CC BY
34
В. М. Колосок
чл.-кор. АЕН УкраТни м. Марiуполь
сутн1сть та зм1ст розвитку оргашзацшно-правових форм великих
промислових шдприсмств
Постановка проблемы. Рiвень розвитку продуктив-них сил сусптьства у великiй мiрi визначаеться ступе-нем економiчноí концентраци. Процес економiчноí концентраци вiдбуваеться в рiзних оргашзацшно-пра-вових формах, наприклад, таких як картель, концерн, конгломерат, трест, холдинг. Економiчна концентрацiя вщбуваеться через пошук усiма зацiкавленими сторонами бтьш високо! ефективностi, яка в умовах ринко-во! економiки формалiзуеться в розмiрi чистого при-бутку, дивiдендiв, вартостi акцiй i т. д. Пiдприемства об'еднуються для досягнення певних цшей. В епоху глобалiзацií все бiльшого значення стали набувати саме холдинговi компани.
Цллю статт1 е розкриття сутностi та характерис-тичних ознак холдингово! компани як розвинуто! ор-гашзацшно-правово! форми господарювання великих промислових пiдприемств.
Анализ остантх досл1джень та публкацш. Питання створення штегрованих структур та !х управлшня роз-глядаються в роботах О. Амош^ Е. Азроянца, С. Бат-
чиково!, I. Булеева, М. Бтопольського, Р. Горбунова, К. Ерроу, А. Калша, Т. Коллера, Р. Коуза, В. Кушкова, В. Ляшенка, Н. Мiльчакова, Ю. Петрова, Т. Сарджента, I. Стародубровсько!, Н. Уоллеса, М. Чумаченка, Ю. Яку-тша та iн. 1стотний внесок у розвиток теори i практики оргашзаци управлiння складними структурами зробили зарубiжнi економiсти Г. Андерсон, Р. Брейл^ Е. Джонс, Д. Iрвiн, Т. Карлш, С. Майерс, Ш. Мтлз, Б. Нiдлз, Дж. Сiгел та ш., а також росiйськi вчет 6. А. Ананькiна, I. Т. Балабанов, I. А. Бланк, I. М. Волков, Н. Г. Даншоч-кша, О. С. Стоянова, А. Д. Шеремет та ш.
Викладення основного матер1алу. Уже в самому ви-значент приховане подвшне розумшня холдингу — з одного боку, це ттьки «держательна» компанiя (так з англшсько! це слово переводили i використовували ще до революци), а з iншого — вся сукупнють пiдприемств, де головна компашя контролюе дiяльнiсть дочiрнiх структур. Така подвшнють у визначеннi простежуеться практично в усш сучаснiй вiтчизнянiй економiчнiй лгге-ратурi, причому, пiд «холдинговою компашею» зазвичай
® 2012/№1
63
(часто за умовчанням) розумшть перше, бтьш «вузьке» значення цього термша, а пiд «холдингом» — друге, бтьш широке. Це досить зручне розмежування значень термМв, тому будемо його використовувати.
Шдприемства об'еднуються для досягнення пев-них щлей. Це, як правило, завоювання нових секторiв ринку та / або зниження витрат. Обидва щ фактори тд-вищують вартiсть новоутворено! компани, и кашталь зацiю. Для досягнення ще! мети необхiдна ефективна робота вше! системи, а не тльки окремих и елементiв. З цiеi' точки зору холдинг як форма економiчноi' кон-центраци мае перевагу в порiвняннi з шшими видами об'еднань, так як вартють акцiй холдингу росте тiльки при ефективнш роботi всiеi' системи (вшх Г! частин — ке-руючо! компани та дочiрнiх пiдприемств) [1; 2; 3; 4]. Але переваги холдинпв цим не вичерпуються. До Гх досто-Гнств вiдносять таю:
по-перше, з'являються зручнi можливостi для дуже швидкого маневрування iнвестицiйними ресурсами в напрямку Гх найбтьш ефективного використання;
по-друге, з'являеться можливiсть створення систем «повного технологiчного циклу» в!д видобутку сирови-ни до виробництва i збуту готово! продукци;
по-трете, створюеться можливiсть оптимiзувати податковi платеж!, розподтяючи надприбуток або пе-ретворюючи його в iнвестицii;
по-четверте, виникають передумови економи на сервiснi послуги (торгових, рекламних, маркетингових, представницьких i т. д.);
по-п'яте, виникае можливють використання пере-ваг диверсифiкацii виробництва (що дуже актуально в кризових ситуащях);
по-шосте, з'являеться можливiсть проводити еди-ну податкову i фшансово-кредитну полiтику (що також дуже актуально в кризових умовах);
по-сьоме, з'являеться можливють видтити лщен-зований вид дiяльностi, який на вимогу чинного зако-нодавства повинен бути для юридично! особи винятко-вим, в шдконтрольну дочiрню компанiю;
по-восьме, створюються передумова локалiзувати ризикованi iнновацiйнi напрямки в окремих «досвтче-них» дочiрнiх пiдприемствах, не знецiнюючи основного катталу решти холдингового об'еднання;
по-дев'яте, створюються передумови для концен-траци та нарощування науково-технологiчного потенць алу розрiзнених пiдприемств i т. д.
Перераховаш переваги холдингiв за сприятливих обставин можуть призвести (i часто призводять) до по-яви ефекту синерги. В такому випадку вони набувають системного характеру, i конкурентна перевага холдингу стае переважною [4; 5; 7; 8].
Разом з тим, у розглянутш форми об'еднання е й недолiки. Головним з них е економiчна i оргашзацшна рiзнорiднiсть складових його елементiв, яка проявля-еться в несумiсних чи погано сумюних системах обль ку та звггносп головного i дочiрнiх птприемств i часто веде до втрати багатьох з перерахованих вище переваг. Виршення цiеi' проблеми пред'являе птвищеш вимоги до технолог!! управлiння, що застосовуеться в холдингу, i чим складнiше таке об'еднання, тим бтьше на-вантаження i в!дпов!дальнють лягае на розробниюв i користувачiв управлiнських систем. 1ншою важливою
проблемою виступае досить довгий (в сучасних дина-мiчних умовах) перiод часу, необх!дний для створення холдингового об'еднання. Зазвичай на вс узгодження i формальност йде 2—3 роки, а iнодi i бiльше (особливо в УкраТш), що завдае шкоди темпам економiчного роз-витку.
При формуваннi холдингiв принципове значення набувають питання про розмежування функцш м!ж головною i дочiрнiми компанiями. Зазвичай холдингова компанiя виконуе так! функци [4; 5; 6; 7; 8]:
визначае стратепчний розвиток групи в цiлому та И окремих компанiй (господарюючих суб'екпв);
контролюе фiнансовi результати роботи п!длеглих дочiрнiх компанiй i всiеi' групи в цтому, становить кон-сол!дований баланс групи компанiй;
централiзуе каштальш вкладення i направляе !х у найбтьш перспективш i прибутковi напрямки бiзнесу; здiйснюе кадрову полiтику групи; здшснюе координацiю та комунiкацiю зв'языв мiж учасниками холдингу;
проводить аудиторську д!яльшсть серед компанiй групи.
Вочевидь, що виконання холдинговою компашею перерахованих функцш направлено на досягнення i за-крiплення в реальностi тих потенцшних переваг, про якi було сказано вище.
Холдинговi об'еднання створюються при наступ-них обставинах:
1) коли !х засновують органи, уповноваженi управ-ляти державним майном, державш органи приватизац!! (самостшно або спiльно з iншими засновниками);
2) при перетворенш великих птприемств з видi-ленням з !х складу пiдроздiлiв як юридично самостшних (дочiрнiх) пiдприемств;
3) при об'еднанш (злиття або поглинання) пакетiв акцш юридично самостiйних пiдприемств;
4) при утворенш нових суб'ектiв господарювання. На еташ початкового формування ринкових в!д-
носин в 90-i роки (1991—1999 рр.) йшов процес iнтен-сивного формування холдинпв на базi приватизованих i розформованих управлiнь, вiдомств i главкiв. В резуль-татi до 2000 року, за даними Антимонопольного комь тету, в Укра!ну було створено близько 900 холдингових компанш та об'еднань птприемств, яы мали ознаки холдингових систем [5; 6; 7; 10].
Очевидно, що на цьому еташ переважали першi два варiанти органiзац!i холдингiв, але вже в наступному де-сятилiттi ситуащя змiнюеться, процеси приватизац!! по-ступово завершуються i новi холдинги оргашзовуються переважно по третьому i частково по четвертому варiан-ту оргашзаци.
В цей час з'являеться новий (для Укра!ни) вид холдингу — банывська холдингова компанiя. Закон Укра!-ни «Про банки i банкiвську дiяльнiсть» вiд 07.12.2000 р. визначив банкiвську холдингову групу як виключно банкiвське об'еднання. 1ншою його характерною осо-бливiстю е заборона для дочiрнiх банкiвських установ на володшня акцiями головного банку (у разi вимушеного !х придбання на вторинному ринку дочiрнiй банк повинен !х продати протягом мюяця).
Для небанкiвських холдингових груп таких об-межень не передбачено, що дозволяе дочiрнiм ком-
пашям володгги акцiями головно! i навпъ оргашзо-вувати «перехресний» холдинг — тобто одночасне володшня незалежними компашями (кожна з яких може бути холдинговою) контрольними пакетами один одного.
Зпдно з украшським чинним законодавством за-сновники холдингово! компани повинш отримати спе-цiальний згоду Антимонопольного комитету i Мшю-терства економши. Подальша обов'язкова процедура у загальних рисах така:
1) створюеться холдингова компашя у виглядi вщ-критого акцюнерного товариства;
2) у статутному фовдд новостворено! холдингово! компани об'еднуються контрольнi пакети акцiй всiх до-чiрнiх компанiй та iншi активи;
3) включаючи нову дочiрню компанш в систему вже сформованого холдингу, покупець повинен емпу-вати привтейоваш акци холдингу на суму вартост компани, що поглинаеться !х власникам.
Холдинги не е застиглим структурами, в ходi свое! дiяльностi вони можуть змiнювати сво! масштаби i конф^урацп [7; 8; 9]. Зростання вщбуваеться за раху-нок злиттiв i поглинань. Злиття — це рiвноправне (або майже рiвноправне) об'еднання двох i бшьше раш-ше незалежних господарюючих суб'екпв, при якому жодна iз сторш не отримуе повного або переважного контролю над знову утвореним об'еднанням. Погли-нання, навпаки, це придбання одним шдприемством контрольного пакета акцш другого. В цьому випадку поглинаюче шдприемство визначаеться як холдингова компашя, а те, що поглинаеться — дочiрнiм шд-приемством.
За методами формування структури контрольного пакета холдинговi компани розрiзняються на три типи [6-9]:
1) портфельний холдинг (ттьки володшня контр-ольним пакетом швестицш);
2) iнвестицiйний холдинг (володiння та управлшня портфелем акцiй iнших шдприемств);
3) портфельно-iнвестицiйний холдинг (змiшаний тип).
Перший тип бтьш нацiлений на збереження i ста-бiлiзацiю капiталу i вiн дуже поширений у високороз-винених крашах, особливо в США i Захiднiй бврош. В Украш переважним типом е iнвестицiйний холдинг, тому що цей тип надае бшьше можливостей для манев-рування активами дочiрнiх пiдприемств.
За характером дiяльностi холдинги прийнято роздь ляти на чиста (холдингова компашя займаеться виключ-но управлшською дiяльнiстю) та змшаш (холдингова компанiя крiм управлшня займаеться i безпосередньою пiдприемницькою дiяльнiстю).
В окрему групу видiляють так зван «промiжш» холдинги. Вони створюються великими пшприемства-ми i являють собою окремi пiдроздiли в структурi пщ-приемств, повнiстю зосередженi на окремих, «вузьких» напрямках, наприклад: лщензшний або патентний холдинг. Головна мета таких холдинпв — максимальна концентращя всiх наявних ресурсiв на заявленому на-прямку.
За характером штеграци холдинги подшяються на три групи: горизонтально штегроваш, вертикаль-
в 2012/№1
но штегроваш i конгломераци. Першi включають пiдприемства, об'еднанi одним видом бiзнесу (ма-шинобудування, харчова промисловiсть, сшьське господарство i т. д.). Основна мета таких холдинпв — завоювання нових секторiв ринку. Друп включають шдприемства единого технолопчного циклу (вiд сировини до готово! продукцп). Головною метою такого об'еднання е зниження загальних витрат, до-сягнення цшово! стабiльностi, пiдвищення вартосп компанií. Третя група (найрiдкiснiша) включае пiд-приемства, що належать, як правило, одному влас-нику i незв'язанi мiж собою технологiчними опе-рацiями. Першi двi групи формують синергетичш портфелi, а третя — диференцшований.
За формою власностi холдинговi компанГ! подiля-ються на державш (державi належить весь або майже весь каштал), приватнi (державi може належати не-значний пакет акцш) та державно-приватш. Держав-нi холдинги створюються, як правило, в галузях, яы е природними монополiями (електроенергетика, газова промисловють i т. д.). Державно-приватш створюються з метою забезпечення участа та впливу держави на роз-виток об'еднання при збереженш конкурентних пере-ваг приватно! шщативи.
Холдинги являють собою одну з форм оргашзаци бiзнесу, що найбтьш динамiчно розвиваються. Але, як вже було сказано вище, управлiння холдинговими об'еднаннями мае ряд системних проблем. Головною з них е оптимальний розподт повноважень i функцiй мiж головною i дочiрньою компанiями.
У розвинених крашах в рамках юнуючо! дiловоí етики сформована управлiнська доктрина вщносин «холдингова компанiя — дочiрня фiрма». 1! основа — концентращя керiвництва холдингово! компанГ! на стратепчних питаннях i невтручання в поточш справи дочiрнiх пiдприемств до тих шр, поки !х менеджмент не порушуе стратегiчноí лiнií об'еднання. В Укра!ш поки що вiдсутнiй достатньо усталений «кодекс» корпоративно! етики, тому регламент вщносин мiж голо-вним i дочiрнiми пiдприемствами досить жорстко про-писаний.
Так, управлшня i контроль з боку материнсько! компанГ! на рiвнi виконавчих структур повинш здш-снюватися на пiдставi Статуту або внутрiшнього регламенту холдингово! компани. Якщо дочiрня компашя повшстю належить материнськiй компанГ! (бшьше 50 % акцш), то вщносини мiж ними повиннi бути офщшно визначенi в установчих документах.
Вищим органом управлiння холдингу, як акцюнерного товариства, е загальш збори акцiонерiв, але, на вiдмiну в!д звичайно! акцiонерноí' компанГ!, бiльшiсть акцш холдингово! компани знаходиться, як правило, в руках дуже вузького кола ошб (гранично — в одше! особи). Таы особи досить жорстко контролюють не ттьки результата, а й дiяльнiсть холдингу та !х участь в управлшня виходить за рамки участа в зборах акцiонерiв. Наприклад, пост генерального директора холдингово! компани практично завжди займае головний акцюнер або його представник.
Для здшснення свое! полггаки у материнсько! компанГ! iснуе широкий арсенал адмшютративних за-ходiв прямого i непрямого впливу — розпорядження,
65
шструкци, накази, директиви, участь у наглядових радах дочiрнiх компанш i призначення на виршальш по-садовi пости сво!х представниюв. Крiм того, материн-ська компашя мае бути представлена бтьшютю голосiв у радi директорiв.
Методолопчно управлiння холдингом дiлиться на два напрямки: управлiння за галузями i управлiння за функцiями. Пiд галуззю розумiеться сукупнiсть одно-профiльних дочiрнiх пiдприемств холдингу. Галузеве управлiння здшснюеться шляхом координаци вироб-ничо-збутового циклу вщповино! групи товарiв та (або) послуг, суб'ектом процесу виступае профтьний тдроз-дiл холдингово! компани та очолюе його топ-менеджер. Управлiння у функцюнальному напрямку на практицi означае планування, органiзацiю процесу фшансуван-ня, виршення питань безпеки, органiзацiю маркетин-гових дослiджень i т. д. в масштабi всього холдингового об'еднання.
Мистецтво управлшня холдингом полягае в тому, щоб налагодити таку гармоншну спiвпрацю всiх учас-никiв процесу, яка поеднувала би ефективне виконан-ня всiх поставлених виробничих завдань кожного шд-приемства у об'еднанш. На практицi, при зiткненнi штерешв мiж галузевим i функцiональним напрямом, прюритет вiддаеться галузевим. Галузевий напрямок може очолити i не холдингова компашя, а дочiрне пд-приемство — найбтьший виробник вщповщно! групи товарiв (послуг) холдингу. Це один з варiантiв промiж-ного холдингу.
Таким чином, як уже шдкреслювалося, холдингова форма економiчноl концентраци мае ряд серйозних переваг, завдяки яким можлива поява ефекту синерги. В цьому випадку переваги можуть набувати системного характеру, а конкурентна перевага холдингу стати переважною. З шшого боку, у холдинпв е i недолши, основний з яких — економiчна та оргашзацшна рiзно-рiднiсть складових елементiв, яка проявляеться в несу-мiсних чи погано сумюних системах облiку та звиносп складаючих його господарюючих суб'екпв, що часто веде до втрати багатьох з перерахованих вище переваг. Для виршення ше! проблеми потрiбна розробка та впровадження виповщно! стратеги управлiння усiм холдинговим об'еднанням, як великим промисловим тдприемством.
Висновки
Використання методу порiвняльного аналiзу рiзних структурних форм великих промислових п1дприемств, зокрема пiдприемств чорно! металурги, результат еко-номiчного аналiзу !х мехашзму управлiння дозволило зробити так! висновки:
1. Визначено, що велиы промисловi пщприем-ства — це економiчна концентрацiя господарюючих суб'ектiв у рiзних органiзацiйно-правових формах (наприклад, таких як картель, концерн, конгломерат, трест, холдинг та ш.) з метою пдвищення ефективнос-тi виробничо! дiяльностi, завоювання нових секторiв ринку та знищення поточних витрат, що формалiзу-еться у розмiрi чистого прибутку, дивiдендiв, вартостi акцiй та iн.
2. В епоху глобалiзацií та штеграци важливого значення набувають холдинговi компани, що доведено на засадi результатiв використання удосконалено-
го методу аналiзу, як переважно'1 форми великих промислових пщприемств, особливосп яких полягають у можливостi маневрувати швестицшними ресурсами, органiзовувати повний технолопчний цикл виробни-цтва, оптимiзувати податковi платежi, заощаджувати на трансакцiйних процесах, використовувати диверси-фiкацiю, локалiзувати ризики шновацшних напрямкiв розвитку, створювати передумови до концентрацй' та нарощування науково-техшчного потенцiалу, що може бути ураховано при формуванш змiсту системи меха-нiзмiв управлiння складовими господарюючих промислових суб'екпв як джерел для одержання ефекту синерги'.
Лггература
1. Концепщя державно! промислово'1 полiтики Украши / М. Г. Чумаченко, О. I. Амоша, М. I. 1ванов, Л. Г. Червова та ш. — Донецьк : 1ЕП НАН Украши, 2000. — 424 с.
2. Экономические проблемы черной металлургии Украины : моногр. / под общ. ред. С. С. Аптекаря, А. И. Амоши. — Донецк : ДонГУЭТ, 2005. — 383 с.
3. Механизм хозяйствования предприятий и объединений трансформационной экономики : [монограф.] / И. П. Булеев, Н. Д. Прокопенко, Н. Е. Брюхо-вецкая и др.— НАН Украины: 1ЕП НАН Украши. — Донецк, 2007. — 526 с.
4. Бтопольський М. Г. Енвiроника — наука май-бутнього розвитку людства / М. Г. Бтопольский. — Донецьк : Ротапринт 1ЕП НАН Украши, 2007. — 436 с.
5. Кудря Я. В. Актуальш проблеми управлшня акщ-онерними товариствами в Укра1Ш / Я. В. Кудря // Актуальш проблеми економши: науковий журнал. — №2. — 2007. — 94 с.
6. Тараш Л. И. О развитии в Украине транснациональных корпораций / Л. И. Тараш // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект : сб. науч. тр. — Донецк : Донецкий национальный университет, 2008. — 1680 с.
7. Кавтиш О. П. Шляхи формування корпора-тивних утворень в економiчних системах сучасносп / О. П. Кавтиш // Актуальш проблеми економши: Науковий журнал. — № 1. — 2007. — 98 с.
8. Колосок В. М. Использование холдинговых объединений для обеспечения стратегического развития металлургических предприятий Украины : мо-ногр. / В. М. Колосок, О. Л. Набебина // Управлшсьы технологи у ршенш сучасних проблем розвитку со-цiально-економiчних систем ; за заг. ред. О. В. Мартя-ково!'. — Донецьк : ДВНЗ «ДонНТУ», 2011. — С. 185190.
9. Верескун М. В. Эффективное управление, как фактор обеспечения стратегии конкурентоспособности крупных промышленных объединений / М. В. Верес-кун, В. М. Колосок, Е. Н. Дроботина // Вюник При-азовського державного техшчного ушверситету : сер.: Економiчнi науки : зб. наук. пр. — Марiуполь : ДВНЗ «ПДТУ», 2011. — Вип. 22. — С. 86-92.
10. Офщшний сайт Антимонопольного комггету Украши [Електроний ресурс]. — Режим доступу : http :// www. amc. gov. ua.
