Сутність та значення механізмів професійного саморегулювання в розвитку системи технічного забезпечення у будівництві Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

Непомнящий Олександр Михайлович, доктор наук з державного управлтня, перший заступник голови Об'еднання оргатзацш робо-тодавцв "Всеукратська конфедерация роботодавщв житлово-кому-нальног галузг Украти" .

Непомнящий Александр Михайлович, доктор наук по государственному управлению, первый заместитель главы Объединения организаций работодателей "Всеукраинская конфедерация работодателей жилищно-коммунальной отрасли Украины".

Aleksandr Mikhailovich Nepomnyashchiy, Doctor of Sciences in Public Administration, First Deputy Chairman of the Association of employers "All-Ukrainian Confederation of Employers of the housing industry in Ukraine".

СУТН1СТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ МЕХАН1ЗМ1В ПРОФЕС1ЙНОГО САМОРЕГУЛЮВАННЯ В РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ТЕХН1ЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У БУД1ВНиЦТВ1

Анотащя. Дослвджено теоретичш та методолопчш шдходи щодо визна-чення ролi MexaHi3MiB професшного саморегулювання в розвитку системи техшчного забезпечення у будiвництвi. Визначено, що вщмшною особли-вютю сучасних систем технiчного регулювання економiчно розвинених держав е широке застосування механiзмiв саморегулювання. З'ясовано не-впиншсть процесу зростання соцiальноï комплексностi сучасного сустль-ства, що iстотно впливае на систему державного управлшня. Обгрунтовано назрiлу необхiднiсть посилення iнституцiйноï спроможносп саморегулюю-чих органiзацiй та створення законодавчого шдгрунтя для запровадження европейсько'1' моделi органiзацiйноï структури системи техшчного забезпе-чення.

K^40bî слова: механiзми професшного саморегулювання, система техшчного забезпечення у будiвництвi, сощальна комплекснiсть суспiль-ства.

СУЩНОСТЬ И ЗНАЧЕНИЕ МЕХАНИЗМОВ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО САМОРЕГУЛИРОВАНИЯ В РАЗВИТИИ СИСТЕМЫ ТЕХНИЧЕСКОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ

В СТРОИТЕЛЬСТВЕ

Аннотация. Исследованы теоретические и методологические подходы к определению роли механизмов профессионального саморегулирования в развитии системы технического обеспечения в строительстве. Определено, что отличительной особенностью современных систем технического регулирования экономически развитых государств есть широкое применение механизмов саморегулирования. Выяснено непрестанность процесса роста социальной комплексности современного общества, что существенно влияет на систему государственного управления. Обоснованно назревшую необходимость усиления институциональной способности саморегулируемых организаций и создания законодательной базы для внедрения европейской модели организационной структуры системы технического обеспечения.

Ключевые слова: механизмы профессионального саморегулирования, система технического обеспечения в строительстве, социальная комплексность общества.

THE ESSENCE AND VALUE OF PROFESSIONAL, SELF-REGULATORY MECHANISMS IN THE DEVELOPMENT OF SYSTEM OF TECHNICAL PROVIDING IN CONSTRUCTION

Abstract. In the article the theoretical and methodological approaches to the defining the role of professional, self-regulatory mechanisms in the development of technical system of providing in construction are investigated. Determined, that the distinguishing feature of the modern systems of technical regulation of economically developed countries is the widespread use of self-regulatory mechanisms. Unceasing of the process of increasing of social complexity of modern society, which has a significant impact on the system of public administration is founded. Need of strengthen of the institutional capacity of self-regulatory organizations and the creation of a legislative basis for the introduction of the European model of organizational structure of the system of the technical providing is proved.

Keywords: professional, self-regulatory mechanisms, system of technical providing in construction, social complexity of society.

Постановка проблеми. Iсторiя техшчного регулювання в економiч-но розвинених крашах налiчуe галька стол^ь. Створена на щеях меркан-тилiзмy теорiя i практика техшчного

регулювання пройшла довгий шлях вщ використання шструменпв державного примусу до застосування витончених механiзмiв саморегулю-вання. На цьому шляху фiлософiя,

цш i принципи технiчного регулю-вання також iстотно трансформува-лися.

Закордонний досвщ свiдчить, що держава вдаграе iстотну, проте не обов'язково головну роль у системi технiчного регулювання загалом i в окремих 11 компонентах зокрема. Цiлком природно, що в межах систе-ми техшчного регулювання органи державного управлшня знаходяться у прившейованому становищi в силу свого особливого статусу в правовш системi держави. Однак сучасне тех-нiчне регулювання не обов'язково е державним регулюванням.

Вщмшною особливiстю сучасних систем техшчного забезпечення еко-номiчно розвинених держав е ши-роке застосування механiзмiв само-регулювання та залучення фахiвцiв приватного сектору для виконання функцiй нагляду, контролю й оцшю-вання вiдповiдностi. Видаеться до-щльним розглянути цей пiдхiд не як альтернативу державному розвитку системи техшчного забезпечення у будiвництвi в Укра!ш, а як регулювання в шший спосiб.

Анашз останнiх дослiджень пу-блiкацiй. Окремi науковi та практич-нi, органiзацiйно-правовi й держав-но-управлiнськi аспекти модершзаци i розвитку механiзмiв професiйного саморегулювання у розвитку систе-ми техшчного забезпечення у будiв-ництвi вже знайшли свое вiдобра-ження у працях таких укра1нських та зарубiжних дослiдникiв, як: I. Аронов, В. Версан, Д. Барзилович, А. Тер-кель, В. Груздов, О. Непомнящий, Ю. Полозов, Т. Чернецова, А. Буденне.

Мета стати. Узагальнення досвщу iноземних кра!н з питань реалiзацil

механiзмiв професiйного саморегу-лювання для розвитку системи тех-шчного забезпечення у будiвництвi i визначення можливостей та перспектив його використання в Укра'1ш.

Виклад основного матерiалу. Повноцiнна, працездатна система техшчного регулювання в будiвницт-вi складаеться з трьох основних компонент:

1) нормативна база будiвельноl га-лузi;

2) система нагляду та контролю за виконанням будiвельного законодав-ства;

3) система ощнювання та тд-твердження вiдповiдностi об'ектiв i суб'ектiв технiчного регулювання вимогам будiвельного законодавства та стандартiв, що витжають з нього.

Технiчне регулювання здшс-нюеться через встановлення правил i контроль за 1х дотриманням шляхом застосування збалансованих мехашз-мiв заохочення та примусу суб'екпв системи техшчного регулювання.

Вивчення досвщу економiчно розвинених краш вказуе на сшль-шсть цiлей технiчного регулювання та, водночас, на розма!ття форм, якi може приймати нащональна система техшчного регулювання, шляхiв, методiв i засобiв досягнення цiлей, що наявнi в арсеналi окремо взято! держави.

Роздержавлення системи техшчного регулювання (припинен-ня монополи держави в управлiннi процесами техшчного регулювання шляхом передачi державних функ-цiй приватному сектору) з низки об'ективних пол^ичних i економiч-них причин е частиною державно1 полiтики у бiльшостi економiчно

розвинених краш Швшчно1 Америки, бвропи, Ази та Тихоокеанського регiону.

Найбшьш iстотними наслiдками реформ нацiональних систем тех-нiчного регулювання е лiбералiзацiя торговельно-економiчноl дiяльностi i, найголовнiше, вщмова держави вiд iсторично сформовано! монополи на технiчне регулювання ринкiв i пере-хiд до системи саморегулювання [1].

Замiна вертикальних зв'язкiв го-ризонтальними в сучаснiй системi техшчного регулювання зумовлена такими факторами, як глобалiзацiя св^ово1 економiки, тiсна економiчна iнтеграцiя на регiональному та мiж-народному рiвнi, руйнування нащ-ональних торговельно-економiчних кордонiв, а також техшчною револю-цiею, яка в останню чверть столiття посилила свiй вплив на будiвельну галузь i викликана зростаючим роз-ма!ттям об'ектiв техшчного регулю-вання.

Остання обставина (рiзнi об'екти регулювання) е, мабуть, найбшьш безперечною економiчною причиною роздержавлення системи техшчного регулювання. Держава просто не володiе адекватними ресурсами для того, щоб простежити за новими тех-нолопями, матерiалами, виробами, методами та процесами, не кажучи вже про те, щоб квалiфiковано оцши-ти !х безпеку й придатнiсть для практичного застосування. Гостра нестача компетентних фахiвцiв i вiдсутнiсть достатшх фiнансових, матерiальних i людських ресурйв у державних установах викликають необхщшсть передачi функцiй, якi iсторично були прерогативою держави, у приватш руки. При цьому у держави немае ш-

шого виходу, оскiльки просте збшь-шення фiнансування та розширення штату квалiфiкованих сшвробггни-кiв не дозволять виршити проблему оброблення величезного масиву ш-женерно-техшчно1 шформаци, який супроводжуе потш iнновацiй, що заполонив ринок [2].

Вщмшною особливiстю сучасних систем технiчного регулювання еко-номiчно розвинених держав е ши-роке застосування механiзмiв саморегулювання та залучення фахiвцiв приватного сектору для виконання функцiй нагляду, контролю й оцшю-вання вщповщность

Саме iснування системи акредитаци випробувальних лабораторiй i органiв iз сертифкаци яскраве тд-твердження "приватизаци" мехашз-мiв регулювання. Так, з допомогою акредитаци держава звiльняе себе ввд обов'язкiв з проведення випробу-вань матерiалiв i виробiв, необхщних для оцiнювання та пiдтвердження !х безпеки i передае цi функци в руки недержавних суб'ектiв. Крiм того, в бiльшостi економiчно розвинених краш нав^ь процедурнi питання акредитаци не е предметом державного регулювання. Акредитуючими органами виступають не органи дер-жавно1 влади, а недержавш саморе-гулюючi мiжнароднi спiвтовариства фахiвцiв у галузi акредитаци [3].

Iлюстрацiею того, що виконання функцш регулювання не обов'язко-во знаходиться у руках держави, е Нова Зеландiя — унiтарна держава з простою за структурою вертикал-лю державно1 влади (центральний уряд — мiсцевi ради). Органом, що видае дозволи на будiвництво рiзних споруд та забезпечуе iнспекцiйнi пе-

peBipra будiвельних об'екпв у Новiй Зеланди може бути будь-яка особа — державна установа чи приватна особа — яка пройшла вщповщну акре-дитацiю. Акpeдитацiю здiйснюe шдроздш з акpeдитацiйних послуг Ради з реестрацп випробувальних лабоpатоpiй [англ. Testing Laboratory Registration Council] — саморегулю-ючо! некомерщйно1 оргашзаци, що фшансуеться за рахунок членських внeскiв.

Екстремальним прикладом роз-державлення е Сполучеш Штати. На батькiвщинi найбiльшо! у свт eкономiки нацiональна система тех-нiчного регулювання е високорозви-неним саморегулюючим оpганiзмом, де потреби в техшчних нормах, стандартах, акредитаци, сертифшаци, ви-пробуваннях та iнших мeханiзмах та iнстpумeнтах регулювання та оцшки вiдповiдностi визначаються щлко-вито потребами учасниюв ринкових вiдносин — постачальниюв i спожи-вачiв. У взаеминах з постачальника-ми держава виступае в pолi дiлового партнера й, одночасно, в pолi агента споживача, що захищае суспiльнi ш-тереси. У цiй pолi амepиканськi ор-гани державного упpавлiння беруть участь у робот нацiональноl системи техшчного регулювання разом з ш-шими його суб'ектами.

Кpiм згаданих eкономiчних причин в eкономiчно розвинених кра!-нах також юнують соцiальнi причини роздержавлення техшчного регулювання [2].

Сощологи вказують на зростан-ня сощально1 комплeксностi [англ. social complexity] сучасного су-спiльства, що iстотно впливае на систему державного управлшня сус-

пiльством. Що бiльш розвиненою i ускладненою стае соцiальна структура сустльства, то складнiше стае нею керувати традицшними шструмента-ми державного управлшня. Зростаю-чi полггичш, соцiально-економiчнi та культурнi потреби рiзних соцiальних груп соцiально комплексного сусшльства збшьшуе навантаження на регулюючi структури державно! влади. При цьому регулююча здатшсть держави знижуеться зворотно-про-порцiйно збшьшенню навантаження. Це неминуче веде до щло! низки проблем, як-то: ерози цiлiсностi, посл^ довностi, компетентности авторитет-ностi та ефективностi законодавчих акпв, якi видаються з метою регулювання i якi соцiологи називають "кризою права". На практищ криза права зумовлюе часткову або щлко-виту непрацездатнiсть законiв i меха-нiзмiв !х виконання.

Будiвельне право е сферою права, схильною до згадано! кризи бшь-шою мiрою, нiж iншi сфери права, саме виходячи iз сощально! комп-лексностi будiвельно! галузi [4]. Со-цiальна комплекснiсть будiвельно! галузi зумовлена низкою факторiв, включаючи:

• надзвичайну складшсть i багато-компонентшсть кiнцевого продукту галузi;

• ступшь залучення у процеси створення та експлуатаци будiвель i споруд величезно! за розмiром i розрiзнено! за штересами маси со-цiально-економiчних груп (вчених, архiтекторiв, iнженерiв, виробникiв промислово! продукцi!, будiвельни-кiв, монтажникiв, iнспекторiв, а також !х професшних асоцiацiй, това-риств i сшлок);

• ушверсальшсть кшцевого продукту, яким щоденно користуються споживачi в усьому свт, кожен з яких належить одночасно до кшькох соцiальних груп 3i сво!ми специфiч-ними потребами та запитами.

Розглядаючи в комплекс всю соцiальну мережу, якою обплута-нi пов'язанi з будiвництвом об'екти технiчного регулювання, зрозумiло, чому техшчне саморегулювання бу-дiвельно'! галузi е об'ективною не-обхiднiстю. Також стануть зрозумш причини того, чому будiвельне за-конодавство в економiчно розвине-них кра!нах одним iз перших серед шших галузей права вщмовилося вiд безпосереднього впливу на вщно-сини суб'ектiв регулювання шляхом прямого правового регулювання та перейшло в розряд процесуального права. У контексп сучасного технiч-ного регулювання роль сучасного будiвельного законодавства поля-гае не в тому, щоб регламентувати дiяльнiсть суб'ектiв (установ, орга-нiзацiй i пiдприемств, залучених до процеав створення, експлуатаци та оцшювання нормативно! вщповщно-стi будiвель i споруд), а в тому, щоб визначати форму суб'ектiв i встанов-лювати процедури !х дiяльностi як усерединi себе, так i вiдносно iнших суб'ектiв [5].

Яскравим прикладом практичного застосування принципу техшчно-го саморегулювання е взаемини орга-шв державно! влади (i наддержавно! влади у випадку бвропейського Союзу) з органами стандартизации

Практично в усiх економiчно роз-винених кра!нах, органи зi стандартизаци як нащональш (AFNOR, ANSI, BSI, DIN i ш), так i галузевi (ASTM,

ASCE, ASME, ICC, IEEE, NFPA i íh.) е недержавними органiзацiями. Держава перебувае i3 розробниками стандартiв у партнерських вщноси-нах з чiтким подшом працi, де держава залишае за собою повноваження формування правового компонента норм, а на розробниюв стандарт покладаються функцii формування техшчного компонента норм, якi в межах техшчного регулювання вста-новлюють кшьюсш та якiснi критерп оцiнювання об'екпв нормування. З метою надання техшчному компоненту законноi сили, вш включаеть-ся за посиланням до правового компонента законодавства.

У рамках бвропейського Союзу взаемини регулюючих органiв i приватних оргашв зi стандартизаци' побудоваш таким самим чином. Вщмшшсть полягае лише в тому, що законодавцi 6С е наднацiональним органом (асощащею суверенних держав), а европейсью органи зi стандар-тизаци (CEN/CENELEC) становлять недержавнi асоцiацii нащональних органiв зi стандартизации якi, своею чергою, е недержавними саморегулю-ючими юридичними особами.

У Сполучених Штатах за таким принципом побудована законотво-рча дiяльнiсть оргашв державно'' влади та мюцевого самоврядування. Вона вщбуваеться у тюнш спiвпрацi з розробниками модельних будiвель-них норм. Рада з мiжнародних кодiв (ICC) — це недержавна, саморегу-лююча оргашзащя, яка вiдповiдаe за розроблення техшчних норм, що потiм адаптуються, часто без змш, за-конодавчими органами як мiсцевi за-кони. Така ствпраця держави з при-ватним сектором розглядаеться як

прагматична, найбшьш реалютична тактика, що забезпечуе ефектившсть законотворчостi, оскiльки кожен за-ймаеться справою в мiру свое! компетентности полiтики формулюють норми права, шженери розробляють технiчнi норми. Результатом колек-тивно! працi е компетентне законо-давство, складене на високому юри-дичному та шженерно-техшчному рiвнi та не схильне до кризи права.

Самосертифшащя виробникiв продукци та постачальникiв послуг також е формою саморегулювання i свiдченням поглиблення роздержав-лення у галузi техшчного регулюван-ня. Самосертифiкацiя може набувати рiзних форм: вiд декларацi! виробни-ка будiвельних виробiв про вщпо-вiднiсть його продукцi! вимогам без-пеки у бврош — до тдтвердження слюсарем-сантехнiком придатностi до експлуатаци змонтовано! ним сис-теми внутршнього водопостачання та каналiзацi! у Сполучених Штатах. ^ею чи шшою мiрою елементи самосертифiкацi! присутнi у вйх без винятку нацiональних i регiональних системах технiчного регулювання. Як у випадку з прикладами саморегулювання розробниив техшчних норм, причини появи самосертиф^ кацi! як шструменту регулювання швидше за все сощальш, нiж еконо-мiчнi [6]. Право виробника на само-стiйне тдтвердження вщповщносп свое! продукцi! вимогам законодав-ства е визнанням його сощально! ав-тономi! i виразом його сощально! потреби бути визнаним професюналом високо! квалiфiкацi!.

1ншим прикладом визнання со-цiального статусу саморегулюючих оргашзацш е змiна ролей регулю-

ючих i регульованих стоpiн у межах системи техшчного регулювання. В одних випадках органи влади вико-нують регулюючу роль, в шших — виступають в pолi регульованих. 1люстращею цього феномену е процедура акредитаци дiяльностi мiсцe-вих оргашв будiвeльного нагляду та контролю у США. У pолi регульова-ного виступае мiсцeвий будiвeльний наглядово-контролюючий орган, який проходить процедуру акреди-таци, тодi як функцi! регулюючого, акредитуючого органу виконуе недержавна особа — дочipнe пiдпpиeм-ство Ради з мiжнаpодних кодiв [англ. International Code Council (ICC)].

Висновки. Отже, узагальнюючи сказане, можна стверджувати, що в умовах сьогодення украшське зако-нодавство також мютить передумови для запровадження мeханiзмiв саморегулювання у будiвництвi. Так, вiдповiдно до ст. 16 Закону Украши "Про архтектурну дiяльнiсть" вiд 20 травня 1999 р. № 687-XIV на те-ритори Укpа!ни вже створюються i дiють самоpeгулюючi оpганiзацi! у сфepi аpхiтeктуpно! дiяльностi як не-пpибутковi добpовiльнi об'еднання фiзичних та юридичних оаб, що про-вадять тдприемницьку та профе-сiйну дiяльнiсть у вiдповiднiй сфepi. Вони визначають правила i стандар-ти, обов'язковi для виконання всiма членами таких оргашзацш.

Подальшi кроки щодо роздер-жавлення нацiонально! системи тeхнiчного регулювання у будiвни-цтвi лежать у площиш посилення iнституцiйно! спpоможностi саморегулюючих оргашзацш та створен-ня законодавчого шдГрунтя для запровадження европейсько! модeлi

оргашзацшно! структури системи техшчного регулювання шляхом прийняття законопроекту "Про основы вимоги до будiвель та споруд, а також умови для розмщення на ринку будiвельних виробiв, гармошзо-ванi з нормами законодавства бвро-пейського Союзу".

Водночас слщ зауважити, що са-морегулювання у межах техшчного регулювання не розглядаеться як альтернатива державному регулюванню, а як регулювання в шший споаб. Са-ме таю тдходи закладено в основу нового показника 1ндекс контролю якосп, який цього року включено до критерив дослiдження Свiтового банку та Мiжнародноl фшансово! корпо-раци "Doing Business" за iндикатором "Отримання дозволiв на будiвниц-тво". Конкурентними перевагами при цьому вважаються саме яюсть тех-нiчного регулювання, квалiфiкацiя та вiдповiдальнiсть персоналу, наяв-шсть недержавних механiзмiв контролю, що окреслюе загальш пiдходи до управлшня будiвельною галуззю у свiтi та, вщповщно, перспективнi тен-денцп реформування мiстобудiвного законодавства Украши.

список ВИКОРИСТАНИХ

ДЖЕРЕЛ -

1. Аронов I, Версан В., Теркель А. Ос-новш питання завдання вимог

безпеки в техшчних регламентах [Електронний ресурс] / I. Аронов, В. Версан, А. Теркель // Стандарти 1 яюсть. — 2003 (верес.). — Режим доступу: http://www.stq.ru/riasite/ index.phtml?page=1&tbl=tb_88&id = 653

2. Груздов В. Техшчне регулювання як мехашзм забезпечення техно-лопчно! безпеки Росшсько! Фе-дерацп [Електронний ресурс] / В. Груздов // Стандарти 1 яккть. — 2003 (берез.). — Режим доступу: http://www.stq.ru/riasite/index. phtml?page=1&tbl=tb_88&id=555

3. Л1фщь I. М. Стандартизащя, метролога та сертифкащя: шдручник. -[4-те вид. перероб. 1 допов.]. — М.: Юрайт, 2004.

4. Метролог1я, стандартизац1я 1 серти-фкац1я: шдручник / [Ю. I. Борюов, А. С. С1гов, В. I. Нефьодов та ш.]; шд ред. проф. О. С. С1гова. — М.: ФОРУМ: ИНФРА-М, 2005.

5. Буденне А. Ю. Техшчне регулювання: свгговий досвщ 1 росшське зако-нодавство [Електронний ресурс] / А. Ю. Буденне // 1нформ.-аналгг. бюл. — 2003. — № 49. — Режим доступу: http://www.opec.ru/library/ article.asp?d_no=4055&c_no=9&c1_ по =

6. Полозов Ю. 6., Чернецова Т. Ю. Реформування стандартизацп з шфор-мащйних технологш [Електронний ресурс] / Ю. 6. Полозов, Т. Ю. Чернецова. — 2004. — № 12. — Режим доступу: http://www.techno.edu. ru:16000/db/msg/18628.html