CC BY
32
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки'
Т. 7, № 1, 2020
ЦИВ1ЛЬНЕ ПРАВО I ПРОЦЕС
УДК 347.9 Соломiя Васил1в
старший викладач кафедри цивiльного права та процесу Навчально-наукового iнституту права, психологи та шновацшно! освiти Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка"
solomia.vasyliv@ukr.net
СУД - ОБОВ'ЯЗКОВИЙ СУБ'еКТ ЦИВ1ЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВОВ1ДНОСИН: ПИТАННЯ ЦИВ1ЛЬНО1 ЮРИСДИКЦП
http://doi.org/10.23939/law2020.25.127
© Васил1в С., 2020
Дослщжено правовий статус суду як суб'екта цившьних процесуальних право-вiдносин. Висвгтлено основнi питання судовоТ юрисдикцп цившьних справ, видовоТ характеристики цившьноТ юрисдикцп, розмежування процесуальних iнститутiв юрисдикцп та пiдсудностi. Проаналiзовано основнi проблеми предметноТ та суб'ектноТ юрисдикцп цив1льних справ у контекстi новел цившьного процесуального законодавства.
Ключовi слова: суб'екти цив1льних процесуальних правовiдносин, суд, юрис-дикц1я, пiдсуднiсть, предметна юрисдикщя, суб'ектна юрисдикцiя, дикрец1йн1 повнова-ження суду.
Постановка проблеми. Одним iз найважливших прав людини та громадянина, закршлених у текстi Конституцii Украши е право на судовий захист, що в мiжнароднiй практицi та ршеннях Свропейського Суду з прав людини визначено як "право на правосуддя". Конституцшш норми, що регламентують право особи на судовий захист, продовжеш у статтi 4 Цившьного процесуального кодексу Украши, у якш закршлено право кожноi особи на звернення до суду в порядку цившьного судочинства з метою захисту сво].'х порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних штереив. Право на судовий захист, зокрема в порядку цившьного судочинства, можливе за умови вступу у цившьш процесуальш правовщносини з судом як обов'язковим суб'ектом цих правовщносин, а чггка законодавча регламентащя питань юрисдикцп цивiльних справ е однiею з передумов ухвалення законного та обгрунтованого судового рiшення у цивiльнiй справа
Аналiз дослiдження проблеми. Значний внесок у дослщження iнституту юрисдикцii в цившьному судочинствi зробили такi науковщ, як Н. Васильченко, М. Гурвiч, Н. Зейдер, С. Пуш-кар, А. Клейнман, К. Юдельсон, Н. Чечша, Д. Чечот, М. Шакарян, М. Штефан. 1хш науковi напрацювання стали фундаментом для подальших дослщжень. У сучасних украiнських наукових дослщженнях iз питань правосуб'ектностi суду, визначення юрисдикцп та шдсудносп цивiльних справ на увагу заслуговують працi таких науковщв у галузi цивiльного процесуального права, як В. Б^ун, С. Бичкова, С. Васильев, I. 1зарова, В. Комаров, В. Кравчук, Д. Луспеник, С. Сеник, В. Тертишшков, О. Угриновська, С. Фурса, С. Фурса, Р. Ханик-Посполггак, Ю. Червоний та iншi дослiдники.
Мета статт - окреслити питання правового статусу суду як суб'екта цившьних про-цесуальних правовщносин та питання судово! юрисдикцп в цившьних справах.
Виклад основного MaTepiany. У цивiльному процесуальному законодавствi суд або органи, яю здiйснюють правосуддя в цившьних справах, не видшено як окремий суб'ект цивiльних процесуальних правовщносин. Зважаючи на норми Конституцп Укра!ни, що регулюють питання судочинства, загальш засади правосуддя, можна дшти висновку, що саме суду вщведена головна, вирiшальна роль у судовому процесс
Особливiсть дiяльностi суду як органу, що надшений виключним правом здшснювати правосуддя, його завдання та особливостi правового статусу е пщставою для виокремлення суду в окрему групу суб'ектiв. Особливою властивютю суду як суб'екта цивiльних процесуальних правовщносин е те, що вш повинен завжди залишатися безстороннiм та об'ективним [1; 2, с. 79-80].
Виникнення цившьних процесуальних правовщносин безпосередньо пов'язане з участю суду в таких правовщносинах, адже вони можуть юнувати лише мiж носiями цившьних процесуальних прав та обов'язюв у процес здiйснення правосуддя в цившьному судочинствi.
Саме тому, самостiйну групу суб'екпв цивiльних процесуальних правовiдносин становлять суди як суб'екти, винятковою функщею яких е здiйснення правосуддя [3, с. 335-336].
Правосуб'ектнють судових оргашв визначаеться цивiльним процесуальним законодавством залежно вщ мiсця судового органу в системi судiв Укра!ни, завдань та функцш суду. В. Комаров наголошуе, що будь-який судовий орган, чи то суд першо! шстанцп, що виршуе справу по сутi, суд апеляцшно! чи касацшно! шстанцп, надшеш властивими виключно !м притаманною юрисдикщею та комплексом повноважень, а компетенщя судових органiв е суворо шдивщуальною та цше-спрямованою, оскiльки одш суди надiленi повноваженнями щодо розгляду цившьних справ по суп, iншi - на перевiрку судових ршень, що не набрали законно! сили, та на перевiрку судових ршень, що набрали законно! сили [4, с. 214].
Без суду, надшеного широкими юрисдикцшними повноваженнями, неможливе виникнення та юнування процесуальних правовiдносин, тому суд, безперечно, е основним та обов'язковим суб'ектом ушх цившьних процесуальних правовщносин.
До цих суб'екпв зараховаш: мiсцевi загальнi суди як суди першо! шстанцп (ч. 1 ст. 23 ЦПК Укра!ни); суди, як перевiряють законнiсть i обrрунтованiсть ршень у апеляцiйному порядку (ст. 351 ЦПК Укра!ни); суд касацiйно! шстанцп, яким е Верховний Суд (ст. 388 ЦПК Укра!ни), а також судовi органи, як за законом переглядають ршення, постанови, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами (ст. 423 ЦПК Укра!ни).
Окреслюючи призначення Цившьного процесуального кодексу Укра!ни законодавець вказуе, що цей нормативно-правовий акт визначае юрисдикщю та повноваження загальних сущв у цившьних справах, а також регулюе порядок здшснення цившьного судочинства в Укра!ш (ст. 1 ЦПК Укра!ни). Щ положення ЦПК Укра!ни пiдтверджують значимiсть iнституту юрисдикци в цивiльному судочинствi як основоположно! засади здiйснення права на судовий захист, що закршлене у статп 55 Конституцi! Укра!ни.
Перша норма частини 1 статп 6 Конвенцп "Про захист прав людини та основоположних свобод" вщ 4 листопада 1950 року передбачае право заявника на "справедливий i публiчний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та неупередженим судом, встановленим законом, який виршить спiр щодо прав та обов'язюв цивiльного характеру". Окремим термшом у статтi 6 Конвенцп, який мае самостшне значення, е термш "суд, що встановлений законом". Цей термш характеризуе, зокрема, й оргашзацшну структуру судiв, винятково з питаннями, що стосуються юрисдикцп певних цившьних справ.
У практищ Свропейського суду з прав людини е окремi справи, якi iлюструють подаш вище тези, а саме - у справi "Sokurenko and Strygun v. Ukraine" (рiшення вiд 20.07.2006 р.) судом у ршенш наголошено, що на пiдставi ранiше встановленого, словосполучення "встановленого зако-
ном" поширюеться не лише на правовi засади юнування суду, але, насамперед, на обов'язковому дотриманш судом норм, яю визначають засади його функцюнування як органу правосуддя [5].
Отже, можна стверджувати, що конституцшне право на судовий захист, як правочиннють особи, яка прагне його зреалiзувати, залежить вщ певних передумов, одшею з яких е дотримання учасниками справи правил цивiльноi юрисдикцп.
У Главi 2 ЦПК Украiни окресленi основнi засади цивiльноi юрисдикцii, проте, i в теоретиюв права, i в практикiв, виникають питання до окремих положень ще! Глави.
У бiльшостi чинних нормативно-правових акпв та наукових дослiдженнях теоретиюв права вживають термiни "юрисдикщя", "шдвщомчють", "шдсудшсть". Дуже часто такi термши засто-совують як синонiмiчнi, що безумовно помилково.
Передуем, окремi науковщ неправильно ототожнюють поняття "юрисдикцiя" та "шдвь домчiсть". Термiн "пiдвiдомчiсть", характерний для "пострадянського правового середовища", ха-рактеризуе коло справ, вирiшення яких законом зараховано до компетенци певних оргашв держави, органiв мiсцевого самоврядування або ж громадських структур.
Так, А. Клейнман визначав шдвщомчють як коло справ, на розгляд та виршення яких уповноважеш рiзнi органи держави [6, с. 137], тим самим наголошуючи на виключносп компетенци держави в особi 11 оргашв щодо здiйснення розгляду та виршення усiх юридичних справ, зокрема й цившьних.
Натомють поняття "юрисдикцii" визначають найчаспше в широкому тлумаченнi як встанов-лення нормами права кола повноважень оргашв державно!' влади, оргашв мюцевого самоврядування та шших суб'екпв права розглядати i виршувати справи правового характеру, здiйснювати правову ощнку та застосовувати санкцii у випадках, передбачених законом [7, с. 1011]. Таю визна-чення не дають можливосп до розмежування шститупв юрисдикцп та шдвщомчосп.
Водночас у § 3 Глави 2 ЦПК Украши законодавець ототожнюе поняття юрисдикщя та шдсудшсть, характеризуючи територiальну юрисдикцiю цивiльних справ: § 3 Глави 2 ЦПК Украши називаеться "територiальна юрисдикщя (шдсудшсть)", а окремi види такоi юрисдикцii називають шдсудшстю - пiдсуднiсть справ за мюцем проживання або мiсцем знаходження вщповщача (ст. 27 ЦПК Украiни), шдсудшсть справ за вибором позивача (ст. 28 ЦПК Украши), виключна шдсудшсть (ст. 30 ЦПК Украши), шдсудшсть справ, у яких одшею iз сторш е суд або суддя (ст. 26 ЦПК Украши).
Розглядаючи питання цившьно! юрисдикцп в контекст чинних норм цившьного процесуального законодавства, потрiбно говорити про встановлення нормами цившьного процесуального права кола повноважень (компетенци) загальних судiв, шших юрисдикцшних оргашв щодо розгляду та виршення цившьних справ. Водночас Глава 2 ЦПК Украши мютить норми, як стосуються шституту судово! юрисдикцп цившьних справ, i лише у статп 21 ЦПК Украши йдеться про право сторш цившьно! справи передати сшр на розгляд третейського суду.
Загалом потрiбно позитивно оцшити новели ЦПК Укра'ни щодо регулювання шституту су-дово! юрисдикцп цившьних справ, запроваджеш Законом Укра'ни "Про внесення змiн до Госпо-дарського процесуального кодексу Укра'ни, Цившьного процесуального кодексу Укра'ни, Кодексу адмшстративного судочинства Укра'ни та iнших законодавчих акпв" вiд 03.10.2017 року. Проблема так званого "конфлшту" при визначенш юрисдикцii тiеi чи iншоi справи, а саме -питання розмежування цившьно! та господарсько! юрисдикцiй чи цившьно! та адмiнiстративноi юрисдикцiй давно потребувала правового виршення. Встановлення единого шдходу до визначення правил юрисдикцп та 11 видiв в ушх процесуальних кодексах е важливим досягненням. Схвалення серед науковцiв та суддiв зумовили норми, що закрiпили ефективш засоби уникнення таких конфлiктiв при визначенш юрисдикцп цившьних справ, зокрема, частиною 6 статп 403 ЦПК Укра'ни визначено, що у випадках оскарження судових ршень iз шдстав порушення правил предметно! чи суб'ектно! юрисдикцiй, справа передаеться на розгляд Велико! Палати Верховного Суду Укра!'ни [8].
Детальна регламентащя питання меж цившьно1' юрисдикцп через визначення перелшу юридичних справ, якi можна розглядати в порядку цившьного судочинства, та визначення у закош випадюв застосування правил цившьно! юрисдикцiï до шших справ, а також запровадження шституту досудового врегулювання цивiльних спорiв, вказують на змiну моделi цивiльноï юрисдикцп, а саме - трансформащю ïï з необмеженоï в обмежену.
Законодавець у Главi 2 ЦПК Украши визначае види цивiльноï юрисдикцiï - предметну та суб'ектну цивiльну юрисдикщю (§1 Глави 2 ЦПК Украши), шстанцшну юрисдикцiю (§2 Глави 2 ЦПК Украши) та територiальну юрисдикщю (пщсуднють) (§3 Глави 2 ЦПК Украши).
У частиш 1 статп 19 ЦПК Украши визначено засади предметно1' юрисдикцiï, а саме за-значено, що в порядку цившьного судочинства розглядають справи (тобто, зараховаш до цивiльноï юрисдикцiï судiв), яю виникають iз цивiльних, сiмейних, земельних, житлових, трудових та шших правовщносин, о^м справ, що пщлягають розгляду у порядку шшого судочинства, а також в порядку цившьного судочинства можна розглядати справи, пов'язаш з реестращею майна i майнових прав, за умови передачi справи на розгляд мюцевого суду з такими вимогами.
Натомють питання суб'ектно1' юрисдикцп окремо у цш статтi не вщображено. У частинi 8 статп 19 ЦПК Украши законодавець закршив положення, за яким до цившьно1' юрисдикцп загаль-них судiв зараховано розгляд справ про оскарження ршень третейських сущв, справ про оспорю-вання рiшень мiжнародного комерцiйного арбпражу, оскарження рiшень судiв виконавчих лиспв на виконання рiшень тих же третейських сущв, рiшень про визнання та видання дозволу на виконання ршень шоземних судiв, зокрема Свропейського суду з прав людини, та ршень мiж-народного комерцiйного арбпражу. Також, у статтях 21 та 22 ЦПК Украши за сторонами закрш-лене право на передання спору на розгляд третейського та шоземного суду.
Проте поняття суб'ектно1' юрисдикцп можна пов'язати, на нашу думку, з суб'ектним крите-рiем при розмежуваннi цивiльноï, господарсько1' та адмшстративно1' юрисдикцiй. Проблеми розмежування рiзних судових юрисдикцiй (на нашу думку, правильно було б вживати термш "пщсуднють" для характеристики такого правового явища) давно обговорювали i в наукових колах, i серед юриспв-практиюв. Так, найчаспше розмежування вщбуваеться так: до юрисдикцп госпо-дарських сущв зараховано господарськi спори, якi виникають мiж юридичними особами та пщприемцями, до юрисдикцiï адмiнiстративних судiв - справи за участю суб'екта владних повно-важень, а усi iншi справи пiдлягають вирiшенню в порядку цившьного судочинства.
Потрiбно визнати слушною точку зору Т. Стояново1' про те, що термш "судова юрисдикщя" можна застосовувати для окреслення особисто1' юрисдикцiï певного, визначеного за нормами процесуального закону, територiального суду, а точшше територiальноï пiдсудностi [9, с. 15].
Виникають зауваження i до положень статей 23, 24 ЦПК Украши, яю визначають правила шстанцшно1' юрисдикцп. Так, за загальним правилом, уш справи, яю зарахованi до цившьно1' судо-во1' юрисдикцiï, розглядають фактично, i суди першо1' шстанцп, i мiсцевi загальнi суди (ч. 1 ст. 23 ЦПК Украши). Водночас законодавець поширив юрисдикщю судiв апеляцшно1' iнстанцiï й на розгляд цившьних справ по суп у випадках, визначених процесуальним законодавством, а саме - до юрисдикцп апеляцшних сущв, як сущв першо1' шстанцп, зараховаш справи щодо оскарження ршень третейських сущв, оспорювання рiшень мiжнародних комерцiйних арбiтражiв, справи про визнання та надання дозволiв на виконання ршень мiжнародних комерцiйних арбiтражiв тощо (ч. 2, 3 ст. 23 ЦПК Украши).
Виконання судами апеляцшно1' шстанцп невластивих 1'м функцiй щодо розгляду та вирiшення цивiльних справ фактично призвело до перевантаження апеляцшних сущв, та, як наслщок, надзвичайно1' завантаженостi Верховного Суду Укра1'ни як суду касацшно1' iнстанцiï, адже вщповщно до положень частини 2 статп 24 ЦПК Украши саме Верховний Суд здшснюе перегляд у порядку апеляцп ршення апеляцiйних судiв, що були ними ухвалеш як судами першо1' iнстанцiï. Розгляд згаданих справ цшковито можна було б зарахувати до юрисдикцп мюцевих загальних судiв, оскiльки 1'х розгляд та виршення фахово та оперативно можуть забезпечити саме суди першо1' iнстанцiï.
1стотш змши вщбулися i в œcreMi судочинства, адже частиною 2 статп 19 ЦПК Украши диверсифшовано позовне провадження, а саме - запроваджено загальний та спрощений порядок розгляду справ у порядку позовного провадження. Безперечно зазначеш змши були очшуваними, адже у бшьшосп европейських держав вже icнуe подш позовного провадження на загальне та спрощене.
Спрощений порядок розгляду цившьних справ у бшьшосп европейських держав перед-бачений для так званих '"^бних позовiв", тобто позовiв, цiна яких е нижчою за встановлену законом суму. В окремих випадках о^м "грошового" цензу для справ спрощеного провадження у бшьшосп держав юнують обмеження щодо суб'ектного складу позовно! вимоги та предмета такого позову. Оскшьки дрiбнi позови в окремих державах за даними статистики становлять значний вщ-соток вщ загально! кiлькоcтi позовних проваджень загалом, то у цих державах у œ^^i судочинства юнують окремою судовою ланкою суди, до юрисдикцп яких зарахований розгляд та вирь шення винятково дрiбних позовiв. Зокрема, на Мальт запровадженi трибунали з розгляду дрiбних позовiв, у Канадi створеш суди з розгляду дрiбних cпорiв, у Японiï icнують швидкicнi суди (summary court), а в 1зраш функцюнують суди з дрiбних позовiв, до пiдcудноcтi яких належать винятково цившьш позови фiзичних оciб до юридичних оciб [10, с. 110-112].
Безумовно запровадження спрощеного порядку розгляду справ позовного провадження очшуване, адже зважаючи на засади пропорцшносп у цивiльному cудочинcтвi, тд час розгляду цивiльних справ суд повинен зважати на оcобливоcтi справи, ïï cкладнicть, значимicть справи для сторш, строки провадження, яю б гарантували захист порушених чи оспорюваних прав, охоронюваних iнтереciв, тощо (ст. 11 ЦПК Украши).
О^м того, можливють особи cамоcтiйно при зверненш до суду з позовною заявою обирати порядок розгляду справи (загальний чи спрощений), заявляючи вщповщне клопотання до суду (ч. 1 ст. 276 ЦПК Украши), що е проявом принципу диспозитивносп у цившьному судочинства створюе основу для ефективного захисту прав ошб, чш права порушен (ст. 13 ЦПК Украши), адже сама особа мае можливють обирати або ж спрощено розглядати цившьний стр, який дае змогу швидко захистити порушене право чи охоронюваний штерес, або ж виконувати загальну процедуру розгляду цивiльноï справи, у яюй сповна позивач мае змогу використати ус процеcуальнi засоби, передбачеш законом.
Водночас у судах першоï iнcтанцiï виникають питання тд час застосування спрощеного порядку розгляду справ позовного провадження, хоча законодавець окреслив таю критери у частинах 4 та 6 статп 19 та статп 274 ЦПК Украши. Зокрема, у порядку спрощеного позовного провадження можна розглядати: малозначш справи, справи, що виникають iз трудових cпорiв, справи про надання судом дозволу на тимчасовий вшзд дитини за межi Украши тому з батьюв, хто проживае окремо вщ дитини, справи незначно1' складносп та iншi справи, для яких прюритетним е швидке 1'х виршення. Цi критерiï теж неоднозначно оцшеш теоретиками та практикуючими юристами, адже навгть застосування термiну "малозначш справи" викликае запитання.
До прикладу, положення частини 4 статп 19 ЦПК Украши передбачають зарахування трудових cпорiв до категори малозначних справ. Законодавець, на нашу думку, повинен був врахувати усю рiзноманiтнicть трудових cпорiв, адже серед них е складш справи: спори про поновлення на робот та виплати за перюд вимушеного прогулу, справи про розiрвання трудового договору, справи про змшу формулювання тдстав звшьнення пращвника тощо.
Поняття "малозначнi справи" законодавцем застосовано вперше у цившьному процесуаль-ному законодавств^ проте у частиш 6 cтаттi 19 ЦПК Украши визначено фiнанcовi критерiï "мало-значносп справи". Однак для будь-якого позивача у cправi саме його справа школи не е малознач-ною (малозначимою) або ж нескладною.
Що ж до категорив '"^бних справ", що теж належать до справ спрощеного позовного провадження, то ознаки таких справ процесуальним законом не визначеш. Проаналiзувавши положення статп 19 ЦПК Украши, можна дрiбнi справи визначити як справи, у яких цша позову не е
вищою, шж сто po3MÍpÍB прожиткового MÍHÍMyMy для працездатних oci6. Також до дрiбних справ за лопкою частини 4 статтi 19 ЦПК Укра!ни можна зарахувати справи незначно! складностi, якi суд у визначеному процесуальним законом порядку окреслив як малозначш. Винятки становлять справи, яю може розглядати суд виключно у загальному позовному порядку, наприклад, справи про визнання необгрунтованими активiв та !х витребування (ст. 290-292 ЦПК Укра!ни) та справи, у яких цша позову е вищою, ашж п'ятсот розмiрiв прожиткового мшмуму для працездатних осiб.
Як слушно зауважуе Д. Луспеник, окрiм формальних, визначених процесуальним законо-давством критерпв малозначностi цивiльного спору, суддя, встановлюючи порядок розгляду справи у загальному чи спрощеному провадженнi, мае зважати не лише на засади пропорцшносп, але й керуватися власними дискрецшними повноваженнями, тобто повноваженнями, яю визначеш нормами цивiльного процесуального права щодо вчинення процесуальних дiй iз застосуванням розсуду, яю грунтуються на внутршньому переконаннi суду (сyддi) та обов'язковш мотивацп вчинених процесуальних дiй [8].
Питання дискрецшних повноважень суду набувае нового змюту у зв'язку з розширенням перелiкy основних засад (принцитв) цивiльного судочинства. Так, першим та визначальним принципом цившьного судочинства е верховенство права, яким повинен керуватися суд, розглядаючи та виршуючи цившьш справи (ч. 1 ст. 10 ЦПК Укра!ни). Тому здшснення судом дискрецiйних повноважень повинно бути передбачене чинним цившьним процесуальним законом, що безперечно мае мюце, адже законодавець дае змогу суду виршувати цивiльнi справи, враховуючи сутшсш вимоги принципу верховенства права.
Висновки. Суд е обов'язковим суб'ектом ушх цивiльних процесуальних правовiдносин, без якого неможливе виникнення та юнування процесуальних правовщносин, а детальна регламентащя у цивiльномy процесуальному правi питань судово! юрисдикци цивiльних справ е одшею з передумов винесення законного та обгрунтованого судового рiшення.
Також законодавчого виршення потребують питання дискрецшних повноважень суду, адже у зв'язку з розширенням перелшу основних засад (принцитв) цившьного судочинства визначальним принципом цившьного судочинства став принцип верховенства права, яким повинен керуватися суд, розглядаючи та виршуючи цившьш справи.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Цившьний процесуальний кодекс Укра!ни. Офщйний вебсайт Верховно! Ради Украши. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1618-15#n7423. 2. Цившьний процес (загальна частина): навч. поабник. 2-ге вид., доп. i перероб. Дшпро: Дшпроп. держ. ун-т внутр. справ; Л1ра ЛТД, 2017. 192 с. 3. Теоретичш проблеми цившьного процесуального права: тдруч. За заг. Ред. М. Ясинка. К. Алерта, 2016. 883 с. 4. Курс цившьного процесу: тдруч. За ред. В. В. Комарова. Харшв: Право, 2011. 1352 с. 5. Справа "Сокуренко i Стригун проти Укра!ни" (Заяви № 29458/04 та № 29465/04). URL.: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/card/974_115?lang=ru (дата звернення: 11.12.2019). 6. Клейнман А. Ф. Советский гражданский процесс. М.: Издательство МГУ, 1954. 407 с. 7. Великий енциклопедичний юридичний словник. За ред. акад. НАН Украши Ю. С. Шемчушенка. 2-ге вид., перероб. i допов. К.: Вид-во "Юридична думка", 2012. 1020 с. 8. Луспеник Д. Яш саме i як новели цивiльного процесу вплинули на судову практику // Закон i бизнес. № 36 (1386) 08.09. - 14.09.2018 р. 9. Стоянова Т. А. Науково-практичний аналiз цившьно! юрисдикци першо! та апеляцшно! iнстанцii у свiтлi прийняття нового Цивiльного-процесyального кодексу // Науковий eicHUK Ужгородського нацюнального утверситету, Серiя "Право", Вип. 47, Т. 2, 2017, с. 13-17. 10. Порiвняльний цившьний процес: навч.-метод. поабник. Харшв: ХНУ iменi В. Н. Каразша, 2018. 156 с.
REFERENCES
1. Tsyvilnyj protsesualnyj kodeks Ukrainy [Code of Civil Procedure of Ukraine]: Ofitsijnyj vebsajt Verkhovnoi Rady Ukrainy, from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1618-15#n7423 [in Ukrainian]. 2. Tsyvilnyj protses (zahal na chastyna): navch. рosibnyk [Civil process (common part)]. Dnipro: Бтргор. Derzh. Un-t vnutr. Sprav. Lira LTD, 2017, 192 р. [in Ukrainian]. 3. Teoretychni problemy tsyviVnoho protsesuaVnoho prava:
pidruchnyk [Theoretical problems of civil procedural law]. K.: Alerta, 2016, 883 р. [in Ukrainian]. 4. Kurs tsyvilnohoprotsesu: pidruchnyk [Course of civil process]. Xarkiv: Pravo, 2011, 1352 р. [in Ukrainian]. 5. Sprava "Sokurenko i Stryhun proty Ukrainy" (Zaiavy No. 29458/04 ta No. 29465/04) [The case of Sokurenko and Strigun v. Ukraine]: from https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/974_115?lang=ru [in Ukrainian]. 6. Klejnman A. F. Sovetskij grazhdanskij process [Soviet civil procedure]. M.: Izdatel'stvo MGU, 1954, 407 р. [in Russian]. 7. Velykyj entsyklopedychnyj iurydychnyj slovnyk [Great Encyclopedic Legal Dictionary]. K.: Vyd-vo "Yurydychna dumka", 2012, 1020 р. [in Ukrainian]. 8. Luspenyk D. Yaki same i iak novely tsyviVnoho protsesu vplynuly na sudovu praktyku [What exactly and how the novelties of the civil process influenced the jurisprudence]: Zakon i biznes, No. 36 (1386) 08.09. - 14.09.2018 р. [in Ukrainian]. 9. Stoianova T. A. Naukovo-praktychnyj analiz tsyvil noi iurysdytsii pershoi ta apeliatsijnoi instantsii u svitli pryjniattia novoho TsyviVnoho-protsesuaVnoho kodeksu [Scientific and practical analysis of the civil jurisdiction of the first and appellate courts in the light of the adoption of the new Civil Procedure Code]. Naukovyj visnyk Uzhhorods'koho natsional'noho universytetu, Seriia "Pravo", Vol. 47, T. 2, 2017, рр. 13-17. [in Ukrainian]. 10. Porivnialnyj tsyvilnyjprotses: navchal'no-metodychnyj posibnyk [Comparative civil process]. Kharkiv: KhNU imeni V. N. Karazina, 2018, 156 р. [in Ukrainian].
Дата надходження: 07.02.2020р.
Соломия Васылив
СУД - ОБЯЗАТЕЛЬНЫЙ СУБЪЕКТ ГРАЖДАНСКИХ ПРОЦЕССУАЛЬНЫХ ПРАВООТНОШЕНИЙ:
ВОПРОСЫ ГРАЖДАНСКОЙ ЮРИСДИКЦИИ
Исследован правовой статус суда как субъекта гражданских процессуальных правоотношений. Освещены основные вопросы юрисдикции гражданских дел, видовой характеристики гражданской юрисдикции, разграничения процессуальных институтов юрисдикции и подсудности. Проанализированы основные проблемы предметной и субъектной юрисдикции гражданских дел в контексте новелл гражданского процессуального законодательства.
Ключевые слова: субъекты гражданских процессуальных правоотношений, суд, юрисдикция, подсудность, предметная юрисдикция, субъектная юрисдикция, дикреционные полномочия суда.
Solomia Vasyliv
Educational and Scientific Institute of Law, Psychology and Innovative Education Lviv Polytechnic National University Doctor of Law, Senior Lecturer in the Department of Civil Law and Procedure solomia.vasyliv@ukr.net
THE COURT -COMPULSORY SUBJECT OF CIVIL PROCEEDINGS: ISSUES OF CIVIL
JURISDICTION
The legal status of the court as a subject of civil procedural relations is investigated. The main issues of judicial jurisdiction in civil cases, the specific characteristics of civil jurisdiction, the delimitation of procedural institutions of jurisdiction and jurisdiction are analyzed. The author analyzes the main problems of subject and subjective jurisdiction of civil cases in the context of the amendments to the civil procedural legislation.
Key words: subjects of civil procedural relations, court, jurisdiction, jurisdiction, substantive jurisdiction, subjective jurisdiction, discretionary powers of the court.
