CC BY
45I. Г. Ттов
Свггогляд особистостк психолог1чна структура та функци
Сведения об авторе
Анотацш. У стати зроблена спроба дати психолопчне визначення поняттю «св1тогляд особистостЬ. Виявлено змктовш, структуры} та функцюнальш особливосл св1тогляду особистость Зокрема, було показано, що св1тоглядш узагальнення забезпечують формування ушверсальних знань про свгт (розумшня свгту). Кр1м того, св1тогляд залучае в рефлексивш цикли самосвщомост як нам1р д1яльност людини стввщнести свою людську сутшсть з вщчуттям реального св1ту, ви-робити { проявити вщповдае св1товщчуття. Св1тоглядш переконання також визначають вшьну { вщповщальну саморе-ал1зацш людини.
Ключов1 слова: св1тогляд, культурш ушверсали, аксюлопчна, гносеолопчна, регулятивна, рефлексивна функци св1то-гляду.
Цитирование: Т1тов I. Г. Св1тогляд особистостк психолопчна структура та функци. Теоретичш дотдження у психологи: монографiчна серя. Сост. В.О. Медшцев. Том 15. 2022. С. 68-78. аок 10.24412/2616-6860-2022-1-68-78.
Стр1мкий розвиток сусп1льно-економ1чних вщно-син, глобал1зацшт процеси, гiперiнформатизацiя та шш1 ознаки сучасних цивiлiзацiйних зрушень вимага-ють вiд кожио! людини вироблення продуктивно! жит-тево! позици, якиайповшшого розкриття здатностi "ви-будовувати" власне буття, збереження цiлiсностi внутрiшнього свгту та його вдосконалення у гармони i3 собою, iншими людьми, життям у цiлому. Тому в сучасних наукових досл1дженнях на перший план виходить екзистенцiйна проблематика - самоактуалiзацiя та са-мореалiзацiя особистосп, !! духовне зростання та само-здiйснення (О.Г. Асмолов, Г.О. Балл, 1.Д. Бех, Д.О. Леонтьев, Е.О. Помитк1н, М.В. Савчин, А.В. Фурман та ш.). У зв'язку з цим досл1дження особливостей свггоглядного самовизначення людини у сучасних соцюкультурних умовах сприятиме отриманню глибшого та цЫсшшого знания про психологiчнi законотрносп та механiзми становления та розвитку особистостi у !! реальнiй жит-тедiяльностi. З огляду на це, особливого значення набу-вае проблема психолопчного зм1сту, структури та функционально! оргашзаци свiтогляду особистостi.
При незаперечнш наявностi у вiтчизиянiй та свгго-вiй психологiчнiй науцi значних теоретико-методолоп-чних та прикладних досягнень в областi дослiджения
структури особистосп, !! мотивацшно-цштсно! та духовно-морально! сфер (1.Д. Бех, М.Й. Боришевський, З.С. Карпенко, Д.О. Леонтьев, Е.О. Помиткш, М.В. Савчин, А.В. Фурман та ш.), життевого свгту (Ф.Ю. Василюк, Т.М. Титаренко та ш.) тощо психолопчш аспекти !! свЬ тогляду залишаються маловивченими. Причина цього, на наш погляд, криеться насамперед у тому, що проблема свгтогляду через iдеологiчну заангажовашсть до-вгий час досл1джувалася переважно у межах фшософи та не виступала предметом спецiальних психолопчних дослщжень. У той же час необхщно вщмГтити, що у роботах, яю так чи так торкаються психолопчних аспектiв проблеми свгтогляду особистосп, це явище розгляда-еться вузькоспецифiчно, з акцентуваниям лише окре-мих його аспектiв, що, своею чергою, призводить до спрощеностi та фрагментарност наукових уявлень, i як наслщок - до вщсутносп единого гадходу до проблеми свггогляду особистосп, котрий би iнтегрував у0 зна-чущ вимГри цього феномену. Виходячи з цього, здшс-нимо психолопчний анатз категорп "свггагляд особистосп".
У психологи свпогляд розглядаеться як атрибутивна характеристика особистосй, на що, зокрема, вказуе С.Л. Рубiнштейн. "Особистктю, - зазначае вш, - у спе-циФГчному сенсi цього слова е людина, в яко! е власш
позицп, гаое яcкpaвo виpaжeнe ra^a^e cтавлeння до життя, свтогляд (куротв нaш - I.T.), якого вота дiйшлa внacлiдoк вeликoï cвiдoмoï роботи" [8, c.638].
Будучи 3a cвoeю cyгнicтю cклaдним cиcтeмним утво-peнням, що мicтить пeвним чином cтpyктypoвaнi геда-paлiзoвaнi yявлeння ocoбиcтocтi про зaкoнoмipнocтi тa xapaктepиcтики cвiтy, cyc^^c^a, людcькoгo життя, a тaкoж пoв'язaнi з цими yявлeннями ïï оотовш життeвi cтaвлeння, пoзицiï, пepeкoнaння, iдeaли тa принципи, cвiтoгляд пoв'язaний i3 piзними cтopoнaми aбo пщстру-ктypaми ocoбиcтocтi. Taк, yкaзyeтьcя нa ткний зв'язок cвiтoглядy "3i знaннями тa вм1ннями ïx зacтocoвyвaти при виpiшeннi piзниx зaдaч, з якими людита cтикaeтьcя в cвoeмy життi (тобто з iнтeлeктyaльнoю cтopoнoю ош-6^toctí); зi cпpямoвaнicтю ocoбиcтocтi - з ïï cтaвлeн-нями, мaгивaми, оцшгами, iдeaлaми... При цьому сту-тнь гaгoвнocтi до виpoблeння влacнoгo гаггогляду зaлeжить вщ cпpямoвaнocтi ocoбиcтocтi, ïï мopaльниx якocтeй. У той жe чac cвiтoгляд caм визнaчae cпpямoвa-нicть життeвиx плaнiв, фopмyвaння мopaльниx якocтeй" [4, c.306-307]. Taкoж cвiтoгляднi cтpyктypи пoв'язyютьcя Гз caмocвiдoмicтю ocoбиcтocтi - ycвiдoмлeнням тa пepe-живaнням cвoгo Я в едностГ вcix його проявГв (фГзич-ного, coцiaльнo-poльoвoгo, пcиxoлoгiчнoгo, eкзиcтeн-цшного тa cмиcлoвoгo) [11]; Гз cиcтeмoю "пeвниx
cтepeoтипiв eмoцiйнoгo, когттивного тa пoвeдiнкoвoгo peaгyвaння нa типовГ життевГ cmya^ï", тобто Гз xapaк-тepoм [3, c.40]; Гз пpocтopoвo-чacoвими opieнтaцiями ocoбиcтocтi, пoзицiювaнням ceбe cтocoвнo влacнoгo ми-нулого, тeпepiшньoгo i мaйбyтньoгo тa побудовою нa цш ocнoвi чacoвoï пepcпeктиви влacнoï життeдiяльнocтi [6]. При цьому розвимний cвiтoгляд зaбeзпeчye ŒCTe-мну cтiйкicть ocoбиcтicнoï cтpyктypи - "здaтнicть о^-биcтocтi як живoï cиcтeми, що poзвивaeтьcя, до збepe-жeння внyтpiшньoï гapмoнiï ïï cтpyктypниx eлeмeнтiв (фГзичного, пcиxiчнoгo, ocoбиcтicнo-пcиxoлoгiчнoгo тa дyxoвнo-мopaльнoгo), пpoтиcтoяння руйтвному впливу зoвнiшнix тa внyтpiшнix aктopiв, розвитку cвoïx внyтpiшнix пoтeнцiaлiв, нe звaжaючи та змши бюлойч-нoï, пcиxoлoгiчнoï, coцiaльнoï cтopiн" [2, c.72].
Cпиpaючиcь та зaпpoпoнoвaнe Г.О. Бaллoм визта-чeння ocoбиcтocтi як cyб'eктa культури в едноеп ïï нор-мaтивнo-peпpoдyктивниx тa дiaлoгiчнo-твopчиx craa-довия, cвiтoгляд мoжe бути пoв'язaний з пpoцecaми peпpoдyктивнoгo кyльтypoocвoeння тa дiaлoгiчнoï куль-тypoтвopчocтi.
У пepшoмy випaдкy coцioкyльтypнi yявлeння, котрГ лeжaть в ocнoвi iндивiдyaльнoгo cвiтoглядy, нeкpитичнo "зaпoзичaютьcя" cyб'eктoм ззовш у "готовому" виглядГ,
набуваючи характеру мiфологiчних свтоглядних структур (архетитв, щеологем, схематизмiв, сценарних iM-перативiв тощо), психологiчнi функци яких полягають у впорядкуваннi та осмисленш картини свiту, а також у забезпеченш щентифжацп особистостi з певною сощо-культурною групою.
У другому випадку наявнi мiфологiчнi тдвалини власного свiтогляду зазнають збоку суб'екта рефлекси-вно-мисленневого перетворення, критично переосмис-люються ним, внасл1док чого формуеться його життева фiлософiя - система вщрефлексованих, усвщомлених та чiтко сформульованих власних вiдповiдей на ключовi питания свггоустрою та буття людини. Формою втЬ лення тако1 фиософп е свтоглядна позищя особистостi, котра пов'язана з аргументованим обстоюванням, дове-денням iншим людям iстинностi власних поглдщв та переконань, що е необхщним чинником як1сних культу-рно-цивiлiзацiйних зрушень, творчого зм1нювання усталених форм та апробованих засобiв життедiяльно-стi людських спiльнот. Таке опредметнення, об'ектива-цiя суб'ектом в культуротворчому процесi власних свЬ тоглядних переконань пов'язуеться з реатзащею ним рiзних видiв dianozy (Г.О. Балл, В.С. Бiблер, Г.В. Дьяконов), яю призводять "до свщомого вiльного вибору... конкреттшо1 свггоглядно!... позици" [1, с.32].
Наслщком такого розумшня природи св1тогляду стало припущення про репрезентован1сть останнього культурными ymeepcanÎRMU, як внутр1шньо орган1зують взаемоц1ю конкретного суб'екта та свпу, опосередкову-ючи процес активного освоения ним культурних тради-ц1й, культурноï творчост1, ц1алогу, рефлексiï власного життя в пол^льтурному (нацiональному, професш-ному, релiгiйному, 0мейному та iн.) серецовищi.
У конкретно-психолопчному сенсi поняття "культурна ушверса^" трактуеться нами як знаково-символЬ чне утворення, яке формуеться шляхом генералiзацiï соцiокультурного цосв1ду та пов'язане з iерархiзова-ними пiцсистемами в1дпов1дних суб'ективно значущих сфер життецiяльностi (культурного буття) людини [15].
Прикладом таких утворень е узагальнеш уявлення або абсолютизоваш цiннiснi судження про певну абстракту множину об'ектiв або явищ культурноï цiйсностi на кшталт "Ti, хто не можуть працювати, - керують", "Найкраща полiтика та, яку ми не помiчаемо", "Дидак-тичне мистецтво - це те, яке, повчаючи, вщучуе ду-мати", "Життя вщшмае в людини дуже багато часу", "Немае нiчого страшнiшого, тж цiяльиiсне невiгластво" та iн.
Психолопчним субстратом указаних свiтогляцних генералiзацiй е розгорнуп мовленневi висловлювання
(наприклад, вербал1зоваш переконання, принципи, на-станови, присл1в'я, приказки, афоризми тощо), яга, на думку Л. Витенштайна, мають значения та е нойем ще!.
Таким чином, у змктовому аспектi свгтогляд особи-стост1 розглядаеться як система генерал1зац1й - культу-рних ун1версал1й, - як1 опосередковують сприйняття та осмислення суб'ектом свггу, себе 1 сво!х д1й у свт, а та-кож характеристик та поведшки 1нших людей у певних ситуац1ях.
При цьому змктов1 особливост1 св1тогляду визнача-ються тими сферами д1йсност1 (наприклад, гносеологiя, космолопя, нежива або жива природа, людина, суспшь-ство тощо), котр1 "охоплюють" культурн1 ун1версал11, задаючи уявлення про те, якими ц1 сфери е або мають бути в результат! природно! еволюцп чи скерованого ззовш розвитку.
Структурно-фунщюнальний аспект св1тогляду хара-ктеризуе психологiчнi особливост1 1ерарх1чно! оргашза-цп, узгодженосгi та структурно! зв'язаност автономних пiдсисгем культурних унiверсалiй мiж собою та з ш-шими особисгiсними компонентами, що визначае сту-пiнь i характер !хнього впливу на реальш дп суб'екта, його поведшку в цiлому.
1люструючи особливост психолог1чно1 оргашзацп окремих свiгоглядних постулайв у певну цiлiснiсгь, мо-жна навести такий приклад. Два свгтоглядш переконання ("Людина - це те, у що вона вiрить" i "Людина е те, що вона читае") в однк! людини можуть бути части-ною едино! тдсистеми свiтогляду, утворюючи структу-ровану та несуперечливу еднiсть, в шшо! - фрагмента-рними та неструктурованими, такими, що належать до рiзних пiдсистем: одне - до тдсистеми релтйних уяв-лень, друге - до тдсистеми дозвшля, в1дпочинку.
Вплив свгтоглядних структур на пiзнання й осмислення особистктю дiйсностi, а також на 1! вчинки може бути конкретизований шляхом розкриття особливостей !хнього функцiонального зв'язку (який може бути прямим або опосередкованим, усвщомленим або неусвщо-мленим, гнучким або риг1дним тощо) з мотивацшно-цттсними, тзнавальними, регуляторними та рефлексивными проявами особисткно! суб'eктностi [13].
Так, мотивацшно-цшнкний модус свгтогляду осо-бистост охоплюе "бiльш чи менш виразну й усвщом-лену штенцш до власне людського способу iндивiдуа-льного життя" [12, с.336] та сутнкно пов'язаний з цiннiсними орiентацiями, що, своею чергою, стае:
I. Шдгрунтям для смислового оцшювання (осмислення) особистiстю власно! жигтедiяльностi, на
основ1 чого шщшються, змктовно спрямовуються та регулюються р1зн1 види !! активност1 (у тому числ1 й т1, в контекст1 яких реал1зуеться !! вчинкове ставлення до шших людей).
2. Важливим чинником !! самовизначення, виокремлення (через ц1нн1сне ставлення до певно! сторони д1йсност1) само! себе, власного Я як духовно-морально! 1нстанцп.
Свггоглядне ствердження особистктю для себе бага-точисленних модифжацш ц1нн1сних основ буття вщбу-ваеться шляхом "екзистенцшного розм1рковування" (В.В. Знаков) над загальними засадами людського життя та власним щнтсним досвщом, переструктурування та 1ерарх1зац1! сво!х ц1нн1сних уявлень (щнтсних оркнта-ц1й, ц1нн1сних стереотитв, ц1нн1сних щеатв), !хнього рефлексивного стввщнесення з1 сферою к1нцевих ц1лей та граничних смисл1в, внасл1док чого утворюеться "той полюс абсолютного, загальнолюдського, вщносно якого особист1сть вщтчуе свою поведшку та склад думок як повиннкть, обов'язок, справедлив1сть, правоту тощо" [5, с.77]. Але для того, аби осмислеш в координатах суб-станщальних основ св1топорядку ц1нн1сн1 конструкти свщомост набули д1евост1, стали надситуативними та ушверсальними регуляторами буття людини у свт,
вони мають бути залучен до загального циклу !! самос-в1домост1, трансформуватись у реальн1 духовш опори !! власного Я, стати категоричними 1мперативами у сфер1 практично! д1яльност1 та почати функц1онувати у вла-сне св1тоглядн1й якост1 - як переконання. Будучи за своею сутнктю бшьш-менш ст1йкими 1нцентивними щ-льовими моделями (Г.О. Балл) належного, вони забезпе-чують "замикання" !! смисложиттевих дом1нант та ште-нцш на т1 мотивац1йн1 структури особистосп, котр1 визначають ц1леспрямовану реал1зац1ю людиною акпв перетворення умов власного кнування. У даному випа-дку свггоглядш переконання, виступаючи як смисло-значущ1 одиниц1 спрямованост1 особистост1, виявля-ються у найр1зномашттших формах !! принципово! по-ведiнки - послщовност здшснюваних вщповщно до уш-версальних уявлень про свгт 1 ц1нн1сного ставлення до нього втьних та вiдповiдальних, передуам iз моральноI точки зору, дш-вчиншв. Так, наприклад, свгтоглядне переконання "Завжди стався до шших як до мети, а не як до засобу" не лише вщображае 1нтимш цшнкно-смис-лов1 ор1ентац1! особистост1 та внутр1шн1 мотивацшт фактори !! вчинк1в, й формуе вектор самовизначення суб'екта у систем! мiжособистiсних вщносин. З огляду на це, можна говорити про аксiологiчну функцЮ свгто-
глядн^ yзaгaльнeнь, кoтpa пoв'язaнa зГ cмиcлoжиттe-вим caмoвизнaчeнням людини у ц^нкни* кoopдинaтax культури тa cпiввiднeceнням та цш ocнoвi ceбe тa cвoïx дш i вчинив Гз aбcoлютним взipцeм - cyб'eктивними yявлeннями про cвoe iдeaльнe Я, про iдeaльнy людину, про iдeaльний cвiт [14].
Зв'язок cвiтoглядниx cтpyктyp з пpoцecaми пiзнaння людиною дiйcнocтi виявляeтьcя, та таш погляд, у тому, що культурш yнiвepcaлiï e cвoepiдними когштивними iнcтpyмeнтaми iнфopмaцiйнoï взaeмoдiï cyб'eктa зГ rai-том, як зaбeзпeчyють його розумшня - ocягнeння еут-ноеп явищ coцioкyльтypнoï тa пpиpoднoï дiйcнocтi шляяом peкoнcтpyкцiï ïxньoгo cмиcлoвoгo змкту. У цьому кoнтeкcтi cвiтoгляднi yгвopeння як кpaйня, aбco-лютнa мeжa yзaгaльнeння кoнcтитyюють вишД рГвш об-paзy cвiтy, виcтyпaючи його ядepним кoмпoнeнтoм. Пpeдcтaвлeнi нa бaзиcнoмy рГвт oбpaзy cвiтy гeнepaлi-зoвaнi yявлeння про зaкoнoмipнocтi тa xapaктepиcтики гагту icтoтнo впливaють нa мexaнiзми обробки пoтoчнoï ceнcopнoï iнфopмaцiï тa проста побудови мoдaльнo oфopмлeнoï кapтини гагту. Taк, зoкpeмa, вкaзyeтьcя нa тe, що глибинш cтpyктypи бaзиcнoгo рГвня oбpaзy cвiтy виcтyпaють джepeлoм Ieнepyвaння пepцeптивниx гшо-тeз тa aнтиципaцiй cтocoвнo динaмiчниx cтaнiв peaль-ноеп, a тaкoж peaлiзyють aппepцeптивнy функщю в
пpoцeci вщбору тa iнтepпpeтaцiï ceнcopнoï iнфopмaцiï. Paзoм Гз цим, в oбpaзi cвiтy вiдбyвaютьcя й зворотно cпpямoвaнi пpoцecи: пpeдмeтнo-чyттeвi oбpaзи нaбyвa-ють piзнoмaнiтниx cмиcлoвиx знaчeнь тa змicтoвнo yзa-гaльнюютьcя, що yмoжливлюe ïxню iнтeгpaцiю до гли-бинниx cтpyктyp oбpaзy cвiтy. В oбox випaдкax яcкpaвo виявляeтьcя гнoceoлoгiчнa функщя cвiтoглядy, що peaлi-зyeтьcя у пiзнaвaльнoмy cтaвлeннi людини до cвiтy тa фopмyвaннi гpaничнo зaгaльниx нaтypaлicтичниx i гу-мaнiтapниx зтань про нього, знaнь, котрГ здaтнi вжту-пaти у виглядГ розумшня cвiтy - cвiтopoзyмiння [14].
одним вaжливим фyнкцioнaльним проявом rai-тогляду ocoбиcтocтi e його yчacть у peгyлятopниx про^-cax, нacaмпepeд в пpoцecax ycвiдoмлeнoï caмopeгyляцiï. Здaтнicть до тaкoï caмopeгyляцiï пoв'язyeтьcя з таявт-cтю yзaгaльнeнoгo, гeнepaлiзoвaнoгo вмшня плaнyвaти цЫ, мoдeлювaти знaчyщi зовтшт i внутргшш умови, пpoгpaмyвaти дп, кoнтpoлювaти й oцiнювaти поточш тa кiнцeвi peзyльтaти вiднocнo cиcтeми прийн^т^ cyб'eктoм "кpитepiïв ycпixy", кopигyвaти ^ггему peгy-ляторики, що, вoчeвидь, cпiввiднocитьcя зГ cвiдoмo ото-вiдyвaними ocoбиcтicтю cвiтoглядними пepeкoнaн-нями. Taким чином, пiдкpecлюeтьcя peгyлятuвнa функщя cвiтoглядy [14], кoтpa пoлягae в тому, що, "по-пepшe, cвiтoгляд вiдoбpaжae cтaвлeння ocoбиcтocтi до
об'екта дiяльностi. По-друге, свгтогляд визначае зага-льну спрямованiсть цiй суб'екта... По-трете, за допомо-гою свиогляду зцiйснюеться вироблення загальних, ву-злових моделей повецiнки, типових для даного суб'екта... По-четверте, свгтагляд е основним оргашзо-вуючим фактором виутрiшнього свпу особистостi , в тому чи^ апарату пiзнания свiту та методу мислення суб'екта" [10, с.25].
Насамкшець, за участю свiтогляцних iнстанцiй за-безпечуеться рефлексiя суб'ектом власноï активности котра, зокрема, виявляеться у здатност "зробити власи думки, емоцiйнi стани, власш цiï та ставлення, взагалi саму себе предметом спецiального розгляду (аналiзу й оцiнки) та практичного перетворення (змiнювания й розвитку)" [9, с.78], що зумовлюе самодистанцiювания (за В. Франклом) та, як наслщок, - зм1стове оцiнювания власного буття, осмисления принципiв свого iсиувания та формувания на цiй основi дiевого ставления до нього. Результатом цього постае "образ Я" в едност когштив-ного (самоаналiз та саморозумшия), емоцшно-оцшко-вого (самовщношення) та поведшкового компонеитiв (за В.В. Столiним).
Розкриття зв'язку рефлексiï зi свiтоглядом передба-чае розгляд останнього як особливоï форми рефлексивного осмисления суб'ектом предметних змiстiв своеï свiцомостi та як функци його самосвiцомостi в цшому.
Як форма змiстовоï спрямованост рефлексивних процесiв свiтогляд виявляеться у певному свтостав-ленш, що фунтуеться на рефлексивному задiяннi, вплЬ танш уявлень людини про себе (ïï Я) в актуал^енез образу свгту та "забарвленнi" його емоцшними тональностями iронiчного, трагiчного, комiчного, драматичного, гумористичного тощо (свiтоглядними по-чуттями, за С.Л. Рубiнштейном [7, с.367-371]).
Як органiчний прояв самосвщомосп свiтогляд мае "поеднувати та узгоджувати внутрiшнiй свiт суб'екта, його Я iз зовнiшнiм життевим свiтом, урiвноважувати та гармонiзувати суб'ективи iнтереси та об'ективи обста-вини, свободу та необхщнкть, особисте та суспiльне, людське та природне тощо. Це означае, що свп'огляд у функцiï самосвщомосп мае забезпечувати духовне та практичне самовизначення свого суб'екта в тому реальному свт, котрий утворюе сферу його життя. Отже, свЬ тогляд е цiлком iнтенцiйним, тобто пронизаний спря-мованою активнiстю свого суб'екта на подолання у зовшшньому свiтi та самому собi всього того, що пере-шкоджае ствердженню людини в життi таким, яким
вона себе i життя розум1е та знае в ïxHbOMy вищому про-яв1 та призначенш" [5, с. 22-23].
Таким чином, можна говорити про рефлексивну фун-кцЮ свтогляду, котра дозволяе суб'ектовi, виходячи i3 загального розумiння сугностi людини та сенсу людсь-кого буття, оцiнювати свiй внутрiшнiй свiт i власне Mi-сце у свт, виробляти та реалiзовувати дiеве ставлення до нього [14].
Отже, здшснений у статтi теоретичний аналiз дозволяе зробити висновок про можливкть поняттевоï конк-ретизацiï категорiï "свггогляд особистостГ' у вимiрi "особисткть-суб'ект - культура". Змкт свiтогляду осо-бистост утворюють культурнi унiверсалiï, котрi опосе-редковують та структурують процес взаемодп людини i
Список викорисганиx джерел
свгту та реперзентованi генералiзованими уявленнями суб'екта як про об'екти чи явища, так i про самого себе. У функциональному аспектi свгтоглядш генералiзацiï, по-перше, забезпечують формування ушверсальних уя-влень про свiт - свгторозумшня; по-друге, залучаються до рефлексивних циклiв самосвiдомостi суб'екта як пе-вна iнтенцiя, спрямованiсть його активносп на стввщ-несення та узгодження своеï людськоï сугностi зi смис-ловою будовою реального свiту, на вироблення та реалiзацiю вiдповiдного свиюставлення; по-трете, кну-ючи на рiвнi духовного шару свiдомостi як результат цiннiсно-орiентацiйноï дiяльностi, свiтогляднi переко-нання визначають вчинковi форми вiльного та вщповЬ дального самоздiйснення людини як особистость
1. Балл Г.О. Сучасний гуманiзм i освiта : Сощально-фшософсью та психолого-педагогiчнi аспекти. Ршне : "Лкта-М", 2003. 128 с.
2. Борисова М.Н. Мировоззрение студентов как фактор системной устойчивости личности : Дис. на соискание уч. степени канд. психол. наук : спец. 19.00.07. «Педагогическая психология». Таганрог, 2006. 180 с.
3. Додонов Б.И. О системе «Личность». Вопросы психологии. 1985. №5. С. 36-45.
4. Менчинская Н.А. Психологические закономерности формирования научного мировоззрения. Психология формирования и развития личности. Москва : Наука, 1981. С. 306-319.
5. Мировоззренческая культура личности : философские проблемы формирования. Киев : Наукова думка, 1986. 294 с.
6. Моргун В.Ф. Багатовимiрна теорш особистосп про свггогляд людини в контекст! iнварiанту просторово-часових оркнтацш. Психологш i особисткть. 2015. № 2(8). Частина 1. С. 23-44.
7. Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. Человек и мир. Санкт-Петербург : Питер, 2003. 512 с.
8. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. - Санкт-Петербург : Питер, 2001. 720 с.
9. Слободчиков В.И., Исаев Е.И. Основы психологической антропологии. Психология человека : Введение в психологию субъективности : учебное пособие для вузов. Москва : Школа-Пресс, 1995. 384 с.
10. Соболева Н.И. Мировоззрение и жизненный выбор личности. Киев : Наукова думка, 1989. 124 с.
11. Спиркин А.Г. Сознание и самосознание. Москва : Политиздат, 1972. 303 с.
12. Татенко В.О. Суб'ектно-вчинкова парадигма в сучаснш психологи. Людина. Суб'ект. Вчинок : Фшософсько-психолопчш студи; за заг. ред. В.О. Татенка. Кшв : Либщь, 2006. С. 316-356.
13. Титов И.Г. Постнеклассическая личность: методологические основания психологического исследования : монография. Saarbrücken : Lambert Academic Publishing, 2014. 125 c.
14. Тгтов 1.Г. Мюце та роль свггогляду в структурi свщомосл. Психолопя i особиспсть. 2015. №2 (8). Частина 1. С.45-57.
15. Тгтов 1.Г. Психолопчш аспекти свгтогляду особистосп. Практична психолопя та сощальна робота. 2011. №11. С.2-5.
И. Г. Титов
Мировоззрение личности: психологическая структура и функции
Аннотация. В статье предпринята попытка дать психологическое определение понятию "мировоззрение личности". Выявлены содержательные, структурные и функциональные особенности мировоззрения личности. В частности, было показано, что мировоззренческие обобщения обеспечивают формирование универсальных знаний о мире (понимание мира). Кроме того, мировоззрение вовлекает в рефлексивные циклы самосознания как намерение деятельности человека соотнести свою человеческую сущность с ощущением реального мира, выработать и проявить соответствующее мироощущение. Кроме того, мировоззренческие убеждения определяют свободную и ответственную самореализацию человека.
Ключевые слова: мировоззрение, культурные обобщения, аксиологическая, гносеологическая, регулятивная и рефлексивная функции мировоззрения.
I. G. Titov
Personality's worldview: psychological structure and functions
Annotation. In the paper the attempt to give the psychological definition of the notion "personality's worldview" was made. The content, structural and functional peculiarities of personality's worldview were revealed. In particular, it has been shown that worldview generalizations provide the forming of universal knowledge about the world (world comprehension). In addition, worldview involves into reflexive cycles of self-consciousness as an intention of man's activity to correspond his/her human essence with the sense of real world, to elaborate and display of appropriate world attitude. Besides, worldview persuasions define man's free and responsible self-realization.
Keywords: worldview, cultural generalizations, axiological, gnoseological, regulative, and reflexive funcrions of the worldview.
TiTOB I. r. CBiTOirofl oco6ucTOCTi: ncuixonorwHa CTpyKTypa Ta $yHK^i
