CC BY
28
Краснов В.П., Курбет Т.В., Шелест З.М. Проблемы реабилитации лесов Полесья Украины, загрязнённых радионуклидами
Приведены результаты изучения мозаичности радиоактивного загрязнения лесов Полесья Украины в первые годы после аварии на Чернобыльской АЭС и спустя 28 лет. Показано, что варьирование величины плотности радиоактивного загрязнения почвы в лесных насаждениях в настоящее время может достигать 50 %. Отмечено значительное снижение уровней радиоактивного загрязнения лесов, что позволяет осуществлять реабилитацию лесопользования и лесохозяйственных мероприятий. Обоснована необходимость дополнительного обследования лесов. Сделан анализ нормативных документов, регламентирующих реабилитацию лесов и лесохозяйственного производства.
Ключевые слова: радионуклиды, радиоактивное загрязнение, плотность радиоактивного загрязнения почвы, лесопользование, реабилитация лесов, лесохозяйственные мероприятия.
Krasnov V.P., Kurbet T. V., Shelest Z.M. The Problems of Rehabilitation of the Forests Contaminated by Radionuclides in Ukrainian Polissya
The results of the study of the patchiness of radioactive contamination of the forests of Ukrainian Polissya during the first years after and in 28 years of the Chernobyl accident are shown. It is shown that the variation of the density of soil contamination in forest plantations can now reach 50 %. The significant decrease in the levels of radioactive contamination of forests allowing rehabilitation of forest management and forest management activities is noted. The necessity of further forests investigation is justified. The analysis of normative documents that regulate the rehabilitation of forests and forestry production is done.
Key words: radionuclides, radioactive contamination, the density of radioactive contamination of the soil, forest management, forest rehabilitation, forest management activities.
УДК339.92:504 Доц. М.М. Ватаманюк, канд. екон. наук -
НЛТУ Украти, м. Львiв
СУЧАСН1 П1ДХОДИ ДО ВИР1ШЕННЯ ПРОБЛЕМИ НЕГАТИВНИХ ЕКСТЕРНАЛ1Й: ТЕОР1Я I ПРАКТИКА
Розглянуто шдходи, як пропонуе сучасна еконо)шчна теорiя для виршення проб-леми негативних екстерналш, зокрема забруднення навколишнього середовища. Увагу зосереджено на ще! створення ринку прав дозволiв на шкiдливi викиди, простежено першi кроки щодо !! практично! реалiзащ! та потенцшш слабини. З'ясовано особливост функщонування мiжнародно! системи торгiвлi викидами парникових газш, створено! у межах Кютського протоколу, та особливост зобов'язань Укра!ни у рiзнi перюди. Показано, що формування внутршнього ринку торгiвлi викидами, передбаченого угодою про асощацвд з СС, та виконання зобов'язань щодо реального скорочення викидiв ста-нуть у найближчi деюлъка рокiв серйозним випробуванням для вiтчизняно! економiки.
Ключовi слова: негативш екстерналн, Кiотський протокол, викиди парникових га-зiв, система торгг^ викидами.
Одним iз ключових завдань, що постають нинi перед економiчною наукою, е забезпечення належного теоретичного обгрунтування iдей сталого роз-витку i розроблення дiевих практичних заходiв у цьому напрямку. Успiшна еко-номiчна полiтика якщо не сьогодення, то у будь-якому разi завтрашнього дня -це ефективне поеднання економiчного зростання та збереження навколишнього середовища, здатнiсть ухвалювати рiшення з урахуванням усього розмайтя взаемодай по осi "людина - природа", вщчуття внутрiшньоí необхiдностi до гар-монiйного спiвiснування з довюллям.
Економiчна наука пропонуе сьогоднi не тальки теоретичний шструмен-тарiй для аналiзу широкого кола еколопчних проблем, але й ефективш прак-тичнi пiдходи до 1х вирiшення. Зокрема, забруднення довкiлля, як одне з найбiльш нагальних екологiчних питань, з погляду сучасно1 економiчноí теорií е класичним прикладом негативних екстерналiй. Рiзнi особливостi ще!' пробле-ми i шляхи 11 вирiшення аналiзували вiдомi вченi А. Шгу, Р. Коуз, А.Д. Елер-ман, У. Оутс, Т.Г. Ттнберг та iн. [1-3]. Мета пропоновано!' роботи - з'ясувати сучаснi теоретичш пiдходи до вирiшення проблеми шквдливих викид1в та заходи щодо 1'х практично!' реалiзацií, зокрема i в Украíнi.
Екстерналií (iнакше, побiчнi наслiдки економiчноí дiяльностi, зовнiшнi ефекти) - це витрати або вигоди ввд виробництва чи споживання, яш припада-ють особам, безпосередньо не залученим до цих процес1в [4, 5]. Упродовж три-валого часу забруднення довкшля залишаеться одним iз найважливiших викли-кiв, спричинених негативними екстерналiями у сферi виробництва. Швидке зростання обсягiв шкiдливих викидiв i стокiв, як наслiдок бурхливого економiч-ного розвитку наприкiнцi Х1Х - на початку ХХ ст., вимагало дiевих заходiв з боку урядiв. Природною першою реакцiею, вочевидь, були адмшстративш заходи - прямi заборони, встановлення систем вiдповiдних обмежень та нормати-вiв, штрафних санкцш тощо.
Водночас науковцi пропонували альтернативш ринковi пiдходи до вирi-шення проблеми забруднення навколишнього середовища. Перший з них зосе-реджував увагу на тому, що за присутноста екстерналiй ринкова р1вновага не е ефективною, оскiльки учасники ринку не зважають на них шд час ухвалення рь шень стосовно обсяпв виробництва. Крива пропозицп фiрми-виробника ввдоб-ражае його приватнi витрати, тодi як суспiльнi витрати, з огляду на шкоду дов-кшлю, е значно вищими. Запровадження спещального податку, так званого по-датку Шгу, змушуе виробника взяти на себе витрати забруднення довкшля (ш-терналiзувати екстернали) [5].
Згодом було сформульовано ще один пiдхiд, який передбачав штерналь зацiю екстерналiй шляхом оргашзацп взаемодп зацiкавлених сторiн та чикого визначення прав власностi i базувався на вiдомiй теоремi Коуза [1, 4]. Й суть зводиться до того, що якщо приватш сторони мають можливiсть дiйти згоди без зайвих витрат на розподш ресурс1в, то вони вирiшать проблему екстерналш Як стверджував Р. Коуз, у разi чiткого визначення прав власноста i можливостi !х передач^ ринок може вiдiграти iстотну роль не тальки у визначеннi вартоста таких прав, але i у створеннi умов для !х оптимального використання [3, с. 68].
Все ж на практищ адмЫстративний пiдхiд до корегування негативних екстерналш упродовж тривалого часу залишався безальтернативним. Тшьки в останнi десятилiття ХХ ст. результати численних емпiричних дослщжень зас-вiдчили, що традицiйнi адмшстративш заходи (визначення максимально до-пустимих концентрацiй шкiдливих речовин у повг^ чи водi та жорстка система штрафiв за !х перевищення) надзвичайно неефективнi. Як наслiдок, вигоди ввд переходу до принципово шших методов регулювання оцiнювалися дос-татньо значними, щоб покрити супутнi витрати [3, с. 72].
Чверть столитя тому у США вперше було реалiзовано практичний шд-хвд, зпдно з яким створювалися умови для формування ринку прав (дозволiв)
на шкiдливi викиди. Конкретнiше, йдеться про запроваджену у 1990 р. програ-му боротьби з кислотними дощами, яка передбачала можливiсть торгiвлi дозво-лами на викиди двооксиду сiрки [2]. Станом на той час приблизно 70 % викидш 802 припадало на теплоелектростанцл, що використовували вугiлля.
Згiдно зi згаданою програмою, запроваджувався ринок дозволiв на викиди двооксиду срки. До 31 ачня кожного року усi шдприемства теплоелектроге-нерацц мали представити у вiдповiдну урядову установу кiлькiсть дозволiв, дос-татню для покриття рiчних обсяпв цих викид1в. Шдприемства отримували пев-ну стартову кiлькiсть дозвол1в, яких зазвичай бракувало для покриття реальних обсягiв викидiв. Проблему тако! нестачi можна було вирiшити двома способами: придбавши на ринку додаткову кшькють дозволiв або знизивши рiвень викид1в. З перспективи вже перших десяти ротв стало очевидно, що програма увмала-ся серйозним усшхом. Витрати на зниження обсягiв викид1в Б02 було зменшено приблизно на 50 %, що заощадило десятки мiльярдiв долар1в США за цей перюд [2, с. 633]. 1ншими важливими результатами програми вважають висновки про ефектившсть приватних риншв за достатньо сприятливих умов, !х здатнкть ефективно реагувати на чинники невизначеносп, вiдсутнiсть прояв1в ренто-орiентованоí поведшки пiд час розподiлу дозвол1в на викиди. Загалом, успiх цiеí програми дав змогу науковцям i практикам читаше зрозумiти переваги i потен-цiйнi слабкi мiсця ринкоорiентованих шдходав до вирiшення проблем довкiлля.
Зокрема, серйозною проблемою для системи торгiвлi квотами на викиди може стати рiзке зростання цiн вiдповiдних дозвол1в у разi сильних зовнiшнiх шоюв. Вихiд сьогоднi вбачають у формуванш певного "запобiжного клапана" у виглвд заздалегiдь визначеного штрафу, що накладаеться на понаднормовi викиди, якщо цши перевищать встановлену межу [3, с. 82]. Такий штраф буде нижчим, шж санкцп за недотримання вимог за звичайних умов, коли забезпечи-ти íх виконання значно проспше. Фактично, вiн визначае максимальну цiну, яку платитимуть за прагнення до чистоти довкшля в особливо скрутш часи.
Ще одне ускладнення стосуеться випадк1в, коли мае значения не тшьки обсяг викид1в, але й мкцерозташування джерела забруднення. У цьому разi передача прав на викиди може спричинити попршення екологiчноí ситуацií у тих чи шших регiонах. Оптимальним рiшениям тут вважають так зване багаторiвне-ве регулювання, яке передбачае одночасну дда зразу к1лькох режимiв регулю-вання [3, с. 85]. При цьому будь-ят операцií з квотами мають задовольняти як правила торгiвлi викидами, так i мiсцевi нормативи щодо чистоти повггря. На практицi це унеможливлюе вiдносно нечисленнi угоди, ят ведуть до надмiрноí концентрацií штдливих викид1в у певнiй мiсцевостi. Все ж, ефектившсть прог-рам торгiвлi викидами за цих умов вдаутно знижуеться [3, с. 95].
Упродовж останшх двох десятилiть практична реалiзацiя iдеí щодо фор-мування ринтв прав на забруднення отримала стр1мкий розвиток. У груднi 1997 р. було шдписано Кiотський протокол до Рамковоí конвенцií ООН про змь ну кл1мату про скорочення викиддв парникових газiв, яким, зокрема, започатко-вано торгiвлю правами на !х викиди у мiжнародному масштаб! Ця угода набула чинностi у лютому 2005 р. Шд час першого перюду дií зобов'язань за Кютським протоколом (до 2012 р.) Украша перебувала у дуже випднш ситуацií, оск1льки як базовий перюд для порiвняння використовувався 1990 р. Оскшьки у той час
обсяги виробництва вiтчизняноí промисловостД, а отже, i викидiв парникових газДв, були високими, Украша отримала можливiсть продавати квоти на викиди, чим частково i скористалася.
Загалом у згаданому перюда Украша могла продати понад 2,7 млрд так званих одиниць установлено1 кшькосп (ОУК) в обмiн на впровадження проектДв щодо захисту довкДлля та енергозбереження. Фактично ж було продано 44 млн ОУК Японл (30 млн у 2009 р. та 14 млн у 2010 р.) i 3 млн ОУК 1спани; оскДльки, за ощнками, вартДсть продажу квот ОУК на той час становила у межах 10 евро за тонну СО2, загальна сума отриманих Украшою коштДв сягнула 470 млн евро [6]. У наступш роки час вДд часу порушувалося питания щодо ефективностД та пдльо-вого використання цих кошттв. Японська сторона висловлювала серйозш претен-зií стосовно термшДв та якостД виконання вiдповiдних "зелених" проекпв. БДльше того, восени 2011 р. Украшу тимчасово "вiдключали" вiд мiжнародноí системи торгiвлi квотами за систематичш порушення низки вiдповiдних вимог [7].
Практичними питаннями, пов'язаними з виконанням вимог Рамково!' коивенцií ООН про змшу клiмату, зокрема i впровадженням механiзмiв КДотсь-кого протоколу у нашш краíнi, вiдае Державне агентство еколопчних Днвести-цiй (ДАЕ1) Украши. Зокрема до сфери його вДдповДдальносп вiдносять реалДза-пдю проектав, спрямованих на охорону довкДлля, створення i забезпечення фун-кпдонування напiональноí системи опднки та облiку антропогенних викидав та аб-сорбпií парникових газДв. ЗгДдно з даними ДАЕ1, станом на грудень 2013 р. [6]:
• з отриманих 470 млн евро було використано 2,6 млрд грн, погоджено з японсь-кою стороною 707 проекпв щльових еколопчних швестицш на загальну суму 4,6 млрд грн, реатзащю яких заплановано на 2014-2015 рр.;
• у р^ реалiзацií цих проектiв очшуеться скорочення викидiв парникових газiв в Украш в обсязi 166 тис. т (тобто приблизно 0,04 % вщ загального обсягу вики-дiв у 394 млн т у 2011 р.);
• водночас особливо поми-ними е усшхи Украши у рамках шшого механiзму у межах Кютського протоколу - проекпв стльного впровадження; зокрема, 58,3 % свиового ринку одиниць скорочення викидiв (ОСВ) парникових г^в станом на 15 грудня 2013 р. становили ОСВ, яю було введено в обн- за тдсум-ками верифiкацií 215 проекпв стльного впровадження в Украш. Водночас учасники ринку та експерти вДдзначали низку важливих проблем, пов'язаних з виконанням угод та проекпв у цш сферi та даяльнктю ДАЕ1, серед яких [6, 7]:
• непублiчнiсть результаив офiцiйних перевiрок схем екологiчних швестицш;
• штучне завищення кошторисiв, невиконання запланованого обсягу робiт на ба-гатьох об'ектах, замiщення передбачених згщно з проектною документацiею матерiалiв на дешевшi та менш якiснi;
• значт затримки з оформленням документацн у ДАЕ1 у 2012 р., що частина фа-хiвцiв розглядала як прагнення спонукати учасникiв ринку до роботи з "пра-вильними" посередниками.
1з завершениям у 2012 р. першого перюду до зобов'язань за Кютським протоколом сигуащя для Украши помДтно погiршилася. Результати Дохшсько-го раунду переговорiв, який завершився на початку грудня 2012 р. Д сформулю-вав базовД шдходи на перюду 2013-2020 рр., виглядають для Украши принаймш неоднозначними [8]:
• Украша зможе перенести невикористанi у 2008-2012 рр. одинищ установлено!' кiлькостi викидiв у 2,7 млрд т на другий перюд зобов'язань;
• Украша повинна за цей перюд зменшити обсяги викидш на 24 % порiвняно з рiвнем 1990 р.; осюльки за базу для порiвняння взято 2008-2010 рр., коли вгг-чизняна економiка стикнулася з серйозною кризою (достатньо згадати 15 % зниження ВВП у 2009 р.), зобов'язання Украши щодо зменшення викидiв бу-дуть дуже жорсткими, що може означати потреба докуповувати додатковi кво-ти на ринку (за лiмiту до кiнця 2020 р. у 3,12 млрд т Украша реально може ви-кинути парникових ^îb на 3,6 млрд т);
• бшьшстъ краш вiдмовилися вщ придбання квот на викиди; вщчутне зниження цiн одиниць скорочення викидiв рiзко знижуе привабливiсть для бiзнесу проек-тiв спiльного впровадження.
У 2013-2014 рр. Украша продовжила переговори щодо корегування сво-ïx зобов'язань на перюд 2013-2020 рр. Водночас навиь деят вiтчизнянi експер-ти ввдзначають логiчнiсть ухвалених пiд час Дохшського раунду змiн, якi уне-можливили ситуацю, коли краша (читай - Украша) оголошуе про зобов'язання скорочення викцщв, хоча в реальности йдеться про значне зростання ïx обсяпв [9].
Новi виклики для Украши пов'язаш i з виконанням низки умов, передба-чених угодою про асощацда з 6С. На початку 2000-х ротв бвропейський Союз запровадив внутрiшню систему торгiвлi викидами парникових газiв 6С, що формувалася у три етапи [10]. Сьогодш тривае третiй з цих еташв (20132020 рр.), який дiе паралельно з другим перiодом кшьккних зобов'язань за Ki-отським протоколом. Одна з умов згадано! угоди про асощацда передбачае створення упродовж двох рокiв внутрiшнього ринку торгiвлi викидами як дiевого iнструменту регулювання та обмеження викидiв парникових газiв. До цього ж спонукають i взял Украшою зобов'язання щодо скорочення викид1в парникових газiв на 20 % до 2020 р. та на 50 % до 2050 р., пор1вняно з 1990 р. Виршення цього завдання потребуватиме [11]:
• формування сучасно! нормативно!' бази регулювання b^^îb та ефективних "правил гри" на цьому ринку, ймовiрно, це означатиме розроблення спершу де-якого пiлотного проекту;
• створення жорстко'!, вiдкрито'í та прозоро! системи мониторингу i верифiкацïí викидiв парникових газ1в на кожному пiдприeмствi;
• продумане формування ключових елементiв системи, зокрема заходiв щодо по-долання нестабiльностi цiн на викиди та оптимального тдходу стосовно визначення кшькоси дозволiв на викиди;
• пошук джерел фiнансування вiдчутного додаткового фшансового навантажен-ня на шдприемства, яке впливатиме на кшцеву варисть продукцп, прибутко-вiсть та врештьрешт ïx конкурентоспроможнiсть на свiтових ринках. Шдсумовуючи, можна зазначити, що створення мiжнародноï системи
торгiвлi викидами у межах Кютського протоколу стало можливим завдяки ефективному поеднанню теоретичних щей та !х вм1ло! практично! реалiзацi! i наочно демонструе потенцiал економiчноï науки у вирiшеннi масштабних на-гальних проблем сусшльства. На жаль, як видно з вщсташ у декшька рокiв, Ук-ра!на тшьки незначною мiрою змогла використати дуже сприятливi умови пiд час першого перiоду дй' зобов'язань за Кютським протоколом. Сьогоднi ситу-ацiя у цш сферi стала значно жорсткшою i виконання зобов'язань щодо реального скорочення викидiв стане, шсля завершення вiйськовиx дiй та досягнення
певно1 MaKpoeKOHOMi4HOi стабшзацц, одним з найскладнiших завдань (i серйоз-ним головним болем) украшсько1 влади.
Лiтература
1. Институциональная экономика: новая институциональная экономическая теория : учебник / под общ. ред. д-ра экон. наук, проф. А.А. Аузана. - М. : Изд-во ИНФРА-М, 2006. - 416 с.
2. A Review of Markets for Clean Air: The U.S. Acid Rain Program by A. Denny Ellerman, Paul L. Joskow, Richard Schmalensee, Juan-Pablo Montero, and Elizabeth M. Bailey // Journal of Economic Literature. - Vol. XXXVIII (September 2000). - Pp. 627-633.
3. Как экономическая наука помогает делать нашу жизнь лучше / под ред. Д. Зигфрида. -М. : Изд-во Ин-та Гайдара, 2011. - 432 с.
4. Ястремський О.1. Основи мшроекономши : шдручник / О.1. Ястремський, О.Г. Гриценко. - К. : Вид-во "Знання", 1998. - 714 с.
5. Ватаманюк О. Мжроекономжа: теорш i практикум : навч. поабн. / О. Ватаманюк. -Львш : Вид-во "1нтелект-Захщ", 2007. - 280 с.
6. Срьоменко А. Як зливали "юотсью" мшьйони / А. Срьоменко. [Електронний ресурс]. -Доступний з http://gazeta.dt.ua/archives/949.
7. Марчак Д. Расследование: кто в Украине зарабатывает на СО2 / Д. Марчак. [Электронный ресурс]. - Доступный с http://forbes.ua/nation/1334263-rassledovanie-kto-v-ukraine-zarabatyva-et-na-cosub2sub.
8. Непряхина Н. Украина поглотит газы / Н. Непряхина. [Электронный ресурс]. -Доступный с http://www.kommersant.ru/doc/2092279.
9. Непряхина Н. Квоты не хотят выбрасывать / Н. Непряхина. [Электронный ресурс]. -Доступный с http://www.kommersant.ru/doc/2343766.
10. Березюк Т.В. Торговля квотами на викиди парникових газш у Свропейському Сокш / Т В. Березюк // Юридичний науковий електронний журнал. - 2014. - № 5. - С. 157-160.
11. Табахарнюк М. Як торгувати повоям / М. Табахарнюк. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.epravda.com.ua/columns/2014/10/14/497983/.
Ватаманюк М.М. Современные подходы к решению проблемы негативных экстерналий: теория и практика
Рассмотрены подходы, предлагаемые современной экономической теорией для решения проблемы негативных экстерналий, в частности загрязнения окружающей среды. Внимание сосредоточено на идее создания рынка прав разрешений на вредные выбросы, прослежены первые шаги по ее практической реализации и потенциальные слабости. Определены особенности функционирования международной системы торговли выбросами парниковых газов, созданной в контексте Киотского протокола, и особенности обязательств Украины в разные периоды. Показано, что формирование внутреннего рынка торговли выбросами, предусмотренного договором об ассоциации с ЕС, и выполнение обязательств по реальному сокращению выбросов станут в ближайшие несколько лет серьезным испытанием для отечественной экономики.
Ключевые слова: негативные экстерналии, Киотский протокол, выбросы парниковых газов, система торговли выбросами.
Vatamaniuk M.M. Some Modern Approaches to the Negative Externalities Problem Solving: Theory and Practice
The approaches offered by modern economic theory to address the negative externalities problem such as pollution of the environment are considered. The attention is focused on the idea of creating permissions for emission market, the first steps towards its implementation and potential bottlenecks are traced. The features of the international trading system for greenhouse gas emissions created within the Kyoto Protocol and commitments of Ukraine in different periods are elucidated. It is shown that the internal emissions market forming noted in association agreement with the EU and the obligations on the actual emission reductions will be a serious test for the domestic economy in the next few years.
Key words: negative externalities, Kyoto Protocol, greenhouse emissions, emissions trade system.
