CC BY
20
PI3HE
УДК 616 - 002.5 + 616.712 - 89.844
СУЧАСН1 МЕТОДИ КОРЕКЦП ГЕМ1Т0РАКСУ П1СЛЯ РЕЗЕКЦ11 ЛЕГЕН1 У ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ
Кафедра факультетськоТ xipyprii та xipyprii ¡нтерыв ДДМА. Ылов О.В
Резектувалъна xipypzin в лгкуваннг туберкулъозу е найбшъш привабливим методом для хворих, причому найбгльш ефективною е анатомгчна радикальна резекцш. Чим бшъший об'ем резекто-ваног легет, тим част0е зустргчаютъся плевролегеневг ускладнення таки як: ателектаз резе-ктовансИ легет, емфгзема легет, залишкова порожнина, емтема плеври без норищ та з норицю, реактиващя туберкулъозу. Розвиток ускладненъ чтко корелюе з ргвнем перерозтягнення резе-ктовног легет. Проанализовани методи, якг дозволяютъ зменшити об'ем гемтораксу вгдповгдно об'ему резектованог частит легет. Уявляетъся доцшъним розробка утверсалъного способу ко-рекцгг об'ему гемтораксу тсля резекцгг легеш будъ-якого виду та об'ему. Корекщя гемтораксу в резулътатг бюлоггчного пломбування е найбшъш привабливим засобом, при цъому матергал пломби повинен зберйати форму за рахунок замгщгння власною фгброзною тканиною г не тдда-ватися бгодеградацгг. Найбшъш виправданим, з погляду профшактики ускладненъ г технгчног здгй
Ключов1 слова: туберкульоз, резещя легеш, невщповщнють об'ему глслярезектовноТлегенл до обему плевральноТ порожнини, корещя об'ему гемтораксу.
Основним методом оперативного лкування при туберкульоз! е резек^я легень. Вражеы дн лянки, як1 не пщдаються консервативно терапи, бажано видаляти в межах здорово!' легеневоТ тканини, найкраще анатомнних структур для попередження рецидиву в зоы пюляоперацмно-го шва [40].
Резектувальна х1рург1я в лкуваны туберкульо-зу е найбтьш привабливим методом для хворих, причому найбтьш ефективною е анатомн-на радикальна резекц1я досягаюча повного ви-далення патолопчно змЫених тканм легень. При деструктивному хЫорезистентному туберкульо-з1 виконання сегментарних резекцм е мало об-фунтованим. Сучасна патоморфолопчна сут-нють процесу змушуе виконувати лобектом1ю нав1ть при невеликих кавернах.
На сучасному етат розвитку хфурги туберку-льозу ефективнють хфурпчного лкування при обмежених процесах знаходиться у межах 98 -99 %, а при розповсюджених та прогресуючих формах сухот 70 - 90 % [ 32].
Разом з тим, торакальних хфурпв непокоять незадовтьы результати полюегментарних, ком-бнованих \ нав1ть типових лобектомм у зв'язку ¡з значною ктькютю плевролегеневих пюляопера-цмних ускладнень. За даними р^них автора Тх частота, в залежное^ в1д об'ему виконаних резе-кцм коливасться вщ 12,5 до 42,4%, що значно попршуе загалы-м результати хфурпчних втру-
чань [41].
Незважаючи на застосування антибютиюв останн1х поколшь зменшити ктьюсть тсляопе-рацмних ускладнень не вдаеться [20,35]. За даними [19,21] основною причиною Тхнього виник-нення залишасться невщповщнють об'ему nic-лярезектовноТ легеы до незмненого об'ему плевральноТ порожнини. При цьому порожнина може бути заповнена за рахунок переростягнен-ня легеневоТ тканини, що залишилася, шляхом зеуву середостшня i перерозтягнення неоперо-ваноТ легенк А у pa3i ф1брозних змЫ в оперова-нм легеы неминуче формування залишковоТ порожнини [42].
Патогенез розвитку пюляоперацмних ускладнень розташуемо чинники , полягае у наступно-му: уповтьнене розправлення легень, залишкова плевральна порожнина, плеврит та емтема плевральноТ порожнини з бронх1альною або бронхюлярною норицею чи без них, ателектаз i пневмонт оперованоТ легеы[1]. Два останых чинники, особливо ателектаз, ¡нколи можуть пе-редувати наведеним вище. Bei ускладнення на-еттьки TicHO пов'язаы патогенетично, що виник-нувши, будь-яке з них непом1тне спричинюе ¡н-ше, тим самим замикаюче «зачароване коло» [21] .
Якщо оперована легеня все ж таки розправ-ляеться до об'ему гем1тораксу, вона в наел ¡док внутршньоорганних топографоанатомнних 3Mi-
В1СНИК Украгнсъког медичног стоматологгчног акадежш
нень, залишаеться функцмно неповноцшною. Перерозтягненя альвеол призводить до втрати еластичност1, затримуе повноцнний видох та створюе у бронх1алы-мй систем! депо вуглекис-лоти, постмну стимуляц1ю дихального центру. Розвиток ппервентиляци сприяе ще бтьшому напруженню альвеол залишившоюя легеневоТ паренхими, та як наслщок розвиток емф^еми [4,6]. Ангюграфично встановлено, уповтьнення, а в деяких дтянках зникнення каптярноТ фази газообмЫу [44] .
При змщены легеы можлив1 перегинання та перекручення артерм, вен, л1мфатичних судин. Якщо врахувати, що стЫки вен та л1мфатичних судин не мають м'язового шару, стае зрозумн лим, насктьки вони чутлив1 до можпивоТ змЫи архтектонки внаслщок операци. Порушення мн кроциркуляци, а також тдвищення гщростатич-ного тиску в названих судинах сприяють "забо-лоченню" легень з уама можливими ускпаднен-нями, \ головним чином, з розвитком ателектазу [21].
Чим бтьший об'см резектованоТ легеы, тим частше зустрнаються плевролегенев1 усклад-нення [8,25]. Так, июля сегментарних резекцм таю ускладнення мали мюце у 12,5%, пюля резекцм бтьшого об'сму у 42,4% [41]. Розвиток ускпаднень ч1тко корелюе з р1внем перерозтяг-нення резектовноТ легеы [37].
Те ж можна сказати \ про реактиваци туберку-льозу. Вони зустрнаються частое у хворих, що перенесли пюляоперацмы ускладнення. Чим поширеыший процес у легеневм паренхЫ, тим частше зустрнаються мюцев1 ускладнення \ за-гострення туберкульозу [17].
3 метою попередження пюляоперацмних ускладнень запропановано ряд метода, як1 до-зволяють зменшити об'см гем1тораксу вщповщно об'сму резектованоТ частиы легенк Запропоно-ваы методики утворюють дв1 групи, одна з яких базусться на засобах пломбирування залишко-во1 порожнини, а друга на розробц1 корегуючих оперативних втручань. АпеТх численнють ттьки свщчить про вщсутньость уыверсального засобу корекци.
В свою чергу числены корегуючи оперативы втручання подтяються на колапсотерапевтичы та колапсохфурпчы, а по мюцю впливу - на втручання як1 зменшують об'см гем1тораксу зве-рху, або д1ють на д1афрагмальну поверхню та корегують об'см знизу.
Багато метод ¡в було запропоновано, ¡з залу-ченням д1афрагми.
Пропонувалось застосовувати штучний пара-лн д1афрагми шляхом алкоголЬаци, перетинан-ня, роздавлювання д1афрагмального нерву при уах видах втручань на легенях [30]. Автори роз-раховували на пщйом куполу д1афрагми та за цей рахунок зменшення перерозтягнення легенк Але ушкодження д1афрагмального нерву призводить до атрофи д1афрагми. При викпючены д1афрагми з акту дихання значно знижусться
функц1я оперованоТ легеы та можливий розвиток пневмони в найближчему тсляоперацмному перюдк В другу чергу транспозиц1я дфнафрагми в краыальному напрямку, у пороняны з релаксацию, веде к перидюлокацп оргаыв черевноТ порожнини, в першу чергу шлунку та кишковика (каскадний шлунок, р^номаыты порушення па-сажу харчових мае та т.п.).
Також ¡снуе зааб корекци плевральной порожнини шляхом пересадження д1афрагми - д1аф-рагмопластика[10].
Суть способу полягас у вщаканы д1афрагми в м1сц1 ТТ прикртлення до грудноТ стнки, вщшару-вання и вщ очеревини та перемщення краыаль-но до р1вня У!-У!!! ребра. Аналопчний споаб але без вщшарування очеревини був запропонова-ний Вргк V.!. [46,47]. Для обох операцм харак-терний ряд недолшв: збтьшусться час операци на 45-50 хвилин, на 0,2 - 0,3 л зростае крововт-рата, порушусться бюмеханка дихання, можли-ве утворення п1дд1афрагмальноТ гематоми та абсцесу. Функцт д1афрагми вщновлюсться три-валий час. 1снус дектька модифкацм цього способу: д1афрагмопекая - пщшивання куполу д1афрагми до задых дтянок VII-VIII ребер[38]. Пллер Д.Б. и соавторы[13] запропонували подальше вдосконалення цього способу, шляхом фь ксаци д1афрагми спочатку до передых дтянок ребер, а пот1м пщтягання куполу д1афрагми вго-ру \ латерально, при цьому змщуючи купол д1а-фрагми \ середостння. Обидва способи менш травматична ыж попереды, але споаб Ю.М. Ретна(1976) корегус об'см заднього костад1а-фрагмального синуса, тобто малорухливу зону д1афрагми, ¡стотно не скорочуючи об'см порожнини \ не перешкоджаючи перерозтягненню ле-ген1. Споаб Д.Б. Г1ллера позбавлений цього не-дол1ку, проте як \ перший, мусить використову-ватись при резекц1ях нижньоТ частки, середньо!' частки праворуч та V! сегменту.
3 метою попередження перерозтягнення ле-геы пропонувались \ колапсотерапевтичн1 мето-ди так1 як штучний пневмопер1тонеум. Останнм застосовусться ¡нтраоперац1йно, але част1ше в пюляоперацмний пер1од [11,16,22]. Ефектив-ысть його не завжди виправдовувала нади, оск1-льки рухлив1сть д1афрагми при туберкульоз1 час-т1ше бувас обмеженою, що у значн1й м1р1 е про-типоказанням для такоТ корекци грудноТ порожнини [24,43]. Сл1д сказати ще о негативних сторонах пневмопер1тонеуму: зменшення об'сму обох плевральних порожнин, необх1дн1сть по-вторних ¡нсуфляц1й, ¡нод1 виникнення больового синдрому, тимчасовий характер пневмопер1то-неуму.
Заслуговуе особливоТ уваги такий поширений метод корекци об'сму плевральноТ порожнини, як обмежена верхньозадня торакопластика. Розробц1 цього методу корегуючего втручання присвятили сво1 прац1 багато х1рург1в [5,7,10]. Корегуюча торакопластика е найб1льш розпо-всюдженим вар1антом корекцИ" грудноТ кл1ти-
ни[37]. Застосовувалась, як екстраплевральна, так i ¡нтраплевральна, одночасна або етапна торакопластика.
Запропонована Л.К. Богушем одночасна з резекцию торакопластика стала найбтьш поши-реною серед корегуючих операцм. Методика, яка була запропонована Л.К. Богушем полягае у тому, що декостацт виконуеться зверху вниз, перше ребро видаляеться пщ повним в^уаль-ним контролем, декоста^я виконуеться у вщпо-BiflHOCTi ¡з формою та розм1ром гем1тораксу. Не-обхщна корекц1я досягаеться меньшою ктькютю видалених ребер (одне видалене ребро зсере-дини, дор1внюе двом видаленим зовн1) [38]. Найбтьш сучасним TT вар1антом е модифкац1я ¡нтраплевральноТ торакопластики розробленоТ 1.Д. Дужим[19].
Зпдно пропозици 1.Д. Дужего торакотом1я виконуеться з передньобокового доступу, який е найбтьш ф^юлопчним для проведения анесте-зюлопчного забезпечення. Головним елементом в оперативному втручаны е резекця першим останнього ¡з намнених до видалення ребер [21,27], при цьому обов'язково видаляеться V ребро та перетинання m. serratus posterior superior. Без цього м'яю тканини паравертебрального вщдта не провисають в гем1торакс.
Суттевим положениям теля виконання коре-гуючей торакопластики е застосування пов'язки, що тисне на декостфоват вщдти груд hoi шти-ни, на протяз1 40 д1б, що забезпечуе западння рухомого плевром'язового масива тканин разом з лопаткою.
Не дивлячись на високу ефективнють корегу-ючей ¡нтраплевральной торакопластики, яку вщ-значають A.A. Казаков [23] -96,3 % та 1.Д. Дужий [17] - 98,9%, цей cnociö мае i негативы наслщки. Так тривалють оперативного втручання подов-жувався при 4-х реберноТ торакопластиц1 на 37 ± 3,3 хвилини, а об'ем крововтрати збтьшувався на 225 ± 15,3 мл [23]. При цьому у тсляопера-цмному nepiofli ателектаз спостер1гався у 10% хворих, залишкова порожнина - 0,3%, рецидив туберкульозного процесу - 16%, прогресування туберкульоза - 0,6%, емтема плеври - 3%, nic-ляоперацмна леталы-нсть - 2,8 %. За даними Л.К. Богуша теля екстраплеврального BapiaHTy корегуючоТ торакопластики ателектаз легеы розвивався в 2 раза частое, пороняно з випад-ками ¡нтраплевральноТ торакопластики (23,6 и 10,2% вщповщно)[37]. За даними В.В. Мад'яра (2005) п1сля ¡нтраплеврально1 торакопластики ускладнення спостерегались у 25,4% хворих, а тсляоперацмна леталы-мсть - 7,5 %[27]. Таким чином, корегуюча симультанна торакопластика е досить травматичним втручанням, р1шення про виконання якого, xipypry треба прийняти в залежное^ вщ стану хворого, а також подовженост1, та скпадност1 попередньо виконаноТ резекци ле-reHi.
Одночасно з виршенням проблеми невщповн flHOCTi oö'eMiB плевральноТ порожнини та резек-
тованоТ легет хфурпчним шляхом, проводилися дослщження по замщенню пострезектовного простору р1зними матер1алами. Вперше це спробував зробити Bear в 1913 роц, коли у декн лькох хворих npoBiB заповнення екстраплевра-льноТ порожнини парафЫом з метою створення колапсу легенк
3 розвитком цього напрямку змнювались ме-тоди введения пломб, i матерели, з яких ц пло-мби створювались. Одним з таких матерев для заповнення плевральноТ порожнини було запропоновано масло. Недолгом цього методу була неможливють його застосування у випад-ках частковоТ резекци легеы[45].
Продовження дослщжень у напрямку викорис-тання р1зних матерев призвело до появи методик заповнення порожнини синтетичними пломбувальними засобами. Було запропоновано заповнення порожнини пол1меттакртатними кульками[14]. Експеременталы-ii та кпУчы ви-пробування в найближч1 термни показали flo6pi результати. Проте у вщдаленому тсляоперацм-ному nepiofli xipyprn з1ткнулися з поряд гр1зних уекпаднень: нагноенням порожнин, пролежтв судин, бронх1в, ребер, здавлювання нервових стовбур1в i верхньоТ порожнистоТ вени[14,3б].
Надал1 в ктнный практик для заповнення порожнин теля резекци легеыв екстра- та ¡нтрап-леврально були використаы pi3Hi синтетичы матерели, що не розсмоктувалися: пол1внтспир-това губка, целюлоза, перлон, полютан, силко-новий каучук[15] i деяю ¡нш1 алопластичт матерели. Були методи заповнення пострезектовноТ порожнини i природними тканинами, зокрема жировою [37]. Перш1 результати були обнадм-ливими, матерели вводилися як ¡нтраплеврально, так i з метою профтактики можливих ускладнень екстраплеврально[10]. На територи СРСР великого поширення набули пломби з поролону[14]. Проте, в подальшому з'ясувалося, що проростають фибробласти на дектька MmiMeTpiB. Губки стають своерщним резервуаром ¡нфекци, що призводили до розви-тку емп1ем (¡нтра- та екстраплевральних) та бронх1альних нориць.
Таким чином, yci матерели, як1 були запропо-нован1 та застосоваы у медицинськм практиц при резекцях легет ратше, були алогенними, що обумовлювало реакци вщторгнення пломби, схилы-мсть до нагноювань, утворення бронхоп-левральних нориць, мигруванню у плевральну порожнину.
Це послужило поштовхом до дослщження пломбування матер1алами, що розсмоктувалися. Запропоноване заповнення порожнини желати-новою тною, теля и роземоктування, привело до утворення ф1броторакса ¡з значним зеувом середостння, i як наслщок перерозтягненням легенк Заповнення порожнини кетгутом також не знайшло широкого застосування, через непе-редбачуванний термш роземоктування i бюлоп-чноТ активност1 до навколишых тканин [30].
BiCHHK Украгнсъког жедичног стоматологгчног акадежШ
Наступним етапом в розвитку бюлопчноТ пло-мби стало використання як матерела для плом-бування власноТ KpoBi або плазми хворого. Вра-ховуючи, що даы препарати е добрим живиль-ним середовищем, було запропоновано вести пострезектовы порожнини з дозованою acnipaui-ею або створенням керованого простору, шляхом введения, яких-небудь заповнюваних бало-HiB, i поступовним замщенням власним ексуда-том хворого[31,33].
Таким чином недолгом матерев, що роз-смоктуються, е не збереження форми i об'сму корегованого гем1торакса. Прогресом в цьому напрямку е поява нових матерев що поедну-ють в co6i з одного боку зд1бн1сть до розсмокту-вання i замщення ф1брозною тканиною, з другого боку збереження об'сму заповнюваноТ порож-нини[26]. Такими матер1алами е препарати ство-peHi на основ! колагену. Одним з таких препарата е «Коллапан» , що випускаеться у вид1 твер-дих гранул та гелю. Заповнеы колагеновим гелем порожнини викпикають сшку корекц1ю об'сму гем1тораксу при збережены функцюнальних резерв^ оргаызму[12].
Висновки:
1. 3 метою покращення результат^ ре-зекцм легеы у хворих на туберкульоз повинн1 застосовуватись pi3Hi методики корекци об'сму гем1торакса.
2. 1снуючи засоби xipypriHHoT корекци гем1тораксу не вщповщають сучасним вимогам i потребують подальшого вивчення i розробц1 нових методк.
3. Уявляеться доцтьним розробка yHi-версального способу корекци об'сму гем1тораксу пюля резекцп легеы будь-якого виду та об'сму.
4. Корек^я гем1тораксу в результат! бюлопчного пломбування е найбтьш привабливим засобом, при цьому матерел пломби повинен збер1гати форму за рахунок замщення власною ф1брозною тканиною i не пщдаватися бюдеградаци.
5. Найбтьш виправданим, з погляду профтактики ускладнень i техннноТ здмснимосп, е екстраплевральне пломбування.
Л1тература
1. Адаменко H.H. Течение послеоперационного периода и непосредственные результаты резекции легкого у вновь выявленных больных с деструктивними формами легочного туберкулеза // Вопросы врачебного контроля и лечебной физкультуры. — К.: Здоров'я, 1969. —С.183-185.
2. Адамян A.A., Хоровец А.Г. Частичная или полная коррекция объёма плевральной полости после операции на легких // Хирургия.-1993.-№10- С. 80—84
8. Андронко A.A., Краснов В.А., Грищенко Н.Г. Хирургическое лечение больных с запущенными формами двухстороннего деструктивного туберкулеза легких // Проблемы туберкулеза. — 2000. — № 3. — С. 32—35.
3. Апостолов В.И. Клинико-функциональная характеристика раннего периода после резекции легких. - Киев, 1979.— 248 с.
4. Ахунджанов А. Н. Частичные резекции легкого с одномоментной интраплевральной корригирующей торакопластикой при туберкулезе: Автореф. дис. ... канд. мед. наук.— М., 1961.—22 с.
5. Бартусявичене А., Буткус Ю. //Рентгенологическая диагностика и лучевая терапия заболеваний внутренних органов. - Вильнюс, 1982. - С. 29-30
6. Басаев 3.Г. Значение торакопластики в профилактике и ликвидации остаточных полостей после частичных резекций и удалении легкого у больных туберкулезом: Автореф. дис. ... канд. мед. наук.— Симферополь, 1964.—26 с
7. Бестужев Б.И., Калашников О.С., Прусс А.П. Резекция легких с одномоментной эндоплевральной торакопластикой при распространенных формах туберкулеза легких // Вопросы фтизиатрии в Западной Сибири: Сб. науч. работ. —М, 1972.—Вып. 8.—С. 108-111.
8. Богуш Л.К., Диденко В.Ф. Лечение больных туберкулезом с пострезекционными бронхиальными свищами. —Алма-Ата, 1975 .— 295 с.
9. Богуш Л.К., Калиничев Г.А. «Корригирующие операции при резекции легких». - Тбилиси. - 1979.— С. 63-80
10. Виноградова Т. И., Александрова А. Е. Изыскание новых путей повышения эффективности лечения туберкулеза // XI съезд врачей-фтизиатров: Тезисы докладов. — СПб, 1992. — С. 32.
11. Воробьёв A.A., Трусов В.Н., Мартос Д.В. Торакомиоплас-тические вмешательства в хирургическом лечении туберкулеза легких и плевры // VII Российский съезд фтизиатров: Тезисы докладов. — М., 2003 — С. 123.
12. Гиллер Д.М., Иванов A.B., Нефёдов A.B. Способ коррекции плевральной полости при резекции легких // Патент 2305503 России, МПКА61В 17/00. №2006114156/14., заявлено 27.04.2006., опубликовано 10.09.2007. Бюл. №25.
13. Горовенко Г.Г. и др. Применение поролона для пломбировки грудной полости при резекции легких // Новый хирургический архив. -1960.- №2- С. 138-139
14. Горовенко Г.Г. Резекции легких после неэффективной коллапсотерапии.—К.: Государственное медицинское издательство. —1962.— №2— 278с.
15. Гурьянов В. H. Повышение эффективности хирургического лечения больных распространенными формами туберкулеза легких // Хирургическое лечение больных хроническим деструктивным туберкулезом с сопутствующими заболеваниями. — М., 1979. — С. 68—69.
16. Дужий И.Д. Заболевания плевры: К.: Здоров'я.— 1997.— 432 с.
17. Дужий 1.Д. Застосування пневмопер1тонеуму при колап-сох1рург1чних втручаннях в умовах етдемп туберкульозу /АГПкарська справа. — 2003. — № 3-4.— С. 79-81.
18. Дужий И. Д. Модификация интраплевральной торакопластики // Клинич. хирургия. — 1985. — № 10. — С. 65.
19. Дужий 1.Д. КлЫнна плевролопя: К.: Здоров'я, 2000. — 384 с.
20. Дужий 1.Д. Xipyprifl туберкульозу легень та плеври.-К.:-Здоров'я ,-2003.-360с.
21. Жук H.A. Причины неэффективного лечения больных туберкулезом // Пробл. туберкулеза. — 2003. — № 4. — С. 34—39.
22. Казаков A.A. Корригирующая интраплевральная торакопластика при резекции легких по поводу распространенного туберкулёза: Автореф. дис. ... канд. мед. наук. -Москва. - 1986. - 20 с.
23. Карабаев В. III. Резекция легких при прогрессирующих формах хронического деструктивного туберкулеза: Автореф. дис.... канд. мед. наук. - М., 1976. —26с.
24. Кузюковнч П.М. Хирургическое лечение больных с распространенными формами туберкулеза легких. — Минск: Беларусь, 1976. — 198с.
25. Лопати В.В. Полиакриамидные гидрогелив медицине // М.—Научный мир.—2004.—С. 141—142.
26. Мад'яр В.В. 1нтраплевральна торакопластика при лкуванш сучасних форм розповсюдженого туберкульозу легеню // Вюник Сумського державного уыверситету -2002. - № 8. - С. 182-184.
27. Мельник В. М. Повторные хирургические вмешательства с пострезекционной эмпиемой плевры и реакти-
вацией туберкулеза легких: Автореф. дис. ... канд. мед. 37. наук. — К., 1987. — 24 с.
28. Мишин В. Ю., Чуканов В. И., Васильева В. А. Эффектив- 38. ность лечения туберкулеза легких, вызванного микоба-ктериями с множественной лекарственной устойчивостью // Пробл. туберкулеза. — 2002. — № 12. — С. 1- 23. 39.
29. Нефёдов A.B. Коррекция объёма гемиторакса после обширных резекций легких при туберкулёзе // Материалы VIII Российского съезда фтизиатров — М., 2007. — С. 481—482. 40.
30. Омигов В. М. Индивидуально-дозированная аспирация как метод профилактики легочных и плевральных осложнений после частичных резекций легких: Автореф. дис. „.канд.мед. наук.— Новосибирск, 1979 41.
31. Перельман М. И., Наумов В. H., Добкин В. Г. и др. Показания к хирургическому лечению больных туберкулезом 42. легких: Метод, указания.- M., 2000.- 16с.
32. Петру шин А. Г. Новый способ коррекции гемиторакса при резекции легкого: Автореф. дис. ... канд. мед. наук.— M., 1980. 43.
33. Петрушин А.Г., Ходжибилаев C.X. Профилактика пострезекционных остаточных полостей при хирургическом лечении больных туберкулёзом и неспицифическими за- 44. болеваниями легких // IX Всесоюзный съезд фтизиатров: Тезисы доклада . — Кишинёв, 1979. — С. 331—332.
34. Пилипчук H.C. Хирургия туберкулеза легких и плевры. - 45 К.:Здоров'я. 1965.-232 с.
35. Пушкаренко Б.Т. О коррекции объёма гемиторакса при частичной резекции легкого у больных туберкулезом // 46. Проблемы легочной хирургии. —Сборник научных трудов ЦИТ, M., — 1975. — С. 250—253.
36. Радионов Б.В., Савенков Ю.Ф., Дужий И.Д., Калабуха и.А., Хмель О.В. Торакопластика. - Днтропетровськ. -РВА «Днтро-ВАЛ». - 2007. - 179 с.
Реферат.
СОВРЕМЕННЫЕ МЕТОДЫ КОРРЕКЦИИ ГЕМИТОРАКСА ПОСЛЕ РЕЗЕКЦИИ ЛЕГКОГО В БОЛЬНЫХ ТУБЕРКУЛЕЗОМ (ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ) . Билов О.В
Ключевые слова: туберкулез, резекция легкого, несоответствие объема послерезецированного легкого к объему плевральной полости, коррекция объема гемиторакса.
Резекционная хирургия в лечении туберкулёза наиболее привлекательный метод для больных, причем наиболее эффективной является радикальная анатомичная резекция. Чем больше объём резецированного легкого, тем чаще встречаются плев-ролёгочные осложнения, такие как: ателектаз и эмфизема легкого, остаточная полость, эмпиема плевры без свища и со свищем, реактивация туберкулезного процесса. Развитие осложнений четко корелируется с уровнем перерастяжения резецированного легкого. Проанализированны методы, которые позволяют уменьшить объём гемиторакса, соответственно объёму резецированного легкого. Представляется целесообразным разработка универсального способа коррекции объёма гемиторакса после резекции легкого любого вида и объёма. Коррекция гемиторакса в результате биологического пломбирования наиболее привлекательный способ, при этом материал пломбы должен сохранять форму за счет замещения собственной фиброзной тканью и не подвергаться биодеградации. Наиболее оправданным, с точки зрения профилактики осложнений и технической выполнимости, является экстраплевральное пломбирование.
Репин Ю. M. Основы хирургической фтизиатрии. — Л.: Медицина, Ленингр. отд-ние, 1976. — С. 150-151. Репин Ю. M. Повторные резекции-пневмонэктомии при рецидивах туберкулеза легких // Пробл. туберкулеза. — 1990. — № 12. — С. 35—39.
Репин Ю.М. Тактика хирургического лечения больных лекарственно-устойчивым туберкулезом легких // Грудная и сердечно-сосудистая хирургия. -2001. - № 1. - С. 46-48.
Сабуренкова Е.П. Хирургическое лечение больных с распространенным фиброзно-кавернозным туберкулезом легких: Автореф. дис. ... д-ра. мед. наук. — Л., 1974. — 49 с.
Фринерман Е.А.,Жуковский Л.И.,Мельник
В.Н.//Клин.хир.-1980.-№10-С.25-28. Шайхаев А.Л., Наумов B.H. Эффективность хирургического лечения больных туберкулезом легких при полирезистентности возбудителя // Пробл. туберкулеза. 2000. -№ 4. - С. 24 - 26
Ямпольская В.Д., Хурамович Н.И. Ангио- и бронхография при туберкулезу и других заболеваниях легких. - M., 1967.
Ямпольская В.Д. Скстраплевральнш пневмоторакс и олеоторакс при туберкулёзе легких. . - M., Медицина. -1963. - С.45-48, 55-56
Bjork V. Djfragmatis mobslszationalld resubliming ad a higher level. // Acta chir. Scand. - 1959. - Vol. 117, №1. - p. 18 - 26
Rocco G. Pleural partition with intrathoracik muscle transposition (muscle tent) to manage residual spacecafter subtotal pulmonary resection // Ann Thorac Surg - 2004. - Oct; 78(4): e 74-6
