CC BY
43
мований на виршення економiчних завдань щодо до-сягнення запланованого ефекту та пiдпорядкування к загапьнiй метi економiчного управлiння дiяльнiстю пiдприeмств для зростання !х цшноси для всiх груп стейкхолдерiв (з позицш дiяльнiсного пiдходу); подруге, складний, багатоаспектний, динамiчний, обме-жений у чает процес, що включае управлiнськi ди, метою яких е досягнення стратегiчних та оперативних цшей проекту через здiйснення конкретних заходiв з оптамiзацií спiввiдношення «швестицп (i/або ви-трати) — результата» (з позицш процесного тдходу); по-трете, систему, що забезпечуе прогнозування, пла-нування, мотивацiю, органiзацiю, анапiз i контроль проектно! дiяльностi (з позицш функцюнального пiд-ходу).
Запропоновано концептуальний пщхщ щодо еко-номiчного управлiння шновацшними проектами аг-рарних пiдприeмств, що визначае мету, суб'ект, об'ект, базовi концептуапьнi положення, принципи, функцп, методи, шструменти, складники, систему за-безпечення; мюце економiчного управлiння шновацшними проектами в системi економiчного управ-лiння аграрним пiдприeмством. Практичне застосу-вання результатiв дослiдження в аграрних тдприем-ствах може сприяти тдвищенню ефективностi еконо-мiчного управлiння шновацшними проектами аграрних пщприемств.
Список використаних джерел
1. Рейтинг и тренды проектного менеджмента 2015 [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://www.management.com. ua/tend/tend747.html.
2. Л^оненко Л. О. Стан та проблеми впрова-дження економiчного управлiння на пщприемствах Укра!ни / Л. О. Л^оненко, М. С. Молодоженя // Проблеми економжи. — 2014. — № 1. — С. 65-71.
3. Л^оненко Л. О. ОбГрунтування теоретичних засад економiчного управлiння пiдприeмством з пози-цп теорп фiрми / Л. О. Л^оненко // Бiзнес 1нформ. — 2013. — № 5. — С. 227-231.
4. Л^оненко Л. О. Економiчне управлшня : ево-люцiя поглядiв та авторська концепцiя / Л. О. Л^оне-нко, Т. В. Харчук // Бюлетень Мiжнародного Нобе-лiвського економiчного форуму. — 2013. — № 1(6). — С. 188-197.
5. Л^оненко Л. О. Концептуальш засади еконо-мiчного управлiння тдприемством / Л. О. Лiгоненко // Вюник Ки!вського нацiонального торговельно-еко-номiчного унiверситету. — 2013. — № 3. — С. 5-17.
6. Filippov S. Innovation Project Management : A Research Agenda [Electronic resource] / S. Filippov, H. Mooi // Journal on Innovation and Sustainability. — 2010. — Vol. 1. — No. 1. — Mode of access : http://revis-tas.pucsp.br/index .php/risus/article/view/4261.
7. Gawlik J. Chosen aspects of innovative projects management / J. Gawlik, A. Kietbus // Archives of foundry engineering. — 2010. — Vol. 10. — Special iss. 3.
— pp. 175—182.
8. Kashitsyna T. Management of Innovative Projects as a Mechanism of Development Strategy Realization / T. Kashitsyna, E. Lovkova, M. Berkovich // Mediterranean Journal of Social Sciences. — 2015. — Vol. 6. — No. 6. — pp. 186—191. Doi:10.5901/mjss.2015.v6n6s4p 186.
9. Keegan A. The Management of Innovation in Project Based Firms / A. Keegan, J. Rodney Turner. — Rotterdam : Erasmus Research Institute of Management, 2000. — 31 p.
10. Nagy A. Project management systems in agriculture in the northern great plain region of Hungary / A. Nagy, V. Fenyves, A. N6br6di // Agricultural Economics and Rural Sociology : Proceedings on 44th Croatian and 4th International Symposium on Agriculture. — 2009.
— pp. 223—226.
11. Yakovleva A. Methodological aspects of project techniques selection for innovation project management /
A. Yakovleva // International journal of innovation. — 2014. — Vol. 2. — No. 1. — pp. 18—31.
12. Vargas-Hern6ndez Josй G. Management in the Innovation Project / Josй G. Vargas-Hern6ndez, A. Gar-crn-Santil^n // Journal of Knowledge Management, Economics and Information Technology. — 2011. — Vol. 1. — Iss. 7. — pp. 148—171.
13. Новиков Д. А. Mетодология управления / Д. А. Новиков. — M. : Либроком, 2011. — 128 с.
14. Шульга В. M. Mеxaнiзм стратепчного управлшня витратами пiдприeмствa в конкурентному сере-довищi : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.04 «Економ^ та управлшня пiдприeмствaми (за видами економiчноï д1яльносп)» /
B. M. Шульга. — К., 2008. — 20 с.
15. Бруханський Р. Ф. Облшово-аналггичне за-безпечення стратепчного менеджменту в сшьському господарстта : теоретико-методолопчш основи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук : спец. 08.00.09 «Бухгалтерський облш, aнaлiз та аудит (за видами економiчноï дiяльностi)» / Р. Ф. Бруханський. — К., 2015. — 37 с.
16. Зуб А. Т. Управление проектами / А. Т. Зуб. — M. : Юрайт, 2015. — 422 с.
О. В. Латишева
Донбаська державна машuнобудiвна академiя, м. Краматорськ
CyTHICTb CTAJOro PO3BOTKy ТА Cy4ACHI ЕтШГ1ЧШ НАПРЯМИ
toro ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАШ!
Постановка проблеми. Сучасний стан розвитку су-спшьства xaрaктеризyeться усвщомленням необхщно-ст виршення глобальних, репональних, локальних еколопчних проблем. Через те пiдприeмство будь-яко'1
галуз^ що прагне зберегти конкуренты позици, отри-мати сприятливiшi умови для мiжнaродноï сшвпращ, мae орieнтyвaтись на положення "Стратеги сталого розвитку "Украша - 2020" [1, 2], вгтчизняш та мгжна-
родш еколопчш стандарти безпеки [3]. Як вщзнача-еться у доповiдi "Сталий розвиток регюшв з позицiй eK0H0Mi4H0i безпеки" вщомих науковцiв 1ЕП НАН Ук-ра!ни О.1. Амошi, В.1. Ляшенка, О.С. Квшшського, Ю.М. Харазiшвiлi [4]: "Виршення проблем розробки обГрунтовано! стратеги сталого розвитку кра!ни або регiону е найважлившим завданням сьогодення." Саме це обумовлюе актуальнiсть вирiшення проблем збалансування економiчних, соцiальних i екологiчних штереав на всiх рiвнях управлiння, формування умов сталого розвитку.
Аналiз останн1х дослщжень. В Укра!ш все бшьш актуальною стае проблема створення умов для ефек-тивного управлiння у контекстi сталого розвитку нащ-онально! економiки, регюшв, галузей та пiдприемств, якш i присвячено роботи багатьох вiдомих вчених-економiстiв, а саме: О.1. Амош^ О.М. Алимова, А.1. Бурди, 1.К. Бистрякова, Б.В Буркинського, А.1. Бу-тенка, В.М. Василенка, В.В. Волошина, Б.М. Данили-шина, В.1. Данилова-Данильяна, С.1. Дорогунцова, В.А. Голяна, В.С. Кравщва, Р. Костанца та ш. [8-13; 17; 18 тощо]. В цих працях також багато уваги придь ляеться питанням розкриття поняття «сталий розвиток» i конкретизащ! його складових, проблемам формування збалансовано! екологiчно орiентовано! еко-номiки, пiдвищення ефективностi виробництва. Вщ-даючи належне внеску науковцiв у розкриття сутноси поняття «сталий розвиток» та визначення особливос-тей його забезпечення, необхщно вiдзначити, що зараз особливий науковий штерес становить специфiка впровадження системи сталого розвитку в сучасних кризових реалiях розвитку реального сектору еконо-мiки та обраного европейського вектору розвитку. Тому питання розробки оптимального для юнуючих умов господарювання шструментарда впровадження системи сталого розвитку на тдприемствах потребу-ють й подальшого дослiдження.
Метою статл е визначення сутноси поняття сталого розвитку та пошук напрямюв впровадження системи управлшня сталим розвитком на пщприемствах завдяки найбiльш дiевим в свiтовiй практицi шстру-ментам управлшня еколопчно спрямованого характеру.
Виклад основного матерiалу дослщження. На су-
часному етапi прийнятого Укра!ною евроштеграцш-ного вектору розвитку, ратифiкувавши стратегiю сталого розвитку "Укра!на - 2020" ("Стратегiя - 2020") ви-значила основнi напрямки для сво!х перетворень, "прiоритети та шдикатори належних оборонних, сощ-ально-економiчних, оргашзацшних, полггако-право -вих умов становлення та розвитку Укра!ни". Закрш-леннi у положеннях "Стратепя - 2020" вектори розвитку економiки, безпеки та вщповщальносп обумов-люють необхiднiсть дотримання м1жнародних еколо-гiчних норм та положень «Стратеги сталого розвитку бвропейського Союзу» [1, 2].
Реалiзацiя Угоди про асощащю з 6С вщкривае цiлий спектр можливостей для розв'язання проблем промисловосп Укра!ни. Зокрема, у статл 378 глави 10 "Полггика у сферi промисловостi та пщприемництва" Угоди йдеться про домовленiсть сторш розвивати та змiцнювати "спiвробiтництво з питань полггаки у сферi промисловоси та пiдприемництва... Поглибле-не ствробггаицтво мае покращити адмiнiстративну структуру та нормативно-правову базу для укра!нських i европейських суб'ектiв господарювання в Укра!ш та
бвросокз i повинно Грунтуватися на полiтицi бС щодо розвитку малого i середнього тдприемництва та промисловостГ. Iнтеграцiя пiдходiв до промислово! полiтики дасть змогу розширити ринки збуту продукций, увiйти в европейськ ланцюжки створення варто-стi, створити новi робочi мiсця, повернути у промис-ловють квалiфiковану робочу силу, залучити кошти на розбудову промисловостi з европейського ринку кат-талiв i цшьових фондiв (у тому числi бвропейського фонду розвитку, бвропейського фонду регюнального розвитку, бвропейського швестицшного фонду), до-лучитися до виконання науково-iнновацiйних проекта (наприклад, за програмою "Горизонт 2020") [20].
Тому в сучасних умовах вибору евроштеграцш-ного вектору розвитку нацюнально! економiки Укра-!ни, пiсля прийняття кра!ною мiжнародних природо-захисних програм i конвенцiй, актуальним питанням у кра!ш е пошук такого комплексу заходiв управлiння потенщалом сталого розвитку.
Пiд потенцiалом сталого розвитку пщприемства вiтчизняний економiст А.1. Бурда пропонуе розумiти "сукупшсть ресуретв i можливостей, що дозволяють за-безпечити збалансований еколого-сощально-еконо-мiчний розвиток пщприемства", а його формування на пщприемстта мае передбачати: "по-перше, здатшсть до саморозвитку i прогресу пщприемства, тобто забез-печення сталого зростання виробництва, створення надшних умов i гарантiй для суб'ектiв господарювання, створення сприятливого ктмату для швестицш та iнновацiй; по-друге, рацiональне використання природних ресуретв i збереження еколопчно! рiвно-ваги в регiонi; по-трете, стабшьне пiдвищення якостi життя вах працiвникiв та жителiв мiста" [7, с. 34].
Таке трактування, на наш погляд, повною мiрою вщображае усi складовi (у ракурсi еколого-сощально-економiчного вимiрювання сталого розвитку) та клю-човi аспекти цього поняття (саморозвиток, удоскона-лення /прогресивний рух, динамiка та iн.), однак по-требуе уточнення щодо можливостi адаптацп к змiнам при формуваннi потенщалу сталого розвитку пщпри-емства. Аналiз економiчно1 лiтератури з дослiдження питань СР [4;7-13;17;18 та iн.] показав таке:
1. Розвиток концепцГ! сталого розвитку як науко-вого напряму пов'язано зi змiною поглядiв науково! спшьноти щодо вектору свiтового економiчного розвитку спочатку переважно еколопчно! направленосп у бiк обов'язкового урахування додатково й сощально! складово!, тобто вщ двохфакторного (еколого-еконо-мiчного) вимiрювання до трьохфакторного (соцю-еколого-економiчного) (див. рисунок).
2. Формування ново! моделi розвитку цивЫзацп на засадах сталоси базуеться на принципах збалансо-ваного функцюнування трьох складових: економiч-но! — забезпечення збалансованого з еколопчними i соцiальними вимогами ефективного розвитку виробництва; еколопчно! — вщновлення та збереження стану природного середовища, що не шкодить здоро-в'ю людини i природним екосистемам; соцiально! — полшшення умов життедiяльностi й вiдтворення насе-лення, полiпшення його генофонду, пщвищення його матерiального забезпечення i якоси життя [12, с. 23].
3. Термш «сталий розвиток», на Конференций в Рiо-де-Жанейро у 1992 рощ в рамках прийняття «Порядку денного на ХХ1 столггтя» [7, с. 79], визначався як «розвиток, що задовольняе потреби тепершнього часу, не ставлячи гад загрозу здатшсть майбутшх по-
• ЫновацП'
■ УправлЫня ризиками
■ Зайняткть населения
■ ГНдвищення квал1ф1кэц1Т
ЕКОНОМ1ЧНЕ процв1тання
СПРАВЕЯЛИВИЙ CBIT
сощальний
прогрес
и
• Етика в 6i3Heci ■ Ывестицмв некомерц1йн] орган1заци
• Права людини
• Ефективне використання pecypciB
■ Green economy в контексл сталого розвитку
• Улравлтня життевими циклами продукта
сталин розвиток
ПРИИНЯТНИИ 1для ЖИТТЯ CBIT И
• Охорона здоров'я ■ Контроль над змшами кл1мату
Чисте пов1тря i вода Нульов| вщходи
Рисунок. Триедина концепцш сталого розвитку
Джерело: офщшний сайт проекту "СТАЛО" ГО "Комушкацй для змш" Програми розвитку ООН (ПРООН) в Украш та Глобального еколоичного фонду (GEF) [18].
колшь задовольняти сво! власнi потреби». Bci HacTynHi визначення поняття за основу брали саме це тлума-чення сталого розвитку, у росшськомовних наукових колах у кра!нах СНД неабиякого поширення набув термiн «устойчивое развитие». Англомовний оригiнал розглянутого поняття — «sustainable development» — означав «пщтримуваний розвиток» [5, с.125].
4. Сама концепщя СР удосконалюеться завдяки формуванню методичних i практичних розробок в об-ластi соцiально спрямованого та еколопчно орiентова-ного управлшня економiчним розвитком та зусиллям м1жнародно! i науково! спшьноти у напряму збалансо-ваного (сталого) розвитку людства.
Проведене узагальнення найбшьш поширених у наукових колах трактувань поняття сталого розвитку та його складових (див. рисунок), обумовлюе розу-мiння його сутност та компонентiв. Грунтуючись на розумшш потенцiалу, як здатностi та можливоси сис-теми до певних змш (за умов наявносп певних ресур-сiв), пропонуеться дефiнiцiю потенщалу сталого розвитку обмежувати до рiвня поняття «сощо-еколого-економiчний потенщал».
Систематизацiя i розвиток теоретичних пiдходiв до визначення сутностi потенцiалу сталого розвитку обумовлюють його розумшня як спроможностi, го-товностi та здатностi економЫно1 системи трансфор-мувати ресурсш компоненти для задоволення суспыьних потреб шляхом тдтримки екологiчно спрямованих тно-
вацшних процеЫв внутршньоЧ складовоИ з метою тдви-щення ефективност1 функцюнування нащонального гос-подарства та всього суспыьства з урахуванням еколо-г1чних I 1н. обмежень.
Управлшня потенщалом сталого розвитку на рiв-ш пщприемств базуеться на збалансуванш функцюнування сощально!, економiчноl й еколопчно! складових, та формуе умови для ефективного управлшня та регулювання як пщприемств так i нацюнально! еконо-мiки у цшому.
Як свщчить м!жнародний досвщ, для еколого-економiчного управлiння та оптимiзацil стану пщприемств у контексп управлшня еколопчною складовою сталого розвитку доцшьне впровадження сучасних систем екоменеджменту та його iнструментiв, таких як: еколопчний маркетинг (екомаркування, екосертифь кащя, екомаркетинговi дослiдження, просування еко-товарiв, екореклама й iн.); екологiчний (внутршнш) аудит i контролiнг; екологiчний лiзинг; екологiчний iнжинiринг; екологiчне нормування й еколопчна стандартизацiя; економiчнi та фiнансовi iнструменти (екологiчно-спрямованi шновацп, залучення екоспря-мованих iнвестицiй; збори за забруднення навколиш-нього середовища i за спещальне використання при-родних ресуретв; продаж екологiчних прав; отримання гранив, субсидш, ринковi сертифiкати; цiновi, подат-ковi та фiнансово-кредитнi iнструменти й ш.); еколо-гiчне управлiння персоналом, еколопчна освгга; еко-
комушкацИ (реклама, PR, управлшня взаeмодieю з державними та мюцевими органами влади й управлшня взаeмодieю з громадсьюстю, населенням i засо-бами масово'1 шформацИ, послуги з екоконсалтингу, екоспонсорингу й ш.) [14, 15].
Аналiз шструменпв, що iснуe в сферi еколопчно орieнтованого управлiння та регулювання, дозволяe запропонувати розглядати екологiчний менеджмент в сучасних умовах на локальному рiвнi фвш гадпр^м-ства) як екологiчно-орieнтовний менеджмент — щд-систему загального менеджменту, яка мiстить: сукуп-шсть принципiв, методiв, засобiв i форм управлшня еколопчними процесами пiдприeмства, що збалансо-вуe економiчнi, соцiальнi й еколопчш критерИ, засто-совуючи при цьому комплекс взаeмопов'язаних i вза-eмодiючих екоiнструментiв.
Аналiз ефективностi СЕМ можливо проводити за м1жнародним стандартом [16] — ISO 14001, в Украш прийнято вщповщний аналог [3] — ДСТУ ISO 14001 («Система управлшня НПС. Склад i опис елеменпв i вказiвки щодо ïx застосування»). Але варто зазначити, що на даний момент при застосуванш алгоршмв, що iснують, впровадження СЕМ невиршеною проблемою залишаeться отримання об^ктивних результатiв на основi багатокритерiальниx оцiнок результативно-стi функдiонування СЕМ, проблема оптимiзацiï й адаптацИ процедур управлшня до специфiки конкретного пiдприeмства та галузi.
Завдяки впровадженню на пiдприeмствi СЕМ (системи еколопчного менеджменту) (вiдповiдно еко-стандарту ISO 14001) визначаються таю потенцшш переваги еколопчного полшшення в його дiяльностi [15]:
- ефективнiше використання ресуретв (економiя матерiалiв унаслiдок бiльш повного оброблення, пере-роблення вiдxодiв у комерцшно значущу форму; зменшення енергоспоживання; повнiша утилiзацiя по-бiчноï продукцИ); збiльшення виходу продукцiï; зрос-тання безпеки продукцИ; вища яюсть, сумюшсть продукцИ; нижча вартiсть продукцИ (наприклад, унаслiдок замiщення матерiалiв) тощо;
- зменшення витрат, пов'язаних з викидами, скиданнями, поводженням з вщходами, ïx вивозом i похованням; зменшення витрат на збер^ання матерь алiв, зниження вартостi упаковки; нижча вартють ути-лiзацH вiдxодiв пiсля використання продукцИ для спо-живачiв;
- зниження ризику екологiчниx аварiй, зменшення витрат на ïx усунення, отримання можливоси попереджати виникнення позаштатних ситуацiй;
- економiя за рахунок забезпечення безпеки ро-бочого мюця; полiпшення морального клiмату в ко-лективi та пiдвищення мотивацИ ствробггниюв; зменшення просто'1в унаслiдок ретельнiшого мониторингу та теxнiчного обслуговування;
- довiра до екологiчноï дiяльностi п^дпр^м^-ва, полiпшення iмiджу, полiпшення експортних можливостей.
Додатково визначають [13; 14] переваги вщ впро-вадження СЕМ e:
- забезпечуeться системний пiдxiд у вирiшеннi питань ОНС i природокористування (досягаeться оздоровлення середовища усерединi самого гадпр^м-ства, покращуeться управлiння i рацiоналiзацiя виро-бничими процесами, покращуeться еколого-економь чш показники);
- у структуру загального управлшня гадпр^м-ства закладено меxанiзм постiйного вдосконалення й оптимiзацH системи управлiння, що дозволяe збалан-сувати економiчнi й еколопчш штереси, а також до-зволяe здiйснювати превентивнi заходи щодо впливу на НПС;
- знижуeться ризик притягання до судово'1 вщ-повiдальностi та припинення дiяльностi (у зв'язку з попередженням виникнення позаштатних ситуацiй i еколопчних аварiй, недолiкiв у виробничому процеет, недотримання вимог природоохоронного законодав-ства), а також скорочуeться кшьюсть аудиторських пе-ревiрок;
- виникаe можливiсть своeчасно реагувати на будь-яю змiни зовнiшнього середовища (змiни в спо-живчих перевагах, виробничих технолопях, змiни чинного законодавства, новi бар'eри в мiжнароднiй тор-гiвлi тощо), отримання вiдповiдноï документацИ (облж впливу природоохоронних процесiв на стан довклля, екологiчнi звiти, екологiчний паспорт, екосертифжат);
- виникають сприятливi можливоси для маркетингу (полiпшення взаeмин з клieнтам, досягаeться вiдповiднiсть стандартам безпеки, краща яюсть продукцИ, довiра на eвропейськиx ринках, зменшуeться потреба у внутрiшньому контролi продукцИ);
- скорочуються просто'1 обладнання унаслщок ретельнiшого монiторингу та теxнiчного обслугову-вання;
- додатаога можливостi у зв'язку з продажем екоправ на викиди парникових газiв у рамках « гнучких меxанiзмiв» Юотського протоколу, можливоси послуг екоконсалтингу, еколiзингу й ш.;
- зростаe вiдповiдальнiсть працiвникiв, досяга-eться чiткий розподiл обов'язюв серед персоналу щд-приeмства i його пщроздМв, з'являeться можливiсть створення для персоналу системи стимулювання про-позицiй з охорони довкшля; отримання економИ за рахунок забезпечення безпеки робочого мюця, виникаe можливiсть розроблення об^ктивного оцiнювання ре-зультатiв роботи вщповщних пiдроздiлiв, а також ок-ремих вщповщальних працiвникiв з питань екологИ; пiдвищуeться екоосвiта (дiяльнiсть екологiчниx гуртив, трешнги);
- виникаe можливють отримання дотацiй, суб-сидiй, гранив, податкових пiльг (формування режимiв прискорено'1 амортизацИ, зменшення ставок акцизних зборiв, зменшення ставок податюв на власшсть) й iн.
Цi переваги вщ екологiчного менеджменту зумо-вленi тим, що самi програми органiзацH природоохо-ронно'1 дiяльностi систематично корегуються й удо-сконалюються, прiоритет надаeться сучасним мало-витратним i водночас найбшьш ефективним заходам, а результативнiсть ïx впровадження багато в чому ви-значаeться iнiцiативою й особистою защкавлешстю вiдповiдальниx фаxiвцiв (керiвництво ж пiдприeмства i персонал у целому беруть активну участь щодо його впровадження). 1мператив сталого розвитку в умовах пщвищення невизначеносп параметрiв внутрiшнього та зовшшнього середовища потребуe пiдвищення яко-стi iнвестицiйно-теxнологiчниx чинниюв виробни-цтва, його еколопчно1 спрямованостi та безпеки, формування сощально вiдповiдальноï стратегИ бiзнесу. Таким чином, iмплементацiя Угоди про асощащю по-требуe вiд Украши роботи над реформуванням власно'1 промислово'1 полiтики, яка була б нащлена на новi
стандарти eвропейського ринку та мжнародних стандарта еколопчно1 безпеки.
Ураховуючи нишшнш стан промисловосп краши засадничими елементами ново'1 промислово'1 полiтики недарма визнають: вiдродження промисловосп як ключово'1 галузi нацiонапьноï економiки; фiнансова стабiлiзацiя i забезпечення доступносп ресурсiв фшан-сових ринков для реального сектора економiки; залу-чення швестицш для розбудови нового шдус^аль-ного базису економiки; структурна перебудова промисловосп, модернiзацiя виробництва на основi нових теxнологiй; децентралiзацiя шструмента промислово'1 полiтики i стимулювання розвитку промисловосп в регюнах краши; фшансування науки i сприяння тех-нолопчним iнновацiям у виробництвi; розбудова су-часно'1 виробничо-теxнологiчноï iнфраструктури.[20]
Висновки
Сучасний стан розвитку нацiональноï економiки Украши, незавершенiсть ринкових трансформацiй по-страдянського перiоду зумовлюють значне вiдставання у реалiзацiï моделi сталого розвитку порiвняно з про-вiдними економiками свгту. Визначальний дестимулю-ючий ефект забезпечуe системне скорочення фшансу-вання науково-дослщних та дослщно-конструкторсь-ких робiт. Процес сталого розвитку в Украш не впро-ваджуeться на потрiбному рiвнi, кшцевим результатом реалiзацiï якого мала б стати структурна перебудова нацюнально1 економiки у напрямi формування еколопчно спрямованих виробництв з високим шновацш-ним потенцiалом, спроможних ефективно реагувати на посилення зовнiшнix i внутршшх дестабiлiзуючиx чинниюв.
Результати дослщження теоретичних поглядiв щодо змiсту феномену «сталий розвиток» та свиово1 практики впровадження СЕМ вказують на можливосп трансформаций екологiчного фактору в економiчний потенцiал виробництва.
Управлiння потенцiалом сталого розвитку повинно базуватись на збалансуванш функцюнування економiчноï, екологiчноï й сощально1 складових, що формуe умови ефективного управлшня та регулю-вання нацюнально1 економiки у цiлому.
Представлено власне тлумачення поняття потен-щалу сталого розвитку, запропоновано використання системи еколопчного менеджменту (СЕМ) для вирь шення завдань сталого розвитку п^дпр^мс^, надано перелiк iнструментiв СЕМ, що дозволить визначити фактори впливу на еколопчну складову потенцiалу сталого розвитку, показано потенцшш переваги впро-вадження СЕМ.
Список використаних джерел
1. Про Основш засади (стратегiю) державно'1 екологiчноï полпики Украши на перiод до 2020 року [Електронний ресурс]: Закон Украши вщ 21.12.2010 р. №2818-VI / База даних « Законодавство Украши»/ Вебсайт Верховно1 Ради Украши. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2818-17.
2. Угода про асощащю мiж Украшою, з однieï сторони, та бвропейським Союзом, бвропейським спiвтовариством вiд 27.06.2014 р. / ратифжовано iз за-явою Законом № 1678-VII вщ 16.09.2014 "Щодо тим-часового застосування з 1 ачня 2016 року Угоди" лист
№ 72/14-612/1-2980 вщ 30.11.2015 [Електронний ресурс] // Веб-сайт Верховно1 Ради Украши. — Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/984_011.
3. ДСТУ ISO 14001-97. Системи управлшня на-вколишшм середовищем. Склад та опис елеменпв i настанови щодо ïx застосування. — К.: Державш стандарти Украши. Видання офщшне, 1997. — 227 с.
4. Амоша О.1. Сталий розвиток регюшв з пози-цш економiчноï безпеки: доповщь наукових ствро-бiтникiв 1ЕП НАН Украïни до мiжнародноï конференций у Познанi (Польша 8 вересня 2016 р.) "Розвиток Великопольского репону на пiдставi економiки з ни-зькою емiсiею вуглероду" [Електроний ресурс] / О.1. Амоша, Ю.М. Харазшвт, В.1. Ляшенко, О. Квилин-ский. — Режим доступу: http://iep.com.ua/ publ/ informacijni_resursi/naukovi_dopovidi/stalij_rozvitok_regi oniv_z_pozicij_ekonomichnoji_bezpeki/2-1-0-34.
5. Англо-русский словарь / [под ред. А.Е.Чер-нухина]. — Изд. 5-е, доп. — М.: Сов. Энциклопедия, 1981, 672 с.
6. Бурда А.1. Оцiнювання потенцiалу сталого розвитку промислових пщприемств: дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.04 / А.1. Бурда; Нащональний теxнiчний унiверситет Украши «Ктвський полiтеxнiчний iнститут». — Ктв, 2008. — 201 с.
7. Брундтланд Г.Х. Наше спшьне майбутне / Г. Х. Брундтланд // М1жнародна ком^я з навколиш-нього середовища i розвитку: резолющя ГА ООН. — 1983. — М., 1989. — С. 50-51.
8. Волошин В. Концептуальш засади сталого розвитку регюшв Украши / В. Волошин, В. Трегобчук // Репональна економжа. — 2002. — № 1. — С. 7—22.
9. Герасимчук З.В. Еколого-економiчнi основи формування та реалiзацiï регiональноï полггики сталого розвитку (питання методологИ та методики): ав-тореф. дис. ... д-ра екон. наук / НАН Украши, 1н-т регюн. дослщжень. — Львiв, 2002. — 35 с.
10. Герасимчук З.В. Репональна полпика сталого розвитку: методолопя формування, мехашзми реалiза-цiï: монографiя / Х.В. Герасимчук. — Луцьк: Настир'я, 2001. — 528 с.
11. Данилишин Б. М. Еколого-економiчнi проб-леми забезпечення сталого розвитку продуктивних сил Украши: на прикладi АПК Украши: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук: спец. 08.10.01 / Б. М. Данилишин; НАН Украши, Рада з вивчення продукт. сил Украши. — К., 1997. — 62 с.
12. Данилов-Данильян В. И. Экологический вызов и устойчивое развитие / В.И. Данилов-Дани-льян, К. С. Лосев. — М.: Прогресс-Традиция, 2000. — 415 с.
13. Концепщя сталого розвитку Украши / пщ ред. В.В. Волошина, Н.М. Гордiенка та ш. — К: "БМТ", 2000. — 17 с.
14. Латишева О.В. Новиш пщходи в еколопчному менеджмента / О.В. Латишева // Вюник Нащональ-ного ушверситету водного господарства та природоко-ристування: зб. наук. праць. — Рiвне, 2008. — Вип. 2 (42). — С. 157-164.
15. Латишева О.В. Стан та напрями розвитку еколопчного управлшня i еколопчного менеджменту на пщприемствах / О.В. Латишева // Культура народов Причерноморья. — Симферополь: Межвузовский центр "Крым", 2006. — № 80. — С.86-89.
ЛЕПА Р. Н, ШУМИЛО Я. Н.
16. Лукъянихин В.А. Экологический менеджмент: принципы и методы: монография / В.А. Лукъянихин, Н.Н. Петрушенко; под науч. ред. В.А. Лукъянихина. — Сумы: ИТД «Университетская книга», 2004. — 408 с.
17. Семенюк Е. Розвиток сталий: Економiчна ен-циклопедiя. У 3-х т. — К.: ВЦ "Академ1я", 2002. — Т. 3. — С. 283.
18. Сталий розвиток промислового регюну: сощ-альш аспекти: монографiя / О.Ф. Новжова, О.1. Амоша, В.П. Антонюк та iн.; НАН Укра!ни, 1н-т еко-номiки пром-стi. — Донецьк, 2012. — 534 с.
19. Проект "СТАЛО — бiзнес-рiшення для сталого розвитку серед малого та середнього бiзнесу"
[Електроний ресурс] / Офщшний сайт проекту "СТАЛО" ГО "Комушкаци для змш" i Ekonomika Communication Hub за тдтримки Програми розвитку ООН (ПРООН) в Украш та Глобального еколопчного фонду (GEF). — Режим доступу: http://stalo.delo.ua/ pro-proekt-stalo. htm.
20. Шовкун 1нна. Асощащя з СС диктуе необхщ-нiсть вiдродити промисловють [Електроний ресурс] // Дзеркало тижня. — 2015. — 9 жовт. (№38). — Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/promyshliennost/asociaciya-z-yes-diktuye-neobhidnist-vidroditi-promislovist-_.html.
Р. Н. Лепа
д-р экон. наук,
Я. Н. ТТТумило
аспирант
Институт экономики промышленности НАН Украины, г. Киев
СТАДНОЕ ПОВЕДЕНИЕ КАК СЛЕДСТВИЕ ПРОЯВЛЕНИЯ ИРРАЦИОНАЛЬНОСТИ ПОТРЕБИТЕЛЕЙ НА РЫНКАХ СБЫТА ПРОДУКЦИИ
Экономическая деятельность органично связана с потреблением, которое является ее конечной целью. Микроэкономика в своем анализе потребителя исходит из предположения рациональности его поведения. Так, согласно определению: потребители — это все те, кто покупает и использует товары, заказывает работы и услуги для собственных бытовых потребностей, с целью получения максимальной пользы от потребления товара или услуг [1].
Так как основной задачей компании-продавца является привлечение как можно большего количества покупателей, необходимо постоянно проводить маркетинговые исследования рынка сбыта, привлекать новых и удерживать существующих клиентов, а также стимулировать сбыт всеми доступными средствами. Характеристикой рынка сбыта является его емкость, под которой понимается тот объем товаров и услуг, который можно реализовать на данном рынке за конкретный период. Емкость рынка сбыта зависит от конъюнктуры и является величиной переменной: при повышении конъюнктуры, то есть росте спроса, емкость рынка сбыта возрастает, и наоборот. В условиях рациональности поведения потребителя спрос определяется в зависимости от цены с помощью линейной функции.
О том, что поведение потребителей на практике не всегда соответствует предпосылке о рациональном поведении экономических субъектов в своих работах впервые упоминали нобелевский лауреат М. Алле [2] и авторы теории перспектив Д. Канеман и А. Тверски [3]. Поведение, не соответствующее рациональности, исследуется и в современных работах И. Гут [4], О. Алейниковой [5], М. Рыжковой [6], А. Чернявского [7], И. Шевченко [8], И. Орловой [9], А. Мурашко [10], А. Саевца [11], Н. Апатовой [12] и других.
Целью данного исследования является доказательство того, что следствием проявления иррационально-
сти потребителей на рынках сбыта продукции является стадное поведение.
Отметим, что для обозначения поведения, противоположного рациональному, будем считать верным использовать название «иррациональное» поведение, которое согласно правилам образования слов с помощью отрицательных префиксов, в отличие от формы «нерациональное» поведение, не исключает рациональное поведение, но противопоставляется ему.
Согласно исследованиям [13] до начала ХХ века потребление имело лишь одну функцию — продолжение жизнедеятельности живых организмов, однако с развитием массового производства и изобретением конвейера явление потребительства охватило весь цивилизованный мир. Расширив возможности потребления корпорации и государства активно занимались пропагандой нового стиля жизни с помощью образов в средствах массовой информации, фильмах и литературе. Именно эти факторы оказали наибольшее влияние на изменение концепции рационального экономического человека, которая заключается в том что цена и доход прямо пропорциональны спросу. На сегодняшний день под потребительством обычно понимают модель поведения, которая заключается в удовлетворении не только жизненеобходимых, но и избыточных потребностей.
Считается [14], что в основе иррационального поведения потребителей лежат такие механизмы как подражание, заражение, внушение, действие которых усиливается под влиянием толпы и публики. Также однотипность проявления иррационального поведения у индивидуумов наблюдается под воздействием паники.
Процесс имитирования поведения окружающих, так же как и процесс информационного каскада в случае, если индивид ориентируется на большую группу людей, получили название стадного поведения [15].
