CC BY
48
УДК 321.7: 321.6
О. I. Романюк, кандидат iсторичних наук, доцент
ТРЕТЯ «ЗВОРОТНА ХВИЛЯ» ДЕМОКРАТИЗАЦИ СУЧАСНОГО СВ1ТУ ВЖЕ ПОЧАЛАСЯ?
Тенденщя зменшення кiлькосmi електоральних демократш, яка намШилася останнми роками, породжуе припущення про те, що у процеЫ демократизаци су-часного свШу почалася третя «зворотна хвиля». При аналiзi причин нитшнього вiдпливу, спрогнозовано його на^дки та виявлено можливi альтернативи свШового полШичного розвитку. При цьому особливу увагу придыено ситуацп на посткомунс тичному просторi.
Ключовi слова: полтична демократiя, демократизащя сучасного свiту, демо-кратичт транзити, демократичт та зворотт хвилi, посткомутстичш сустль-ства.
Актуальтсть проблеми. Аналiзуючи процес демократизаци сучасного свпу, С. ХантшГтон помнив, що за двома попередшми перюдами значного збшьшення кшькосп демократш («демократичними хвилями») наступали перюди !х помпного зменшення («зворотш хвилг», або «вщпливи»). Зосере-дивши увагу на новш, «третш хвилi» демократизаций, вiн не виключав можли-востi настання й третього вщпливу [1, с. 309-315; 2, с. 49-52]. Шзнше iмо-вiрнiсть такого передбачали Л. Даймонд [3], Ф. Закарiя [4], Т. Каротерс [5] та деяк iншi авторитетш фахiвцi у галузi транзитологп. Тенденщя зменшення кшькосп та питомо! ваги демократш у свт, що намнилася останнiми роками, наводить на думку, зпдно з якою третiй вщплив уже розпочався. Висуваючи у данш статтi гiпотезу початку ново! «зворотно! хвилi», автор ставить перед собою низку запитань. Де криються и причини? Як наслiдки вона за собою потягне? Наскшьки тривалою вона буде? Пошук вiдповiдей на щ запитання й становить головну мету ще! статтi.
1. «Третя хвиля» демократизаций статистичний ана. из. Починаючи третю хвилю переходiв до демократ з кштнево! «революцп гвоздика» у Пор-тугали (1974), С. ХантiнГтон вiдмiчае, що вона зразу ж охопила кра!ни Шв-денно! Свропи: (Грецгю — 1975, 1спангю — 1976), невдовзi поширилася на Латинську Америку (Перу — 1980, Аргентину — 1983, Уругвай — 1984, Бразилга — 1985, Чилi — 1989), попм — на кра!ни Близького Сходу (Туреч-чину — 1983) та Далекого (Фшшшни — 1986, Швденну Корею — 1988, Тайвань — 1988). За перюд 1974-1989 рр. юлькють демократiй у свт збшь-шилася з 39 до 69, а !х питома вага серед полничних режимiв — з 27,5 % до 41 %. Унаслщок лавинного краху комушстичних режимiв у 1989 р. розпочався новий етап у розвитку третьо! хвил^ який Л. Даймонд охарактеризував © Романюк О. I., 2010 157
як «безпрецедентний демократичний прорив» [3, с .16]. Юльюсть електораль-них демократш стала стрiмко зростати, i на 1992 р. демократичне врядування мали вже 99 кра1н, що дорiвнювало 53,2 % вщ загального числа полггичних режимiв, тобто вперше в icmopi'i людства кшьюсть демократичних режимiв перевищила кiлькiсть недемократичних (табл. 1).
Таблиця 1
Кшьмсть та питома вага електоральних демократiй у свт (1990—2009)
PiK Електоральт демократы у свт Порiвняно з попередшм роком PiK Електоральш демократ11 у свт Порiвняно з попередшм роком
К-ть % К-ть % К-ть % К-ть %
1990 76 46 % +7 +5 % 2000 120 63 % 0 0
1991 89 49 % +13 +3 % 2001 121 65 % + 1 +2 %
1992 99 53 % +10 +4 % 2002 121 65 % 0 0
1993 108 57 % +9 +4 % 2003 117 61 % -4 -4 %
1994 113 59 % +5 +2 % 2004 119 62 % +2 + 1 %
1995 115 60 % +2 +1 % 2005 123 64 % +4 +2 %
1996 118 62 % +3 +1 % 2006 123 64 % 0 0
1997 117 61 % -1 -1 % 2007 121 63 % -2 -1 %
1998 117 61 % 0 0 2008 119 62 % -2 -1 %
1999 120 63 % +3 +2 % 2009 116 60 % -3 -2 %
П р и м i т к а: Кшькгсть електоральних демократий та 1х питома вага серед поль тичних режимiв наведено за даними монiторингу «Freedom in the World» [6]. Даш вщбивають стан демократичного процесу на кшець вщт^дного року.
Демократичний прорив зумовили двi обставини. По-перше, позбувшись тоталiтарних режимiв, бiльшiсть посткомунiстичних кра1н у сво1х нових конституцiйних актах задекларували орieнтацil на розбудову вшьних демократичних суспiльств [7; 8] та провели вшьш i конкурентш вибори, за результатами яких було сформовано урядову владу. По-друге, загибель комушстич-них режимiв, поклавши край бшолярному свiтовi, спричинила розвиток демократичних процемв у крашах, що розвиваються, оскшьки, з одного боку, позбавилися зовншньо! пiдтримки лiвi однопартiйнi режими «соцiалiстичноl орieнтацil», а з другого — захщш демократ припинили п1дтримувати правi диктатури (антикомушстично! спрямованостi) i вдалися до политики «про-сування демократil». Як наслщок за рахунок посткомунiстичних кра1н i кра1н, що розвиваються, протягом 1990-1996 роюв свiт поповнився 49 новими елек-торальними демократiями, а питома вага демократичних врядувань зросла ще на 20 %.
Хоч безпрецедентний демократичний прорив викликав демократичну ейфоргю, яка виявилася у поширенш переконання стосовно того, що «демократа перемагае, i вм небезпеки, якi чекали на не!, наразi або зникли, або мають ось-ось зникнути» [9, с. 22], проте вш тривав недовго. Пюля 1997 р. розвиток свiтового полтичного процесу набув суперечливого характеру. Якщо у 1999, 2001, 2004, 2005 роках ще вщбувалося деяке збшьшення кшькосп електоральних демократш, то у 1998, 2000, 2002, 2006 роках ïx юлькють до-рiвнювала показнику попереднього року, а у 1997, 2003, 2007, 2008, 2009 роках воно зменшувалося. Оскшьки кшькють електоральних демократiй та !х питома вага зменшуються вже третш piK постль i на початок 2010 р. за цими показниками свгт повернувся до рiвня 1995 р. (тобто процес демократизаци було eidKUHymo на п 'ятнадцять ротв назад), це надае гiпотезi початку нового, третього вщпливу велико! iмовiрностi.
2. Коли закiнчилася третя хвиля демократизаци i почався третш вщ-плив? Важливим для обгрунтування ще! гiпотези е питання про час закшчен-ня третьо! xвилi демократизаци i час початку третього вщпливу. За методоло-пчну основу виршення цього питання взято схему перюдизаци двох поперед-нix демократичних та зворотних хвиль С. ХанiнГтона, в якш заюнчення хвиль демократизацiï та початок вiдпливiв не збiгаюmься мiж собою у часi. За С. ХаншГтоном, перший i другий вщпливи починаютьсяратше, нiж заюнчу-ються вщповщш демократичнi xвилi. Перший вщплив починаеться у 1922 р., тодi як перша демократична хвиля заюнчуеться у 1926 р., другий вщплив починаеться у 1958 р., а друга хвиля демократизаций закшчуеться у 1962 р. [1, с. 26].
Таким чином, можна припустити, що кшець третьо! демократично! xвилi i початок третього вщпливу також не зб^атимуться у чаи. Кшцевим пунктом третьо! xвилi демократизаци свiту варто визначити 2005-2006 роки, коли кшь-юсть електоральних демократiй досягла свого найвищого за всю кторт piв-ня — 123 (64 %). Що стосуеться початку третього вщпливу, то перший дзвоник тут пролунав ще у 1997 р., коли пюля тривалого перюду неухильного зростан-ня кшькосп електоральних демократiй та !х питомо! ваги вщбулося зменшення цих показниюв. Проте за його вихщний пункт все ж таки треба взяти 2003 р., протягом якого юльюсть i питома вага електоральних демократш зменшилися iстотно (на чотири кра!ни, або на 4 %). Хоч у перюд 2003-2009 роюв, до демократ перейшло ще шiсть кра!н, але до автократи повернулося 11. Питома вага електоральних демократш у свт за цей час зменшилася на 5 %.
Оскшьки упродовж означеного часу кшькють повернень до недемокра-тичних режимiв майже ydei4i перевищуе кшькють переxодiв до демократ, цей перюд може вщповщати запропонованому С. ХаншГтоном поняттю «зворотна хвиля» [1, с. 26], якщо тшьки ця тенденщя продовжуватиметься й триватиме значний промiжок часу. Однак аналiз сучасного етапу свiтового
политичного розвитку залишае мало надш на те, що вона невдовзi припинить-ся. У мусульманських кра!нах все бшьшо! сили набувае юламський фунда-менталiзм. У 2002 р. у найлiберальшшоl з мусульманських краш Туреччиш до урядово! влади прийшла проiсламська Партiя справедливостi i розвитку, створюючи потенцiйну загрозу того, що ця кра!на перестане бути проводником лiберальних цiнностей на Близькому Сходь У 2004 р. остаточно втратила ознаки електорально! демократ Росiя [10, p. 26], iмперськi амбщп яко! сут-тево впливають на розвиток политичного процесу не тiльки на пострадянсько-му просторi, а й у далекому зарубiжжi. Важливим чинником, що стабМзуе третiй вiдплив, е також усшх китайсько! моделi — недемократично! форми правлшия, яка, проте, викликае прихильнiсть керiвництва деяких кра!н Африки та Латинсько! Америки [11].
Отже, якщо сприйняти припущення, що у 2003 р. розпочався третш вщ-плив, то схема розвитку сучасного свггового демократичного процесу вигля-дае таким чином (табл. 2).
Таблиця 2
Схема розвитку свггового демократичного процесу
Хвилi та в1дливи демократизацп Перiод Кшьгасть кра'ш, що перейшли до демократы Кшьгасть краш, що повернулися до автократичних режимiв
Перша тривала хвиля 1828-1926 29
Перший вiдплив 1922-1942 17
Друга коротка хвиля 1943-1962 36
Другий вiдплив 1958-1975 18
Третя середня хвиля 1974-2006 82
Третий вiдплив 2003-? 11
П р и м i т к а: 1. Юльюсть кра!н, що перейшли до демократа! пiд час першо! i дру-го! хвиль та повернулися до недемократичних режимш пiд час першого та другого вщ-плив1в, наведено за С. ХаншГтоном [2, с. 43]. Юльюсть кра!н, що перейшли до демократа пiд час третьо! хвит та повернулися до недемократичних режимш тд час третього вщпливу, наведено за даними «Freedom House» [6]. Юльюсть кра!н, що повернулася до недемократичних режимш тд час третього вщпливу, наведено на початок 2010 р.
2. Схожа таблиця мютиться у росшському пiдручнику за редакщею М. Василика [12, с. 26]. Проте його автори невiрно штерпретують висновки С. Хантингтона щодо юлькост переходiв пiд час друго! хвит та другого вiдпливу
3. Пор1вмяммя причин попередмiх ui.iiмшив з тепершньою ситуацieю.
Проте завдання ще! статтi полягае не тшьки i не стшьки в констатаци початку ново! зворотно! хвилi, а насамперед у з'ясуваннi И причин. Аби зрозумти причини нитшнього вщпливу, треба проаналiзуваги суспiльно-полiтичнi ситуаци, що склалися напередоднi попередщх вщпливш, та порiвняги !х з тепершньою.
Перший i другий вiдпливи сталися пiсля перiодiв помiтного збiльшення числа демократш, що було зумовлено наслщками свгтових вiйн. Поширенню демократiй у повоенш роки сприяли як перемога у Першш свiтовiй вiйнi блоку «Антанта», де ключову роль вдагравали кра!ни з демократичним вря-дуванням, так i перемога у Другш свiтовiй вiйнi Антигiтлерiвсько! коалщп, в якш також бiльшiсть становили демократичш держави. Однак пiслявоеннi збiльшення демократичних врядувань приховували у собi серйозш проблеми, зумовленi двома взаемопов'язаними чинниками.
По-перше, переважна бiльшiсть пiслявоенних демократш були електо-ральними демократiями наслгдуваного типу, тобто такими, що кошювали шститути та норми сталих демократш [13]. Упровадження електорального механiзму формування урядово! влади у них вщбувалося в умовах несформо-ваностi структур громадянського суспiльства, слабкостi середнього класу та вiдсутностi громадянсько! культури, що робило демократичне врядування дуже нестшким та уразливим.
По-друге, серед тслявоенних демократш переважали новоутворенi держави. Пюля Першо! свггово! вiйни внаслщок розпаду Австро-Угорсько!, Шмецько!, Росiйськоl та Оттомансько! iмперiй на картi Свропи виникло 10 держав, у пере-важнiй бiльшостi яких протягом певного часу було впроваджено електоральн1 процедури формування урядово! влади. Але до 1938 р. демократичне врядування вдалося зберегти т1льки у Чехословаччиш та Фiнляндi!. Пiсля Друго! свгто-во! вiйни, в умовах розпаду колошально! системи, метрополi! (що мали демократичне врядування) вдалися до политики експорту демократа. Перш шж надати сво!м колон1ям незалежност1, вони розробляли для нових держав демократичш конституци, як1 передбачали електоральний механiзм формування та спадкування влади. Проте невдовзi у постколонiальних кра!нах сталися полi-тичнi перевороти, внаслщок чого було встановлено вiйськовi диктатури або однопартiйнi режими «соцiалiстично! орiентацi1». З усiх постколонiальних кра!н тшьки 1зра!ль та 1нд1я пiсля здобуття незалежностi розвивалися без сут-тевих сходов з демократичного шляху. I в першому, i в другому випадку несфор-мованiсть полiтичних нацш, напружений характер мiжетнiчних та м1жконфе-сiйних стосунк1в у новоутворених державах спричинили нетривалiсть функц1-онування урядово! влади на Грунп демократичних процедур.
Ситуацш, в як1й розпочинаеться третя зворотна хвиля, дуже нагадуе п, що склалися напередоднi попереднiх вiдпливiв. Перемога захiдних демокра-тiй над комунютичним блоком у перебiгу «холодно! вшни» (яку дехто реф-лектуе як «третю свiтову вiйну» [14]) створила сприятливий мiжнародний
контекст для поширення демократш. Але, по-перше, електоральш демократ, що виникли у посткомунiстичний перiод, не Грунтувалися на розвиненому громадянському суспiльствi; по-друге, бiльшiсть кра!н, що впровадили демо-кратичнi процедури тсля 1989 р., були новоутвореними державами, багато з яких мали серйозш проблеми щодо формування полiтичних нацiй.
4. Вплив свггових економiчних криз на формування хвиль полггичних переходiв. Ще одним чинником, що спорщнюе теперiшню ситуацию з ситуа-цiями, в яких формувалися та розвивалися попереднi зворотш хвилi, е вплив свтових економiчних криз. Виникненню першого вiдпливу сприяла криза 1920-1922 роюв, а на його розвиток суттево вплинула криза 1929-1933 роюв. Другий вiдплив формувався на тлi криз 1957-1958 та 1960-1961 роюв. По-роджуючи спад виробництва, зростання безробiття, iнфляцiю та як наслщок падiння добробуту населения, економiчнi кризи сприяли дискредитацп не-консолiдованих демократiй. Теперiшня зворотна хвиля формуеться в умовах фшансово-економОчно! кризи, що набула свггового характеру в 2008 р.
Проте свiтовi еконотчт кризи, дестабтзуючи соцiально-полiтичнi водно-сини, здатт створювати умови для формування не тшьки зворотних хвиль, а й демократичних. Так, третя хвиля переход1в до демократ виникла на тт свгтово! економчно! кризи, що почалася наприкшщ 1973 р. та яка «по широт! охоплення кра1н, тривалосп, глибинi та руйиiвнiй сит значно перевищила економiчиу кризу 1957-1958 рр. i за низкою характеристик наблизилася до кризи 1929-1933 рр.» [15]. З цього випливають декшька висновюв: 1) свiтовi еконотчт кризи, як вщ-буваються наприкшщ хвиль полтичних переходiв, породжують протилежш за характером хвжт; 2) еконотчт кризи сприяють руйнаци нестшких полтичних режимОв незалежно вщ того, чи е вони демократичними або авторитарними; 3) характер хвиль (демократичний або зворотний) зумовлюеться тим, якого типу нестшких режимв на даний момент у свт бшьше (демократичних чи недемократичних). На початку 1970-х серед нестшких режимОв переважали авторитарно, тод як на початку 1920-х, на зламО 1950-х та 1960-х — демократично. Сьогодш серед нестшких режимОв також переважають неконсолщоват демократ, що й зумовлюе формування саме зворотно! хвиль
5. Посткомунiстичнi трансформащУ в контекстi гiпотези третього в1д-пливу. ПодОбно тому, як лавинний крах комутстичних режимОв сприяв розви-тковО третьо! хвилО переходОв до демократ, тепершня ситуацш на посткому-шстичному просторО впливае на формування третьо! зворотно! хвиль З 11 кра!н, що зшшли з коли демократичного розвитку тсля 2003 р., три е по-сткомушстичними державами (ВОрменш, Молдова, Ромя). У 2003 р. з числа електоральних демократий виключалася й Грузш, однак !! було знов включено до числа кра!н з демократичним врядуванням тсля «революци троянд» 2004 р.
У свш час М. Макфол, аналОзуючи посткомушстичш трансформаций, вщ-мгтив двi тенденцП !х розвитку: переход до демократ та змшу одше! форми 162
автократичних режимiв на шшу («змша режиму з диктатури на диктатуру» [16, с. 223]). Перша тенденщя (перехщ до демократ) домiнувала у перше десятилитя посткомунiстичних трансформацiй (1989-1998 рр.). У цей перiод ммом посткомунiстичним крашам (Естони, Латвп, Лшта, Польщi, Словени, Угорщинi, Чехи) вдалося не тшьки запровадити демократичнi процедури формування урядово! влади, а й консолщувати демократичнi режими. За цей перюд консолiдованi автократп виникли тшьки у трьох крашах (Бiлорусi, Туркменистан^ Узбекистанi). Натомiсть у друге десятилитя (1999-2008) на посткомунiстичному просторi стала домiнувати друга тенденцiя (формування та консолiдацiя авторитарних режимiв). За цей перюд консолщащя демокра-тп вщбулася тiльки у двох кра1нах (Словаччиш та Болгари), у той же час на авторитарнш основi консолщували сво! режими ще п'ять кра1н (Азербайджан, Казахстан, Киргизстан, Росiя, Таджикистан) (табл. 3).
Таблиця 3
Динамша змши полiтичних режимпв посткомунiстичних краУн
Полiтичнi режими 1997 1998 1999 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009
!Р а Л X § консолвдо-ванi 7 7 8 8 8 8 8 8 9 9 9 8
натвкон-солiдованi 6 4 4 5 5 6 5 6 6 6 6 7
Ч. усъого 13 11 12 13 13 14 13 15 15 15 15 15
Перехiднi вря-дування 6 9 7 7 7 6 6 4 4 4 3 3
натвкон-солiдованi 3 3 5 4 4 3 6 7 6 5 5 3
консолвдо-ваш 3 4 3 3 3 4 4 4 4 5 6 8
(Я Л X ¡3 я < усъого 6 6 8 7 7 7 10 11 10 10 11 11
П р и м i т к и: Таблицю складено за монiторингом «Nation in Transit», який «Freedom House» здшснюе в ycix посткомушстичних крашах, KpiM Монголii. З 2001 р. даш наводяться за станом на початок поточного року. У 1997 р. полггичш режими Союзно! Республiки Югослави та Боснii i Герцеговини не анашзувалися. З 2004 р. полгтчш режими Сербii, Чорногорii та Косова анашзуютъся окремо.
1стотним для розумшня тенденцш, що доють на посткомушстичному про-сторО, е його подОл на два регОони. У першому, до якого належать кра!ни Середньо-Сходно! та Швденно-Схщно! Свропи, а також Балти, протягом усьо-го часу посткомунОстичних трансформацОй домОнуе тенденцОя до демократиза-цп. З 17 кра!н цього регюну 15 (88 %) мають демократичне врядування. Ус! консолОдованО та напОвконсолОдованО демократО! належать до цього регОону. Режим БоснО! О Герцеговини характеризуеться як перехОдне врядування (цю кра!ну не включена до числа електоральних демократОй через складний характер мОжетнОчних О мОжконфесОйних вОдносин та мОжнародного протекторату), О тшьки режим Косова за сво!ми показниками належить до групи нашвконсоль дованих авторитарних режимОв. НатомОсть серед кра!н другого регОону, який охоплюе пострадянсью кра!ни (за винятком держав Балти), жодна не тшьки не набула, а й навгть не наблизилася до якосп консолщовано! демократ. Тут тшьки Укра!на О Грузiя визнаються електоральними демократами, проте !х по-лгтичш режими е неконсолiдованими О характеризуються як «перехщне врядування». В шших 10 пострадянських кра!нах функщонують авторитарно режими, причому у восьми вони консолОдувалися. В умовах свОтово! економОчно! кризи показники демократО! погОршилися в обох регОонах, але на пострадянському просторО рОвень попршення удвОч бшьше. На пострадянському просторО рОвень пооршення дорОвнюе 0,08 пункту, тодО як та теренах Середньо-Схщно! та Швденно-Схщно! Свропи О Балти — пльки 0,04 [17]. Серед кра!н Середньо-Схщно! та Швденно-Схщно! Свропи О Балти тшьки БолгарОя у перюд свгтово! кризи понизила свОй статус з консолОдовано! демократО! на напОвконсолОдовану, Серед пострадянських кра!н понизили свш статус з нашвконсолщованих авто-ритарних режимОв на консолщоваш Киргизстан О РосОя.
Висновки. Тенденщя до сходження кра!н з коли демократичного розвитку, що набувае сили у рОзних регОонах свОту, свОдчить про початок ново! зворотно! хвилО. Новий вОдплив мае тО самО основнО причини, що й попереднО: наслОду-ваний характер нових демократш, що не Грунтуються на достатньо розвине-ному громадянському суспОльствО, та новоутворений характер державностО, в основО яко! не лежить нацОональна еднОсть. КаталОзатором нового вОдпливу стала свОтова финансово-економОчна криза, що розпочалася у 2008 р. О при-звела до дестабшОзаци неконсолщованих електоральних демократш. Однак, як здаеться, третОй вОдплив охопить не дуже значну кОлькОсть периферОйних кра!н, в яких демократичнО режими не встигли чи не зумОли консолОдуватися. Кра!ни, в яких демократичним режимам вдалося консолОдуватися, вона не зачепить. До чинникОв, що заважатимуть поширенню ново! зворотно! хвилО, слОд вОднести такО.
Сучасний демократичний свОт являе собою найпотужнОшу систему, яка мае полОтичнО, економОчнО та вОйськовО важелО впливу на розвиток свОтово! полОтично! ситуацО!. НатомОсть сучаснО автократО! е строкатою низкою кра!н, 164
що не мають спiлъних принцитв та орieнтацiй, м1ж якими юнують серйозш iдеологiчнi та полiтичнi суперечносп. До того ж, загальний економiчний по-тенцiал автократiй значно поступаеться економiчному потенцiалу демократичного свиу.
Автократичнi режими навряд чи е спроможними до розв'язання проблем соцiально-економiчного розвитку сво!х кра1н. Вони можуть на деякий перiод стабiлiзувати цей розвиток, але надати йому тривалого поступального ходу вони не здатш. Нездатнiстъ спричинятиме розчарування громадян у автократп, що породжуватиме вщповщт соцiалъно-психологiчнi передумови для демократизацп або редемократизаци кра!н.
Як довго триватиме третiй вщплив? Однозначно вiдповiсти на це питання не уявляеться можливим, проте це багато в чому залежить вщ здатностi лiбе-ральних демократiй адекватно зреагувати на новi виклики, згуртуватися для протиди розвитку негативних тенденцш у свiтовiй полгтищ та виробити стль-ну зовшшньополгтичну стратегiю. Захiдним демократiям, по-перше, треба вщмовитися вщ електорально! ейфори i не вважати проведення перших бшьш-менш вiлъних виборiв переходом до демократ. Демократичний транзит устш-но закшчуеться тодi, коли електоральний мехатзм спадкування влади усталю-еться й ум провiднi полiтичнi сили сприймають демократичнi процедури як едино можливi правила политично! гри. По-друге, захщним демократiям слщ вщмовитися вщ заохочення нових демократiй до швидкого втшення у полтич-ну практику «сучасних стандарпв» демократичного врядування в повному обсязi. До такого вони самi йшли упродовж десятков, а то й сотень роюв. Потрете, !м треба зрозумiти, що не всяке попршання формальних показник1в де-мократичностi врядування св^дчить про рух у напрямi в1д демократil. «Попршання» може бути зумовлено необхщшстю захисту демократil в1д недемокра-тичних сил або подолання дестабiлiзацil полгтично1 ситуацil. По-четверте, свiтовому демократичному ствтовариству треба жорстк1ше реагувати на спро-би втручання деяких автократичних держав у внутршш справи iнших кра1н задля розширення свого геопол1тичного простору.
Л1ТЕРАТУРА
1. Хантингтон, С. Третья волна. Демократизация в конце ХХ века [Текст] : пер. с англ. / С. Хантингтон — М. : РОССПЭН, 2003. — 386 с.
2. ХаншГтон, С. П. Третя хвиля демократ [Текст] / С. П. ХаншГтон // Глобальне ввд-родження демократ / за ред. Л. Даймонда, М. Ф. Планера : пер. з англ. — Львш : Ахшл, 2004. — С. 43-67.
3. Даймонд, Л. Прошла ли третья волна демократизации? [Текст] / Л. Даймонд // Полис. — 1999. — № 1. — С. 10-25.
4. Zakaria, F. The Rise of Liberal Democracy [Тех1] / F. Zakaria // Foreign Affairs. — 1997. -Vol. 76. — No. 6. — P. 22-43.
5. Карозерс, Т. Трезвый взгляд на демократию [Текст] / Т. Карозерс // Pro et Contra. — 2005. — № 1. — С. 73-80.
6. Number or Percentage of Electoral Democracy [Тех^ // Freedom in the World 2010 [Електронний ресурс] — Режим доступу: www.freedomhouse.org/uploads/ fiw10/ FIW_2010_ Tables_and_Graphs.pdf
7. Конституци нових держав Свропи та Азп [Текст] / упоряд. С. Головатий. — К. : Укр. правн.фундащя. Вид-во Право, 1996. — 544 с.
8. Конституции государств — участников СНГ [Текст] / Ин-тут зак-ва и сравн. правоведения при Правительстве Рос. Федерации. — М. : НОРМА-ИНФРА М, 1999. — xviii, 736 с.
9. Ревель, Ж.-Ф. Ввдживлення демократ [Текст] / Ж.-Ф. Ревель : пер. з франц. — К. : Критика. — 2004. — 591 с.
10. Nations in Transit 2004. Democratization in East Central Europe and Eurasia [ТехГ] / еd. by A. Motyl, A. Schnetzer. — N.Y. : Rowman & Littlefield Publishers, Inc., 2004. — xvii, 666 p.
11. Каротерс, Т. Интервью «Газете-RU» 20.03.2009 [Текст] [Електронний ресурс] / Т. Каротерс. — Режим доступу: www.gzt.ru/politics/2008/07/30/223008.html
12. Политология [Текст] : учебник / под ред. М. А. Василика. — М. : Гардарики, 2004. — 588 с.
13. Романюк, О. I. Походження демократ як ютотний чинник усталення демократичних режимiв [Текст] / О. I. Романюк // вип. 16, № 885 Вюн. Харьк. нац. ун-ту iм. В. Н. Каразша. — Сер. : Питання политологи. — Х., 2010. — С. 55-62.
14. Буздуган, Ю. Геополгтика та нацюнальш штереси Укра!ни [Текст] / Ю. Буздуган // матер. наук. конф. «Нащональна щея — вщповщь на виклик часу» (Пуща-Озерна, 23-24 бер. 2001 р.) [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://varianty.org.ua/ National_idea/Buzduhan.htm
15. История мировых экономических кризисов [Текст] [Електронний ресурс] — Режим доступу: www.rian.ru/crisis_spravki/20080917/151357556.html
16. McFaul, M. The Fourth Wave of Democracy and Dictatorship : Noncooperative Transitions in the Postcommunist World [Тех] / M. McFaul // World Politics. - 2002 — Vol. 54. — No. 2. — P. 212-244.
17. Nations in Transit 2009 Tables [Тех^ // Nations in Transit 2009 [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.freedomhouse.org/uploads/nit/2009/Tables-WEB.pdf
ТРЕТЬЯ «ОТКАТНАЯ ВОЛНА» ДЕМОКРАТИЗАЦИИ СОВРЕМЕННОГО МИРА УЖЕ НАЧАЛАСЬ?
Романюк А. И.
Наметившаяся в последние годы тенденция уменьшения количества электоральных демократий рождает предположение о том, что в процессе демократизации современного мира началась третья «откатная волна». При анализе причин нынешнего отката спрогнозированы его последствия и выявлены возможные альтернативы мирового политического развития. При этом особенное внимание уделено ситуации на посткоммунистическом пространстве.
Ключевые слова: политическая демократия, демократизация современного мира, демократические транзиты, демократические и откатные волны, посткоммунистические общества.
DID THE THIRD «RECOIL WAVE» OF DEMOCRATIZATION OF THE MODERN WORLD BEGIN ALREADY?
Romanyuk О. I.
The tendency of diminishing of amount of electoral democracies set the last years gives supposition that the third «recoil wave began in the process of democratization of the modern world». Analyzing reasons of present recoil, the author of the article tries prognosis his consequences and expose the possible alternatives ofworldpolitical development. Thus the special attention is spared a situation on postcomunist space.
Key words: political democracy, democratization of the modern world, democratic transits, democratic and recoil waves, postcomunist societies.
УДК 321.01:328. 188
Ю. С. Таглгна, кандидат фшософських наук, доцент;
М. I. Зайдель, магютр политологи
ВЕЛИКИЙ ПРИВАТНИЙ КАП1ТАЛ У СТРУКТУР ВЛАДНИХ В1ДНОСИН УКРА1НИ
Проанал1зовано взаемодШ бiзнесу та влади в полтичтй системi Украти. Значну увагу придтено процесу зародження великого капталу та його входження до nолi-тики. Розглянуто основт мехатзми ствпращ влади та бiзнесу в контекстi украт-ського державотворення.
Ключовi слова: великий приватний каптал, влада, бiзнес, тдприемство, «ттьо-ва» економiка, «ттьова» полШика, полтичне твестування, патронаж.
Актуальтсть проблеми. Великий приватний каттал, який сформувався в Укра1т з чамв здобуття незалежносп, не тшьки займае позищю впливово! групи штеремв, а й е невщ'емною складовою украшсько1 полнично! та еко-номiчноl системи, що в свою чергу призводить до приватизацп не тшьки потужних державних об'екпв промисловосп, але й деяких сегменпв влади. Об'ектом дослщження виступае взаемодiя бiзнесу та влади, предметом — мюце та роль великого катталу в структурi владних вщносин Укра1ни. Метою статгi е аналiз процесу становления великого приватного катталу в Укра1т за часiв незалежносп, його входження до влади та взаемоди з владою. Ця проблематика е недостатньо дослщженою в украшськш полiтичнiй науцi, оскiльки основна увага вгтчизняних науковцiв зосереджена переважно на дослщжент джерел фiнансувания виборчих кампанш i загальних проблемах
© Таглша Ю. С., Зайдель М. I., 2010
167
