CC BY
14
УДК 342.25:340.12(477) Л. С. Гулак
Навчально-науковий ктитут права та психологи Нащонального ушверситету '^bBiBCbra полггехшка",
канд. юрид. наук,
ст. викл. кафедри адмшстративного та iнформацiйного права
СУТН1СН1 ХАРАКТЕРИСТИКИ М1СЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
©ГулакЛ. С., 2014
Дослщжуються методологiчнi аспекти сутност мiсцевого самоврядування, його мiсце та роль у сусшльному життi. Проаналiзовано pi3Hi тлумачення i розумiння мкцевого самоврядування, а також розглянуто основш гiпотези причини виникнення у людей потреби для самооргашзаци.
Ключовi слова: мкцеве самоврядування, самоорганiзацiя, феномен влади, аспекти дослщження.
Л. С. Гулак
СУЩНОСТНЫЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ МЕСТНОГО САМОУПРАВЛЕНИЯ
Исследованы методологическе аспекты сущности местного самоуправления, его места и роли в общественной жизни. Проанализированы различные толкования и понимание местного самоуправления, а также рассмотрены основные гипотезы причины возникновения у людей потребности для самоорганизащии.
Ключевые слова: местное самоуправление, самоорганизащия, феномен власти, аспекты исследования.
L. S. Gulak
THE ESSENTIAL CHARACTERISTICS OF LOCAL SELF-GOVERNMENT
This article is devoted to research additional methodological aspects of the nature of local self-government, its place and role in society. The author made an analysis of different interpretations and understanding of local self-government and considered the main causes of the hypothesis in humans needs to self-organization.
Key words: local self-government, self-organization, the phenomenon of power, aspects of the study.
Постановка проблеми. Незважаючи на те, що майже ум дослщники вибирають за методолопчну базу Конститущю Укра1ни, Свропейську хартаю мкцевого самоврядування, закони Укра1ни "Про мкцеве самоврядування в Украш", "Про мiсцевi державш адмшктрацп", iншi нормативно-правовi акти, трактування i розумшня мiсцевого самоврядування залишаеться суперечливими. Рiзне тлумачення мiсцевого самоврядування перешкоджае проникненню у його справжню теоретико-правову природу, гальмуе розроблення прагматичних пiдходiв у його запровадженш, становленнi та розвитку.
Мета роботи - проаналiзувати методолопчш аспекти оргашзаци та функцiонування мкцевого самоврядування, яю потребують додаткового дослвдження, а також його сутнiсть, мкце, роль у суспiльному життi. Сьогодш, як i на початку запровадження мiсцевого самоврядування, цi питання залишаються дискусiйними.
40
Стан дослщження. Грунтовний аналiз праць вщомих учених дае пiдстави констатувати ввдсутшсть едностi у пiдходах щодо розумшня природи, рол^ мiсця органiв самоврядування в житгi сучасного укра!нського суспшьства.
У науковiй лiтературi увагу окресленим проблемам бiльшою чи меншою мiрою придiлено у працях В. Б. Авер'янова, Г. В. Атаманчука, М. Й. Байтша, I. Л. Бачило, I. П. Бутка, П. Ф. Гураля, I. М. Жаровсько!, М. М. Кобилецького, М. I. Коршенка, Б. П. КурашвЫ, В. В. Копейчикова, Б. М. Лазарева, А. I. Лук'янова, В. М. Марчука, В. Ф. Погс^лка, М. Ф. Сел1вона, Ю. О. Тихомирова, Ю. М. Тодики, О. Ф. Фрицького, М. В. Чорноголовюна та шших дослiдникiв.
Виклад основних положень. Мкцеве самоврядування в наукових працях переважно розглядаеться у контекста форм оргашзацп влади, здшснення управлшсько! дiяльностi, взаемостосунюв iз державою. Воно розглядаеться у рiзних аспектах, а саме: "...природа мкцевого самоврядування випливае з ...державного владарювання" чи "...мкцеве самоврядування за своею природою е децентралiзованою формою державного управлiння" [1, с. 300], це "одна з форм реалiзацп прав i свобод людини i громадянина" [2, с. 133] чи "здшснення виду публiчноl влади чи громадсько! влади..." [3, с. 32]; "елемент громадянського суспiльства" [4, с. 24-26] чи "найважливший принцип оргашзацп i функцiонування влади в суспiльствi i державi" [5]; чи "право теригс^ально! громади, яка складаеться з жителiв i iнтереси яко1 можуть не збтатися або суперечити загальнонародним iнтересам" (пор.: ст. 2.2, 4 закону Укра!ни "Про мiсцеве самоврядування в Украш") [6, с. 69]; "форма управлшня, за якого сустльство... мае право самостiйно вирiшувати питання внутрiшнього кер1вництва" чи "право державно! одинищ самостiйно вирiшувати питання внутршнього законодавства i управлшня..." [7, с. 1098].
Рiзнi уявлення про мкцеве самоврядування певною мiрою е ввдповвддю на запитання, чому його оргашзащя, запровадження та здiйснення ввдбуваеться в Украш швидше ту!тивно, хаотично, а не обгрунтовано i прагматично.
У ст. 3 Свропейсько! хартй мiсцевого самоврядування, ратифжовано! Верховною Радою Укра!ни, зафiксовано: "М!сцеве самоврядування означае право i спроможнiсть мкцево! влади в межах закону здшснювати регулювання i управлiння суттевою частиною державних справ, яю належать до 1! компетенцп, в iнтересах мiсцевого населення" [8, с. 41].
У площиш науково! проблеми (а не як ревiзування) слiд проаналiзувати таке визначення, оскiльки воно пропонуеться Радою Свропи як певний стандарт оргашзацп сучасного облаштування суспiльного життя i як будь-який стандарт потребуе адаптування до середовища свое! реалiзацп.
Мотивацiйним чинником реалiзацп стандарту е середовище його запровадження. Однак не завжди середовище готове сприйняти стандарт. Воно може бути шдиферентним до нього i навпъ вiдторгнути його. Для суспшьного середовища, де цей стандарт належить до тако! чутливо! сфери впорядкування сусп1льних вiдносин, як управлiння чи врядування, - це найбiльш характерно. Тому, коли йдеться про запровадження мкцевого самоврядування у сустльство, яке його не сприймае, не дозршо до нього, чи запроваджуеться насильно, очжувати позитивного результату е марними сждаваннями.
Iз визначення (ст. 3) випливае, що "правом" здiйснювати регулювання i управлiння частиною державних справ надшяеться "мiсцева влада". Про те, ким це право надаеться, у визначент не зазначено, та коли йдеться про "частину державних справ", зрозумшо, що вона надаеться державою. Якщо розглядати право на самоврядування у площиш причин його виникнення, то у цьому випадку воно швидше е дозвшьним, анiж природним. Характерною особливiстю "дозволу на право" е те, що вш (дозвш) не завжди враховуе готовнiсть суб'екта права щодо його реалiзацil. Ввдтак погамування потреби у правi на самоврядування самого суб'екта права стае проблематичним, оскшьки дозвiл "здiйснювати регулювання i управлiння суттевою частиною державних справ ... в штересах мкцевого населення" може бути передчасним i через те незатребуваним. Зате право, у якому в його суб'екта назрша потреба, вочевидь мае бшьшу ймовiрнiсть на реалiзацiю, адже збшаеться з його прагненнями. У цьому випадку право i потреба щодо його реалiзацil знаходяться у гармони.
41
Причинами незатребуваност права можуть бути як об'ективш, так i суб'ективт чинники. У цьому випадку необхiдно розглянути останнi iз них - суб'ективт, до яких можна зарахувати такий, як ввдсутшсть у суб'екта потреби щодо реалiзацп цього права. Йдеться про стан чи швидше готовтсть "мкцево! влади" (якщо саме вона, а не громада, е дiйсним суб'ектом цього права) скористатись правом здшснювати регулювання i управлiння. Тобто, якщо суб'ект права на самоврядування не мае потреби у ньому (самоврядуванш), то запровадження його "зовшшньою силою" (у цьому випадку державою) через насаджування надасть йому шшо! сутi.
Йдеться про двояку сутшсть самоврядування, за якою дослiдниками воно розглядаеться в управлшському та громадському аспектах. Основою "управлшсько!" сутностi самоврядування е парадигма тдпорядкування, пiдкорення, владарювання, а засобом здiйснення виступае влада з 11 мехатзмами примусу. Основою громадського аспекту самоврядування е постулати демократа!: рiвнiсть, справедливiсть i свобода, а замкть влади засобом його здшснення е iнiцiатива, самоорганiзацiя та сустльна самодiяльнiсть.
Згiдно з фшософським визначенням, самоорганiзацiя - це процес, упродовж якого створюеться, вiдновлюеться або вдосконалюеться органiзацiя складно! динамiчноl системи. Процеси самооргашзацл можливi тiльки в системах iз високим рiвнем складност i великою кiлькiстю елементiв, зв'язки мiж якими е не жорсткими, а iмовiрнiсними. Цi процеси здшснюються за рахунок iснуючих та утворення нових елементiв системи. Характерна особливють процесiв самооргашзацп - 1х цшеспрямовашсть та водночас природнiсть, спонтантсть: щ процеси, здiйснюючись за взаемоди системи iз зовнiшнiм середовищем, певною мiрою автономнi, порiвняно незалежнi вiд середовища [9, с. 591]. Проектування цього визначення на процеси самоврядування за умови, що суб'ектом права на мкцеве самоврядування е громада, ввдкривае перспективи бачення мiсцевого самоврядування насамперед як особливо! форми сшвкнування громади, а не як засобу управлшня нею.
Якщо ж органiзацiя самоврядування ввдбуваеться не як реалiзацiя потреби громади, а з шщативи держави, то сенс такого самоврядування дещо ввдмшний вiд того, де основою е засади самооргашзацп власника права i який найбiльше вiдповiдае його природним ознакам. Таке самоврядування швидше ввдповвдатиме поняттю "управлшня", а якщо зважити на причетшсть до його оргашзацп держави, то воно матиме ознаки державного управлiння, що не одне й те саме.
1з цього випливають кiлька узагальнень:
- визначення поняття мiсцевого самоврядування як сустльного явища мае мiстити у собi не тiльки "право i здатнiсть мюцево! влади здiйснювати регулювання i управлiння... в iнтересах мкцевого населення...", як це сформульовано у ст. 3 Свропейсько! хартп мкцевого самоврядування. Таке визначення е обов'язковою, але недостатньою умовою його здшснення. У такому трактуванш мкцеве самоврядування набувае тiльки статично! форми. Для надання йому динамiки потрiбно, щоб виконувалась ще й певна умова. Такою умовою повинна виступае потреба суб'екта цього права, якщо ним е мкцева влада (ст. 3 Хартп) у регулюванш i управлшт... в iнтересах мiсцевого населення i у самостiйному вирiшеннi питань мкцевого значення, якщо цим суб'ектом е громада. 1накше за вiдсутностi тако! потреби ввдбуваеться пiдмiна поняття природного права на дозвш для "мкцево! влади" чи громади виконувати вищезазначет функцil держави;
- за умови, коли право на мюцеве самоврядування е дозвшьним, а не природним, коли його оргашзащю i запровадження здшснюе переважно держава (що характерно для Укра!ни) - мiсцеве самоврядування набувае ознак швидше державного управлiння, шж самоврядування;
- визначенням поняття мкцевого самоврядування, за ввропейською хартаею мiсцевого самоврядування (ст. 3), передбачаеться, що суб'ектом права регулювати i управляти... е "мiсцева влада", у той час, як за Конститущею Укра!ни, цим суб'ектом права е теритс^альна громада. Рiзнi суб'екти права на мкцеве самоврядування по-своему впливають на характер його здiйснення. У першому випадку це е державницький характер, у другому - громадський. Однак, оскiльки органiзацiею i запровадженням його в Украlнi знову ж таки переважно займаеться держава, то де-факто воно теж мае державницький, управлшський, а не здшснюваний на самооргашзуючш основi громадський характер.
42
Виникаe запитання: Що e пpичиною виникнення потpеби y самооpганiзацiï гpомадян для самовpядyвання?
Iснye кiлька гiпотез ввдповвд на це запитання. Розглянемо тpи з них, вибip яких зyмовлений найсильнiшими пiдсвiдомими мотивацiйними чинниками поведшки людини.
Пеpша гiпотеза побyдована на пpипyщеннi, що цieю пpичиною e найвагомший для людини чинник матеpiального iнтеpесy, який pеалiзовyeться y фоpмi матеpiального достаткy та вимагаe додаткових пiльг i пpивiлеïв для pозвиткy.
фуга гiпотеза побyдована на пpипyщеннi, що пеpедyмовою чи пpичиною виникнення мкцевого самовpядyвания e феномен влади, яким певна категоpiя гpомадян хоче заволодгги i пpопонye деpжавi подшитися владою.
Тpетя гiпотеза побyдована на пpипyщеннi, що цieю пpичиною e пpагнення людини як колективноï ктоти фоpмyвати i впоpядковyвати сyсиiльнi ввдносини на засадах iнiцiативи, самооpганiзацiï та сyспiльноï самодiяльностi з дотpиманиям спpаведливостi, piвностi i свободи.
Пеpше пpипyщення концептyально можна pозкpити y певтй логiчнiй послiдовностi. Пpиpодно пpитаманне людиш задоволення матеpiальних потpеб поpоджye вщповвдний матеpiальний iнтеpес, який pеалiзовyeться y фоpмi матеpiального достаткy (кошти, майно, неpyхомiсть) i фоpмye (пpобyджye) присут^ вiд наpоджения y кожного пpиpодне вiдчyття незалежностi вiд оточуючих обставин. Ввдчуття незалежностi як моpальна сyбстанцiя може набyти pеальних ознак за наявност економiчноï незалежностi. Отpимати екожмчну незалежнiсть вiд деpжави неможливо, оскшьки iнститyт деpжави iснye на вiдpахyвання вiд дiяльностi сyб'eктiв пiдпpиeмництва i деpжава швидше пpагне ni вiдpахyвання збiльшyвати, анiж зменшyвати, чим посилкю цю залежнiсть.
Боpотьба yособленого сyб'eкта пiдпpиeмництва за свою економiчнy незалежшсть вiд деpжави, вiдстоювания (захист) ввд неï pезyльтатiв pеалiзацiï матеpiального iнтеpесy - нажитого майна, коштiв, неpyхомостi - поpоджye i фоpмye осо6ливу фоpмy спiвiснyвания деpжави та власника матеpiального достатку, яка зводиться до надання останньому певних соцiальиих пшьг i пpивiлеïв.
Отже, згiдно з пеpшою гiпотезою, пеpедyмовою виникнення мкцевого самовpядyвания вистyпаe матеpiальний iнтеpес, а його суттстю e ствоpения особливоï фоpми спiвiсиyвання матеpiальноï (майно громадян) та фiскальноï (деpжава) сyбстанцiï.
Однак пpисyтнiсть у пеpедyмовах виникнення самовpядyвання iнститyтy деpжави пiддаe сyмнiвy цю гiпотезy, оскiльки з iстоpичних дослвджень вiдомо, що подiбний до самовpядного укладу сyспiльних стосyнкiв був ввдомий значно pанiше, нiж виникла деpжава як оpганiзацiйно-владний iнститyт. Тому матеpiальний iнтеpес як вpоджена яюсть кожноï людини хоча i вистyпаe дieвим стимулом фоpмyвания та pyшiйною силою yсiх сyспiльно-економiчних вiдносин, все ж не можна заpахyвати до пpичин виникнення мiсцевого самовpядyвания. Вш вiдiгpавав i вiдiгpаe важливу pоль в еволюцiï мiсцевого самовpядyвания швидше на стадп становлення i pозвиткy, нiж на стадiï його заpодження. Це насампеpед стосyeться пеpiодy легалiзацiï мiсцевого самовpядyвания як сyспiльного явища, що в пеpiод сеpедньовiччя ввдбулося у фоpмi магдебypзького пpава, коли шститут деpжави набув становлення i pозвиткy.
Дослiдники магдебypзького пpава пеpеважно сходяться на дyмцi, що пpичиною виникнення самовpядyвания e економiчне пiдIpyнтя, а його легалiзацiя сyиpоводжyвалась сощальним иpогpесом. Так, вiдомий польський ютсфик С. Кутшеба вважав, що запpовадження магдебypзького иpава, себто легалiзацiï мкцевого самовpядyвания, e колосальним пpогpесом для Польщ^ а пpичииy його виникнення також вбачав в економiчномy шдфунл pозвиткy кpаïни [lO, с. 29]. Дослвдниця Т. Гошко до економiчноï додаe полiтичиy пpичинy виникнення магдебypзького пpава i вважаe, що "...без екож^чного пiдIpyнтя магдебypгiя не ^ижилась би в yкpаïнських мiстах, однак без пеpеслiдyвання полiтичних iнтеpесiв польський ypяд не виявляв би та^ активностi щодо iсиyвания мiст на шмецькому ^ав^' [ll, с. 24].
Дослвдження цих автоpитетних наyковцiв дають тдстави пpипyскати, що матеpiальна субстанщя спpичииила швидше не виникнення самовpядyвання як явища, а стала ^ининою його
43
узаконення, тобто причиною упорядкування вiдносин мiж державою i вже iснуючою де-факто формою кнування громади на певному адмшктративно-теритс^альному утвореннi. Подальше вiдслiдковування розвитку ввдносин iнститутiв самоврядування i держави в контекста упорядкування суспшьних вщносин дае пiдстави для iншого припущення, що саме матерiальний чинник у формi власностi та оргашзацп ll захисту став причиною трансформування мкцевого самоврядування як органiзацiйного iнституту в оргашзацшно-владний iнститут - державне управлшня. Така гiпотеза у цьому дослвдженш не мае продовження, оскiльки потребуе глибшого вивчення, проте в подальшому буде використана при формуваннi розширено! концепцп ресурсш гарантування мiсцевого самоврядування.
Друга гшотеза перегукуеться з першою i побудована на припущеннi, що передумовою/причиною виникнення самоврядування е феномен влади. У цш роботi не передбачено дослвдження генези влади та аспекта ll здшснення. Пропонуеться взяти за аксюму, що прагнення отримати владу, навiть не державну, а просто владу, у будь-яких ввдносинах е природним, iнстинктивним потягом кожно! людини. Влада манить усiх, ll тколи не бувае забагато - це щншсть, яку усi прагнуть, за яку постшно точиться боротьба. Здшснюючись, вона по-рiзному впливае на свш суб'ект i об'ект, чим породжуе упереджене ставлення одного до шшого. Попри те, единий чинник, що роз'еднуе i об'еднуе !х одночасно, - це прагнення заволодгги нею. Тобто ця гiпотеза вiдрiзняеться вiд попередньо! тим, що за першопричину виникнення самоврядування виставляеться не субстанщя матерiального iнтересу, а природне бажання людини владарювати над шшими. Саме таке бажання i прагнення спонукае людей (певну категорго) до розподшу державно! влади та через делеговаш вiд держави повноваження впливати на сво!х спiвгромадян i в такий спосiб задовольняти свое природне бажання владарювати. Зпдно з щею гiпотезою наявнiсть у мiсцевому самоврядуванш чинника влади надае йому бшьше управлiнського, анiж побудованого на потребi самооргашзацп громадян громадського спрямування. Однак владний чинник викликае сумнiв щодо першопричини виникнення i формування природно! сутностi самоврядування, оскiльки апрiорi виключае у ньому засади самооргашзацп. Отже, поняття державно! влади, яка так чи шакше здiйснюеться через засоби примусу, не е адекватним поняттю самоврядування, оскiльки засобом здiйснення останнього е добровiльна самоорганiзацiя, а не примусу.
Третя гшотеза передбачае, що причиною виникнення потреби у самоврядуванш е уже згадуване природне прагнення людей як суспшьних ктот до об'еднання з метою протистояння силам природи та урегулювання в процеи цього об'еднання мiжособових та суспшьних вщносин на засадах шщативи, самооргашзацп i суспшьно! самодiяльностi з дотриманням загальнолюдських цiнностей рiвностi, справедливостi та свободи. До того ж треба зауважити, що потреба у такому об'еднанш виникла на ввдтинку еволюцп суспiльних вiдносин, коли не було ще виражено! диференцiацi людей за матерiальною i соцiальною ознакою та не кнувало ще iнституту держави з !! системним суспiльним явищем - державним управлiнням. Це ознака того, що прототип сучасного самоврядування виник набагато ранiше, нiж державне управлiння, i основою його виникнення е таю постулати, як демократая: шщатива, самоорганiзацiя, самодiяльнiсть, рiвнiсть, справедливкть i свобода.
Зважаючи на iсторичний та археолопчний аспекти дослiджень, що розглядають перюд зародження та оргашзацп поселень [12, с. 46], враховуючи кторичний досвiд розвитку суспiльних процесiв, можна також стверджувати, що у суспшьних ввдносинах постулати демократа! почали споввдуватись з часу завершення еволюцiонування людини у сввдому iстоту i вiдтодi !х присутнiсть у суспiльних процесах стала потребою, яка дае змогу людиш реалiзувати насамперед свою пдшсть як вроджену якiсть, що вiдрiзняе !! вiд усiх iнших живих iстот. На вiдмiну вiд шстинктивних чинникв матерiального iнтересу i влади, що розглядались у двох попередшх гшотезах, гiднiсть людини е виразником ll ego (лат. "я") i за будь-яких обставин завжди прагне до свое! реалiзацil. Ситуативно !! можна на якийсь час сввдомо подавити або просто принизити, та жодною мiрою !! неможливо витравити як субстанщю психiки людини. Прагнення реалiзувати людську гiднiсть так само ввдбуваеться i в процесах врегулювання суспiльних вiдносин та органiзацil свое! життедiяльностi. Воно е природною спонукою витребування у цих процесах постулата демократа!,
44
яю е заж^жними засобами у застосуванш несумiсних iз поняттям гiдностi i притаманних державному управлiнню засобiв, таких як тдкорення, примус, владарювання. Формою реалiзацil тако! оргашзаци життедiяльностi i виступае самоврядування.
Висновки. Реалiзацiя матерiального iнтересу, можливiсть отримати владу (йдеться про державну владу) переважно залежать вщ збiгу багатьох об'ективних умов, тсда як гiднiсть людини потребуе свое! реалiзацil постiйно, незалежно ввд об'ективних умов чи суб'ективних обставин. Порiвнюючи три вищенаведенi гiпотези виникнення потреби у прототипi теперiшнього самоврядування, можна з певним ступенем ймовiрностi стверджувати, що з часу завершення еволюцiонування людини у свiдому ктоту, найвiрогiднiшою причиною виникнення тако! потреби е аргумента, наведенi у третш гiпотезi.
1. Шаповал В. Суттсть мiсцевого самоврядування (питання теори) /В. Шаповал //Мiсцеве самоврядування: 10 роюв здобутюв / за ред. М. Пухтинського. — К. : Атжа, 2002. — С. 300. 2. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций / Г. В. Атаманчук. — М.: Юридическая литература, 1997. — 351 с. 3. Сушинський О. I. Мiсцеве самоврядування в Укра1т: концептуальш засади статусу та дiяльностi виконавчих оргатв: монографiя / О. I. Сушинський. — Львiв: Афша, 2003. — 167 с. 4. Борденюк В. Деяю аспекти спiввiдношення мiсцевого самоврядування, держави i громадянського сустльства в Укра1ш / В. Борденюк // Право Украши. — 2001. — № 12. — С. 24—26. 5. Куртний С. Комунальне управлтня: ознаки, принципи, поняття / С. Куртний // Право Украши. — 2003. — № 12. — С. 15. 6. Орзiх М. Мiсцеве самоврядування в незалежнш Укра1т: десятирiччя досягнень та прорахунюв / М. Орзiх // Мiсцеве самоврядування: 10 роюв здобутюв / за ред. М. Пухтинського. — К.: Атжа, 2002. — С. 69. 7. Великий тлумачний словник сучасног укратськог мови /уклад. i гол. ред. В. Т. Бусел. — Кшв — 1ртнь: ВТФ "Перун ", 2002. — С. 1098. 8. Принципи Свропейськог харти мiсцевого самоврядування: навч. поЫб. / М. Птцик,
B. Кравченко, Е. С. Моньйо та т. — К., 2000. — С. 41. 9. Философский энциклопедический словарь / гл. ред.: Л. Ф. Ильичев, П. Н. Федосеев, С. М. Ковалев, В. Г. Панов. — М.: Советская энциклопедия, 1983. — 840 с. 10. Кутшеба С. Очерки истории общественно-государственного строя Польши /
C. Кутшеба. — СПб., 1907. — С. 29. 11. Гошко Т. Ю. Нариси з кторп магдебурзького права в Укра1ш (XVI — початок XVII ст.) / Т. Ю. Гошко; наук. ред. Я. Дашкевич. — Львiв: Афта, 2002. — 254 с. 12. Вiдейко М. Ю. Тритльська цивтзащя / М. Ю. Вiдейко. — К.: Академперiодика, 2002 — 184 с.
45
