CC BY
14
Democratic Party who led the last opinion polls. The Chamber of Deputies which included the presence of the majority deputies from center-left coalition and the center-right majority in the Senate resulted to the collapse of the parliament. In the resignation submitted Prime Minister of M. Monti. In addition, elections were held in adverse economic conditions. For the European Space 2013 had become an important and decisive on the political orientation of the eurozone. Analysts and experts believed that 2013 should be powerful in social and political upheaval. The only chance for saving the eurozone has remained of hope that the authorities will not return Silvio Berlusconi or come skeptics who recently became more active.
Key words: parliamentary elections in 2013, the center-right coalition, the center-left coalition, Five Star Movement, the Civic Movement "With Monti for Italy. "
РЕЦЕНЗЕНТИ: Балабанов К.В., д.полт.н, проф., Пахоменко С.П., к.полт.н,
доц.
УДК 303.732.4-028.79(53)"2001/2010"
М.А. Субх
ПЕРЕДУМОВИ ПРОВЕДЕННЯ СИСТЕМНИХ РЕФОРМ У КРАШАХ РАДИ СШВРОБГГНИЦТВА АРАБСЬКИХ ДЕРЖАВ ШЕРСЬКО1 ЗАТОКИ (2001-2010 РР.)
Стаття присвячена передумовам, як спонукали крагни Ради ствробтництва арабських держав Перськог затоки (РСАДПЗ) до започаткування масштабних реформаторских програм з полтичног, економiчно'г, фтансово'г та сощально-гумантарног модертзаци. Подаеться аналiз вплыву полтики захiдних крагн, та, насамперед, США на активiзацiю ттеграцтних процесв усередиш РСАДПЗ як вiдповiдi на експансю з^дного втручання у справи Ради.
Ключовi слова: РСАДПЗ, Перська затока, ттеграцты процеси, США, модертзащя, реформи.
Актуальнють статп полягае у спробi автора дати ощнку полгшко-дипломатичному та фшансово-економшому впливу захщних краш (насамперед, США) на штеграцшну полгшку краш-члешв Ради ствробггаицтва арабських держав Персько'1 затоки (РСАДПЗ). На вщмшу вщ шших дослщжень з дано'1' проблематики, у данш статп автор робить акцент на тому, що вплив захщних щнностей мае "ефект обмежено'1' ди", збер^аючи при цьому за аравшськими монархшми право на збереження самобутност та нацюнально'1' самощентичност!
Анашз публжацш за темою дослщження доводить доволi широке й висвплення впчизняними (О. Волович, О. Коппель, В. Нагайчук, Ж. 1гошина) росшськими (Л. Шквара, А. Бяшарова, Г. Косач) та захщними дослщниками, проте, дана публiкацiя е спробою узагальнити спiльнi пiдходи низки авторiв щодо щентифжаци тенденцiй, яю вплинули у першiй декадi 21-го столгття на поглиблення iнтеграцiйних процеав в рамках РСАДПЗ.
Мета публжаци полягае у прагненнi автора довести нерозривнють iнтеграцiйних процесiв на теренах РСАДПЗ на початку ХХ1 ст. з експансюнютською полiтикою США та провщних краш Захщно'1' Свропи у цьому регюш.
Характер i перспективи полiтичного розвитку арабських монархiй на початку ХХ1 ст. багато в чому визначаються системою державного управлшня, прiоритетами зовшшньо'1' та
289
внутршньо!' полiтики, а також станом полгшчно!' свiдомостi нацюнально!' елгги в цих кранах.
Водночас, пщ впливом процесiв реriоналiзащi та глобалiзащi у регiонi Персько'1 затоки ця система перебувае у мiнливому, динамiчному станi. Нинi арабськi монархи докладають зусилля, спрямованi на реформування полгшчних iнститутiв, а також надання 1'м ознак, притаманних захiдним демократiям, з урахуванням власного бачення нацюнально!' моделi полiтичного устрою.
У цьому контекст справедливим е твердження, що «... серед гострих проблем, з якими мусульмансью держави увiйшли у ХХ1 столiття, особливе мiсце посiдають виклики, пов'язанi з глобалiзацiею та вщповщною модернiзацiею мiсцевих суспшьств» [1, с. 320].
Важливим фактором проведення реформ в арабських монархiях став вплив з боку провщних полiтичних акторiв в економiчному, вiйськово-полiтичному та моральному вщношеннях [2, с. 91], який, упм, мае досить суперечливий характер, а сама модертзащя в арабських монархшх здiйснюеться вкрай повiльно, маючи, здебiльшого, «косметичний» характер, незважаючи на зусилля кра'н «Велико! вгамки» 1'х активiзувати, прискорити та надати 1'м характеру демократичних змiн.
У пракгичнiй площинi зацiкавленiсть у вивченнi захщного досвiду державотворення не призвела до змш полiтичного свiтогляду в арабських крашах. Захiдна полiтична модель демократичного розвитку була чужою арабськiй елт, яка висунула власнi проекти полгшчного i соцiально-економiчного розвитку («1сламський проект» «Лвшська альтернатива» [3]), що вщображають нацiональнi особливостi арабсько'1 полгшчно!' культури i ментальностi.
Арабськi монархи доцiльно розглядати як особливий суб'ект полгшчно! модертзаци, оскшьки вiд решти арабського свпу цi режими суттево вiдрiзняються за такими ознаками:
- високий рiвень валового нацiонального доходу дае можливють аравшським монархiям самостiйно розвивати економжу, реалiзовувати масштабнi нацiональнi проекти без залучення ресурсiв мiжнародних фшансових iнститутiв, пiдконтрольних захiдним державам. При цьому арабсью монархи накопичили величезний обсяг кошт!в у державних суверенних фондах, загальний обсяг активiв яких становив станом на 2010 рж 1,5 трлн. дол. США [5, с. 22]. Доказом фшансово! незалежносп арабських монархiй е той факт, що у I декадi XXI ст. краши арабсько! шiстки посши перше мiсце у свiтi за фшансуванням iнвестицiйних проектiв. Наприклад, влада Саудiвськоi АравГ! оголосила про проекти, загальна вартiсть яких перевищувала 365 млрд. дол. США. Приблизно стшьки ж швестовано у рiзнi проекти Емiратами. У свою чергу, Катар оголосив про намiр iнвестувати 150 млрд. дол. США у розвиток власно! сощально-екога^чно! iнфраструктури [5, с. 15], а на реформи в Бахрейш i Оманi було видшено 20 млрд. дол. США [6]. 1нвестицшш проекти, а також наявнють величезних запасiв стратегiчноi сировини забезпечують розвиток нацiональноi економiки, наслiдком чого е високий рiвень життя населення, всеохоплюючi соцiальнi гарант^ що, у свою чергу, забезпечуе полгшчну стабшьнють монархiчних режимiв. Водночас, в економiчнiй площинi для цих кр^'н характерна орiентацiя на «iдеологiю суспiльства споживання», яка е притаманною для захщних демократiй. Крiм цього, арабська полгшчна елiта щиро сприймае цiнностi захщно!' освiти, передовi технiчнi та шформацшш технологii, створенi Заходом. Водночас, в арабських монархшх викликають вiдторгнення побутовi ознаки захiдноi цивiлiзацii, якi спрощують стандарти суспiльноi поведiнки, що не сприяе зближенню двох цивiлiзацiйних свiтоглядiв, у тому числi, й на рiвнi полiтичного сприйняття;
- в щеолопчнш основi полiтичноi системи монармчних режимiв лежить iслам, що насамперед впливае на полгшчш процеси в арабських монархшх, визначае сталють само!' полгшчно! конструкцГ', яка забезпечуе монархiчну владу. «Iсламiзацiя» полiтики, в
290
принципi, не сприяе демократизаци суспiльства. Заiдеологiзований релiгiйний свiтогляд виявляеться в тому, що в арабських монархiях збереглися iсторичнi риси арабського державотворення - наявнiсть лiдерiв, клашв, полiтичних традицiй, якi формувалися на протязi столiть. Для арабських монархш характерна вiдсутнiсть багатьох полiтичних свобод, що не викликае значного невдоволення в суспшьст. Намагання опозицiйних сил вплинути на владу або дестабшзувати внутрiшньополiтичну ситуацiю не приносять устху. Слабкiсть опозицiйних сил виявляеться й у тому, що вони дтоть пщ традицiйними релiгiйно-полiтичними гаслами, яю мало чим вiдрiзняються вiд державно!' полгшчно! щеологи, але !х сутнють завжди грунтуеться на щеологи «радикального iсламу», що викликае занепокоення у захщному свiтi, не даючи пщстав для використання захiдними кра!нами та США iсламськоi опозицГ! для досягнення задекларовано! мети - демократизаци полгшчних iнститутiв в арабських монархiях. Самi зовнiшнi зусилля захiдних кра!н у просуванш iдей iндивiдуалiзму, лiбералiзму, конституцiоналiзму, прав людини, рiвностi, верховенства закону, демократа i вiльного ринку, здебшьшого, викликають вiдторгнення як в традицшному арабському свiтi, так i в колi опозицiйних полiтикiв;
- незважаючи на вщмшносп у динамiцi i напрямах суспiльно-полiтичного розвитку арабських монархш, в !х полiтичнiй модертзаци виокремилися спшьт тенденци. Зокрема, це поява нових функцiй полгшчно! системи, певний розвиток полгшчного плюралiзму, поширення обмежених форм i механiзмiв участi населення у полiтичному жигтi, реформування нацюнальних правових систем, розширення i вдосконалення полiтичних норм та традицiй вщповщно до вимог сучасностi. На практищ !хт полiтичнi системи сприйняли частину захiдних норм i iнститутiв, у деяких арабських монархiях були ухвалеш закони, як1 закрiпили принципи оргатзаци державно! влади. Цi кра!ни пройшли етап формування апарату управлiння захщного зразка, включаючи створення дорадчих оргашв, якi, хоча й не е повноцшними парламентскими iнститутами, але !х полiтичнi функци i завдання дають змогу розглядати !х як демократичш органи, як1 мають перспективи подальшого розвитку, враховуючи при цьому нацюнальну специфiку арабсько! полгшчно! ментальносп.
Саме пщ впливом цих факторiв склалася, певною мiрою, унiкальна модель полгшчного устрою арабських монархiй, яка, в принцит, не вимагае негайного реформування, та досить успiшно конкуруе з захщними моделями демократ^.
Водночас, в епоху глобалiзацii, яка стала на початку XXI ст. основною тенденщею свпового соцiально-економiчного i полiтичного розвитку, монархiчнi режими в регiонi Персько! затоки не могли залишатися осторонь мапстральних напрямiв розвитку цивiлiзацii. Реагуючи на цившзацшш змiни, цi кра!ни розпочали проведення полiтичних реформ, що було викликано необхiднiстю змiцнення та легiтимiзацii монархiчноi влади усерединi окремих кра!н. Бiльш того, кра!ни колишньо! «Велико! вiсiмки» нинi не могли залишатися осторонь тих полгшчних процеав, якi вiдбувались усерединi монархiчних режимiв, оск1льки будь-якi змiни розглядаються цими кра!нами крiзь призму власних геополгшчних та економiчних iнтересiв.
Iнiцiатором i основною рушiйною силою спiвпрацi у сферi демократичних реформ з монархiчними державами Персько! затоки е США, яю реалiзують геополiтичний проект «розширеного Близького Сходу» [7]. потрiбно наголосити, що арабсью монархГ! увiйшли до сфери геополгшчних iнтересiв США ще за чаав «холодно! вiйни». Одшею з важливих причин цього стало усвщомлення на вищому полiтичному рiвнi важливо! ролi цих кра!н у забезпеченш енергетично! безпеки США. Саме проблема енергетично! безпеки була покладена у фундамент «доктрини Картера», яка пщ завiсою демократично! риторики (!! провiдним концептом була декларацiя про необхщнють пiдтримки зусиль iнших нацш в напрямку створення демократичних шститупв, якi б забезпечили подальше просування на
291
шляху до свободи) була спрямована на забезпечення власних стратепчних iнтересiв не тiльки в цьому регюш, але й у свгговому масштабi [8].
На початку ХХ1 ст. енергетичнi iнтереси США та захщних краш практично не змшилися. Проте, стратепчне значення регiону актуашзувалося iранською проблемою, невирiшенiстю «афганського» та «аракського» питань, що не сприяло змiнi полпично!' риторики, перегляду вже вщомих загальнополiтичних доктрин. Зазначимо, що щеологш «просування демократа», хоча i не довела свое ефекгивностi з точки зору демократизаци арабського политичного простору, все ж таки залишаеться вкрай важливим аспектом iдеолого-полiтичного забезпечення присутносп (полпично!', економiчноi, вшськово!') захщних краш та США в регюш Персько'1 затоки.
Поди 11 вересня 2001 р. акгивiзували намагання краш «Велико'1 вiсiмки» впливати на полгшку краш Персько'1 затоки, а новi акценти у спiвпрацi США з арабськими монархiчними режимами почали виокремлюватись пiсля того, як Вашингтон перейшов до активно! фази «боротьби з тероризмом» в Афганiстанi, що сшвпала у часi з початком вшськово! операци проти 1раку у 2003 р.
У травш 2003 р. Президент США Дж. Буш-молодший заявив про необхщнють економiчноi спiвпрацi з крашами регiону, про намiр створити зону вшьно!' торгiвлi мiж США та крашами Близького Сходу, як е союзниками Америки в регюш. Дж. Буш-молодший тодi наголошував також на тому, що метою США е, перш за все, мир на Близькому Сход^ а економiчна ствпраця мае сприяти оновленню вiдносин мiж крашами, «замiнити стару ненависть новими надшми». Ця ствпраця, за словами Дж. Буша-молодшого, мала дозволити краiнам, з якими США встановлюватимуть економiчнi вiдносини, знизити залежнють вiд експорту нафти, вщкрити можливостi для подальшого полiтичного реформування, а вiльний ринок - сприятиме подоланню корупци, що, у свою чергу, мало б принести у регюн «процвггання i свободу» [9].
Розвиваючи щ щй, 6 листопада 2003 р. Дж. Буш-молодший у свош промовi у Нацiональному Фондi демократа заявив про «нову зовшшню полiтику» у близькосхiдному регiонi, яка мае сприяти «глобальнш демократичнiй революци». Цей виступ Дж. Буша-молодшого можна вважати концептуальним вiдображенням американськоi доктрини «розширеного Близького Сходу», в основi яко'1 покладена iдея осо6ливо'1 мюи Америки в арабському свт та, зокрема, у регiонi Персь^ затоки.
Дж. Буш-молодший зазначав, що США довго були джерелом нади для народiв, якi мрiяли про свободу, а також для тих, хто знав, що у свт е краша, в якш свобода цшуеться понад усе. I щ люди «молилися, щоб Америка про них не забула i не забула про свою мiсiю - поширювати свободу в усьому свт» [10].
У свою чергу, у ачш 2004 р. вще-президент США Р. Чейш заявив на самт в Давосi, що допомога арабським крашам у подоланнi дефiциту свободи е шляхом до перемоги у вшш з тероризмом [11].
Водночас, сшвпрацю арабських монархш з крашами «Великоi вiсiмки» у сферi здшснення полiтичних реформ не можна назвати безконфл^ним процесом, який, по-перше, дае реальш результати у сферi полiтичного реформування, а, по-друге, мае зрозумш та чiткi перспективи. На думку автора роботи, це пов'язано з тим, що самi краши «Великоi вiсiмки» не е единим полгшчним конгломератом, оск1льки переслiдують рiзнi цiлi у близькосхiдному регiонi, маючи вщмшне вiд аравiйських монархiй розумшня сутi процесу реформування.
Великобританiя, Францш, Iталiя i Нiмеччина на сьогодш виявляють значний iнтерес до регюну Близького Сходу. Проте, '1хня активнють е далекою вiд наполегливостi, що демонструють США [12, с. 446]. На вщмшу вщ iдеi «розширеного Близького Сходу», Свропейський Союз ще у 1995 р. затвердив програму, вщому пiд назвою Барселонський
292
процес, яка, однак, не поширюеться на MOHapxi4Hi режими Персько'' затоки [13], що свiдчить про недооцшку на той час стратепчного потенцiалу цих кра'н з боку Свропи.
Що стосуеться США, то, виходячи з необхiдностi вирiшення проблеми терористично'' загрози, Вашингтон толерантно ставився до тих авторитарних лiдерiв i монархiв, якг, у свою чергу, були лояльними по вщношенню до полггично!' та вшськово'' присугностi останшх у регiонi.
Дж. Буш-молодший заявляв, що Вашингтон «взяв на озброення нову полгшку i слiдуе стратеги розширення свободи на Близькому Сходг». Ця полiтика оформилася у червш 2004 р. пiд час зустрiчi глав кра'н «Велико'' в^мки» (G-8) у СьАйленд^ де була висунута шщатива щодо партнерства з крашами розширеного Близького Сходу i ПГвшчно'' Африки (РБСПА), спрямована на сприяння полiтичним, економiчним i соцiальним перетворенням у цих кранах [14, с. 12].
Тодi ж було прийнято документ «Партнерство заради прогресу i спшьного майбутнього з регюном розширеного Близького Сходу i Швшчно'' Африки», а також план «групи Восьми» з тдтримки реформ, що мютить конкретнi завдання по рiзних напрямах (пщтримка полiтичних реформ з метою сприяння демократизаци та учасп суспшьства в життi регiону; допомога реформам у галузi освiти; розвиток пщприемництва та iн.) [15].
Полiтика агресивного просування демократа не знаходить пщтримки й у колi захiдних полгголопв. Як вказуе Т. Каротерс, агресивний демократичний наступ в арабському свт несе в собi як переваги, так i глобальш загрози. Перевагою е те, що, формуючи демократичш прiоритети, захiднi кра'ни пiдвищують власний iмiдж поборниюв демократа.
Дослiдники О. Волович та А. Подцероб вказують на те, що саме через негативну позищю арабських кран (у першу чергу Саудiвськоï Арави), а також деяких европейських союзники США, проект «Великий Близький Схщ» втратив не лише первинну назву, але й первюний змГст, позбувшись свое'' «наступально'' сили».
ЦГлком справедливою, на наш погляд, е загальнопоширена теза про те, що поди 11 вересня у США змусили Вашингтон переосмислити тактику вщносин з крашами БСПА та, зокрема, з РСАДПЗ. Нам здаеться, що лише подолання негативного стереотипу США у регюш у поеднаннi з лiбералiзацiею полГтичного життя та соцiально-культурного середовища в арабських монархiях Затоки стане запорукою подолання поляризаци окремих верств аравшських суспГльств у6Гк радикального iсламiзму.
З Гншого боку, США та великТ европейсью кра'ни почували б себе набагато безпечшше у раз^ якщо б у всГх кра'нах РСАДПЗ встановилася конституцiйна форма монархи, що наблизило б 'х у полтичному планi до европейських кра'н, де панують монархiчнi режими з розвиненою парламентською системою, дГють полгшчш партiï' та чГткГ механiзми впливу на правлячi родини. Водночас, США та захщш держави зацiкавленi, насамперед, у популяризаци серед арабського населення (особливо молодГ) притаманних для европейщв та американцiв стереотипiв i норм поведшки, звичок, традицiй. Вiдбуваеться це шляхом аптаци мiсцевого населення до здобуття вищо'' освГти на Заход^ або у фГлГях захiдноевропейських та американських вищих навчальних закладiв у кра'нах Затоки, створенням сприятливих умов для вщвщання громадянами кра'н Ради США та захщних кра'н шляхом спрощення вГзового режиму, надання дозволГв на здiйснення аравiйськими авiакомпанiями (Емiрейтс, Еттiхад, Катар Ейрвейз) польотГв до найбшьших аеропортiв свГту з одночасним наданням зазначеним авiаперевiзникам права так звано'' «п'ято'' свободи» тощо.
РозумГючи невiдворотнiсть реформ, консервативш монархiчнi системи Арав11', хоча й на рГзних етапах розвитку сво'х держав, дГйшли висновку щодо неминучосп проведення внутрГшньо'' модернiзацiï для забезпечення подальшого iснування правлячих режимiв та уникнення соцiальних потрясГнь.
На нашу думку, зусилля Заходу у напрямку демократизаци краш РСАДПЗ виявились неефективними у зв'язку з юнуванням низки чинниюв, яю мали вирiшальне значення для розвитку полiтичного життя у регiонi в цшому.
По-перше, в арабських монархшх iснуе альтернативне бачення полiтичного реформування, викладене, зокрема в «1сламському проект!» (1989 р.) кувейтського полiтолога А. Кам^. Вiн стверджував, що на сьогодш европейська цивiлiзацiя перестала бути зразком сощально-полгтичного устрою, висунувши положення про те, що европейська политика вiдносно мусульманського свiту е «цившзацшним викликом», який вимагае адекватно! вщповда. На думку А. Камiля, цшносп европейсько! полгшчно! культури вступають у протирiччя з цiнностями арабського свпу, оскiльки араби мають власний шлях полгтичного розвитку, вiдмiнний вiд захщного [3, с. 715-716].
По-друге, внаслщок проведення економiчних перетворень, яю були реашзоваш завдяки величезним фiнансовим надходженням вiд торгiвлi вуглеводнями, змiнилася структура не лише економжи, але й сощального складу населення Затоки. З початку ХХ1 ст. за класифжащею ООН, кра!ни Персько! затоки стабшьно входять до групи кра!н з високим (Бахрейн, Оман, Саудiвська Аравш) i дуже високим (Кувейт, Катар, ОАЕ) рiвнем розвитку людського потенщалу.
До того ж, монархiчнi режими е полгшчно самодостатнiми. Можна погодитися з В. А. Мельянцевим у тому, що влада в арабських монархшх здатна сво!ми силами i без використання арми впоратися з полгшчними та економiчними негараздами, не вщчуваючи при цьому потреби у реформуванш полгшчно! системи. Свiдченням цього, зокрема, була обмежена полгтична активнють в цих кра!нах пiд час подш «арабсько! весни» початку 2011 р. Буде не зайвим навести приклад Китаю, який доводить, що, навпъ за вщсутносп демократичних змш або розвинених демократичних iнститутiв, держава здатна активно розвиватися в економiчнiй площиш, iгноруючи при цьому рекомендаци захiдних критикiв.
Крiм того, монархiчний режим на сьогоднi у його «класичному варiантi» може достатньою мiрою ефективно протистояти iсламському фундаменталiзму, а будь-яю корiннi змiни в кра!нах, де монархiя е типом державного устрою, неминуче послаблять систему державного впливу на релНйне життя, у чому не зацiкавленi, в першу чергу, кра!ни «Велико! вiсiмки», яю бачать витоки арабського полiтичного екстремiзму у поширеннi iдей радикального iсламу.
Загальна полiтична нестабiльнiсть в регюш, викликана подiями, якi не лише впливають на встановлення розподiлу сил в регюш, але й вимагають вшськово'! присутносп захiдних кр^'н, обумовлюють факт вщходу питання демократичних реформи на другорядний план. Головним же напрямком ствпращ залишаеться вiйськово-полiтичне ствробгтництво мiж кра'1'нами «Велико!' вiсiмки» та арабськими монархiчним режимами.
Таким чином, на сьогодш вщсутш вагомi причини для активного впровадження арабськими монархшми полiтичних реформ захiдного зразка. Водночас, самi кра'ни «Велико! вiсiмки» наполягають на цих реформах «за шерщею», не бажаючи порушити внутршньополгтичну стабшьнють. На цю трансформацiю полiтичних прюритетив вказував, зокрема, З. Бжезiнський, який писав, що за останш роки завдання у сферi змiцнення глобально'! безпеки в арабському свiтi полягають в умиротворенш, а, згодом, реоргашзаци полiтичних режимiв. Йдеться, перш за все, про необхщнють зменшення активности захiдних кра'!н i США у просуванш демократГ!.
Свое бачення ствпращ з арабськими крашами, яке вщповщае полгшщ «стриманого реформування», окреслив Президент США Б. Обама 4 червня 2009 р. з трибуни Ка!рського унiверситету. У своему виступi вш порушив питання iснуючих розбiжностей мiж Заходом та iсламським свiтом, боротьби з екстремiзмом, вiйськових конфлiкгiв в 1раку, Афганiстанi i Пакистанi, а також питання ядерного досье 1рану, палестинснзрашьську проблему.
294
Звертаючись до мусульман усього свпу, президент США заявив, що перюд пГдозр i розбiжностей мГж Заходом та iсламським свГтом повинен заюнчитися, поо6Гцявши боротися з негативними стереотипами щодо iсламу. «Я при'хав сюди з тим, щоб вщшукати новГ шляхи взаемодГ', - сказав вш. Я розумГю, що таю змши не можуть вГд6утися за один день, i ншка промова не може покласти край багаторiчнiй недовiрi», - пiдкреслив Б. Обама.
У той же час, як справедливо зазначае В. М. Конишев, Б. Обама «не запропонував фундаментального повороту американсько'' полГтики». У новш Стратеги нацюнально'' безпеки США пщкреслюеться, що Вашингтон прагнутиме розбудови «вщносин позитивного партнерства з мусульманськими громадами в усьому свГтГ». У нш також наголошуеться, що Америка визнае безперспективнють «вГйни з Гсламом». ВтГм, це не означае, що США були готовГ вГдмовитися вщ полГтики просування демократа в регюш та повернутися до полГтики тдтримки «дружшх тиранГв», яка, довела свою дГездатнють та полГтичну перспективнГсть.
Слушною видаеться думка, що «Гсламська культура е основною причиною неможливосп встановлення захщно'' демократа в бГльшостГ мусульманських кра'н», тому можна погодитися з М. А. Сапроновою у тому, що основна теоретична проблема, яка постае у зв'язку з цим, пов'язана з пошуком i розробкою моделГ, а швидше за все, безлГчГ моделей демократа i тих форм, яких вона може набути в арабському регюш.
Як зазначае Ж. Б. 1гошина, процес формування нових контурГв полгшчних систем арабських кра'н викликав гостру дискусГю арабських науковцГв щодо можливосп адаптацГ' принципГв захщно'' демократа до арабських полгшчних реалГй, а також боротьбу сощально-полГтичних сил арабських кра'н за реалГзацГю власних штереав.
Йдеться, насамперед, про те, що основш принципи демократа (вГльнГ вибори, дшльшсть полпично'' опозицГ', свобода ЗМ1, плюралГзм, гаранта прав та свобод людини i громадянина) повиннГ узгоджуватися з Гсламськими (нацГональними) традицГями, Гсламською полГтичною культурою.
На цьому акцентують увагу й укра'нсью дослГдники, вказуючи на те, що збереження нацюнально'' ГдентичностГ залишаеться головною метою суспшьного буття в Гсламському свГтГ, що, у свою чергу, визначае негативне ставлення арабсько'' спГльноти до втручання в 'х культурно-цивГлГзацГйний простГр.
Саме тому ствпраця мГж арабськими монархГчними режимами i захГдними крашами зосереджена насамперед на гуматтарнш складовГй. Основними напрямами дшльносп кра'н «ВГсГмки» стають активна допомога в розширенш прав жшок в економГчному життГ, залучення 'х до полГтично'' дГяльностГ; ствпраця в освгшш сферГ, допомога у проведент судово'' реформи, розвиток юридично'' системи, пГдтримка зусиль щодо пщвищення ролГ громадянського суспГльства, включаючи рГзш полГтичнГ i громадськ1 органГзацГ'' та групи; розвиток засобГв масово'' шформаци тощо.
Висновки:
По-перше, активне просування демократа «захщного типу» викликае зростаючий ошр з боку полгшчно'' елГти, суспГльства, традицшних Гсламських ГнститутГв. Саме по собГ втручання у життя арабських монархш тд егГдою необхГдностГ запровадження полГтичних реформ, безумовно, е формою полгшчно'' експансГ', в першу чергу США, з метою забезпечення власних стратепчних штереав в регГонГ Персько'' затоки.
По-друге, Где'' сучасно" захщно" полГтично'' модернГзацГ' не е щеальними або единими зразками полiтичноï еволюцГ'' для арабських монархГй. 1снують можливосп полпично''' модернiзацiï за так званим «схщним типом^>, який являе собою особливий шлях реформування полпично'' системи, спрямований на здшснення синтезу демократичних принципГв, норм конституцшного лГбералГзму i певно'' полГтично'' культури в ïï конфесГйнГй i регГональнГй своерГдностГ.
По-трете, арабсью монархи, в цшому, мають великий досвщ здшснення складного модертзацшного розвитку власних полгшчних систем. Сам1 процеси трансформацп полгшчних систем у мусульманському свт тривають вже довгий час, хоча й повшьшше, шж у захщних кранах. Зазначений факт, тим не менш, не дае пщстав говорити про безперспективнють арабського шляху реформування полгшчно! системи а6о про його антидемократичну спрямованють.
По-четверте, на сьогодт захщт краши дедал глибше усвщомлюють марнють сво!х зусиль щодо нав'язування власно! модел1 полгшчного устрою в арабському свт. Окр1м того, така политика на сьогодт суперечить штересам захщних краш та США у регюш. Вщповщно, можна прогнозувати, що основна ствпраця змщуватиметься у 6ш вшськового ствробгшицтва та взаемоди в гуматтарнш сфер1, хоча зах1дний пол1тичний дискурс i надал1 декларуватиме нео6хiднiсть демократично! модертзацй полiтичних iнститугiв арабських монархiчних режимiв.
Список використано1 л1тератури
1. Нагайчук В. I. Гло6альнi виклики та регiональнi процеси на Близькому i Середньому Сходi / В. I. Нагайчук // Глобалiзацiя i сучасний мiжнародний процес : моногр. / Б. I. Гуменюк, С. О. Шергш (заг. ред.); ДАУ при МЗС Укра!ни, ВАПН. - К. : Ушверситет «Укра!на», 2009. - С. 318-355.
2. Сапронова М. А. Арабский мир : новые векторы политического развития / М. А. Сапронова // Мировая экономика и международные отношения. - 2008. - № 12. - С. 91-101.
3. История экономических учений (современный этап) : учеб. / общ. ред. А. Г. Худокормов. - M. : ИНФРА-М, 2002. - 733 с.
4. История политических и правовых учений : учеб. / В. Г. Графский, Н. М. Золотухина, В. С. Нерсесянц, Л. Р. Сюкияйнен. - 4-е изд., перераб. и доп. - М. : Норма, 2004. - 944 с.
5. Бирюков Е. С. Страны Аравийского полуострова на мировом рынке финансовых услуг : автореф. дис. ... канд. экон. наук : спец. 08.00.14 / Евгений Сергеевич Бирюков; МГИМО-Университет. - M, 2008. - 26 с.
6. Мелкумян Е. С. Аравийские монархии еще сдерживают натиск революционеров. На реформы в Бахрейне и Омане выделят 20 миллиардов долларов [Електронний ресурс] / Е. С. Мелкумян // Независимая газета. - Режим доступу : http://www.centrasia.ru/newsA.php?st=1300053120
7. Александров А. И. Монархии Персидского залива: этап модернизации : моногр. / И. А. Александров. - М. : Дело и Сервис, 2000. - 544 с.
8. Злотникова А. Е. Политика США в отношении Ирака: от «доктрины Картера» до «войны в Заливе» (1980-1990) : автореф. дис. ... канд. ист. наук : спец. 07.00.03 / А. Е. Злотникова; МГУ им. М. В. Ломоносова. - М., 2009. - 27 с.
9. Bush G. W. Commencement Address at the University of South Carolina [Electronic resourse] / G. W. Bush. - Mode of access : http: //www.presidency.ucsb.edu/ws/index.php?pid=407# axzz1LD2PmQLn (viewed on June 14, 2014)
10. Remarks by President George W. Bush at the 20th Anniversary of the National Endowment for Democracy [Electronic resource] // National Endowment for Democracy. - Mode of access : http://www.ned.org/george-w-bush/remarks-by-president-george-w-bush-at-the-20th-anniversary
11. Cheney D. Spread of Freedom Needed to Combat Terrorism [Electronic resource] / D. Cheney // World Economic Forum in Davos. -
Mode of access: http: // www.globalsecurity.org/military/library/news/2004/01/mil-040124-usia01.htm
12. Шелест А. Позиции США и ЕС относительно решения кризисных ситуаций на Ближнем Востоке : сотрудничество и разногласия / А. В. Шелест, П. А. Синовец // Востоковедный сборник. - 2006. - Вып. 7. - С. 445-468.
13. Ткаченко А. А. Барселонский процесс : проблемы и перспективы [Електронний ресурс] / А. А. Ткаченко // Институт Ближнего Востока. - Режим доступу : http: // www.iimes.ru/rus/stat/2007/11-07-07a.htm
14. Ткаченко А. А. Роль внешней торговли в хозяйственном развитии стран Ближнего Востока и Северной Африки / А. А. Ткаченко // Ближний Восток и современность. - 2009. -Вып. 38. - С. 232-238
15. Partnership for Progress and a Common Future with the Region of the Broader Middle East and North Africa [Electronic resourse] // Sea Island. - 2004. - June 9. - Mode of access : http://www.g8.utoronto.ca/summit/2004seaisland/partnership.html
Стаття надшла до редакци 14.05.2015 р.
M. Subkh
PREREQUISITES FOR CONDUCTING SYSTEMIC REFORMS IN THE COUNTRIES OF THE GULF COOPERATION COUNCIL (2001-2010)
This paper is devoted to conditions that encouraged the members of the Cooperation Council of Arab Gulf States (GCC) to launch large-scale reform programs of political, economic, financial, social and humanitarian modernization. The article analysis the impact of the policy of the Western countries, and, above all, the USA on the intensification of integration processes within the GCC as a response to the expansion of Western intervention in the affairs of the Council.
The acuteness of this article lies in author's attempt to assess the political, diplomatic, financial and economic influence of Western countries (primarily the US) on integration policies of member countries of the Cooperation Council of Arab Gulf States (GCC). Unlike other studies on this subject, in this article, the author focuses on the fact that the influence of Western values has "an effect of limited action" while keeping the Arabian monarchies ' right to preserve their self-determination and national identity.
The analysis of publications on the topic of this research proves its quite wide coverage by domestic (O.Volovych, O.Koppel, V.Nahaychuk, Zh.Ihoshyna), Russian (L.Shkvara, A.Byasharova, H.Kosach) and Western researchers, however, this publication is an attempt to summarize the common ground on a number of authors ' triouals to identify trends that influenced in the first decade of the 21st century on deepening integration processes within the GCC.
The purpose of this publication lies in the desire of the author to prove the continuity of the integration processes on the territory of the GCC in the beginning of the XXI century with the expansionist policy of the United States and leading Western European countries in the Gulf region.
Conclusions:
First, the active promotion of "Western-style" democracy results in growing resistance from the political elite and society as well as from traditional Islamic institutions. The mere interference in the life of the Arab monarchies under the auspices of the need to introduce political reform is certainly a form ofpolitical expansion, primarily of the United States, to ensure their own strategic interests in the Gulf.
Secondly, the idea of modern Western political modernization is not ideal or a kind of uniform of political evolution for the Arab monarchies. There are opportunities for political modernization hrough so-called "oriental type", which is a special way ofpolitical reform aimed at realization of synthesis democratic principles, norms of constitutional liberalism and a certain political culture in its religious and regional identity.
297
Third, Arab monarchies, in general, have great experience of complex modernization of their political systems. Most processes of transformation of political systems in the Muslim world last for a long time, although more slowly than in Western countries. These facts, however, does not give grounds to speak about the gloomy prospects for the Arab reforms or its anti-democratic orientation.
Fourth, today the Western countries are more deeply aware of the futility of their efforts to impose their own models of political systems in the Arab world. Moreover, such a policy today is against the interests of Western countries and the US in the region. Subsequently, we can predict that the main cooperation will shift toward military cooperation and interaction in the humanitarian field, while Western political discourse continues to declare the need for modernization of democratic political institutions in the Arab monarchies.
Keywords: GCC, Persian Gulf, integration processes, US, modernization, reforms
РЕЦЕНЗЕНТИ: Балабанов К.В., д.полглн, проф.; Нагайчук В.1., кл.н, доц.
УДК 329(437.1/.2)"1989/2004"(045)
А.О. Терещенко
ТРАНСФОРМАЦ1Я ПОЛ1ТИЧНО1 СИСТЕМИ ЧЕХП В УМОВАХ
еВРОШТЕГРАЦП
У cmammi np0aHani30eaH0 трансформацЮ полтичног системи Чехи. Проведено aHani3 внутршньополтичних процеЫв у краш, що мали безпосереднт вплив на евроттеграцтний курс Чеськог Республти. Охарактеризовано основт полтичш парти Чехи.
Ключовi слова: полтична система, Чеська Республта, трансформащя, полтичш парти.
Свропа початку ХХ1 ст. е прикладом тюно'1 мiждержавноi ствпращ з прозорими кордонами, вщкритими для вшьного руху катталу, товарiв, послуг i людей. Свропейська штегращя, як один з багатьох процеав, що вщбуваються у сучаснш OTcreMi мiжнародних вщносин, - явище ушкальне. Свропейський Союз став единим правовим простором з наднащональними шститущями та спшьним ринком, економiчним i валютним союзом, спшьною политикою в основних сферах суспшьного життя.
Розпад Чехословаччини та утворення суверенно'' Чесько'' Республши (1993 р.) на тл краху бшолярного свпу спричинили переосмислення ii внутршньо- та зовшшньополгтичних прюритетв. У нових умовах Чехiя визначила основш напрямки свое'' полгтики, якi випливали з головного мапстрального курсу, проголошеного «оксамитовою револющею»: евроiнтеграцiя, повноправне включення до провiдних евроатлантичних економiчних, полгтичних, оборонних структур, розвиток спiвробiтництва з державами Свропейського Союзу, продовження взаемовигщних контактiв з посткомунiстичними кра'нами Центральноевропейського регюну, врегулювання взаемин iз сусщшми державами на широкiй договiрнiй основу «схщний напрям», пошук нових концепцш забезпечення нащонально'' безпеки, участь в мiжнародних органiзацiях, зовнiшня торгiвля.
