CC BY
59
ТЕОР1Я I МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛ1Н
Василь ГРУБ1НКО, Катерина КОСТЮК
СУЧАСНИЙ УРОК Б1ОЛОГ11 В КОНТЕКСТ1 1НТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ
В дант статтi розглядаеться питання про ттерактивне навчання як шлях до покращення системи освiти в Укра'ж, а також пропонуеться схема такого ттерактивного уроку, який пiдтверджуе результативтсть даних технологш на практицi. Висловлюеться пропозицiя щодо активного використання iнтерактивних технологш навчання.
Як вщомо, основною формою оргашзацп навчально! дiяльностi практично в ушх крашах св^у е класно-урочна система. Будучи прогресивною протягом чотирьох столт поспшь, нинi в умовах науково-технiчного прогресу класно-урочна система перестала задовольняти потреби суспшьства в освiтi i и необхiдно вдосконалювати. Причиною цього стало як закономiрне i неминуче зростання обсягу загальноосв^шх знань, що тдлягають обов'язковому засвоенню, так i змша вимог суспiльства до освiти. Критика ще! системи найчастiше пов'язана з пасив-нiстю учнiв на уроках та вщсутшстю iнтересу до навчання, зниженням якостi знань, перевантаженням дтей домашнiми завданнями й уроками, з тим, що навчальш заняття шюдливо впливають на здоров'я школярiв [1, 43].
Мета статт1 — проаналiзувати переваги штерактивного навчання над традицшним на прикладi уроку бюлогп.
Процес реформування освгги в Укра1ш, який мав би усунути вади шкшьно! практики, насправдi часто зводиться до спроб введення нового змюту в рамки старо! системи, адже проблеми радянсько! системи освiти, що була орiентована значною мiрою на шформативш цiлi, автоматично переносяться на сучасний розвиток школи [7, 163]. Вносяться змши в навчальнi плани та програми, збшьшуегься кiлькiсть рокiв навчання в початкових чи старших класах тощо, проте щ заходи ютотно не впливають на якiсть навчання. Як i ранiше, в центрi цих перетворень залишаеться питання про те, що вивчати.
Такий тдхщ уже вичерпаний практикою розвитку освгш. Все гостршою стае проблема вдосконалення форм оргашзаци процесу навчання, пошуку вiдповiдей на запитання: "Як навча-ти?", "Як створити умови для розвитку та самореалiзацil особистостi в процес навчання?", "Як, залишаючись в рамках класно-урочно! системи, пiдвищити ефектившсть навчального процесу, досягти високого штелектуального розвитку учнiв, забезпечити оволодiння ними навичками саморозвитку особистосп?" Значною мiрою цього можна досягти, використовуючи сучасш iнновацiйнi технологи, зокрема, технологи штерактивного навчання, перетворюючи традицшний урок в штерактивний [4, 68].
Зважаючи на актуальшсть вказано! проблеми, метою нашого дослiдження було виявлення специфiчних особливостей штерактивних технологiй як фактора розвитку професшно значущих якостей учителiв та обгрунтування необхiдностi застосування цих технологш у навчально-виховному процесi.
У процес дослiдження передбачено розв'язати такi завдання:
- проаналiзувати особливостi iнтерактивного навчання;
- визначити педагопчну доцiльнiсть впровадження його у навчально-виховний процес;
- розробити власний штерактивний урок.
Суть iнтерактивного навчання полягае в тому, що навчальний процес вщбуваеться за умови постшно!, активно! взаемоди всiх учнiв, учитель та учень е рiвноправними суб'ектами навчання [3, 101]. Це ствнавчання, взаемонавчання (колективне, групове навчання у спiвпрацi), коли i учень, i вчитель е рiвноправними, рiвнозначними суб'ектами навчання, розумдать, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вмдать i здiйснюють [2, 12].
Оргашзащя iнтерактивного навчання передбачае моделювання життевих ситуацiй, використання рольових ^ор, спiльне вирiшення проблеми на основi аналiзу обставин та вщ-повщно! ситуаци [6, 209]. Воно ефективно сприяе формуванню навичок i вмшь, виробленню цiнностей, створенню атмосфери сшвроб^ництва, взаемоди, дае змогу педагогу стати справжшм лiдером дитячого колективу [5, 51]. 1нтерактивна взаемодiя унеможливлюе домiнування як одного учасника навчального процесу над iншими, так i одше! думки над iншою.
Пiдсумовуючи вщомосп з рiзних джерел, можна спробувати дати визначення поняття "штерактивна технолопя навчання". Це органiзацiя навчального процесу, за яко! неможлива неучасть школяра у колективному взаемодоповнюючому, заснованому на взаемоди вшх його учасникiв процес навчального пiзнання: або кожен учень мае конкретне завдання, за яке вш повинен публiчно прозвiтуватись, або вщ його дiяльностi залежить яюсть виконання поставленого перед групою та вшм класом завдання [3, 8].
Проблема ниш полягае в тому, щоб дати вчителю методологiю вибору та мехашзм реалiзацil вiдiбраного вченими змюту освiти в реальному навчальному процесi з урахуванням як штерешв та здiбностей учня, так i його особисто! творчо! iндивiдуальностi.
Нами був розроблений штерактивний урок з бюлоги на тему „Характеристика нервово! системи ссавщв". При його розробленш ми зiткнулися з проблемою щодо структури уроку, оскiльки з цього питання не iснуе единого методичного тдходу. З одного боку, це можна пояснити тим, що штерактивш технологи е новим методичним явищем i тому питання структурування уроюв в цiй системi е проблемним, а з шшого — ця технологiя зорiентована на творчу актившсть вчителя. Пiдсумовуючи вiдомостi з рiзних джерел, пропонуемо власну структуру штерактивного уроку. В нiй ми виокремлюемо певнi.
I. Органiзацiйний момент. Мета цього етапу полягае в досягненш усвiдомлення учнями нового виду дiяльностi, И мотиваци та активiзацil емоцшно-цшшсно! сфери. Ставиться проблема: "В якому напрямку вщбувалась еволюцiя нервово! системи у представниюв класу Ссавщ", а для актуалiзацi! наявних знань використовуеться така iнтерактивна технологiя колективного обговорення, як мозковий штурм. Останнш спонукае учнiв проявляти уяву i творчють, вивiльняе психологiчно та дае можливють !м вiльно висловлювати власнi думки).
II. Мотиващя навчально'1 дiяльностi. Як вщомо, iснування живих органiзмiв у мшливих умовах навколишнього середовища можливе лише за умов адекватно! реакци на нього. У тварин, яю мають достатньо сформовану нервову систему, таке вщображення вiдбуваеться переважно на основi рефлексiв. Тому вчитель показуе фрагмент вщеофшьму з дослiдами Р. Магнуса та Дж. Екклса, що наочно демонструють рефлекси як основш акти нервово! дiяльностi [8, 168]. На основi цього вiн мотивуе необхщшсть вивчення цiе! теми й обгрунтовуе значення нервово! системи у процесах життедiяльностi тварин. Крiм цього, вчитель використовуе елемент штерактиву — "мшрофон", який дасть змогу кожному учневi почергово сказати щось швидко, висловлюючи свою думку чи позищю стосовно переглянутого щойно кiнофiльму. При цьому вчитель пропонуе класу якийсь предмет (ручку, олiвець тощо), який виконуватиме роль уявного мiкрофона. Учнi передають його один одному, по черзi
беручи слово (слово надаеться тшьки тому, хто отримуе "мшрофон"). Вчитель пропонуе учням говорити лаконiчно i швидко (не бiльше нiж 0,5-1 хвилину), а сам при цьому не коментуе i не оцшюе поданi вiдповiдi.
III. Оголошення теми i постановка проблеми. Вчитель записуе тему уроку на дошщ, а також звертаеться до класу, який попередньо опрацював змют пiдручника, з проблемним запитанням: "В якому напрямку вщбувалась еволюцiя нервово! системи у представниюв класу Ссавцi?").
IV. Надання необхщнот шформацп. Мета цього етапу уроку — дати учням достатньо шформаци для того, щоб на И основi за мiнiмально короткий час виконати практичш завдання. Вчитель проводить мш>лекщю про органiзацiю роботи на урощ, в якiй конкретизуе змют i структуру штерактивно! вправи, що учш будуть здiйснювати, наголошуе на завданнi, яке вони повинш виконати, що при цьому вщ них вимагаеться та який результат вщ !хньо! дiяльностi сгакуеться.
V. !нтерактивна вправа — центральна частина уроку. Вчитель використовуе штерактивну вправу "Карусель". У нш робота оргашзовуеться так: учнi сiдають на стшьщ, розставленi двома колами, причому т1, що перебувають у внутрiшньому кол^ розташованi спиною до центру, а т1, що в зовнiшньому — обличчям до нього. Таким чином, учш сидять один навпроти одного; внутршне коло нерухоме, зовнiшне — рухливе. За сигналом учителя вс учасники рухливого кола пересуваються на один стшець вправо i опиняються перед новим партнером. Вчитель подае сигнал через кожш двi хвилини. Мета учшв — виконати поставлене завдання, пройшовши все коло, тобто зiбрати якомога бшьше фактiв, поглядiв, теорiй про вказану проблему. При цьому кожен учень, який сидить у зовшшньому колi, мае листок з конкретними питаннями i пiд час перемщення збирае максимум шформаци, поглядiв iз зазначено! проблеми.
VI. Вирiшення проблеми спшьними зусиллями. Учнi користуються хрестоматшним матерiалом, задають запитання вчителевi. Вщповщ останнього не е готовими вщповщями на поставлену проблему, а лише стимулюють i спрямовують на правильний шлях у пошуках iстини. Крiм цього, в розпорядженнi школярiв е 1нтернет, в якому за ключовими словами — "еволющя нервово! системи" — вони шукають вщповщь на поставлене проблемне запитання. На цей вид дiяльностi надаеться 10-15 хвилин. Пюля цього заслуховуються та обговорюються окремi вiдповiдi.
VII. Пiдбиття пщсумюв, оц1нювання результатiв уроку. На цьому еташ вчитель узагальнюе почуте у виглядi основних положень.
Наприкiнцi уроку вш аналiзуе стан вирiшення проблемного запитання, а також дiяльнiсть кожного учня: його вiдповiдi, участь в обговоренш, вмiння користуватись додатковою л^ературою й 1нтернетом, ставити запитання вчителевi та iншим учням. На базi цього педагог оцiнюе працю школярiв i виставляе бали у класний журнал.
VIII. Домашне завдання. 1. Вивчити вщповщний параграф тдручника. 2. Творче завдання: тдготувати до конкурсу шпаргалку-схему з ще! теми, що може мати вигляд таблищ, в якш поданi характеристики нервово! системи рiзних класiв, або ж у виглядi рiзноманiтних схем, малюнкiв чи з використанням деяких геометричних ф^ур, в серединi яких вмiщена шформащя про еволюцiйний розвиток вивчено! системи.
Отже, завдяки використанню iнтерактивних технологш урок стае щкавим, захоплюючим, творчим. Пщ час такого навчання учш вчаться бути демократичними, спшкуватися з шшими людьми, критично мислити, приймати продуманi рiшення. 1нтерактивне навчання, на вщмшу вiд традицiйного, сприяе виробленню життевих цiнностей, розвитку комунiкативних якостей, створюе атмосферу сшвроб^ництва, взаемодi!, дае змогу диференщювати та iндивiдуалiзувати процес навчання, формувати внутрiшню мотивацiю до активного сприйняття; активiзуе розумову дiяльнiсть; захоплюе учнiв; пробуджуе в них штерес; навчае самостiйному мисленню та дiям.
Ми подiляемо думку М. Кларш, котрий вважае, що iнтерактивне навчання — це спещальна форма оргашзаци пiзнавально! дiяльностi, яка мае конкретну передбачувану мету: створити комфортш умови навчання, за яких кожен учень вщчувае свою успiшнiсть, iнтелектуальну спроможшсть [4, 63].
Саме це ми намагалися реалiзувати на нашому урощ, використовуючи iнтерактивну вправу "Карусель". Вона допомогла нам повшстю реалiзувати триедину мету, розкрити весь потенщал дпей, спростити навчальний матерiал i доступно подати його учням, зробити урок щкавим, захоплюючим, продуктивним, рiзнобiчним.
Таким чином, у межах класно-урочно! системи використання штерактивних технологiй е реальним i практично корисними.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бархаев Б. П. Новые аргументы в педагогических технологиях // Школьные технологии. — 1997. —
№ 4. — 47 с.
2. Баханов К. А. Що ж таке технолопя навчання? // Шлях освгги. — 1999. — № 24 с.
3. Воронцов В. В. Технология обучения: Педагогика / Под. ред. П. И. Пидкасистого. — М.:
Академия, 1996. — 168 с.
4. Кларина М. В. Инновации в обучении: метафоры и модели. Анализ зарубежного опыта. — М.:
Наука, 1997. — 83 с.
5. Савченко О. Я. Дидактика початково!' школи. — К.: Абрис, 1997. — 98 с.
6. Селевко Г. К. Современные образовательные технологи. — М.: Народное образование, 1998. — 360 с.
7. Ярошенко О. Г. Групова навчальна д1яльшсть школяр1в: теор1я 1 методика. — К.: Партнер, 1997. —
193 с.
8. Фшолопя людини 1 тварин: Пщручник / Г. М. Чайченко, В. О. Цибенко, В. Д. Сокур; За ред.
В. О. Цибенка. — К. : Вища школа, 2003. — 463 с.
Наталш САМАРУК
ВИКОРИСТАННЯ ЗАДАЧ ПРОФЕС1ЙНОГО СПРЯМУВАННЯ В ПРОЦЕС1 МАТЕМАТИЧНО1 ПОДГОТОВКИ ЕКОНОМ1СТ1В
У статтi обтрунтовуеться вплив реал1зацИ задач профестного спрямування на рiвень фаховог тдготовки майбуттх економiстiв. Висвтлюеться питання класифкаци задач та етапи гх розв 'язання. На конкретних прикладах продемонстровано використання професiйно-орiентованих задач пiд час вивчення математичних дисциплiн.
Спещалютами, яю будуть виршувати складш економiчнi проблеми сьогодення, е випускники економiчних вищих навчальних закладiв (ВНЗ). Зростання вимог до сучасних фахiвцiв у галузi економши формуе потребу створення тако! системи тдготовки, яка б оптимiзувала навчальний процес i забезпечувала високий рiвень сформованосп професiйних умiнь.
Досягнення необхiдного рiвня професiоналiзму випускникiв економiчного профiлю можливе лише за умови вщповщно! математично! пiдготовки. Нинi математичнi методи i математичне моделювання широко використовуються для виршення практичних завдань рiзних галузей науки, економiки, виробництва. Проте констатувальний експеримент виявив тенденцiю до зниження якостi математично! пiдготовки студентiв економiчних спецiальностей ВНЗ. У зв'язку з цим гостро постае проблема вдосконалення процесу вивчення математичних дисциплш з метою забезпечення вiдповiдностi сучасним вимогам.
Метою статт1 е визначення впливу реалiзацi! задач професшно! спрямованостi на рiвень математично! пiдготовки майбутнiх економю^в.
Один iз найважливiших шляхiв реформування математично! освпи — це яюсне забезпечення прикладно! спрямованостi навчання. Важливою умовою реалiзацi! професiйно! спрямованостi е використання у процес вивчення математичних дисциплш професшно-орiентованих задач. Результати численних i рiзних за характером дослщжень пiдтверджують думку, що задача — найефектившший i основний зашб розвитку не лише математичного
