CC BY
19
УДК: 616-053.31-001.8-02-092
ПРОБЛЕМА ПЕРИНАТАЛЬНО! Г1П0КС11 ( АСФ1КСП) НА СУЧАСНОМУ ЕТАП1. ЕТ10Л0Г1Я ТА ПАТОГЕНЕЗ
Похилько В.1., Ковальова О.М.
Вищий державний навчальний заклад Украши „Украшська медична стоматолопчна академ1я" м. Полтава
В огляд1 розглянут1 сучаст аспекти етгологгг та патогенезу перинаталъног асфгксгг у новона роджених дтей.
Ключов1 слова: асфкая, ппокая, новонароджений, етюпатогенез, апоптоз.
Перинатальы ураження центрально!' нерво-во1 системи (ЦНС) у д1тей поещають одне з чть-них мюць у структур! перинатально! захворюва-
ност! як за частотою, так I за значущютю для по-дальшого життя людини [1]. Незважаючи на ве-лике значения ппокси плода та новонароджено-го як фактора ризику формування перинатально! патологи, а також велику ктькють наукових дослщжень, присвячених проблем! перинатоло-ги ппокси, д1агноз "асфкая новонародженого" залишаеться одним ¡з найменш точно визначе-них у сучаснм медицин! [2,3,4,5,6,7]. Дагноз «асфкая новонародженого» використовувався пед1атрами ще наприюнц XIX \ на початку XX ст. як у в1тчизнянм, так \ заруб1жнм л1тератур1 [8].
У л1тератур1 асфкая новонароджених визна-чаеться як "вщеутнють або неадекватысть ди-хання при наявност1 серцевоТ д1яльност1 вщразу теля народження дитини" [9,11,11,12]; "комплекс кпннних прояви з уама бюхЫчними та функцюнальними змЫами оргаызму новонародженого, що вщбуваються пщ впливом кисневоТ недостатностГ' [13]; "киснева недостатысть п1д час полопв, що супроводжуеться комплексом кпннних \ бюхЫчних порушень" [14]. Сул1ма О.Г. та Терещенко Т.В. [8] визначають асфкаю новонароджених як патолопчний стан, зумовле-ний д1сю ппокси на плщ в анте- або ¡нтранаталь-ному перюд1, який характеризусться функцюна-льними та морфолопчними змшами в оргаызм1, характерними для г1покс1Т з порушенням функцп життсво важливих систем оргаызму.
Згщно з рекомендации Всесв1тньоТ органн зацИ охорони здоров'я, асфкст новонародженого, як нозолопчна форма захворювання, зумов-лена причинами, як1 лежать поза оргаызмом плода \ зв'язаы з рЬким порушенням матково-плацентарного кровооб1гу та кровооб1гу в пуповин!, внаслщок чого р1зко зменшуеться доступ кисню до тканин плода \ розвивасться ппоксемт. Тобто, «асфкст новонародженого» як основне захворювання може мати мюце лише тод1, коли воно е прямим наслщком внутршньоутробноТ ппокси' плода, що виникла на основ! судинних розлад1в[15].
Шабалов Н.П. так розкривас поняття асфксп новонародженого: "Синдром, котрий характеризусться вщеутнютю ефективного газообмну в
легенях зразу теля народження, неспроможню-тю дитини самостмно дихати, вщеутнютю сер-цебиття та ¡нших ознак живонародженост1 (спон-танних рух1в м'язв, пульсаци пуповини)" [12]. Д.Клоерт1, Е.Старк [16] пщ асфкасю розум1ють ¡нсульт у плода чи новонародженого через в1д-сутнють кисню (ппокаю) або вщеутнють перфузи (¡шем1ю) до р^них оргаыв.
Асфкст належить до безпосередньоТ причини високо! перинатально!' захворюваност1, смер-тност1 та ¡нвалщизацп [17]. Частота первинноТ асфксп становить понад 5% [2]. Тт тяжю наслщки призводять до розвитку ¡нвалщност1 з дитинства бтьше ыж у 60% випадюв [18]. У робот1 Попова О.П. [21] вказуеться, що ппоксичы ураження за своею частотою сягають 6-8 випадюв на 1000 новонароджених. Перинаталы-м ураження ЦНС плоду ппоксичноТ природи екпадають 60-90%, тод1 як на частоту вах ¡нших етюлопчних причин припадае 10-40% [22].
Патогенетичы мехаызми розвитку гостроТ п-покси обумовлюють якюы вщм1нност1 в и перебн гу \ характер компенсаторно-пристосовних реак-цм [23,24]. Ппокая плода настас внаслщок:
- розлад1в матково-плацентарного та фетоп-лацентарного кровооб1гу (морфо-функцюналы-м порушення з боку пуповини \ плаценти, аномалп родовоТ дтльност1, ¡мпе-данс кровооб1гу в пуповин! при здавлены або утворены вузлв) [25]. Особливо слщ визна-чити недостатысть оксигенаци кров1 ваптноТ при пповентиляцп внаслщок анестези п1д час полопв;
- кисневоТ недостатност1, що розвивасться в результат! рЬномаытних екстрагеытальних захворювань матер1 (серцево-судинноТ системи, леген1в, анеми, цукрового д1абету тощо) [26];
- розлад1в функц1й зовн1шнього дихання та альвеолярно-гематичного бар'сра внасл1док родовоТ травми (порушення мозкового крово-об1гу, внутршньочерепы крововиливи), порушення прох1дност1 дихальних шлях1в (ме-кон1альна асп1рац1я, астрацт навколоплодо-вими водами, слизом тощо) [27,28];
- вроджених вад розвитку плода (з боку серце-во-судинноТ та легеневоТ систем), значно!' анеми, пов'язано! з гемол1тичною хворобою
BÎCHMK Украгнсъког медичног стоматологгчног академШ
новонародженого, генерал^ованоТ ¡нфекци. Ппокая у новонароджених швидко зростае за рахунок прогресування фетальних шунт1в, що призводять до шунтування неоксигенованоТ кров1 справа нал1во та сприяе поглибленню кисневого дефщиту. Метаболны розлади, як1 посилюють один одного, е чинником незворо-тних змЫ ЦНС, що веде до затримки розвитку гемоархтектонки \ порушення функцюнуван-ня мозку. Ц1 змЫи призводять до розлади нервовоТ регуляци, функцИ серцево-судинноТ системи та дихання, несвоечасного збуджен-ня дихального центру, затримки появи спонтанного дихання у новонародженого [29,30]. Серед причин перинатальних уражень мозку головне мюце займають внутр1шньоутробна та ¡нтранатальна ппокая плода, друге за значениям мюце належить фактору механнноТ травма-тизаци дитини п1д час полопв, у тому чи ¡ншому ступеы прояву. В останы роки в структуру етю-патогенетичних фактор^ перинатально! патологи вкпючають ¡нфекц1йн1 (у тому числ1 й в1русн1), токсичы, спадков1 фактори, що суттсво розши-рюс поняття "перинатального страждання" [31].
У патогенез! ппоксично-травматичноТ та ппо-ксичночшемнноТ енцефалопатп причини та нас-лщки мняються мюцями, перехрещуючись у тяжке "хибне коло" [32]. Так, порушення гемоди-намки макро- \ мкроциркуляци призводять до багатовар1антних метаболнних порушень (порушення киснево-лужного стану, електрол1тного балансу, дистабтЬаци кттинних мембран, г1по-ксеми та тканинноТ ппокси), а ц1 зсуви, у свою чергу, посилюють розлади мкроциркуляци [33].
Порушення метаболЬму кисню, що лежать в основ! ппоксичних, ппероксичних, запальних па-толопчних процеав, призводять до пщвищеного утворення в тканинах його активних форм - 02"; Н202"; ОН- та ¡нших нашарувань окислювально-го стресу й енергодефщитного стану тканин та прогресування деструктивних процеав. Розви-ток енергетичноТ недостатност1 та вираженого енергетичного стресу неминуче веде до приско-рення процеав перекисного окисления структур, ураження мембран, розвитку тканинного ацидозу [34]. 90% асфктичних уражень трапляються в перюд, що безпосередньо передуе пологам, \ в перюд полопв як результат плацентарноТ недо-статност1, призводить до нездатност1 забезпечи-ти 02 плщ, видалити С02 \ Н+. Решта припадас на пюляпологовий перюд \ е вторинним до леге-невоТ серцево-судинноТ чи невролопчноТ недо-статност1 [16].
Будь-який процес, що порушус материнську оксигенац1ю, зменшуе кровооб1г в1д матер1 до плаценти \ вщ плаценти до плода, зменшуе га-зообмн через плаценту або у фетальних ткани-
нах i збтьшус фетальну потребу в 02, загострюс перинатальну асфкаю [35,36,37,38].
Пошкоджуючадт внутршньоутробно!' rinoKciï, особливо у передчасно народжених д1тей, най-частше поглиблюсться пщ час полопв у результат! незртост1 немовляти, його негативное^ до адаптаци в ¡нтранатальному nepiofli. Фактор не-зртост1 може спричинювати механнну травма-тизац1ю дитини, особливо при аномальних вставлениях, тазових передлежаннях, деякм аку-шерськм допомоз1 [39]. Органами-м1шенями перинатально!' асф1кс1Т е головний мозок, серце, легеы, нирки, печнка, кишечник i кютковий мозок [40,41].
Морфолопчним субстратом rinoKciï та асфк-ciï, як правило, е повнокр1в'я головного мозку, його загальний та локальний набряк, у випадках тяжких уражень - р^номаыты крововиливи або дтянки ¡шемиз наступним глюзом або кютозною дегенерацюю. Для недоношених д1тей при цьо-му характерн1 пере- та ¡нтравентрикуляры крововиливи, крововиливи в судинне сплетння. Для доношених д1тей бтьш характеры субарахно!'-далы-ii крововиливи [42].
М1кроскоп1чна картина мозку залежить вщ тривалост1 та ступеня rinoKciï. Короткочасна ¡т-ранатальна ппокая викпикае структурно зворот-Hi порушення - переваскулярний та перефока-льний набряк, д1апедезы крововиливи. При дов-готривалм rinoKciï спостер1гаеться дистроф1я нейроыв, пролеф1рац1я rniï, явища екперозуван-ня та утворення кютозних порожнин на мюц1 ма-лих вогнищ некрозу. Найчаст1ше ушкоджуються BepxHi шари кори твкуль, зоровий бугор, пщкор-kobî ядра [43]. У передчасно народжених д1тей ц1 порушення посднуються з недорозвиненням бо-розн, звивин, неч1ткою стратифкац^ю кори. У д1тей, KOTpi перенесли внутршньоутробну та ¡н-транатальну ппокаю, i померлих у бтьш старшому вщ1, в Kopi головного мозку знаходять "поля спустошення", в бтм речовиы - поренцефа-л1ю, вогнищевий глюз [44].
Протягом багатьох poKÎB панувало уявлення про те, що нестача кисню е основним фактором ураження та деструкци нервових штин. Однак у прац1 Попова C.B. [21] вказусться на те, що пе-ренасичення KpoBi киснем в умовах порушення системи його утил^аци також е безпосередым ушкоджуючим фактором i призводить до нако-пичення цитотоксичних ам1нокислот та похщних в1льних радикал1в nifl час штучно!' вентиляци ле-reHiB (ШВЛ) [44].
Г1покс1я i обмежена перфузт мозку визначе-hoï локал1зац1Т аж до повного i'i припинення у результат! формують невролог1чну симптоматику, вкпючаючи механ1зми системноТ запальноТ вщ-noBifli спочатку в локальн1й 30Hi, ведуть до порушення бар'ерних функц1й, ¡мунно!' дизадапта-
цп та впливають на формування ¡нфекцмного процесу в перинатальному nepiofli [45]. Саме ппокая е одысю з головних ланок у патогенез! набряку головного мозку, сприяе тдвищенню ¡нтенсивност1 втьно-радикального перекисного окисления лтрв (ВР ПОЛ). У свою чергу, над-лишок XÍMÍ4HO активних продукт^ ВР ПОЛ ушко-джуе кттины мембрани, пригннуе антиоксидан-тну систему оргаызму, тим самим поглиблюючи ппокаю [46,47].
Перинатальна асфкст, Kp¡M порушень функ-ци нервово!' системи, може призводити до недо-статност1 кровооб1гу, кардюгенного шоку, перси-стування фетальних Kpyriв кровооб1гу, синдрому дихальних розлад1в, виразково-некротичного ентерокол1ту, гематури, гострого некрозу нирко-вих каналь^в [48,49].
Сучасне уявлення патогенезу перинатально!' асфксп неможливе без анал^у вщносно недавно вщкритих регуляторних молекул: цитоюыв та молекул адгези, як1 забезпечують регуляц1ю не ттьки на кттинному, але й м1жкл1тинному i на-B¡Tb на системному р1внях, осктьки вони мають аутокринний, паракринний i ендокринний ефект. Тяжка ¡нтранатальна асфкая, як i будь-який «агресивний агент», виступас тригером активаци каскаду «первинних» прозапальних цитоюыв, а дал1 - «вторинних» мед1атор1в системно! запа-льноТ вщповщк Стутнь пщвищення 1Л- 6 в KpoBi може вщображати ¡нтенсивнють системно! запа-льноТ BiflnoBifli та виступати маркером тяжкост1 асфксп [50,51]. Kp¡M того, Н. Fahnenstich та ствавтори розглядають пщвищений р1вень ери-тропоетину в сироватц1 KpoBi новонароджених як прояв гострого, так i хрон1чного антенатального стресу i тим самим розцшюють його як раннм маркер асфкси. [52].
Деяю автори вказують на ппокаю як на етю-лопчний фактор апоптозу, який виникас як про-грамований процес, що здмснюеться через вплив фактора некрозу пухлин а (TNF-а) чи Fas -л^анда на вщповщы рецептори [53, 54, 55, 56, 57, 58 ].
Запрограмована смерть нейроыв здмснюеться пщ контролем системи функцюнально пов'язаних reH¡B. Слщ також зазначити, що okpím reH¡B, як1 провокують процеси апоптозу, в нейронах функцюнують i гени, KOTpi попереджують i подавляють «смертельний вирок» нейронам. Програмна смерть запускасться «суТцидними» генами i реал^уеться через внутршньоштины бтки р53, р54, як1 отримали назву «танатши» [59].
Термш «запрограмована смерть кттин» з'явився ще в середин! 60-х pokíb XX стол1ття, коли з'ясувалося, що для ¡нщювання гормонами цитодеструкцп необхщний синтез РНК та бтку. Смерть кп1тин у багатоштинному opraH¡3M¡ -
явище, яке привертас увагу дослщниюв як одне з найважлив1ших виявлень патолопчних проце-с1в в оргаызмк Вивчення некробюзу дозволило диференцмовано з 1971 року видтяти види кл1-тинно! смертк коагуляцмний та зморщувальний некроз. Щоб тдкреслити ф^юлопчне значения даноТ форми штинноТ загибел1, на вщмЫу вщ некрозу, англмськими вченими Дж. Керр1 та Джеймсом Корманом були наведен! переконлив1 морфолопчы докази ¡снування цього явища та запропонована назва «апоптоз» [60].
У л1тератур1 описана багатогранна й важлива роль бтку р53, який виступас як супресор пух-лини [61], контролер збереження геному [62], сторож росту й дтення кп1тин та ¡ндуктор апоптозу [63] або бток генетично програмовано!' смерт1 неспроможних до репараци кп1тин [64]. Р1вень ¡/або активнють р53 зростас у вщповщь на порушуюч1 ДНК агенти, зниження р1вня кисню, онкогены стимули, адгез1ю клток, змни пул1в рибонуклеотидв, окислювапьно-вщновний стрес. Активысть р53 може збтьшуватися \ в нормаль-них тканинах при р1зних патоф^юлопчних змь нах, зокрема при порушены кровооб1гу в головному мозку, серц1 та ¡нших тканинах, як ¡шемь зованого, так \ геморагнного характеру [65 ]. Таким чином, у результат! численних дослщжень не виявлено 100% асоц1аци аномалп в ген1 або в самому бтку р53 хоча б з одним захворюван-ням. Це можна пояснити тим, що фактори \ ме-хаызми, як1 забезпечують функц1ю життедтль-ност1 й життсзабезпечення, багаторазово дуб-люються та гарантують стабтьысть будь-яких систем. Разом ¡з тим саме таке дублювання не дозволяс спостер1гати за ефективыстю процеав за експресюю одного гену, нав1ть такого, як р53 [66].
Процеси апоптозу допомагають тканинам \ органам пороняно швидко та без подальшого запалення (пороняно з некрозом) боротися з генетично неспроможними ураженими кттинами \ тим самим сприяти збереженню кттинних фун-кц1й. Для апоптозу характерна деградац1я молекул ДНК, яка закнчуеться розпадом кл1тини на фрагменти, збер1гаючи при цьому цтюысть зов-ышньоТ мембрани. Тому, на вщмЫу вщ некрозу, апоптоз не супроводжусться розвитком запалення та не викпикае ураження ¡нших кл1тин \ тканин оргаызму. Головними морфологнними ознаками апоптозу е вакуол^ацт та конденсац1я цитоплазми хроматину з наступною кл1тинною фрагментацию на апоптотичы ттьця, як1 мютять останки ДНК та кттины органели. На 61ох1м1ч-ному р1вы апоптоз супроводжусться пригннен-ням включения в кттини глюкози та нукпеозид1в: зниженням синтезу л1п1д1в, 61лк1в, АТФ, фрагме-нтацп ДНК у результат! активаци ендонуклеаз [67].
BiCHHK Украгнсъког медичног стоматологгчног акадежш
Вщмнено, що апоптоз е насттьки ж важли-вим i невщ'емним вщ формування та функцюну-вання ¡мунних системних процеав, як пролфе-рац1я й диференц1ювання кл1тин. BiH супрово-джуе paHHi етапи розвитку кп1тин ¡мунноТ систе-ми, коли реал^ацт програми i'x CMepTi проходить в умовах дефщиту фактор^ росту та е тим мехаызмом, що зумовлюе елЫнацю л1мфоцит1в ¡з дефектною перебудовою геыв або неадекватною специфнною реакцию. Таким чином, органам використовуе апоптоз для звтьнення вщ чужорщних кттин, кттин ¡з дефектним генетич-ним апаратом, аутоагресивних л1мфоцит1в та «вщпрацьованих» штин ¡мунноТ системи[68].
Уже зараз на пщстав1 дослщжень апоптозу при р1зних станах стало ймов1рним, що в основ! загальноприйнятих виявлень загальноТ патологи лежить загибель кл1тин. При переважаны MiT03iB над апоптозами виникас пперплаз1я, а при пере-важаны апоптоз1в над м1тозами - атрофт [69].
Висновки
Ппокая призводить до значних метаболнних та гемодинамнних порушень, е уыверсальним чинником ураження головного мозку плода при найр^номаытыших патолопчних станах, зумовлюе розвиток патологи з боку ЦНС плода р1зного типу та ступеня тяжкостк Наведене вище зумовлюе необхщнють розроблення стратеги профн лактики й лкування ппокси плода, яка повинна передбачати таю заходи, як:
1. тератю екстрагеытальних та акушерських ускладнень;
2. корекц1ю порушень кровооб1гу в систем! мати-плацента-плщ;
3. нормалЬацю метаболнних порушень в ор-raHi3Mi ваптноТта плоду;
4. використання адекватних тактик ведения BariTHOCTi та полопв у ваптних високого ризику.
Л1тература
1. Мерцалов О.В. Перинаталы-ii ппоксичы ураження центрально! нервовоТ системи плода у ваптних високого ризику ( д1агностика, прогноз наслщгав, оптим1зац1я ведения BariTHOCTi та полопв ) // nefliaTpifl, акушерство та пнеколопя .- 2002.- №2. - С. 88-91.
2. Шабалов Н.П. Неонатология. Учебник для студентов, интернов резидентов педиатрических факультетов медицинских институтов. Изд. 2-е, испр. и доп. - СПб: Спец. Литер., 1977. - Т.1. - С. 215-246.
3. Сул1ма О. Г., Терещенко Т. В. Асфкая новонароджених - сучасний погляд на проблему. Пед1атр1я, акушерство та пнеколопя. -2002. - №1. - С.37-39.
4. Guidelines for perinatal care. Third edition/ Ed. dy R. K. Freeman, R. L. Poland. American Academy of Pediatrics, American College of Obstetricians and Gynecologists, 1992. - P. 221-224.
5. Low J. A., Panagiotopoulos C., Derrick E. J. Newborn complication after intrapartum asphyxia with metabolic acidosis the term fetus// Ibid. - 1994.-V.170, №6.-P. 1081-1087.
6. Nelson K.B., Leviton A. How much of neonatal encephalopathy is due to birth asphyxia // AJDC. - 1991. - V. 145. -1325-1331.
7. Sokol M.L.,Garcia P.M., Riter S. Depressed Apgar scores, acid-base status, and neurologic outcome //Am. J.Obstet.Gunecol. - 1994. - V.170, №4. - P. 991-999.
8. Umbilical cord blood acid-base state: what is normal / J.T. Helvig, J.T. Parer, S.J. Kilpatric, R.K.Laros // Am. J.Obs Gunecol. - 196. -V. 174, №6. - P. 1807-1812.
9. Асфиксия новорожденных / Н.П. Шабалов, B.K. Ярославский, Д.А. Ходов, В.А. Любомиренко. -Л. : Медицина, 1992. - 192 с.
10. Большакова А. М., Буракова В. Б., Ефимов М. С. Асфиксия плода и новорожденного ребенка. Методы реанимации и интенсивной терапии // Неонатология (Руководство ) / Под ред. В. В. Гаврюшова, К. А. Сотниковой. -Л.: Медицина, 1985. - С. 47- 58.
11. Тур А. Ф. Асфиксия новорожденых: Многотомное руководство по педиатрии / Под ред. Ю.Ф. Домбровской. -М. Медгиз, 1961. -Т. 2. - С. 359-368.
12. Шабалов Н.П. , Ходов Д. А., Мочалова Л. Д. Асфиксия новорожденных // Спроавочник неонатолога / Под ред.
B. А. Тоболина , Н.П. Шабалова . - Л. : Медицина. 1984.
- С. 105-109.
13. Савельева Г. М. Реанимация и интенсивная терапия новорожденных (родившихся в асфиксии ). - 2-е изд. -М.: Медицина, 1981. - 176 с.
14. Бадалян Л. О., Журба Л. Т., Всеволожская Н. М. Руководство по неонатологии раннего детского возраста.-К. : Здоровья, 1980. - С. 177-209.
15. Сул1ма О.Г. Д1агностика та лкування асфксп новонароджених на сучасному eTani //Матер1али науково-пратичноТ школи-семЫару «Сучасы принципи ¡нтенсив-Hoi Tepanii' та виходжування новонароджених». -2005.-Судак.- С. 18-24.
16. KnoepTi Д., Старк Н. Поабник з неонатологп. - К. Фонд допомоги дтам Чорнобиля, 2002. - С. 517.
17. Modi N. Adaptation to extrauterine life // British Journal of Obstetrics & Gynaecoloqy. - 1994. - V.101, №5. - P.:369-70.
18. Бадалян Л.О. Детская неврология. -M.: Медицина, 1984.
- 260 с.
19. Гойда H.r.,CyniMa О.Г. Перинатальна патолопя у новонароджених на сучасному eTani // ПАГ. - 1999. - №4. -
C. 15.
20. Шунько С.С. Пщсумки д1яльносл та концепцп розвитку неонатологп в УкраТы //Матер1али науково-практичноТ школи-семЫару «Сучасы принципи ¡нтенсивноТ Tepanii та виходжування новонароджених». - Судак, 2005.- С. 210.
21. Попов В.П. Состояние спланхического кровотока у новорожденных с гипоксически-ишемическим поражением ЦНС // Педиатрия.-2003.-№1.-С. 30.
22. Мерцалова О.В. Периринатальы ппоксичш ураження центрально! нервовоТ системи плода у ваптних високого ризику (д1агностика прогноз наслщюв, оптим1защя ведения BariTHOCTi та полопв). // ПАГ. - 2002.- №2. - С.89.
23. Xorones S.A.B "Bada-Eflzey H.S. Neonatal decision making. - Mosby-Year Book - 1993. - 286p.
24. Lister G. Metabolic responses to hypoxia. [Review]// Critical Care Medicine. - 1993. - V.21, №9 Suppl. - P.340-341.
25. Intrauterine asphyxia and the development brain: Edited by L.Gluck. - Chicago-London. - 1996. - 876p.
26. Баргак Я.Д. Результати пошуку нових терапевтичних niflxofliB при rinocii новонароджених // ПАГ. - 1992. -№2.-С. 7-9.
27. Williams CE. Mallard C. Tan W. GluckmanPD. Pathophysiology of perinatal asphyxia. [Review] // Clinics in Perinatology. - 1993. - V.20, №2. - P.305-325.
28. Wimmer J.E.Jr. Neonatal resuscitation // Pediatrics in Review. - 1994. - V.15, №7. - P. 255-65l.
29. Шматчешов C.M. Гипоксия мозга. - СПб;Сотис, 1996. -120 с.
30. Fetal and neonatal pathology/ Ed. by J.W. Keeling. - London etc, Springer, 1993. - 699p.
31. Яцык Г.В. Руководство по неонатологии. - М.: Медицинское информационное агентство, 1998. - 28 с.
32. Гомелла Т.Л., Каннингам М.Д. Неонатология. Пер. с англ. - М.: Медицина, 1995. - 640 с.
33. Барашнёв Ю.И. Гипоксически-ишемическая энцефалопатия новорожденных: вклад перинатальных факторов, патогенетическая характеристика и прогноз.// Россий-
ский вестник перинатологии и педиатрии. - 1996. - Т. 50. 41. - №5. - С. 29-34.
34. Зиданов Г.Г., Нодель М.Л. Проблема гипоксии у реанимационных больных в свете свободно-радикальной теории // Вестник интенсивной терапии. - 1995. - С. 3741.
35. Ad Hoc Task Force. Guidelines for the determination of brain death in children. American Academy of Pediatrics Task Force on Brain Death in Children // Pediatrics. - 1987.
- V. 80. - P.298.
36. Ashwal S. Brain death in the newborn // Pediatrics. - 1989. -V.84. - P.429.
37. Azzopardi D. Prognosis of newborn infants with hypoxic-ischemic brain injury assessed by phosphorus magnetic resonance spectroscopy // Pediart. Res. - 1998. - V.25. -P.445.
38. Byrne P. et al. Serial magnetic resonance imagine in neonatal hypoxic-ischemic encephalopathy // J. Pediatr. - 1990.
- V.117. - P.694.
39. Clancy R. et al. Continuous intracranial pressure monitoring and serial electroencephalographic recordings in severely asphyxiated term neonates // Am. J. Dis. Child. - 1998. -V.142:. - P.740.
40. Perlman J.M. et al. Acute systemic organ injury in them infants after asphyxia // Am. J. Dis. Child. - 1989. -V.143. -3. - P.617.
41. Клинико-эхографические и доплерографические изменения состояния почек у новорожденных детей, перенесших гипоксию./ Мацевецкая Г.А., Козлов Т. В., Кот-ляров И.В. и др. Российский вестник перинатологии в педиатрии. -1999. - №1. - С. 21-26.
42. Sarnat, H.B., et al. Neonatal encephalopathy following fetal distress: a clinical and electroencephalographic study //. Arch. Neuron. - 1979. - V.33. - P.696.
43. Shankaran, S. Perinatal asphyxia // Clin. Perinatol. - 1993. -V.20. - P.287.
44. Vannucci, R.C. Current and potentially new management strategies for perinatal hypozic-ischemic encephalopathy // Pediatrics. - 1990. - V.85. - P.961.
45. До питання про вплив пологового травматизму на фор-мування перинатального ураження ЦНС у новонаро-джених./ Лшчевський Г.Л., Ливицька О. М., Головко O.K. та ¡ншг -XapKiB. Матер1али II конгресу неонатолопв УкраУни, 2002. - С. 18-19.
46. АдоА.Д., Томилец В.А. Общая алергология. -М., 1976. -С. 58-60.
47. Гончарова В.А. Биохимические исследования при патологии легких/ Под ред. Н.В. Сыромятниковой.-Л., 1974. -С. 5-12.
48. Ратнер А.Ю. Неврология новорожденных. - Казань, 1995. - 376 с.
49. Неонатология / Сушко Е.П., Новикова В.И., Тупкова Л.М. и др. - Минск: Вышэйшая школа. 1998. - 414 с.
Реферат
ПРОБЛЕМА ПЕРИНАТАЛЬНОЙ ГИПОКСИИ (АСФИКСИИ) НА СОВРЕМЕННОМ ЭТАПЕ. ЕТИОЛОГИЯ И ПАТОГЕНЕЗ
Похилько В.И., Ковалева Е.М.
Ключевыеслова: асфиксия, гипоксия, новорожденный, этиопатогенез, апоптоз.
В обзоре рассмотрены современные аспекты этиологии и патогенеза перинатальной асфиксии у новорожденных детей.
Summary
PRESENT-DAY PROBLEM OF PERINATAL HYPOXIA. ETIOLOGY AND PATHOGENESIS
Pohyl'ko V.I., Kovaliova E.M.
Key words: asphyxia, hypoxia, new-born, etiopathogenesis, apoptosis.
The review represents the present-day aspects of etiology and pathogenesis of perinatal asphyxia in new-borns.
51.
52.
53.
54.
55.
56.
57.
58.
59.
60.
61.
62.
63.
64.
65.
66.
67.
68.
69.
Сулима Е.Г. Синдром полиорганной недостатности у новорожденых с асфиксией // Здоровье женщины.-2001.- № 8 (7) - С. 79-83.
Шабалов Н.П., Любименко B.M., Пальчик А.Б., Ярославский В. К. Асфиксия новорожденных. - СПб: Мед. пресс. 1999.- 410 с.
Fahnenstich H, Dame C, Allera A. Eritropoetin als biochemischer fur fetale Hypoxie // Klin. Padiatr.-1995. -V.207, №6. - P.326-330.
Бондаренко Г.I., Лук'янова I.C. Апоптоз в плацент // Перинатол. та nefliaTpifl. - 2001. -№ 3. -С. 56-60. Baker S.J., Reddy E. P. Modulation of life and death by the TNF receptor superfamily // Oncogene. - 1998.-V.17. - P. 3261-3270.
Cell death via apoptosis and its relationship to growth, development and differentiation doth tumours and normal cells/ T.G. Cotter, S.V. Lennon, J.G. Glynn, S. J. Martin // Anticancer. Res. - 1990. - Vl.10. - P.1153-1159/ Jacobson M.D., Weil M., Raff M.C. Programmed cell death in animal development // Cell. -1995. - V.267.-P.1449-1456. Nagata S., Goldstein P. The Fas death factor //Science.-1995. - V. 267. - P.1449-1456.
Vaux D.L., Korsmeyer S.J. Cell death in development // Cell.- 1999. - V.96. -P. 245-254.
Барышев Ю.И.Перинатальная неврология.-М: Триада-X, 2001. - 640с.
Kerr J. F. R. Shrinkage necrosis: a distinct mode of cellular death // J. Pathol. - 1971. - V. 105. - P. 13-20. Levine A.J., Monand J., Finlay C.A. The p53 tumors suppressor gene // Nature. - 1999. - V. 351. - P.453-456. Lee J.M., Bernstein A. p53 mutations increase resistance to ionizing radiation // Proc. Nat. Acad. Sci. USA. - 1993. -V.90. - №12. - P. 5742-5746.
Levine A.J. P 53, the cellular gatekeeper for growth end
division // Cell. - 1977. - V.88. - P.323-331.
Polyak K., Xia Y., Zveler J.L. et al. A model for p53- induced
apoptosis // Nature. - 1997ю - V.389. - P.300-305.
Giaccia A.J., Kastan M.V. The complicity of p53 modulation:
emerging patterns from divergent signals // Gents and Dev.
- 1998. - V.12. - P.2973-2983.
ПапоновВ.Д., Папонова Г.В., Байдакова A.M., Борисова A.M., Мордовцев B.H. О природе новых маркеров общей патологии // Тер. арх.- 2002.- № 12. -С. 91-95. Дынник О.Б., Березовский В,А., Залесский В.Н. Методы диагностики апоптоз-зависимых состояний // Д1агности-ка та лкування.-2003.-№4. -С. 56-60. Клубова А.С. Апоптоз и остеопороз. // Doctor. -2004.- № 1.-С. 55-57.
Аруин Л.И. Апоптоз при патологических процессах в органах пищеварения // Клиническая медицина.- 2000. № 1.-С. 5-10.
