CC BY
32
ОГЛЯДИ Л1ТЕРАТУРИ
УДК 617.735-002-02:616.379-008.64 (048.8)
СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ПАТОГЕНЕЗ Д1АБЕТИЧН01 РЕТИНОПАТП
Бойко М.М., Воскресенська Л.К., Ряднова В.В.
Вищий державний навчальний заклад Украши «Украшська медична стоматолопчна академ1я», м. Полтава
Цукровий дгабет займае перше мгсце серед системних захворюванъ, що призводятъ до втрати зору. Деяки ланки патогенезу дгабетичног ретинопатп до тепергшнъого часу залишаютъся не-ясними, але бглъшгстъ дослгдникгв вважаютъ, що вгн складаетъся з двох взаемопов*язаних патофгзгологгчних процесгв: порушенъ тромбоцитарно-судинног г гуморалъног ланок системи гемостазу. Таким чином, ЦД залишаетъся захворюванням гз багатъма факторами ризику. В розвитку ДР маютъ значення метаболгчнг, гематологгчнг та гемореологгчнг фактори, серед яких в останнг роки все бглъше уваги надаетъся неферментативному ВРО лгпгдгв, N0-гндуковангй ендотелгалънгй дисфункцгг та порушенням в системг гемокоагуляцгг. Виникнення г важкгстъ судинних ускладненъ ЦД, як г самого захворювання, багато в чому визначаетъся гмунними змгнами. Неабияке значення в розвитку дгабетичних агнгопатгй маютъ генетичнг дефекти судиннсИ стгнки. На пгдставг проведеного аналгзу лгтератури можна зробити висновок, що одним гз головних факторгв розвитку ДР е прогресуюча ггпоксгя сгткгвки, яка розвиваетъся внаслгдок патологгчних змгн ендотелгю капгляргв г глгколгзацгг бглкгв гемоглобгну. Вдосконалення методгв дгагностики ретинопатп, пошук нових, патогенетично обгрунтованих засобгв лгкування та розробка схем гх за-стосування е важливою г необхгдною метою багатъох сучасних дослгдженъ.
Ключов1 слова: д1абетична ретинопатия, патогенез, ппокая, пперкоагуляц1я.
Мета: вивчення сучасних погляди на патоге-
нез д1абетично1 ретинопатп.
Судины захворювання ока залишаються одними з головних причин невилковноТ елтоти. Цукровий д1абет (ЦД) займае перше мюце серед системних захворювань, що призводять до втрати зору. За даними ВООЗ, у 1994 р. в усьо-му евт ктьюсть хворих на ЦД складала бли-зько 100 млн., у 2000 р. — бтьше 170 млн. чо-ловк. Прогнозують, що до 2010 р. ктьюсть хворих на ЦД перевищить 230 млн. чоловк [5]. Ретинопатп е одыею з причин повноТ елтоти при ЦД: 13% уах елтих у евт — це хвор1 I типом ЦД. Частота ДР залежить вщ типу ЦД: хвор1 з ЦД I типу звичайно не мають ДР в момент встановлення д1агнозу, в той час як у хворих з ЦД II типу пщ час виявлення ЦД часто вже наяв-на ДР [30]. Хвор1 на ЦД втрачають з1 р внаелн док рЬних патолопчних змн зорового аналЬа-тору. Встановлено, що причинами р^кого зни-ження I повноТ втрати зору е специфнне пошко-дження центрально! зони атчастоТ оболонки — д1абетична макулопат1я (80%), вщшарування атчастоТ оболонки внаслщок рубцевих змн скловидного тта (10,2%), вторинна неоваскуля-рна глаукома (5,6%), первинна глаукома (2%), атроф1я зорового нерва (2,2%) [15].
Деяю ланки патогенезу ДР до тепершнього часу залишаються неясними, але бтьшють до-
сл1дник1в вважають, що В1Н складасться з двох взасмопов'язаних патофЬюлопчних процеав: структурних I функцюнальних порушень стЫки мкросудин I порушень тромбоцитарно-судинноТ I гуморальноТ ланок системи гемостазу [5]. ЦД I типу е кпасичним ауто1мунним захворюванням генетичноТ природи, в процеа якого роз-вивасться ¡нсулнова недостатнють з г1пергл1-кем1ею. Про генетичну обумовлеысть ЦД I типу св1дчить виявлення зв'язку захворювання з ло-кусами системи НЬА, тому правом1рним е при-пущення, що ретинопатп мае подгний меха-ызм розвитку, але дан1 щодо цього суперечлив1 [4]. Провщне мюце в патогенез! ДР при ЦД II типу належить ппернсулЫеми (ендо-, екзогеннм), ¡нсулновм резистентности г1пергл1кем1Т, як1 спри-яють порушенням метаболЬму мюшозитолу, активацп сорб1толового шляху, посиленню неферментативного глкол^ування протеТыв, п-покси тканин, пперпродукци ¡нсул1нопод1бних та ¡нших фактор^ росту на фоы порушень вугле-водного, лтщного, бткового обмну, гемореоло-пчних I гемодинамнних властивостей кров1 [6]. Для ЦД II типу не виявлено ч1ткого зв'язку з антигенами системи НЬА, хоча спадкова схиль-ысть при цьому тит бтьш виражена, а можли-вють такоТ залежност1 тдтверджуе поеднання ЦД з ожиршням [4].
Вщомо, що первинне мюце дм ¡нсулЫу — мем-
В1СНИК Украгнсъког медичног стоматологгчног акадежш
брани ¡нсулнзалежних тканин, до яких належать жирова \ м'язева тканини; втьний ¡нсулш сти-мулюе поглинання глюкози цими органами-мшенями. Надходження глюкози до кттин пе-чнки, р-кттин острив пщшлунковоТ залози, кришталика, нервовоТ тканини, еритроцит1в в1дбуваеться без впливу ¡нсулну \ залежить вщ концентраци глюкози в кров1 Внаслщок ппергль кемИ вмют глюкози в кттинах цих «¡нсулннеза-лежних» тканин перевищуе Тх здатнють до фос-форилювання \ пщсилюе процеси ТТ перетво-рення на сорбтол \ фруктозу [2]. Серед факторе, що викликають розвиток \ прогресування ДР, переваж-не значения мають метаболны, гемодинамны та гемореологны.
Метаболнний фактор е одним ¡з головних: трива-ло ¡снуюча пперглкем1я вщповщае за ¡нщащю \ прогресування м1кросудинних ускладнень. Вщбуваються пщсилення сорб1толового (полюлового) шляху обмь ну глюкози, неферментативне глколЬування 61лк1в та ¡нших сполук, що мютять амЫогрупи, самоокисления глюкози, лодв та 61лк1в, що призводить до пщвищення р1вня втьних радикагнв [5]. В останы роки пщкреслюеться значения неферментативного втьнорадикапьного окисления (ВРО) л1п1д1в в патогенез! багатьох хроннних захворювань людини, зокрема в розвитку ЦД \ його судинних ускладнень. Судинна спнка, а саме ТГ ендотелм, який вщно-ситься, як \ перицити, до ¡нсулЫнезалежних тканин, являс собою най&льш вразливий об'скт ¡н-дукци ВРО лпрв, що обумовлено високим рвнем кисню в кров1 \ низьш його утил1зацп. У хворих на ЦД вщбувасться ¡нтенсифкацт перекисного окисления лодв (ПОЛ) в с™вц1 та гнгментному егнтели з утворенням надлишковоТ ктькост1 втьних радикал ¡в, що призводить до дестабтЬаци та наступ-но1 деструкци кп1тинних елемент По™ водороз-чины продукти ПОЛ шляхом дифузп проникають у внутршн шари атавки й виявляються у внутршньо-му синаптичному шар1 та в шар1 ганглюзних кп1тин. В плазм1 кров1 визначають високий рвень переки-с1в л1п1д1в, в еритроцитах пщвищуеться рвень промь жного продукту ПОЛ-малонового д1альдепду. Акти-вац1я процеав ПОЛ з наступним накопиченням вть-них радикала, пщвищенням вмюту лтоперекиав та зниженням природних антиоксидантних мож-ливостей организму, характерними для ЦД, призводить до розвитку мТкросудинних ускладнень, зокрема — ретинопати [21]. Наслщком недостатност1 системи антиоксцдантного захисту е ¡ндукщя ВРО, токсичы продукти якого здаты пошкоджувати мак-ромолекули судинноТ спнки, р-кп1тини пщшлунковоТ залози, що призводить до зниження продукци ¡нсу-лЫу [3]. Недостатнють ¡нсулЫу викликас накопичен-ня ¡нтерцелюлярного сорб1толу \ фруктози. Це спри-яе пщвищенню осмотичного тиску, розвитку внут-ршньоштинного набряку, потовщенню ендотелт каптярв \ звуженню Тх просв1ту. КлУчно це прояв-лясться розвитком ангюпатм, нейропатм \ ката-ракти. Полюловий шлях метабол1зму глюкози ви-явпений в кгитинах спнки судин атавки — перицитах; доведено, що апьдозоредуктаза сприяс Тх переро-
дженню. В результат! дм альдозоредуктази збь льшусться розм1р вхщного отвору судини, а ослабления дм сорбтолдегщрогенази призводить до звуження його вихщного отвору [21]. Патогенетичне значения мае \ дефщит монозитолу, необхщного для нормального функцюнування оптичноТчастини та перицитв атювки, що виникас при порушены вуглеводного обмЫу [10]. Важливе значения в розвитку \ прогресуваны ДР мають Ы0-1ндукована ендо-тел1апьна дисфункщя та порушення в систем! ге-мокоагуляци [4, 23]. В дослщженнях ряду автсрв в останы роки велика увага придтясться рол1 оксида азоту (N0) в патогенез! ДР, але конкреты мехаыз-ми його впливу на атювку дос1 не вщомк Оксид азоту безперервно продукуеться в орган1зм1 ферме-нтативним шляхом з ам1нокислоти Ь-арг1н1на п1д впливом NO-cинтeтaзи, при цьому в1н врграс роль 61олог1чного месенджера, приймас участь в регуляци артер1апьного тиску, згортаны кров1, кп!тинн1й про-л1ферац1Т, забезпечуе передачу нервових ¡мпуль-с1в. В умовах п1двищеного р1вня в1льних радикала N0 швидко ними ¡нактивусться \ сприяс ще б1ль-шому пошкодженню судин, що прискорюс розвиток ретинопати [5]. Результати досл1дження, прове-деного Г.Д. Жабосдовим та О.В. Петренко [8], пщтверджують думку про те, що при прогресуваны захворювання вщбуваеться виснаження джерел синтезу N0 \ зниження його продукцИ", що призво-дитьдо ¡шем1Тс1тчастоТоболонки. 1шем1я стимулюс синтез вазопролферативних фактор1в, що в свою чергу призводить до розвитку неоваскуляризаци \ прол1ферацй". Результати експериментальних дослн джень, проведених К.П. Павлюченко та Т.В. Олей-ник [12], наводять на думку про те, що змЫа р1вня окисно-в1дновного потенц1апу ыкотинамщних кофе-рмент1в е важливою метаболнною ланкою патоге-незуДР.
Первинним у патогенез! ДР е порушення геморе-ологй", за яким в1дбувасться порушення гемодинамн ки. Гемореолог1чн1 фактори викликають порушення структурних 61лк1в базальноТ мембрани, форменних елемент1в кров1. Неферментативне гл1кол1зування гемоглоб1на еритроцит1в \ структурних бтюв Тх мембран зменшус насичасм1сть еритроцитв киснем, Тх здатн1сть до деформаци при проходженн1 через каптяри [5]. Не викпючено, що пщвищена здатн1сть кров1 до тромбоутворення призводить до розвитку ретинопати ттьки при поеднаному вплив1 метабол1чних та гемодинамнних фактор1в.
До гемодинам1чних фактор1в, що пошкоджують ка-п1ляри с1тк1вки, вщносяться: прискорення кровотоку, внутр1шньокап1лярна ппертенз1я, порушення ауторегуляц1Т тонуса судин, артер1апьна г1пертенз1я. В умовах гемодинам1чних змЫ в1дбувасться порушення структурних бтюв базальноТ мембрани, форменних елементв кров1: тромбоцит1в, еритроци-т1в, лейкоцита, що в свою чергу запускае комплекс реакц1й з боку згортаючоТ, ф1бринол1тичноТ, ¡мун-ноТ та ¡нших систем. В умовах пперглкеми спо-стер1гасться активац1я тромбоцит1в, що проявляемся в п1дсиленн1 Тх агрегацмних та адгез1йних властивостей. Показники першоТ фази агрегацИ"
тромбоцита при ЦД, як правило, незмЫенк Агре-гацт тромбоцит! в у хворих на ЦД при прогресу-BaHHi ДР значно посилена в друг1й, незворотый фаз1, яка залежить в1д перетворення арахщоновоТ кислоти в лабтьы простацишни i тромбоксани [18).
В дослщженнях останых poKiB обговорюються дектька концепцм щодо безпосередых причин структурно-функцюнальних порушень судинноТ ст1нки у хворих на ЦЦ. Серед них — феномен глю-козотоксичност1, активаця перекисного окисления лУдв на фоы блокади системи антиоксцдантного захисту, порушення ¡муногенезу з явищами ¡муно-компетентного пошкодження базальних мембран мкросудин, а в подальшому — ¡ндукцИ процеав ан-rio- i ф1бриногенезу [3]. Видтяють два паралельних мехаызми стимуляци ангюгенезу [7]. Перший шлях
— це патолопчы змЫи в екстрацелюлярному матриш ставки, як1 пщсилюють адгез1ю i м1грацю ендотел1 -оцит1в i безпосередньо впливають на здатнють ix до подту. До них вщносять колаген I, III, IV тип1в, гепарин-сульфат, протеоглкан, папуронат, ф1бро-нектин, ламУн, тромбоспондин, ентактин, активатор плазмногена-1, а2-макроглобул1н. Другий шлях
— це вплив цитокУв, як1 Уцюють ¡нтрацелюляры пролферативы змЫи в ендотелюцитах. 1шем1я та ппокая ciTKiBKH стимулюють викид ангюгенних фа-KTopiB, таких як фактор росту ф1бробласт1в (ФРФ), ¡нсулЫовий фактор росту та ¡Hrni. ФРФ Уцюе picT та диференцацю мезодерми й нейроектодсрмаль-них кл1тин, що е головним ангюгенним фактором [27]. При циркуляци KpOBi 3 пщвищеним BMiCTOM глюкози по м1кроциркуляторному руслу (МЦР), flia-бетичних порушеннях обмЫу речовин та ¡мунних зрушеннях виникають структурно-функцюнальы зм1ни кагнляр1в ciTKiBKH з порушенням гематорети-нального бар'ера (ГРБ). Значна гетерогеннють ЦД обумовлюе суперечлив1 дан щодо оцнки ¡мунного статусу при цьому захворюваны i, можливо, неод-накову ефективнсть ¡муномодулюючоТ терапи. Вини-кнення i важкють судинних ускпаднень ЦД, як i самого захворювання, багато в чому визначаеться ¡мунними змЫами [4, 7,19]. Внаслщок комплексу ri-стопатолопчних процеав в ендотели, перицитах i базалы-лй мембран! кагнляр1в ciTKiBKH, бтки плазми KpoBi, а також деяю формены елементи (моноцити i л1мфоцити) пщ д1ею фактсрв хемотаксису, якими можуть бути недоокислеы продукти глкол^у, про-никають в екстравазальы простори атавки. Bei ц процеси е проявами неспроможност1 ГРБ, до складу якого входять базальна мембрана, ендотелм та перицити. Деструктивн1 процеси, як1 вщбуваються внаслщок порушення гемомкроциркуляторного бар'ера, супроводжуються вивтьненням велико!' кть-KOCTi бтково-лУдних компонент1в. Це призводить до прояву аутамунних реакцй, що пщтверджуеться вщкпаданням ¡мунних комплешв (¡муноглобулЫи класу С) в судиннм елнц [16]. Неабияке значения в розвитку д1абетичних ангюпатм мають генетичн дефекти судинноТ ешки [9].
Дабетичний мкроангюпати притаманы paHHi MiK-роциркуляторы порушення у вигляд1 потовщення
базапьноТ мембрани, просочування и компонентами плазми кров1, змЫи антиагрегатних властиво-стей ¡нтими, дегенеративы процеси в ендотелюци-тах, розширення I втрата зв'язюв м1ж перицитами кагнляр1в [21]. При цьому порушуеться метаболам нейроцит1в I глюцитв, що попршуе транспорт кисню та ¡нших речовин з мкроциркуляторного русла. Па-тогномон1чним для м1кроангюпат1й е зменшення або повне зникнення перицитв, як1 мають здатнють ре-гулювати тонус судин I товщину базапьноТ мембрани. Порушення функцй веде до змЫи проник-носл судинноТ спнки, утворення мкроаневризм ка-гнляр1в: з'являються мшковцды вип'ячування кат-лярв, коли диметр просв1ту Тх збтьшуеться в1д 20 до 200 мкм. 1снуе два мехаызми утворення мкро-аневризм: витончення стнок каптярв внаслщок втрати перицитв I прол1фераци в ендотел1альних штинах, а також уповтьнення ретинального кро-вооб1гу [5]. В атчастм оболонц, поряд з описаними вище змЫами, вщмнеы порушення, пов'язаы з1 структурними змЫами в и тканини ексудати р1зноТ щтьносл та протяжное^, кютовидний набряк пере-важно в шар1 Генле з розповсюдженням на макуляр-ну дтянку. М'яю ексудати морфолопчно являють собою м1кро1нфаркг в шар1 нервових волокон. В на-бряклих аксонах нервових волокон виявлеы цисто-Тдн1 ттьця, як1 блокують т1к аксоплазми. В тзньому пер1од1 ¡шем1чного ¡нфаркту внутршы шари с1тк1в-ки перетворюються на гомогенну безкл1тинну масу, гл1альн1 кп™ни гинуть разом з нейронами, ство-рюючи зони к1стовидноТ дегенерацй" з гл1озом по периферй" [15].
В ус1х хворих на ЦД наявы порушення гемом1кроциркуляцй" ока. При розвитку ДР вщбуваються скперотичн1 зм1ни судин I тромбоемболнн процеси з виникненням значних зон анем1зац|Т с1тк1вки по типуп «¡нфаркт1в». Чим б1льше площа анем1зац1Т с1тк1вки, тим б1льш виражена неоваскуляризацт в област1 диску зорового нерва (ДЗН) [16).
Одн1ею з ланок патогенезу ДР е прогресуюча ппокая с1тк1вки. Г1покс1я розвиваеться внасл1док патолопчних зм1н ендотел1ю кап1ляр1в (набряк ендотел1ю, десквамац1я ендотел1апьних кп1тин) I змЫ еритроцит1в та Тх мембран, що призводить до каптярноТ оклюзИ" I виникнення «сладж-феномену». Г1покс1я також обумовлена знижен-ням об'емноТ швидкост1 циркуляцИ" кров1 (зву-ження артерюл, зм1ни кап1ляр1в, венозний заст1й, порушення ауторегуляторних механ1зм1в, а також в'язкосл I агрегатного стану кров1), або порушенням транспорту кисню на шляху вщ каптярв до м1тохо-ндрм (набряков1 макулопат1Т). В розвитку ппокси мае неабияке значения гл1кол1зац1я бтюв гемоглоб1ну, поява НЬАС1, що викпикаеться порушенням оксиге-нацй" I дезоксигенацп гемоглоб1ну. Суттеву роль при цьому в1д1грають зм1ни р1вня орган1чних фосфа-т1в в еритроцитах I рН кров1 [11]. Тривал1сть життя еритроцитв екпадае 120 д1б, тому вони досить яск-раво в1дтворюють змЫи, що виникають в орган1-зм1 при п1двищенн1 р1вня глюкози в кров1 В зв'язку з полюльним набряком еритроцит1в I порушенням
BiCHHK Украгнсъког жедичног стоматологгчног акадежШ
еластичност Тх оболонки вони втрачають здатнють деформуватись \ проходити через каптяри, проев^ яких менший за диметр еритроцитв. Внаслщок закупорки ретинапьних артерюл та венул виника-ють груб1 порушення кровоо&гу в атювщ, кровови-ливи, макулярний набряк \ дистрофны змни в нм. Головы прояви ¡шеми можна пояснити невщпо-вщнютю оксигенаци високому р1вню метабол^ма атювки, особливо в шар1 паличок \ колбочок, а також зорового нерву \ судинноТ оболонки. Гемо-динамны внутршньосудины змЫи викпикають порушення структурно-функцюнальноТ цтюност1 мембран штини. Ппокая, що розвиваеться, веде до метаболнного ацидозу, цитотоксичного набря-ку, котрий значно попршуе умови гемомкроцирку-ляци тканин. Як наспщок г1покс1Т виникае зниження рвня АТФ, що супроводжуеться пщвищенням кон-центраци юыв кальц1ю в палоплазм1 кпп"ин. Це зни-жуе ефективнють ауторегуляци кровооб1гу, сприяе виникненню судинних спазмв, зростанню ¡шеми \ збтьшенню енергетичного дефщиту. В умовах г1по-кси порушуеться аксональний транспорт в нервових штинах [11]. Доцтьно зауважити, що розповсю-дженють пошкодження запежить в1д типу ЦД. ЦД другого типу переб^ае досить повтьно, розтягнуто в чаа, тому атавка встигае адаптуватись до ненор-мальних умов кровопостачання (ппоксл) \ неоваску-ляризащя спостер1гаеться рщко. При ЦД першого типу внаслщок бтьш узкого порушення кровопостачання атювки та агресивного переб1гу патологн-них процеав, виникають велим зони ппокси \ розвиваеться неоваскуляризащя — пролферативна ДР [15].
Пперкоагуляцмний зсув в систем! гемостазу — це ¡нша складова частина розвитку д1абетичноТ мь кроангюпати. Порушення гемостазу при ЦД мають комплексний характер, охоплюючи \ тромбоцитар-но-судины, \ плазмены ланки [9]. Виражений дисбаланс в систем! протеази — ¡нг1б1тори та зростання протеол1тично1 активное^ вказують на актива^ю системи протеол^у поряд з прогресуванням д1а-бетичного пошкодження атавки [1]. Вщомо, що вну-тр1шньосудинна агрегац1я тромбоцит^ е першим етапом утворення тромбу, що вщбуваеться при контакт! кров'яних пластин ¡з судинною стЫ-кою, яка втратила ендотелм. В процеа агрегаци тромбоцит^ суттеву роль вщ1грають простагла-ндини й тромбоксани, як1 синтезуються та вив1ль-нюються ¡з змЫених кров'яних пластин. В судиннм ст1нц1 з нормальним ендотел1ем м1ж утворенням простациклУв \ тромбоксаыв ¡снус рвновага, в той час як при розвитку ДР ця рвновага порушуеться, що призводить при ДР до пперкоагуляци кров1 й мкротромбозу [17].
В патологи системи згортання кров1 окремо ви-дтяють порушення, яке обумовлене резистентнютю до активованого протеТну С. Мутацт гена (замЫа в одному з положень аденна на гуанн), яку нази-вають ще лейденською мутацию фактора V, призводить до того, що активована форма фактора V (Уа) стае вщносно сшкою до розщеплюючоТ ди активованого протешу С. Лейденська мутацт
фактора V тдвищуе ризик тромбоз^ при ¡нших тромбофтнних станах, наприкпад, при дефщит1 протеТну С або 5, а також тромбоз! в, пов'язаних як 3i спадковою, так i з набутою ГГЦе [13, 26].
В'язкють плазми — це важливий показник кровотоку, змша якого може бути сприяючим фактором в розвитку багатьох судинних пошкоджень ока [22,29]. Результатом пщвищення в'язкосп KpoBi мо-жуть бути порушення м1кроциркуляци в р1зних органах, у томучисл! у CiTKiBUi.
Таким чином, ЦД залишаеться захворюванням ¡з багатьма факторами ризику. В розвиткуДР мають значения метаболны, гематологны та гемореологн-Hi фактори, серед яких в ocraHHi роки все бтьше ува-ги надаеться неферментативному ВРО лпщв, NO-¡ндукованм ендотел1алы-лй дисфункци та порушенням в систем! гемокоагуляци. Виникнення i важкють судинних ускладнень ЦД, як i самого захворювання, ба-гато в чому визначаеться ¡мунними змЫами. Неаби-яке значения в розвитку д1абетичних агнюпаш мають генетичы дефекти судинно!' стЫки.
На niflcraei проведеного аналЬу л1тератури можна зробити висновок, що одним ¡з головних фак-TopiB розвитку ДР е прогресуюча ппокая ciTKiBKH, яка розвиваеться внаслщок патологнних змЫ ендо-тел1ю каптяр1в i глколЬаци бтюв гемоглобну.
Вдосконалення методв д1агностики ретинопати, пошук нових, патогенетично обгрунтованих 3aco6iB лкування та розробка схем Тх застосування е важливою i необхщною метою багатьох сучасних досл1джень.
Л1тература
1. Александровский Я.А. Молекулярные механизмы развития диабетических осложнений // Биохимия. — 1998. - Т.63, Вып.11. -С.1470-1475.
2. Балаболин М.И. Сахарный диабет. — М: Медицина, 1994. — 384 с.
3. Бобырева Л.Е. Свободно радикальное окисление, антиоксиданты и диабетические ангиопаии // Проблеми эндокринологии. — 1996. — Т. 42, № 6. — С, 14-20.
4. Галенок В.А., Жук Е.А. Об особенностях иммуногенеза и иммунокор-рекции сахарного диабета // Терапевтический архив. — 1995. —Т. 67, № 10. ~с. 7-12.
5. Дедов И.И., Шестакова М.В., Миленькая Т.М. Сахарный диабет: ретинопатия, нефропатия. — М.: Медицина, 2001. — 176 с.
6. Ефимов A.C, Скробинская H.A. Клиническая диабетология. — К.: Здоров'я, 1998. — 320 с.
7. Жабоедов Г,Д., Скрипник Р.Л., Сидорова М.В. Иммунопатологические процессы в сетчатке при развит™ диабетической ретинопатии // Вестник офтальмологии - Т.116, №6 - 2000 - С. 36-39.
8. Жабоедов Г.Д., Петренко О.В. Особенности характера накопления оксида азота в слезной жидкости при разных стадиях диабетической ретинопатии // Вюник ВЫницького державного медичного унверситету. —2003.— С. 368.
9. Лукьянчиков B.C. Спорные вопросы этиологии, патогенеза и лечения диабетической микроангиопатии;Обзор // Кардиология.— 1991. — № 4. —С. 35-37.
10. Нестеров А.П. Диабетические поражения органа зрения // Проблеми эндокринологии. — 1997. — № 3. —С. 16-19.
11. Нестеров А.П., Егоров Е.А., Егоров А.Е., Свирин A.B. Ограниченное и контролируемое воспаление как метод лечения ишемических и гипокси-ческих заболеваний заднего сегмента глаза // Клиническая офтальмология. — 2002. — Т. 3, № 1. — С. 3-6.
12. Павлюченко K.T., Олейник Т.В. Исследование окислительно-восстановительного состояния никотина-мидных коферментов в сетчатке при моделировании стрептозотоцинового диабета // Офта-льмололопчний журнал —2004. №5. —С. 70-73.
13. Панами Л.П., Кобылянская В.А., Шейдина A.M. и др. Изменения в системе гемостаза у пациентов с наследственной тромбофилией, обусловленные мутацией V фактора свертывания (фактора V Лейдена) // Терапевтический архив. —2001. — № 7. —С. 47-51.
14. Пат. 53403 А-УкраТна, 7 А61 Р9/00,0 09 В 23/28. Cnociö моделювання ре-тинопатА' / Садцан Й.Р., Асачева O.C, Постовггенко К.П. та ¡Hrni (УкраТна);
15.
16.
17.
ВЫницький державний медичний университет ¡м. М.1. Пирогова. — №2002054043; Заявп. 17.05.2002; Опубл. 15.01.2003. —2 с. Сапдан И.Р. Патогенетические особенности начальных стадий простой и пролиферирующей диабетической ретинопатии и дифференцированный подход к их лечению: Автореф. дис. ... д-ра мед. наук: 14.00.08 / Одесский НИИ глазных болезней и тканевой терапии им. акад. В.П.Филатова, — Одесса, 1989. — 35 с.
Салдан И.Р. Патогенетические особенности простой и пролиферирующей диабетической ретинопатии //Проблеми еколопчноТ та медичноТ генетики \ кпЫтноТ ¡мунологп. — 1999. — № 5 (25). — С. 263-269.
Салдан И.Р. Применение дезагрегантов в лечении диабетической ретинопатии // Офтальмолопчний журнал — 1984.— № 7. — С. 395-397.
18.
19.
20.
21.
Серпенко O.O. Практична д1абетолопя. — К .Институт ендокринологи та обмшу речовин ¡м. В.П. Комюаренка АМН Украши. — 1997. — 172 с.
Сидорова M.B. Вивчення рол1 нейросенсиб^зацп в патогенез! д1абетичноТ ретинопатп та способи корекцп виявлених по-рушень: Автореф. дис.... к-та мед. наук:14.01.18 / КиТвський НМУ ¡м. O.O. Богомольця МОЗ УкраТни. — КиТ'в, 2003. — 16 с. Цисельский Ю.В., Левицкий А.П. Биохимия глазных осложнений сахарного диабета // Офтальмолопчний журнал -2004. — №3, — С. 11-16.
Чеснокова Н.Б., Кузнецов Т.П., Давидова Г.А., Григорьев A.B. Показатели протеиназно-ингибиторного баланса крови и гиперлипопротеидемии у больных пролиферативной диабетической ретинопатией с кровоизлиянием в стекловидное тело // Вестник офтальмологии. — 1999. — Т. 115, № 6. —С- 2932.
Реферат
СОВРЕМЕННЫЕ ВЗГЛЯДЫ НА ПАТОГЕНЕЗ ДИАБЕТИЧЕСКОЙ РЕТИНОПАТИИ Бойко M.H., ВоскресенскаяЛ.К., Ряднова В.В.
Ключевыеслова: диабетическая ретинопатия, патогенез, гипоксия, гиперкоагуляция.
Сахарный диабет занимает первое место среди системных заболеваний, которые приводят в потере зрения. Некоторые звенья патогенеза диабетической ретинопатии до сегодняшнего времени остаются неясными, но большинство исследователей считают, что он состоит из двух взаимосвязанных патофизиологических процессов: нарушений тромбоцитарно-сосудистой и гуморальной систем гемостаза. Таким образом, сахарный диабет остается заболеванием со многими факторами риска. В развитии диабетической ретинопатии имеют значения метаболические, гематологические и гемореоло-гические факторы, среди которых в последние годы все больше внимания уделяется неферментативному ВРО липидов, NO-индуктивной эндотелиальной дисфункции и нарушениям в системе гемо-коагуляции. Возникновение и тяжесть сосудистых усложнений сахарного диабета, как и самого заболевания, во многом определяется иммунными изменениями. Важное значение в развитии диабетических ангиопатий имеют генетические дефекты сосудистой стенки. На основе проведенного анализа литературы можно сделать вывод, что одним из главных факторов развития ДР является прогрессирующая гипоксия сетчатки, которая развивается вследствие патологических изменений эндотелия капилляров и гликолизации белков гемоглобина. Совершенствование методов диагностики ДР, поиск новых, патогенетически обоснованных методов лечения и разработка схем и их использования является важной и необходимой целью многих современных исследований.
Summary
NEW CONCEPTS OF DIABETIC RETINOPAHTY PATHOGENESIS Boyko M.N., Voskresenskaya L.K., Riadnova V.V./
Key words: diabetic retinopathy, pathogenesis, hypoxia, hypercoagulation.
Diabetes mellitus takes the first rank among the systemic disorders which may result in the loss of sight. Some chains of the pathogenesis of diabetic retynopathy are unclear, but the most of researcher considers that it consists of two interrelated pathophysiological processes: disturbances of thrombocytic and vascular and humoral systems of hemostasis. Thus, diabetes mellitus is regarded to have many risk factors. In the development of diabetic retinopathies the metabolic, hematological, and hemorheologic factors are of great significance. The origin and the course of vascular lesions is mainly determined by the immunological alterations. Genetic defects of vascular walls are of great importance in the development of diabetic angiopathies.
So, the key factor in the development of diabetic retinopathy is the progressive hypoxia of the retina caused by pathological changes in capillary endothelium and by glycolysation of hemoglobin proteins.
УДК 616.31-002.2-02-092 (048)
ЕТ10Л0Г1Я ТА ПАТОГЕНЕЗ ХР0Н1ЧН0Г0 РЕЦИДИВУЮЧ0Г0 АФТ03Н0Г0 СТОМАТИТУ 0ГЛЯД Л1ТЕРАТУРИ
Зеленкова К. О.
Вищий державний навчальний заклад УкраТни "Украшська медична стоматолопчна академ1я"
У данш cmammi приводиться погляди втчизняних та ряду закордонних aemopie на етюлогш та патогенез хротчного рецидивуючого афтозного стоматиту.
Ключов1 слова: стоматит афтозний хроычний рецидивуючий. Етюлопя, патогенез.
Хроннний рецидивуючий афтозний стоматит Мкулича, афтозы виразки) - це захворювання
(stomatitis aphtosa chronica recidiva) (синоыми: слизовоТ оболонки порожнини рота, яке супро-рецидивуючий афтозний стоматит, хроннний воджуеться частим висипанням поодиноких афт,
некротичний стоматит, рецидивуюч1 афти, афти що рецидивують без 4iTKOi законом1рност1, та
