CC BY
4рекции поведения и деятельности изучаемой категории детей;
- коррекционная направленность основных функций детских загородных лагерей, целенаправленно сочетаемая с элементами образовательной, развивающей и оздоровительной деятельности содействует более полной реализации потенциала личностного развития каждого ребёнка, находящегося в зоне риска, преодоление его негативно-социального опыта и формирования его установок, ценностей и мотивов социально-нравственного поведения.
СПИСОК ЛИТРАТУРЫ:
1. Aidman B.J. How Summer School Can Provide a Jump Start for Students. Educational Leadership. 1997. Vol. 55. № 4. Р. 47 - 50.
2. American Camping Association. Camp Standards With Interpretation for the Accreditation of Organized Camps. Martinsville, IN: American Camping Association, 1984. P. 13.
3. Committee of the New York Section, Camp Directors Association. Camps and Camping. Lehman, Eugene H., Editor. New York: American Sports Publishing Co. - N.Y., 1929. - P. 18.
4. Dimock Hedley S. Administration of the Modern Camp. N.Y.: Association Press, 1998. 87 p.
5. Caine R.N. Building the Bridge From Research to Classroom. Educational Leadership. 2000. Vol.58. № 3. P. 112-117.
6. Lyle Betty. Camping What Is It? Martinsville, IN: American Camping Association, 1947. - P.4-5.
7. Miller L.C. Reducing Depressive Symptoms through a Camp Intervention. - Journal of Homosexuality, 2017. - 66(3). - P. 368 - 388.
8. Mishel L., Wallace S. A consequence of character. How summer camp promotes character and leadership. Camping Magazine. January / February, 2015. - P. 18-25.
9. Pre-Camp Playbook for Counselors and Staff / Ed. By Steve Kanefsky. Menominee. Wisconsin, 2001. 117 p.
FORMATION OF THE HUMANITARIAN-CULTURAL WORLD LOOK OF STUDENTS OF THE HIGHER EDUCATION PROFESSIONAL PROFILE
Chernikova I.
Post-graduate student of the Department of Pedagogy of Volodymyr Dahl East Ukrainian University.
(Severodonetsk, Ukraine)
ФОРМУВАННЯ ГУМАН1ТАРНО-КУЛЬТУРНОГО СВ1ТОГЛЯДУ СТУДЕНТ1В ЗАКЛАДУ ВИЩОÏ ОСВ1ТИ ТЕХН1ЧНОГО ПРОФ1ЛЮ
Чершкова 1.Д.
астрант кафедри педагогти Схiдноукраïнського нацюнального yuieepcumemy
iMeHi Володимира Даля (м. Северодонецьк, Укра'ша).
Abstract
The article defines the role of higher education institutions of a technical profile in the education of the humanitarian and cultural worldview of students.
The problem of educating students in higher educational institutions of a technical profile in connection with the transition of society from industrial to informational is analyzed. The specialist's technical knowledge requires additional humanitarian knowledge of humanity, culture, and humanistic ideals. In addition, modern conditions require a specialist to be responsible, sociable, capable of creative work and self-development.
The level of formation of the ideas of students of higher educational institutions of a technical profile about the humanitarian and cultural formation of the worldview, a humanistic society, a humanely oriented person, a humanitarian culture and, in general, worldview development processes is analyzed.
Анотащя
У статп визначено роль заклащв вищо1 освгти техшчного профiлю у вихованш гумаштарно-культур-ного свгтогляду студентсько1 молодг
Проаналiзована проблема виховання студентсько1 молодi в закладiв вищо1 освгти техшчного профшю в зв'язку з переходом суспшьства ввд iндустрiального до шформацшного. Техшчш знання фахiвця вима-гають додаткових гумангтарних знань людинолюбства, культури, гуманютичних iдеалiв. Крiм того, су-часш умови вимагають ввд фахiвця ввдповвдальносп, комушкабельносп, здiбностi до творчо1 пращ та са-морозвитку.
Проаналiзований рiвень сформованосп уявлень у студенпв заклащв вищо1 освгти техшчного профшю про гумангтарно-культурне формування свгтогляду, гумашстичне сусшльство, гуманно спрямовану осо-бистють, гумаштарну культуру та взагалi процеси розвитку свгтогляду.
Keywords: world view, humanitarian and cultural outlook, humanization, humanitarianization, humanitarian culture, humanistic society, humanization of education, humanistic directed personality.
Ключовi слова: свгтогляд, гумаштарно-культурний свгтогляд, гумашзащя, гумаштаризащя, гумаш-тарна культура, гумашстичне сусшльство, гумашзащя освiти, гумашстична спрямована особистiсть
Постановка проблеми в загальному виглядi та й- зв'язок з важливими науковими i практич-ними завданнями.
Перед унiверситетами технiчного профiлю поставлена задача щдготовки не тшьки фахiвця в сво!й галузi, але й людини зi свiтоглядом культурно! i гуманiстично орiентоваио! особистосп. Нацю-нальна доктрина розвитку освгга Укра!ни у ХХ1 столiтгi передбачае нове соцiальне замовлення, щодо шдготовки фахiвцiв рiзних галузей, пов'язане з гумашзащею та гуманiтаризацiею системи освгга. Це зазначено i Законами Укра!ни «Про освиу», «Про вищу освпу». Але, на жаль, заклади вищо! освiти технiчного профiлю все ще не спроможнi в належнiй мiрi пвдготувати культурно розвинену, гуманiстичну спрямовану особистiсть, оскiльки в них все ще вщдаеться перевага фахово-технiчнiй щдготовщ студентiв. Через це виникае супереч-нiсть мiж суспiльним запитом на формування гума-нiстично вихованого фахiвця i не спроможнiстю унiверситету техшчного профiлю його реалiзацu в повнш мiрi; мiж технократичним спрямуванням щдготовки фахiвця-iнженера i гуманiстичним вектором розвитку сучасно! цившзаци.
Аналiз останшх дослiджень i публiкацiй, в яких започатковане виршення даноТ проблеми i на якi спирасться автор.
З самого початку в фшософи, як свггогляду, були закладенi основи гумашзму - вчення про лю-дину як найвищу цiннiсть i цш суспiльного 11 розвитку. Ще з античних часiв ще! гумашзму, як скла-дово! частини свггогляду, висловлювались Аристотелем, Платоном, Демокритом, Сократом та ш.
Подальший розвиток i нове осмислення цi ще! набули в епоху Вiдродження i Просвiтництва в роботах Я. А Каменського, Жан-Жака Руссо, Д. Дщро, I. Пестолоццi та iн. Великий внесок у впровадження щей гумашзму висвплено в роботах вiтчизняних
педагопв та фiлософiв XVIII - XIX ст. Г. Сковородою, К. Ушинським, Д. Писаревим та ш.
Значний внесок у розробку теори гуманiстичне орiентованоl освiти та методологи зробили Г. Балл
[3], А. Капська [4], А. Макаренко [14], М. Романе-нко [16], В. Сухомлинський [18] та ш.; гумашстичш ще! добре розвиненi в працях Ш. Амонашвiлi [1], I. Беха [5], I. Зязюна [8], В. Кременя [13], Г. Шевченко [19] та ш. Слщ вiдмiтити також пращ £. Барбшо!
[4], Л. Бобко [6], О. Корольчук [11], П. Кравчук [12], Л. Сохань [17], у яких належна увага придшя-еться розвитку теори i практики гумашстичного ви-ховання студенив закладiв вищо! освiти.
В той же час, практика показуе, що велика кь льк1сть дослщжень в обласп гуманiзацi! освiти та виховання ще не гарантуе якостi педагопчного про-цесу у вищiй школг
Сучасна людина з !! власним активним став-ленням до свпу перетворюеться на необхiдну важ-ливу складову гуманiстично! культури життя. У зв'язку з цим гуманiстична культура може розгля-датися як необхщна умова професiйно! дiяльностi людини, и особистiсного ставлення до довкiлля. Культура спонукае людину до пошуку власних життевих орiентирiв, самообмежень та змш заради реалiзацi! найвищих цiнностей, взаемозв'язку осно-вних характеристик людського буття та !! гумашс-тично! культури. Аналiз поняття «гумашстична культурам» доводить, що це досить складна, багаторiв-нева система. За ноаями вона подметься на глобальну або свггову культуру людства (це штег-ральна складова усiх досягнень нацюнальних культур рiзних народiв вае! планети), нацiональну (культури рiзних нацiй та народiв), класову (культури рiзних верств населения), культуру ам'! та окремо! людини. Вiдношення мiж зазначеними рiвиями гу-манiтарно! культури схематично зображено на рис. 1.
Рис. 1. Структура гуматтарног культури за и ноаями.
Метою статт е аналiз стану формування свь тогляду як системоутворювально! форми сввдомо-стi гуманiстичного виховання студентiв ушверси-тетiв технiчного профiлю. Вiдповiдно до мети нами були поставленi такi завдання:
1. Виявити рiвень сформованостi уявлень у студенпв про фiлософське розумiння свiтогляду, гумашзму, гумашстично! особистостi, гумашстич-ного сустльства, суб'екта та об'екта пiзнання, цш-сностi та системностi людським знанням.
2. Виявити точку зору студентсько! молодi щодо значения закладу вищо! освiти у формуваннi знания про свиогляд, гумаиiзм та гуманiстичне виховання культури. Щоб зрозумiти будь-яку систему - необхвдно И розкласти на частини. По перше, т-знання навколишнього середовища здiйснюються через доступ до зовшшньо! шформацп - установки, норми, цшносп.
Виклад основного матерiалу дослiдження з повним обгрунтуванням отриманих результат.
Складнiсть анал1зу свиотляду як системи пог-лядiв, пов'язана з тим, що не дивлячись на загальш для всiх людей риси - вони у кожного з нас завжди мають свш власний вiдтiнок. Щоб врахувати подь бну складнiсть i рiзнобiчнiсть систем свиотляду, зазвичай !х розглядають не пльки як сукупнiсть елементарних ланок i зв'язкiв м1ж ними, а i !х рiвнi та форми. Структуру свиотляду традицiйно подм-ють на чотири частини i зазвичай придiляють увагу наступним базовим компонентам [15, с.6]:
- пiзнавальний компонент освии полягае в ор-гашзаци пiзнавальних процесiв, а також в управ-лiннi засвоенням уявлень, понять, формуванням ро-зумових дiй i рiшениям розумових завдань - по-всякденних, професiйних, наукових. В результата складаеться реальна наукова картина свиу, в яку систематизовано та узагальнено входять шдиввдуа-льнi та громадсьш знання;
- цiннiсно-нормативний компонент грунту-еться на рiзних цiнностях, вдеалах, переконаннях. У нього також входять щеали та норми, яш покликаш регулювати мiжособистiснi та суспiльнi ввдносини. Цiнностями заведено позначати систему духовних i матерiальних благ для задоволення потреб й ба-жань людей. У систему цшностей входять розу-мiния сенсу життя, щастя i нещастя, добра i зла. 1с-нуе певна iерархiя цiнностей. Наслщком стшко!, повторювано! оцiнки людиною сво!х вiдносин з ш-шими людьми е сощальш норми, яш подмються на моральнi, релiгiйнi, правовi. У порiвняннi з щн-ностями вони мають б№ш забороннi властивостi;
- емоцшно-вольовий компонент являе собою емоцшне забарвлення вiрувань, переконань, цшно-стей, а також психолопчну готовнiсть дiяти ввдпо-вiдно до них;
- практичний компонент - це стшка готовнiсть людини дiяти певним чином в конкретних обстави-нах.
Набiр цих компоненпв мають всi люди, але вони варiативнi в залежиостi ввд конкретно! людини, i породжують особливi, властивi тiльки цiй людиш iндивiдуальнi риси. Свиоввдчуття (емо-
цшно-психолопчний рiвень свiтогляду) i свиорозу-мшня (пiзнавально-iнтелектуальний рiвень свио-гляду) в соцiумi рiзияться у рiзних людей, залежно вiд iндивiдуального життевого досввду кожного iн-дивiдуума.
Видiляють також буденний свиогляд, тобто погляди, що базуються на спостереженш сучасно! реальносл, це погляди, в яких акумулюеться жит-тевий досвiд i здоровий глузд.
Свiт i ставлення до нього людини в емоцшно-чуттевш формi у той чи шший час знаходить вираз у формi свiтовiдчуття, що через емоцiйно-образне бачення перетворюеться в свиорозумшня життя на планет^ розумiния дiй тих чи шших соцiальних сил. Вiрувания без жодного ввдтшку сумнiву, безза-перечне дотримання закону, як норми життя, та ще-али побудови свиу формуються в досвiдi, свiдомо-сп конкретних людей. А це означае, що ^м тради-цiйних поглядiв, що визначають життя всього сустльства, свиогляд кожно! епохи живе, дiе в без-лiчi групових i iндивiдуальних варiантiв. Але iснуе дещо, що виступае як глобальна тенденцiя розвитку свiтовоl, планетарно! цивiлiзацil. Це - вектор гумашзму, що пробиваеться ^зь зради, злодiйства, вшни у всiй iсторil людства.
У фшософськш лiтературi гумаиiзм розгляда-еться як вид вдеологи, принцип свиотляду, як одна з форм суспшьно! сввдомосп. Гумаиiзм е «фiлософ-ським стрижнем», як1сною мiрою культури, крите-рiем, сутнiстю i показником И ютинносп. Вiн грун-туеться на обов'язковому визнаинi кожним членом сустльства загальнолюдських цiнностей. Ш. Амо-нашвш (1996) звертае увагу на те, що «визнаючи людину i суб'ектом, i об'ектом, i результатом, i ви-щим мiрилом культури свиово! спiльноти, И соцiа-льнi шститути повиннi всiляко змiцнювати взаемо-розумшня мiж людьми як найважливiшi умови ста-бiльностi сучасно! цивiлiзацi!» [2].
Для гумашстичного виховання важливий i до-рогий не сам по собi гуманiзм, а людина, и об'екти-вна людянiсть. Вона, !! практичний спосiб життя прiоритетнi стосовно будь-яко!, нехай навiть i бли-скуче сформульовано!, гуманiстично! доктрини або програми. В органiзацiйному i сощальному сенсi це означае максимально можливу вiдкритiсть i демократизм гумашстичних рухiв, товариств та iнститу-пв. Для практики гумаиiстично! освiти це означае максимально цившзоваш та зважеш форми обгово-рення й оцшки опозицiйних або протилежних гума-шзму точок зору або iдей, що аж нiяк не виключае визначеносл, послiдовностi, рiшучостi та смiливо-сп у втiленнi й захисту гумашстичних цшностей. Особливо коректною повинна бути робота з розши-рення учаснишв руху свiтського, громадянського гуманiзму. Головне тут - консолвдащя людей, яш вже вважають себе гумаиiстами або здатних усввдо-мити себе такими. Це перспективне, осшльки !х дш-сно багато навiть в кра!ш з такою складною iстори-чною долею, як Укра!на.
Загальновщомо, що об'ектом пiзнаиня в педа-гогiцi е людина, яка розвиваеться у виховних вщно-синах. Предметом же педагопки виступають вихо-вш вiдносини, що забезпечують розвиток людини.
Cy6'eKT ni3HaHHa Mo^Ha po3yMiTH aK nrogHHy -HociH 6ygb-aKHx BnacTHBocreH, no3HaHeHHa o6'eKTH-BHoro -3, to6to iHgHBig, aKoMy npoTHcraBnaerbca o6'-gkt i aKHH HanpaBnae Ha ^H 06'eKT CBoe ni3HaHHa a6o giro, - b ^OMy BigHomeHHi BOHa BHCTynae aK «cy6'eKT ni3HaHHa>>, «cy6'eKT gii». ,3pyre po3yMiHHa nepeg6a-Hae TpaKTyBaHHa ^oro noHaTTa noriHHoro nigMeTy, npegMeTy cyg^eHHa. Cy6'eKTHBHHH - BnacTHBHH TinbKH ^H oco6i, cy6'eKTy, oco6hcthh; no36aBneHHH o6'eKTHBHocTi, ynepeg^eHHH.
Cy6'eKTHicTb, aK BnacTHBicTb nrogcbKoro ni-3HaHHa npuraMaHHa npoцecy HaBHaHHa Ta BHxoBaHHa.
^OBiiiiinm
iH^opMa^H
[(aKTu]
[цiннocтi]
«
u O H
'E3 U
npHB^ac-HeHa iH^op-\ianiii
[цiннocтi]
[HopMH]
[(aKTu]
]
►
H o o K
w
Ii noTpi6Ho CHCTeMHo i nocTynoBo BTinroBaTH b nega-roriHHy gianbHicTb, BpaxoByroHH igeonoriHHHH Ta no-mTHHHHH nnropani3M, ^o e o3HaKoro cyHacHoro BeK-Topy po3BHTKy цнвiniзaцii.
AHani3yroHH g^epena Ta ycBigoMnroroHH crpyK-Typy Ta BnacTHBocTi cBiTornagHoi ryMaHiTapHoi Kynb-Typu nrogHHH Ta ii noBegiHKy y cycninbcTBi Ta rnmux BHgax gianbHocTi, b ToMy Hucni y npo(eciHHiH, mo-®Ha 3anponoHyBaTH cxeMaTHHHe Bigo6pa®eHHa BnnHBy cBiTornagHoi' ryMaHiTapHoi' KynbTypu Ha oco-6ucTicTb (puc 2).
H 6 o c o
BHyTPimHi flii
[nornagu]
]
[nepeKoHaHHa]
a]
^OBIlillllli
gii
[noBegiHKa]
►
Puc. 2. Mexani3MU enmey сeiтогmдноi 3yMammapH0i vynhmypu oco6ucmocmi Ha ii noeediHKy ma mrni
eudu dwxhHocmi
^k BunnuBae 3i cxeMH, 3oBHimHa rn(opMa^a, ^o oTpuMaHa nrogHHoro (3HaHHa, (aKTH, ycTaHoBKH, HopMH, цiннocтi), npuBnacHroroTbca Hero i BoHa nponyc-Kae ix Hepe3 BnacHHH cBiTornag. Bigi6paHi (aKTH Ta ycTaHoBKH, HopMH Ta ^HHocri cTaroTb Hag6aHHaM ^ei nrogHHH, nocTynoBo nepeTBoproroTbca y nepeKoHaHHa Ta nornagH oco6HcTocTi. MogenroroHH BnacHy gianb-HicTb, npogyMyronH hh aHani3yroHH HMoBipHi hh 3giH-cHeHi gii, nroguHa ocMucnroe ix, ^o cTae ocHoBoro ii noganbmoi noBegiHKH Ta gianbHocTi 3aranoM.
y npoцeci aHani3y KnroHoBoro noHaTTa gocni-g^eHHa 6yno BuoKpeMneHo TaKi Horo 3MicToBi cKna-goBi: KorHiTHBHy, MoTHBa^HHy, gianbHicHy. TaKa no-3H^a 36iraeTbca 3 ToHKoro 3opy I. KoBanbHyKa [10, c. 29-30] ^ogo oKpeMux KoMnoHeHTiB y cTpyKTypi nna-HeTapHoi KynbTypu, aKa BH3HaHae y HiH KorHiTHBHHH (cBiTornagHi 3HaHHa, crunb MucneHHa), MoTHBa^H-hhh (cBiTornagHi ^HHocri) Ta gianbHicHHH (cBirorna-gHa aKTHBHicTb) KoMnoHeHTH. noganbme gocni-g^eHHa nnaHeTapHoi KynbTypu oco6ucTocTi MaH6yT-Hboro (axiBua noTpe6ye BuaBy oco6nuBocTeH ii (opMyBaHHa y pi3HHx KaTeropiH cTygeHTiB 3 ornagy Ha ii cTpyKTypy, nomyK iMoBipHux mnaxiB Ta e(eKTH-bhhx cnoco6iB ii BHxoBaHHa.
npegcTaBneHa Mogenb gae 3Mory npoBoguTH aHa-ni3, aKHH noKa3ye, ^o npu oTpuMaHHi 3oBHimHboi iH-(opMaqii (3HaHHa, (aKTH ycTaHoBKH, hopmh, цiннocтi iHmHx oci6), nrogHHa ix npHBnacHroe, noTiM nponyc-Kae ix Hepe3 BnacHHH cBiTornag, Kopuryronu Ta yron-HroroHH Horo. Bigi6paHi (aKTH, ycTaHoBKH, hopmh Ta цiннocтi cTaroTb ^hhocmmh oco6ucTocTi, aKi noTiM cTaroTb ocHoBoro nepeKoHaHb Ta nornagiB nrogHHH. noegHyroHH peanbHi (aKTH Ta npoцecн (yHKuioHy-BaHHa i po3BHTKy nrogHHa Mogenroe BnacHy gianb-HicTb, ocMucnroroHH Mo^nHBi a6o BHKoHaHi gii, noTiM nepeocMucnroe ix, ^o cTae ocHoBoro ii noganbmoi no-BegiHKH Ta giH.
OT^e, cBiTornagHy ryMaHiTapHy KynbTypy oco-6ucTocTi Mo^Ha BH3HaHHTH aK eneMeHT gyxoBHocTi (3aranbHoi KynbTypu) oco6ucTocTi, aKHH 3a6e3nenye:
- aHani3 BxigHHx ycTaHoBoK, HopM, цiннocтeн Kpi3b npH3My cBiTornagy oco6HcTocTi;
- cHHTe3 Ha ix ocHoBi BnacHHx KynbTypHHx nor-nagiB, nepeKoHaHb Ta HopM noBegiHKH;
- opraHi3aqiro BignoBigHo go hhx, cnoco6iB B3a-eMogii cy6'eKTa 3 iHmHMH nrogbMH, gianbHocTi y cBiTi, TBopnoi' aKTHBHocTi Ta caMoBgocKoHaneHHa.
npo6neMy BHxoBaHHa ryMaHiTapHoi KynbTypu y 3aKnagax bh^oi ocBiTH yKpaiHH y cynacHux yMoBax gocnig^yBana r. ffleBneHKo [OmH0Ka! Hctohhhk cc^i^kh He HaflgeH., c. 6]. Hero 6yno noKa3aHo, ^o MeTogHHHHMH Ta TeopeTHHHHMH 3aco6aMH po3BHTKy ryMaHicTHHHoi KynbTypu y BH^in mKoni yKpaiHH Ha cynacHoMy eTani e кoнцenтyanbнi nono^eHHa yneHHx npo cyTHicTb ryMaHi3My, ryMaHicTHHHoi cBigoMocri, ryMaHicTHHHy gianbHicTb, ryMaHicTHHHy TBopHicTb, ryMaHicTHHHy цiннicтb nrogHHH, npo 3B'a3oK ryMaHiTapHoi KynbTypu Ta gyxoBHoro, MopanbHoro h npo(e-cinHoro po3BHTKy oco6ucTocTi.
B cyHacHoMy цн(poвoмy cycninbcTBi, go6u цн-(poBHx TexHonoriH, cneцн(iкa BHxoBaHHa cBiro-rnagy ryMaHiTapHoi KynbTypu y cTygeHTiB TexHiHHHx cneцianbнocтeн noB'a3aHa 3 oco6nHBocTaMH цineн, 3MicTy, (opM i MeTogiB opraHi3aqii HaBHanbHo-BHxo-BHoi po6oTH, BiKoBHMH Ta coцioкynbтypннмн oco6nu-BocTaMH cTygeHTcTBa aK coцianbнoi rpynu, cninb-hoth. B pe3ynbTaTi HayKoBHx gocnig^eHb £. 3eneHoB Big3HaHae, ^o «caMe Ha цeн Hac npunaB niK po3BHTKy coцianbннx Mepe^^BoHH cTBoproroTb i aKTHBHo ko-pucTyroTbca gug^uanbHHMH o6'eKTaMH - цн(poвнмн BepciaMH peanbHux o6'eKTiB>> [ 7, c.49].
He3Ba^aroHH Ha Hame gocnig^eHHa noKa3ano ^o cyHacHy Monogb цiкaвnaтb nHTaHHa HayKH, apxi-TeKTypu, cKynbnTypu, ^HBonucy, geKopaTHBHoro Ta
прикладного мистецтва, економши, норми поведь нки та моральних правил, реального цшсного про-цесу iснувания, розвитку i взаемодi! соцiальних сш-льнот, суспшьства, лiтератури, культури, спорту. Вона серйозно починае аналiзувати питання людсь-ких вiдносин, зростання духовно! та гумаштарно! культури суспiльства, формування високомораль-ного свиу людей, !х виховаиия i перевиховання, са-мовиховання i самовдосконалення. Студенти праг-нуть не тшьки пiзнати свiт, а й визначити власний погляд на нього. Бгльштсть студентсько! молодi пе-реконано хочуть приносити бiльше користi людям, у них формуеться почуття обов'язку i ввдповвдаль-ностi, прагнення до творчо! працi, бажання слу-жити людству. Вони засуджують честолюбство i кар'еризм як мотиви до активность Це дае можли-вiсть затверджувати про розвиток гумаштарних ш-тересiв молод^ зростанню свiдомостi, свiтоглядно! гумаиiтарно! культури.
Духовним центром у структурi свггоглядно! гумаиiтарно! культури е цiнностi, яш спрямованi на змiст свiторозумiния у життедiяльностi людини, ш-дкрiплюеться моральними, етичними, естетич-ними, гумаиiстичним та професшними принципами. Свiтоглядна позищя, яка скомплектована на цих принципах, вщображае уявлення про гумашза-цш, моральну поведiнку та готовнiсть до певно! дi! в конкретнiй ситуаци, тобто поведiнку студентсько! молодi щодо суспшьства, шших людей та само! себе у процеа збагачення знань, спiлкуваиия та професiйно! дiяльностi у сощумг
Свiтоглядна позицiя, яка сформована на цих принципах, максимально ввдображае змют погля-дiв, переконань, морально! поведшки та соцiальних установок поведшки у свггоглядному спрямуваннi вiдношень студентсько! молодi до суспiльства, ш-ших людей та само! себе у процесах шзнавально!, комунiкативно! та професшно! дiяльностi у соцiумi.
Висновки i перспективи подальших до-слвджень.
В умовах траисформацiйних процесiв у нашш державi формування гумаиiтарного-культурного свiтогляду студентсько! молодi набувае велико! актуальность Виникла необхiднiсть бiльш грунтов-ного дослвдження сутностi зазначено! проблеми та аналiзу специфiки процесу гумаиiтаризацi! в закладах вищо! освiти технiчного профiлю.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Амонашвили Ш.А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса. - Минск,: Изд-во БГУ, 1990. - 560с.
2. Амонашвили Ш.А. Размышления о гуманной педагогике. Москва : Издат. «Дом Шалвы Амонашвили», 1996. 496 с., с. 254.
3. Балл Г.О. Орiентири сучасного гумашзму (в суспшьнш, освинш, психолопчнш сферах): Ви-дання друге, доповнене. — Житомир: 1111 «Рута», Видавництво «Волинь», 2008. 155 с.
4. Барбша £. С. Гумашстичне виховання май-бутнiх фахiвцiв професiйно-технологiчного спря-мування / £. С. Барбiна // Збiрник наукових праць :Херсонського державного унiверситету.
5. Бех I. Д. Особистюно зорiентоване вихо-вання: Наук.-метод. посiб. - К.: 1ЗМН, 1998. - 203с.
6. Бобко Л.О. Гумашстичне виховання студе-нтiв вищих навчальних закладiв фiнаисово- еконо-
мiчного профiлю у позанавчальнш дiяльностi: Ав-тореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Л.О. Бобко ; 1н-т педагопки i психологi! проф. освiти АПН Ук-ра!ни. — К., 2004. — 20 с.
7. Зеленов Е.А. Цифрове поколшня: ризики, переваги, засоби взаемодп // Духовнiсть особис-тостi: методологiя, теорiя i практика: Збiрник наукових праць - Вип.5 (86) - Северодонецьк 2018. -С. 46-57., с. 49.
8. Зязюн 1.А. Молодь напередодш XXI сто-лiття // Цшносп освiти i виховання: Наук.-метод. зб. / За заг. ред. О.В. Сухомлинсько!, ред. П.Р. 1гна-тенка, Р.П. Скульского, упор. О.М. Павлюченка. -К., 1997. - 224 с., - С 43-47.
9. Капська А. Й. Соцiальна педагогiка: шд-ручник / авт.: А. Й. Капська, О. В. Безпалько, Р. X. Вайнола [та iн.] ; за ред. А. Й. Капсько!. - 4-те вид., перероб. i допов. - К. : Центр учбово! лiтератури, 2009. - 488 с.
10. Ковальчук И. А. Формирование мировоззренческих знаний студента педагогического университета средствами художественно-трудовой деятельности / И. А. Ковальчук // Современные подходы к профессиональной подготовке педагога: сб. науч. статей / МГПУ им. И. П. Шамякина. - Мо-зырь, 2015. - С. 68-74, с. 29-30.
11. Корольчук О. Нацюнальне та громадян-ське виховання студентсько! молод^ О.Корольчук, М.Поночовний// Вiсник Ки!вського нацiонального торговельно-економiчного ушверситету.- 2003.-№1.- С. 85-91.
12. Кравчук П. Противоречия формирования нормативно-ценностной системы учебными заведениями в современных условиях и пути их преодоления / П. Кравчук, Е. Сорокина // Вопросы культурологии. - 2008. - № 5. - С. 40-44.
13. Кремень В. Глобалiзм i культура / В.Кре-мень // Фiлософiя освгга : хрестомапя навч. поаб. для студ. ВНЗ. - Ки!в: Ки!в. ун-т iм. Б. Грiиченка, 2014. - С 433-437.
14. Макаренко А.С. Воспитание гражданина. -М.: Просвещение, 1988. - 301 с.
15. Ойзерман Т.И., Жбанкова И.И., Мясникова Л.А. Мировоззрение. / Гуманитарная энциклопедия: Концепты [Электронный ресурс] // Центр гуманитарных технологий, 2019 - с. 36. / иЯЬ: https://gtmarket.ru/concepts/7105, с. 6.
16. Романенко М. I. Фiлософiя освпи у системi фшософського знання / М. I. Романенко // Фшо-софiя i полгтолопя в контекстi сучасно! культури. -2016. - Вип. 1. - С. 194-200. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/filipol_2016_1_28.
17. Сохань Л.В. Искусство жизнетворчества. Предназначение. Жизнетворчество. Судьба: Социологические очерки, социально-психологические эссе, интервью, глоссарий, К. (Издательский дом Дмитрия Бураго) 2010.
18. Сухомлинський В.О. Не бштесь бути лас-кавими // Вибраш твори: У 5 т. - К., 1977. - Т.5. -С.347 - 359.
19. Шевченко Г.П. Духовно-культурш цшно-сп виховання Людини: монографiя / Г. П. Шевченко та ш.//. —Луганськ: Вид-во „НОУЛIДЖ", 2013. — 332с.
20. Шевченко Г.П. Формування духовно! куль-тури учшвсько! молодi засобами мистецтва: мето-дологiя, теорiя, практика: наук. зб.. - Вип. 2. - Луганськ, 2000. - С. 5-8., с. 6.
