CC BY
19УДК 616.89-08-039.76-085.851
СУЧАСН1 ЗАКОНОМ1РНОСТ1 ФОРМУВАННЯ СУЩИДАЛЬНО1 ПОВЕД1НКИ У ХВОРИХ НА ДЕПРЕСИВН1 РОЗЛАДИ
А. М. Кожина, В. I. Коростш, К. О. Зеленська, Г. Г. Кольцова, С. Х. Хмагн, Харшвський нацшнальний медичний ушверситет
Резюме. У ход1 роботи щентифшоват патогенетично значущ клшчш, бюлопчш, психолопчш та психосощальш чинники розвитку су!цидальних проявГв при депресивних розладах. Визначена роль цих чиннишв як фактор1в ризику сущиду та вплив на переби психiчного захворювання.
Систематизован патогенетично значущ1 психотравмуючГ обставини. Вид1лено три-вожний, астено-тривожний, астешчний та тривожно-тужливий вар1анти психопатолопчно! симптоматики. Показано, що у пащенпв 1з су!цидальною поведшкою спостериаеться в кров1 шдвищення концентраци серотоншу, зниження р1вня мелатоншу та швидкосп екскреци адреналшу та норадреналшу в шчний та денний перюди.
Ключовi слова: депрес1я, су!цидальна поведшка, чинники розвитку.
На початку XXI стор1ччя серед причин смерга, що зустр1чаються найчастГше, самогуб-ства зайняли четверте м1сце. Протягом року у свт вщбуваеться близько 500 000 сущид1в, щодня б1льше 1 тисяч1 ос1б на планет позбавляють себе життя [1, 3, 5].
В останш роки спостер1гаеться негативна тенденц1я значного зб1льшення шлькосп самогубств, особливо серед оаб молодого вшу, що законом1рно привертае увагу учених р1зних кра!н. Вивчено р1зш аспекти сущидально! поведшки, однак багато питань, особливо пов'язаних Гз !! корекц1ею та превенщею, залишаються остаточно невир1шеними [4, 8, 10, 12].
На даному еташ розвитку сусп1льства розробляються 1 впроваджуються нов1 програ-ми, спрямоват, насамперед, на проф1лактику всх еташв сущидально! поведшки, однак !хня ефектившсть недостатня [2, 7].
Психiчне здоров'я населення е показником р1вня розвитку суспмьства. За даними ВООЗ психiчнi розлади становлять 8,1% вщ загально! захворюваносп. При цьому встанов-лено, що саме депресивнi розлади стають все бмьш поширеною патологiею, випереджаючи зростання серцево-судинних i онкологiчних розлад1в [6, 11].
У сучасних дослгдженнях шдкреслюеться, що депреси в осiб молодого вшу часто супро-воджуються рiзними формами сущидально! поведшки, що ускладнюе лшування i суттево впливае на яшсть життя цих падiентiв [9, 12].
Таким чином, анал1з лтературних даних свiдчить про зростання поширеносп депресивних розладiв. Медико-соцiальне значення проблеми депресш визначаеться високим рiвнем сущидогенно! патологи. Вищевикладене свiдчить про те, що вивчення сухцидально! поведшки при депрешях в осiб працездатного вiку е важливою медико-сощальною проблемою. Разом з тим, вщсутшсть систематизованих дослджень в данiй обласп, ставить багато клiнiчних питань, невивчешсть яких iстотно ускладнюе рГшення дiагностичних i терапев-тичних проблем у дано! категори хворих i створюе передумови для численних дiагностичних помилок i розб1жностей, що перешкоджае проведенню адекватно!, своечасно розпочато!, диференцшовано! терапи та проф1лактики.
Незважаючи на значну щльшсть робiт, присвячених дослдженням су!цидально! поведшки при депрес1ях, проблема !хнього взаемозв'язку вивчена недостатньо. Немае ком-плексних систем дiагностики та лшування з урахуванням клiнiчних та патогенетичних взаемозв'язкiв м1ж депресивними розладами, сущидальною активнiстю, психологiчними, нейробiологiчними та генетичними особливостями хворих.
Таким чином, вирГшення проблеми вивчення су!цидально! поведiнки у хворих на депресивш розлади з метою створення комплексно! системи раннього виявлення, корекцп та проф1лактики самогубств у оаб працездатного вшу з депресивними розладами е дуже актуальним Г своечасним, та мае велике медичне, економiчне та сощальне значення.
Вещевикладене обумовлюе актуальшсть нашого дослщження мета якого - вивчення сучасних законом1рностей формування сущидально! поведшки у хворих на депресивш розлади.
Для досягнення поставлено! мети, за умови шформовано! згоди з дотриманням принцитв бюетики та деонтологи на базГ Харювсько! обласно! кмшчно! психГатрично!
лшарш № 3 було проведено комплексне обстеження комплексне обстеження 155 хворих, обох статей, у вщ1 18-35 рок1в, з депресивними розладами в структур! яких виявлеш р1зн1 форми сущидально! поведшки.
На основ1 даних клшшо-психопатолопчного дослщження в залежносп вщ юлькосп присутн1х у клiнiчнiй картиш психопатолог1чних симптом1в 1 ступеня 1хньо! виразносп, з урахуванням додаткового анал1зу ступеня ваги депресивно! 1 тривожно! симптоматики по шкалах Гашльтона, Монтгомер1-Айсберга 1 лшарнянш шкал1 тривоги 1 депресп було вид1лено наступн1 вар1анти психопатолопчно! симптоматики: тривожний у 44,2% випадк1в, астено-тривожний (38,9%), астен1чний (9,7%), 1 тривожно-тужливий у 7,3% випадк1в.
Таким чином, встановлено, що основними патопсихолог1чними механ1змами, як1 пщвищують ступшь виразност1 сущидального ризику та призводять до сухцидально! поведшки у ос1б з депресивними розладами, е поеднання р1зних вар1ант1в психопатолог1чно! симптоматики, серед яких домшують тривожний 1 астено-тривожний, р1дше зустр1чаються астен1чний 1 тривожно-тужливий вар1анти, як1 у сполученн1 1з 1стеро!дними та психопатопод1бними властивостями особистосп у ос1б молодого в1ку пщвищують ступшь виразност1 сухцидального ризику.
Модеруючим (посилюючим) ефектом в1дносно сухцидального ризику для чоловш1в волод1е частота тревожно-фоб1чних симптом1в, що асощюються з афективнми розладами (дистим1я, реккурентний депрессивний розлад) та посттравматичним стресовим розладом, для жшок - «х1м1чна» залежн1сть, що асощюеться з депресивним ешзодом.
Отриман1 в ход1 клшшо-анамнестичного дослщження дан1 дозволили нам видмити основн1 психотравмуюч1 ситуацп, що призводили до розвитку сухцидально! повед1нки в рамках гострох реакцп на стрес у ос1б молодого в1ку.
1. Ситуацп короткочасн1, але так1, що р1зко торкалися особистост1 у силу 1ндив1дуальнох
значущост1 травмуючих вплив1в.
1.1. Ситуацп втрати (29,2% жшок 1 34,3% чоловш1в): сварки з близьким другом чи чолов1ком в1дзначалися у 68,3% обстежених жшок 1 64,5% чоловшхв; раптове розчару-вання в шанованш людин1 (45,6% 1 32,1% вщповщно); серйозн1 фшансов1 утруднення, неспод1ваний майновий крах (59,2% ж1нок 1 64,3% чоловшхв).
1.2. Ситуацп, що раптово порушують основн1 спрямованост1 особистосп: порушення життевих щлей 1 план1в (35,6% ж1нок 1 26,2% чоловш1в); крах кар'ери (9,3% ж1нок 1 14,4% чоловш1в); раптова втрата засоб1в досягнення заповiтно! мети (9,6% 1 5,3% вщповщно); раптово розкрилися серйозш помилки свого життевого шляху, що призве-ли до каяття, значущ для 45,2% обстежених жшок 1 31,2% чоловшхв; вимушена р1зка змша життевого стереотипу (6,9% ж1нок 1 5,2% чоловшхв).
1.3. Ситуацп раптового травмуючого впливу, що торкаються особливо чутливих сторш особистосп: констатац1я у себе яких-небудь ф1зичних дефекпв, оцшюваних як калщтво (25,6% жшок 1 9,2% чоловтв); констатац1я у себе яких-небудь недолшв у характер^ що складають постшне джерело невдоволення собою (38,3% жшок 1 19,1% чоловтв).
2. Ситуацп сильних, тривало 1снуючих вплив1в, що травмують:
2.1. Конфлшти в сфер1 сусп1льних в1дносин, що виявляються протир1ччями сусп1льних 1 особиспсних штерес1в (24,6% жшок 1 18,4% чоловшхв), конфлштш вщносини 1з това-ришами по служб1 (конфлшти субординацп, конкуренцп) (5,6% 1 6,2% вщповщно).
2.2. Конфлшти с1мейних в1дносин, що найчаспше характеризуються з1ткненням р1зних ц1нн1сних установок член1в родини (протир1ччя старшого 1 молодшого покол1нь, 1нтерес1в батьк1в 1 молодих чолов1к1в, сварки брат1в чи сестер) - 58,3% обстежених жшок 1 64,2%. Безсумн1вним фактором ризику розвитку аутодеструктивнох поведшки е жорстоке ставлення до суiДидентiв у родиш (52,8% 1 46,1% вщповщно).
2.3. Конфлшти сексуальних взаемин, особист1сн1 переживання, пов'язан1 1з мотивова-ним придушенням почуття любов1 в силу соц1альних 1 моральних вимог, переживання, пов'язан1 з нерозд1леною любов'ю (46,2% жшок 1 3,4% чоловш1в).
3. Ситуацп слабких, але тривало д1ючих травмуючих вплив1в.
3.1. Ситуацп трива^ психiчно! напруги: нев1дрегульований темп роботи 1 життя, що вимагае постшного переключення в неспод1ваних напрямках (12,3% жшок 1 7,9% чоловшхв); ситуацп необхщносп постшно стримувати себе в умо-вах недружелюбних с1мейних чи службових вщносин, коли момент включен-ня в ситуацгю переживаеться з чеканням чергових неприемностей (9,3% жшок 1 8,4% чоловш1в); ситуацп пiдвишено! вщповщальносп (3,2% жшок 1 3,1% чоловш1в).
3.2. Ситуацл незадоволених прагнень: змушене перебування на робота, що не задовольняе
основних штересгв особистосп, неможливгсть займатися улюбленою справою (7,5%
жшок Г 6,4% чоловш1в).
Результати бгох1мГчних дослщжень показали, що у пащенлв Гз сущидальною поведшкою спостерГгаеться пщвищення концентраций серотоншу у кровГ, зменшення рГвня мелатоншу в плазмГ кровГ Г зниження швидкосп екскреци адреналшу Г норадреналшу в шчний Г денний пергоди.
У оаб Гз високими значеннями депреси за шкалою Гам1льтона та шших шкал для виз-начення депреси виявлено найб1льше зростання концентраций серотоншу в кровГ Г найниж-чий р1вень мелатоншу в плазмГ кровГ.
Показовим було значне зниження сп1ввщношення мелатонш/серотонш у груш пащенпв Гз високим рГвнем депреси, що статистично достовГрно вщрГзнялося вщ аналопчного показ-ника у здорових оаб Г у пацентш з балом депреси меншим за 13 за шкалою Гам1льтона.
Подальший статистичний аналз показав пряму лшшну Г зворотну залежшсть м1ж р1внем мелатоншу та серотоншу в кровГ обстежених хворих.
На пщстаи отриманого результату можна стверджувати, що нейроендокрин-на регулящя сущидально! поведшки шшдоеться зниженням рГвня мелатоншу, а це у свою чергу призводить до зниження екскреци катехолашшв, що свщчить про недостатшсть чи виснаження ще! ланки адаптаци в результат довгостроково! попередньо! стресорно! ситуаци. Тому пащенти Гз сущидальними спробами були нездатш вийти з довгостроково! конфлштно! ситуаци шляхом активного варГанта !! вирГшення, не маючи метаболГчного ресурсу для и подолання.
Неясним лишаеться питання про те, що ж викликае депресивш симптоми - дефщит серотоншу та його нейротрансмггерних ефектв або його високий рГвень поеднаний з втратою або зниженням чутливосп рецептор1в до його регуляторних вплив1в. Усшшне за-стосування селективних шпбггорГв пресинаптичних рецептор1в серотоншу для лшування депресш та депресивних стан1в рГзного генезу доводить, що серотоншова система мае стосунок до цих розлад1в. Вщомо також, що функци мозку здшснюються нейрональни-ми ансамблями та нейрональними сггями, до яких входять не т1льки серотоншовГ нейро-ни, а й шшГ нервовГ клггини, медГатором в яких можуть бути катехоламши, ацетилхолш, медГаторш амшокислоти та шшГ. Якщо одна з таких ланок (серотоншова) послаблюеться, це впливае на функцГонування шших нейротрансмггерних систем, внаслдок чого формуються психолопчш, психоемоцшш, невролопчш порушення, зокрема депресивш.
Останшм часом з'являються повщомлення, базоваш на дослдженнях геному людини та повнш його розшифровщ. На значному масивГ хворих на депресГю досладжували наявшсть дефекту гена, що кодуе амшокислотну послщовшсть б1лка-транспортера серотоншу. Поки що немае певних даних з цього питання, показано тльки б1льшу схильшсть до сущидально! поведшки оаб, що мають депресивш симптоми, ускладнеш алкоголГзмом, але можна припу-стити, що генетичш дефекти можуть мати стосунок до кодування синтезу шших протеш1в, ят забезпечують синтез, вивмьнення, зворотний транспорт серотоншу в нейрон Г, загалом, нормальне функщонування ще! нейротрансмггерно! системи.
На тепершнш час немае можливосп однозначно стверджувати, ят з нейрох1мГчних процес1в в моноамшових системах е найб1льш патогенетично значущими Г стають основою патогенезу, а яш розвиваються як вторинш ознаки захворювання. Таким чином прояви депресш Г депресивних стан1в обумовлеш аномальною функциональною оргашзацГею мозку, яка розвиваеться внаслдок генетичного дефекту, патогенно! ди ендогенних та екзогенних чинниюв.
Вщповщно до результапв бгох1мГчних дослщжень, що вказують на специфГчшсть сшввщношення гормошв Г медГатор1в, доц1льним е диференцшоване застосування при-родних бюгенних стимуляторГв рослинного походження, антидепресанпв - селективних шпбггор1в зворотного транспорту серотоншу, мелатоншу чи препаратв, що стимулюють функцГю ешфГзу.
Вищенаведеш даш дозволили нам розробити патогенетично об^рунтовану комплексну систему корекци сущидально! поведшки в рамках гостро! реакци на стрес, що включае до себе комплексне застосування медикаментозного та психотерапевтичного впливу.
ПЕРЕЛ1К ПОСИЛАНЬ
1. Бачериков А. Н., Денисенко М. М. Клинико-психопатологические, патопсихологические особенности и принципы профилактики суицидального поведения у больных эндогенными и экзогенными депрессиями. // Украшський вюник психоневрологи. Том 18, вип. 4 (65), 2010. С. 56-60.
2. Бурчинський С. Г. Депрессивные расстройства в неврологической практике: возможности фито-терапевтической коррекции / С. Г. Бурчинський // Нейроnews.-2008.-N^ 4 (09).- С.3-6.
3. Кожина А. М., Зеленская Е. А. Современные подходы к психотерапии непсихотических депрессивных расстройств, сопровождающихся суицидальным поведением // Медична психоло^, Том 7, № 3 (27), 2012, С.68-71
4. Кожина А. М., Коростий В. И. Возможности достижения стойкой ремиссии при лечении тревожно-депрессивных расстройств, коморбидных психосоматическим заболеваниям. // Украшський вюник психоневрологи, 2011, Том 19, випуск 3 (68), С. 42-45
5. Марута Н. О. Система терапп ендогенних депресш iз сущидальним ризиком в оиб похилого вiку. // - Здоров'я Украши. № 3 (22), 2012. С. 22-23.
6. Марута Н. О. Стан психiчного здоров'я населення та перспективи розвитку психiатричноí допомо-ги в Украшь // - Здоров'я Украши. № 3 (22), 2012. С. 6-8.
7. Мшиев В.Д. Сучасш депресивш розлади. // Львiв: Видавництво Мс, 2004.-208с.
8. Пшук Н. Г., Коваленко I. В., Пшук Г. Я. Психолопчна пре диспозищя депресií. // - Мжнародний медичний спецiалiзований науково-практичний журнал. Всесвiт соцiальноí психiатрií, медичноí психологií та психосоматичноí медицини. Том 1, № 2 (2), 2009. С. 21-24.
9. Табачшков С. I., Москаленко В. Ф., Горбань 6. М., Роль i мiсце соцiальноí психiатрií у сучасному суспiльствi // Украшський вюник психоневрологи. - 2002.-№ 1.- С. 9-11.
10. Юрьева Л. Н. Клиническая суицидология.- Днепропетровск: Пороги, 2006.- 472 с.
11. A Dumais; AD Lesage; M Alda; G Rouleau; M Dumont Risk factors for suicide completion in major depression: a case-control study of impulsive and aggressive behaviors in men The American journal of psychiatry 162, 2116-2124 (2005).
12. Dick DM, Meyers J, Aliev F, Nurnberger J Jr Jr, Kramer J, Kuperman S et al. Evidence for genes on chromosome 2 contributing to alcohol dependence with conduct disorder and suicide attempts. Am J Med Genet B Neuropsychiatr Genet 2010; 153B: 1179-1188.
СОВРЕМЕННЫЕ ЗАКОНОМЕРНОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ СУИЦИДАЛЬНОГО ПОВЕДЕНИЯ У БОЛЬНЫХ С ДЕПРЕССИВНЫМИ РАССТРОЙСТВАМИ
Кожина А. М., Коростий В. И., Зеленская Е. А., Кольцова Г. Г., Хмаин С. Х.
Резюме. В ходе работы идентифицированы патогенетически значимые клинические, биологические, психологические и психосоциальные факторы развития суицидальных проявлений при депрессивных расстройствах. Определена роль этих факторов как факторов риска суицида и влияние на течение психического заболевания.
Систематизированы патогенетически значимые психотравмирующие обстоятельства. Выделены тревожный, астено - тревожный, астенический и тревожно - тоскливый варианты психопатологической симптоматики. Показано, что у пациентов с суицидальным поведением наблюдается в крови повышение концентрации серотонина, снижение уровня ме-латонина и скорости экскреции адреналина и норадреналина в ночной и дневной периоды.
Ключевые слова: депрессия, суицидальное поведение, факторы развития
CURRENT PATTERNS OF FORMATION OF SUICIDAL BEHAVIOR IN PATIENTS WITH
DEPRESSIVE DISORDERS
Kozhyna A. M., Korostiy V.I., Zelenska K. A., Kol'tsova G.G., Hmain S. H.
Resume. During the pathogenesis identified significant clinical, biological, psychological and psychosocial factors of suicidal manifestations of depressive disorders. The role of these factors as risk factors for suicide and the impact on the course of mental illness.
Pathogenically significant psychotrauma circumstances are systematized. Astheno-anxiety, asthenical, and anxity - melancholy variants of psychopathological semiology are allocated. It is shown, that increasing of seratonin concentration and decreasing of melatonin level in blood, decreasing of adrenaline and noradrenaline speed excretion at patients with suicide behavior are observed.
Key words: depression, suicidal behavior, factors of development.
