CC BY
26
PHILOSOPHY OF EDUCATION: PRAGMATISM-INSTRUMENTALISM CONCEPT OF FORMING THE FUTURE HUMAN IN HIGHER EDUCATION
Galina Beregova — Doctor of Philisophy, Professor, Kherson State Agricultural University (Kherson, Ukraine)
E-mail: [email protected]
The paper discusses the possibility of forming new time-induced planetary-cosmic worldview attitudes of the man of the future by means of philosophy and through the system of higher education.
It confirms a special mission of philosophy of education in forming the man of tomorrow and shows that it develops in the field of social philosophy and, making a comprehensive and interdisciplinary study of educational
processes, effectively combines social science with pedagogy.
The attention is focused on the fact that it is the philosophy of education that can target and fill the content of pedagogy with new knowledge, methods, techniques which, thanks to the latest teaching and educational approaches, will be implemented in the practice of forming the spiritual world of qualitatively new, modern generations.
Based on a comprehensive approach to the educational process at universities, the study investigates the essence and mechanisms of a mind-setting function of philosophical knowledge that can provide successful training of responsible, creative, active young people to preserve the civilization on a planetary-cosmic scale.
It elaborates conceptual and methodological approaches to the formation of the world outlook of specialists by means of philosophy as the basis for the pragmatist-instrumentalist concept of philosophy of education, the essence of which is using philosophical knowledge as a tool of pragmatic ideological guidance on social and educational results: moulding the man of the future capable of ensuring the survival of civilization and humanity.
The paper substantiates the content of philosophical knowledge in higher education which should naturally be consistent with the field and subject of study of future specialists since philosophical disciplines are still (at Ukrainian universities as well) often taught using outdated teaching practices: in a formal way without the necessary convergence of technical or natural sciences and humanitarian knowledge, humanization and humanitarization of higher education on the whole being the context and precondition of such convergence.
Based on the analysis of the theory and practice of educational process in higher education, the article outlines the semantic content of philosophical knowledge that may include the philosophy of nature, anthropo-cosmism and philosophical energetics, as well as other components of philosophical knowledge, which significantly contribute to the development of axiological potential of the man of the future.
Keywords: philosophy of education, moulding, world outlook, philosophical knowledge, higher education, pragmatist-instrumentalist concept of education.
© Beregova Galina, 2016
Ф1ЛОСОФ1Я ОСВ1ТИ: ПРАГМАТИСТСЬКО-1НСТРУМЕНТАЛ1СТСЬКА КОНЦЕПЦ1Я ФОРМУВАННЯ ЛЮДИНИ МАЙБУТНЬОГО У ВИЩ1Й ШКОЛ1
Г. Д. Берегова — д. фглос. н., проф., Херсонський державний аграрний ушверситет (м. Херсон, Укра!на)
У po6omi розглянуто можливтсть формування продиктованих часом нових, планетар- ho-kocmÍ4hux, свтоглядних установок людини майбутнього засобами фтософських наук i через систему вищог освти.
Стверджуеться особлива мюя фыософй освти у формуванн людини майбутнього, ко- тра, розвиваючись у галузт сощально1 фыософй й утворюючи комплексне й мтжгалузеве вивчення освiтнiх процеав, ефективно поеднуе сощальш науки з педагогжою. Акцентуеть- ся увага на тому, що саме фiлософiя освти може зорiентувати та змтстовно наповнити педагогтку новими знаннями, методами, способами, ят, завдяки новттм освтньо-вихов- ним методикам, втшюватимуться у практику формування духовного свту ятсно нових, сучасних поколть.
Розроблено концептуально-методологхчнт тдходи до формування свтогляду особисто- стi майбуттх фахiвцiв засобами фтлософських наук, що лягли в основу прагматистсько- тструменталктськоi концепци фтософп освти, сутжсть якоi полягае у використанж фтлософських знань як жструментарт свтоглядних ортентиртв особистостт з прагма- тистською спрямоватстю на сощальний i педагогтчний результат — формування людини майбутнього, здатноi забезпечити виживання цивытзацп й людства.
На основт аналтзу теорИ та практики освтньо-виховного процесу у вищш школт окрес- лено ортентовне змтстове наповнення фтлософського знання, що суттево сприяють роз- витку аксюлогхчного потенщалу людини майбутнього.
Ключовт слова: флософтя освти, виховання, свтогляднт ортентацП, фтлософське знан- ня, вища освта, прагматистсько-тструменталтстська концепщя освти.
Вступ
Сучасш свггов1 трансформацшш процеси висувають перед вищою освгтою завдання 3Í створення яюсно! системи подготовки високоосв1чених спещалгспв постмодерного, шформацшного суспгльства, розробки оновлених шдход1в до навчання й виховання молодого поколшня з метою вироблення в гхнш свщомо- ctí науково-фшософського розумшня глобальних проблем i накреслення мож- ливостей i вар1ант1в !х вир1шення задля виживання людства та шднесення рiвня якосп життя.
Безумовно, основний концепт проекту Мiжнародного фшософсько-космоло- пчного товариства (МФКТ) та наукового журналу «Future Human Image» («будь- яка система освгти повинна знати, кого i як вона буде виховувати у шдростаючих поколшнях»), шдпорядкований розумшню мГшмум двох складових — бачення орieнтира у вихованш щеального образу, на досягнення якого використовуеть- ся ввесь потенщал системи освгги; знання й використання мещщв досягнення визначено! мети, не потребуе додаткових аргументацш [Philosophy of education, web-site ISPC].
З огляду на спрямування науково-педагопчно! дГяльносп, у цш робот до визначеного МФКС i редакщею журналу «Future Human Image» мГшмуму освггагх складових ми б додали ще одне завдання — для чого вчити, навчати й
виxовyвати наступш поколiння? — прагматичний аcпeкт формyвання людини майбyтнього, якому лопчно пiдпорядковyютьcя й двi наcтyпнi (кого? як?), i тодi мiнiмyм цт cкладовиx матимe тривeкторнe cпрямyвання, яте ми cпробyeмо ви- клаcти y так: кого? — для чого? — як? Останне запитання пeрeдбачае, як мшь мум, щe два уточ^нм: i) «за допомогою чого вчити й втовувати?» — що cамe поcтанe iнcтрyмeнтом навчання/виxовання ново1 оcобиcтоcтi, 2) «яким чином вчити й вжовувати?» — за допомогою якт мeтодик, на якi фiлоcофcько-оcвiтнi концeпцiï cпиратимeтьcя формування людини майбутнього.
Забiгаючи напeрeд, коротко окрecлимо cyraicib пропоновано1 нами прагма-тиcтcько-iнcтрyмeнталicтcькоï кон^пци формування людини майбутнього y вищш школi, дe на пeршe мгсщ ceрeд навчання й виxовання вте ж поcтавимо виxовання:
1. Кого виxовyвати/вчити — творчу, миелячу, вщповщальну, cвiдомy оcоби- cтicть — cтyдeнтiв вищиx навчальниx закладiв, майбyтнix фаxiвцiв рiзниx cпe- цiальноcтeй i cпeцiалiзацiй iз виcоким рiвнeм культури (тут олщ обов'язково говорити про бачeння орiентира y виxованнi iдeального образу людини майбут- нього).
2. Для чого вчити, навчати й втовувати — надати людиш майбутнього фшо- cофcькi знання, cпрямованi на вироблeння cвiтоглядниx позицiй з ycтановками морально^т^ного xарактeрy й пiднeceння рiвня ïï дyxовноcтi, щоб пщвищити рiвeнь адаптацП ново1 оcобиcтоcтi до поcтiйно змшюваного життя, визначити напрями дiяльноcтi майбyтнix фаxiвцiв на шляxy збeрeжeння життя людства й цивiлiзацiï y зв'язку iз загоcтрeнням глобалiзацiйниx процeciв.
3. Як: за допомогою чого i яким чином вчити/втовувати людину майбут- нього — шлжом формування планeтарно-коcмiчного cвiтоглядy, eкологiчного cвiтоглядy, планeтарно-коcмiчного миожння, виxованням людcького в людинi, зашбами пeрeдyciм фiлоcофcькиx (нe змeншyючи ролi й iншиx наук) наук чeрeз cиcтeмy вищо1 оcвiти (тут дорeчно говорити про знання й використання мeтодiв доcягнeння визначeноï мeти).
Ошблива мiciя y формyваннi людини майбутнього покладаетьcя cамe на фi- лошфж оcвiти, котра, розвиваючиcь y галyзi cоцiальноï фiлоcофiï й утворюючи комплeкcнe й мiжгалyзeвe вивчeння оcвiтнix прощав, eфeктивно поеднуе cо- цiaльнi науки з ^даш^кою. Самe фiлоcофiя оcвiти покликана зорiентyвaти та змicтовно наповнити ^даш^ку новими знаннями, мeтодaми, стошбами, якi, завдяки новiтнiм оcвiтньо-виxовним мeтодикaм, втiлювaтимyтьcя y практику формування дуговного cвiтy якicно новиx, cyчacниx поколшь.
Слщ зазначити, що в нашш роботi вiдcyтне намагання надати фiлоcофcьким iдeям тiльки практично1 знaчyщоcтi й тим caмим зaмiнити «застаршу» теда- гогiкy фiлоcофiею оcвiти, оcкiльки завдання фшошфП ми вбачаемо нe лишe в доcягнeннi прaктичниx рeзyльтaтiв, а й y зaбeзпeчeннi нового рiвня розyмiння проблeм оcвiти й вжовання, що за допомогою yзaгaльнeниx пiдxодiв i мeтодiв фiлоcофiï пeрeдбaчaе пeрeдyciм змiни y змiетовомy нaповнeннi вищо1 оcвiти шляxом цiлecпрямовaного вiдборy навчальнт прeдмeтiв i навчального мaтeрi- алу з yрaxyвaнням прaктичниx рeзyльтaтiв навчально-втовно1 дiяльноcтi.
Пeрeдyciм cлiд окрecлити роль тeорeтичниx й eмпiричниx мeтодiв y розробщ прaгмaтиcтcько-iнcтрyмeнтaлicтcькоï концeпцiï формування людини майбут-
нього. Теоретичш методи охоплюють концептуальнi положення фшософських i психолого-педагогiчних наук, досягнення вчених у галузi фiлософiï освгги, пси- хологп та педагопки, пов'язаш з формуванням свгтоглядних позицш, теорГею спрямування практично1 дГяльносп та морально-щншсною культурою особи- стость Емшричний дослщницький блок складаеться з таких методiв: анкету- вання студентiв i викладачiв, спостереження за навчально-виховним процесом, опитування викладачiв з метою узагальнення фшософсько-педагопчного дос- вщу; аналiз методичного забезпечення у вищих навчальних закладах освгти; аналiз контрольних i тестувальних робгт студентiв; педагогiчний експеримент; кшьгасний та ягасний аналГз експериментальних даних. ОкрГм того, використа- но спещальний дослщницький блок методолопчних принцишв: а) полГфонП та дГалопзму, що забезпечують процес творення смислового простору комуш- кативно1 природи сучасно1 освгти та надають можливють сформувати щншс- но-нормативну модель свгтогляду людини майбутнього; б) синерпзму — щодо дослщження ефективносп мехашзму прагматистсько-шструменталгстсько1 концепцп освгти у вищш школГ в невизначених умовах епохи глобалГзацП; в) структурно-функцюнальний — допомагае уточнити складне переплетшня еко- лопчних, антропокосмГчних i соцюкультурних реалш тощо.
Необхщшсть розробки прагматистсько-шструменталгстсько1 концепцп у га- лузГ фшософц освгти посилюеться ще й сусшльною потребою у все нових i нових фшософсько-освГтшх пщходах до формування свгтогляду майбутн1х поколшь, орГентованого на стратегП виживання людства та шднесення рГвня якосп жит- тя в умовах глобалГзацП. ОкрГм того, фшософГя освгти сама по собГ е методоло- пчним орГентиром сучасних освггаьо-виховних процешв, а фшософське знання утримуе в собГ значний свгтоглядно-формуючий потенщал з урахуванням сучас- ного сощокультурного контенту.
Отже, спробуемо розглянути, як можливе формування продиктованих часом нових, планетарно-космГчних, свгтоглядних установок людини майбутнього за- собами фглософських наук i через систему вищо1 освгти.
Частина 1
Свггоглядно-формуюча функщя фшософського знання
Передушм вщповюти на запитання «для чого навчати» майбутш поколшня, тобто визначити мету навчально-виховного процесу вищо1 школи на сучасному еташ життед1яльностГ суспшьства, допоможе актуалГзащя гумашстично-культу- ротворчого потенщалу фшософП освгти та свггоглядно-формуючо1 функцп фь лософського знання (фшософп) загалом.
Гумашстично-культуротворча функц1я фшософп освгти в сучасному сусшль- ствГ визначаеться ïï потенцшними можливостями вирГшувати найбшьш важливГ завдання в стратегП виживання людства — забезпечення новому поколшню усшш- но1 сощалГзацп в умовах шформацшно1 майбутносп, а також об^рунтовуеться не- обхщшсть реформування освггаьо1 системи, що вбачаеться у становленш твор- чо-гумаштарно1 особистосп майбутнього фахГвця як щлгсного суб'екта культури.
Слщ зазначити, що фшософська складова постае важливим компонентом умоглядних конструкцш бшьшосп видатних мислителГв, яскраво демонстру- ючи свш гумашстично-культуротворчий потенщал. Проблема освгти людини
як центральна почала розглядатись тгльки у фшософп Х1Х столiття (Й. Гердер, Г. Гегель, В. Одоевський, А. Хом'яков, П. Юркевич, Л. Толстой й ïh.). У ХХ сто- лгт принципи фiлософiï все актившше залучалися до вирiшення проблем освь ти (Дж. Дью1, М. Бубер, Й. Гессен i ïh.).
Особливо актуальними у визначеннi свiтоглядно-формуючих засад фшософ- ського знання стали дослщження у сферi моделей i категорш освiти таких пред- ставникiв гумаштарно1 фiлософiï освiти, як Г. Ноль (герменевтичний гсторизм), Е. Венiгер, В. Флгтнер (структурна герменевтика), Г. Рот, Г. Здарзил, М. Лщтке, О. Больнов, I. Дерболав, К. Данелт, М. Лангевелд (педагопчна антропологГя), (М. Бубер, А. Петцелт, К. Шаллер, К. Мелленхауер (екзистенцшно-дГалопчне спрямування), А. Iллiч, П. Фрейре (критико-емансипаторський напрям), Д. Лен- цен, В. Фшер, К. Вюнше, Г. Гiзеке, С. Ароновгтц, У. Долл (постмодернiстська фiлософiя освiти) й ïh.
На особливу увагу заслуговують дослiдження з прагматистсько-шструмен- талiстського спрямування фiлософiï освiти, започаткованого ще У. Джеймсом i Дж. Дьюь Згiдно з цими дослщженнями, освiта як соцiальний iнститут повин- на мати й свш смисловий стрижешь, зумовлений зростанням ролi особистосп в iнформацiйному суспiльствi [Джеймс, 1997; Дьюи, 2001]. Таким смисловим стрижнем вищо1 освгти дозволимо собi визначити етичну спрямовашсть особи- стостi, продиктовану вимогами самого життя, що потребуе виховання молодо1 людини в душ високо1 моральностi, вiдповiдальностi за долю краши й людства, ïï природо- та культуровщповщностг
Саме прагматистсько-iнструменталiстське спрямування фшософп освгги дае пщстави розглядати фшософГю як загальну теорГю виховання, а структуру фшософського знання — як «шструментарш» навчально-виховного процесу з орГентащею на певний педагопчний i сощальний результат, котрий, у нашому випадку, мае спрямовашсть на формування сучасних свгтоглядних установок особистосп майбутн1х фахГвщв вщповщно до змшюваного свгту, на розвиток планетарно-космГчного мислення з метою забезпечення виживання людства та збереження цившзацП.
Хоча сучасний украшський фшософ В. Зшченко зазначае, що концепцГя прагматизму i висхщна вщ не1 теорГя виховання зазнали деяко1 модершзацП у кшщ ХХ ст., що й дозволило ш вдало вписатися у загальну тенденщю розумшня виховання i освгти як процесу сощалГзацп особистосп, ïï адаптацц до щнностей суспшьства. Прихильники ж неопрагматистсько1 концепцп виховання, зазначае дослщник, «посилюють шдивщуалютичну спрямовашсть гдей Дью1, його анти- штелектуалГзм, зближуючи в багатьох питаннях концепщю прагматизму з ек-зистенщалГзмом» [Зшченко, 2014: с.16].
Все ж теоретична реконструкцГя Гсторп фшософП i педагопки свщчить про поеднання навчання й виховання, тобто постшний гх взаемоперетин, через трансформацшш процеси спшкування поколшь, що створюе можливостГ окрес- лення теоретико-методичних аспекпв засвоення фшософських знань i визна- чення методолопчних шдходГв до формування за допомогою цих же фшософ- ських знань нового, сучасного свгтогляду особистосп у вищш школ1 — одним словом, сам процес навчання фшософП певною мГрою сприяе вихованню особи- стосп фшософГею.
Тому, говорячи про навчання людини майбутнього, не можна залишати поза увагою ïï виховання. Розглядаючи проблеми вищо1 школи, завжди слщ гово- рити про оргашчне поеднання у вищш школГ навчання й виховання. Саме вза- емоперетин фшософп освгти й виховання у теоретичнш реконструкцп форм i способГв спшкування поколшь з позици фшософського осмислення свиу доз- воляе визначати: 1) освиу як цшеспрямовану шзнавальну дГяльшсть людей з отримання знань, вмшь i навичок та 1х удосконалення, 2) виховання як цше-спрямоване систематичне формування якюних характеристик особистостГ за допомогою впливГв рГзного характеру. В обох позищях (як освгти, так i вихо- вання) ключовою вважаемо цшеспрямовашсть, а об'еднуючим фактором — пе- дагопчний результат, що полягае у формуванш штелектуального й духовного потенщалу людини майбутнього.
Так, зокрема й монографГя украшського дослщника О. Базалука «ФшософГя освгти в свп\ш ново1 космолопчно1 концепцп» (2010) присвячена найбшьш важли- вому, на думку автора, аспекту фшософп освгти — вихованню планетарно-космГч- ного типу особистосп, людини-лщера, що прагне знайти себе в життГ та реалГзу- вати себе в ньому, мае масштабне бачення свого мюця у свт й суспшьствГ, розуше свое призначення та присвячуе себе досягненню вищо1 (глобально':!, узгоджено1 Гз загальнолюдськими цшностями) мети. Тут хочеться висловити думку про те, що «масовизащя» освгти (й шшГ подГбн явища, зокрема украшського освггаього середовища) не створюе, на жаль, сприятливих умов для виховання лщера, що зовсГм не означае вщкидання тенденцц виховання вшьно1 особистостГ цивШзо- ваного суспшьства, а, навпаки, вимагае змшювати шдходи до освггаьо-виховного процесу, зосереджуючись на «досягненн гармони мГж розумом, душею й тшом людини», що складае «шлях до розумшня сутностГ людського юнування, мюця людини в цивШзаци й космош» [Базалук, 2010: с. 2].
До фшософських i психолого-педагопчних аспекпв становлення людини майбутнього у вищш школГ, яю теж не можуть залишатися поза увагою фшо- софГв освгти, вщносимо: 1) розумшня штегративно1 сутностГ свггогляду особи- стостГ, що окреслюеться штелектуально-розумовими й почуттево-емоцшними компонентами, визначае вщношення людини до свиу, орГентуе й регулюе ïï по- ведшку; 2) шзнавальну насиченють свгтогляду як особистюну характеристику, що формуеться на рацюнальному, досвщному й штуативному рГвнях i здшсню- еться через навчання (викладання й учшня), виховання та процеси трансфор- мацц життевого досвщу; 3) визначення внутрГшньо-особистюних й сощально зумовлених векторГв цшшсних орГентацш особистосп, духовний свгт яко1 ре- презентуе свщомють.
По-перше, свгтогляд особистосп — це специфГчне штегративне утворення й рь вень фшософського шзнання свгту одночасно. БагатомГрнють розумшня термша
«особистють» дозволяе трактувати свггогляд особистостГ як рГвень фшософського осмислення свгту та визначати шзнавальну насиченють свггогляду в контекстГ ду- ховних вимГрГв особистостГ, а внутрГшньо-особистют й сощально зумовлеш век- тори цшшсних орГентацш особистосп репрезентувати через ïï свщомють.
Проблема багатовимГрностГ особистостГ мае мГждисциплшарний статус, оскшьки розглядаеться фшософськими, сощальними та природничими наука- ми з використанням бюгенетичного, соцюлопчного й персонолопчного пщхо-
дГв. ОкрГм того, що свгтогляд як рГвень фшософського осмислення свгту поеднуе в соб1 штелектуально-розумовГ й почуттево-емоцшш компоненти особистосп та, синтезуючи знання, бажання, штущгю, вГру, надГю, життевГ мотиви, мету тощо, виявляеться через погляди, переконання, принципи, гдеали, цшносп, вь рування, життевГ норми та стереотипи, що визначають вщношення людини до свгту та постають орГентирами й регуляторами людсько1 поведшки та перетво- рювально-творчо1 дГяльносп.
Визначення внутршньо-особистгсних i сощально зумовлених векторГв цш- шсних орГентацш особистосп дае можливють фшософам освгти видшити за- гальний напрям формування ГерархЛ цшностей, позначених утвердженням прь оритету загальнолюдського й гумашстичного начал у контекстГ фшософських i психолого-педагопчних шдходГв до проблеми становлення людини майбутньо- го як цшгсного суб'екта культури.
Найбшьш повним репрезентантом духовного свгту особистосп визначено свщомгсть, що пояснюеться ïï специфГчшстю й непредметшстю об'екта (наяв- шстю в кожному образГ сприйняття, демонстращею i сшввщнесенням вщчутпв, почутв, думок тощо). Свгтогляд особистостГ, за умови такого шдходу, постае комплексною формою свщомосп з виокремленням у шй цшшсно1 свщомосп, суспшьних та шдивщуальних установок. Основними репрезентантами свгдо- мосп вщносно духовного свгту особистостГ е тага характеристики, як знання, штенцюнальшсть, увага, самозвггагсть «Я» у власних дГях, а також едшсть, що виражаеться у цшюносп вшх компоненпв зовшшнього й внутрГшнього досвщу. Становлення особистосп людини майбутнього як цшюного суб'екта культу- ри передбачае передушм формування цшшсних компонешгв ïï свгтогляду, що визначаеться розумшням фшософського знання як особливого духовного яви- ща i виявленням його мюця в системГ культури, його сшввщношення з шшими духовними явищами (формами суспшьно1 свщомосп) — наукою, мистецтвом, релЫею i ïh. Звщси випливае, що система освгти (вщ концепцП до змгстовного наповнення) повинна максимально повно враховувати й вщтворювати специфь ку духовности лише в цьому випадку вона ефективно
зможе вирГшити завдання
формування етично1 та сощально вщповщально1 особистостг
По-друге, шзнавальна насичешсть свггогляду, на наш погляд, тгсно пов'язана зГ смисловим (змГстовим) наповненням фшософського знання у вищш школь Так, наприклад, саме за допомогою фшософських знань усвщомлюеться пере- дусГм наявшсть матриц життя людини — ушверсального «мехашзму» цшгсно1 енергетично1 структури, що створюе гармошчну взаемодГю земного й небесного плашв буття.
Можливо, сшрним буде твердження про те, що фшософське знання (особли- во його змютове, смислове наповнення) у вищш школГ слщ подавати з опорою на
«матрицю життя людини» — ушверсального «мехашзму» цшюно1 енергетично1 структури, що створюе гармошчну взаемодГю земного й небесного плашв буття, тобто з опорою на «триедину основу життя»: свщомють — духовшсть — енер- гообмш. Про це бшьш детально йшлося в монографп автора на прикладГ нав- чання фшософП майбутн1х фахГвщв-аграрнигав, сфера майбутньо1 професшно1 дГяльносп яких простираеться в площиш природних ресуршв планети й космо- су — землГ, води, повиря, природних копалин тощо, i виховання 1х фшософГею
одночасно [Берегова, 2012: с. 78-85]. Цей авторський пщхщ, правда, викликав деяке нерозумшня того, що у свт/всесвт «все пов'язане з ушм»: так, знаш в УкрашГ доктори фшософських наук задавалися питанням «при чому тут до освь ти всезагальш закони?». Однак висловимо тверде переконання, що вш явища та процеси, включаючи й освиш, пщлягають одним i тим же законам, а отже, д1я мехашзму формування нового, сучасного, планетарно-космГчного свггогля- ду особистосп базуеться на всезагальних законах Всесвгту, серед яких переду- шм зазначимо рух, енергообмш, взаемодГю, всееднють, а також логшу природи, критичну масу, неповторюванють i невизначенють. А матриця фшософського знання для усшшно1 дц мехашзму формування свщомосп майбутшх фахГвщв з метою спрямовування людства на шлях свщомого виживання спираеться на триедину основу життя: енергообмш, свщомють, духовнють. Енергообмш у життед1яльносп людини (як i вше1 природи) займае основне мюце та виконуе скеровуючу роль, рухаючи особистють до потреби жити, творити, спшкуватись, шзнавати тощо. Розумшня цього закону Всесвгту дае можливють на основГ взае- мозалежносп вшх Гнших законГв виробити стратепю та тактику формування свГ- тогляду нового типу особистостГ засобами фшософських наук (через фшософГю виховання i виховання фшософГею).
ОкрГм того, за допомогою фшософських знань усвщомлюеться передушм на- явнГсть едино'1 матрицГ життя людини, що закладена в основу кожного явища, а отже, вона пщтримуе життевють i цГлГснГсть уох явищ свГтобудови — вГд клгтини до ВсесвГту.
Спираючись на таку схематизащю (чи альтернативну 1й) матрищ життя лю- дини (енергообмГн — свщомють — духовнють), можна визначити смислову ма- трицю фшософського знання як основу вироблення курсу на свщоме виживання людства. ОкрГм того, саме смислова матриця фшософського знання розширюе мютгасть свщомосп окремо1 людини та пщвищуе рГвень ïï духовностГ, а отже, i всього людства. Питання духовностГ кожно1 особистостГ — людини майбутньо- го — ниш е стратепчним для людства з позицП необхГдностГ його виживання шляхом вирГшення глобальних проблем. Зрештою, вщ забезпечення належного (високого) рГвня духовностГ залежить те, якою буде людина та яким буде люд- ське суспшьство в майбутньому.
Таким чином, потужний поштовх розвитку особистостГ, людству й цивШза- ц11 дае фшософське осмислення свГту, що актуалГзуеться з огляду на глобалГза- цГйнГ процеси та формуеться шляхом засвоення певних, змютово окреслених фшософських знань у вищш школГ, вщ ефективностГ якого суттево залежить успГх соцГально-економГчних перетворень, спроможшсть суспГльства переломи- ти наростаючГ негативнГ тенденцГ1 в розвитку духовно1 культури та збагатити найвищГ моральш Гдеали й життевГ прГоритети людини.
Частина 2
3MiCTOBe наповнення фшософського знання у вишдй школ1
Об^руитування гуманГстично-культуротворчого потенцГалу фГлософГ1 освГти та взаемоперетину освгш й виховання у формуванш свГтогляду людини май- бутнього свою чергою спонукае до окреслення змютового наповнення фГлософ- ського знання в сучасному освггаьому просторГ.
Змгстове наповнення фшософського знання у вищш школГ повинне законо- мГрно узгоджуватися з фахом/спещалГзащею майбутнього фахГвця, однак (зо- крема у вишах Украши) це не мае лопчного втшення: викладання фшософських дисциплш зачасту все ще вщбуваеться за застаршою схемою «радянських перь одГв» гсторп дидактики — формально, без урахування необхщного зближення техшчного чи природничого знання з гумаштарним, передумовою i контек- стом чого постають гумашзацГя i гумаштаризацГя вищо1 освгти загалом. (Стан сучасно1 вищо1 освгти в Укршш, продиктований зовшшшми й внутрГшшми со- щально-економГчними, полгтичними й культурними процесами, традицшшсть вгтчизняно! освгти й тенденцП до наслщування й кошювання рГзних моделей освгти вимагають окремого серйозного аналГзу й переосмислення навчання й виховання у 1х безперервнш взаемодп.)
Так, вГзьмемо для прикладу навчання майбутнгх фахГвцГв у вищих аграрних навчальних закладах (тобто у вузькоспещагазованих навчальних закладах, ви- шах негумаштарного спрямування). I зазначимо, що студенти-аграрники — це майбутш агрономи, тваринники, технологи й переробники сшьськогосподар- сько1 продукцГ1, рибоводи, екологи, ггдромелГоратори, бущвельники, картогра- фи, землевпорядники, що працюватимуть Гз земельними й енергетичними ре- сурсами краши й планети (земля, вода, повгтря, сонячна енергГя), i вщ 1хньо1 професГйно1 компетенцГ1 та цшшсних орГентацш безпосередньо залежить пов-ноцГнне життя (його як1сть) людства: природш цГнностГ — чисте повиря, вода, ко-рисш копалини, родючГ 1"рунти, лГси; бГологГчнГ, вГталь-Hi цГнностГ — здоро- вий стан оргашзму; психГчш цГнностГ — вГдчуття комфор-ту, шднесеносп, зако- ханостГ, радостГ, щастя та ïh.; соцГальнГ й духовнГ цшностГ — зайнятГсть населен- ня, злагода в суспшьствГ, мир, гдеали. З огляду на це спробуемо окреслити, яку систему фшософських знань можна використати як шструментарш формуван- ня свггоглядних орГентирГв особистостГ — людини майбутнього.
Спираючись на теорГю та багаторГчну практику роботи саме в аграрному вишГ Укра1ни, дозволимо стверджувати, що фГлософський дискурс вищо1 аграр- но1 освГти повинен вибудовуватися на теоретико-методичних аспектах засво- ення фшософських знань про природу, котрий орГентовно може охоплювати, наприклад, натурфшософГю, пантетзм i панпсихГзм з його формами — ашмГз- мом, гГлозо1змом, вченням про душу як субстанцшну й динамГчну основу свГту, фГлософський енергетизм тощо. Що дае вивчення саме таких спрямувань фшо- софського знання для формування нових (планетарно-космГчних) свгтоглядних позицш майбутн1х фах1вцГв?
Спробуемо на це запитання вщповГсти стисло, окресливши гшотетичний соцГальний i педагогГчний результат вщ вивчення таких орГентовних фшософ- ських спрямувань:
— фГлософГя природи — допомагае рацюнально осягнути цшюшсть, еднГсть i рГзноманГтнГсть природи та ÏÏ першооснови, розкрити рГзнГ рГвнГ природи (вгд неорганГчно1 природи до життя загалом i життя людини зокрема); слугуе пщ- ставою для засвоення не тшьки спекулятивних знань з натурфшософП, а й фшо- софських проблем бюлогП, зоологГ1, екологи, економГки, рибництва тощо — од- ним словом, сприяе побудовГ рацюнально-науково! картини свГту;
— пантеютична фшософш — надае фшософське осмислення релПшного вщношення людини до дшсносп, сенсу релтйного феномена (маючи за сво1 дисциплшарнГ складники метафГзику, ешстемолопю та праксеолопю релПП тощо) — сприяе вибудовуванню особистгсних уявлень про дшсшсть i життеве призначення людини, оргашчно доповнюючи картину свгтобудови;
— панпсихГзм — розкривае уявлення про всезагальну одухотворешсть приро- ди (рГзновидами панпсихГзму е ашмГзм, гшозо1зм i вчення про душу як психГч- ну реальшсть i справжню сутшсть свгту); надае можливгсть розумшня сутностГ бю- i психГчно-енергетичного обмшу мГж людиною i природою (землею, водою, повирям, рослинами, тваринами, Всесвгтом тощо);
— антропокосмГзм — надае осмислення принципу функцюнально1 та струк- турно1 едносп свггобудови й людини (тотожшсть мжро- i макрокосмошв), космГчна мГшя людини, особливе сприйняття само1 людини (як переважно ро- дово1, всеедино1 ютоти) — формуе комплекс уявлень про едшсть людини та Всесвгту;
— фшософГя всеедносп — надае поняття про шформацшний, енергетичний i речовинний (атомарно-молекулярний) рГвш буття людини, едностГ людини й Всесвиу з единим шформацшно-енергетичним полем (так, зокрема фшософш розвитку гармонП В. Сагатовського може бути продуктивною для формування ново1, планетарно-космГчно1 особистосп та ïï свгтогляду — антропокосмГчного за сво1ми основами, ноосферного за своею спрямовашстю та православно-хрис- тиянського за передачею духовних традицш);
— фшософський енергетизм — розширюе уявлення про першооснови й кон- тинуалгстську картину свгту, допомагае людин зрозушти ïï мюце в бюсферГ та роль у перетворенш свиу; надае уявлення про енергетизм у сферГ штелектуаль- ного шзнання; допомагае зрозушти спшкування як енергетичний обмш; зна- йомить з планетарно-космГчними свггоглядними парадигмами (наприклад, з езотеричною формулою космГчно-духовно1 еволюцП людини Живо1 етики, де психГчна енерг1я визнаеться основою Всесвгту).
Таким чином, система фшософського знання про природу в освггаьо-вихов- ному процеа майбутнгх фахГвщв з огляду на педагопчний i сощальний резуль- тат може виконувати подвшну функщю: 1) надавати людин майбутнього уза- гальнеш знання, необхщнГ для вироблення особливого, шанобливого ставлення до природи як до живо1 ютоти (Всесвгт Земля) та ïï ресуршв (землГ, води, повь тря, енергП); 2) орГентувати освггаьо-виховну дГяльшсть викладачГв, конкрети-зуючи змгстове наповнення навчальних предметГв i визначаючи закономГрнос- ri, принципи, методи та прийоми навчання.
Зрозумшо, що окресленим вище орГентовним перелшом фшософських спря- мувань не може вичерпуватися змгст фшософського знання в вищих начальних закладах освгти (у нашому прикладГ — негуманггарного профшю).
Однак сучасн свгговГ освггаьо-виховт тенденцП вимагають нових фшософ- ських теоретичних конструкцш, оскшьки сучасне фшософське знання стрГмко розгалужуеться, i до ще1 вже розгалужено1 системи додаються все новГ й новГ його галузк так, наприклад, у сферГ фшософп науки виокремлюються бшьш
«частковГ фшософП» — фшософГя мови, фшософ1я математики, фшософГя еко- номжи, i навпъ фшософ1я грошей тощо; у сферГ сощально! фшософП — бюфшо-
софГя, що своею чергою охоплюе бюполгшку, екофшософГю, бюетику, бюесте- тику й навив бюмузику тощо.
З огляду на сучасне розгалуження системи фшософського знання, а також на галузевгсть вищих навчальних закладГв i функцюнуючГ в них рГзш освгтш системи постае запитання: а чи можна все ж таки можна вибудувати якусь уш- версальну схему подання фшософського знання у рГзних за спещалГзащею ви- шах? Можливо, вщповщдю на це стане бачення автором необхщносп введення до навчальних плашв такого вкрай необхщного начального предмета, як бю- фшософГя.
Чому саме бюфшософГя? Основш проблеми слушно визначеш свого часу в монографи австршського вченого-еволюцюшста Бернхарда Ренша «Бюфшосо- фГя», — бюлопчш дослщження, гшотези й закони, життевГ процеси й загалом фактори еволюцП разом Гз осмисленням етики й релГгп [Rensh, 1971] i Ральфом Саттлером у роботГ «БюфшософГя. Аналгтична й холгстська перспективи» —
«що е життя?», «як шзнати явище життя?», «у чому буде полягати це шзнання й отримане в результат його знання?» [Sattler, 1986], а також шших зарубГжних авторГв (Девщ Хал, Майкл Рьюз) [Hull, 1974; Ruse, 1988]. Пщ бюфшософським знанням розушеться, на переконання А. Шаталова й Ю. Олейникова, «знання теоретичного пщ1"рунтя життя й особливостей буття живо1 речовини як бюген- ного фундаменту становлення бюсфери, вши ïï еволюцП й можливого стану кое- волюцП — сшврозвитку природи й суспшьства» [Шаталов, 1997: с.21].
Дослщження сучасних учених 1Ф РАН (В. Борзенков, З. Каганова, Р. Карпш- ська, I. Касавш, I. Лисеев, 6. Панов, Ю. Олейников, А. Огурцов, О. Перова, Ю. Плюснш, В. Смирнов, Л. Фесенкова, А. Шаталов, С. Ерлж й ïh.) пщтверджують, що саме бюфшософГя утримуе в собГ ту методолопчну специфжу системного пщходу до життя, котра дозволить бшьш адекватно виявити мехашзми утворен- ня ново1 свггоглядно1 парадигми, парадигми ХХ! столитя — парадигми людини майбутнього з опорою на мГждисциплшарний комплекс знань i к взаемодГю, що здатна продемонструвати структуру, взаемозв'язки елеменпв, явищ, 1х су- пщрядшсть, ГерархГю, функцюнування, цшюшсть розвитку, динамшу системи, сутшсть та особливостГ, чинники й умови функцюнування [Шаталов, 1997].
Ниш бюфшософГя постае як комплексна, штегративна, бюлопчно орГенто- вана мГждисциплшарна галузь фшософського знання, що розкривае свгтогляд- но-методолопчш, гносеолопчш, онтолопчш й аксюлопчш проблеми буття уш- версуму через призму дослщження феномена життя, i такий пщхщ, в умовах глобалГзацшних процешв (!), безумовно, не може бути проГгнорований сучас- ною освгтою.
На сучасному еташ розвитку суспшьства, у зв'язку з загостренням свггово1 кризи та глобальних проблем i, вщповщно, усвщомленням крихкосп людського життя та буття, все бшьше зростае штерес фшософГв освгти до наук про живе та життя, витоки яких лежать у сферГ бюлогп.
Тим паче, що одним Гз головних напрямГв методологи наукового шзнання i сощально'1 практики, мета i завдання якого полягають у дослщженш певних об'ектГв i складних систем, Гз яким слщ ознайомити майбутнгх фахГвщв, е орь ентацГя на системний пщхщ у сучасних наукових дослщженнях, Саме систем- ний пщхщ надае можливють людиш майбутнього адекватно визначати сутшсть
проблем у мГждисциплшарному масштабГ спорщнених наук i вибору ефектив- них шляхГв 1х вирГшення.
З огляду на визнання взаемопов'язаносп та взаемозумовленосп проблем життя, фшософП життя та бюфшософП, саме методолопчна специфжа систем- ного подходу дозволить науковцям (у нашому випадку фахГвцям у галузГ фшосо- фП освгти) бшьш адекватно виявити й мехашзми утворення ново1 свггоглядно1 парадигми — парадигми ХХ1 столптя з опорою на мГждисциплшарний комп- лекс знань i и взаемодГю, що здатна продемонструвати структуру, взаемозв'яз- ки елемеипв, явищ, 1х сушдрядшсть, ГерархГю, фуикцiонування, цшгсшсть розвитку, динамшу системи, сутшсть та особливосп, чинники й умови.
Пропонована нами система змютового наповнення фшософського знання в
освггаьо-виховному процеш вищих навчальних закладГв виконуе подвшну функщю: 1) надае майбутшм фахГвцям узагальнен знання, необхщш для ви- роблення особливого, шанобливого ставлення до природи як до живо1 гстоти (Всесвгт Земля) та ïï ресурсГв (землГ, води, повиря, енергП); 2) орГентуе дгяль- шсть викладачГв на педагопчний результат, що розкриваеться через фшософ- сьга шдходи до навчання й учшня майбутшх фахГвщв.
Попереднi висновки (з частин 1, 2)
Таким чином, на фшософГю освгти в сучасному суспшьствГ покладаеться гу-машстично-культуротворча функщя, що визначаеться ïï потенцшними можли- востями вирГшувати найбшьш важливГ завдання в стратегП виживання людства та збереження цившзацП — забезпечення майбутшм поколшням усшшно1 сощ- алГзацП в умовах шформацшносп й об^рунтування необхщностГ постшних про- гресуючих змш в освггаш системГ
ОкрГм того, фшософш освгти в сучасному свт здатна виконувати й виконуе методолопчну функщю: визначае засади цшшсно-свггоглядних позицш люди- ни майбутнього, надае ш розумшня справжнього смислу буття та постае дослщ- ницькою галуззю педагопки, висуваючи новГ орГентири для прогресуючо1 реор- гашзацП системи освгти.
Прагматистсько-шструменталгстське спрямування фшософП освгти дае шд- стави розглядати фшософГю як загальну теорГю виховання, а структуру фшо- софського знання як шструментарш навчально-виховного процесу з орГентащ- ею на певний педагопчний результат, котрий у нашому випадку мае спрямо- вашсть на формування планетарно-космГчних свггоглядних установок людини майбутнього вщповщно до постшно змшюваного свиу.
Пропонована нами прагматистсько-шструменталгстська концепцш фшосо- фП освгти спираеться на взаемоперетин освгти й виховання та створюе можли- восп для окреслення теоретико-методичних аспектГв засвоення фшософських знань i визначення методолопчних пщходш до формування нового, планетар- но-космГчного свгтогляду людини майбутнього у вищш школь
Змгстове наповнення фшософського знання (та й не ильки фшософського!) у вищш школГ е стратепчним вимГром сощально1 реальносп й може здшсню- ватися залежно вщ спещалГзацП навчального закладу з урахуванням педагопч- ного й сощального результату — формування свгтогляду людини майбутнього.
Методично пщдбраний спектр фшософських знань про природу, що щедро демонструе нам iсторiя свiтовоi фiлософii (натурфiлософiя, пантетзм, панпси- xi3M, анiмiзм, гiлозоiзмом, учення про душу тощо) сприяе пщнесенню iнте- лектуального рiвня й розширенню дiапазону свiтоглядниx орiентацiй людини майбутнього, особистостi з планетарно-космiчним типом мислення; антропо- космiзм, як комплекс уявлень про едшсть людини та Всесвпу, допомагае май-бутнiм фаxiвцям одержати щлгсне уявлення про образ людини у фшософськш антропологii, зрозумiти природничо-наукове спрямування космiзму й ноосфе- ризм, а також визначити роль i мюце таких фiлософськиx категорiй, як всеед- шсть i розвиток гармони, у новому антропокосмiчному свiтоглядi; основи фiло- софського енергетизму розкривають енергетичний шдхщ до взаемодп природи й людини, а розгляд енергп у дiапазонi «свггогляд — шзнання» та ii трактуван- ня як субстанцiйноi i динамiчноi першооснови свiту надае людиш майбутнього фiлософське розумiння енергетичноi взаемодii людини та природи, смислово- го поля енергп, штелектуального шзнання як взаемодii енергiй, еволюцiйного енергообмшу, необxiдностi дуxовно-космiчноi еволюцii людства, що в комплек- сному поеднанш передбачае бшьш глибоке розумiння природи як феномена життя та енергообмшу в ньому.
Засвоення майбутшми фаxiвцями знань з такоi iнтегративноi дисциплiни, як бiофiлософiя з i"i складовими (екофiлософiею, екоетикою, бiоетикою бiопо- лiтикою тощо), передбачае своiм результатом у людини майбутнього наявшсть умiння розумно вибудувати сисгемш вiдносини «природа — людина» на рiзниx рiвняx енергетичноi взаемодп (людина, природа, соцiум) з ураxуванням законо- мiрностей (законiв Всесвiту), принцишв (еднiсть), що передбачае накреслення шляxiв виживання людини й людства в майбутньому.
Отже, сучасний перiод розвитку суспшьства, позначений загостренням гло- балiзацiйниx процесiв i нагальною потребою виршення проблем виживання людства та збереження цившзацп, потребуе впровадження новоi концепцц фiлософii освiти для вищоi школи з орiентацiею на соцiальний i педагогiчний результат, варiантом якоi е запропонована нами прагматистсько-шструмента- лiстська концепщя, побудована на засадаx свiтоглядно-формуючого потенщалу фiлософського знання та спрямована на вироблення свiтоглядниx позицiй лю- дини майбутнього з установками морально-етичного xарактеру й обов'язкове пiднесеннi рiвня ii дуковность
***
З огляду на вище викладене, вбачаемо необxiдним у наступниx частинаx тек- сту, лопчно продовживши виклад, визначити основнi методолопчш вектори формування свiтогляду людини майбутнього та меxанiзм функцiонування праг- матистсько-шструменталгстсько'1 концепц11 фiлософii освiти у вищт навчаль- ниx закладаx освiти.
&
References
Базалук О. А. Философия образования в свете новой космологической концеп- ции / О. Базалук. К.: Кондор, 2010. — 458 с.
Берегова Г.Д. Освиньо-втовний потенщал фiлософськиx знань у системi ви- щоi аграрноi освiти
в Украiнi: Монографiя / Галина Берегова. — Херсон: Айлант, 2012. — 312 с. Джеймс У. Прагматизм / Воля к вере; [Пер. П.С. Юшкевича. Общ. ред. П.С. Гу- ревича] //
У.Джеймс. — М.: Республика, 1997. — 431 с. Дьюи Дж. Введение в философию воспитания; Пер.с англ. / [Предисл. С. Ша- цкого] / Дьюи
Джон. — М.: ЦК ВСРП, 1921. — 62 с. Дьюи Дж. Реконструкция в философии / Пер. с англ. М. Занадворова, М. Шико- ва / Дж. Дьюи. — М.: Логос, 2001.- 161 с.
Зшченко В. В. Рацюнальний iнструменталiзм у прагматистськш моделi та не- прагматичнш концепцп фшософп освии i сощального менеджменту виxовання / В.В.Зшченко // Вiсник 1нституту розвитку дитини. — Вип.
34. — К.: Вид-во НПУ iм. М. П. Драгоманова, 2014. — С. 16-23. Лутай В.С. Фiлософiя сучасноi освгш: Навчальний посiбник / В. Лутай. — К.: Центр
«Мапстр-S» Творчоi спiлки вчителiв Украiни, 1996. — 256 с. Натурфилософия / Новая философская энциклопедия; [электронный ресурс] / Институт философии Российской академии наук. — Режим доступа: http: // iph.ras.ru/elib/2251.html. Фiлософiя освгш: навчальний пошбник / [за заг. редакщею В.Андрущенка]. — К.: Вид-во НПУ
iменi Н.П.Драгоманова, 2009. — 328 с. Шаталов А.Т. К проблеме становления биофилософии: Биофилософия; [под рук.
Лисеева] / А.Т.Шаталов, Ю.В. Олейников. — М.: ИФРАН, 1997. — 264 с. Hull D. The philosophy of Biological Sciens / D. Hull. — N.Y.: 1974. — 148 p. Philosophy of education / web-site ISPC. — Режим доступа: http://en.bazaluk.com/ conception/3.html.
Rensh Bernhard. Biophilosophy / Bernhard Rensh. — Columbio Un Press, 1971. —
377 p.
Ruse M. Philosophy of Biology Today / M. Ruse. — Albany, State Un of New York. Press, 1988. — 155 p.
Sattler R. Biophilosophy. Analytic and Holistic Perspectives / R. Sattler. — N.Y.; Tokio, 1986. — 300 p. Voronkova Valentina. The Formation of the Concept of Noosphere Development of Modern Society in the Conditions of Information Society. In Philosophy and Cosmology, Vol. 16. Kyiv: ISPC, 2016. — P. 179-191.
&
References
Bazaluk O. A. Fylosofyya obrazovanyya v svete novoy kosmolohycheskoy kontseptsyy /
O. Bazaluk. — K.: Kondor, 2010. — 458 s. Berehova H.D. Osvitn'o-vykhovnyy potentsial filosofs'kykh znan' u systemi vyshchoyi ahrarnoyi osvity v
Ukrayini: Monohrafiya / Halyna Berehova. — Kherson: Aylant, 2012. — 312 s. Dzheyms U. Prahmatyzm / Volya k vere; [Per. P.S. Yushkevycha. Obshch. red.
P.S. Hurevycha] // U.Dzheyms. — M.: Respublyka, 1997. — 431 s. D'yuy Dzh. Vvedenye v fylosofyyu vospytanyya; Per.s anhl. / [Predysl. S. Shatskoho] / D'yuy Dzhon. — M.: TsK VSRP, 1921. — 62 s.
D'yuy Dzh. Rekonstruktsyya v fylosofyy / Per. s anhl. M. Zanadvorova, M.Shykova / Dzh. D'yuy. — M.: Lohos, 2001.- 161 s.
Zinchenko V. V. Ratsional'nyy instrumentalizm u prahmatyst^s'kiy modeli ta neprahmatychniy kontseptsiyi filosofiyi osvity i sotsial'noho menedzhmentu vykhovannya / V.V.Zinchenko // Visnyk Instytutu rozvytku dytyny. — Vyp.
34. — K.: Vyd-vo NPU im. M. P. Drahomanova, 2014. — S. 16-23. Lutay V.S. Filosofiya suchasnoyi osvity: Navchal'nyy posibnyk / V. Lutay. — K.: Tsentr
«Mahistr-S» Tvorchoyi spilky vchyteliv Ukrayiny, 1996. — 256 s. Naturfylosofyya / Novaya fylosofskaya эntsyklopedyya; ^lektronnbiy resurs] / Ynstytut fylosofyy
Rossyyskoy akademyy nauk. — Rezhym dostupa: http: // iph.ras.ru/elib/2251.html. Filosofiya osvity: navchal'nyy posibnyk / [za zah. redaktsiyeyu V.Andrushchenka]. — K.: Vyd-vo NPU
imeni N.P.Drahomanova, 2009. — 328 s. Shatalov A.T. K probleme stanovlenyya byofylosofyy: Byofylosofyya; [pod ruk.
Lyseeva] / A.T.Shatalov, Yu.V. Oleynykov. — M.: YFRAN, 1997. — 264 s. Hull D. The philosophy of Biologitsal Stsiens / D. Hull. — N.Y.: 1974. — 148 p. Philosophy of edutsation / web-site ISPTs. — Rezhym dostupa: http://en.bazaluk.
tsom/tsontseption/3.html. Rensh Bernhard. Biophilosophy / Bernhard Rensh. — Tsolumbio Un Press, 1971. —
377 p.
Ruse M. Philosophy of Biology Today / M. Ruse. — Albany, State Un of New York. Press, 1988. — 155 p.
Sattler R. Biophilosophy. Analytits and Holistits Perspetstives / R. Sattler. — N.Y.; Tokio, 1986. — 300 p. Voronkova Valentina. The Formation of the Concept of Noosphere Development of Modern Society in the Conditions of Information Society. In Philosophy and Cosmology, Vol. 16. Kyiv: ISPC, 2016. — P. 179-191.
