CC BY
96
Малишкша Наталя Олегiвна,
здобувачка кафедри конституцйного права Украни, Нацюнальний юридичний унверситет iMeHi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харш e-mail: malyshkina.nataly@gmail.com ORCID 0000-0001-5186-4704
doi: 10.21564/2414 - 990x.143.147311 УДК 342.5(477)
СУДОВА ВЛАДА В СИСТЕМ1 СТРИМУВАНЬ ТА ПРОТИВАГ: ГАРАНТМ ФУНКЦ1ОНУВАННЯ I ВЗА6МОД1Я З 1НШИМИ Г1ЛКАМИ ВЛАДИ
Проанал1зовано ргзт пгдходи до розумтня змгсту поняття «судова влада», а також визна-чено мгсце судовог гшки влади в систем1 вищих органгв державног влади в Украгт. Зроблено висно-вок, що на практищ важливий не лише розподгл повноважень вищих оргашв державног влади задля досягнення цлей, визначених у Конституца Украгни, а й гх взаемодгя, яка з необхгднгстю вгд-буваеться у чтко визначених правових формах гз застосуванням вгдповгдних правових засоб1в. Будь-яке в1дхилення вгд норм чинного законодавства, недотримання основних принципю права в дгяльност1 судовог гшки влади веде до несправедливого розгляду юридичних споргв, конфлжтю мж вищими органами державног влади, а як наслгдок - унеможливлюе встановлення рюноваги мж часом розбалансованими гглками державног влади. Нвелюють таку ситуащю реально д1юч1 гарантп функщонування судовог гшки влади у взаемовгдносинах з шшими вищими органами державног влади в Украгт.
Ключовi слова: подш влади; система стримувань i противаг; гарантп системи стримувань i противаг; взаeмодiя вищих оргашв влади; судова влада; конституцшний контроль; судовий контроль; самообмеження державно! влади.
Малышкина Н. О., соискательница кафедры конституционного права Украины, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail : malyshkina.nataly@gmail.com ; ORCID 0000-0001-5186-4704
Судебная власть в системе сдержек и противовесов: гарантии функционирования и взаимодействие с другими ветвями власти
Проанализированы различные подходы к пониманию содержания понятия «судебная власть», а также определено место судебной ветви власти в системе высших органов государственной власти в Украине. Сделан вывод, что на практике важно не только распределение полномочий высших органов государственной власти для достижения целей, определенных в Конституции Украины, но и их взаимодействие, которое с необходимостью происходит в четко определенных правовых формах с применением соответствующих правовых средств. Любое отклонение от
норм действующего законодательства, несоблюдение основных принципов права в деятельности судебной ветви власти ведет к несправедливому рассмотрению юридических споров, конфликтов между высшими органами государственной власти, а как следствие - влечет невозможность установления равновесия между иногда разбалансированными ветвями государственной власти. Нивелируют такую ситуацию реально действующие гарантии функционирования судебной ветви власти во взаимоотношениях с другими высшими органами государственной власти в Украине.
Ключевые слова: разделение властей; система сдержек и противовесов; гарантии системы сдержек и противовесов; взаимодействие высших органов власти; судебная власть; конституционный контроль; судебный контроль; самоограничения государственной власти.
Вступ. Hößi умови життя, реформування правово! системи УкраТни обу-мовлюють переосмислення ролi суду в процес змщнення национально! дер-жавностГ в охорош i стримуванш посягань не тГльки на свободу, особисту недоторканшсть, права та законш штереси людини i громадянина, а також безпосередньо шд час взаемодГ! вищих оргашв держави. Конститущя УкраТни вперше на загальнодержавному рiвнi закршила судову владу як рiвноправну i самостшну поряд з двома шшими гГлками - законодавчою i виконавчою (ст. 6) [1, с. 5]. I! роль у системi подГлу державно! влади зумовлена як «специфiчними», притаманними тГльки !й, конституцiйними повноваженнями, так i соцiальним призначенням. Це робить судову владу не менш вагомим суб'ектом у взаемо-вiдносинах вищих оргашв влади поряд з шшими гшками, а також одним з клю-чових елементГв у процесi побудови правово! держави.
ÄHaMi3 остантх дослiджень i публжацш. Сутшсть i змiст взаемодГ! вищих органiв державно! влади, а також окремi аспекти визначення гаран-тiй забезпечення функщонування системи стримувань i противаг у взаемо-вiдносинах Президента Укра!ни, законодавчо!, виконавчо! влад з судовою знайшли свое вщображення в працях таких сучасних учених, як П. Баренбойм (P. Barenboim), Ю. Грошевий (Yu. Hroshevyi), Р. бнпбарян (R. Yenhibarian), I. Марочкiн (I. Marochkin,) Б. Ольховський (B. Olkhovskyi), Ю. Ремескова (Yu. Riemieskova), Ю. Тодика (Yu. Todyka), Ю. Фрицький (Yu. Frytskyi), В. Чет-вернiн (V. Chetvernin), В. Чiркiн (V. Chirkin) та багатьох шших. Як свiдчить практика державно-правового життя Укра!ни, вивчення проблемних питань оргашзацГ! взаемодГ! вищих органiв влади не лише не втрачае свое! актуальности а й потребуе реальних рекомендацш щодо пiдвищення ефективностi правового регулювання окремих напрямкiв спiвпрацi та запровадження новацш у дГяль-ностГ оргашв судово! та Гнших гГлок влади, Президента Укра!ни.
Метою cmammi е здшснення аналiзу взаемодГ! судово! влади з законодавчою, виконавчою гГлками влади, Президентом Укра!ни, а також визначення гарантш функцiонування системи стримувань i противаг мГж ними.
Виклад основного материалу. Реалiзацiя на практищ визначеного Консти-туцiею Укра!ни принципу подГлу влади означае, що кожна !"! гiлка е незалежною у сво!й сферi, але тГльки суди мають останне слово у владних суперечках щодо конституцшност та законной дГяльностГ Гнших гГлок влади [2, с. 101]. вторично так склалося, що саме судова влада е необхГдною умовою шдтримання
авторитету державно! влади в щлому, адже у pa3i ввдсутност спещальних стримуючих повноважень, якими вона володie, законодавча та виконавча пере-творюються з влади на свавшля, в оргашзащю насильства над суспiльством. Фактично, судова плка влади виступае тим шструментом, за допомогою якого право ефективно впливае на сусшльш вiдносини. А закршлення на рiвнi Кон-ституцп УкраТни фундаментальних засад органiзацГí та дiяльностi судово'1 влади зумовлюе ïï стабiльнiсть, сталий розвиток та ефективне виконання поставлених перед нею завдань.
Здшснення правосуддя у всi часи вважалося найважлившим атрибутом державного суверештету, оскiльки здiйснюючи свою головну функщю, судова влада вводить насильство в державш рамки [3, с. 15], стримуе посягання на свободу й особисту недоторканшсть людини i громадянина, а також змушуе органи державно!' влади та ïx посадових осiб не тшьки виконувати сво'1 обов'язки належним чином, а й ввдшкодовувати збитки, завданi вщповщними дiями чи бездiяльнiстю. З усix влад судова е найслабшою: вона не спираеться на волеви-явлення виборщв, як законодавча влада, i не мае в своему розпорядженш силовi структури для примусу, як влада виконавча [3, с. 12], але за своею природою саме вона мае ввдображати щеал справедливой [4, с. 48], а ïï сила корениться в повазi до суду громадян i посадових осiб, в незаперечност судових ршень та ïx неухильному виконаннi [5, с. 232]. Як зауважуе П. Баренбойм (P. Barenboim), у порiвняннi з шшими плками влади судова досить образлива, базуеться бшьше на юридичному авторитет i моральнiй силi, шж на реальному апаратi i «меха-шзмЬ>, якi могли б виконати судовий вирок або ршення. Простше кажучи, без iншиx властей, особливо виконавчо'1, суд не в змозi власними силами домогтися виконання сво'1х рiшень [6, с. 9]. Ш. Монтеск'е (Sh. Monteskie) вiдстоював думку, що судова влада як така е «невидимою», а ÏÏ «невагомий баланс» не завжди i не с^зь очевидний [6, с. 34], але ïï щншсть беззаперечна, а сощальне призначення в тому, щоб бути арбпром у вирiшеннi правових конфлжив з неухильним дотриманням при цьому букви i духу закону та процесуальних форм дiяльностi.
З точки зору конституцшного статусу судова влада мае риси, що вiдрiз-няють ïï вщ iншиx плок влади, зокрема за сутнiсними i функщональними характеристиками. Вiдмiннiстю е, наприклад те, що вона не сконцентрована в одному оргаш, а покладаеться на сукупшсть установ вщ найнижчих до вищих (верховних), яю не можуть функщонувати окремо один вщ одного i становлять систему оргашв правосуддя в Украшь Також судовш владi притаманнi функ-ц11 конституцшного нагляду та судового контролю за законшстю в дiяльностi iншиx плок державно'1 влади. Погоджуемося з думкою М. Куцина (M. Kutsyn) про те, що окремою важливою ознакою влади в щлому та судово'1 влади зокрема е повна та чггка ввдповщшсть закону судових структур та судових процедур [7, с. 156], адже будь-яке ввдхилення ввд порядку визначення суддi у справi або недотримання процесуальних аспекпв розгляду справи ставить шд сумнiв справедливють та неупередженiсть судового рiшення i впливае на стушнь довiри до судово'1 гiлки влади.
Сьогодш позицп науковцiв у визначенш поняття судово! влади розходяться, бшьшють сучасних дослiдникiв визначають ïï як розгалужену систему судiв, що здiйснюють правосуддя [8, с. 7; 12, с. 25], iншi ж ототожнюють судову владу з методом ïï реалiзацiï або особливим видом юридично! дiяльностi - правосуд-дям [9, с. 5]. Наприклад, як зауважуе С. Батова (S. Batova), кожен з судових оргашв, яы входять в розгалужену систему, виршуе конкретш справи абсолютно самостшно, керуючись виключно законом i правосвщомютю [3, с. 37]. А от В. Чiркiн (V. Chirkin) зазначае, що судова влада належить не якомусь окремому судовому органу чи установi (i в цьому ввдношенш термш «суд» е узагальненням), а здшснюеться суддями - дшсними носiями судово! влади [10, с. 643]. Виходячи з вищевикладеного, пропонуемо таке визначення поняття судово! влади: вона е одшею з гiлок едино!" державно!" влади, окремою частиною державного апарату, що складаеться з розгалужено! системи судiв та органiв системи правосуддя, як здiйснюють органiзацiйне та функщональне забезпе-чення дiяльностi судiв, мае власну компетенцiю, яка чггко визначена Консти-туцiею та законами Украши, а також забезпечуе здшснення притаманно! тiльки 1й функцй правосуддя безпосередшми носiями судово!" влади - незалежними та неупередженими суддями.
Слщ зазначити, що вщповщно до ч. 1, 2 ст. 1 Закону Украши «Про судоустрш i статус суддiв» судова влада в Укра!ш здiйснюеться незалежними та безстороншми судами, утвореними законом, а реалiзовують судову владу суддi шляхом здшснення правосуддя у рамках ввдповщних судових процедур [11]. Окрiм того, в системi правосуддя Украши функщонують державнi органи та установи, яы здiйснюють органiзацiйне забезпечення судiв, до яких ввдно-сяться: Вища рада правосуддя, Вища квалiфiкацiйна комiсiя суддiв Украши, Державна судова адмiнiстрацiя Украши, Нащональна школа суддiв Украши тощо. Викладене вище дае змогу зробити висновок, що таку категорш кон-ституцiйного права, як «судова влада» ми повинш розглядати у широкому та вузькому значенш. Адже якщо ми говоримо про судову владу як безпосередне здшснення функцй' правосуддя при виршенш конкретно визначено! справи, конфлжту, юридичного спору, то маемо на увазi суд та суддiв (у вузькому зна-ченнi). Коли ж мова йде про судову владу як одну з плок едино! державно! влади в Укра!ш (у широкому сенс^, то тут, на нашу думку, не тшьки суд висту-пае як головний суб'ект у взаемоввдносинах вищих оргашв держано! влади, а також iншi органи та установи, що здшснюють свою дiяльнiсть щодня задля оргашзацшного, кадрового, фiнансового, матерiально-технiчного забезпечення судiв та суддiв i належать до системи правосуддя Украши та безпосередньо взаемодшть з органами та посадовими особами шших плок державно! влади.
Для нас актуальним е розумшня судово! влади в щлому, адже при дослЬ дженш окремих аспекпв взаемодй' законодавчо!, виконавчо! гiлок влади та Президента Украши з судовою плкою на першому планi не тшьки вирiшення судом виникаючих мiж ними конфлiктiв, а й сшльна дiяльнiсть органiв та уста-нов системи правосуддя з органами та посадовими особами шших плок влади
заради належного оргашзацшного забезпечення судiв. Зокрема, законодавча i виконавча влади, Президент Укра'1'ни знаходяться бшя витоюв судово'1 влади: вони ïï формують. Однак попм судова влада одночасно i вщдшяеться i «шд-носиться», стаючи владою особливого роду: вона не акумулюе владш функцп, оскiльки це позбавило б ïï головно'1 властивостi - служити справедливому виршенню спорiв i конфлжпв, в тому числi тих, яю породжуються самими владними структурами в силу неправомiрного використання в сво'1'х цiляx влади або законно визнаних за ними повноважень [3, с. 16].
Розглядаючи роль судово'1 влади у взаемодп з шшими плками, а також визначаючи, яким саме чином вона здшснюе вплив на них, важко не погоди-тись з думкою Ю. Ремесково'1 (Yu. Riemieskova) про те, що не слщ залишати поза увагою функщональний подiл основних напрямiв державно'1 дiяльностi мiж вищими органами влади, а також враховувати, що судова влада виступае своервдним «гарантом рiвноваги» мiж ними, забезпечуючи безперервне функ-цiонування системи стримувань i противаг на основi принципу верховенства права, а будь-яка взаемодiя будуеться з обов'язковим врахуванням принципу незалежност судiв та суддiв [12, с. 39].
Окрему увагу слвд придшити висвiтленню змiсту принципу незалежностi суду та суддiв, встановленого ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 129 Конституцп Украши. Цей принцип виконуе неабияку роль у взаемовщносинах вищих оргашв державно'1 влади в УкрашГ Зокрема, бiльшiсть учених стоять на позицп, що незалежнiсть судiв та суддiв не тiльки обумовлюе головну цшшсть судово'1 влади [4, с. 49] (адже судова влада, таким чином, стае серцевиною правово'1 держави i консти-туцiоналiзму, головною гаранпею свободи народу [13, с. 646]), а й, як зауважуе Ю. Грошевий (Yu. Hroshevyi), е головним принципом, що забезпечуе ефектив-шсть дiяльностi суду [14, с. 236]. Оскшьки суд у правовш державi фактично виступае останнiм бастюном захисту прав людини, юридичних осiб, органiв державно'1 влади та мюцевого самоврядування, незалежнiсть суддiв в обов'язковому порядку повинна бути фшансово забезпечена в державному бюджет [4, с. 46].
Як слушно зазначае В. Четвернш (V. Chetvernin), незалежшсть вiд iншиx державних iнститутiв i ввд влади дозволяе судам бути авторитетним i леп-тимним шститутом вирiшення соцiальниx конфлiктiв без адмшютративного втручання, а ступiнь незалежностi суду вщ влади, в свою чергу, свщчить про наявнiсть гарантiй верховенства права в конкретнш кра'ïнi [15, с. 39-40]. На нашу думку, без дотримання цього принципу на практищ неможливо вести мову про авторитетне, неупереджене, об'ективне дослвдження обставин конкретно'1 справи з метою виявлення ктини, одночасно з цим можуть виникати сумшви з приводу справедливого визначення мiри вщповщальносп, покарання, яке буде вщповщати реальним обставинам скоеного правопорушення. Iншi органи влади не мають жодного права здшснювати контроль за судовими ршеннями або давати судам вказiвки, як i шдмшяти суди при вирiшеннi справ. Вищевикладене уможливлюе висновок, що реалiзацiя принципу незалежносп судово'1 влади на практищ - одна з найважливших гарантш подiлу влади та безпосередньо
функщонування системи стримувань i противаг, бо без ще! закршлено! на кон-ституцiйному рiвнi вимоги до судово! влади вона не може вважатися справедливою i стшкою до впливу шших плок влади.
Зауважимо, що деяы дослвдники розглядають суд як найстшыший еле-мент подiлу влади [16, с. 197], обгрунтовуючи свое твердження тим, що суди при здшсненш правосуддя е найменш полпизованими органами державно! влади. Дiйсно, представники судово! гшки влади, в тому числ судд^ за самим характером свое! професп повиннi бути вiльнi вiд полпичних пристрастей i не пiддаватися впливу чужо! думки, i це фактично е вщображенням одного з аспекпв принципу незалежностi. Таким е головне правило судочинства, яке, як показуе iсторiя, постшно порушуеться, що примножуе сваволю чиновниыв i судовi помилки [3, с. 24]. Однак зважаючи на те, що судова гшка входить в едину систему державно! влади, вона не може бути абсолютно нейтральною до полггики, i не е такою насправдь
Прикладом останньо! тези, на нашу думку, е проведення державно! полмки в галузi шдтримання та реформування судово! гшки влади, ïï оргашзацшного та фшансового забезпечення. Зокрема, у 2015 р. було видано Указ Президента Украши «Про Стратепю реформування судоустрою, судочинства та сумiжних правових шститутш на 2015-2020 роки» вщ 20.05.2015 р. № 276/2015 [17], яким не тшьки схвалено саму Стратепю, а й доручено Кабшету Мiнiстрiв Украши визначити мехашзм реалiзацiï' ïï положень. На виконання доручення Кабше-том Мiнiстрiв Украши видано Розпорядження «Про визначення мехашзму впровадження Плану дш щодо реалiзацiï' положень Стратеги реформування судоустрою, судочинства та сумiжних правових шститупв на 2015-2020 роки» вщ 19.08.2015 р. № 864-р [18]. З наведеного прикладу ми бачимо владне ршення Президента Украши, результатом якого стало видання нормативно-правових акпв, що стосуються оргашзацп та дiяльностi судово!" гiлки влади, положення яких у будь-якому разi не можуть бути позбавлеш «полiтичноï' забарвленосп» правлячих у суспiльствi полiтичних сил.
Як шший приклад, можна навести дiяльнiсть Конституцiйного Суду Укра-!ни, що покликаний пiдтримувати конституцiйно встановлену рiвновагу мiж гiлками влади i не може не бути полггичним шститутом, адже державна влада в будь-якш краïнi - явище суто полпичне [19, с. 376]. У процесi здiйснення сво'1х функцiй Конституцшний Суд Укра'1ни ухвалюе рiшення, яке сприяе шд-тримцi певного виду пол^ично!' рiвноваги мiж вiдповiдними суб'ектами полмч-но'1 системи. Таким чином, якою б деполггизованою не була дiяльнiсть судово!" влади, вона у будь-якому разi вiдiграватиме свою полггичну роль [16, с. 198].
Погоджуючись з думкою В. Лебедева (V. Liebiediev), слщ пiдкреслити, що закршлена на конституцiйному рiвнi вимога самостшносп i незалежностi судово! влади потрiбна не для того, щоб стати неконтрольованою i некерованою, не для самоствердження судового корпусу i його елпносп, а для забезпечення реально! можливосп припинення свавшля шших властей i захисту прав й свобод як окремих громадян, так i суспшьства в цшому [20, с. 3]. Однак задекларо-
вана на рiвнi Конституцп УкраТни незалежшсть i самостшшсть судово'Т влади ще не гарантуе усшх у досягненш поставлених перед нею завдань. Необхщна також розгорнута правова процедура судово'Т дiяльностi, яка забезпечуе справедливий (правовий) результат розгляду i вирГшення пiдвiдомчиx суду юридичних спорiв.
Повертаючись до аналiзу системи стримувань i противаг мiж законодавчою, виконавчою владами, Президентом УкраТни, зауважимо, що значна бшьшють ïx взаемних повноважень припадае на сферу функцюнально'Т взаемодп, а вплив останшх на суд здшснюеться здебiльшого на рiвнi органiзацiйниx зв'язкiв. До окремих оргашзацшних аспектiв взаемодп ми вщносимо повноваження Президента УкраТни з призначення на посади суддiв (ч. 1 ст 128 Конситуцп УкраТни), повноваження Верховно!' Ради УкраТни та Президента УкраТни щодо призначення по шГсть суддiв Конституцшного Суду УкраТни (п. 26 ч. 1 ст. 85, п. 22 ч. 1 ст. 106, ч. 2 ст. 148 Конституцп' УкраТни), внесення Президентом УкраТни шсля консультацш з Вищою радою правосуддя до Верховно'Т Ради УкраТни проекту закону про утворення, реоргашзащю, лжвщащю судiв (п. 14 ч. 1 ст. 92, ч. 2 ст. 125 Конституцп' УкраТни), забезпечення Кабшетом Мiнiстрiв УкраТни та шшими органами державно'Т влади фшансування та належних умов дiяльностi судiв (ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 148-1 Конституцп' УкраТни) [1].
Розглядаючи питання взаемодп судово'Т гГлки влади з шшими вищими органами державно'Т влади, ми бачимо, що такий взаемовплив вщбуваеться не тГльки шд час розгляду справи по сутГ, а й переважно у межах здшснення судового контролю. Йдеться про контроль за законшстю i обгрунтовашстю рГшень i дш державних оргашв та посадових осiб. Судовий контроль за шшими плками влади, за Ю. Грошевим (Yu. Hroshevyi), е лопчним розвитком доктрини подГлу влади з TT системою взаемних стримувань мiж складовими останньо'Т [16, с. 194]. Окрiм того, сучасш науковщ стоять на позицГТ того, що суд лише тодi набувае реального статусу незалежно'Т, «справжньо'Т» влади, здатно'Т брати участь у реалiзацi'T демократично'Т, правово'Т концепцп державного устрою, коли отримуе повноваження з контролю за шшими плками [20, с. 2; 12, с. 122; 10, с. 645]. Необмежешсть об'екта контрольно! дГяльностГ надае судовому контролю всеосяжний i ушверсальний характер: вш здшснюеться незалежно вГд сфери правовщносин або вГдомчо'Т належностi суб'екта сощального управлiння [21, с. 54], i дозволяе встановити рiвновагу мГж часом розбалансованими гiлками влади шд час виникнення юридичних спорГв або Гнших конфлшпв.
Головними ознаками судового контролю при взаемодп судово'Т влади з шшими вищими органами державно'Т влади, на нашу думку, виступають: здшснення контролю шд час розгляду конкретно!' справи, де одшею Гз сторш обов'язково виступае орган державно'Т влади, що свщчить про вщсутшсть перюдичносп в його реалГзацГТ i прямо'Т залежностГ вГд здшснення функцп правосуддя; суд не надГлений повно-важеннями щодо розгляду справ i встановлення порушення принцишв права та норм законодавства в дГяннях Гнших гГлок влади з власно'Т Гшщативи; результат здГйснення судового контролю завжди вщображаеться в судовому ршенш у конкретно визначенГй справГ i полягае, як правило, в скасуванш незаконного акта
органу державно! влади в цГлому або в частиш з одночасною втратою чинносп вщ-повщного документа чи його окремих положень, а також з можливим визнанням дш вщповщного органу державно! влади неправомiрними; таке судове рiшення шдлягае обов'язковому виконанню на всiй територГ! Укра!ни i не потребуе додат-кових роз'яснень чи владних рГшень для забезпечення виконання.
Виходячи з вищевикладеного, слад зауважити, що значення судового контролю полягае в тому, що вже сама наявшсть права на подачу скарги в суд вщграе важливу роль у змщненш законност [3, с. 17] в сферi взаемодп вищих оргашв державно! влади мГж собою, а також виступае одшею з найважливГших гарантiй системи стримувань i противаг.
Судовий контроль в Укра!ш здiйснюеться безпосередньо судами (загально! та адмшГстративно! юрисдикцп), а також Конституцшним Судом Укра!ни -у формГ конституцГйного контролю (нагляду). Як слушно зауважуе М. Марченко (M. Marchenko), конституцшне судочинство являе собою синтез, сплав двох засад: сутшсть конституцГйного контролю та форми правосуддя, в результат чого маемо справу з самостшним видом державно-владно! контрольно! дГяльностГ у спецГалГзованГй формГ [22, с. 172]. До основних контрольних повноважень КонституцГйного Суду Украши ми можемо вщнести вирГшення питання про вГдповвдшсть КонституцГ! Укра!ни (конституцшшсть) законГв та Гнших правових актГв Верховно! Ради Укра!ни, актГв Президента Украши, Кабшету МшютрГв Укра!ни (п. 1 ч. 1 ст. 150 КонституцГ! Украши), надання висновку щодо додержання конституцшно! процедури розслщування i розгляду справи про усунення Президента Украши з поста в порядку Гмшчменту (ч. 3 ст. 151 КонституцГ! Украши) [1] тощо. Виходячи з визначено! компетенцГ! КонституцГйного Суду Украши можна зробити висновок, що завдяки здшсненню конституцГйного контролю швелюються спроби перевищення чи зловживання законодавчою, виконавчою гГлками влади, Президентом Украши сво!х повноважень, вторгнення в компетенщю один одного, а також виявлення порушення процедурних аспектГв !х взаемодп, яю вщображаються на ефективностГ реалп зацГ! принципу подГлу влади i, як наслГдок - збалансованостГ гГлок влади.
Досить щкавою з точки зору судового контролю видаеться новела чинного процесуального законодавства, запроваджена в положеннях Закону Украши «Про внесення змш до Господарського процесуального кодексу Украши, ЦивГль-ного процесуального кодексу Украши, Кодексу адмшГстративного судочинства Украши та Гнших законодавчих актГв» № 2147-VIII вщ 03.10.2017 р. Зокрема, вщповщно до ч. 6 ст. 10 ЦивГльного процесуального кодексу Украши, ч. 4 ст. 7 Кодексу адмшктративного судочинства Украши, ч. 6 ст. 11 Господарського процесуального кодексу Украши, «якщо суд доходить висновку, що закон чи шший правовий акт суперечить КонституцГ! Украши, суд не застосовуе такий закон чи шший правовий акт, а застосовуе норми КонституцГ! Украши як норми прямо! дГ!. У такому випадку суд шсля ухвалення рГшення у справГ звертаеться до Верховного Суду для вирГшення питання стосовно внесення до КонституцГйного Суду Украши подання щодо конституцшностГ закону чи шшого правового
акта, вирГшення питання про конституцшшсть якого належить до юрисдикцп' Конституцшного Суду УкраТни» [23].
З вищевикладеного ми можемо зробити висновок, що судам загально'Т юрисдикцп, адмшктративним та господарським надано право здшснювати окремГ елементи конституцшного контролю (нагляду), а саме конкретного конституцшного контролю шд час провадження у визначенш справь ЧГткого перелжу критерпв, за якими суд мае право вдентифшувати закон чи шший нормативно-правовий акт як такий, що е неконституцшним не встановлено, але у будь-якому випадку суд повинен обгрунтувати свш висновок належним чином з урахуванням норм матерГального i процесуального права. Запровад-ження таких повноважень, на нашу думку, повинно стати додатковою гаран-тГею належного та справедливого розгляду справи судом з врахуванням вимог принципу верховенства права.
Особливою, як нам видаеться, гарантГею взаемодп судово'Т влади з шшими плками виступае юридичне самообмеження оргашв влади встановленим у дер-жавГ правом. Як зазначае Т. ХабрГева (T. Khabriieva), самообмеження - важли-вий принцип дГяльностГ судово'Т гГлки влади, який не визнаний конститущями як невГд'емний атрибут демократично!' держави (i його складно висловити формально); це реалГзащя влади, за межами яко'Т ми говоримо про зловживання правом, бо це той стримуючий фактор, який гальмуе перехщ з нормального правового поля дГяльностГ державного органу в свавГлля [24, с. 305]. Переконаш, що судова влада за своею природою, призначенням i характером дГяльностГ повинна сприяти не тГльки дотриманню шшими плками влади встановлених Основним Законом обмежувальних меж, а й сама керуватися ними.
Висновки. Судова влада в державГ повинна мати високий статус, бути неза-лежною i неупередженою при розглядГ справ, професшною, а також дотримува-тись законодавчо встановленого процесуального порядку розгляду справ. ЧГтке та неухильне дотримання процесуальних форм дГяльностГ покликане забезпе-чити гарантп прийняття судом дшсно правових рГшень. Лише закон та принцип верховенства права, а не будь-яю шшГ мГркування (стороннш вплив, вимоги, вказГвки) становлять основу дГяльностГ судово'Т гГлки влади, тодГ як в дГяльностГ Гнших гГлок можуть превалювати мотиви дощльносп або сусшльно'Т необхщно-сп. Суд вщграе значну щеолопчну роль, адже виховуе у громадян повагу до закону та сприяе дотриманню прийнятих у сусшльствГ стандартГв поведшки.
Судова влада за сво'Тм призначенням i функцюнальними особливостями мае доволГ значну перевагу у взаемодп з шшими плками влади, яка полягае в тому, що не Гснуе тако'Т дГяльностГ держави в особГ TT оргашв, яка не шдлягала б судовому контролю або конституцшному нагляду. Саме щ повноваження суттево змшюють положення судово'Т влади в системГ публГчно-правових вщносин, тобто перетворюють ïï у «справжню» владу. Здшснення судового контролю виступае одшею з головних гарантш належного функщонування системи стримувань i противаг, а також необхГдним елементом у процесГ вГдновлення балансу у вза-емодГТ вищих органГв державно'Т влади мГж собою.
Список л^ератури:
1. Конститущя Украши: станом на 25 серп. 2017 р.: ввдп. офщ. тексту Харюв : ППФ «Поль графкт», 2017. 64 с.
2. Шевчук С. Судова правотворчкть: свiтовий досввд i перспекитиви в Украiнi : моногра-фiя. Ктв : Реферат, 2007. 640 с.
3. Батова С. А. Судебная система России : учебное пособие. Москва : Дело, 2000. 336 с.
4. Ольховський Б., Ольховський 6. Конституцшш засади судово! влади в умовах форму-вання правово! держави. Вгсник Академй правових наук Украгни. 2003. № 1(32). С. 45-51.
5. Чиркин В. Е. Государственное и муниципальное управление: учебник. Москва : Юристъ, 2003. 320 с.
6. Баренбойм П. 3000 лет доктрины разделения властей. Суд Сьютера : учебное пособие. Москва : Белые альвы, 1995. 176 с.
7. Куцин М. М. Судова влада в системi подшу влади у контекст ii самостшность Держава i право: зб1рник наукових праць. Юридичж i полтичт науки. 2006. Вип. 34. С. 153-159.
8. Вшьгушинський М. Категорiя «судова влада» у новш штерпретацп. Вкник Кигвського нащонального ушверситету iменi Тараса Шевченка. 2013. № 2(96). С. 5-8.
9. Грошевий Ю. М., Марочюн I. 6. Органи судово! влади в Укра'М : монографiя. Ктв : 1н Юре, 1997. 20 с.
10. Чиркин В. Е., Ковлер А. И., Юдин Ю. А. Сравнительное конституционное право : монография. Москва : Издательская фирма «Манускрипт», 1996. 729 с.
11. Про судоустрш i статус суддiв : Закон Украши ввд 02.06.2016 р. № 1402-VIII. Дата онов-лення: 05.08.2018. URL http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19/print.
12. Ремескова Ю. О. Судова влада в системi подiлу влади : монографiя. Харкiв : Право, 2014. 192 с.
13. Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации : учеб. для вузов. 6-е изд. изм. и доп. Москва : Норма, 2007. 784 с.
14. Конституцiйно-правовi засади становлення украшсько! державност : монографiя / за ред. В. Я. Тащя, Ю. М. Тодики. Харюв : Право, 2003. 328 с.
15. Четвернин В. А. Демократическое конституционное государство: введение в теорию. Москва : ИГПАН. 1993. 140 с.
16. Жук Н. А. Парламент, Президент, уряд: через взаемостримування до рiвноваги : моногра-фiя. Харюв : Харюв юридичний, 2007. 320 с.
17. Про стратепю реформування судоустрою, судочинства та сушжних правових шститупв на 2015-2020 роки : Указ Президента Украши ввд 20.05.2015 р. № 276/2015. Дата оновлення: 20.05.2015. URL http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/276/2015.
18. Про визначення мехашзму впровадження Плану дш щодо реалiзацii положень Стратеги реформування судоустрою, судочинства та сушжних правових шститупв на 2015-2020 роки : Розпорядження Кабшету Мiнiстрiв Украши ввд 19.08.2015 р. № 864-р. Дата оновлення: 19.08.2015. URL http://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/864-2015-%D1%80#n4.
19. Марченко М. Н. Разделение властей : учебное пособие. 2-е изд. перераб. и доп. Москва : Юрайт-Издат, 2004. 428 с.
20. Лебедев В. М. От идеи судебного нормоконтроля к административному судопроизводству Российская юстиция. 2000. № 9. С. 2-4.
21. Левин С. В. Судебный контроль над исполнительной властью Российской Федерации. Российская юстиция. 2007. № 6. С. 53-55.
22. Общая теория государства и права. Академический курс : в 3 т. / отв. ред. проф. М. Н. Марченко. 2-е изд. перераб. и доп. Москва : Зерцало-М, 2002. Т. 3. 528 с.
23. Про внесення змш до Господарського процесуального кодексу Украши, Цившьного процесуального кодексу Украши, Кодексу адмшстративного судочинства Украши та шших зако-нодавчих акпв: Закон Украши ввд 03.10.2017 р. № 2147-VIII. Дата оновлення: 03.10.2017. URL: http://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2147-19#n6.
24. Хабриева Т. Я., Чиркин В. Е. Теория современной конституции : монография. Москва : Норма, 2007. 320 с.
References:
1. Konstytutsiia Ukrainy: stanom na 25 serp. 2017 г.: vidp. ofits. tekstu. (2017). Kharkiv: PPF «Polihrafist» [in Ukrainian].
2. Shevchuk, S. (2007). Sudova pravotvorchist: svitovyi dosvid i perspekytyvy v Ukraini. Kyiv: Referat [in Ukrainian].
3. Batova, S.A. (2000). Sudebnaja sistema Rossii. Moscow: Delo [in Russian].
4. Olkhovskyi, B., Olkhovskyi, Ye. (2003). Konstytutsiini zasady sudovoi vlady v umovakh formuvannia pravovoi derzhavy Visnyk Akademii pravovykh nauk Ukrainy, issue 1(32), 45-51 [in Ukrainian].
5. Chirkin, V.E. (2003). Gosudarstvennoe i municipal'noe upravlenie. Moscow: Jurist [in Russian].
6. Barenbojm, P. (1995). 3000 let doktriny razdelenija vlastej. Sud S'jutera. Moscow: Belye al'vy [in Russian].
7. Kutsyn, M.M. (2006). Sudova vlada v systemi podilu vlady u konteksti yii samostiinosti. Derzhava i pravo: zbirnyk naukovykh prats. Yurydychni i politychni nauky. issue 34, 153-159 [in Ukrainian].
8. Vilhushynskyi, M. (2013) Katehoriia «sudova vlada» u novii interpretatsii. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka, issue 2(96), 5-8 [in Ukrainian].
9. Hroshevyi, Yu.M., Marochkin, I.Ye. (1997). Orhany sudovoi vlady v Ukraini. Kyiv: In Yure [in Ukrainian].
10. Chirkin, V.E., Kovler, A.I., Judin, Ju.A. (1996). Sravnitel'noe konstitucionnoe pravo. Moscow: Izdatel'skaja firma «Manuskript» [in Russian].
11. Pro sudoustrii i status suddiv: Zakon Ukrainy vid 02.06.2016 r. № 1402-VIII. URL http:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19/print [in Ukrainian].
12. Riemieskova, Yu.O. (2014). Sudova vlada v systemi podilu vlady. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
13. Baglaj, M.V. (2007). Konstitucionnoe pravo Rossijskoj Federacii. Moscow: Norma [in Russian].
14. Konstytutsiino-pravovi zasady stanovlennia ukrainskoi derzhavnosti. (2003). V.Ya. Tatsii, Yu.M. Todyka (Eds.). Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
15. Chetvernin, V.A. (1993). Demokraticheskoe konstitucionnoe gosudarstvo: vvedenie v teoriju. Moscow: IGPAN [in Russian].
16. Zhuk, N.A. (2007). Parlament, Prezydent, uriad: cherez vzaiemostrymuvannia do rivnovahy. Kharkiv: Kharkiv yurydychnyi [in Ukrainian].
17. Pro stratehiiu reformuvannia sudoustroiu, sudochynstva ta sumizhnykh pravovykh instytutiv na 2015-2020 roky: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 20.05.2015 r. № 276/2015. URL: http://zakon. rada.gov.ua/laws/show/276/2015 [in Ukrainian].
18. Pro vyznachennia mekhanizmu vprovadzhennia Planu dii shchodo realizatsii polozhen Stratehii reformuvannia sudoustroiu, sudochynstva ta sumizhnykh pravovykh instytutiv na 2015-2020 roky: Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 19.08.2015 r. № 864-r. URL http://zakon. rada.gov.ua/laws/show/864-2015-%D1%80#n4 [in Ukrainian].
19. Marchenko, M.N. (2004). Razdelenie vlastej. Moscow: Jurajt-Izdat [in Russian].
20. Lebedev, V.M. (2000). Ot idei sudebnogo normokontrolja k administrativnomu sudoproizvodstvu. Rossijskaja justicija, 9, 2-4 [in Russian].
21. Levin, S.V. (2007). Sudebnyj kontrol' nad ispolnitel'noj vlast'ju Rossijskoj Federacii. Rossijskaja justicija, 6, 53-55 [in Russian].
22. Obshhaja teorija gosudarstva i prava. Akademicheskij kurs. (Vols. 1-3); Vol. 3. (2002). M. N. Marchenko (Ed.). Moscow: Zercalo-M [in Russian].
23. Pro vnesennia zmin do Hospodarskoho protsesualnoho kodeksu Ukrainy, Tsyvilnoho protsesualnoho kodeksu Ukrainy, Kodeksu administratyvnoho sudochynstva Ukrainy ta inshykh zakonodavchykh aktiv: Zakon Ukrainy vid 03.10.2017 r. № 2147-VIII. URL: http://zakon.rada.gov. ua/laws/show/2147-19#n6 [in Ukrainian].
24. Habrieva, T.Ja., Chirkin, V.E. (2007). Teorija sovremennoj konchtitucii. Moscow: Norma [in Russian].
Malyshkina N. O., Postgraduate Student of the Department of Constitutional Law of Ukraine, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail : malyshkina.nataly@gmail.com ; ORCID 0000-0001-5186-4704
Judicial authority in the control system and against: guarantees of functioning and interaction with other governments of the power
The implementation of the principle of separation of powers, defined in the Constitution of Ukraine, in practice, means that each branch is independent in its sphere, but only the courts have the last word in the power disputes over the constitutionality and legality of the activities of other branches of government. It is the judiciary that is a prerequisite for maintaining the authority of the state power as a whole, because in the absence of the special restraining powers that it possesses, the legislative and executive power is transformed from power into the organization of violence against society. In fact, the judiciary acts as the tool by which the right effectively affects social relations. A clear and strict adherence to the procedural forms of activity is intended to ensure the assurance that the court will actually adopt legal decisions. Only the law and the rule of law, and not any other considerations (third-party influence, demands, instructions) form the basis of the activity of the judicial branch, while the activities of other branches may prevail over the motives of expediency or social necessity. The court plays a significant ideological role, since it brings citizens respect for the law and promotes adherence to accepted standards of conduct in society.
The judiciary has a considerable advantage in its interaction with other branches of government, in its function and functionality, that there is no such activity of the state in the person of its bodies that would not be subject to judicial control or constitutional supervision. It is these powers that significantly change the provisions of the judiciary in the system of public-legal relations, that is, turn it into a «true» power. Judicial control is one of the main guarantees of the proper functioning of the system of checks and balances, as well as an essential element in the process of restoring the balance in the interaction between the higher authorities of each other.
Keywords: separation of powers; system of checks and balances; guarantees of the system of checks and balances; interaction of higher authorities; judiciary; constitutional control; judicial control; self-restraint of state power.
Hadiuwna do pedKomzii 14.11.2018 p.
