CC BY
12PHILOSOPHICAL SCIENCES
СУТН1СТЬ ТА ОСОБЛИВОСТ1 ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ СШЬСЬКИХ
ТЕРИТОР1Й
Балдинюк В.М.
к. держ. упр., доцент кафедри адмгтстративного менеджменту та альтернативних джерел
енергИ] Втницький нацгональний аграрний унгверситет
THE ESSENCE AND FEATURES OF STATE REGULATION OF RURAL DEVELOPMENT
Baldynyuk V.
Candidate of State Administration, Associate Professor, Department of Administrative Management and
Alternative Energy Sources, Vinnytsia National Agrarian University
Анотащя
У статп обгрунтовуеться необхщшсть ефективного державного регулювання розвитку сшьських територш, оскшьки для подолання кризи необхвдна як мобшзащя значних ресурсiв, так i впровадження ефективних методiв регулювання. Окреслено функци державного регулювання розвитку альських тери-торiй та виявлено взаемозв'язок iз проблемами розвитку сiл. Розглянуто основнi проблеми сучасного села з позици сталого розвитку, що враховуе реальну еднiсть та взаемодш основних структурних елементiв сiльських територiй.
Було встановлено, що ефективне державне регулювання розвитку сшьських територш повинно базу-ватися на системних принципах, яш мають враховувати специфiчнi особливостi сшьських територш як об'екта державного регулювання. Визначаються напрямки дiй влади в рамках кожного принципу. Обгрун-товано, що ефективнють регулювання розвитку сшьських територш залежить ввд механiзмiв державного впливу на !х розвиток. Розглянуто шструменти, методи та способи дш органiв державно! влади в розрiзi кожного механiзму.
Зазначаеться, що особливосп державного регулювання розвитку сiльських територш полягають у ре-альнiй едносп !х основних структурних елементiв: економiчно! бази, сощально! та еколопчно! сфер. Надано характеристики таких складових життедiяльностi населения сiльських територiй як "яшсть життя" i "рiвень життя", а також термiни, як1 використовуються в концептуальнш сферi досл1дження якостi життя.
Аналiз наукових праць, щодо якосп та рiвня життя населення виявим компоненти, якi найчастiше використовуються при його оцшщ на регiональному рiвнi.
Сформульовано поняття "державне регулювання розвитку сшьських територш".
Обгрунтовано, що необхщшсть державного регулювання сiльських територiй передбачае викори-стання функцiонально-територiально! системи державного управлшня, яка дозволить забезпечити опти-мальну взаемодш органiв державно! влади та мюцевого самоврядування.
Abstract
The article substantiates the need for effective state regulation of rural development, since overcoming the crisis requires both the mobilization of significant resources and the introduction of effective regulatory methods. The functions of state regulation of rural development are outlined and the relationship with the problems of rural development identified. The main problems of the modern village from the point of view of sustainable development are considered, which takes into account the real unity and interaction of the basic structural elements of rural territories.
It has been found that effective state regulation of rural development should be based on a system of principles that should take into account the specific features of rural areas as an object of state regulation. The directions of actions of the authorities within each principle are determined. It is substantiated that the effectiveness of regulation of rural development depends on the mechanisms of state influence on their development. The instruments, methods and methods of action of the state authorities in terms of each mechanism are considered. It is noted that the peculiarities of state regulation of rural development lay in the real unity of their basic structural elements: economic base, social and environmental spheres. Characteristics of such components of rural population as "quality of life" and "standard of living" are given, as well as terms used in the conceptual and conceptual field of quality of life research. The analysis of scientific works on the quality and standard of living of the population revealed the components that are most commonly used in its assessment at the regional level. The concept of "state regulation of rural development" is formulated. It is substantiated that the necessity of state regulation of rural territories implies the use of functional-territorial system of public administration, which will allow to ensure optimal interaction between public authorities and local self-government.
Ключовi слова: сшьсьш територп, розвиток, державне регулювання, принципи, мехашзми, яшсть життя.
Keywords: rural areas, development, state regulation, principles, mechanisms, quality of life.
Постановка проблеми. Необхвдшсть ефек-тивного державного регулювання розвитку сшьсь-ких територш не тдлягае сумшву, оск1льки кризов1 явища саме ще! частини територп кра!ни набули ознак системности а !х подолання вимагае не пльки мобшзацп значних за обсягом ресурав, але i !х цшьового спрямування, контролю, запровадження ефективних регулюючих методiв. На калька деся-тирiчь вирiшення проблем укра!нського села було покладене на слабке та поки що малоефективне мюцеве самоврядування. Економiчна база села -альське господарство - теж виявилась слабкою, оскшьки економiчна ефективнiсть його окремих га-лузей наближаеться до нульово! позначки, при цьому значна частка пiдприемств взагалi працюе у тiнi. Як результат виникло замкнене коло: через не-задовiльний стан iнфраструктури на сшьських те-риторiях iз села ввд'!жджае працездатне населення, сюди не надходять швестицп, а оскiльки ма-терiальнi та трудовi ресурси обмеженi, шфраструк-тура не оновлюеться. З огляду на це створення ефективно! системи державного регулювання альських територiй сприятиме вирiшенню всього комплексу нагальних проблем.
Аналгз останнгх дослгджень i публшацш, в яких започатковано розв'язання даног проблеми та на яш спираеться автор; видтення невирше-них ранше частин загальног проблеми, яким присвячуеться стаття. Серед впчизняних вче-них особливу увагу проблеми розвитку сшьських територш Укра!ни придали О.М. Бородша [3], Ф.А. Важинський [5], Ю.Е. Губенi [8], А.В. Люовий [12], М.Й. Малiк [13], М.К. Орлатий [16], О.1. Павлов [17], В.В. Юрчишин [24], яш грунтовно до-слвдили юторичну трансформацш парадигм управ-лшня сшьськими територiями, !х рiвнi i типи, структуру та функцюнальне призначення, розвиток альських територш Укра!ни та !х соцiальну шфра-структуру, процеси самоврядування альських територш, планування !х розвитку тощо.
Водночас, незважаючи на цшшсть проведених наукових дослвджень, окремi аспекти проблем розвитку сшьських територш залишаються недо-слвдженими. 1снуе потреба в теоретичному обгрун-туванш сутностi та особливостей державного регулювання розвитку сшьських територш задля його оптимiзацil та пiдвищення ефективносп механiзмiв державного регулювання розвитку сшьських територш.
Формулювання цтей статтй Метою статп е обгрунтування теоретичних засад та особливостей державного регулювання розвитку альських територш задля забезпечення ефективно! взаемоди ор-гашв державно! влади та мiсцевого самоврядування. Для досягнення поставлено! мети визначено так завдання: розглянути особливосп розвитку сiльських територiй; дослiдити функци та прин-ципи державного регулювання сшьських територш
Виклад основного матерiалу до^дження. У нишшшх умовах регюнатзацп та глобатзаци еко-номiки державне регулювання загалом зазнае ввд-чутних трансформацiй. Традицiйний перелiк основ-них функцш держави: оборона, пiдтримання
зовшшшх вiдносин, охорона правопорядку, регулювання економши, гарантування екологiчно! без-пеки, пiдтримання i розвиток культури, забезпечення освии населення не вщображае сутностi ба-гатовекторного процесу, яким ниш е державне регулювання. В основi державного регулювання повинно бути сощальне призначення держави як ш-ституту влади [20]. Саме ^зь призму виконання соцiальних функцш сьогодш розглядаеться ефек-тивнiсть методiв, форм, iнструментiв державного управлiння. З урахуванням цього мае бути транс-формовано державне регулювання сiльських територш. Ввдповвдно до iнерцiйних процеав щдм^-ються поняття "розвиток сшьського господарства" та "розвиток сiльських територш" [23]. Останне е бiльш широким та мае передуам соцiaльний змют, а не економiчний, що вкладаеться в поняття "розвиток сшьського господарства" як гaлузi економiки. Отже, перелш функцiй державно! влади щодо розвитку сiльських територiй мае бути досить широким, а головне - функци мають бути пов'язаш мгж собою та сприяти виконанню одна одно!, що дава-тиме змогу отримати синергетичний ефект при про-веденш вiдповiдно! державно! полiтики.
Для виявлення особливостей державного регу-лювання розвитку сшьських територш необхщно врахувати особливосп сiльських територiй як об'екта управлшня та основнi проблеми сучасного села. На наш погляд, слушною е думка А.В. Люо-вого про необхвдшсть видiлення в межах сшьських територш трьох основних сфер: економiчно!, еко-логiчно! та соцiaльно! [11]. Такий пвдхвд з позицiй сталого розвитку враховуе реально iснуючу едшсть та взаемодш основних структурних елеменлв сiльських територiй. Доцiльно виокремити невиро-бничу сферу, а бiльш широко - економiчну базу сiльських територш, яка обов'язково мае включати виробничу та транспортну iнфрaструктуру. Основу економiчно! бази сiльських територiй становить сшьське господарство, а також iншi гaлузi первин-ного сектору економiки: люове та рибне господарства. Обов'язковою умовою пвдсилення економiч-но! бази е розвиток переробних шдприемств агро-промислового циклу: харчово! та легко! промисло-востi. Розвиток iнфрaструктури - виробничо!, транспортно!, ринково! - е не тiльки запорукою ефективного функцюнування базових пiдприемств, а й конкурентною перевагою при залученш шве-стицiй.
Соцiaльнa сфера включае в себе населення, а також його економiчно активну частину - трудовi ресурси. Частка працездатного населення е важли-вим iндикaтором пвд час оцiнки стану та перспектив розвитку сшьсько! територи. Невiдповiднiсть кшь-к1сних та як1сних характеристик трудових ресурсiв робочим мiсцям е серйозною проблемою сшьських територш, що зумовлюе також юнування проблем розвитку сощально! iнфрaструктури та змiни в си-стемi розселення. Довк1лля е об'ектом державного регулювання як природна основа сощально-еко-номiчного розвитку (грунти, л1си, поверхневi во-дойми та iншi компоненти природи), що потребуе
рацюнального !х використання. Крiм того, остан-нiм часом значно розширено площi об'eктiв при-родно-заповадного фонду, що не завжди за своею локалiзацieю е суцiльними та перемежовуються iз землями сiльськогосподарських тдприемств, люо-вих господарств, земельними донками населения. Управлiння !х використанням потребуе особливого пщходу, нормативно-правово! бази та механiзмiв впливу [2].
Кожна iз загаданих сфер мае особливостi функцюнування: економiчна база розвиваеться за економiчними законами та передбачае мак-симпащю прибуттав тдприемств; сощальиа сфера
Рис. I. ФункцП держанного perv.no л ни ми ршпшкл ольськнх н-рхшрш (розроблсно автором на основ! [7; 6; 4; 21; 1])
в умовах ринково! економiки не завжди розви-ваеться комплексно та потребуе державно1 тдтримки, насамперед фшансово!; екологiчна сфера зазнае значного негативного впливу пе-редусiм з боку тдприемств, а також об'ектш соцiального призначення: сощально! шфраструк-тури, населених пунктiв, функцiонувания яких при-зводить до накопичення твердих побутових вщ-ходiв.
Вiдповiдно для кожно! iз сфер нами визначено основш функци державного регулювання (рис. 1).
Окресливши функци державного регулювання розвитку сiльських територiй, обов'язково необ-хвдно визначити довго- та короткостроковi зав-дання, що ставляться перед органами управлшня у зв'язку з юнуванням нагальних проблем розвитку села. Ц проблеми неодноразово формулювались рiзними вченими [7; 6] та вказат в планах i стра-тегiях розвитку як галуз^ окремих регiонiв, так i кра!ни в цiлому [4; 21; 1]. До основних проблем розвитку альських територш належать:
- висока розоратсть грунтiв, !х значне заб-руднення та втрата родючостi;
- невирiшенiсть питання власносп на землю;
- високий рiвень зношеносп виробничих фондiв сiльськогосподарських пiдприемств, неза-довiльний стан iнфраструктури: транспортно!, ви-робничо!, шформацшно!, сощально!;
- високий рiвень безробiття та низький рiвень пристосування робочо! сили до ринкових умов;
- низький рiвень державно! тдтримки фер-мерських господарств;
- значнi змiни у системi розселення, що про-являються у високих темпах "вимирання" сш;
- недостатнiй розвиток мiсцевого самовряду-вання.
Iснуючi проблеми розвитку села можуть бути менше чи бiльше залежт вiд того, проблеми якого саме регюну плануеться вирiшити або яка кшьшсть ресурсiв може бути на це спрямована. Головне - ви-явити причини депресивного стану сшьських тери-торiй, усунення яких може "запустити" мехаиiзм соцiально-економiчного вщродження. На нашу думку, саме неопрацьоватсть та недостатня ефек-тивнiсть iнституцiйного мехашзму не дае можли-востi вщновити процеси самоорганiзацi! на рiвнi сшьсько! громади, працiвника сшьськогосподарсь-кого шдприемства, громадян.
Ефективне державне регулювання розвитку сшьських територш мае спиратись на систему принцишв - основних правил, вихщних положень, що визначають порядок дш у процесi вирiшення основних проблем, досягнення цiлей сощально-еко-номiчного розвитку села. Формулюючи !х, ми спирались на виявлет особливостi сiльських територiй як об'екта державного регулювання, загальнi прин-ципи державного регулювання сощально-еко-номiчного розвитку територи, принципи прове-дення полтгки з пiдтримки розвитку аграрних територш у Свропейському Союзi [10], аналiз основних проблем розвитку сшьських територш в Укра!т. Виходячи з цього видшено шiсть основних принцишв державного регулювання розвитку альських територш, зокрема принципи:
- прiоритетностi цшей (передбачае в за-гальнш системi цшей (сощальних, економiчних, екологiчних) видавання прюритету соцiальним; до-сягнення економiчних та еколопчних цiлей е умо-вою сталого сощального розвитку сiльських тери-торiй);
- концентрацИ (сутнiсть принципу полягае в концентруванш ресурсiв - фшансових та ма-терiальних, що видiляються на заходи державного регулювання для вирiшення найбiльш гострих проблем сшьських територiй);
- програмування (передбачае розроблення та виконання програм, планiв, що базуються на на-уково обгрунтованих прогнозах сощально-еко-номiчного розвитку сiльських територiй. Програми розвитку сшьських територш мають мiстити кшь-кiснi показники, яких слiд досягти у процесi ре-алiзацil запланованих заходiв);
- комплексностi (реалiзуеться шляхом урахування всiх зовнiшнiх i внутршшх факторiв, що визначають сучасний стан сшьських територш, а також взаемозв'язшв мiж !х структурними еле-ментами);
- партнерства (дае змогу досягти едносп iнтересiв i дiй серед основних суб'еклв, защкавле-них у альському розвитку: органами влади, мюце-вого самоврядування, шдприемцями, населениям);
- субсидiарностi (передбачае надання по-слуг першо! необхiдностi безпосередньо у селах; у населених пунктах вищого рангу надаються по-слуги, яких населення потребуе рiдше; цей принцип також передбачае забезпечення територiальноl до-ступностi сощальних послуг та об'ектiв сощально! шфраструктури для всiх груп сiльського насе-лення).
Зазначений перелж принципiв е узагальненим. На основi кожного з них можна сформулювати калька тез щодо дiй влади у сiльськiй мюцевосл. Так, принцип партнерства, що широко використо-вуеться при проведеннi репонально! полiтики £в-ропейського Союзу, передбачае як пвдвищення участi населення в ухваленш рiшень, пов'язаних iз мюцевим розвитком, плануванням i забудовою по-селень, тобто формування громадянського сустль-ства, так i активну взаемодш органiв мiсцевого самоврядування i влади, особливо у питаннях фшансування будiвництва та введення в експлуата-щю об'ектiв iнфраструктури у сшьськш мiсцевостi.
Робота з шдприемцями мае взаемовигвдну основу: пiдприемцi отримують вигiднi умови ведення бiзнесу стосовно оподаткування, оформлення дозвiльних документiв, владш структури - шве-сторiв для реалiзацil iнфраструктурних та iнших проекпв. Також цей принцип передбачае син-хронiзацiю здiйснення основних реформ, що впли-вають на соцiально-економiчний розвиток сшьських територш, визначення прюритепв i узгодження дiй центральних, мюцевих органiв виконавчо! влади та оргашв мiсцевого самоврядування.
Ефективнiсть регулювання розвитку сшьських територш залежить ввд вибору та використання ме-ханiзмiв державного впливу на !х розвиток. Сто-
совно розвитку альських територiй автори видшя-ють pi3Hi групи MexaHÎ3MÎB: М.О. Барановський -eKOHOMi4Hi, iнституцiйнi, оргaнiзaцiйнi, фiнaнсовi [1, с. 241]; С.В. Киризюк - npaBOBi, aдмiнiстрaтивнi, економiчнi, оргaнiзaцiйнi, нaуково-методичнi Ta ш-формaцiйно-освiтнi [9].
Бiльш доцшьно видiляти двa основних ме-xarn3M^ aдмiнiстрaтивний (оргaнiзaцiйний) Ta еко-номiчний (ринковий). Лдмiнiстрaтивний включae сукупнiсть методiв, вaжелiв Ta iнструментiв, що 3a-безпечують безпосереднiй вплив держaви та еко-номiчний Ta соцiaльний розвиток сшьських територш. Це зaконодaвчо зaкрiпленi норми i нормa-тиви, стaндaрти, введення лiцензувaння, деклa-рувaння, квотувaння тa iнших видiв регулювaння рiзних видiв дiяльностi, a тaкож територiaльно-aдмiнiстрaтивний подiл з вщповвдним розподiлом повновaжень мгж основними суб'ектши влaди. Окремi aвтори видiляють шституцшний мехaнiзм, який нa нaш погляд, входить до склaду aдмiнiстрa-тивного.
1нструменти економiчного мехaнiзму - подaт-ковa, бюджетнa, iнвестицiйнa, кредитнa полiтикa -мaють нa метi зaпровaдження ринкового мехaнiзму сaмооргaнiзaцiï нa основi дотримaння бaлaнсу по-питу i пропозицп. Вiльний ринок у жоднiй кршт 3a-рaз не функцiонуe, оскшьки вiн обмежений певним впливом держaви нa процеси сaмооргaнiзaцiï, врa-ховуючи поставлен цiлi тa зaвдaння нaцiонaльноï полiтики. Вiдповiднi економiчнi iнструменти мa-ють бути зaконодaвчо зaкрiпленими тa перiодично переглядaтися зaлежно ввд CTa^ вiтчизняного тa свiтового ринков, нaцiонaльноï грошовоï одиницi, полiтичноï ситуaцiï тощо. Лдмiнiстрaтивний тa еко-номiчний мехaнiзми функцiонують не ввдокрем-лено, a в межaх едино1' нормaтивно-прaвовоï 6aî^ доповнюючи один одного.
Ha сьогоднi знaчнa кiлькiсть функцш i зaвдaнь щодо розвитку альсько1' мiсцевостi поклaденa нa оргaни мюцевого сaмоврядувaння - сiльськi рaди. Очевидно, необхвдно сприяти пвдвищенню ефек-тивносп ринкового мехaнiзму у сiльськiй мюце-востi тa посилити вплив держaви через оргaни дер-жaвноï влaди нa мiсцях - рaйоннi держaвнi aдмiнiстрaцiï. Ha нaш погляд, цей мехaнiзм мae пе-редусiм включaти тaкi методи i способи впливу:
1. Збшьшення прямого держaвного ф^нсу-вaння, що реaлiзуeться через бюджетш субсидiï aбо дотaцiï. 3a допомогою держaвного фiнaнсувaння держaвa виконуе свою основну функцш - зaдово-лення потреб громaдян у суспiльних блaгaх. У сiльськiй мiсцевостi це зaбезпечуеться через школи, дитячi сaдки, медичш зaклaди, пвдприем-ствa зв'язку, трaнспортну iнфрaструктуру, доступ до електропостaчaння тощо. Ц блaгa хaрaктеризу-ються тaкими якостями, як неконкурентнiсть тa не-вичерпнiсть. Держaвa зобов'язaнa зaбезпечити доступ громaдян до цих блaг, що знизить вaртiсть блaгa для кожно1' окремо1' людини тa сприятиме зро-стaнню зaгaльного суспiльного ефекту.
2. Розробга тa виконaння системи прогрaм-них i прогнозних докуменпв. Прогнози, плaни,
програми е необхадною умовою ефективного вико-ристання бюджетних коштiв та досягнення постав-лених цiлей. Цей метод впливу ефективний за будь-яко! моделi економiки: за планово! в и основу були покладенi директивнi плани рiзного строку вико-нання; за ринкових умов - прогнози, програми та шдикативш плани. Виконання запланованих за-ходiв - це iндикатор керованосп економiки та вiдпрацьованостi мехаиiзму державного управ-лiния. Тому, розробляючи так1 документи необидно передбачити контроль за виконанням та вра-ховувати наявнють матерiальних i фiнансових ре-сурсiв для реалiзацi! плаиiв, прогнозiв, програм [2].
3. Пiдвищення ефективносп функцiонувания ринкового механiзму, що передбачае проведення вiдповiдно! цiново!, податково!, швестицшно!, кре-дитно! полiтики. Держава зобов'язана проводити цiнову полiтику щодо щн на суспiльнi блага. Без державного регулювання цiна на певний вид то-варiв або послуг може бути вищою порiвияно з щною конкурентного ринку. Наприклад, регулю-ються щни на поштовий зв'язок у сшьськш мюце-востi, який е економiчно невигщним операторам, але мшмальний перел1к послуг якого е сустльним благом. Держава також мае регулювати цiни на хар-човi продукти шляхом обмеження коливань цiн з установленням !х меж. Щорiчно визначаеться обсяг квот на державнi закушвельш цiни на сшьськогос-подарську продукщю, що мае стимулювати сшьсь-когосподарськ пiдприемства до виробництва пев-них видiв продукцi!. Проте цi цши мають бути не нижчими за ринковi та гарантувати пщприемствам певний рiвень рентабельностi.
На вiдмiну вш об'ектiв iнфраструктури, виро-бничi пщприемства не можуть розраховувати на пряме державне фiнансуваиня, а повиннi отри-мувати пщтримку через iнвестицiйну полпику у таких формах: зб№шення обсягiв iнвестицiй держав-них пщприемств, введення прискорено! амортиза-цi!, стимулювання пiдприемств до реiнвестувания прибутку через змши в податковому законодавствi, введення пiльг для пiдприемств, що швестують у природоохороннi проекти, тощо. Таш пiльги мають отримати не лише пщприемства аграрного циклу, а й видобувш, переробнi пiдприемства, що працюють у сiльськiй мiсцевостi.
4. Формування ефективного мiсцевого са-моврядування у сшьськш мюцевосп. Основа мюце-вого самоврядування - робота сiльських та селищ-них рад, що мае таш цш: забезпечення реалiзацi! конституцшних прав громадян; створення умов для задоволення життево важливих потреб та законних штереав населення; розвиток мiсцево! демократп та громадянського суспiльства. Серед функцш i за-вдань, що загалом стоять перед мiсцевим самовря-дуванням - полiтичних, економiчних, соцiальних та еколопчних - на локальному рiвнi вiддаеться перевага соцiальним, а саме: задоволенню iнтересiв i потреб людей у сферi пращ, утриманню комунальних закладiв дошкiльно!, середньо! та спецiально! освiти, культури, охорони здоров'я; пщтримщ ма-лозабезпечених верств населення; забезпеченню
населення послугами закладiв торгiвлi, ресторанного господарства та побутового обслуговування, вщпочинку; забезпеченню саиiтарного благопо-луччя населення; пщтриманню законностi, правопорядку охорони прав, свобод i законних iнтересiв громадян та ш. Ефективне мiсцеве самоврядування мае формуватись "знизу-вверх". Йдеться передуам про максимальне залучення населення до учасп у розв'язаннi поточних проблем та визначенш перспектив на майбутне, а також про фшансування ос-новних видаткiв мiсцевого самоврядування [11].
Особливосп державного регулювання ро-звитку сiльських територiй полягають у реально юнуючш едностi !х основних структурних еле-ментiв: економiчно! баз^ соцiально! та екологiчно! сфер. Кожна iз загаданих сфер мае особливосп функцiонуваиия: економiчна база розвиваеться за економiчними законами та передбачае мак-симiзацiю прибутк1в пiдприемств; соцiальна сфера в умовах ринково! економiки не завжди комплексно розвиваеться та потребуе державно! п1дтримки, насамперед фiнансово!; еколопчна сфера зазнае значного негативного впливу передуам з боку тдприемств. Вадповадно для кожно! iз сфер визна-чено основнi функцi! державного регулювання. яш мають бути пов'язанi мiж собою та сприяти вико-нанню одна одно!, що дасть змогу отримати синер-гетичний ефект при проведенш вiдповiдно! державно! полиики.
Для обгрунтовано! характеристики таких скла-дових життедiяльностi населення сiльських тери-торiй як "як1сть життя" i "рiвень життя" доцiльним буде охарактеризувати деяш аспекти понятiйно-термiнологiчного апарату. На наш погляд, вдалий варiант узагальнення термiнiв, понять, категорiй, що зус^чаються в понятiйно-концептуальному полi дослщження якостi життя, запропоновано О.В. Машковою [15]. У запропоновану понятiйно-термшолопчну систему включено поняття в таких значеннях:
1. Суспшьство розумiеться як конкретна вторична система, функцiонувания яко! детермiнуе ви-никнення i розвиток потреб, !х змiст, певнi способи та форми !х задоволення.
2. Ресурси та обмеження е тими чинниками, через яш навколишне природне середовище бере участь у формуванш як1сть життя, впливаючи перш за все на споаб життя конкретного суб'екта.
3. Щд суб'ектом маеться на увазi конкретна особистють, група, територiальна спiльнота, якi е нолями певних цiнностей та потреб i як1, виходячи з наявних iнтересiв, цiннiсних орiентацiй здiйснюють вибiр "траекторi1" життевого шляху i формують одну з головних складових якосп життя - спосiб життя. Щннюна орiентацiя е життевою установкою, вона стосуеться таких сторш життя людини, як !! здатнiсть до вибору професи, друзiв, мiсця проживання, !! суспiльно! поведiнки тощо. Окрiм того, що щншсш орiентацi! мають визна-чальний вплив на формування потреб i способи !х задоволення (що в шнцевому результатi формуе певний споаб життя), вони зумовлюють i оцiннi дi! суб'екта в1дносно реалш, якостi свого життя.
1накше, об'ективш складовi якостi життя (доходи, житлово-комунальнi умови тощо) сприймати-муться по-рiзному залежно вiд штереав i цiннiсних орiентацiй суб'екта.
4. Складне й багатогранне поняття "споаб життя" включае сукупнiсть конкретних форм жит-тедiяльностi людей у певних об'ективних умовах (вах сферах громадського життя, працi, споживання, ввдтворення людини, керування й суспшьно-полпично! дiяльностi тощо). Спосiб життя визна-чаеться за допомогою ряду показнишв, характер-них для кожного виду д1яльносп й враховуючих 11 цшеспрямовашсть (мета й змiст дiяльностi), штен-сивнiсть (активнiсть), орiентованiсть (iнтереси). Очевидно, що в основi формування певного способу життя лежать потреби, як становлять першо-причину штереав суб'екта життедiяльностi.
Поняття "спосiб життя" не можна ототож-нювати з категорiею "якостi життя", адже перше покликане вiдповiсти на питання як влаштоване життя населення, iз яких компонентiв воно скла-дене i яке мiсце цi компоненти поадають в життi людини, а "яшсть життя" е категорiею що визначае здатшсть людини чи територiальноl спшьноти людей вiдповiдно до сформованого способу життя за-довольняти сво! потреби та iнтереси, i забезпечу-вати високий рiвень здоров'я, ввдтворення процесiв життедiяльностi та стiйкий розвиток. Отже, споаб та яшсть життя взаемопов'язаш причинно--наслвдко-вою залежнютю.
5. Рiвень життя - це комплекс умов функцюнування людини в сферi споживання, що виявляеться в масштабi розвитку потреб людей i ха-рактерi !х задоволення. Системоутворюючою основою при цьому виступають рiзноманiтнi людськ1 потреби, що виникають i реалiзуються в сферi споживання. Рiвень життя визначаеться також як по-казник, що характеризуе кiлькiсть i як1сть товарiв i послуг, як1 споживають у краш. Тому серед еко-номiчних дослвджень в галузi демографи, еко-номiки працi, сощально1 економiки та полтики зустрiчаемо саме поняття "рiвень життя", яке визначено як досягнутий на певний промiжок часу в суспiльствi рiвень задоволення рiзноманiтних потреб населення (не лише фiзичних, а й сощальних, iнтелектуальних, духовних, полиичних), включа-ючи реальнi економiчнi джерела та сощально-пра-вовi гаранти забезпечення якостi життя населення [15]. Методолог1я й методика сощально-еко-номiчних дослвджень добробуту також складалися й удосконалювалися в результатi тривалого й бага-тобiчного вивчення життевого рiвня родин за допо-могою породинних обстежень.
Рiвень життя розглядаеться у зв'язку з дiяль-шстю людини в сферi споживання, що лежить "за межами виробництва". Соцiально-економiчне поняття "рiвень життя" будуеться на синтезi й взаемозв'язку двох шших: "потреби" i "споживання" При такому трактуванш характер задоволення потреб людей мислиться не пльки як рiвень, але i як спосiб 1хнього задоволення. У реальнш дiйсностi рiвень життя характеризуеться системою двох груп показник1в: один з них - це умови життя
людей (детермшанти рiвня життя), шший - показ-ники поведшки людей у сферi споживання. Вони ввдбивають рiзноманiтнi людськ1 потреби, що фор-мують рiвень життя (домшанти рiвня життя), серед яких можна видшити наступний комплекс безпосе-редшх людських потреб вiдповiдно до головних сторш поведiнки людини в сферi споживання:
- пiдтримка життедiяльностi оргашзму й за-хист вiд зовшшшх впливiв природи (1жа, одяг, житло, включаючи предмети побуту й шфраструк-
туру);
- збереження й ввдновлення здоров'я;
- ввдпочинок (сон, розваги, дозвiлля);
- родина й продовження роду (догляд за дiтьми, навчання, фiзичне й моральне виховання);
- пересування (у зв'язку iз трудовою д1яль-нiстю й пов'язане iз задоволенням iнших потреб);
- споживання шформаци й обмiн нею (спшку-вання з iншими членами суспшьства), розвиток i вдосконалення особистостi ^зичне, моральне, квалiфiкацiйне, iнтелектуальне, естетичне).
I хоча деяш з дослiдникiв-економiстiв В.О. Мандибура, 1.1. Пронiна, С.О. Тридвд висловлюють думку, що категорiя '^вень життя" е системоутворюючою категорiею, яка змiстовно е бiльш широкою, шж категорil "добробут" та "яшсть життя" [14; 19; 22], е i таю дослвдження, що доводять зворотне. Зокрема висловлюеться думка, що поняття "якосп життя" мае об'ективний характер i е результатив-ним стосовно змiсту, вкладеному в термши "рiвень" i "спосiб життя".
6. Добробут населення розглядаеться як сфера життед1яльносп людей, пов'язана iз задоволенням !х матерiальних i духовних потреб на основi суспшьного виробництва. Рiвень добробуту зале-жить вiд розвитку виробництва й одночасно впли-вае на нього як у цшому, даючи йому iмпульс роз-ширення й росту, так i в конкретних виявах, тдко-ряючи його структуру об'ективно складним спiввiдношенням усiх елементiв комплексу сус-пiльних потреб. Розумiння добробуту як задоволення суспшьним виробництвом взаемозалежних матерiальних i духовних потреб дозволяе конструктивно використати результати його дослвдження при ршенш завдань щодо планомiрного розши-рення, розподiлу й споживання економiчних ре-сурсiв суспшьства.
Щдсумуемо, що до концепцil якосп життя вгт-чизняна наука прийшла через проблематику до-слiдження категорш "рiвень життя" та "спосiб життя", яш були еквiвалентами поняття "якосп життя" в зарубiжнiй лiтературi. У межах радянсько1 науки концепцiя якосп життя не набула розвитку як цшсний напрям досл1джень, хоча И фактичш складовi зустрiчалися в численних наукових роботах з дослщження урбашзацп, соцiальноl iнфра-структури, демографiчних процесiв i розвитку систем розселення, виконаних в межах географп населення, пiзнiше - географи сфери обслуговування, географil споживання тощо. У довоенний перюд в наущ СРСР увага зверталася перш за все на вироб-ництво; окремi соцiально-, медико-географiчнi
напрями, як теж розвивалися в цей час, були обме-жеш об'ективно, або через щеолопчш причини. Водночас у радянський сощальнш географи були дуже вагом1 здобутки у повоенш часи, як1 можна було б вважати i джерелами опрацювання категорй' якосп життя населения.
Вшзначимо, що незважаючи на постшне зрос-тання штересу до розробки концепци якосп життя населення, актив1зац1ю пошуку методичних тд-ход1в ощнювання якосп життя, доа е певна по-нятшна неузгоджешсть (це пщкреслюеться практично вама авторами) [14; 19; 22; 18] i ri аспекти проблеми, яш залишились поза увагою дослщнишв.
У реальнш дщсносп р1вень життя характери-зуеться системою двох груп показнишв: одна з них - це умови життя людей (детермшанти р1вня життя), шша - показники поводження людей у сфер1 споживаиия.
Як1сть життя населення - це певний стушнь однорщносп ознак середовища життед1яльност1 i характеристик репонального сощуму, що дозволя-ють йому вщгравати свою роль в сощально-еко-ном1чному розвитку краши.
Анал1з наукових праць з якосп та р1вня життя населення дозволив виявити складов!, яш най-частше застосовуються при його ощнщ на регю-нальному р1вн1: демограф1чн1 процеси, здоров'я, амейний стан, стан на ринку пращ, доходи, забез-печешсть житлом та його яшсть, забезпечешсть сощальною шфраструктурою, сощальна безпека та як1сть довшлля.
Висновки та перспективи подальших до-miджень. Ураховуючи розкрип вище функцп, зав-дання, принципи та мехашзми державного регулю-вання розвитку сшьських територш, можна сфор-мулювати поняття "державне регулювання розвитку сшьських територш" - як систему суб'ект-об'ектних вшносин, що мае на меп створення спри-ятливих умов для сощального розвитку як основи вщродження сшьських територш та складаеться з економ1чних i адмшютративних заход1в, яких вжи-вають правомочш державш установи та сусшльш оргаиiзацii в межах сшьських територш.
Необхшшсть державного регулювання альсь-ких територш в умовах багатоукладноi' економ1ки передбачае використання функцюнально-тери-торiальноi системи державного управлшня. Це дасть змогу забезпечити оптимальну взаемодш м1ж органами регiональноi влади, органами мюцевого самоврядування та держави.
Список лггератури
1. Барановський, М.О. (2009). Науков1 засади сусп1льно-географ1чного вивчення сшьських де-пресивних територш Украши: монограф1я. Шжин: ПП Лисенко ММ.
2. Бойко В.В. (2016). Напрями та засоби розвитку сшьських територш в контексп змщнення соцiально-економiчноi безпеки Украши. [Елек-тронний ресурс]-Режим доступу: http://lv.niss.gov.Ua/public/File/1/Monografia_Boyko. pdf
3. Бородша, О.М. (2008). Державна
пiдтримка агросфери: еволюцiя, проблеми: моно-графiя. ДУ «1н-т економiки та прогнозування НАН Украши, 264.
4. Важинський, Ф.А., & Галелюк, М.М. (2013). Ресурсний потенщал сiльських територiй. Науковi записки Львiвського унiверситету бiзнесу та права, (10), 284-287.
5. Важинський, Ф.А., & Колодшчук, А.В. (2010). Сутшсть i значения соцiально-економiчного розвитку сiльських територш. Науковий вюник НЛТУ Украши, 20(5).
6. Венгерська, Н.С. (2015). Сшьський розви-ток Украши в умовах евроштеграцп: проблеми та перспективи; Rural development of Ukraine under european integration process: problems and prospects. Науковий журнал Економiчний вюник Нащональ-ного прничого унiверситету; Научный журнал Экономический вестник Национального горного университета; Scientific journal Economic Bulletin of the National Mining University.
7. Газуда, Л.М., Ерфан, В.Й., & Газуда, С.М. (2015). Сшьський розвиток регюну.
8. Губещ Ю. (2008). Органи самоорганiзацii населення на селi як iнструмент мюцевого розвитку. Економiка Украши, (7), 84-91.
9. Киризюк С.В. (2007). Особливосл функцiонуваиия системи бюджетноi шдтримки аграрного сектора в Украшг Вiсник Харк. нац. техн. ун-ту сшьського господарства: Економiчнi науки. Харшв: ХНТУСГ, 143-149.
10. Куцмус, Н.М. Тенденцп розвитку сшьсь-ких територш в регюнальнш полiтицi £С: досвш для Украши. Економiка: проблеми теорп та практики: зб. наук. пр.-В, 375-383.
11. Лiсовий, А.В. (2007). Державне регулювання розвитку сшьських територш. К.: Ддя.
12. Люовий, А.В. (2007). Сталий розвиток сшьських територш: виникнення, сутнiсть, принципи. Економжа АПК, (4), 140-145.
13. Малк М.Й., Пулiм В.А. (2007). Концепту-альнi засади розвитку сшьських територш. Розвиток сощального катталу та локальних iнiцiатив у забезпечеш сiльського розвитку. Доповiдi Мiжнародного симпозiуму. Житомир : ДВНЗ ДАЕУ, 156-163.
14. Мандибура, В. (2009). 1деолопчна i об'ек-тивна складовi економiчноi «теорй' людського катталу». Економiчна теорiя, (1), 34-49.
15. Машкова, О.В. (2008). Суспшьно-гео-графiчне дослщження геопросторовоi неодно-рiдностi умов життeдiяльностi сiльського населення регiону (Doctoral dissertation, спец 11.00. 02 «економiчна та сощальна географ1я»/Машкова Ольга Вт^вна-О., 2008.-20 с).
16. Орлатий, М.К., Могильний, О.М., Ксено-фонтов, М.М., & Татусяк, С.П. (2007). Досвш управлшня розвитком сшьських територш у По-льщг Статистика Украши, (1), 84-90.
17. Павлов, О.1. (2009). Ольсьш територп як об'ект впливу консолiдованоi державноi полiтики. Ефективна економша, (3).
18. Прокопа, 1.В. Перехш до полiтики сiльсь-
кого розвитку як головна передумова подолання за-непаду села. 1В Прокопа [Електронний ресурс]: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnau/2008 -124/index.html.
19. Пронiна, I.I. (2002). Рiвень життя населения Украши: методи аналiзу та напрями шдви-щення. Автореф. на здобуття наук. ступ. канд. екон. наук.
20. Руденко, Л.Г., & Горленко, I.O. (2010). Проблеми вдосконалення регюнально! полiтики в Украш. Укранський географiчний журнал, (2), 2631.
21. Стегней, M.I. (2015). Еколопчш прiоритети
розвитку сiльських територш. Економжа та держава, (1), 17-21.
22. Тридвд, С.О. (2006). Оцшка рiвня та способу життя населення регiону (Doctoral dissertation, Харшвський нацiональний економiчний ушверси-тет).
23. Украши, З. (1877). Про державну пiдтримку сiльського господарства. [Електронний ресурс]-Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
24. Юрчишин, В. (2007). Формування i системна розбудова новггньо1 державно1 аграрно1 полiтики. Економiка Украши, (10), 4-14.
РОЛЬ СИТУАЦИОННОГО ПОЗНАНИЯ В СОВРЕМЕННОМ СОЦИАЛЬНО-ГУМАНИТАРНОМ ЗНАНИИ
Палагута В.И.
доктор философских наук, профессор, Национальная металлургическая академия Украины, заведующий кафедрой инженерной педагогики, Днепр
THE ROLE OF SITUATIONAL COGNITION IN MODERN SOCIAL AND HUMANITARIAN
KNOWLEDGE
Palahuta V.
Doctor of philosophical sciences, professor, National Metallurgical academy of Ukraine, Manager of department of engineering pedagogic, Dnipro
Аннотация
Рассматривается значение ситуационного знания для современного социально- гуманитарного познания, его историко-философские предпосылки, существующие подходы при его конструировании, процедуры его категоризации, соответствие критериям объективности, истинности и правдоподобности.
Abstract
The importance of situational knowledge for modern socio-humanitarian knowledge, its historical and philosophical prerequisites, existing approaches to its designing, procedures for its categorization, compliance with the criteria of objectivity, truth and believability are considered.
Ключевые слова: ситуационное познание; социальная реальность; позиция наблюдения; имманентный и трансцендентный наблюдатель; дискурсивные практики.
Keywords: situational knowledge; social reality; observation position; immanent and transcendental observe; discursive practices.
Актуальность. Нынешний социальный мир характеризуется постоянным процессом изменения и развития, или, выражаясь словами известного социального мыслителя З. Баумана, находится в состоянии перманентной «текучести» [4].
Для многих социально-гуманитарных наук на протяжении ХХ и начала XXI столетия сохраняет свою актуальность проблема изучения непрерывно трансформирующейся социальной реальности, включающей огромное множество социальных явлений и процессов, вовлеченных в непрерывное взаимодействие и бесконечные трансформации. Современное социально- гуманитарное познание предполагает множество социальных, социологических и социокультурных теорий и концепций, исследующих всю многогранность и динамику изменений современного социального мира. Результаты нынешнего изучения социальной реальности ориентированы на решение проблемы теоретического синтеза, опирающегося на разнородные теории, а
не на их конфликтное противостояние, как это происходило в недавнем прошлом. Тем самым, социально-гуманитарные теории не столько конкурируют между собой, сколько выступают как корреляты друг друга, исследуя различные, но порой соприкасающиеся и переплетающиеся области социальной реальности.
Поэтому, социально-гуманитарную реальность (человек всегда в ней присутствует), невозможно изучать без введения понятия уровней социального анализа, подразделяющих ее на микро-макро континуальные уровни и объективно-субъективные континуальные уровни, предполагающие динамическое взаимодействие между ними, что, в свою очередь, дифференцирует социальную реальность на множество различных подуровней. Наиболее сложной проблемой при изучении социальной реальности является выбор адекватной социально -гуманитарной парадигмы, учитывающей возникающие междисциплинарные синтезы различных
