CC BY
6
УДК 351.9 https://doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2021.U9
МО. ДУРМАН
Херсонський нацюнальний техшчний ушверситет
ORCID: 0000-0002-3775-205X О.Л. ДУРМАН
Херсонський нацюнальний техшчний ушверситет
ORCID: 0000-0001-7829-9944
СУТН1СТЬ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛ1ННЯ ТА ПРИНЦИПИ ЙОГО ЗД1ЙСНЕННЯ
В сmаmmi розглядаються питання управлтня кризовими ситуацями, що виникають в системах р1зного виду, насамперед в соцiальних системах, до яких вiдноситься держава. Тому в умовах постшних трансформацш сусniльно-nолiтичного ладу Украти актуальним е процес розробки та використання ефективних методiв i форм здтснення антикризових заходiв. Будь-яка со^альна система функщонуе i працюе в умовах певного ризику та невизначеностi. За умов нестабiльностi внутрiшнiх i зовшшшх умов рiвнi факторiв ризику та невизначеностi пiдвищуються i дiяльнiсть цiеi системи може виявитись неефективною i зумовити нову кризу. Оскшьки держава - це теж со^альна система, то кризи на нацiональному рiвнi можуть виникати в будь-якш крат на будь-якому етапi и розвитку i бути обумовленi як зовнштми, так i внутрiшнiми умовами.
Зусилля держави щодо антикризового управлтня повиннi зосереджуватися на пошуку шляхiв щодо максимального збереження i використання наявного науково-техтчного потенцiалу, людського капiталу, забезпечення соцiальноi пiдтримки реформ. Метою даноi статтi е прагнення до^дити та проаналгзувати поняття «антикризове управлiння» та визначити його основнi принципи.
В статтi проаналгзовано ргзш визначення поняття «антикризове управлiння», а також розглядаються етапи життевого циклу проектування, реалгзацИ та управлiння складних систем з точки зору антикризового управлiння та з разними аспектами державного управлiння. Держава, як соцiальна система, теж переживае ци^чний розвиток та спадання, тому процес управлiння соцiальною системою (державою) повинен бути завжди антикризовим.
Процес антикризового управлiння свiдомо вибудовуеться за критерiями рацiональностi, використання ресурав, максимально'1' ефективностi, економП часу. Головне завдання антикризового управлтня - вчасно виявляти, швидко вiдпрацьовувати можливi варiанти дш, обирати оптимальний варiант та ефективно запроваджувати його в дiяльнiсть системи, не допускаючи накопичення критичного рiвня криз. Тому найбшьш обтрунтованим е системне та комплексне використання доступного iнструментарiю антикризового правлтня з обмеженнями, що накладаються поточною ситуа^ею, нормативно-правовим забезпеченням та ресурсними обмеженнями. При цьому можливостi до застосування того чи iншого iнструментарiю державного управлтня (регулювання) залежать вiд типу економiчноi системи, яка береться за основу побудови соцiальноi системи (держави).
Ключовi слова: ци^чний розвиток та кризи, со^альна система, держава, антикризове управлтня, механгзми та iнструменти антикризового управлiння.
НА. ДУРМАН
Херсонский национальный технический университет
ORCID: 0000-0002-3775-205X ЕЛ. ДУРМАН
Херсонский национальный технический университет
ORCID: 0000-0001-7829-9944
СУЩНОСТЬ АНТИКРИЗИСНОГО УПРАВЛЕНИЯ И ПРИНЦИПЫ ЕГО ОСУЩЕСТВЛЕНИЯ
В статье рассматриваются вопросы управления кризисными ситуациями, возникающими в системах различного вида, прежде всего в социальных системах, к которым относится государство. Поэтому в условиях постоянных трансформаций общественно-политического строя Украины актуальным является процесс разработки и использования эффективных методов и форм осуществления антикризисных мер. Любая социальная система функционирует и работает в условиях особого риска и неопределенности. В условиях нестабильности внутренних и внешних условий уровни факторов риска и неопределенности повышаются и деятельность этой системы может оказаться неэффективной и вызвать новый кризис. Поскольку государство — это социальная система, то
кризисы на национальном уровне могут возникать в любой стране на любом этапе ее развития и быть обусловлены как внешними, так и внутренними условиями.
Усилия государства по антикризисному управлению должны сосредотачиваться на поиске путей максимального сохранения и использования имеющегося научно-технического потенциала, человеческого капитала, обеспечения социальной поддержки реформ. Целью данной статьи является стремление исследовать и проанализировать понятие «антикризисное управление» и определение его основных принципов.
В статье проанализированы различные определения понятия «антикризисное управление», а также рассматриваются этапы жизненного цикла проектирования, реализации и управления сложных систем с точки зрения антикризисного управления и с различными аспектами государственного управления. Государство, как социальная система, тоже переживает циклическое развитие и падение, поэтому процесс управления социальной системой (государством) должен быть всегда антикризисным.
Процесс антикризисного управления сознательно выстраивается по критериям рациональности, использования ресурсов, максимальной эффективности, экономии времени. Главная задача антикризисного управления - своевременно выявлять, быстро отрабатывать возможные варианты действий, выбирать оптимальный вариант и эффективно вводить его в деятельность системы, не допуская накопления критического уровня кризисов. Поэтому наиболее обоснованным является системное и комплексное использование доступного инструментария антикризисного правления с ограничениями, накладываемыми текущей ситуацией, нормативно-правовым обеспечением и ресурсными ограничениями. При этом возможности для применения того или иного инструментария государственного управления (регулирования) зависят от типа экономической системы, которая берется за основу построения социальной системы (государства).
Ключевые слова: циклическое развитие и кризис, социальная система, государство, антикризисное управление, механизмы и инструменты антикризисного управления.
M.O. DURMAN
Kherson National Technical University
ORCID: 0000-0002-3775-205X O.L. DURMAN
Kherson National Technical University
ORCID: 0000-0001-7829-9944
THE ESSENCE OF ANTI-CRISIS MANAGEMENT AND PRINCIPLES
OF ITS IMPLEMENTATION
The article considers the issues of crisis management that arise in systems of various kinds, primarily in the social systems to which the state belongs. Therefore, in the conditions of constant transformations of the socio-political system of Ukraine, the process of development and use of effective methods and forms of anticrisis measures is relevant. Any social system operates under conditions of certain risk and uncertainty. Under conditions of instability of internal and external conditions, the levels of risk factors and uncertainty increase and the activity of this system may be ineffective and cause a new crisis. Since the state is also a social system, crises at the national level can occur in any country at any stage of its development and be caused by both external and internal conditions.
The state's efforts in crisis management should focus on finding ways to maximize the preservation and use of existing scientific and technological potential, human capital, and social support for reforms. The purpose of this article is to explore and analyze the concept of "crisis management" and to define its basic principles in terms of public administration.
The article analyzes various definitions of "crisis management", as well as considers the stages of the life cycle of design, implementation and management of complex systems in terms of crisis management and various aspects of public administration. The state, as a social system, is also experiencing cyclical development and decline, so the process of managing the social system (state) must always be anti-crisis.
The process of crisis management is consciously built on the criteria of rationality, use of resources, maximum efficiency, time savings. The main task of crisis management is to identify in time, quickly work out possible options for action, choose the best option and effectively implement it in the system, preventing the accumulation of critical crises. Therefore, the most justified is the systematic and comprehensive use of available tools of crisis management with the restrictions imposed by the current situation, regulatory support and resource constraints. At the same time, the possibilities for the application of one or another tool ofpublic administration (regulation) depend on the type of economic system, which is taken as the basis for building a social system (state).
Key words: cyclical development and crises, social system, state, anti-crisis management, mechanisms and tools of anti-crisis management.
Постановка проблеми
Виникнення кризових ситуацш е характерним проявом для bcíx стадш життевого циклу будь-яко1 органiзованоï системи. Для запобiгання виникненню кризових ситуацiй доцiльно вчасно виявити причини i здiйснити заходи щодо ïx усунення. Тому в умовах постшних трансформацiй суспшьно-полiтичного ладу Украши актуальним е процес розробки та використання ефективних методiв i форм здшснення антикризових заxодiв в управлшш будь-якою системою.
Публiчне управлшня мае системний i iнституцiональний характер, де системо утворювальним чинником постають цшносп, цiлi та потреби колективу, громади та суспiльства. Iмовiрно, що сам процес управлiння може включати iдентифiкацiю чинник1в кризи, оцiнку кризи, управлшня кризами, а тому потрiбно дослщити цi показники, оск1льки криза визнаеться невiд'емною негативною властивiстю будь-якоï дiяльностi людини.
Зусилля держави щодо антикризового управлшня повинш зосереджуватися на пошуку шляxiв щодо максимального збереження i використання наявного науково-техшчного потенцiалу, людського капiталу, забезпечення сощально1' пiдтримки реформ.
Аналiз останшх дослвджень i публiкацiй
Дослiдження окремих аспекпв антикризового управлiння е предметом наукових пошушв таких дослiдникiв, як: авторський колектив пiд керiвництвом Н.С. Iвановоï [1] - в частинi дослщження економiчниx аспектiв антикризового управлiння в регюнальному вимiрi; С.К. Рамазанова, О.П. Степаненка, Л.А. Тимашово1' [2] - в частиш визначення методiв антикризового управлшня та пiдxодiв до ïx використання, Н.С. Мироново].' [3] - щодо дослщження концептуальних пiдxодiв до формування антикризових стратегiй у державному управлшш, Н.А. Антонюк [4] розглядала процеси та прогнозування та шструментарш антикризового управлiння нацiональною економiкою в умовах децентралiзацiï тощо. Проте певш аспекти антикризового управлiння в державноуправлшському вимiрi залишаються недостатньо вивченими.
Постановка завдання
Метою даноï статтi е прагнення дослiдити та проаналiзувати поняття «антикризове управлшня» та визначити його основш принципи з точки зору державного управлшня.
Виклад основного матерiалу дослiдження
Термiн «антикризове управлшня» введено в державноуправлiнську практику нашо1' краши не так давно, з початком реформування економiки Украши i ïï поступовим наближенням до переб^у ряду криз та замши ïx одна одною. При цьому, кризи украшсько1' економiки виникають як у вщповщь на свiтовi кризи (наприклад, кризи початку 2000-их рр.), так i внаслiдок переходу вщ директивно].' планово)! економiки до економiки вiльного ринку в умовах, коли управлшсьш структури до цього не готовь стану всебiчноï кризи. Щкавим видаеться також те, що так неспроможностi управлiння xарактернi в украшських умовах як для державного, так i для ринкового секторiв економiки. Це, вочевидь, показуе, що для виходу з кризи будь-яко1' сфери чи галузi управлiння потрiбен новий тип управлшських процесiв, той, який буде вiдрiзнятися вiд управлiння в стабшьних, звичних умовах. Загострення кризових явищ в Украïнi викликало потребу в антикризовому управлiннi, яке згодом отримало назву - антикризове.
Дослщження iсторiï економiчного i полiтичного розвитку багатьох краш сввдчать, що кризи i циктчшсть е невiд'емними характеристиками будь-якого процесу розвитку, а особливо актуальним стають пiд час проведення реформування тiеï чи iншоï сфери управлшня (економжа, адмшстративно-територiальний устрш, децентралiзацiя повноважень тощо). Невiдворотнiсть i неминучють перiодiв спаду i тдйому в розвитку рiзниx систем юнуе при будь-якому, навiть найуспiшнiшому, управлшш. Уа системи розвиваються циклiчно, тому процес управлшня сощальною системою повинен бути завжди антикризовим. При цьому можливосп до застосування того чи шшого iнструментарiю державного управлiння (регулювання) залежать в1д типу економiчноï системи, яка береться за основу побудови сощально1' системи держави [5].
Сощальна система - це складно-оргашзоване цшсне утворення, впорядковане i пов'язане з сукупшстю взаемо-визначених зв'язк1в мiж його елементами [6]. Розглядаючи соцiальну систему з точки зору державного управлшня та системного тдходу можна видшити ряд особливостей, яш притаманнi сощальнш системi:
1) цiлiснiсть, вiдносна завершешсть об'екта i його вiдносна едшсть;
2) наявнiсть внутрiшнix зв'язк1в;
3) наявшсть зовнiшнix зв'язк1в з шшими об'ектами та системами;
4) мае свою структуру, внутршню будову;
5) сощальна система як об'ект е вщносно автономною;
6) само-оргашзована i само-регульована система;
7) виконуе численш функцп;
8) сощальна система скерована на досягнення певного результату [7].
Основи загально! теорп розвитку складних систем описуе д1алектика, основи яко! закладеш Ф. Гегелем. Найчаспше тд розвитком розум1еться хвилепод1бна, циктчна змша як1сних характеристик системи в результат! накопичення критично! маси кшьюсних трансформац!й [8]. Грунтовно визначають суть розвитку укра!нсьш науковц!:
- як «процес росту, розв!й, розмах, розквгг, процв!тання, рух, х!д, поступ» [9];
- як «незворотна, спрямована, законом!рна зм!на матер!альних та щеальних об'ект!в; один !з загальних вид!в зв'язку» [10];
- як «процес, який передбачае пост!йне збереження динам!чно! р!вноваги через ц!леспрямоване використання наявного потенщалу та врахування умов зовшшнього середовища» [11];
- як «процес законом!рних зм!н, перех!д з одного стану в шший, б!льш досконалий; перехщ в!д старого яшсного стану до нового, в1д простого до складного, в1д нижчого до вищого» [12].
В теорп циктчного розвитку еволющя суспшьства розглядаеться не як прямолшшний рух до бшьш удосконаленого стану суспшьства, а як своерщний замкнутий цикл тдйому, розквиу 1 занепаду, що знову повторюеться в м1ру свого завершения [13;14].
В теорп складних систем етапи життевого циклу проектування, реал1заци та управлшня такими системами (до яких вщносяться 1 сощальш системи - держави та !х сощально-економ1чш комплекси) зазвичай розбивають на так1 етапи (рис. 1).
Проектування
Визначення специфкашй
1
ЛналЬ структур и
Реал1защя
Супроводження
Рис. 1. Етапи життевого циклу проектування, ре^зацп та управлшня складних систем
Джерело: [15]
На будь-якому з етатв може з'явитися додаткова шформащя чи нов1 знання про предметну область, що призводить до необх1дност1 вносити корективи, шод1 не лише на поточному, але й на будь-якому з попередшх етатв. Це робить процес розробки управлшського ршення посл1довно-цикл1чним. При цьому саме цикли можуть слугувати як джерелом невизначеносп (нев1дом1 термши початку та зашнчення, змшна сила зовшшшх та внутршшх збурень, надширока (слабко визначена) сфера впливу тощо), так 1, навпаки, слугувати джерелом прогнозовано! шформацп, оск1льки щось схоже було рашше 1 ми вже знаемо, яш мехашзми та шструменти управлшня привели до яких насладив, що можна використовувати для подолання кризи, а що тшьки буде !! поглиблювати. Саме на анал1з1 таких невизначеностей 1 розвивалися тдходи до започаткування антикризового управлшня як окремо! категорп управлшня. Проанал1зуемо деяк1 тдходи до визначення терм1ну «антикризове управлшня».
В. О. Василенко в сво!й науковш прац давав таке визначення антикризовому управлшш - це «управлшня, в якому передбачена небезпека кризи, анал1з !! симптом1в, заход1в щодо зниження негативних насладив кризи та використання !! фактор1в для позитивного розвитку» [16].
Л. О. Лпоненко тд антикризовим управлшням розум1е спешальне, постшно оргашзоване управлшня, нацшене на найбшьш оперативне виявлення ознак кризового стану та створення вадповадних передумов для його своечасного подолання з метою забезпечення вадновлення життездатносп окремого тдприемства, недопущення виникнення ситуацп його банкрутства [17].
Л. С. Ситник трактуе антикризове управлшня як систему управлшня, що спрямована на виршення задач штенсивного розвитку тдприемства завдяки мобшзаци та iнтенсифiкацiï вах ресурсiв у противагу екстенсивному розвитку [18].
А. Д. Чернявський тд антикризовим управлiння розумiе управлiння, здатне запобиати або пом'якшувати кризовi ситуацп', а також утримувати функцiонування оргашзаци в режимi виживання в перюд кризи i виходити з кризового стану з мшмальними втратами [19].
Ми ж пропонуемо розглядати антикризове управлшня як такий вид управлшня, при якому задiянi механiзми та iнструменти прогнозу кризи i мониторингу ïï розвитку, аналiзу природи кризи та, ймовiрно, застосування методiв зниження негативних наслiдкiв кризи. Це дасть змогу використовувати набуп результати для ухвалення, в майбутньому, управлiнських ршень, що дадуть бiльш стiйкий (сталий, прогнозований) розвиток в умовах обмежених ресурав (часових, матерiальних, фiнансових, людських тощо). Такий пiдхiд повнiстю корелюе iз прийняттям державноуправлiнських рiшень при виконанш певних функцiй держави, спрямованих на ïï розвиток як соцiальноï системи, або на виконання шших функцiй, як1 вiдповiдають державному управлшню.
Можливiсть антикризового управлiння (менеджменту) пов'язана з пошуком, вибором та реалiзацiею оптимальних шлях1в виходу з кризових ситуацш або пристосування до проблемних (передкризових) ситуацiй (як1 поки що не перейшли в розряд кризових). Так, О.В. Коваленко у свош робот всi проблеми антикризового управлшня розпод!ляе на чотири групи [20].
Перша група включае проблеми розтзнавання передкризових ситуацiй.
Друга група проблем антикризового управлшня пов'язана з методолопчними проблемами життедiяльностi органiзацiï. Ця група включае комплекс проблем фiнансово-економiчного характеру.
Проблематику антикризового управлшня можна уявити i в диференщацп технологiï' управлшня (третя група проблем). Вона включае в найзагальшшому розглядi проблеми мониторингу криз i розробку прогнозiв розвитку соцiально-економiчних систем, проблеми розробки управлшських рiшень.
Четверта група проблем включае конфлжтолопю i селекцiю персоналу, яка завжди супроводжуе кризовi ситуацп'.
Уважаемо, що такий шдхщ дае можливють адаптувати проблемнi моменти ухвалення управлшських ршень загального вигляду до потреб державного управлшня. У цьому випадку об'ектом управлшня буде не дiяльнiсть просто' людини, громадянина, а даяльшсть державного службовця чи посадовоï' особи мюцевого самоврядування. Тодi будь-як1 державноуправлшсьш рiшення будуть мати риси антикризових i дадуть змогу застосувати вщповщний антикризовий шструментарш швидше, нiж це було б за пнорування такого тдходу.
Сутнiсть антикризового управлiння визначають так! характеристики [21]:
- кризи можна передбачати, очжувати i викликати;
- до криз можна i необхщно готуватися;
- управлiння в умовах кризи вимагае шших методiв, досвщу i мистецтва, спецiальних знань;
- кризами можна управляти (спещальними даями 1х можна прискорювати, випереджати, вiдсувати, пом'якшувати 1х наслiдки тощо);
- управлшня процесами виходу з кризи здатне прискорювати щ процеси i мiнiмiзувати ïхнi наслiдки.
1снують р!зш стратегiï' антикризового управлiння. До них можна вщнести так1 стратеги, як:
- передбачення i попередження кризи, пiдготовка до ïï появи;
- очжування настання тку («зршосп») кризи для ïï подолання;
- протид!я кризовим явищам, уповiльнення процеав 1х виникнення;
- стабiлiзацiя ситуацп' за допомогою використання резервiв або залучення додаткових внутршшх та зовшшшх ресурсiв;
- створення умов для наступного усунення наслiдкiв кризи i разi ïï виникнення.
Важливим показником антикризового управлшня е його ефектившсть. На ефектившсть антикризового управлiння впливають так1 фактори [22] :
1. Професiоналiзм антикризового управлiння i спещальна пiдготовка. Професiоналiзм формуеться в ход! спещального навчання та цiлеспрямованого акумулювання досвщу. Саме тому антикризовим управлшцем (менеджером) неможливо стати, не побувавши в криз!.
2. Мистецтво управлшня, здобуте в процес! спецiальноï тдготовки, е особливо значущим чинником ефективносп антикризового управлшня. Тому для антикризового управлшня вкрай важливий психолопчний анал!з у вщбор! фах1вщв, як1 здатш реагувати i д!яти в екстремальних ситуащях.
3. Науковий анал!з обстановки, прогнозування тенденцш. Об'ективне бачення майбутнього, засноване на науково-обгрунтованому анал!з!, дозволяе постшно здшснювати мониторинг кризи.
4. Важливим фактором ефективносп антикризового управлшня е також корпоратившсть -особливий вид штеграци вах сшвробтгнишв, спрямований на досягнення мети д!яльносп оргашзаци, i готовшсть самовщдано працювати в кризових ситуащях.
5. Оператившсть i гнучшсть антикризового управлшня полягають у змiнi параметрiв такого управлшня вiдповiдно до умов кризово! ситуаци, доступних ресурсiв для управлiння.
6. Наявнiсть заранi пiдготованих стратегiй, програм та сценарив виходу iз криз. Таи документи при сво!й шдготовщ вже змiнюють саму сутнiсть управлшня, налаштовуючи його на антикризовий лад.
7. Система мониторингу кризових явищ та ситуацiй (у тому чи^ з використанням останнiх досягнень шформацшно-комушкацшних технологiй) е вкрай важливим фактором ефективносп антикризового управлiння. Це оргашзоваш дИ з безперервного постiйного визначення ймовiрностi i реальностi настання кризи для його своечасного виявлення i розпiзнавання. В державному управлiннi системи можуть бути реалiзованi у виглядi iнформацiйно-аналiтичних систем чи ситуацiйних кабшепв керiвника.
Процес антикризового управлiння свщомо вибудовуеться за критерiями рацiональностi, використання ресурсiв, максимально! ефективностi, економi! часу. Все вищевказане носить назву технологи антикризового управлшня, що зводиться до вибору i впровадження деяко! послщовносп, комбiнацi! форм, методiв, механiзмiв та шструменпв при розробцi управлiнського ршення, в тому числi й в державноуправлшськш практицi. При цьому в державному управлшш, на вiдмiну вщ економiки, на перед виступае не економiчна ефективнiсть, а, наприклад, збереження можливостi управлiння певною системою чи забезпечення справедливостi результатiв державноуправлiнських ршень при вiд'емнiй рентабельностi (великих затратах ресурав).
Технологiчну схему антикризового управлшня можна представити у виглядi восьми блоков (рис. 2) [2]. Спробуемо проаналiзувати цi блоки (етапи) з точки зору державного управлшня.
Рис. 2. Технолопчна схема антикризового управлшня
Блок 1. Створення спецiалiзовано! робочо! групи, дiяльнiсть яко! буде направлена на попередження кризово! ситуацi! чи лжшдащю Г! наслiдкiв в оргаш публiчно! влади (суб'ектi управлiння) чи в сферi його управлiння (серед об'екпв управлiння). Вона може складатися з персоналу цього органу i з працiвникiв, запрошених iз-зовнi лише на час кризово! ситуаци. Представники ще! групи повиннi знати предметну область дiяльностi суб'екта державного управлшня та його взаемодш з об'ектами управлшня, а також мати навички особиспсно! та групово! взаемодi!, стресостшшсть тощо. Керiвник (або лiдер ще! групи при !! неформальному утворенш) повинен додатково знати теорiю ризику, вмiти ухвалювати управлiнськi рiшення в умовах кризи i мати практичш навички ефективного управлiння в умовах ризику i невизначеностi.
Блок 2. Група може бути оргашзацшно видшена в окремий пiдроздiл в структурi органу публiчно! влади, проте на практищ вона оформлюеться як група тшьки при виникненнi кризи, а до того фахiвцi виконують сво! звичайнi посадовi обов'язки, проте перюдично проходячи вiдповiдну антикризову пiдготовку. Можливе iнформацiйно-аналiтичне вiдслiдкування моменту виникнення кризи. Якщо ситуацiя перебувае в «зош комфорту» або наближаеться до «зони кризи», тобто, вiдбуваеться штатне управлшня певною сферою, то система антикризового управлшня перебувае у вихщнш ситуаци -планування антикризових заходiв. Якщо е обгрунтоване наближення по дешльком параметрам до «зони кризи», то буде здшснено перехiд до блоку 3.
Блок 3. На цьому етат формуються i реал1зуються антикризовi державноуправлiнськi рiшення по взаемодi! iз вiдповiдною сферою управлiння (об'ектами управлшня) та поверненню !! до докризового стану. У цьому блощ слщ отримати всi доступну iнформацiю з метою !! анал1зу та визначенню, до якого iз заздалегiдь розроблених сценарив кризово! ситуацi! ми наближаемося. В нагодi тут можуть стати шформацшш системи пiдтримки ухвалення ршень, що мають можливiсть за допомогою вiдповiдних алгоритмiв «вiдсiкти» неважливу шформащю i запропонувати дек1лька альтернатив управлшських рiшень вiдповiдно до розроблених стратегш, програм, сценарi!в.
Блок 4. У четвертому блощ на 0CH0Bi запропонованих альтернативних ршень спецiальна робоча група вщбирае один або дешлька (на нашу думку, ix повинно бути не бшьше трьох) сценарпв та формуе план заxодiв i3 подолання кризи (систему реалiзацп управлшського рiшення). При цьому визначаються термши i конкретнi виконавцi кожного заходу, а також визначаеться доступнiсть тих чи шших необхщних ресурсiв. Вимоги до виконавщв i ресурсiв ми розглядали ранiше.
Блок 5. На цьому еташ теxнологiчноi схеми антикризового управлшня здшснюеться органiзацiя виконання плану заxодiв iз подолання кризи. Вони являють собою конкретнi дп в певнш послiдовностi, реалiзацiя яких дозволить досягти мети обраного антикризового сценарш (виxiд з кризи, пом'якшення ii наслiдкiв, «розмиття» кризово! ситуацп' у чай або просторi тощо). У випадку державного управлiння е додатковi обмеження, визначенi законодавством. Законодавство чггко визначае, як1 державноуправлiнськi рiшення можуть ухвалювати органи державно! влади, органи мюцевого самоврядування або ix посадовi особи в сво!й дiяльностi, у тому чи^ й при здшсненш антикризових заxодiв.
Блок 6. На наступному етапi оцiнюють результати виконання управлшських ршень (заxодiв з плану подолання кризи) за критерiями Индикаторами), як1 були визначенi в сценарп, обраному для подолання кризи. Якщо iндикатори показують, що криза подолана або е позитивна динамша, яка нас задовольняе, то вiдбуваеться перехщ на наступний етап. Якщо оцшка результатiв показуе, що криза продовжуеться i iснуе негативна динамiка ii розвитку, то вiдбуваеться повернення до блоку 4 i спецiальна робоча група повинна обрати шший сценарш подолання кризи або вщкоригувати поточний.
Блок 7. Тепер слщ перевiрити доцiльнiсть подальшоi реалiзацii плану заxодiв iз подолання кризи. У випадку л^щацп кризово! ситуацп' переходимо до наступного етапу. Якщо ж е тшьки позитивна динамiка щодо подолання кризи, то визначаються ключовi заходи, яш слiд продовжувати реалiзовувати, та необхщш для реалiзацii цих заxодiв ресурси.
Блок 8. На заключному етапi теxнологiчноi схеми антикризового управлшня розробляються заходи щодо прогнозування майбутшх кризових ситуацiй. Прогнозування дозволяе, якщо не уникнути кризово! ситуацп', то шдготуватися до неi i мiнiмiзувати ii наслiдки. Для органiв публiчноi влади це полягае у формуванш звiтiв про проведенi заходи з вказанням результативностi того чи шшого заходу, його своечасностi та витрачених ресурсiв, задiяниx виконавцiв тощо.
Отже, повертаючись до початку нашого дослщження, можна сказати, що держава, як i будь-яка iнша соцiальна система функщонуе i працюе в умовах певного ризику та невизначеносп. За умов нестабшьносп внутрiшнix i зовшшшх умов рiвнi факторiв ризику та невизначеносп шдвищуються i державне управлшня пею чи iншою галуззю суспшьних вiдносин може виявитись неефективним i зумовити нову кризу.
Висновки
Але кризовий стан не е фшалом дiяльностi системи. Навиъ коли криза настала, е можливють використовувати певний комплекс заxодiв, моделей i методiв, як1 можуть допомогти подолати ii i вiдновити ефективну дiяльнiсть. Цей комплекс е основою антикризового управлшня.
Головне завдання антикризового управлшня, в тому чи^ й державного, - вчасно виявляти, швидко вiдпрацьовувати можливi варiанти дiй, обирати оптимальний варiант та ефективно запроваджувати його в дiяльнiсть системи, не допускаючи накопичення критичного рiвня криз. Осшльки будь-яка соцiальна система (держава чи галузь управлiння) функцiонуе i розвиваеться в умовах внутрiшнix i зовнiшнix суперечностей, то управлiнський аналiз цих суперечностей е найважливiшою передумовою вибору й ухвалення ефективних управлшських ршень. А вибiр оптимального антикризового ршення е унiкальним в кожному конкретному випадку. Навить маючи стандартш (вже перевiренi на практицi i позитивно реалiзованi) набори рiзниx методiв, форм та iнструментiв антикризового управлшня, ми не можемо ix застосовувати, не перевiривши стшшсть в конкретнш ситуацп'.
Тому найбiльш обгрунтованим е системне та комплексне використання доступного шструментарш антикризового правлшня з обмеженнями, що накладаються поточною ситуацiею, нормативно-правовим забезпеченням та ресурсними обмеженнями.
Перспективи подальших дослiджень вбачаемо в необхщносп дослiдження i систематизацй' зарубiжного досвщу щодо принципiв i методiв антикризового управлшня в органах державноi влади, органах мюцевого самоврядування, а також в сферах, в яких вони здшснюють управлшня та регулювання.
Список використаноТ л^ератури
1. Антикризове управлiння економiчним розвитком регiонiв: колективна монографiя. / за ред. Н. С. Ьаново!.'. Кривий Рп. Вид. Р. А. Козлов, 2019. 226 с.
2. Рамазанов С. К., Степаненко О. П., Тимашова Л. А. Методи антикризового управлшня. Монографiя. Луганськ. Вид-во СНУ iм. В. Даля, 2004. 192 с.
3. Миронова Н. С. Концептуальт тдходи до формування антикризових стратегш у державному управлшш. Державне будiвництво. - 2007. - № 2. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeBu_2007_2_4
4. Антонюк Н. А. Антикризовi стратегiï та iнструментарiй управлiння нацюнальною економiкою в умовах децентралiзацiï. Науковий вюник Одеського нацiонального економiчного утверситету. - 2018. - № 4. - С. 13-32. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nv_2018_4_3
5. Дурман М., Дурман О. Економiчнi теорiï та державна регуляторна полiтика: механiзми та iнструменти реалiзацiï. Science and Education a New Dimension. Humanities and Social Sciences, VIII(37), I. 223, 2020 Feb. URL: https://seanewdim.eom/uploads/3/4/5/1/34511564/hum_viii_223_37.pdf. DOI https://doi.org/10.31174/SEND-HS2020-223VIn37-11
6. Baraldi C., Corsi G. Social Systems Theory. In: Niklas Luhmann. Springer Briefs in Education. Springer, Cham. 2017. 200 p
7. Robert D. Jr. «Systems Theory» URL: https ://scholarworks.wmich. edu/cgi/viewcontent. cgi?referer=https://www. google.com/&httpsredir= 1&article= 12 94&context=jssw.
8. Чернега, О. Б. Мiжнароднi стратеги економiчного розвитку: навч. посiбн. (2-е вид., оновл. i доп.). - Львiв: Магнолiя, 2009. - 346 с.
9. Новий тлумачний словник украшсько1' мови у 4-х томах / укладачi В. В. Яременко, О.М. Слшушко. К.: Акопiт, 2001. 911 с. Т. 4.
10. Фшософський енциклопедичний словник / За ред. В. I. Шинкарука. К.: Абрк, 2002. 742 с.
11. Яремко Л. А. Глобальна конкурентоспроможтсть репону: джерела конкурентних переваг. Репональна економiка. 2009. № 1. С. 51-58.
12. Большой экономический словарь / под ред. А. Н. Азрина. М.: Институт новой економики, 2004. 881 с.
13. Теори О. Шпенглера, А. Тойнбi та С. Хантшгтона. URL: http://moyaosvita.com.ua/kulturologia/teori%D1%97-o-shpenglera-a-tojnbi-ta-s-xantingtona/
14. Структурний функцiоналiзм соцюлоги Т. Парсонса i Р. Мертона. URL: https://studme.com.ua/184304175991/sotsiologiya/strukturnyy_iunktsionalizm_sotsiologii_parsonsa_mertona.ht m
15. Дурман О.Л. Застосування концепци електронного урядування при проектуваннi единого освггнього iнформацiйно-комунiкацiйного середовища. Держава та репони: науково-виробничий журнал. Серiя: Державне управлшня, № 2 (66), Запорiжжя. 2019. С. 50-56.
16. Василенко В. О. Антикризове управлшня тдприемством: навч. поабник. К. ЦУЛ, 2003. 504
с.
17. Лпоненко Л. О. Антикризове управлшня тдприемством: навч. поаб. К. Кт'в. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. 377 с.
18. Ситник Л. С. Органiзацiйно-економiчний мехатзм антикризового управлшня тдприемством. Донецьк. 1ЕП НАН Украши, 2000. 503 с.
19. Чернявський А. Д. Антикризове управлшня тдприемством: навч. поабник. К. МАУП, 2006.
256 с.
20. Коваленко О.В. Антикризове управлшня - запорука стабiльноï роботи тдприемства. Вюник Хмельницького нацюнального унiверситету. - 2011. - №2, Т.3. - С. 65-68.
21. Скопенко Н. С. Суттсть та основт етапи антикризового управлiння. Науковi працi Нацiонального унiверситету харчових технологш. - 2009. - № 31. - С. 81-84. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npnukht_2009_31_29
22. Манойленко О. Особливосп ранньо1' дiагностики та оцiнки ефективностi управлшських впливiв щодо попередження кризових явищ. Пiдприемництво, господарство i право. - 2007. - № 3. -С. 75-78.
References
1. Anti-crisis management of economic development of regions: a collective monograph. / ed. N.S. Ivanova. KrivoyRog. View. R.A. Kozlov, 2019. 226 p.
2. Ramazanov S.K., Stepanenko O.P., Timashova L.A. Methods of crisis management. Monograph. Lugansk. Published by SNU. V. Dalya, 2004. 192 p.
3. Mironova N.S. Conceptual approaches to the formation of anti-crisis strategies in public administration. Statebuilding. - 2007. - № 2. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeBu_2007_2_4
4. Antonyuk N.A. Anti-crisis strategies and tools formatting the national economy in terms of decentralization. Scientific Herald of Odessa National University of Economics. - 2018. - № 4. - P. 13-32. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nv_2018_4_3
5. Durman M., Durman O. Economic theories and state regulatory policy: mechanisms and tools of implementation. Science and Education a New Dimension. Humanities and Social Sciences, VIII (37), I. 223,
2020 Feb. URL: https://seanewdim.com/uploads/3/4/5/1/34511564/hum_viii_223_37.pdf. DOI https://doi.org/10.31174/SEND-HS2020-223VIH37-11
6. Baraldi C., Corsi G. Social Systems Theory. In: Niklas Luhmann. Springer. Briefs in Education. Springer, Cham. 2017. 200 p
7. Robert D. Jr. Systems Theory URL: https ://scholarworks.wmich. edu/cgi/viewcontent. cgi?referer=https://www. google.com/&httpsredir= 1&article= 12 94&context=jssw.
8. Chernega O.B. International strategies of economic development: textbook. manual (2nd ed., Updated and supplemented.). Lviv, Magnolia, 2009, 346 p.
9. New explanatory dictionary of the Ukrainian language in 4 volumes / compiled by Yaremenko V.V., Slipushko O.M. Kyiv, Akopit, 2001. 911 p. V. 4.
10. Philosophical encyclopedic dictionary / Ed. V.I. Shinkaruk. Kyiv, Abris, 2002. 742 p.
11. Yaremko L.A. Global competitiveness of the region: sources of competitive advantages. Regional economy. 2009. № 1. S. 51-58.
12. Large Economic Dictionary / Ed. A. N. Azrina. Moscow, Institute of New Economy, 2004. 881 p.
13. Theories of O. Spengler, A. Toynbee and S. Huntington. URL: http://moyaosvita.com.ua/kulturologia/teori%D1%97-o-shpenglera-a-tojnbi-ta-s-xantingtona/
14. Structural functionalism of the sociology of T. Parsons and R. Merton. URL: https://studme.com.ua/184304175991/sotsiologiya/strukturnyy_funktsionalizm_sotsiologii_parsonsa_mertona.ht m
15. Durman O.L. Application of the concept of e-government in the design of a single educational information and communication environment. State and regions: scientific and production journal. Series: Public Administration, № 2 (66), Zaporizhia. 2019. pp. 50-56.
16. Vasylenko V.O. Anti-crisis management of the enterprise: textbook. manual. Kyiv, CUL, 2003. 504 p.
17. Ligonenko L.O. Anti-crisis management of the enterprise: textbook. way. Kyiv, Kyiv. nat. trade and economy University, 2005. 377 p.
18. Sytnyk L.S. Organizational and economic mechanism of anti-crisis management of the enterprise. Donetsk. IEP NAS of Ukraine, 2000. 503 p.
19. Chernyavsky A.D. Anti-crisis management of the enterprise: textbook. manual. Kyiv, MAUP, 2006.
256 p.
20. Kovalenko O.V. Anti-crisis management - a guarantee of stable work of the enterprise. Bulletin of Khmelnytsky National University. - 2011. - №2, Vol.3. - P. 65-68.
21. Skopenko N.S. The essence and main stages of crisis management. Scientific papers of the National University of Food Technologies. - 2009. - № 31. - P. 81-84. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npnukht_2009_31_29
22. Manoilenko O. Peculiarities of early diagnostics and evaluation of the effectiveness of managerial in fluences on crisis prevention. Entrepreneurship, Economy and Law. - 2007. - № 3. - P. 75 78.
