CC BY
35
Зубык С.В. Транспортный шум города и пути его снижения
Рассмотрен транспортный городской шум, его влияние на жителей города и жильцов многоэтажных домов. Установлено, что основным источником загрязнения в городах является автомобильный транспорт. Автомобиль является подвижным источником загрязнения, который широко встречается в жилищных микрорайонах и местах отдыха. Изучен характер действия городского шума на организм человека. Проведен расчет возможного снижения шума при интенсивности движения.
Ключевые слова: шум, транспорт, население, город, автомобиль, отдых, загрязнение, комфорт.
Zubyk S. V. Transport noise of city and way of his decline
In the article a transport municipal noise is considered his influence on the habitants of city and lodgers of multistoried building. It is set that the basic source of contamination in cities is a motor transport. A car is the movable source of contamination, which widely meets in housing microregions and resting-places. Character of action of municipal noise is studied on the organism of man. The calculation of possible decline of noise is conducted at intensity of motion.
Keywords: noise, transport, population, city, car, rest, contamination, comfort.
УДК 502 Наук. ствроб. А.В. Шчура - Закарпатське eiddineHHM УкрНДЫрлк
iM. П. С. Пастернака, НПП "Зачарований край "
СУЧАСНИЙ СТАН ФУНКЦЮНУВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРИРОДНО-ЗАПОВ1ДНОГО ФОНДУ ЗАКАРПАТСЬКО' ОБЛАСТ1
Наведено результати дослщжень з формування та становлення тепершнього при-родно-заповщного фонду Закарпатсько! облай! На ornoBi детального анашу кнуючих шдхoдiв до природозаповщання вказано на позитивш й негативш тенденцн з формування та стану функщонування обласно! природно-заповщно! мережа За результатами аншшу цих пiдхoдiв та з урахуванням втизняного й закордонного досвщу попередшх роюв з питань формування заповщних територш зроблено спробу визначити напрями перспективного розвитку природно-заповщно! мережi области
Ключовi слова: природно-заповщний фонд, еколопчний каркас, природоохоронна система.
Стратегieю сталого розвитку для забезпечення сприятливих умов кну-вання теперiшнього i майбутшх поколiнь передбачено соцiальну спрямованiсть економiчного розвитку, але з безумовною охороною ресурсно!' бази й навко-лишнього природного середовища загалом [1]. Досягнення цих умов можливе за достатньо! життезабезпечувально! якостi природного довкiлля. Така якiсть визначаеться ршнем умов функщонування бюти i залежить вiд ступеня тран-сформованостi або, що е ршнозначним, природоохоронного ршня ландшафпв, зокрема !х рослинного, найбшьш чутливого до змш, компоненту.
Отож, для забезпечення надежно! якосп природного довкшля важливим е збереження природно! основи еколопчного каркаса, тобто якомога бiльше природних незайманих або незначною мiрою трансформованих ландшафтiв, яким властивi найкраш умови з функщонування бюти. Збереження територш, що представлен такими ландшафтами, найефектившше можна забезпечити шляхом природозаповдання, шд час якого формуеться системно ддача природ-но-заповiдна мережа, яка е найголовшшою структурною складовою загально! природоохоронно! системи. Ця мережа е важливим фактором й, одночасно, за-
собом iз полiпшення життезабезпечувально!' якостi навколишнього природного середовища i тому потребуе усестороннього вивчення, починаючи з регюналь-ного рiвня. Актуальним таке вивчення е, зокрема, й для Закарпатсько!' обласп, бшьша частина територií яко1 представлена прською мiсцевiстю, що е шдвище-но вразливою до до несприятливих природних й антропогенних факторiв i де, в зв'язку з цим, з бiльшою iнтенсивнiстю проявляються наслвдки негативних змiн у природних ландшафтах. З огляду на це, постала потреба детального вивчення та подальшого удосконалення стратегiчних пiдходiв з природозаповщання в об-ластi шляхом першочергового застосування ландшафтного аналiзу для приро-доохоронно!' ощнки, а вiдтак, i пiдбору складових елементiв природно-заповщ-но1 мережi.
Розробленню вдосконалених стратегiчних напрямiв з природозаповщан-ня в обласп передував аналiз iснуючих пiдходiв з тдбору складових об'ектав i територш природно-заповiдного фонду для виявлення позитивних i негативних тенденцiй iз його формування та функцiонування.
Для дослщження процесу формування та функцiонування мережi об'ектав i територiй природно-заповiдного фонду як виокремлено!' системи, так i в комплексi з iншими, наявними тепер i можливими в перспектив^ природоохо-ронними мережами, застосовували системний тдхщ, який у змозi забезпечити вимоги комплексного вивчення природно-заповiдноí мережi як велико!' та складно!' природно!' системи загалом та кожного п об'екта й територií зокрема.
Застосування шд час дослiджень перевiрених практикою методав систе-матизацií, класифiкацií, типологп, пор1вняння та узагальнення, в поеднанш з аналiзом i синтезом, дало змогу методично правильно визначити обсяги збиран-ня та здiйснити обробку обширного масиву iнформацiйних даних iз процесу формування i функцiонування природно-заповдаого фонду областi.
Зiбраний у такий споаб iнформацiйний матерiал, за вимогами вiдповiд-них методик згруповано й оброблено, використано для отримання, в основному, результат з дослвдження формування, функцiонування й теперiшнього стану природно-заповщного фонду областi та визначення на цiй основi пiдходiв до проектування перспективних об'ект1в i територш природно-заповвдного фонду за умови 1х оптимального поеднання i системного функцюнування в майбут-нiй природно-заповщнш мережi з тепер iснуючою заповвдною структурою.
У матерiалах для дослщження теоретична iнформацiя методично сприйнятно поеднана з практичною шформащею, отриманою не тшьки з чис-ленних звггних документiв природоохоронних установ, матерiалiв лковпоряд-кування, землевпорядкування, землекористування стосовно характеристик та облжу земель, але й зiбраною пiд час натурного експериментального обстежен-ня об'ектiв i територш природно-заповiдного фонду та складових елеменпв еко-логiчноí мережi.
За результатами дослщжень, якi базувались на аналiзi зiбраного iнформа-цiйного матерiалу, визначено, що здшснення пiдбору об'ектiв i територiй при-родно-заповiдного фонду обласп мае вiдбуватись за науково обфунтованими i практично здiйсненними стратегiчними шдходами, як1 передовсiм мають врахо-вувати концептуальш вимоги сталого розвитку i базуватись на запровадженнi
конкретних, на вщмшу вiд тепер застосовуваних загальних, природоохоронних показникiв i характеристик земельних дiлянок при !х вiднесеннi до заповщних. Також мае забезпечуватись системшсть дií заповiдних об'ектiв i територш.
Встановлено, що запровадження засадничих вимог сталого розвитку, який супроводжуеться науково виваженим балансуванням екологiчних, еконо-мiчних та соцiальних iнтересiв, потребуе бшьш комплексного пiдходу до при-родозаповщання в областi. Зокрема, тепер уже не може повсюдно домiнувати шд час заповiдання ботанiчний пiдхiд, який добре забезпечуе консервацшну функцда зi збереження видового рiзноманiття флори i фауни, але не повною мь рою враховуе потребу системно! дц об'ектiв i територiй природно-заповiдного фонду та майже не передбачае балансу еколопчних, економiчних i соцiальних вимог. Як наслвдок, маемо в обласп сотнi дрiбних iзольованих заповiдних об'екпв i територiй, якi не завжди можна поеднати мiж собою через ввдсутнкть вiдповiдностi середовища iзолянтiв i з'еднуючих елементiв [3].
Потребуе зменшення, аж до повного усунення, застосування адмМстра-тивного впливу на обсяги природозаповщання. Як показуе практика, вс нама-гання збiльшити площу природно-заповвдного фонду областi до попередньо за-декларованих, але науково необгрунтованих величин, не призвели до бажаних результат. I це, насамперед, тому, що ефектившсть природозаповiдання зале-жить не стшьки вiд величини площi заповiдних територiй, як вiд íх природоохо-ронно! якостi, iнакше здатностi збертати i вiдтворювати екологiчний каркас -природну основу життезабезпечення бiоти [5, 6].
Нехтування природоохоронною якiстю земель, ят були безпiдставно, на виконання адмiнiстративних вимог, долученi до заповвдних, призвело до попр-шення якосп природно-заповiдноí мережi областi, а в окремих мiсцевостях i до неможливосп формування тако!, внаслiдок розмiщення в шй складових елемен-тiв сумшвно! приналежностi до природно-заповiдного фонду.
Зокрема, результати аналiзу даних матерiалiв лковпорядкування, зем-левпорядкування та натурних обстежень заповвдних об'ектiв i територiй засввд-чили, що пiд час розширення iснуючих та створення нових природно-заповвд-них об'ектiв до заповiдних ввдносили не тiльки земельнi дiлянки, вкрил вторин-ною похiдною рослиннiстю, з числа земель штенсивного сiльськогосподарсько-го та, що ще бiльше не виправдано, лiсогосподарського призначення, але й, на-вiть, земельнi дiлянки незшкнутих лiсових культур, якi потребують постшного здiйснення лiсогосподарських заходiв для формування майбутшх, корiнних за породним складом, стшких деревостанiв (табл. 1).
Як вказують данi таблицi, у природно-заповвдному фондi лiсових форма-цiй лiсовi культури займають площу приблизно 24,3 тис. га, або близько 23 % вщ облшово! площi заповвдних лiсових земель. Незiмкнутi лiсовi культури, ввд-повiдно, займають площу коло 9,3 тис. га, або близько 8,7 %. Це створюе проб-леми, особливо, коли враховувати, що природоохоронне законодавство Украши не передбачае проведення лiсогосподарських заходдв на заповщних територiях. У зв'язку з цим, у лiсових, помилково визначених, заповвдних об'ектах без проведення лкогосподарських заходдв не е можливим формування коршних за породним складом деревосташв [8, 10, 11]. Тому, практика включения до природ-но-заповвдного фонду дiлянок лiсових насаджень, що конче потребують прове-
дення лДсогосподарських заходДв, е неприйнятною, а то й шкДдливою, з огляду на загрозу появи похiдних ценозДв, якД в подальшому неминуче деградують у разi досягнення стану фiзiологiчного старДння.
Табл. 1. Витяг з данихрозподглу земель об'ектгв природно-заповгдного фонду ЗакарпатськоЧ область за Ы категоргями [2]
Категорн лiсових земель Площа у межах земель, наданих уста-новам ПЗФ у постшне користування Площа у межах земель, що знаходяться у користуванш шших землекористувачiв та землях запасу Разом
га % га % га %
Лiсовi культури -всього 14365,7 19,5 9962,7 30,6 24328,4 22,9
У тому чи^ -незiмкнутi лiсовi культури 445,7 0,6 8841,1 27,2 9286,8 8,7
Приштка. Даш головного управлшня Держкомзему в Закарпатськш областi, станом на 01.01.2012 року.
Безперечним е i те, що при веднесенш об'ектiв i територiй до природно-заповiдного фонду областi, не завжди враховували !х природоохоронну якДсть, а вона мае вирiшальне значення в забезпеченнi функцiонування бiоти. Така яккть взагалi не визначали через ведсутнкть придатних для практичного вико-ристання методик з оцiнювання природоохоронно! якостi ландшафтiв.
На неоднозначнiсть пiдходiв до природозаповiдання вказуе практика становлення та розширення територiй, спочатку Карпатського заповедника, а згодом i Карпатського бюсферного заповiдника [9, с. 34]. На початку створен-ня, станом на 01.01.1989 р. вкрита лковою рослиннктю площа у заповiднику становила 12,1 тис. га. З це! площД лiсостанiв тiльки 25,6 % (молодняки, се-редньовiковi, пристигаючi) потребували лiсогосподарських заходДв. Решта, 74,4 % площД, займали стиглД й перестДйш насадження, якД вже були повнДстю сформованД та мали ознаки передпралДсово! Д пралково! стадДй розвитку [7]. Те-пер же територДя, вже Карпатського бюсферного заповедника, збДльшилась майже у 4,5 раза порДвняно з 1989 р. Це збДльшення вДдбувалося переважно за рахунок площ насаджень, сформованих внаслДдок Днтенсивного ведення лДсово-го господарства в минулому. Як наследок, вДдповДдно до даних лДсовпорядку-вання, маемо частку насаджень (молодняки, середньовДковД, пристигаючД), якД потребують здДйснення лДсогосподарських заходдв, що сягае близько 75 % пло-щД вкрито! лДсовою рослиннДстю земель бюсферного заповДдника. БДльша части-на теперДшнДх лДсових насаджень заповедника сформоваш як одновДковД та умовно-одновДковД, трапляються й похедш деревостани.
Безперечно, що такД насадження Д деревостани з позицДй !х неперервного, сталого функцДонування, що е чи не найголовшшою вимогою для заповДдних те-риторш, не мають у подальшому перспективи розвитку. У разД досягнення вДку фДзюлопчно! стиглостД, вони швидкими темпами деградуватимуть. Прояви тако! деградацц вже тепер спостерДгаються на багатьох дДлянках стиглих Д перес-тДйних одновДкових деревостанДв як заповедника, так Д сусДдшх державних пед-приемств лДсового господарства. На цих дДлянках одновДковД деревостани, пере-важно ялиновД, досягли фДзДологДчно! стиглостД, що цДлком природно призвело !х
до етапу старiния та пов'язано! з цим неминучо! та швидко! деградацií. Приско-ренню цих процесiв сприяють i аномальнi клiматичнi змiни останнiх ротв.
Такий стан насаджень призведе, щонайменше, до унеможливлення вико-нання ними екологiчних функций в оптимальних межах. Та найбiльш небезпеч-ним наслiдком у такiй ситуацп буде те, що одновiковi або умовно-одновiковi деревостани, без подальшого своечасного íх переформування в рiзновiковi, не в змозi функцiонувати постiйно у просторi та часi [7].
Дослщженнями встановлено, що прояви негативних тенденцш з форму-вання природно-заповiдноí мережi значною мiрою нiвелюються впливом пози-тивних територiальних особливостей, зокрема, порiвняно з iншими регiонами, малою трансформовашстю ландшафтiв та високим рiзноманiттям !х рослинного i тваринного свiту. Найкраще збереженi з цих лаидшафтiв ввiйшли до складу природно-заповiдноí мережi внаслщок застосування в областi, поряд з шшими пiдходами, практики постiйного пошуку, здебiльшого в лiсових формацiях, найкращих за флористичними, фаунiстичними та ландшафтними характеристиками земельних дiлянок. Такий пошук можна вважати своерiдною особливктю формування природно-заповiдного фонду областi. За таких спрямованих дiй на пiдбiр найкращих об'екпв i територiй для заповщання, хоча не можна стверджу-вати, що це вiдбувалось за заздалепдь розробленою науково обгрунтованою програмою, стало можливим у цiлому сформувати яккну природно-заповiдну мережу. Головний недолж ще! мережi, негативний прояв якого порiвняно нез-начний, полягае в тому, що поряд з кращими за яшстю, в нiй, все-таки, розмще-нi складовi елементи сумшвно! приналежносп до природно-заповiдного фонду.
Станом на 1 счня 2012 р. площа природно-заповiдного фонду Закар-патсько! областi становила 176352,5 га, або 13,8 % вщ загально! плошд краю. Переважну частину (160962,06 га, або 91,27 %) площд природно-заповщного фонду областi займають 6 полiфункщональних об'ектiв (1 бiосферний заповвд-ник, 3 нащональш природш парки та 2 регюнальш ландшафтнi парки), що, без-перечно, е позитивним показником яккного формування природно-заповщно! мережi з великих за площами, а тому й еколопчно емних, об'екпв. Водночас, решта 450 об'екпв займають площу тальки 15390,49 га, або 8,73 % i е ^бними, з недостатньою еколопчною емнiстю для збереження генофонду та умов кну-вання бюти (табл. 2).
Площд природно-заповвдного фонду, хоча й нерiвномiрно розмщеш по територц областi як загалом, так i в межах висотних пояав, кнуючих природ-но-територiальних комплекав i рослинних формацiй (рис.), певною м!рою реп-резентують основш типи ландшафтав з характерною для них коршною рослин-нктю i, через це, ввдграють ключову роль у формуванш яккно! природоохо-ронно! мережi та збереженнi бютичного й ландшафтного рiзноманiття.
Отож, природно-заповiдний фонд Закарпатсько! областi за основними характеристиками i показниками можна визнати одним !з кращих в УкраЫ. Водночас, внаслвдок допущених недолiкiв з формування, е потреба в подальшому його полiпшеннi для ефективнiшого функщонування й перспективного розвитку.
Табл. 2. РозподЫ площ природно-заповЬдного фонду ЗакарпатськоЧ областг за _категор1ями об 'актив станом на 01.01.2012 р._
Категор1я об'ект1в л н « 'н 2 « 3 5 ю '¿а ° Площа об'ект1в, га Частка вщ ус1е\' площд ПЗФ областа, %
загальна середня окремих категорий об'екпв з наростаючим пщсумком
Бюсферш заповщники 1 58035,80 58035,80 32,91 32,91
Нацюнальш природш парки о 3 87964,30 29321,43 49,88 82,79
Регюнальш ландшафтш парки 2 14961,96 7480,98 8,48 91,27
Заказники загальнодержав-ного значення 19 9218,00 485,16 5,23 96,50
Заказники мюцевого значення 47 4416,82 93,97 2,50 99,00
Пам'ятки природи загально-державного значення 9 192,00 21,33 0,11 99,11
Пам'ятки природи мюцевого значення 329 385,35 1,17 0,22 99,33
Заповщш урочища 9 881,30 97,92 0,50 99,83
Боташчш сади загальнодер-жавного значення 1 86,41 86,41 0,05 99,88
Дендролопчш парки мюцевого значення 4 37,90 9,47 0,02 99,90
Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загально-державного значення 1 38,00 38,00 0,02 99,92
Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва мюцевого значення 31 134,71 4,34 0,08 100,00
Разом: 456 176352,55 100,00
Рис. Природно-заповЬдний фонд ЗакарпатськоХ областт
Досягти полшшення функцiонувания як окремих об'ектiв i територiй, так i природно-заповДдно! мережi загалом можна тДльки шляхом впровадження науково обгрунтованого пДдбору складових заповДдних елементiв з подальшим !х оптимальним поеднанням у мережеву систему.
Системними, на основ! ландшафтного пДдходу та за аналДтичним методом, дослДдженнями екологДчних, економДчних та соцДальних чинникДв Дз ста-новлення природно-заповДдного фонду областД визначено, що пДдбДр окремих заповДдних об'ектДв Д територДй, як Д формування природно-заповДдно! мереж! загалом мае здДйснюватись за безумовного запровадження в практику природо-заповДдання засадничих принципДв сталого розвитку.
Результати дослДджень вказали й на важливДсть врахування збалансова-них мДж собою екологДчних, економДчних та сощальних вимог пДд час вДднесен-ня об'ектДв Д територДй до заповДдних та на потребу розроблення, на цДй основД, засадничих критерив для заповДдання. НайголовнДшими екологДчними засадни-чими критердями дослДдження визначено рдвень природоохоронно! якостД запо-вДдних земель та оптимальнДсть системного функцюнування природно-заповДд-но! мережД [4]. ЧерговДсть вДднесення конкретних об'ектДв Д територДй до запо-вДдних при цьому встановлюеться в порядку вДд високо! до низько! природоохоронно! якостД земель та необхДднДстю забезпечення системно! дД! мережД.
Основним економДчним засадничим критерДем при вДднесеннД територДй до природно-заповДдного фонду визначено рДвень iитенсивностi використання природних ресурсДв на цих територдях. Цей засадничий критерДй дае змогу вста-новлювати резерв Д черговДсть вДднесення територДй до заповДдних за ступенем ДнтенсивностД природокористування. Чим менша така ДнтенсивнДсть, тим мен-шою мДрою трансформований ландшафт Д, в зв'язку з цим, територдя краще пДд-ходить для заповДдання. КонфлДктнДсть економДчних та екологДчних вимог тут зведена до мДнДмуму. При активному добуваннД природного ресурсу на конкрет-нДй територц протирДччя мДж економДчними та екологДчними Днтересами, навпа-ки, зростають до максимуму Д, через це, унеможливлюеться вДднесення цДе! те-риторп до заповДдно! мережД.
1нтегрованим засадничим критерДем Дз соцДально! складово!' вимог запро-поновано рдвень зайнятостД населення, величина якого не повинна знижуватися пДд час реструктуризацДйних змДн господарського комплексу, зокрема, при пе-реходД з виробничо-господарського використання територДй до оздоровчо-вДд-починкового. Цим засадничим критерДем прДоритетнДсть вДднесення до заповДд-них надаеться тим територдям, на яких краще вирДшуеться проблема зайнятостД населення пДд час згаданого переходу.
За пДдсумковими результатами дослДджень з основних засад формування природно-заповДдно! мережД Закарпатсько! областД встановлено, що вДднесення конкретних об'ектдв Д територДй до заповДдних мае здДйснюватись тдльки за спе-цДально розробленими та в установленому порядку затвердженими програмами Д проектами з природозаповДдання. ТакД спецДальнД програми Д проекти мають враховувати, насамперед, збалансовано взаемопов'язанД й комплекснД в дД! еко-логДчнД, економДчнД та соцДальнД вимоги й розробленД на !х основД засадничД кри-терД! з природозаповДдання.
Перспективне проектування природно-заповДдно! мережД областД мае ба-зуватися на таких же екологДчних, економДчних та соцДальних засадничих кри-тердях з пДдбору об'ектДв Д територДй природно-заповДдного фонду. ТакД об'екти Д територД! природно-заповДдно! мережД рекомендовано пДдбирати, базуючись на природоохороннДй якостД ландшафтов, встановленою за параметрами рослинно-го покриву як найменш стДйкого до змДн компоненту ландшафту.
НайголовнДшою узагальнюючою вимогою пДд час формування перспективно! природно-заповДдно! мережД е забезпечення обгрунтованого поеднання Дснуючих та новостворених заповДдних територДй. Таке поеднання вДдбуваеться у межах як природно-заповДдно!, так й екологДчно! мережД. В останнДй природ-но-заповДднД об'екти Д територД! е визначальними в природоохоронному аспекта.
За результатами дослДджень, за умови впровадження в практику перспективно! природно-заповДдно! мережД, встановлено, що не тальки збДльшиться площа заповДдних територДй (табл. 3), але й, загалом, пДдвищиться якДсть при-родно-заповДдного фонду областД внаслДдок бДльш оптимального розподДлу його площ за рослинними формацдями.
Табл. 3. Динамша площ рослинних формацш у природно-заповiдному фондi ЗакарпатськоЧ областi з урахуванням виявлених резервiв
Рослинт формацп
2 8
О * §
Л Ю в
£ § ю
5 я о
Площа рослинних формацiй, тис. га
рш ньому
в. т.ч. у природно-заповвдному фондi
виявлено резерву
пльки за еко-логiчними критершми
в комплексi, за еко-лопчними, еконо-мiчними, сощальни-ми критершми
пер-спек-тивно-
му
Лiсовi
652,0
151,0
15,0
10,0
161,0
Лучш (в межах с-г упдь)
225,9
20,1
50,0
8,0
28,1
Високопрш (альпшсью. субальпiйськi луки)
37,9
3,2
20,0
12,0
15,2
Водно-болотт
19,4
2,0
8,0
3,0
5,0
Разом:
935,2
176,3
93,0
33,0
209,3
Даш табл. 3 вказують, що в разД загального збДльшення площД перспективного природно-заповДдного фонду областД на 33 тис. га, найбДльша частка зростання площ припадае на високогДрнД альпДйськД та субальпДйськД луки Д на лДсовД рослиннД формацп (разом 22 тис. га). Пояснюеться це тим, що у наведе-них рослинних формацдях найбДльше збереглося незайманих, або близьких до них, природних ландшафтДв, якД першочергово мають бути вДднесенД до природ-но-заповДдного фонду.
Таким чином, незважаючи на допущенД в минулому прояви негативних тенденцДй з пДдбору заповДдних об'ектДв Д територДй, у цДлому в областД сформована якДсна природно-заповДдна мережа, яка е найголовнДшою структурною складовою обласно! природоохоронно! системи. ВиявленД пДд час дослДдження недолДки з формування та функцюнування природно-заповДдного фонду областД повнДстю можуть бути врахованД й усуненД при запропонованому нами перспективному проектуваннД природно-заповДдно! мережД.
Пiд час такого проектування в ycix рослинних формацiях вiднесення об'екпв i територш до заповiдних пропонуемо в такш послiдовностi:
• незаймат, або наближет до них, природнi ландшафти;
• об'екти i територп, якi е найбiльш вразливими, внаслiдок свого територiального розмщення, до дiй несприятливих природних факторiв i, водночас з цим, ма-ють визначальний вплив на формування якiсних параметрiв природного сере-довища прилеглих, а подекуди, й вщдалених територiй;
• об'екти i територй', якi внаслiдок антропогенного й, зрщка, природного впливу, зазнали деградацшних змiн до рiвня, що виходить за допустимi для функщону-вання ландшафтiв межi;
• об'екти i територй', на яких як тепер, так i в минулому з рiзних причин, а найчастiше через недоступтсть, вщсутня будь-яка дiяльнiсть, або юнуе госпо-дарювання чи шша дiяльнiсть слабко! iнтенсивностi;
• з'еднуючi елементи, якi складаються з об'екпв i територiй площинного i ль нiйного типу та слугують для забезпечення системно! дп природно-заповiдно'í мереж^
Лiтература
1. Голубець М.А. Середовищезнавство (швайронментологш) / М.А. Голубець. - Льв1в : Вид-во "Манускрипт", 2010. - 176 с.
2. Еколопчний парспорт Закарпатсько! област / Держуправлшня охорони навколишнього природного середовища в Закарпатськш области - Ужгород : - 2012. - 95 с.
3. Ючура А.В. Природозаповщання та формування природоохоронно! мереж1 - складова регюнально! полиики збалансованого розвитку / А.В. Ючура, В.П. Ючура // Еколопчний вюник. - 2008. - № 6. - С. 9-10.
4. Ючура А.В. Методичш шдходи з оптишзащ! пдбору обитав i територш природно-запо-вщного фонду / А.В. Ючура // Роль природоохоронних установ у збереженнi бюрозмаитя, етно-культурно! спадщини та збалансованому розвитку територш : матер. Мiжнар. наук.-практ. конф., Укра!на. - Коив - 2012. - С. 48-50.
5. Кiчура А.В. Особливост формування та перспективи розвитку природно-заповщного фонду Закарпатсько! областi / А.В. Ючура // Ловництво i агролiсомелiорацiя : зб. наук. праць. -Харюв : Вид-во УкрНД1ЛГА. - 2009. - Вип. 115. - С. 235-239.
6. Ючура А.В. Оцшка якостi обжив i територш природно-заповщного фонду на ландшаф-тн1й основi / А.В. Кiчура // Науковий вюник НЛТУ Укра!ни : зб. наук.-техн. праць. - Льв1в : РВВ НЛТУ Украши. - 2012. - Вип. 22.04. - С. 101- 106.
7. Ючура В.П. Шляхи вдосконалення люогосподарсько! дiяльностi в зош розташування Карпатського бiосферного заповедника / В.П. Ючура, А.В. Ючура // Науковi записки Державного природознавчого музею. - Льв1в. - 2004. - Т. 20. - С. 59-63.
8. Музика М.Я. Вщтворення лгсових природних комплекс заповiдних територш Захщно-го Подшля : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. с.-г. наук: спец. 06.03.03 / М.Я. Музика; УкрДЛТУ. - Львiв, 2005. - 15 с.
9. Антосяк В.М. Природно-заповщний фонд Закарпатсько!' областi : довщник / В.М. Анто-сяк, Я.О. Довганич, Ю.М. Павлей та in - Ужгород, 1998. - 304 с.
10. Стойко С.М. Пралiсовi екосистеми Ужанського нацiонального природного парку, !хня науково-практична цiннiсть та модельне значення для лiсiвництва, наближеного до природних лю1в / С.М. Стойко // Роль прських резерватв i нацюнальних парюв у збереженн1 природно! спадщини гiрських територш : матер. Мiжнар. наук.-практ. конф. 2009. - Ужгород : Вид-во "Кострино", 2009. - С. 246-252.
11. Чернявський М.В. Переформування похщних смеречнигав у мшат структурованi люи у Карпатському бiосферному заповiднику / М.В. Чернявський // Науковий вюник НЛТУ Украши : зб. наук.-техн. праць. - Л^в : РВВ НЛТУ Укра!ни. - 2008. - Вип. 18.3. - С. 30-37.
Кичура А.В. Современное состояние функционирования и перспективы развития природно-заповедного фонда Закарпатской области
Приведены результаты исследований по формированию и становлению настоящего природно-заповедного фонда Закарпатской области. На основе детального анализа существующих подходов к природозаповеданию указано на позитивные и негативные тенденции по формированию и состоянию функционирования областной природно-за-поведной сети. По результатам анализа этих подходов и с учетом отечественного и зарубежного опыта предыдущих лет по вопросам формирования заповедных территорий сделана попытка определить направления перспективного развития природно-заповед-ной сети области.
Ключевые слова: природно-заповедный фонд, экологический каркас, природоохранная система.
Kichura A. V. The current state of functioning and prospects of the nature reserve fund of Transcarpathian region
The results of studies on the formation and establishment of the present nature reserve fund of Transcarpathian region a represented. Based on a detailed analysis of existing approaches to natural reservering showed the positive and negative trends in the way of formation and functioning of the regional natural reserve network. Using the resultates of analysis of these approaches and with regard to domestic and foreign experience of previous years on the formation of protected areas attempt to identify promising new areas of perspective development of protected area networks.
Keywords: nature reserve fund, ecological framework, nature protect system.
УДК504:662.636 Доц. О.Т. Мазурак, канд. техн. наук; доц. А.В. Мазурак, канд. техн. наук; доц. Т.М. Дацко, канд. с.-г наук; ст. викл. Н.В. Качмар, канд.
с.-г. наук -Львiвський Нащональний аграрний ушверситет
ЕКОЛОГ1ЧН1 ТЕХНОЛОГИ ВИКОРИСТАННЯ СОЛОМИ В УКРАШ1
Дослщжено потенцшш можливост та технолопчш особливост використання одного з найбшьш поширених еколопчних видгв бюмаси в Укрщш - соломи зернових культур - для зниження енергозатрат традицшних палив i викидгв парникових газш.
Ключовi слова: бюмаса, солома, рослинш вщходи, умовне паливо, енергетичний потенщал, енергозбереження.
Постановка проблеми. В енергетичнДй стратеги Укра!ни, що прямуе шляхом шдвищення енергоефективностД та економД! традицшних видДв палива, солома визнана стратегДчним ресурсом, однак використовують !! вкрай неефек-тивно. ЗгДдно з розрахунками учених НД1 екобДотехнологш та бДоенергетики аграрного унДверситету Укра!ни, одна тонна соломи еквДвалентна майже 500 м3 газу, чи 330 кг дизельного палива, або ж 600-700 кг вугДлля. ОкрДм аграрного сектору (корм, добрива), серед можливих варДантДв використання соломи в кра!нах свДту - теплопостачання, будДвництво та пресування у пелети.
Метою роботи е дослДдження можливостей та особливостей екологДчно-го використання рослинних вДдходДв - бДомаси зД соломи злакДв у рДзних галузях виробництва (аграрному, енергетичному, будДвельному).
Виклад основного матерiалу. Укра!на мае добрД передумови для Дстот-ного розширення використання бДомаси в енергетичних цдлях, насамперед - для виробництва теплово! енергД!. ОднДею з таких передумов е значний потенцДал бДомаси, доступно! для виробництва енергД!.
