократа як процес, коли «етзодичш угоди, половинчасп норми i випадковi ршення трансформуються у вiдносини спiвробiтництва i конкуренцп, мiцно засвоенi, постiйно дiючi та добровiльно прийнятi тими особами та колективами, яю беруть участь в демократичному управлшш». За умов консолщацп демократичного режиму вiдбуваеться iнституцiоналiзацiя невизначеностi деяких ролей та областей полгтичного життя. Однак, одночасно громадяни отримують впевненiсть, що боротьба за державш пости буде чесною i не вийде за межi передбачуваного набору варiантiв. На думку вченого, демократична консолщащя - це сукупнють процеав змiн в iнститутах, полгтищ та поведiнцi, якi прямо покращують управлiння через посилення компетенцп держави, через лiбералiзацiю i рацiоналiзацiю економiчних структур, через соцiальну безпеку i полiтичний порядок разом iз забезпеченням основних свобод, через панування права, розвиток полгтичних партш i змщнення громадянського суспiльства [11].
Не менш вiдомий дослiдник феномену демократГ! Л. Даймонд переконаний у юнуванш тюного зв'язку мiж поглибленням демократГ! та п консолiдацiею. Вiн зокрема зазначае у свош працi «Чи закшчилася третя хвиля?», що «демократична консолщащя, заохочуеться безлiччю змiн в шститутах, полiтицi та поведiнцi. Багато хто з них прямо полшше керування через посилення компетенцп держави; лiбералiзацiю й рацiоналiзацiю економiчних структур; сощальну безпеку i полiтичний порядок разом iз забезпеченням основних свобод; вдосконалення горизонтально! пiдзвiтностi i панування права; контроль над корупщею. Iншi змши покращують репрезентативнi функцii демократичного правлшня за допомогою розвитку полiтичних партш та 1'х зв'язкiв з сощальними групами, за допомогою зниження фрагментаци партiйноi системи, збiльшення власноi компетенцп i громадськоi пiдзвiтностi законодавчих оргашв та мiсцевоi влади, змiцнення громадянського суспшьства» [12, с. 32-33].
Наукова розробка проблеми консолщацп демократа отримала свш повний розвиток у дослщженш X. Лшца i А. Стефана. Автори, об'еднуючи ва пiдходи, прийшли до думки, що демократична консолщащя пов'язана з проведенням глибоких перетворень на поведшковому, щннюному i конституцшному рiвнях. В. Меркель додае до описаноi схеми i рiвень полЬично!' репрезентацП, iншими словами, наявнiсть iнтегрованоi партiйноi системи та системи взаемодшчих iнтересiв рiзних груп, при
цьому роблячи акцент на зовшшшх факторах (мiжнародна середа мiжнароднi економiчнi вiдносини, регiональна iнтеграцiя).
Демократична консолщащя е складним поняттям, оскшьки його змiст не зводиться лише до полгтичних аспектiв демократизаца, а включае в себе таю параметри демократичного розвитку, як проведення iндустрiалiзацii, наявнють загально! середньо!' освiти, розвинеш мiжнароднi зв'язки держави, мирний, консенсусний перехщ вщ авторитарного режиму до демократичного.
Натомiсть С. Гантшгтон визначае «консолiдацiю демократа» як тенденщю в межах глобальних «хвиль» демократизаций яка аналiтично протиставляеться тенденцп кшькюного зростання групи формально демократичних держав (експаная демократа), що полягае у «посиленш демократичних iнститутiв i демократично!' практики в кожнш з крахи, а також у змщненш мiждержавних зв'язкiв у спiвтовариствi демократичних нацш» [13, с. 254]. Вiн вважае, що на порядку денному сьогодш сто'х'ть не експансiя, а консолщащя демократа.
За шшим визначенням, консолщащя - сукупнють соцiально-економiчних, полiтичних та шших процесiв, якi призводять до встановлення в кра'хш консолщовано'х' демократа, тобто таких полгтичних умов, в яких демократичш принципи визнанi основними в сферi полiтики i демократичш змши е незворотними. Сьогоднi в полгтичнш науцi немае единого розумшня консолщацп. 1) Погляд з позицп електорально'х' демократах': консолiдацiя - це а) запобшання авторитарним вiдкочуванням назад до авторитаризму або б) запобшання «повшьнш смертi» демократах', ероза демократичних шститу^в. Погляд з позица лiберальноi демократах': консолiдацiя - це поглиблення демократа, досягнення демократичного прогресу. Основш дослщницью пiдходи до поняття консолщацп: Пщхщ 1. Консолiдацiя як запобшання краху демократах'. Пiдхiд 2. Консолщащя як запобшання ерозхх' демократах'. Пщхщ 3. Консолщащя як завершення переходу до демократа. Пщхщ 4. Консолщащя як поглиблення демократа [14].
Вже згадуваний Л. Даймонд у свою чергу дае таке визначення «консолщацп демократа» - «сукупнють соцiально-економiчних, полгтичних та ш. процеав, що ведуть до становлення в кра'хш консолщовано'х демократа, тобто таких полгтичних умов, в яких демократичш принципи визнаш основними в сферi полгтики, i демократичш змши е незворотними [12, с. 34].
З шшо'х точки зору, консолщащя демократа - необоротнють сталих демократичних полгтичних структур, коли визначенють процедур веде до значного обмеження «невизначеносп результа^в», тобто коли недемократичш результати практично виключенi [15, с. 8].
В свою чергу американсью политологи Х. Лiнц i А. Степан визначають консолiдацiю демократа як полгтичний режим, при якому дотримуються наступних умов: 1) не юнуе впливових акторiв, що розпоряджаються значними ресурсами шших акторiв, представлених етшчними, соцiальними, економiчними, полiтичними та шшими групами, якi домагаються сво'х'х цiлей шляхом створення недемократичного режиму, застосування насильства або вщдшення вщ держави; 2) стiйка бiльшiсть громадян переконана, що демократичш процедури й шститути - найоптимальнiшi засоби оргашзацп полiтичного життя х'х суспiльства; вщповщно, частка виступаючих проти демократичного порядку невелика i невпливова; цi антисистемш сили маргiнальнi i не користуються суттевою пiдтримкою населення; 3) державш i недержавнi гравцi згоднi дозволяти будь-яю конфлiкти, що виникають на пiдставi закону або в рамках сформованих демократичних полгтичних iнститутiв та вщповщно до встановлених процедур [16, с. 17].
Росiйська дослiдниця I. Конопелько головними акторами демократично! консолщаца вважае полiтичнi елiти i лiдери, яю виражають iнтереси певних соцiальних верств i груп суспшьства, що володшть значними можливостями у виробленнi полгтичних рiшень. В цьому контекстi необхщно провести вiдмiннiсть мiж полiтичними акторами i полгтичними суб'ектами. ïx вщмшнють полягае в тому, що полгтичш актори роблять безпосереднiй, визначальний вплив на полгтичш процеси, а суб'екти, що виступають як рiзнi сощальш сили - опосередкований. Така вщмшнють обумовлена рiзним рiвнем политично! свщомосп, политично! культури та политично! поведшки рiзниx соцiальниx груп. Тому одшею i3 значущих проблем консолщаци демократа виступае забезпечення зростання политично! культури рiзниx суб'ектiв полiтики [17, с. 9-10.].
Росшська вчена Е. Терешена у свош науковiй працi «Консолщащя демократа в умовах трансформаца политично! системи суспiльства: теоретико-методологiчний аналiз» виокремлюе наступнi пiдxоди до розумiннi «консолщаци демократа». 1) пщхщ, пов'язаний з готовнютю полiтичниx акторiв дiяти в рамках демократичних правил (Д. Растоу, М. Бартон, Р. Гантер, Дж. Xirai, Дж. Александер).
2) увагу дослщниюв у рамках другого пщходу спрямовано на таю складов^ як вибори або ратифшащя конституца, яю е засобом досягнення важливих державних поспв за допомогою каналiв полп-ично! парта (Т. Пауер, Н. Пауер, М. Каршхо, К.Давiша, Б. Перот).
3) шституцшний пiдxiд орiентуеться на стутнь iнституцiоналiзацiï i тривалiсть нових полгтичних iнститутiв, ступiнь ïx значних змш (С. Гантiнгтон, А. Пшеворський, Д. Елстер, Г. Оффе, У. К. Преус).
4) культурно-цiннiсний пiдxiд, пов'язаний з лептимащею нових демократичних iнститутiв i такими невщ'емними компонентами политично! системи, як полгтична свiдомiсть i полгтична культура Л. Морлино [18], Б. Ламуньер, Л. Даймонд, Г. Ерме).
Таким чином, консолщащя демократа постае як один з автономних етатв змщнення демократичного режиму. Для опису i пояснення рiзниx форм змщнення демократа в науковому дискурс виникли новi концепти (транзит, трансформащя, iнституцiоналiзацiя, поглиблення, якiсть, консолiдацiя), якi до цих тр залишаються предметом спору дослщниюв. Консолiдацiя демократа постае не тшьки як багатопланове явище демократа, але i як багатозначне наукове поняття, змют якого розширювався, пщдавався незначним i кардинальним змiнам протягом усього XX ст.
Незважаючи на рiзноманiтнi в полiтологiчнiй лiтературi штерпретаца поняття «консолiдацiя демократа», остання передбачае процеси iнституцiоналiзацiï (змiцнення демократичних шститулв, практичну реалiзацiю iнституцiоналiзованиx норм i правил) i лептимаца демократа (набуття режимом цiннiсного значення на рiвнi политично! свiдомостi та политично! культури).
Список використаноУ л1тератури
1. O'Donnell G. Transition from Authoritarian Rule / G. O'Donnell, P. C. Schmitter // Tentative Conclusions about Uncertain Democracies. - Baltimore ; London : Johns Hopkins University Press, 1986. - 96 р.
2. Хантингтон С. Третья волна. Демократизация в конце ХХ века / С. Хантингтон.
- М. : РОССПЭН, 2003. - 368 с.
3. Пшеворский А. Переходы к демократии / А. Пшеворский // Путь. -1993. - № 3.
- С. 3-56.
4. Авинери Ш. Проблемы демократической трансформации и консолидации -Южная Европа, Южная Америка, посткоммунистическая Европа / Ш. Авинери, X.
Линц, А. Степан // Конституционное право : восточноевропейское обозрение. - 1997. -№ 2. - С. 152-157.
5. Pridham G. Dynamics of Democratization / G. Pridham. - London and New York : Continuum, 2000. - 367 р.
6. Diamond L. Developing Democracy: Toward Consolidation / L. Dimond. - Baltimore : The Johns Hopkins University Press, 1999. - 218 р.
7. Барабанов О. Основные концепции глобального управления [Электронный ресурс] / О. Барабанов // Вся Европа. - Режим доступа : http://www.alleuropa.ru/problemi-globaljnogo-upravleniya-vibor-analiticheskoy-paradigmi.
8. Даймонд Л. Прошла ли «третья волна» демократизации? / Л. Даймонд // Полис.
- 1999. - №1. - C. 11-13.
9. Unions in Democratic Consolidation : The New South American Democracies in Comparative Perspective / S. Mainwarning, G. O'Donnell, A. Valenzuela (eds). - South Bend : University of Notre Dame Press, 1992. - 326 p.
10. Transitions from Authoritarian Rule : Prospects for Democracy / G. O' Donnell, Ph. Schmitter, L. Whitehead. - Baltimore : The Johns Hopkins University, 1986. - 320 р.
11. Шмиттер Ф. Размышления о гражданском обществе и консолидации демократии / Ф. Шмиттер // Полис. - 1996. - № 5. - С. 16-27.
12. Diamond L. Is the Third Wave Over / L. Diamond // Journal of Democracy. - 1996.
- Vol.7. №3 - P. 20-37.
13. Категории политической науки : учеб. / под ред. А. Ю. Мельвиля. - М. : МГИМО(У) МИД РФ, РОССПЭН, 2002 г. - 656 с.
14. Поняття демократично! консолщацп та основш дослщницью пщходи до ii визначення [Електроний ресурс]. - Режим доступу : http://djerelo.com/shpargalki/129-politology/suchasna-zarubizhna-politologia/7964-45-ponyattya-demokratychnoyi-konsol%D 1%96dac%D 1%96yi-ta-osnovn%D 1%96-dosl%D 1%96dnyck%D 1%96-
p%D 1%96dhody-do-yiyi-vyznachennya
15. Iсторiя вчень про державу i право : курс лекцш. - Х. : Одюсей, 2008. - 187.
16. Linz J. Toward Consolidated Democracies / J. Linz, A. Stepan // Journal of Democracy. -1996. -Vol. 7. №2. - Р.14-33.
17. Конопелько И. В. Демократическая консолидация в условиях современного политического процесса : автореф. дис. ... канд. полит. наук : спец. 23.00.02. / Ирина Викторовна Конопелько; Ставропольский государственный университет. - Ставрополь : 2004. - 26 с.
18. Morlino L. Consolidamento democratico: Definizione e modelli / L. Morlino / Rivista italiana di scienza politica. - 1986. - № 2. - 270 p.
Стаття надшшла до редакци 18.04.2015 р.
M. Fesenko
THEORETICAL PRINCIPLES OF CONSOLIDATION OF DEMOCRACY
Consolidation extends the subject field, ranging from consolidation in the context of the transition to democracy and democratic consolidation to consolidate the subjects of world system to solve global problems. According to the author's classification distinguished: the concept of consolidation of civil society; the concept of national unity; concept of consolidating democracy; concept of consolidation of the international community (consolidation of subjects of world system against the proliferation of weapons and materials of mass destruction and terrorism, consolidating subjects of world-system for sustainable development of mankind).
One of the concepts developed within consolidation is the consolidation of democracy, which refers to a set of processes changes in institutions, policies and behaviors that directly
321
improve governance by strengthening the competence of the state, through liberalization and rationalization of economic structures, social security and political order, along with the provision of basic freedoms, the rule of law, political party development and strengthening of civil society. The process of consolidation of democracy of world-system's subjects is one of the leading political trends of the world, the implementation of which are not more confidently endogenous factors (level of socio-economic development, political processes in society, etc.) but exogenous regarding a certain state, that the international environment that encourages the state of democratic transformations. Contradiction of consolidation of democracy is that democratic institutions and procedures in many states and they are only used as an external form, which often serves as a cover for undemocratic mechanisms of power exerciser. Despite the expansion of democratic space insufficient homogeneity of democratic processes is stated, instability and conflict in relationships of significant number of democratic states.
The consolidation of democracy appears as one of the autonomous stage strengthening democratic regime. To describe and explain the various forms of strengthening democracy in scientific discourse, new concepts (transit, transformation, institutionalization, quality, consolidation) that are still in dispute of researchers. The consolidation of democracy appears not only as a multifaceted phenomenon of democracy, but also as a meaningful scientific concepts which meaning has expanded, and subjected to minor changes dramatically during the XX century. Despite various political science literature in interpreting the concept of "consolidation of democracy", the latter involves processes of institutionalization (strengthening democratic institutions, the practical implementation of institutionalized norms and rules) and legitimation of Democracy (entry mode value meaning the level ofpolitical consciousness and political culture).
Key words: consolidation, world system, international relations, subject of world system, democracy, civil society, governance, democratic processes.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Трофименко М.В., к.полт.н, доц.; Булик М.В., к.полт.н, доц.
УДК 342.71:7.048
Н.М. Хома
ПАТР1ОТИЧНА МОДА ЧИ МОДА НА ПАТР1ОТИЗМ: ОДЯГ ЯК СПОС1Б САМО1ДЕНТИФ1КАЩ1
Досл1джуються процеси нацюнальног само1дентиф1кацИ громадян Украгни через одяг 1з патрютичними принтами. Простежуються в1дм1нност1 у мотиваци використання одягу в етностил1 та сучасног патрютичног повсякденног лтИ одягу (нацюнальний casual). Встановлено в1дм1нн1 смислов1 конотаци, як1 вкладаються в одяг прихильниками нов1тн1х патрютичних принт1в та симпатиками сучасного одягу з етшчними елементами чи в автентичному стил1.
Ключовi слова: нацюнальна само1дентиф1кац1я, полтична мода, патрютичш принти, патрютичний дизайн.
Ще недавно в Укра'ш було модно носити одяг iз написами на зразок «I love New York» i принтами прапорiв шших кра'н свпу. Сьогодш для багатьох укра'нщв стае важливим позначити власну етшчну приналежнють у своему зовшшньому виглядГ
322
