CC BY
19
© Скрипнков А. М., Герасименко Л. О., 1саков Р. I., Рудь В. О., Кидонь П. В. УДК 615.851:[ 616.831-009.7+617.53
Скрипнков А. М., Герасименко Л. О., 1саков Р. I., Рудь В. О., Кидонь П. В.
СУЧАСН1 ПСИХОТЕРАПЕВТИЧН1 СТРАТЕГИ В Л1КУВАНН1 ПАЦ1СНТ1В З ДЕФЕКТАМИ ТА ДЕФОРМАЦ1ЯМИ ОБЛИЧЧЯ
ВДНЗУ «УкраГнська медична стоматологiчна академiя» (м. Полтава)
Робота е фрагментом НДР «Психосоц1альна де-задаптац1я при невротичних розладах у жшок (кл1-н1ко-психопатолопчна характеристика, принципи реаб1л1тацИ та профтактики)», державний реестра-ц1йний номер 011511004877.
Вступ. В сучасному м1нливому свт рееструеть-ся значне зб1льшення юлькост ос1б, як1 звертаються за допомогою до пластичних х1рург1в [12]. Мотиви звернень е досить р1зноман1тними вщ бажання вщ-новлення естетичного вигляду до мрИ в1дпов1дати сучасним «щеалам краси» [4,8,13]. Така тенденц1я пов'язана як з потужним розвитком можливостей пластично! та реконструктивно! х1рургИ, так I з II бть-шою доступн1стю на сучасному етап1 [14].
За узагальненими даними у свт щор1чно вщбу-ваеться б1льше 40 стихмних лих I катастроф, пщ час яких люди отримують чисельн травми, що призво-дять до дефекпв зовн1шност1 р1зно! локал1заци I сту-пеня вираженост1 [1].
В Укра'!н1 протягом останн1х рок1в факторами стр1мкого зростання к1лькост1 оперативних рекон-структивних втручань е п1двищення травматизму (автокатастрофи, опки, поранення вогнепального походження в зон1 АТО), зростання поширеност1 он-колопчно! патологи, висока частота вроджено! патологи, а також вплив на процеси старшня неспри-ятливо! еколопчно! ситуаци. Потреба у х1рурпчн1й корекцп зовн1шност1 в деяких випадках, обумовлена не сттьки бажанням наслщувати моду, але I бажан-ням забезпечити «як1сть життя», особливо при спо-творюючих дефектах видимих частин тта. Кл1н1чна практика свщчить, що в усьому св1т1 неухильно зрос-тае травматизм [10,15]. Питома вага пошкоджень голови складае вщ 6 до 16% в загальнм структур! травм мирного часу, травми щелепно-лицево! д1-лянки зб1льшились з 0,3 випадюв на 1000 жител1в в 1965 роц1 до 0,8 в 1995 роц1. Одним 1з найб1льш тяжких насл1дк1в травматизму е швалщнють. За даними ВООЗ на земнм кул1 зараз нал1чуеться близь-ко 500 м1льйон1в 1нвал1д1в внасл1док травматизаци обличчя. При цьому причинами Ывалщност ос1б молодого в1ку при травмах т1льки у 25-30% випад-к1в е тяжк1сть травм, а в 30-70% випадюв - недолки д1агностики, л1кування та оргаызацп медично! допо-моги [5,9,11].
Метою операцм, що вважаються косметичними або естетичними, е усунення дефекпв та спотво-рюючих зм1н, що звертають на себе увагу оточую-чих, внаслщок чого вдаеться досягнути вщтворення
середньо! узагальнено! для даного сусптьства ес-тетично! I ф1зюлопчно'| норми. Загалом зростання поширеност1 р1зноман1тних дефект1в I деформац1й обличчя, а також доступнють пластично! х1рургИ на сучасному етап1 обумовили необх1дн1сть до-сл1дження психолог1чних I псих1атричних аспекпв, пов'язаних 1з ц1ею проблемою [2,3,6,7].
Отже, мета дослщження - вивчення клшко-психопатолог1чних особливостей пац1ент1в з дефектами та деформац1ями обличчя та розробка на ц1й основ! психотерапевтичних стратег1й л1кування в до та пюляоперацмний пер1од.
Об'ект I методи досл1дження. За пер1од з 2005 по 2015 рк нами було обстежено 197 пац1ен-т1в, що мали вроджен1 чи набут1 дефекти I деформа-цИ обличчя, що пом1тно в1дхилялись в1д ф1зюлопч-но! та естетично! норми, спотворювали зовн1шн1сть та були добре пом1тними при першому погляд1 на хворого. Вс1 пац1енти надали та пщписали 1нфор-мовану згоду на участь у дослщженнк До науково-го доогмдження було залучено пац1ент1в як жшочо!, так I чолов1чо! стат1. В1к пац1ент1в був у межах вщ 22 до 42 роюв. Пац1ент1в розпод1лено на дв1 групи, основну групу склали пац1енти (107 ос1б), як1 надали згоду на проведення психотерапевтичних за-ход1в, до друго! групи належали пац1енти (90 ос1б), як1 отримували л1кування за традиц1йними схемами та протоколами реконструктивно! пластично! х1рур-гИ. Основна група та група пор1вняння були гомоген-ними за основними характеристиками.
Для дослщження псих1чного стану пац1ент1в ви-користовували кл1н1ко-д1агностичну оц1нку стану !х псих1чного здоров'я. Кл1н1чна структура псих1чних розлад1в у пац1ент1в з дефектами I деформац1ями обличчя. Згщно з отриманими даними 1з 169 ос1б обстежених мали нозолог1чно окреслену псих1чну патолог1ю (з урахуванням поеднання р1зних вар1ан-т1в д1агноз1в).
Результати дослщжень та 'Гх обговорення. У загальн1й кл1н1чн1й структур! виявлених псих1чних I повед1нкових розлад1в найб1льш широко представлена дистим1я Р34.1 (26,85%), змшаний тривожно-депресивний розлад Р41.2 (22,07%), дещо р1дше спостер1гались неврастеыя Р48.0 (16,67%) та сома-тоформы розлади Р45.0 (15,74%).
Синдромальна структура д1агностованих псих1ч-них розлад1в представлена наступним чином: три-вожний синдром був виявлений у 36,96% вщ загально! к1лькост1 обстежених, астено-невротичний - 30,43%,
тривожно-депресивний - 17,39%, тривожночпо-хондричний - 13,04%, дисморфофобiчний - 8,70%, обсесивно-фобiчний - 6,52%. Тривожний синдром визначався як провщний у пащенпв з дефектами та деформа^ями обличчя. Тривога проявлялась за-непокоенням з приводу оч^ваних результатiв оперативного втручання одночасно з вщчуттям власно! безпорадностi у цм ситуацi,i, та бажанням уникнути II. Тривожний афект виявляв зв'язок з психогенними та астеызуючими моментами. При обстежен пащ-енти найчастше висловлювали скарги на тривогу (78,26%), загальну слабкють (73,91%), швидку стом-люванiсть (73,91%), головнi болi 58,69%), рiзнома-нiтнi порушення сну (34,78%), парестези (26,09%), розлади шлунково-кишкового тракту (21,74%), тремор (19,56%), м'язовi болi (15,21%), розлади стате-во! сфери (10,87%) та больовi вщчуття в суглобах -10,87% обстежених. Пщ час клiнiчного обстеження у пащен™ з дефектами та деформа^ями обличчя ре-еструвались наступнi психопатолопчы прояви: емо-цiйна нестiйкiсть (89,13%), вегетативна лабтьнють (60,86%), дратiвливiсть (54,35%), важкють зосеред-ження, концентрацi,i уваги (43,48%), невмотивова-ний неспокiй (30,43%), нав'язливi думки та ритуальнi дм (19,56%), страхи (19,56%), надмiрне напруження з неможливiстю релаксацiI - 17,39% обстежених.
Когытивний компонент тривоги проявлявся станом внутршньо! напруженостi (94,78%), песимютич-ним поглядом на майбутне (76,22%), нав'язливими думками щодо необхщност провести корекцiю дефекту обличчя (65,98%), що супроводжувалось неприемними емоцiйними переживаннями. Також у дано! категорп пащетчв вiдзначалися рiзноманiтнi сумнiви та страхи, як варiанти прогнозу негативного результату ситуаци, що склалася. Моторний компонент тривоги включав непосидючiсть, тремтЫня, метушливiсть, головний бiль напруження.
Слщ вiдзначити, що на етапi дiагностики у хво-рих переважала ажитована форма депресп. Вони вiдчували тривогу, страх, !х не полишали думки тра-гiчного змiсту. В пюляоперацмному перiодi на фонi виразно! астенп депресiя набувала меншо! штен-сивностi у порiвняннi з попереднiм етапом. Зовы споюйна поведiнка хворих поеднувалась з прихо-ваною ворожiстю, недовiрою, деякою вiдчуженiстю по вiдношенню до медичних пра^вниюв, родичiв. У деяких хворих спостер^ались iпохондричнi реак-цп з iстеричними включеннями. Пiд рiзними приводами пацiенти вiдмовлялись зустрiчатися з рiдними та близькими, уникали мiжособистiсних контактiв, просили надати можпивють бiльш тривалого пере-бування в стацюнар^ iнколи, навiть, вимагали повторного оперативного втручання.
На пiдставi отриманих результат було розро-блено шдивщуальы програми психотерапевтично! допомоги з урахуванням особливостей пащен^в та етапу проведення оперативного втручання (дота пюляоперацмного). Фармакотератя проводи-лася диференцмовано у вiдповiдностi до загально-прийнятих протоколiв надання допомоги хворим на невротичн розлади з урахуванням Ыдивщуаль-них особливостей пацiенток.
В основу ^е! програми було покладено резуль-тати проведеного дослiдження iз використанням комплексного системного диференцмованого пщ-ходу до лкувальних заходiв. Загальним спрямуван-ням психотерапевтичних стратегiй було виршення невротичного конфлiкту, формування гармонiйного ставлення до свое! зовншност^ позитивних наста-нов, корекцiя психоемоцiйного стану, формування конструктивних модулiв поведiнки, мiжособистiсноI взаемоди мiж усiма членами родини та пщвищення рiвня мотивацiI щодо психотерапевтичного процесу.
Основою л^вальних впливiв на передоперацй ному етапi було поеднання психо- та фармакоте-рапiI. Психотератя у межах даного етапу викорис-товувалася за допомогою методу Ыдивщуально! рацiональноI психотерапiI (Дюбуа П., 1995). Фарма-котерапiя проводилася у вщповщност зi стандартами стацiонарноI психiатричноI допомоги з урахуванням Ыдивщуальних особливостей пацiентiв та синдромально! структури невротичного розла-ду. Тривалiсть даного етапу складала орiентовно 7-14 дыв.
В перiод пiсля проведеного оперативного втручання базовим методом для пащен^в була когнггив-но-бiхевiоральна психотератя iз поеднанням Ыди-вiдуальноI i групово! форми роботи. lндивiдуально i патогенетично обфунтовано застосовувались наступи психотерапевтичнi стратегiI:
• пiдтримка адаптивних навичок «Я», зокрема через технки систематично! десенсиб^зацп i тренiнги релаксаци;
• формування «позитивного ставлення» до симптому через доведення до жшок розумЫня нормальностi власних реакцiй i екстремаль-ностi пережитого, що дозволяе уникнути по-дальшо! психотравматизацiI та актуалiзувати власнi особистiснi ресурси;
• зменшення уникання на рiвнi спогадiв, емоцiй, поведiнковому i когнiтивному задля активншо-го переробляння травматичного досвщу у рамках психотерапевтичного процесу;
• змЫа атрибуцiI змiсту стосовно травматично! ситуаци i II наслщюв, формування «контролю за травмою».
У якостi доповнюючих методiв застосовувались групова сiмейна психотератя, подружня психоко-рекцiя (часто у тандемi iз сексологом), екзистен-^альна психотерапiя за Дж. Бьюдженталем (2001). 1з методiв сугестивно! психотерапiI застосовували самонавтвання за Куе, аутогенне тренування. Пси-хотерапевтичнi заняття проводились як Ыдивщуаль-но так i в групах по 5-7 чоловк.
В психотерапевтичних групах використовували поведшкову психотерапю як моделювання, тренiнг впевнено! поведЫки та соцiальних навичок. В перюд завершення лiкування основна увага спрямовува-лась на профiлактику рецидивiв. Тривалють даного комплексу заходiв складала 1-2 мюяцк
Комплекс здiйснюваних заходiв дозволяв подо-лати астенiю, пiдвищити адаптивнють особистiсних механiзмiв реагування на стрес i коригувати нега-тивне ставлення до себе.
Надзвичайно важливе значення мала психотера- (77,3%) та вщсутнють пацieнтiв i3 погiршенням пси-
певтична робота не тiльки i3 хворими жiнками, але хiчного стану в основый rpyni. У rpyni порiвняння до-
i Iхнiми чоловками, дiтьми та родичами, широко за- стовiрно частiше рееструвалися пацieнти з вщсут-
стосовувались психоосвiтнi програми. нютю динамiки психiчного стану (78,9%) пщ впливом
Оцiнка ефективностi базувалася на аналiзi дина- лише оперативного л^вання. мiки клiнiко-психопатологiчного статусу, рiвня ви- Система л^вально-оздоровчих заходiв мае но-
раженостi тривожно-депресивно! симптоматики, сити комплексний характер та враховувати не лише
особистюно! та реактивно! тривожност^ нервово- переб^ оперативного втручання, ефект вщ нього,
психiчноI стiйкостi, спрямованостi цшнюних орiен- а й патопсихологiчнi особливост пацiентiв, що по-
тацiй. зитивно впливае на швидкють одужання, емоцмний
Висновки стан пацiента, адаптацiю в сусптьств^ налагоджен-
Спiвставлення резyльтатiв в основнм та грyпi ня мiжособистiсних вiдносин. порiвняння свiдчать на користь ефективност роз- Перспективи подальших дослщжень роблено! системи психотерапевтично! допомоги Дослiдити гендернi вiдмiнностi психопатолопч-
пацiентам з дефектами та деформа^ями облич- но! симптоматики у дано! групи пащенпв та адапту-
чя, на до- та пюляоперацмному етапi, про що свщ- вати психотерапевтичнi реабiлiтацiйнi заходи в за-
чить достовiрне переважання показника одужання лежност вiд стать
Лiтература
1. Ахабадзе А.Ф. О распостранённости среди городского населения заболеваний и косметических недостатков кожи, требу-
ющих косметологической помощи / А.Ф. Ахабадзе // Здравоохранение Российской Федерации. - 1966. - Т. 9. - С. 5-10.
2. Герасименко Л.А. Особенности тривожно-депрессивной симптоматики у пациентов с дефектами и деформациями лица /
Л.А. Герасименко // Медицинская психология. - 2007. - Т. 2, № 1. - С. 21-25.
3. Герасименко Л.А. Применение групповой психотерапии в реабилитации пациентов после проведения пластических опера-
ций / Л.А. Герасименко // Медицинская психология. - 2006. - Т. 1, № 4. - С. 60-63.
4. Герасименко Л.О. Доцшьнють та мотиващя проведення естетичних операцм дшянки обличчя / Л.О. Герасименко // Актуальш
проблеми сучасно! медицини. - 2006. - № 16. - С. 131.
5. Зимина Е.Н. Психологический статус пациентов с косметическими дефектами лица / Е.Н. Зимина, В.А. Юдин. - М.: Наука,
1997. - 133 с.
6. Скрипнков А.М. Психотерапевтична допомога чоловкам з дефектами та деформащями дшянки обличчя, як проходять
курс реконструктивних операцм / А.М. Скрипнков, Л.О. Герасименко // Матерiали науково-практично! конференцп з мiжнародною участю «Сучасна Ым'я. Освга. Медицина. Психолопя. Психотератя. Можливост ствпращ». - 2006. - С. 22.
7. Скрипников А.Н. Психотерапевтическая помощь пациентам с дефектами и деформациями головы и шеи / А.Н. Скрипников,
Л.А. Герасименко // Медицинская психология. - 2006. - Т. 1, № 2. - С. 62-64.
8. Психологическая оценка больных с врождёнными и приобретёнными челюстно-лицевыми деформациями в до- и послео-
перационный периодах / В.В. Михайлова, М.Г. Панин, Б.А. Климов // Стоматология. - 2002. - № 5. - С. 35-39.
9. Трифонова С.Ф. Избранные лекции по медицине катастроф / С.Ф. Трифонова. - М. : ГОЭТАР-МЕД, 2001. - 304 с.
10. Федченко В.Ю. Провщш фактори психiчноi травматизацп в ^енез1 невротичних розладiв / В.Ю. Федченко // Архiв психiатрм. -2012. - Т. 18, № 3 (70). - С. 50-55.
11. Фришберг И.А. Эстетическая хирургия лица / И.А. Фришберг. - М.: ИКЦ „Академкнига", 2005. - 276 с.
12. Хобзей М.К. Соцiально-орiентована психiатрична допомога в Укран проблеми та ршення / М.К. Хобзей, П.В. Волошин, Н.О. Марута // Украшський вюник психоневрологи. - 2010. - № 64. - С. 10-14.
13. Шамов С.А. Особенности психических нарушений у больных зрелого возраста с косметическими не достатками лицевой области / С.А. Шамов. - М.: Авэо, 1982. - 170 с.
14. Mohl C. Psychiatric consultation in plastic surgery: the psychiatrists perspective / C. Mohl // Psychosomatics. - 2004. - Р 25-47.
15. Staff perceptions of emotional distress in patients with burntrauma / R.J. Adcock [et al.] // Rehabilitaton and psychology. - 2003. -V. 45, №2. - Р. 179-192.
УДК 615.851:[ 616.831-009.7+617.53
СУЧАСН1 ПСИХОТЕРАПЕВТИЧН1 СТРАТЕГИ В Л1КУВАНН1 ПАЦЮНТ1В З ДЕФЕКТАМИ ТА ДЕФОРМА-Ц1ЯМИ ОБЛИЧЧЯ
Скрипшков А. М., Герасименко Л. О., 1саков Р. I., Рудь В. О., Кидонь П. В.
Резюме. У статп наведено результати дослщжень клшко-психопатолопчних особливостей пац1ент1в з дефектами та деформац1ями обличчя. Запропонован ефективн психотерапевтичн методики для л1куван-ня ц1е! групи хворих. Отриман результати можуть бути використан при побудов1 системи л1кувально-реаб1-л1тац1йних заход1в у пац1ент1в з дефектами та деформац1ями обличчя.
Ключов1 слова: дефекти та деформаци обличчя, психотерап1я.
УДК 615.851:[ 616.831-009.7+617.53
СОВРЕМЕННЫЕ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧЕСКИЕ СТРАТЕГИИ В ЛЕЧЕНИИ ПАЦИЕНТОВ С ДЕФЕКТАМИ И ДЕФОРМАЦИЯМИ ЛИЦА
Скрипников А. Н., Герасименко Л. А., Исаков Р. И., Рудь В. А., Кидонь П. В.
Резюме. В статье приведены результаты исследований клинико-психопатологических особенностей пациентов с дефектами и деформациями лица. Предложены эффективные психотерапевтические методи-
ки для лечения этой группы больных. Полученные результаты могут быть использованы при построении системы лечебно-реабилитационных мероприятий у пациентов с дефектами и деформациями лица.
Ключевые слова: дефекты и деформации лица, психотерапия.
UDC 615.851:[ 616.831-009.7+617.53
MODERN PSYCHOTHERAPEUTIC STRATEGIES IN THE TREATMENT OF PATIENTS WITH DEFECTS AND DEFORMATIONS OF THE FACE
Skrypnikov A., Herasymenko L., Isakov R., Rud' V., Kydon' P.
Abstract. The aim of the study was to research clinical and psychopathological features of patients with defects and deformations of the face and development on this basis the psychotherapeutic treatment strategies in pre and postoperative period.
For the period from 2005 to 2015, we examined 197 patients with congenital or acquired defects and deformities of the face, which is considerably deviated from the physiological and aesthetic norms, distorted appearance and be clearly visible at first glance at the patient. Patients were divided into two groups, the main group consisted of patients (107) who gave consent to perform therapeutic activities, the second group of treated patients (90 men) received treatment at traditional schemes and protocols for reconstructive plastic surgery.
In the overall clinical structure identified mental and behavioral disorders are the most common dysthymia F34.1 (26,85%), mixed anxiety and depressive disorder F41.2 (22,07%), somewhat less was observed neurasthenia F48.0 (16,67%) and somatoform disorders F45.0 (15,74%). Syndromal structure of diagnosed mental disorders were follows: anxiety syndrome was diagnosed in 36,96% of the total number surveyed, asthenic-neurotic -30,43%, anxiety-depressive - turnout-17.39%, anxious-hypochondriacal - 13,04%, dismorphophobia - 8,70%, obsessive-phobic - 6,52%.
On the basis of the obtained results were developed individual programs of psychotherapeutic assistance, taking into account the characteristics of the patients and stage of surgery (pre - and postoperative). Pharmacotherapy was carried out differentially in accordance with generally accepted protocols of care for patients with neurotic disorders based on individual characteristics of patients. The basis of this program was based on the results of the study comprehensive systems of differentiated approach in treatment. The general direction of psychotherapeutic strategies was the resolution of neurotic conflict, the formation of a harmonious relationship to their appearance, positive attitudes, correction of psychoemotional state, the formation of constructive modules of conduct, of interpersonal interaction among all family members and increase the level of motivation relative to the psychotherapeutic process. The therapeutic effects on the preoperative stage was a combination of psycho - and pharmacotherapy. Psychotherapy in this phase was used using the method of individual rational psychotherapy (P. Dubois, 1995). Pharmacotherapy was conducted in accordance with the standards of inpatient psychiatric care tailored to the individual patient's characteristics and syndromal patterns of neurotic disorders. The duration of this phase amounted to approximately 7-14 days. In the post-surgery baseline method for the patients was cognitive-behavioral psychotherapy with a combination of individual and group forms of work. As complementary methods were used group family psychotherapy, marital correction (often in tandem with a sex therapist), existential psychotherapy by G. Bugental (2001). Suggestive of the methods of psychotherapy used in forges-hypnosis, autogenic training. Psychotherapeutic sessions were conducted individually or in groups of 5-7 people.
Comparison of results in main and control group in favor of the efficiency of the developed system of psychotherapeutic care for patients with defects and deformations of the face, pre - and postoperative phase, as evidenced by a significant predominance of recovery figure (77,3%) and the lack of patients with deteriorating mental status in the main group. In the comparison group were significantly more frequently recorded in patients with no change in mental status (78,9%) under the influence only of surgical treatment.
Keywords: defects and deformations of the face, psychotherapy.
Рецензент - проф. Сонник Г. Т.
Стаття надшшла 07.03.2016 року
