CC BY
217
ТЕХНОЛОГ1ЧНА ОСВ1ТА
УДК 378.001
А. О. МАЛИХ1Н
СУТН1СТЬ I ПРИНЦИПИ ПРАКСЕОЛОГ1ЧНОГО П1ДХОДУ В МЕТОДИЧН1Й П1ДГОТОВЦ1 МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ТЕХНОЛОГ1Й
Розглянуто проблему використання iдей праксеологи у методичнш тдготовщ майбутнього вчителя технологи. До^джено теоретичш i практичш аспекти використання праксеологiчного тдходу до профестног тдготовки майбутнього вчителя освтньоi галузi «Технологiя». Охарактеризовано системну, дiяльнiсну, компетенттсну, особистiсно-орieнтовану, технологiчну та тезаурiсну функцп праксеологiчного тдходу, що забезпечують ефективний взаемозв'язок об'ективних i суб'ективних факторiв, ят сприяють устху студентiв в оволодiннi знаннями та методичными навичками. Розкрито суттсть принцитв праксеологи: дiагностичностi цыей i результатiв навчальног дiяльностi; стимулювання i мотиваци позитивного ставлення студентiв до навчання, орieнтацii на ixrn потреби й ттереси; вибору ефективних методiв, засобiв i форм дiяльностi; взаемозв'язку етатв навчання; значущостi й застосування результатiв навчання; опори на створення iндивiдуальних умов для саморегуляцп тзнавальног дiяльностi суб'eктiв навчання, дотримання яких дозволяе ефективно реалiзувати праксеологiчний пiдхiд у методичнш тдготовщ майбутнього вчителя технологш.
Ключовi слова: праксеологiя, праксеологiчний пiдхiд, принципи педагогiчноi праксеологи, вчитель технологи, методична тдготовка.
А. А. МАЛЫХИН
СУЩНОСТЬ И ПРИНЦИПЫ ПРАКСЕОЛОГИЧЕСКОГО ПОДХОДА В МЕТОДИЧЕСКОЙ ПОДГОТОВКЕ БУДУЩЕГО УЧИТЕЛЯ ТЕХНОЛОГИЙ
Рассмотрена проблема использования идей праксеологии в методической подготовке будущего учителя технологии. Исследованы теоретические и практические аспекты применения праксеологического подхода к профессиональной подготовке будущего учителя образовательной отрасли «Технология». Дана характеристика системной, деятельностной, компетентностной, личностно ориентированной, технологической и тезауросной функций праксеологического подхода, которые обеспечивают эффективную взаимосвязь объективных и субъективных факторов, способствующих успешному овладению студентами знаниями и умениями методического характера. Раскрыта сущность принципов праксиологии: диагностичности целей и результатов учебной деятельности; стимулирования и мотивации позитивного отношения студентов к обучению, ориентации на их потребности и интересы; выбора эффективных методов, средств и форм деятельности; взаимосвязи этапов обучения; значимости результатов обучения; опоры на создание индивидуальных условий для саморегулирования познавательной деятельности субъектов обучения, соблюдение которых позволяет эффективно реализовать праксеологический подход к методической подготовке будущего учителя технологий.
Ключевые слова: праксеология, праксеологический подход, принципы педагогической праксеологии, учитель технологии, методическая подготовка.
А. О. MALYHIN
ESSENCE AND PRINCIPLES OF THE PRAXEO LO GICAL APPROACH FOR METHODICAL PREPARATION OF A FUTURE TEACHER OF TECHNOLOGY
The article deals with the problem of using the ideas of praxeology in methodical preparation of future teachers of technology. The author explores the theoretical and practical aspects of praxeological approach for
the training of a future teacher of education branch «Technology», a description of the system, the activity-related, competence, personality directed, technological and thesaurus functions of praxeological approach are given that ensure effective communication of objective and subjective factors that contribute to successful mastery of the methodical knowledge and skills by students. Also in the article the essence of the principles of praxeology is revealed: diagnosticity of objectives and learning outcomes; stimulating and motivating the students a positive attitude to learning, focus on their needs and interests; choice of effective methods, means and forms of activity; relationship of stages of training; the importance of learning results; support for the creation of conditions for individual self-regulation of cognitive activity of subjects of training, compliance with which can effectively realize the praxeological approach to methodical training offuture teachers of technology.
Keywords: praxeology, praxeological approach, principles of pedagogical praxeology, teacher of technology, methodical preparation.
Модершзащя осв^и в сучаснш Укра!ш, реалiзацiя цшей единого европейського простору вищо! освии визначили нове розумшня компетентносп майбутнього вчителя загалом i вчителя технологт зокрема. Сучасний вчитель - це передуам фахiвець, здатний на високому методичному рiвнi викладати свт предмет, вирiшувати складне завдання щодо передання вае! сукупносп знань учням. В зв'язку з цим особливого значения набувае яюсть методично! тдготовки майбутнього вчителя-предметника.
У педагопчнт теорп грунтовно розробленi певнi аспекти методично! тдготовки майбутнього вчителя технологи, але виршення ще! проблеми пiд кутом зору праксеологiчного пiдходу ще не розглядалося. Суттсть вказаного пiдходу полягае в тому, що пiдготовка фахiвця, який здатен ефективно вирiшувати професшш завдання, мае здiйснюватися з найменшими ресурсними витратами.
Деякi аспекти використання праксеологiчного тдходу у вирiшеннi проблем професiйно! тдготовки педагопчних кадрiв розглядалися в працях I. Колестково!, Л. Рижко, £. Рябухи, П. Самойленка, С. Семеново!, О. Тiтово!, О. Уточкiно!, В. Шарко, В. Федотово! й шших науковцiв. Так, I. Колеснiкова й О. Т^ова дослiдили праксеологiчнi основи педагопчно! дiяльностi; £. Рябуха показав роль i мiсце праксеологi! у виршенш проблем пiдвищення якостi вищо! осв^и; В. Федотова вивчила можливосп використання iдей праксеологi! в оргашзаци дослiдницько! дiяльностi студентiв; О. Уточкша розглянула особливостi застосування праксеологiчного тдходу для формування здатностi майбутнього вчителя до професшно-педагопчно! самооцiнки; В. Шарко обгрунтував можливостi праксеологiчного пiдходу щодо вдосконалення методично! тдготовки вчителiв фiзики в системi безперервно! освiти. На жаль, в наукових дослвдженнях недостатньо розкрита проблема застосування вдей праксеологп до методично! пiдготовки майбутнiх фахiвцiв освiтньо! галузi «Технолопя».
Метою статп е розкриття сутностi праксеологiчного тдходу та його принцишв у методичнт пiдготовцi майбутнiх вчителiв технологi!.
Поняття «праксеолопя» вперше використав А. Естнас в 1897 р. у сво!й киизi «Виникнення технологи» («Les Origines de la Technogi»). Статус окремо! галузi фiлософського знання праксеологiя отримала в другiй половинi ХХ ст.
Зазначимо, що дои не юнуе загальноприйнятого визначення поняття «праксеолопя». Розглянемо деяк пiдходи до !! визначення.
Праксеологiя - це галузь соцюлопчних досл1джень, що вивчае методику розгляду рiзних дiй чи сукупносл дт з точки зору встановлення !х ефективностi [4]. Термiн «праксеолопя» походить ввд грецького слова «praxis» - дiя, практика i в перекладi означае «знання про ди». Основними категорiями праксеологп е «ефективтсть», «оптимальтсть» i «радюнальтсть». I! тезаурус становлять також поняття «мета», «план», «заиб», «метода», «результат», «як1сть дiяльностi», «ращональнють», «дiевiсть», «продуктивнiсть». Вони у праксеологп виконують систематизуючу роль, на вщмшу вiд iиших наук (економши, техшки, педагопки тощо), в яких !м належить роль функцiональиа.
Польський фшософ, логiк i математик Т. Котарбшський [2] вважав праксеологiю наукою про оргашзащю та управлiния людською дiяльнiстю з метою !! оптимiзацi! та покращення ефективностi. Вiн зазначав, що метою праксеологп е пошук загальних закошв будь-яко! людсько! дiяльностi, щоб на !хнт основi сформулювати загальш принципи цiе! дiяльностi.
ТЕХHОЛОПЧГА ОСВ1ТА
Я. Зeлeнcький визнaчae пpaкceoлoгiю як нayкy пpo пpинципи i мeтoди eфeктивнoï дiяльнocтi. Вiн вкaзye, зoкpeмa, щo дocлiджeння в гaлyзi пpaкceoлoгiï cпpямoвaнi пepeдyciм нa po3po6Ry пpинципoвиx ocнoв opгaнiзaцiï cпiльнoï дiяльнocтi людeй, yxвaлeння piшeнь, мoтивaцiï й peam3a^ï дш - кoлeктивниx тa iндивiдyaльниx.
П. Сaмoйлeнкo i С. Сeмeнoвa визнaчaють пpaкceoлoгiю як шуку, щo дocлiджye пpинципи, cтpyктypy й зaкoнoмipнocтi opгaнiзaцiï eфeктивнoï (paцioнaльнoï) cmльнoï дiяльнocтi виклaдaчiв i cтyдeнтiв i cпpямoвaнa нa пiдвищeння пpoдyктивнocтi нaвчaльнoï пpaцi [3].
В opгaнiзaцiï нaвчaльнoгo пpoцecy у пeдaгoгiчниx BH3 пpaкceoлoгiчний пiдxiд викoнye пeвнi функци, щo дae мoжливicть зaбeзпeчити взaeмoзв'язoк oб'eктивниx i cyб'eктивниx фaктopiв, як1 cпpияють ycпixy cтyдeнтiв в oвoлoдiннi мeтoдичними знaннями тa нaвичкaми. Тaкими функщями e:
• cиcтeмнa - дoзвoляe уявити oб'eкт вивчeння як cиcтeмy з yciмa ïï зв'язкaми;
• дальнюю - дoзвoляe пpoникнyти в cymcra дiяльнocтi з пcиxoлoгiчнoï i пeдaгoгiчнoï тoчки 3opy, виявити ïï зaкoнoмipнocтi, yмoви ycпiшнoгo пpoтiкaння, вимaгae мaкcимaльнoï' aктивнocтi cтyдeнтiв у ^o^ci oпaнyвaння мeтoдичними знaннями тa нaвичкaми;
• кoмпeтeнтнicнa - opieнтye да дocягнeння пeвнoгo peзyльтaтy, щo дyжe вaжливo для виявлeння динaмiки poзвиткy cтyдeнтiв п1д чac нaвчaння;
• ocoбиcтicнo-opieнтoвaнa - дoзвoляe зpoбити oпиc yмoв для пoвнoцiннoï' peaлiзaцiï' ocoбиcтocтi в пepioд нaвчaння у ВЮ, a тaкoж мaйбyтнiй пeдaгoгiчнiй дiяльнocтi;
• тexнoлoгiчнa - дoзвoляe визнaчaти нeoбxiднi пeдaгoгiчнi тexнoлoгiï, cпpямoвaнi да poзвитoк мeтoдичнoï' кoмпeтeнтнocтi.
• тeзaypycнa - вкaзye, щo тoй, xto нaвчaeтьcя, вoлoдiючи тepмiнoлoгieю у rompera^ пpoфeciйнiй дiяльнocтi, здaтeн caмocтiйнo пopoджyвaти нoвe нayкoвe знaння.
Ю. Бaбaнcький пepшим ув1в у пeдaгoгiкy пpинцип oптимiзaцiï. Пiд ним вiн poзyмiв oтpимaння мaкcимaльниx peзyльтaтiв у нaвчaльнoмy пpoцeci пpи мiнiмaльниx витpaтax pecypciß (cил, мaтepiaльниx витpaт, чacy yчacникiв). Якщo зacтocyвaти цe пoняття дo нaвчaльнoгo пpoцecy, yчacникaми якoгo e cтyдeнти, викгадач^ щo здiйcнюють mзнaвaльнy дiяльнicть зa дoпoмoгoю зacoбiв нaвчaння, то oптимiзaцiя викopиcтaння зacoбiв пoлягaтимe в мaкcимiзaцiï cтyпeня дocягнeння мeти зa мiнiмiзaцiï' витpaт i кiлькocтi зacoбiв дiяльнocтi.
З ypaxyвaнням u^oro мoжнa визнaчити двa нaпpямки mдßищeння peзyльтaтивнocтi нaвчaльнo-пeдaгoгiчнoï' дiяльнocтi у пeдaгoгiчнoмy ВHЗ, як1 нa думку П. Сaмiйлeнкa i С. Сeмeнoвoï, виглядaють як дocягнeння: 1) нaйбiльшoгo cтyпeня peaлiзaцiï' цiлeй зa дoпoмoгoю нaявнoï' cиcтeми зacoбiв нaвчaння; 2) товтого cтyпeня peaлiзaцiï' мeти зa дoпoмoгoю нaймeншиx витpaт зacoбiв нaвчaння [3].
Спиpaючиcь нa цi пoлoжeння, мoжнa кoнcтaтyвaти, щo oптимiзaцiя e зaгaльним пpaкceoлoгiчним пpинципoм пoвoджeння cyб'eктiв дiяльнocтi в yмoвax, кoли мeтa й зacoби мaють взaeмoзyмoвлeний xapararep.
Одним з ocнoвниx пoнять пpaкceoлoгiï' e «eфeктивнicть». У cвoeмy звичaйнoмy знaчeннi eфeктивнicть e peзyльтaтивнicтю.
У Apyrra пoлoвинi ХХ cт. пpoблeмa eфeктивнocтi нaвчaння нaбyлa в дидaктицi cтaтycy caмocтiйнoï. В нiй визнaчaютьcя i дocлiджyютьcя нaйвaжливiшi xapaктepиcтики eфeктивнoгo нaвчaння: дocягнeння пoвнoти дocлiджyвaнoгo мaтepiaлy, глибини й cиcтeмaтичнocтi знaнь; cфopмoвaнicть yмiнь виcoкoгo cтyпeня yзaгaльнeнocтi; вплив знaнь i вмiнь нa rorpeÔH, пoгляди й пepeкoнaння yчнiв (Ю. Бaбaнcький, В. Дaвидoв, М. Скштан тa iн.).
Ha думку П. Сaмoйлeнкa i С. Сeмeнoвoï, eфeктивнicть нaвчaння e мipoю дocягнeння yчacникaми нaвчaльнoгo пpoцecy пoзитивнoгo peзyльтaтy (здань ocoбиcтicниx якocтeй) ïx cпiльнoï' дальшсл зa yмoв paцioнaльнoгo викopиcтaння pecypciß ^eï дiяльнocтi i cepeдoвищa, в ятому вoнa вiдбyвaeтьcя. Отжe, eфeктивнicть тpyдoвoгo нaßчaння a6o мeтодикy шго виклaдaння нeoбxiднo poзглядaти як eфeктивнicть пiзнaßaльнoгo пpoцecy, щo вpaxoвye i вiдoбpaжae cпeцифiкy нaвчaльнoгo пpeдмeтa. Рoзyмiючи eфeктивнicть як мipy цiльoвoï' мoжливocтi, пoтpiбнo уточнити цiлi тpyдoвoгo нaвчaння, щo iнтeгpye в co6i знaння piзниx пpиpoдничиx даук, a тaкoж мeтoдики тpyдoвoгo нaвчaння як ocнoви opгaнiзaцiï' нaßчaльнoгo пpoцecy щoдo зacвoeння учнями змicтy тexнoлoгiчнoï' ocвiти в штт. У пepшoмy випaдкy цш пoлягaють в:
- oвoлoдiннi ocнoвнoю тexнiчнoю тepмiнoлoгieю i пoняттями, щo cтaнoвлять бaзy дeякиx пpиpoдничиx i тexнiчниx диcциплiн i дoзвoляють здiйcнювaти ïxню iнтeгpaцiю;
- розумiннi впливу техшки на розвиток суспшьства, взаемодо мiж наукою й суспiльством, технологieю i сусп1льством;
- оволодшн методами одержання й пiдтвердження знань, основу яких становлять експериментальнi i теоретичн1 методи;
- розумшш соцiально-iсторичного процесу розвитку техн1ки, еволюци розвитку техшко-технолопчного знания тощо;
- формуваииi позитивного ставлення до трудово! дiяльностi (цшнюного вставлення до працi, розумiния И значущосл в суспiльному i власному життi);
- розвитку техн1чного мислення i досвiду здшснення творчо! дальноста;
- розвитку позитивно! мотиваци до трудового навчання;
- формуванн i збагачеинi досвiду здiйснеиня тзнавально! та шших видв дiяльностi;
- формуванн еконотчно! культури;
- формуваинi еколопчно! культури та збагачеинi досвщу здшснення природоохоронно! дiяльностi й iн.
У методищ трудового навчання - це:
• опанування зм1стом середньо! освпи i шктьно! технологично! освiти;
• знання сучасних пiдходiв i вимог в оргатзаци навчального процесу з трудового навчання;
• освоення сучасних техюлопй навчання;
• вм1ння виготовляти власнi i застосовувати iснуючi засоби трудового навчання;
• вмшня проектувати навчальний процес i реалiзовувати його на конкретному урощ;
• вмшня управляти самостшною пiзиавальною дiяльнiстю учнв.
Ми тдтримуемо позицiю П. Самойленка i С. Семеново! [3], котр1 для оцiнки ефективносл навчання будь-якого навчального предмета, у нашому випадку це «Трудове навчання», та методики його викладання запропонували на основi врахування функционально! грамотноста суб'ектш навчання, якою т1 мають оволодiти тсля вивчення в1дгов1дно!' дисциплши, виокремити три аспекти: яюсний, процесуальний, контекстуальний.
З урахуванням специфiки освiтньо!' галузi «Технолопя» суттсть кожного з них виявляеться в тому, що:
- ятсний аспект визначае значущють отриманих знань i вмiнь для застосування !х у наступнiй проектно-технологiчнiй дiяльностi;
- процесуальний аспект вказуе, якого ступеня сформованосп iителектуальних i практичних умшь можна досягти в процесi виконання певно! дiяльностi;
- контекстуальний аспект враховуе, як отримаш знання й умшня з освiтньо! галузi «Технолопя» можуть бути використан1 або тд час вивчення iнших наук, або в самостшному иавчаннi, або при виконанн певних видв практично! дальност!
Ефективнiсть е мiрою можливосп, але не будь-яко!, а те!', котра виражае мету людини, реалiзуе !! iдею, тобто ефективн1сть. Це мра цшьово! можливосп, що реалiзуеться людиною в дальност! Стосовно навчально-п1знавально! дальноси - це досягнення запланованих навчальних, виховних i розвивальних цшей, що ютотно залежить вiд оргатзаци навчального процесу. Ефективна органзацш навчального процесу передбачае дотримання оптимального режиму дальносп, рацюнального використання всiх ресурсов i засоб^в, яю забезпечують узгодженють сшвпращ дiй студента i викладача, i завершен1сть акт1в навчання. У цьому разi показниками ефективно! органiзацi! навчального процесу е сприятливi умови для виршення поставлених завдань, протжання дальноста, досягнення !! усп1шного результату.
До таких умов ввдносять:
- ясн1сть, конкретшсть, цiкавiсть, доступшсть, реальн1сть навчально! мети не тшьки для викладача, а й для студенпв;
- достаттсть використання часу для вирiшення поставлених завдань i здiйснення предметних дш студентами;
- складн1сть завдань, що ввдповщае обсягу найближчого розвитку майбуттх фах1вц1в;
- iнтенсивнiсть д1яльност1 (оптимальний темп навчального процесу, тобто розумна м!ра вимог викладача, реальна юльшсть запланованих завдань, як1 можуть виконати студенти за визначений пром!жок часу);
- адекваттсть методiв, засоб^в та оргаизацшних форм навчання поставленим щлям;
- використання рiзних форм самостшжл роботи, ïx поступове ускладнення;
- створення сприятливоï атмосфери тд час навчання (позитивный мiкроклiмат, креативне поле, поле професiйноï активностi та ш.).
Доцiльно визначити особистiснi показники, на пiдставi яких можна судити про стан опанування навчальним матерiалом дисциплiни. До таких насамперед вщносять ступiнь розвитку пiзнавального iнтересу студенпв у навчальному процесi i мотиващю навчання. Мотиви дiяльностi й предметних дiй майбутнix фаxiвцiв визначаються спрямовашстю i характером процесiв виконання навчальних завдань, формуванням у студентiв позитивного ставлення до навчання i визнання ними цiнностi тих знань i дш, яких вони набувають у навчанш.
П. Самойленко i С. Семенова [3] на основi аналiзу загальноï теорiï дiяльностi, навчальноï дiяльностi й ефективностi навчального процесу у ВНЗ сформулювали наступнi принципи праксеологи навчання, яких доцшьно дотримуватись у методичнш шдготовщ майбутнix вчителiв технологи:
• принцип дiагностування щлей i результатiв навчально'1 дiяльностi. Оцшочна система, що юнувала донедавна у бшьшосп вузiв i передбачала оцiнювання успixiв студентiв у навчаннi тiльки в перюд сесiй, не реалiзувала належно дiагностичну функцiю цiлей i результапв навчання. Це неодноразово вiдзначали педагоги та психологи i пропонували альтернативш способи оцiнювання результапв навчання, як дають можливiсть не лише оцшити результати, а й простежити динам^ розвитку особистостi, ïï успiшне просування в навчальнiй дiяльностi. Такий споиб визначення результатiв навчання називають педагопчною дiагностикою. Пiд нею розумiють процес, у xодi якого, спираючись на необхвдш науковi критерiï, викладач спостер^ае за студентами, проводячи анкетування, обробляючи даш спостережень й опитувань. Отримат результати дають йому змогу бшьш ефективно будувати i реалiзувати педагопчний процес. Найбiльш популярними стали рейтингова система оцшки знань студентiв, поточний контроль й ощнювання навчальних досягнень студенпв;
• принцип стимулювання i мотиваци позитивного ставлення cmydeHmie до навчання, opicHma^ï на ïxrn потреби й iнтeрeси. 1з загальноï теори дiяльностi вiдомо, що неможливо досягти належного ефекту за введений час, якщо не забезпечена вiдповiдна мотиващя. В зв'язку з цим головним чинником у вiдборi змiсту, методiв навчання, побудовi логiки вивчення навчального матерiалу, розробцi теxнологiй навчання в контексп тдвищення ефективностi навчальноï дiяльностi повинна стати орiентацiя на потреби й запити тих, хто навчаеться. До умов, яш забезпечують формування позитивноï мотивацiï' навчальноï' дiяльностi в процеа навчання, можна вiднести: компетентшсть викладача у формуваннi й розвитку мотивацiйноï сфери студентiв; безперервнiсть дiяльностi щодо формування мотивацiï; спецiальний пiдбiр методичних прийомiв, форм навчання, що забезпечують позитивний вплив на розвиток мотиваци;
• принцип вибору ефективних мemoдiв, зaсoбiв i форм дiяльнoсmi. Ввдповвдтсть методiв i засобiв навчання розумiеться нами як певна погоджешсть або гармонiйнiсть поеднання елементiв дiяльностi, що дае можливiсть досягти поставленоï мети навчання. Якщо вибiр методiв i засобiв навчання вiдповiдае поставленим завданням, враховуе особливоси й можливосп студентiв, то його ефективнiсть виявиться максимально можливою в певних умовах. Вiдповiдний вибiр форм навчання також визначае ефектившсть навчально-пiзнавальноï' дiяльностi студенпв. Групова та iндивiдуальна форми навчання бшьш-менш успiшно сприяють вирiшенню навчально-виховних завдань. Тому у виборi форм навчання необxiдно враховувати специфiку змюту завдань, особливостi студенпв, методи й засоби навчання, яш застосовуються на конкретному занятт! Якщо у виборi методiв, засобiв i форм не враховуеться один чи шлька названих компоненпв, то ефективнiсть не буде максимальною;
• принцип взасмозв'язку етатв навчання. У педагопщ встановлеш важливi зв'язки мiж змiстом матерiалу, що вивчаеться, логiкою його викладу, послвдовшстю i завершенiстю етапiв навчання. Ефектившсть навчання може бути забезпечена тод^ коли змют навчання дозволяе виршити коло намiчениx завдань, коли воно науково, систематично й послвдовно вивчаеться, а просування до нового виду дiяльностi ввдбуваеться тiльки пiсля завершения попереднього етапу навчання. Виконанi студентами завдання дозволять визначити, яка шльшсть навчальних
елементiв засвоена ними на р!вш, що вiдповiдае поставленiй меть Лекцiю i практичне заняття можна вважати ефективними й завершеними тод1, коли студенти засво!ли бiльше 70% навчальних елеменпв;
• принцип значущостi i застосування результатiв навчання. Педагопчною теорiею i практикою встановлено, що студенти краще засвоюють той навчальний матерiал, який вважають найбiльш значущим для !х життедiяльностi в майбутньому. Якщо вони усв1домлюють можлив1сть застосування отриманих знань, ум1нь i навичок для свого теперiшнього i майбутнього життя, визнають !х ц1нн1сть у побутовш i професiйнiй д1яльност1, то виникае позитивна тзнавальна мотивацiя, тдвишуеться ефективнiсть навчально! д1яльност1, отриманi знання актуал!зуються практичною д1яльн1стю, доповнюються ! поглиблюються. Особливого зм1сту цей принцип набувае у контекст! зусиль, як1 застосовують у неперервнш осв1т1 i вихованнi осо6истост1. На кожному часовому етат цiе! осв1ти мають бути поставлен 1! ц1л1, що ввдповвдають вимогам соцiального замовлення, враховують потреби суб'екпв навчання, посильн1 й точно ввдображають майбутню д1яльн1сть;
• принцип опори на створення iндивiдуальних умов для саморегуляци тзнавально'1 дiяльностi тих, хто навчасться. Шд досягненням розумшть позитивний, iндивiдуально значимий для особистосп результат. Потреба людини в шдив^альних досягненнях е смислоутворюючою життевою потребою, а здобуття досягнень - реалiзацiею природно! потреби осо6истост1 в устхах, самоактуалiзацi! i самостверджениi. Тому орiентацiя викладача на осо6ист1сн1 досягнення студента мае сощальну природу, е умовою гумашзацп осв1тнього процесу. Опора на там досягнення необхiдна, але не менш важливим е закрiпления устху, створення умов для його розвитку, що теж можна розглядати як спос16 стимулювання майбутнiх фахiвцiв до самооргашзацп, саморозвитку, самореалiзацп.
Отже, оргашзащя навчально! д1яльност1, що побудована з урахуванням iдей праксюлоги, дае можливють 61льш ефективно викладати навчальний предмет, пов'язуючи його з1 спецiальнiстю майбутшх фахiвцiв, а розглянуп праксеологiчнi принципи навчання - з 61льшою результатившстю органiзувати методичну п1дготовку майбутнiх вчителiв осв1тньо! галузi «Технологiя».
Л1ТЕРАТУРА
1. Колесникова И. А. Педагогическая праксеология / И. А. Колесникова, Е. В. Титова. - М.: Академия, 2005. - 256 с.
2. Котарбинский Т. Трактат о хорошей работе / Т. Котарбинский. - М.: Экономика, 1975. - 271 с.
3. Самойленко П. И. Повышение эффективности учебного процесса по физике на основе праксеологического подхода / П. И. Самойленко, С. В. Семёнова // 361рник наукових праць Кам'янець-Под^ського державного ушверситету. - 2003. - Вип. IX. - С. 65-68.
4. Словник шшомовних слгв / уклад. С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута. - К.: Наукова думка, 2000. - 680 с.
5. Федотова В.С. Модели организации исследовательской деятельности студентов на основе праксиологического похода / В. С. Федотова // Человек и образование. - 2010. - № 4. - С. 102-106.
УДК 371.311+371.381
А. В. УРУСЬКИЙ
ВНУТР1ШНЯ ДИФЕРЕНЩАЩЯ ЯК ЗАС1Б РЕАЛ1ЗАЩ1 1НДИВ1ДУАЛЬНОГО П1ДХОДУ ДО НАВЧАННЯ СТАРШОКЛАСНИК1В ЗА
ТЕХНОЛОГ1ЧНИМ ПРОФ1ЛЕМ
Розглянуто суттсть зовтшньоI та внутршньоI диференщаци навчання як засобу iндивiдуального тдходу до учтв, врахування Чхтх iндивiдуальних особливостей. Розкрито переваги профтьног диферен^ацп у процеЫ навчання старшокласниюв. Проаналiзовано специфк предмета «Технологи», навчальноI дiяльностi та в^ових особливостей старшокласниюв. Розглянуто iндивiдуальнi вiдмiнностi учтв, як проявляються у процеЫ вивчення предмета «Технологи». Обгрунтовано необхiднiсть системного здшснення iндивiдуального тдходу до навчання старшокласниюв за технологiчним профтем.
