CC BY
36
УДК 342.237.17
О. А. Марушш
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка", аспiрант кафедри адмшстративного та iнформацiйного права
СУТН1СТЬ ЗАКОННОСТ1 У СФЕР1 ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛ1ННЯ
ТА ГАРАНТ1Й ÏÏ ДОТРИМАННЯ
© Марушш О. А., 2015
З'ясовано змкт i суть 3aKOHHOCTi у сфер1 державного управлiння, що мае важливе значення в умовах сьогодення, адже побудова правово'1, демократично'1 держави, що е одним Ï3 першочергових завдань формування i змщнення державност в Украïнi, пов'язана насамперед 3i змiцненням законностi i державно'1 дисциплши.
Ключовi слова: законнiсть, справедливiсть, державне управлшня, демократiя, правова держава, гаранты законность
А. А. Маруший
СУЩНОСТЬ ЗАКОННОСТИ В СФЕРЕ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ И ГАРАНТИЙ ЕЕ СОБЛЮДЕНИЯ
Определены содержание и суть законности в сфере государственного управления, что важно в современных условиях, поскольку построение правового демократического государства является одной из первоочередных задач формирования и укрепления государственности в Украине, связана прежде всего с укреплением законности и государственной дисциплины.
Ключевые слова: законность, справедливость, государственное управление, демократия, правовое государство, гарантии законности.
O. A. Marushiy
ESSENCE OF LEGALITY IN PUBLIC ADMINISTRATION WARRANTIES AND ITS COMPLIANCE
The article is devoted to clarifying the content and essence of legality in public administration, which is important in today's conditions, because the construction of legal, democratic state that is one of the priorities of the formation and strengthening of statehood in Ukraine, related primarily to the strengthening legality and state discipline.
Key words: legality, justice, governance, democracy, rule of law, guarantee law.
Постановка проблеми. Становлення i розвиток правовой демократично!' держави неможливi без укршлення та удосконалення правово! основи вшх сфер державного та громадського життя. Саме тому упродовж останшх роюв законодавчi та виконавчi органи державно! влади Украши здшснювали активний правотвiрний процес, результати якого передбачали докоршне полшшення правового регулювання вшх сфер життeдiяльностi суспшьства.
У Конституци Укра!ни зазначено, що органи державно! влади, органи мюцевого самовря-дування, посадовi особи, громадяни та !хш об'еднання зобов'язанi дотримуватись Конституци Украши та закошв. Отже, законнють передбачае суворе i обов'язкове дотримання закошв i шдза-конних нормативних акпв усiма суб'ектами права: державними органами, громадськими оргаш-зацiями, посадовими особами та громадянами, вона поширюеться на вс сфери суспiльного життя.
У контекстi сучасних державотворчих процешв, коли Укра!на усвiдомлено i твердо зробила вибiр на користь штеграцп в Свропейський Союз, про що свщчить Договiр про асоцiацiю, дослщження законностi у сферi державного управлшня вiдiграе надзвичайно важливу роль.
Аналiз дослiдження проблеми. Значний внесок у виршення методологiчних, органiзацiйних та правових аспекпв проблеми забезпечення законностi зробили таю вчеш, як В. Б. Авер'янов, О. М. Бандурка, Ю. П. Битяк, В. Т. Бшоус, В. В. Богуцький, I. Л. Бородш, I. П. Голоснiченко, Р. А. Калюжний, В. К. Колпаков, А. Т. Комзюк, П. П. Михайленко, О. М. Музичук, В.Л. Ортинсь-кий, О. I. Остапенко, В. П. Петков, О. П. Рябченко, М. Ф. Селiвон, О. В. Серьогш, С. С. Сливка, М. П. Стрельбицький, Л. М. Стрельбицька, I. К. Туркевич, О. Ф. Фрицький, К. Ф. Шеремет, О. М. Якуба, Х. П. Ярмаю, С. М. Яровий та ш.
Зазначимо, що питання, пов'язаш iз застосуванням та реалiзацiею принципу законносп у спецiальнiй лiтературi (А. М. Колодш, А. Ю. Олшник [1], П. М. Рабiнович, М. I. Хавронюк [2]), розглядали з рiзних позицiй: як метод здшснення державно! влади, полiтико-правовий режим, елемент демократа, соцiальний стан, умови здшснення правопорядку, основний принцип дiяльностi державних оргашв i посадових осiб тощо. Водночас у недавньому минулому вггчизняна юридична наука аналiзувала законнiсть насамперед з позицп вимоги загально! поваги до закону й обов'язкового його виконання вшма суб'ектами права. Забезпечення законносп зводилося переважно до роботи контрольно-наглядових i правоохоронних оргашв: виявлення порушниюв правових припишв та !х подальшого покарання. Суд же розглядався як правоохоронний орган, а не орган правосуддя, що гарантуе захист прав i свобод громадян. У цьому випадку вимога законносп поширювалася лише на громадян, а також оргашзацп та органи, що безпосередньо реалiзують сво! права i обов'язки. Натомють, дiяльнiсть органiв, що забезпечують правове регулювання, знаходилася поза !! змiстом.
Метою цiе! статтi е дослщження важливо! категорi! "законнють" у сферi державного управлiння, яке в сучасних умовах все бшьше набувае характеру тако! дiяльностi, яка теоретично мае випереджати суспшьно-юторичну практику, вщповщати законам об'ективного свiту, визначати межi та можливостi управлiння.
Виклад основного матерiалу. Передусiм слiд зазначити, що законнють е основою державно! дисциплши в усiх органах державно! влади. Отже, точне слщування законам та шшим виданим вiдповiдно до них i для !х виконання нормативним актам визначае стрижень державно! дисциплши. Важливе значення i мюце законносп пов'язане з тим, що вона надае можливють правовими засобами втшювати в життя полггику влади, охороняе права та штереси державних i громадських органiзацiй, права та штереси громадян, як охороняються законом, передбачаючи свiдоме та обов'язкове дотримання i всiма установами та органiзацiями, i всiма членами нашого суспiльства закошв та шших нормативних актiв [3, с. 32].
Змют законностi складають три елементи:
1) наявнiсть у суспшьсга та державi правового законодавства (тобто дiючi закони виражають право, правовi принципи, правовi iдеали вшьного демократичного суспiльства i правово! держави);
2) здшснення, реалiзацiя законiв у дiях посадових осiб органiв держави та влади, мюцевого самоврядування i громадських об'еднань - i тих, як за законом повиннi забезпечувати громадян та шших ошб наданими !м правами i свободами, i тих, хто за законом повинен захищати права i свободи у випадку !х порушення;
3) ефективний юридичний захист дп законiв, якому належать державний контроль i нагляд за дiею законiв, а також система шдивщуального захисту з боку громадян та шших ошб сво!х прав i свобод, законних штерешв. Нормативну основу законностi становить право [4, с. 6].
Законнють означае iдею, вимогу i систему (режим) реального вираження права в законах держави, у законотворчосп та шдзаконнш нормотворчосп. Законнiсть передбачае:
- наявнють реальних i обов'язкових гарантш прав i законних iнтересiв громадян. Недопу-щення будь-яких проявiв свавшля;
- суворе та обов'язкове дотримання закошв, рiшуче припинення порушень права, вщповь дальнiсть за правопорушення;
- здшснення всiх державних владних функцш вiдповiдно до закону, а також шдзаконнють будь-яко! соцiально значущо! дiяльностi. Звiдси - основнi вимоги законносп, найважливiшими з-помiж яких е: загальнообов'язковють права, рiвнiсть усiх перед законом, обов'язкова вщповь дальнiсть за кожне вчинене правопорушення [5, с. 34, 35].
Загальнообов'язковють права означае загальну необхщнють виконувати закони держави. Закони е обов'язковими для вшх i повинш дотримуватись ушма без винятку.
Гарантами законностi в демократично-правовiй державi виступають умови i засоби, що забезпечують дотримання законiв. До них належать: соцiально-економiчна полiтика та юридичш гарантп, зафiксованi в Конституцп Украши та iнших законодавчих актах.
Слщ зазначити, що гарантп законностi - це система засобiв, за допомогою яких у суспiльному життi впроваджуеться, охороняеться та у випадку порушення, вщновлюеться законнiсть. Видами загальносоцiальних гарантш законносп е: економiчнi, полiтичнi, щеолопчш.
Необхiдно наголосити на тому, що для забезпечення гарантш законносп особливе мюце вiдiграють правова культура та правове виховання. Так, правова культура - це властивють особи, яка характеризуеться загальною повагою до права, достатшм знанням змiсту його норм i вмiнням !х виконувати, а також активною правомiрною поведiнкою в ушх життевих ситуацiях.
Натомiсть, правове виховання - це цшеспрямована дiяльнiсть державних органiв, громадських об'еднань i трудових колективiв, а також шших суб'ектiв щодо формування у громадян i службових осiб високо! правово! культури. Засобами правового виховання е: правове навчання (зокрема, юридичний всеобуч); правова пропаганда; юридична практика державних оргашв та iнших органiзацiй; правомiрна поведiнка громадян, 1х особиста участь у здшсненш та охоронi правових норм; само-виховання. Юридичний всеобуч - це едина загальнодержавна система вивчення законодавства, що охоплюе вс верстви населення i всiх державних службовщв. Крiм загальносоцiальних гарантiй законносп, юнують також гаранта спецiально-соцiальнi, зокрема юридичш [6, с.217].
Отже, законнють - це режим (стан) вщповщносп суспiльних вiдносин законам i шдзаконним нормативно-правовим актам держави, який утворюеться в результат 1х неухильного виконання вшма суб'ектами права. Соцiальна сутнють законностi - це узгодження певних реальних суспшьних вiдносин з 1х законодавчими моделями, тобто поширення "панування" волi законодавця на всю територда держави, на все суспiльство. З-помiж основних принципiв законностi у державi соцiально-демократичноl орiентацil видiляють:
1) едшсть - однаковють нормативно-правового регулювання на всш територil кра!ни; однаковiсть застосування юридичних норм щодо всiх однойменних суб'екпв права;
2) соцгально-демократичну доцыьтсть - вщповщнють закону цiлям забезпечення прав людини i прав наци (народу), сощально! демократil i прогресивного розвитку суспiльства; необхiднiсть вибору в межах закону найефектившшого (оптимального) засобу досягнення мети закону;
3) реальшсть - забезпечешсть законностi дiевими, досконалими гаранпями. Наслiдком законностi е встановлення в суспшьному життi правопорядку - режиму (стану) упорядкованосп, органiзованостi суспшьних вщносин, що формуеться за умов законносп [6, с.217].
Особливе мюце в системi гарантiй законностi вдаграють юридичнi гарантil законностi, що становлять передбачеш законом спецiальнi засоби впровадження, охорони та у випадку порушення, вщновлення законности Види юридичних гарантш законносп класифшуються за низкою критерпв, зокрема:
1) за найближчими цглями - превентивш, або попереджувальнi (спрямоваш на запобiгання правопорушенням); вiдновлювальнi (спрямоваш на усунення чи вщшкодування негативних наслщюв правопорушень);
2) за суб 'ектами застосування гарант1й - парламентсью, президентсью, судовi, проку-рорськi, мунщипальш, адмiнiстративнi (управлiнськi), контрольнi;
3) за характером юридичног дгяльностг - правотворч^ правороз'яснювальш, правозастосовнi, правореалiзацiйнi;
4) за онтолог1чним статусом у правовШ системг - нормативно-документальш (норми права, а також роз'яснювальш (iнтерпретацiйнi) юридичнi акти загального характеру); шдивщуально-документальнi (правозастосовнi акти, спещально спрямованi на забезпечення та охорону законносп, а також роз'яснювальнi юридичш акти iндивiдуального характеру); дiяльнiснi ^яльшсть певних суб'ектiв щодо: а) застосування юридичних норм; б) реалiзацi! нормативних та правозастосовних акпв, що гарантують законнють) [6, с. 217].
Отже, законнють - це багатогранне явище, яке розглядають як принцип формування правово! держави, як метод управлшня суспшьством, як режим точного виконання закону. Окрiм того, законнiсть також трактують i як сукупнiсть вимог, гарантш, що забезпечують порядок у держава Важливе значення мають i такi категорi!, як змiцнення законносп, порушення законностi, стан законностi тощо.
Дотримання принципу законносп, з огляду на його приналежнють до сфери конституцшних принцитв функцiонування держави, мае бути вщправною точкою побудови та безпосередньо! реалiзацi! правовiдносин мiж будь-якими суб'ектами адмшютративного права.
Особливого значення законнють набувае у сферi державного управлшня, адже це вид дiяльностi оргашв держави, що мае виконавчий i розпорядчий характер, i полягае в оргашзуючому впливi на суспшьш вiдносини шляхом застосування державно-владних повноважень [7, с. 119, 120].
У вгтчизнянш адмшютративно-правовш науцi радянського перюду категорiя "державне управлшня" вважалася базовою i домiнуючою. Адже саме адмшютративне право як фундаментальна галузь правово! системи спрямовувалось переважно на регулювання суспшьних вщносин у процесi здшснення державного управлiння. Доводиться констатувати, що навгть сьогоднi вказана категорiя так i не отримала цiлком однозначного тлумачення. У науковш лiтературi доволi активно дискутувалось спiввiдношення так званих "широкого" i "вузького" тлумачень поняття державного управлiння. Причому з часом все бшьшо! переваги поступово набувала тенденщя його широкого розумiння, тобто як такого, що здшснюеться не лише спецiалiзованими виконавчо-розпорядчими органами, а вшма видами державних органiв (у зв'язку iз цим iнодi пропонувався i окремий термiн - "управлшня державними справами", на противагу термшу "державне управлшня") [8, с. 13].
Вщомий укра!нський учений Б.В. Авер'янов наголошував на важливосп того об'ективного факту, що критери класифiкацi! видiв державно! дiяльностi, з-помiж яких виокремлюеться "державне управлшня", сьогодш порiвняно з радянським перюдом принципово змiнилися.
Зокрема, за радянських чашв державне управлшня визначалося як один з чотирьох основних видiв дiяльностi держави - поряд iз такими !! видами, як: а) дiяльнiсть так званих оргашв державно! влади - рад народних депутата уах рiвнiв; б) правосуддям; в) прокурорським наглядом.
Натомють нинi, iз запровадженням в Укра!ш конституцiйного принципу розподiлу державно! влади, подiбна класифiкацiя видiв державно! дiяльностi втратила свое значення. Основними видами дiяльностi держави тепер вважаються здшснення: а) законодавчо! влади; б) виконавчо! влади; в) судово! влади. Отже, такий вид, як "державне управлшня" за новою класифшацшною схемою не потрапляе до перелшу основних видiв державно! дiяльностi.
Проте це аж шяк не означае, що власне явище "державне управлшня", а отже, i вщповщна категорiя (поняття) зникае зi змiсту державно! дiяльностi.
Державне управлшня як специфiчний рiзновид дiяльностi органiв держави iснувало i продовжуе iснувати цiлком об'ективно. Адже його основне призначення - органiзацiя виконання правових актiв та iнших ршень державних органiв шляхом рiзного роду владно-розпорядчого впливу на суспiльнi вщносини та процеси не тiльки збертаеться, але й набувае все бшьшого значення в умовах загально! трансформацп ролi держави у новостворюваному громадянському суспiльствi з його ринковими мехашзмами, стандартами демократично! й в1дкрито! державно! влади.
Основу законносп у сферi державного управлшня складають Конституцiя держави [9], а також прийнят на И пiдставi закони. Наявнiсть чiткого i такого, що вiдповiдае вимогам життя законодавства, е принциповою та необхщною умовою послщовного змiцнення законностi в дiяльностi всього державного механiзму.
Насамперед це стосуеться державного апарату, оскшьки порушення Конституцп Укра!ни органом влади, посадовими особами значно небезпечшше, нiж порушення И простим громадянином. Правопорушення органу держави буде порушенням державним. Невипадково в юридичнш наущ юнуе теза про те, що варто вирiзняти порушення законносп як порушення закону. Закон порушуе громадянин, а органи держави та !хш посадовi особи, порушуючи закон, порушують одночасно i законнють як принцип дiяльностi державно! влади [10, с.46].
Про небезпеку порушення закону органом влади висловлював власну позищю Р. 1ершг: "Жодна несправедливiсть, що випадае на долю людини, якою б вона великою не була, далеко не може... зрiвнятися з иею, яку робить установлена... влада, коли вона сама порушуе право, тому що в цьому випадку страж та охоронець закону перетворюеться на його убивцю". Р. 1ершг називае це "юридичним убивством" [11, с. 64].
Законнють необхщно розглядати як особливий режим громадського життя. Вона покликана вщображати реальне панування закону в суспшьному житп у вщносинах мiж особою i владою. Тiльки закон встановлюе стутнь залежностi особи вiд влади i межi втручання влади в життя особи. Отже, законнють - це режим забезпечення життя, що характеризуеться верховенством у ньому закону i безумовним виконанням його вимог громадянами i посадовими особами, наявнютю спещальних механiзмiв, що гарантують безпеку i захист особистосп вiд свавшля, безперешкодне здiйснення цивiльних прав i свобод [10, с. 46].
Закршлеш ж у законi засоби, що е правовим вираженням загальних умов та безпосередньо забезпечують можливють правомiрно! реалiзацi! й охорони прав людини в суспшьсга, визнаються юридичною гарашгею цих прав.
Юридичнi гарантi! в механiзмi соцiального i правового захисту прав людини, !! основних свобод i законних iнтересiв мають як мшмум двi сторони: 1) гарантоваш дi! суб'ектiв право-вiдносин, тобто незалежнють органiв державного управлiння i пiдпорядкування !х тiльки законовi, неприпустимють незаконного втручання в !хню дiяльнiсть; 2) гарантованi можливостi учасникiв правореалiзац!! - полiтичнi, економiчнi, соцiальнi та iншi права людини, закрiпленi в закош, якi забезпечують неухильне дотримання !! iнтересiв.
Отже, можна зробити висновок, що гарантп законностi - це також i спецiально закршлеш правом способи, за допомогою яких забезпечуеться законнють в адмшютративно-правових вщносинах громадянина i органу державного управлшня.
Змют правових гарантш полягае у практичному здшсненш органами державного управлшня та !х посадовими особами на законодавчш або пiдзаконнiй основi таких юридично значимих дш: виконання юридичного обов'язку щодо забезпечення реалiзацi! прав i свобод громадян; створення умов для !х реалiзацi!; контроль за !х реалiзацiею; охорона, захист прав i свобод громадян; застосування санкцш у випадку порушення прав i свобод.
Водночас однiею з важливих та першочергових умов гарантп законносп е пошформованють суб'екпв правовiдносин про сво! права й обов'язки, закршлеш у чинному законодавсга Укра!ни. Вщповщно до ст. 32 Конституцi! Укра!ни [9] кожний громадянин мае право ознайомитися в органах державно! влади, органах мюцевого самоврядування, установах i оргашзащях з вiдомостями про себе, як не е державною або шшою захищеною законом таемницею.
Висновки. Щцсумовуючи викладене вище, можемо констатувати, що законнють - це правовий режим точного виконання чинних закошв ушма суб'ектами права у сферi правотворчосп та правореалiзацi!, в шших сферах життедiяльностi людей; режим, за якого забезпечуються права i виконуються обов'язки людиною, державою та громадянським суспшьством.
Основними засадами законносп у сферi державного управлшня вважаються: верховенство закону в системi нормативних актiв; еднiсть законности незаперечнiсть закону в соцiальнiй практищ; реальний характер законностi; забезпечення прав людини; невщворотнють вщповь дальностi за правопорушення; взаемозв'язок законносп й доцшьносп, законностi й культурностi, законностi й справедливости тощо.
1. Колодт А. М. Права людини та громадянина в Украгш: навч. поабник / А. М. Колодт, А. Ю. ОлШник. - К., 2003. - 336 с. 2. Рабтович П. М. Права людини та громадянина: навч. поабник / П. М. Рабтович, М. I. Хавронюк. - К., 2003. - 376 с. 3. Формування правосв1домост1 юриста / С. С. Сливка, М. I. Рудницький, М. Т. Шдгурський, М. Й. Штангрет р т.]. - Львiв: Кальваргя, 1997. -96 с. 4. Ануфрieв М. Процесам реформування в органах внутрштх справ нщо не може завадити / М. Ануфрieв // Мтщя Украгни. - 2001. - № 5. - С. 6. 5. АдмМстративна дiяльнiсть: поабник // за заг. ред. д-ра юрид. наук професора О. I. Остапенка; [2-е вид.]. - Львiв: ЛьвДУВС, 2006. - 295 с. 6. Рабтович П. Гаранты законностi / П. Рабтович; [у кн. Мiжнародна полщейська енциклопедiя; у 10 т.]; вiдп. ред. Ю. I. Римаренко, Я. Ю. Кондратьев, В. Я. Тацт, Ю. С. Шемшученко. - К. Концерн "Видавничий Дiм 'Чн Юре". - 2003. - Т. 1. - С. 217. 7. Юридична енциклопедiя: в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемчушенко вдп. ред.) та iн. - К. : Украгнська енциклопедiя, 1999. - Т. 2: Д - Й. -744 с. 8. Державне управлтня: проблеми адмiнiстративно-правовог теорИ та практики / за заг. ред. Б. В. Авер 'янова. - К. : Факт, 2003. - 384 с. 9. Конститущя Украгни: Ь змтами, внесеними згiдно iз Законом № 2222-1У вiд 08.12.2004 р. - К. : Велес, 2008. - 48 с. 10. Радько Т.Н. Законность и ее грани / Т. Н. Радько, В. Н. Казаков // Современное право. - 2003. - №3. - С. 46. 11. Йеринг Р. Борьба за право / Р. Йеринг. - М., 1991. - С. 64.
