CC BY
13
УДК 616.24/25 - 002.3
СУЧАСН1 ПРОБЛЕМИ Х1РУРГ1ЧН0Г0 Л1КУВАННЯ ХВОРИХ 3 ПЕРФОРАТИВНИМИ ФОРМАМИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ ЛЕГЕНЬ
Днтропетровська державна медична академ1я, кафедра госттальноТ х1рурги*; ДОККЛПО «ФТИ31АТР1Я», м.Дыпропетровськ**
Васильченко* В.В., Савенков** Ю.Ф.
Проведений аналгз спецгалъног лгтератури показав, що традицгйна хгрурггчна тактика лгку-вання хворих з перфоративними формами туберкулъозу легенъ базуетъся на неефективностг консервативних засобгв. Клгнгчна ефективнгстъ такого лгкування не перевищуе 30 - 40 % г часто призводитъ до розвитку тяжких ускладненъ. Залишаютъся не вивченими термгни виконан-ня торакотомгг, характер та об'ем оперативного втручання, резулътати ргзних методгв лгк-вгдування перфорацгг легенг в залежностг вгд гг джерела та клгнгчног форми туберкулъозу легенъ. Ргзномангтнгстъ клгнгчних форм перфоративного туберкулъозу легенъ робитъ нагалъним ство-рення гх класифгкацгг, видокремлення цих клгнгчних форм в особливу категоргю патологи, по-требуючог спецгалъног лгкувалъног тактики.
Ключов1 слова: перфоративы форми туберкульозулегень, спонтанний пневмоторакс, бронхоплевральна нориця, пюпневмото-ракс, емглема плеври, торакотом1я, вщеоторакоскогня.
Одним з найбтьш важких ускладнень у хворих на хроннний деструктивний туберкульоз легень е приеднання гостроТ емтсми плеври внаслщок перфораци каверни або вогнищ казеозного некрозу з розвитком пюпневмотораксу [23].
Спонтанний пневмоторакс (СП), описаний ще в XVIII столки довп роки розглядався як специфь чне уекпаднення туберкульозу легень.
ТермЫ пневмоторакс вв1в E.Itard у 1803 р. на пщстав1 спостережень за 5 хворими. Itard вва-жав, що скупчення газу в плевралы-мй порожниы е наслщком розвитку туберкульозного плевриту. У 1880 р. В1асИ, узагальнивши 986 спостережень рЬних автора, одним з перших визнав туберкульоз легень якщо не единою, то основною причиною спонтанного пневмотораксу. 3 того часу I до середини XX сторнчя вважалося, що туберкульо-зн1 спонтаны пневмоторакси зустрнаються частое, ыж неспецифннк Ц1 погляди зазнали корЫ-них змЫ в 50-х роках XX сторнчя [24].
Значний внесок у розвиток вчення про перфоративы форми туберкульозу легень внесли М.М.Амосов (1958) I Л.К.Богуш (1961). Вщнос-но пневмоплевритв М.М.Амосов видтяв проник-нення ¡нфекци в плевральну порожнину з тканини легеы, якщо патолопчний осередок розташова-ний близько до плеври. Наявнють або вщеутнють зв'язку м1ж плевральною порожниною I просв1том бронхв, М.М.Амосов вважав важпивим чинником, що «визначае як переб1г всього туберкульозного процесу I емтсми зокрема, так I х1рурпчну тактику».
За даними Л.К.Богуша наявнють бронхоплев-ральноТ норищ практично виключас можпивють розправлення легеы п1д впливом асп1рац1Т пов1т-ря. Робиться важпивий висновок про те, що «тривале лкування таких хворих вщкачуваннями не виправдане I призводить лише до того, що пропускаются термЫи можливого х1рурпчного л1-кування». Дренування плевральноТ порожнини Л.К.Богушем розглядалося лише як етап л1куван-ня, що дозволяс при полошены загального стану хворого швидко виршити питання про застосу-вання великого х1рурпчного втручання, або поле-гшити важю суб'сктивы симптоми у неоперабель-них хворих.
До 80 - 90 роюв скпалася суперечлива думка
про роль специфнного запалення в патогенез! пневмотораксу. В теперишый час питання про те, чи виправдано видтення туберкульозного пневмотораксу як особливо!' форми патологи, що ви-магае спецальноТ л1кувальноТ тактики, знову в1д-крите.
У Рос1Т, УкраТн1 та ¡нших краТнах СНД епщемю-лопчна ситуацт з туберкульозу оргаыв дихання в останы роки невпинно попршусться. У зв'язку з цим серед контингенту хворих на туберкульоз легень пом1тно збтьшилася частота СП I емтеми плеври. При цьому поширений туберкульозний процес в легенях I п-лйний процес в плеврапьый порожниы обумовлюють шннну тяжкють захво-рювання, виражену ¡нтоксикацю оргаызму, при-п-лчення функци основних життсво важливих орган! в. Вказаы чинники створюють велик! труднощ1 при проведены терапевтичного I х1рурпчного л1-кування.
Частота туберкульозу як причини розвитку пневмотораксу, серед хворих, що були гостталЬо-ваы у торакальне вщдтення з приводу СП, р1зна. За даними Л.Ю.Зискина (1993) вона склала 7,6%, тод1 як, за даними 1.1.Лепехи (1971) - 50%, за даними А.Н.Лаптева (1985) - 32%. У спостережен-нях О.М.1ванюти I 1.М. Слепухи (1981), заснова-них на аналЫ 1100 хворих з пневмотораксом, в 29% випадюв в1н був ускладненням активного туберкульозу. Д.П.Чухриенко з соавт. (1973) в се-редньому на 4900 хворих туберкульозом легеыв, що знаходилися на обл1ку, виникнення СП в1д-значили у 34 (0,69%) хворих.
Туберкульоз легень може ускладнюватися в 15 - 20% пневмотраксом як в результат! безпосере-дньоТ специфнноТ деструкци легеы, так I в результат! розриву емф^ематозних бул, що супуты хроннному туберкульозу, а також у зв'язку з утворенням залишкових метатуберкулезних змЫ у вигляд1 пневмоекперозу I бульозноТ емф^еми [25].
У 1,8 - 7,5% хворих д1агностусться клапанний (напружений) пневмоторакс [4,18]. Значний ко-лапс легеы на стороы пневмотораксу, р1зкий зеув оргаыв середостЫня в протилежну сторону I зда-влення легеы на тл1 активного I поширеного туберкульозного процесу приводить до розвитку гостроТ дихапьноТ недостатностк Дренування плев-
рально!' порожнини в термновому порядку, активна астрацт газу негайно усуваедихальну недо-статнють [24].
АналЬ спостережень Карева Т.М. \ Саб1рова Ш.Ю. (2005) свщчить, що за останне десятил1ття бтьш ыж в 4 рази збтьшилося число хворих з поширеним деструктивним туберкульозом ле-гень, ускладненим СП \ емтемою плеври. Пунк-цмна санацт \ дренування плевралы-юТ порожнини дозволяе вил1кувати ттьки 29,9% хворих. 1з-за кпУчно!' тяжкост захворювання \ поширеност1 ле-генево-плеврапьного процесу у 11,3% хворих не-можливе виконання радикально-вщновних опе-рацм. За даними Ю.Ф.Савенкова (2001) СП е основною причиною (39%) виникнення емп1еми плеври на фоы дисемЫованого туберкульозного процесу у легенях (35,5%) з бактерювидтюван-ням.
Небезпека СП при туберкульоз1 полягае в тому, що незабаром гнсля виникнення СП унаслщок прориву в плевральну порожнину туберкульозно!' каверни у хворих розвиваеться пневмоплеврит \ емп1ема, причому остання характеризуеться ви-сокою летальнютю [27]. За даними Б.Асанова (1997) емп1ема плеври при туберкульоз1 легень у 55% випадюв розвиваеться пюля виникнення ле-геневоТ перфораци (пюпневмоторакса).
Неускладнений переб1г СП ресструсться в 8,3 -15% випадюв [25]. Особливо важкий стан розвиваеться у хворих з пневмотораксом, що виник внаслщок перфораци туберкульозно!' каверни. Спочатку клУка характеризуеться ознаками важ-кого клапанного пневмотораксу, а через 5-7 дыв - картиною гостроТ емп1еми з бронхоплевраль-ною норицею. Отже, значна частина хворих (24 -28%) поступае в легенево-х1рурпчы вщдтення з перфорацию легеы (Ю.Ф.Савенков, 2005). Особливо важкий переб1г пневмотораксу вщзначаеть-ся у хворих з поширеним двобнним туберкульозом легень.
Вважаеться, що основним методом д1агностики пневмотораксу е рентгенографт оргаыв трудно!' кттки, а також манометры плеврапьноТ порожнини. Проте, особливо при тотальному пневмоторакс!, у ряду хворих легенева патолопя за даними оглядово! рентгенографи нним не виявляеться. В даному випадку широкими д1агностичними мож-ливостями волод1е вщеоторакоскопт. Проте, частота застосування цього цнного д1агностичного методу з метою встановлення причини пневмотораксу у хворих туберкульозом невелика.
За даними В.И.Нечаева \ А.В.Хованова (2002) у хворих на туберкульоз легень з нормальними по-казниками а1-антитрипсину (ААТ) в кров1 СП роз-винувся в 30% випадюв, тод1 як у хворих з дефь цитом ААТ СП виник в 72%, тобто при дефщит1 ААТ СП розвиваеться при р^них, у тому чиы \ обмежених процесах. При нормальному р1вы ААТ розвиток СП вщбуваеться в основному при поширених деструктивних процесах \ важкому кпУчному переб1гу туберкульозу. Останне може бути пов'язане з тим фактом, що збтьшення по-ширеност1 запально-склеротичних \ деструктив-
них змЫ в легенях у хворих з тривапими формами туберкульозу не викликае розвитку емф^еми легень, а приводить лише до перерозподту вже ¡снуючих збтьшених пов1тряних простор^ в не-уражеы вщдти легень. При цьомудифузна емфь зема легень набувае риси ¡регулярно!' у вигляд1 бульозно-дистрофнних змЫ в зонах специфнних уражень \ вкарного здуття в контрлатерапьнм ле-генк
Основним методом л1кування СП е безперерв-на астрацт пов1тря з плеврально!' порожнини. При СП, що виник з приводу перфораци каверни, основне захворювання легеы ускладнюеться, \ тод1 л1кування ц1еТ категори хворих утруднене. Астрацмний метод л1кування часто неефектив-ний, зважаючи на появу крупного розм1ру бронхо-плеврального сполучення [30].
ТвсИорр и.-М. (2006) вважае, що при вторинно-му СП проведения плеврального дренажу \ плев-родезу необхщне, як правило, вже пюля першого епЬоду, осктьки без профтактики рецидив наступав у 40-50% патенте. Хоча поки не проведено рандомЬованих дослщжень, присвячених ви-бору оптимального методу лкування вторинного СП, але, на думку експерт1в, торакоскопнний плевродез (плевральна абразт, часткова плев-ректом1я або введения тальку) переважыше, чим ¡нстиляцт склерозуючих агентв через дренаж.
На думку А.К.Письменного (2001) СП на тл1 туберкульозу оргаыв дихання без розпаду не мае принципових вщмЫностей вщ неспецифнного вторинного СП в своему розвитку, течи \ результатах лкування. Пневмоторакс на тл1 деструктивного туберкульозу легень часто обумовлений проривом каверни в плевральну порожнину з бу-рхливим розвитком емп1еми плеври зм1шаноТ ет1 -ологи. Частота п-лйно-септичних ускпаднень \ ле-тальнють вщповщають таким при деструктивних захворюваннях легень неспецифнно! етюлоги. Даний вар1ант пневмотораксу повинен розгляда-тися як дебют гостро!' емп1еми плеври з наявнютю бронхоплеврально!' нориц1, тому тактика л1куван-ня базуеться на принципах п-лйно! х1рургп. Досль дження мкрофлори необхщне для вибору анти-бютиюв. Ефективнютьлкування СП визначаеться не сттьки видом ¡нфекцмного агента, сктьки ступенем руйнування легеы, адекватного дренування плеврально! порожнини, рацюнапьнютю прийнятого тактичного алгоритму. Ет1олог1я пневмотораксу враховуеться в план1 л1кування поча-ткового захворювання.
А.К.Письменный (2001) також вважае, що дренування залишаеться основним методом л1ку-вання туберкульозного СП, але використання дренаж1в з внутр1шн1м д1аметром менше 6 мм малоефективне. Неусувн1 недолки дренування -неконтрольован1сть розм1щення дренажу \ в1дсут-н1сть д1агностичноТ цнностк В1дкрита операц1я ¡нформативна, ефективна, але дуже травмат1чна. Хоча в1деоторакоскоп1чна х1рурпя поеднуе в соб1 ¡нформативн1сть \ радикальн1сть з малою ¡нвази-внютю, автор вважае, що вона поки складна \ дорога в оргаызаци екстрено!' х1рург1Т. ОптимЬацт
л1кування полягае в роздтены його на екстрений \ плановий етапи.
1снують дан1 про можпивють надання допомоги хворим з двобнним деструктивним туберкульо-зом легень, ускладненим пюпневмотораксом. Для л1кування таких хворих ще не ¡снуе загально-визнано!' ефективно!' х1рурпчноТ тактики. Метод торакотомп \ вщкритоТ тампонади плеври при не-зворотних змЫах легеы сам по соб1 малоефек-тивний. Антибактер1альна терапт у поеднаны з дренуванням плеврально!' порожнини також без-перспективна. Пневмонектомт в умовах гостро!' змшано!' емтеми плеври \ флегмони грудно!' стЫки, виснаження, активного процесу на ¡ншм сторон! малоперспект1вна. Пропонуеться нова х1рур-пчна тактика ¡з застосуванням трансстернально!' трансперикард1ально'| оклюзи головного бронху \ одночасного розтину \ тампонади порожнини ем-гнеми. Подальш1 етапи включають екстраплевра-льний пневмолЬ, мюцеве л1кування каверни про-тилежноТ легеы \ плевропневмоноектом1ю. Пюля першого етапу л1кування летальнють досягае 16%, пюля завершально!' пневмонектоми - 17% [17].
Остаными роками загальне визнання \ розпо-всюдження в торакапьнм жрурги, зокрема у фти-зюх1рурги, отримала вщеоторакоскопт, що вщпо-вщае сучасый концепци про впровадження м1н1-¡нвазивних методик оперативних втручань [7,8,26,29]. У НД1 фтаопульмонологи1 ¡м. 1.М.Сеченова вважають, що вщеоторакоскопт при туберкульоз1 легень мае вщносно обмежене застосування. 3 лкувальною метою вщеоторако-скопны операци найбтьш виправдаы при корек-ци штучного пневмотораксу, рецидивуючому СП, емп1ем1 плеври \ обмежених формах туберкульо-зу легень. При рецидивуючому пневмоторакс! на грунт1 бульозно!' дистрофи легеневоТ тканини, яка часто ускладнюе хронны форми туберкульозу легень, вщеоторакоскопнно вдаеться виявити джерело пневмотораксу \ в бтьшост1 випадюв ль квщувати його за допомогою коагуляци, резекци були або дтянки уражено!' легенк Широю показания для вщеоторакоскопнно!' санаци е при ту-беркульознм емп1ем1 плеври. Таю операци часто можна виконувати багато раз1в п1д мюцевою анестезию. Вони дозволяють добре санувати \ адекватно дренувати плевральну порожнину. Проте широке застосування вщеоторакоскопи у фтизю-хирургш обмежують три основы причини: 1) ви-ражений рубцово-злуковий процес у плеврапьнм порожниы; 2) труднощ1 в1зуал1зацИ меж основноТ дтянки поразки \ вогнищ в1дс1ву в легеневм тканин!; 3) висока вартють витратних матерев для фтизюхирургичесьюх операцм. На думку автора [5] перспективною для л1кування р^них форм туберкульозу легень, зокрема туберкульозного СП, е мУ-торакотомт з вщеопщтримкою. Операци з мУ-доступу з вщеопщтримкою поеднують у соб1 багато переваг вщкритих \ ендох1рурпчних втручань. Вони повины знайти широке застосування в жрурпчному л!куваны р^них форм туберкульозу легень \ плеври [5].
Проте гострота патолопчного процесу \ його поширенють при перфораци каверн \ дтянок ка-зеозного некрозу з розвитком пюпневмотораксу у хворих на хроннний деструктивний туберкульоз легень не дозволяють розраховувати на усп1х ль кування методами малоТ торакально!' х1рург1Т. Показаниями до торакотомп' в таких випадках е на-явнють крупно!' бронхоплеврально!' нориц1, повне руйнування частки або всю!' легеы, поява усклад-нень (емф^ема, кровотеча), рецидивний характер пневмотораксу. Можпивють полтшення результате лкування перфоративних форм деструктивного туберкульозу легень пов'язана з розши-ренням показань до раннього жрурпчного л1ку-вання ¡з застосуванням радикально!' анатомнно!' резекцилегеы [23].
При поеднаны поширеного деструктивного туберкульозу легень ¡з СП \ емпюмою плеври тера-певтичне л1кування неефективне з-за тривалост1 захворювання, клУчних \ морфолопчних особли-востей туберкульозного \ п-лйного процесс. Складность пульмонектоми при деструктивному туберкульоз! легень, ускпадненому СП \ емтемою плеври, обумовлена поширенютю легеневого \ плеврального процесс, вираженютю синдрому ¡нтоксикаци, дихально!' \ легенево-серцево!' недо-статностк значними техннними труднощами з-за масивного злукового процесу \ топографо-анатом1чними зм1нами в плевралы-мй порожнин1. Проте спостереження Сабирова Ш.Ю. \ Кариева Т.М. (2003) свщчать про те, що пульмонектомт при поширен1й поеднан1й патологИ", не дивлячись на високий х1рург1чний ризик, повн1стю виправда-на \ е одним з основних метод1в л1кування важко-го контингенту хворих (70,7% кл1н1чно!' ефектив-ност1).
Висновки
1. РЬномаытнють кл1н1чних форм перфоратив-ного туберкульозу легень робить нагальним створення !'х класиф1кацй", видокремлення цих кпУчних форм в особливу категор1ю патологи, потребуючо!' спец1ально!' л1кувально!' тактики. Вщ-сутн1сть докладноТ характеристики джерела пер-форацИ", його патоморфолог1чного опису, в зале-жност1 в1д т1е!' чи ¡ншо!' кл1н1чно!' форми туберкульозу легень унеможливлюе створення рацюна-льно!' х1рург1чноТ тактики л1кування цих хворих.
2. Традицмна х1рург1чна тактика лкування хворих з перфоративними формами туберкульозу легень базуеться на неефективносп консервати-вних засоб1в, зокрема закритого пункц1онного л1-кування або дренування плеврально!' порожнини. Кл1н1чна ефективнють такого л1кування не пере-вищуе 30-40% \ часто призводить до розвитку тяжких ускладнень (емтеми плеври, серцево-легенева недостатн1сть тощо).
3. Додатков1 можливост1 в удосконалены х1рур-г1чного л1кування хворих з перфоративними формами туберкульозу легень дае застосування ди-ференц1йованих пщходв у вибор1 та використанн1 оптимальних методикоперац1й.
4. Створення х1рург1чно!' тактики л1кування хво-
рих з перфоративними формами туберкульозу легень на засадах вщеоторакоскопнноТ д1агнос-тики й характеристики причини перфораци уяв-лясться перспективною. Залишаються також не вивченими термЫи виконання торакотоми, характеру та об'ему оперативного втручання, резуль-тати рЬних метода лквщування перфораци ле-ген1 в залежност1 вщ ТТ джерела та кл1н1чноТ фор-ми туберкульозу.
Л1тература
1. Амосов Н.М. Очерки торакальной хирургии. - К.: Гос-медиздат УССР, 1958. - 727 с.
2. Богуш Л.К., Громова Л.С. Хирургическое лечение туберкулёзных эмпием. - М.: Медицина, 1961. - 131 с.
3. Бродская О.Н. Спонтанный пневмоторакс // Пульмонология и аллергология. - 2006. - №4. - С.53-55.
4. Варламов В.В., Кочоров С.Д. // Вестн. хир. - 1987. -Т.139, №10. - С.130-133.
5. Ведищев В.Т. Лечение пневмоплеврита и острого пневмоторакса у больных туберкулёзом лёгких // Пробл. туберкулеза. - 1981. - №8. - С.45-48.
6. Видеотехника во фтизиохирургии / О.Н.Отс, Г.И.Семенов, А.Н.Латышев, М.И.Перельман // Пробл. туберкулеза. - 2006. - №5. - С.9-14.
7. Винцявичус В.Ю. Диагностика и лечение спонтанного пневмоторакса различной этиологии // Пробл. туберкулеза. - 2000. - №5. - С.42-44.
8. Гиллер Д.Б., Гиллер Б.М., Гиллер Г.В. Показания к эндоскопическим операциям при туберкулезе легких // Туберкулёз сегодня: Материалы VII Российского съезда фтизиатров. - М., 2003. - С.309-310.
9. Гиллер Д.Б., Гиллер Б.М., Гиллер Г.В. Резекционные видеоторакоскопические и видеоассистентторакоско-пическиеоперации в лечении туберкулеза легких // 3-я Московская Международная конференция по торакль-ной хирургии: Материалы конференции. - М., 2005. -С.161-162.
10. Зыскин Л.Ю., Ивашковский В.А., Тарасов М.И. Патомо-рфоз спонтанного пневмоторакса // Тез. докп. I з'Тзду фтиз1атр1в та пульмонолопв УкраТни. ВЫниця, 1993. -С.127-128.
11. Кариев Т.М., Сабиров Ш.Ю. Эффективность комплексного лечения туберкулёзного спонтанного пневмоторакса и его осложнений // Пробл. Туберкулеза. - 2005. -№7. - С.34-37.
12. Савенков Ю.Ф. Лечение бугорчатки. - Днепропетровск: РРВ Дыпро-ВАЛ, 2005. - 240 с.
13. Савенков Ю.Ф. Пневмоторакс у хворих на туберкульз легень: проблеми та перспективи // Медичы перспекти-ви. - 2000. - №4. - С.98-102.
14. Крижаывський Д.Г., Савенков Ю.Ф., Омельяненко Л.Л. Емп1ема плеври як фтизюх1рурпчна проблема // Медичи перспективи. - 2001. - Т.6, №1. - С.48-51.
15. Лепеха И.И. Сравнительная оценка эффективности различных методов лечения спонтанного пневмоторакса // Врачебноедело. - 1971 . - №11. - С.73-75.
16. Нечаев В.И. Эмфизема легких (распространенность, факторы риска и системные проявления болезни в организованной популяции): Автореф. дис. ... д-ра мед. наук. - М., 1999.
17. Нечаев В.И., Хованов А.В., Крылов В.В. Современный взгляд на проблему спонтанного пневмоторакса // Пробл. туберкулеза. - 2002. - №4. - С.50-55.
18. Новая хирургическая тактика при лечении больных с осложненным туберкулёзом лёгких и плевры / Наумов
B.Н., Абрамов Э.Л., Токарев K.B., Караева Г.В. // Пробл. туберкулеза. - 1992. - №1-2. - С.28-31.
19. Осийский И.Ю., Резник Д.Б. Спонтанный пневмоторакс у больных фтизиохирургической клиники // Пробл. туберкулеза. - 1988. - №2. - С.71-72.
20. Письменный A.K., Федорин И.М., Мурышкин Е.В. Особенности спонтанного пневмоторакса у больных тубер-кулёзом лёгких // Пробл. туберкулеза. - 2002. - №4. -
C.25-27.
21. Письменный A.K., Федорин И.М., Мурышкин Е.В. Проблема выбора хирургической тактики при спонтанном пневмотораксе // Грудная и сердечно-сосудистая хирургия. - 2001. - №5. - С .47-50.
22. Сабиров Ш.Ю. Хирургическое лечение туберкулёзного спонтанного пневмоторакса и эмпиемы плевры // Материалы науч.- практ. конф. «Вахидовские чтения -2004»: «Актуальные вопросы реконструктивной хирургии». - Ташкент, 2004. - С.98-99.
23. Сабиров Ш.Ю., Кариев T.M., Саматов Э.В. Пульмонэк-томия при распространенном деструктивном туберкулёзе, осложненном спонтанным пневмотораксом и эмпиемой плевры // Пробл. туберкулеза. - 2003. - №6. -С.23-25.
24. Савенков Ю.Ф. Значение торакотомии в лечении больных с перфоративными формами туберкулёза лёгких // Укр. пульм. журн. - 2003. - №2. - С.339.
25. Спонтанный (патологический) пневмоторакс / Чухриен-ко Д.П., Даниленко M.B., Бондаренко В.А., Белый И.С. -М., 1973. - 295 с.
26. Спонтанный пневмоторакс и острый пиопневмоторакс как причина неотложного состояния во фтизиопульмо-нологии / О.М.Иванюта, И.М.Слепуха, А.В.Панасюк, Е.Х.Лозовой // Пробл. туберкулеза. - 1981. - №3. -С.41-44.
27. Торакоскопическая хирургия туберкулёза легких: её возможности, хирургическая тактика и техника / К.Г.Жестков, О.В.Воскресенский, Ф.А.Батыров, Е.В.Фурса // Хирургия. - 2001. - №2. - С.27.
28. Хирургическое лечение больных с перфоративными формами туберкулёза лёгких / Савенков Ю.Ф., Рудаков В.И., Моисеенко Н.Н., Бакулин П.Е. // Сучасы проблеми торакально!' xipypriT. - Симеиз, 2005. - С.132-136.
29. Boutin C., Loddenkenper R., Astoul P. Diagnostic and therapeutic thoracoscopy: techniques and indications in pulmonary medicine // Tubercle and Lung Dis. - 1993. -Vol. 74, №4. - P.225-239.
30. Tschopp J.-M. et al. Management of spontaneous pneumothorax: state of the art // Eur. Respir. J. - 2006. -Vol.28. - P.637-650.
31. Ventsyavichus V., Sherpytis J. // Thesis of 2 in Baltic Congress of Thoracic and Cardiovascular Surgery. - Vilnius, 1992. - P.56.
Реферат
СОВРЕМЕННЫЕ ПРОБЛЕМЫ ХИРУРГИЧЕСКОГОЛЕЧЕНИЯ БОЛЬНЫХ СПЕРФОРАТИВНЫМИ ФОРМАМИ ТУБЕРКУЛЕЗА ЛЕГКИХ (ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ). Васильченко* В.В., Савенков** Ю.Ф.
Ключевые слова: перфоративные формы туберкулеза легких, спонтанный пневмоторакс, бронхоплевральный свищ, пиопневмоторакс, эмпиема плевры, торакотомия, видеоторакоскопия.
Проведеннный анализ специальной литературы показал, что традиционная хирургическая тактика лечения больных с перфоративными формами туберкулеза легких базируется на неэффективности консервативных мероприятий. Клиническая эффективность такого лечения не превышает 30 - 40 % и часто приводит к развитию тяжелых осложнений. Остаются не изученными сроки выполнения торакотомии, характер и объем оперативного вмешательства, результаты разных методов ликвидации перфорации легких в зависимости от ее источника и клинической формы туберкулеза легких. Разнообразие клинических форм перфоративного туберкулеза легких обуславливает создание их классификации, выделение этих клинических форм в отдельную категорию патологии, требующей специальной лечебной тактики.
