CC BY
15
ФУНДАМЕНТАЛЬН! ПРОБЛЕМИ ФШОСОФИ ОСВ1ТИ
Владлен ЛУТАЙ
СУЧАСН1 Ф1ЛОСОФСЬК1 ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ УКРАТНСЬКОТ СИСТЕМИ "ОСВ1ТА - НАУКА -ВИРОБНИЦТВО"
Усmammi аналiзуeться суть "руху на випередження" як необхiдного способу введення будь-яког держави до кола роз-винених крат. Цей метод е, переважно, сщентично-технократичним, тому як ! його реформування розглядаеться роз-бiжнiсть мiж ним i вищими духовними цтностями. У зв'язку iз цим аналiзуеться книга М. Грушевського "Початки громадянства: генетична соцiологiя", у яюй вш глибоко до^див проблему взаемоди цих протилежностей. На жаль, ця книга за-лишилася переважно невiдомою для сучасних до^дниюв.
I. Головш проблеми проекту та аналiз методолоНчмих пiдходiв до 1х вир1шеммя
Мшштр осв^и й науки Украши Сташслав Школаенко писав, що основш зусилля його мшштерства будуть спрямоваш на розвиток суспшьства загалом на базi нових знань, i що в основу реалiзащl ще1 мети мае бути покладений трикутник: осв^а — наука — виробництво. У цьому, як вш стверджував, буде полягати нова фiлософiя уряду Украши. Аналопчш думки висловлювали й iншi представники нашо! елiти. Але, як вщомо, в Укра1ш ще немае бшьш-менш систематично розроблено! та прийнято! науковою громадськiстю концепцп взаемодп основних частин цього трикутника. Тому Президент Украши Вштор Ющенко поставив перед керiвництвом НАНУ вимогу про термiнове створення робочо1 групи з розробки концепцп реформування вше1 науково1 сфери в нашш державi. На жаль, i досi ще не винесений на обговорення нашого наукового товариства хоча б первинний проект (чи проекти) тако1 концепцп. Безумовно, це стосуеться й проекту тих фшософських засад, ям слiд покласти в основу реформування згадано-го трикутника.
22
Фiлософiя ОСВ1ТИ 1-2 (7)/2008
BigoMo, ^o BenuKi eKOHOMinm ycnixn y 6inbmocTi po3BHHeHHx Kpai'H o6yMoBneHi 3acTocyBaHHaM, TaK 3BaHoi', MeTogonorii' "pyxy Ha Bunepeg^eH-hs", a ocTaHHiMH poKaMH go цboгo pyxy 3anynuBca H pag Kpai'H, aKi BigKpHTO npeTeHgyroTb Ha Te, ^06 CTaTH po3BHHeHHMH. Ha ^anb, cepeg hhx ^e HeMae YKpai'HH. Xona, aK cTBepg^ye 6inbmicTb Hamnx btohhx, mh mo^mo yBiHTH go Kona po3BHHeHux Kpai'H nume mnaxoM 3acT0cyBaHHa ^ei' MeTogonorii'.
i'i cyTb nonarae y CTBopeHHi Benme3HHx цinicннx KoneKTHBiB, aKi CKna-garoTbca 3 npegcTaBHHKiB ^yHgaMern-anbHux HayK, npuKnagHux HayK, eKcne-puMeHTanbHoro i MacoBoro внpo6ннцтвa, a TaKo^ npegcTaBHHKiB thx ocBiTHix opram3a^K, ^o roryroTb cпeцianicтiв gna Bcix 3ragaHux nacTHH "pyxy Ha BHnepeg^eHHa" Ta 3aHMaroTbca i'x nepenigroTOBKoro. ToMy HayKoBi BigKpuTTa, aKi 3po6neHi y ^yHgaMern-anbHux HayKax, mBugKo KoHKpeTH3y-roTbca aK y npuKnagHux HayKax, TaK i y BHHaxogax eKcnepuMeHTanbHoro bh-po6ннцтвa, a ocTaHHi mBugKo BnpoBag^yroTbca y BHcoKi TexHonorii' MacoBoro Bupo6HH^TBa, skhx ^e HixTo HeMae. OT^e, cyTTeBa cпeцн^iкa pyxy Ha Bunepeg^eHHa, aKa Bigpi3Hae Horo Big nonepegHix eTaniB po3BHTKy cycninbcTB, nonarae b Mo^nuBocri neperaHaTH mmux 6e3 Toro, ^o6 cnonaT-Ky goraHaTH i'x, nepeBa^Ho, thm caMHM mnaxoM, skhh y^e npoHmnu цi iHmi. ToMy h yKpai'HcbKa кoнцeпцia pyxy Ha Bunepeg^eHHa noBHHHa Bpaxo-ByBaTH cпeцн^iкy Hamoro cTaHy b rany3ax ocBiTH, HayKH, внpo6ннцтвa, a TaKo^ oco6nuBocTi MeHTaniTeTy Hamoro Hapogy.
flo Toro yci HaaBHi cborogHi BapiaHTH gocarHeHb eKoHoMiHHHx ycnixiB y po3BHHeHux Kpai'Hax noB'a3aHi 3 noganbmuM 3arocTpeHHaM 6a-raTbox rno6anbHux i perioHanbHux npo6neM: eKonorinHoi, 3iTKHeHHa цнвiniзaцiн, 36inbmeHHa po3puBy Mm 6araTHMH H 6igHHMH Kpai'HaMH Ta pagoM rnmux. A цe b Ham nac o6yMoBnroe 36inbmeHHa 3arpo3H 3HH^eHHa nrogcTBa 3aranoM. ToMy 6inbmicTb cynacHux BugaTHux MucnuTeniB rocTpo KpuTHKyroTb cynacHe 3axigHe cycninbcTBo 3a Horo "eKoHoMiHHHH eroi'3M" (HanpuKnag, noKiHHuH nana IoaH-naBno II) Ta 3aHMaroTbca po3po6Koro npo6neMH nogonaHHa цboгo TexHoKpaTHHHo-eroi'cTHHHoro po3BHTKy 6ara-thx Kpai'H, a TaKo^ thm, ^o6 pyx Ha Bunepeg^eHHa cTaB TaKHM coцianbнo opieHToBaHHM, skhh He cynepenuB 6h bh^hm gyxoBHHM цiннocтaм. ^H HanpaM po3po6naeTbca H geaKHMH yKpai'HcbKHMH BneHHMH. Ane, ocKinbKH 3ragaHi BH^e npo6neMH npogoB^yroTb 3arocTproBaTuca, цe cBignuTb npo Te, ^o peanbHHH po3bhtok cynacHux cycninbcTB He BignoBigae ocTaHHiM цiннocтaм. To6to TexHoKpaTHHho - e ro i'cthhhhh HanpaM po3BHTKy 6araTux Kpai'H, He3Ba^aronu Ha Horo rocTpy KpuTHKy, naHye H goHHHi.
nomyK KoH^n^i', aKa 6 3Morna onTHMi3yBaTH po3B'a3aHHa HaH-rocTpimux cynepeHHocTeö cynacHoro nrogcTBa, 3a ocTaHHi cTopinna npoHmoB TaKi ocHoBHi eTanu. OguH i3 HaHBigoMimux npegcTaBHHKiB ^inoco^ii' He-oToMi3My EoxeHbcKHH nucaB: "Cynacm ^inoco^u, Ha npoTHBary
igeanicTHHHoMy Ta MaTepianicTHHHoMy MoHi3My XIX cToniTTa, e, 3a3BHnaH, nnropanicTaMu" (1966 p.) [3, 37]. TaKa nepeBara nnropanicTHHHoro HanpaMy y ^inoco^ii' Hag MomcTHHHUM o6yMoBneHa, HacaMnepeg, thm, ^o Mi^ ochob-
ФУНДАМЕНТАЛЬН1 ПРОБЛЕМИ Ф1ЛОСОФИ ОСВ1ТИ
ними системами останнього — матерiалiзмом та iдеалiзмом, рацюна-лiзмом та iррацiоналiзмом тощо — виникло чимало найгострiших, анта-гонiстичних суперечностей. Тому спроба будь-яко1 iз цих мошстич-но-голiстських систем "перебудувати суспiльство загалом", як це розкрив, наприклад, Карл Поппер, "призводить до тиранп" [13, 28, 56]. Найбшьш поширеним у сучаснiй плюралютичнш фшософи, у тому числi й в украшськш, е, так званий, постмодершзм, який заперечуе можливiсть побудови будь-яко1 мошстично-голютсько1 фшософи. До його позитив-них рис належать таю принципи: 1) визнання вщносно1 штинност будь-яко1 фшософи, а тому й потреби в толерантно^алоговш взаемоди мiж ними; 2) введення у фшософда принципiв релятивiзму, що вiдповiдае тому динамiзму розвитку сучасного суспiльства, який прискорюеться; 3) прiоритетна роль спецiалiзацil в процесах пiдготовки й перетдготовки фахiвцiв у будь-якому видi сучасно1 дiяльностi, що дае можливiсть дося-гати бiльших успiхiв у кожнш iз них.
Але, незважаючи на щ риси, бiльшiсть сучасних мислителiв гостро критикують цей напрям як у фшософи, так i в дiяльностi людства. Так, Лауреат Нобелiвськоl преми 1лля Пригожий, аналiзуючи "стан осв^и загалом", зазначае: "В ньому пануе фрагментарнiсть, немае того синтетичного шдходу, який пов'язуе рiзнi науки" [14]. У цьому вш вбачав голов-ний недолш освiти й науки. Наближено до цього розвивае точку зору й Президент АПН Украши Василь Кремень. У часопис "Вища освiта Украши" вiн писав, що "нещодавно створений 1нститут вищо1 освiти повинен бути тим науково-теоретичним центром, який сприятиме утверд-женню концептуально1 бази майбутнiх реформ вищо1 школи, стане центром акумуляци та аналiзу шформаци про стан нацюнально1 вищо1 освiти", а науковщ цього iнституту "стануть органiзаторами та координаторами науково-педагопчних дослiджень у галузi вищо1 освiти", якi "до-ниш були надто фрагментарними, непослщовними, локальними" [7, 10].
Оскiльки аш голiстсько-монiстичний, анi плюралштично-реля-тивiстський фшософсько-методолопчш напрями в освiтi й наущ не в змозi оптимiзувати розв'язання найгострших суперечностей сучасностi, перейдемо до аналiзу тих найновiших концепцiй, яю намагаються подо-лати недолiки попередшх напрямiв i синтезувати в собi !х позитивнi риси. Суть цих концепцш можна звести до таких принцитв. По-перше, вияв-лення того мшмуму загальних iнтересiв i вщповщних !м вимог, мораль-них, правових тощо, яю треба вважати обов'язковими для вих тих особи-стостей та 1хшх груп, що входять до певного сощуму. По-друге, визнання того, що цей мшмум може виявлятись у рiзних, суперечливих мiж собою формах. I, по-трете, розв'язання останшх суперечностей здiйснюеться у толерантно^алоговш формi. Цей напрям розроблявся видатними мис-лителями друго1 половини XX — початку XXI столггь — Карлом Яспер-сом, Карлом-Отто Апелем, Папою 1оаном-Павлом II та шшими. Його принципи вiдiграли значну роль i в розробцi концепцil "сталого розвит-
ку", яка рекомендована ООН уам державам. Тому ця стаття буде присвя-чена саме подальшш розробцi згаданих вище принципiв третього з основ-них фiлософсько-методологiчних напрямюв та специфiцi !х застосування в сучаснш Укра1ш.
Зупинимось спочатку на розглядi стану реалiзацil принципiв цього напрямку в освт й наущ. Так, у вступi до матерiалiв Всесв^ньо1 конфе-ренци ЮНЕСКО щодо вищо1 освiти (Париж, 1998) йдеться про швидкi темпи розвитку останньо! таке: "Цей величезний кiлькiсний прорив... не супроводжувався анi концептуальними, аш якiсними змiнами, якi б вщповщали новiй ситуаци, новим вимогам i потребам" [12, 2]. Там само йдеться про необхвдшсть залучення фiлософiв до розробки ново! кон-цепцп вищо! освiти. Тобто, незважаючи на те, що основнi методологiчнi принципи останнього фшософського й соцiального напрямку вже вщграли значну роль в оптимiзацil розв'язання деяких гострих супереч-ностей сучасностi, вони ще не стали пею концепцieю, на засадах яко! б здiйснилось реформування дiяльностi людства загалом, про що свщчить загострення деяких глобальних та шших проблем, про якi йшлося. Безу-мовно, це стосуеться й сучасно1 Укра1ни. Тому перейдемо до аналiзу головно1 причини, яка сто1ть на завадi створення останньо1 концепцп.
Один iз найвидатнiших фiлософiв XX ст. Карл Ясперс зазначав: "Може бути, що найбшьш глибокi суперечностi мiж людьми обумовленi 1хшм розумiнням свободи" [15, 160]. Тобто саме виршення проблеми — що слiд вщдати в дiяльностi будь-якого соцiального суб'екта на його вшьний вибiр, а що повинно бути обов'язковим для вах цих суб'ектiв порядком 1хньо1 дiяльностi, який не можна порушувати, тобто який обме-жуе !х вiльний вибiр, — i е найскладнiшою проблемою. Саме рiзнi супер-ечливi пiдходи до виршення ще1 проблеми й обумовлюють гострi зiткнення мiж представниками рiзних титв культури, цивiлiзацiй, свгто-глядiв тощо. Тому Президент Всесвiтнiх фiлософських товариств Мiро Кесада говорив: "Найбiльшим недолшом сучасного людства е невмiння слухати й розумiти не свое, терпляче ставитись до чужого, i навпаки, вмшня з дивовижною впертiстю перетворювати чуже у вороже" [6]. (Цей недолш, як буде розкрито нижче, притаманний i багатьом укра1нським политикам, iншим представникам нашо1 елiти). Причому треба усвщом-лювати й те, що останнш недолiк був притаманний людству й у минулi епохи, але саме сьогодш вiн перетворився на такий, що загрожуе зни-щенню людства. Тому Кесада вважае, що "основне питання фшософи сьогодш — це утвердження миру у свт й у душах людей" [6], тобто неан-тагошстичне розв'язання вих тих гострих суперечностей, про яю йшлося (див. [9, 4-10]).
1з бiльшостi поширених сьогоднi концепцш, направлених на оп-тимiзацiю розв'язання останшх суперечностей, зупинимось, переважно, на аналiзi й подальшiй розробцi лише тих двох, яю, на наш погляд, мо-жуть бути покладеш в основу розробки сучасно1 концепцп ошташзаци
ФУНДАМЕНТАЛЬН1 ПРОБЛЕМИ Ф1ЛОСОФИ ОСВ1ТИ
розв'язання найгострiших суперечностей людства, особливо, в украш-ському суспiльствi.
II. "Невщома" сощальна комцепцiя Михайла Грушевського та 11 роль у розв'язашм майгострiших сучасмих украТнських та свiтових суперечмостей
Отже, перша — це сощальна концепщя видатного укра1нського юто-рика й полггичного дiяча Михайла Грушевського, розроблена ним у мо-нографи "Початки громадянства: генетична сощолопя" в 1921 р. [4]. Видана в Празi й Вщш незначним накладом, вона з ще1 та деяких шших причин залишилась переважно невщомою для сучасних, у тому чи^ й укра1нських, дослiдникiв у галузi сощологи та сощально1 фшософи.
Отже, незважаючи на велику популярнiсть Грушевського в сучаснш Укра1ш, його головний сощальний твiр донинi не застосовуеться украш-ськими вченими, полiтиками та шшими представниками укра1нсько1 елiти для розробки концепцп реформування суспiльства, розв'язання найгострших суперечностей у нашiй держава Усе це свiдчить про те, що й у цьому випадку ми зустрiчаемося з тiею шформацшною кризою, яка, на думку багатьох видатних вчених, е також одшею з гострих глобальних проблем сучасносп. Суть останньо1 полягае в тому, що серед безлiчi шформаци в сучасному свт дуже важко знайти ту, що може вiдiграти ва-гому роль у вирiшеннi будь-яко1 складно1 проблеми. Так, ще в 2004 рощ вийшли друком статп, в яких був запропонований той перший проект нових фiлософських засад реформування нашо1 системи освiти, у розроб-цi якого вагому роль вщкрала й соцiальна концепцiя Грушевського [ 1; 2]. Ми вважаемо, що основш принципи та ще1 сощально1 концепцп Грушевського й сьогодш зможуть вiдiграти суттеву роль як у розробщ сучасно1 теоретичное' парадигми дiяльностi людства, так i в И практичнiй реалiзацil. Насамперед, це стосуеться сучасно1 Укра1ни (див. [11]).
Основш принципи свое1 сощально1 концепцп Грушевський виклав у таких положеннях: "Все бшьш укрiплююсь в переконанш про рiшаючу роль у вiчних змiнах людського життя ще1 неустанно1 конкуренцil iндивiдуалiстичних i колективютських тенденцiй i перiодичного чергування переваги то одних, то других... Се чергування меш уявляеться як основа ритму сощально1 еволюцп, котрий розслщуе соцiологiя й усi соцiальнi науки разом iз нею" [4, 4]. I далк "Все людське життя було вiчною змiною, вiчним чергуванням потягiв до колективiзму й iндивiдуалiстичноl самовдо-воленостi (автаркil)" [4, 85-86]. Перейдемо до розгляду цих принцитв соцiальноl парадигми Грушевського, яю вiн виклав у монографil шляхом аналiзу великого конкретного матерiалу з юторп наступних iсторичних етапiв еволюцп суспшьства: переходу родового устрою в племшний, остан-нього, у зв'язку зi становленням приватно1 власностi, у державний, а також аналiзу на прикладах розвитку сучасного (1921 р.) суспшьства.
Про сшввщношення iндивiдуальних i бiльш загальних колективних штерешв видано безлiч лiтератури, у тому чи^ й видатними мислителя-ми. Сьогоднi дуже поширеною в суспшьств^ у тому числi й в Укра1ш, е точка зору про необхвднють гармонiйного !х поеднання. Однак цей щеал, про що вже йшлося, залишився недосяжним. Грушевський, який ранiше був соцiалiстом, тобто виходив iз визнання прiоритету загально-колек-тивних iнтересiв людей над iндивiдуальними, а пiсля емпраци з Украши став глибоко вивчати неокантiанську фшософда, суттево змiнив у цiй робот сво! соцiальнi погляди. Суть тако1 змiни полягае в тому, що вш спро-бував розробити свою сощальну концепцiю як суто новий варiант розвит-ку щей великих дiалектикiв минулого — Канта, Гегеля, класиюв марксизму та шших, а також неокантiанцiв його епохи, — у побудовi сощально1 теори на засадах дiалектичноl методологи. Тому далi слiд зупинитись на розкритп сутi побудови теори дiалектичним методом, а також на тому, що принципово нового вносить концепщя Грушевського в минулi варiанти побудови сощальних теорiй цим методом.
Як вщомо, побудова сощально1 теори (наприклад, полгтично1 еко-номи буржуазного суспшьства в "Капiталi" Маркса, чи фшософських систем Гегелем i його послщовниками, як iдеалiстами, так i матерiалiстами) починаеться з того, що шляхом ретельного аналiзу в«е1 ютори об'екта ще1 теори i його тзнання, розкриваеться, по-перше, головна супер-ечнiсть об'екта й, по-друге, вихщний принцип И розв'язання. На основi цього теорiя будуеться шляхом конкретизацп загального вихiдного принципу у сво1х рiзних формах на основних юторичних етапах розвитку об'екта, тобто, як така "юторична теорiя", що узагальнюе в собi в скоро-ченому й "виправленому виглядi" усю юторда певного об'екта. Таким чином, уи положення теорil дiалектично виводяться з И початкового принципу як конкретизащя останнього методом сходження вщ абстрактного до конкретного. Це стосуеться й побудови фшософи як теорп дiалектики
[5; 8; 10].
Важливо зупинитись також на тому, що фiлософiя як теорiя дiалек-тики будуеться шляхом И постшно1 взаемодil з конкретними формами свого прояву в основних видах людсько1 дiяльностi, приеднуючи до себе й усю людську практичну дiяльнiсть. А це обумовлюе необхiднiсть постшного розвитку як власне теорil, так i форм И прояву. Така фшо-софiя отримала назву '^алектично1 логiки з велико1 лiтери", чи теори дiалектики [5, 14]. Але, незважаючи на зусилля щодо розробки останньо1 деякими фшософами, на жаль, з певних причин, насамперед, через знач-ну складнiсть И розробки, ця теорiя дiалектики так i не розроблялася в систематичнiй формi анi класиками марксизму, анi шшими представни-ками дiалектичноl фiлософil [9, 25-45; 5].
Аналiз книги "Початки громадянства: генетична соцiологiя" дае мож-ливiсть дiйти висновку про те, що Грушевський не лише подшяв погляди про побудову сощальних теорш на засадах згаданих вище дiалектичних
ФУНДАМЕНТАЛЬН1 ПРОБЛЕМИ Ф1ЛОСОФИ ОСВ1ТИ
принципiв методом сходження вiд абстрактного до конкретного, а й зро-бив спробу введення нових найважливiших принципiв у таку дiалектичну побудову свое1 сощально! концепцп як "iсторична теорiя". Тобто, вш шляхом ретельного аналiзу величезного матерiалу з iсторичного генезису основних форм суспшьства та фактiв 1'х конкретних проявiв у рiзних сощумах (до того ж, не лише тих, яю мiстяться в цитованш вище монографий розробив свш особливий варiант побудови сощально! концепцп. Цей варiант значно вiдрiзняеться вiд тих, що iснували ранiше. Зокрема й вщ вiдомого твору Енгельса "Походження им'!, приватно1 власностi й держави", з деякими iдеями якого, власне, полемiзуе Грушевський.
У наведених вище цитатах Грушевський досить чггко виклав ту го-ловну сощальну суперечнiсть, розв'язання яко1' у И рiзноманiтних проявах визначае вибiр кожним сощальним суб'ектом, починаючи вiд окремо1 особистостi й закiнчуючи будь-яким сощумом, свое1 цшеспрямовано! дiяльностi, а також певну форму оргашзаци ще! дiяльностi в кожному соцiумi та вс "вiчнi змiни" в людському житп. Причому в суспiльнiй концепцп Грушевський розкривае й важливi принципи розв'язання ще! су-перечностi. Основш з них такi.
1. В юторичнш еволюцп суспiльства на кожному етат, у загальнiй тенденцн, здшснюеться лiквiдацiя тих певних заборон на вшьний вибiр суб'ектами нового сощуму, якi вважались обов'язковими на попередньо-му етапi. Тому бiльшiсть сучасних дослщниюв е прибiчниками того, що саме тенденщя до збiльшення свободи вибору свое1 творчо1 дiяльностi кожним суб'ектом певного сощуму е визначальною в прогрей людства. Але Грушевський розкрив важливу атрибутивну роль i протилежно1 тенденций И суть полягае в тому, що в еволюцп розвитку людства виникають суспшьства вищо1 структурно1 оргашзацп; це пов'язано з появою бшьш загальних штереав усiх суб'ектiв, якi входять до цього вищого рiвня ор-гашзацп, а тому i з появою нових обов'язкових для цих суб'екпв правил 1'х дiяльностi — правових, моральних тощо. А значить iз забороною тих певних форм вшьного вибору цими суб'ектами свое1 дiяльностi в новому соцiумi, яю суперечать цим обов'язковим правилам (наприклад, тих дш, що призводять до еколопчно1 катастрофи). Тобто прогресивний розвиток людства обумовлений, врештьрешт, появою нових форм розв'язання головно1 соцiальноl суперечносп у И рiзноманiтних формах. Значно шзшше Ясперс наголошував, що виршення проблеми свободи завжди буде перебувати "на шляху", тобто таке виршення потребуе постшного розвитку на кожному юторичному етапi й у кожному конкретному сощуму
2. Особливого значення пошук оптимiзацil розв'язання головно1 сощально1 суперечностi та конкретних форм И проявiв набувае в нашу епоху, коли загострення всiх цих суперечностей стало вщвертою загрозою загибелi людства, тобто виникла нагальна потреба в розробщ як ново1 кон-цепци (чи концепцiй) 1'х неантагонiстичного розв'язання, так i практично1
реалiзацil останньо! на вих структурних рiвнях оргашзацп дiяльностi сучас-ного людства. У монографи Грушевського [4] мютиться важливий ма-терiал, який оптимiзуе вирiшення ще! проблеми. Так, осюльки основнi iсторичнi етапи еволюцп суспiльства пов'язанi зi становленням вищих структурних форм оргашзацп, то й розв'язання головно! суспшьно! супер-ечностi набувае складнiших форм. Тобто, коли в юторично первинних родах це була суперечшсть мiж iнтересами окремих iндивiдiв i цшсного роду, то надалi виникають таю новi форми прояву ще! головно! суперечност та принципiв !! розв'язання, яю мають спробу знайти краще поеднання ште-ресiв окремих iндивiдiв певного соцiуму з iнтересами вих структурних рiвнiв !х органiзацiй, починаючи з малих груп (зокрема ам'! та iнших), а далi — професшних та багатьох iнших оргашзацш вищих структурних рiвнiв — клаав та iнших соцiальних груп, етноав, держав, представникiв рiзних типiв культур, цившзацш, свiтоглядiв тощо. А сьогодш — iз загаль-ними штересами людства загалом та пошуком оптимального розв'язання вие! системи цих суперечностей, що, знов-таки, свщчить про те, що кон-цепцiя Грушевського може розглядатися як суттевий внесок у розробку сощально! частини сучасно! загальнолюдсько! теорi! дiалектики як "дiалектично! лопки з велико! лiтери", про яку йшлося.
Осюльки суперечнiсть мiж iндивiдуалiстичними й колективштични-ми тенденцiями виникае на вах розглянутих вище структурних рiвнях органiзацi! людсько! дiяльностi, тобто не лише мiж iнтересами окремих iндивiдiв i соцiумом, до якого вони належать, а також i мiж iнтересами соцiумiв нижчого структурного рiвня з iнтересами тих цшсних соцiумiв вищого рiвня, до яких належать останш, то iз цього випливае висновок про те, що першi е частковими щодо останшх. Таким чином, тенденщю до максимального задоволення штерешв окремих iндивiдiв слщ розгляда-ти як особливу форму частково!. Тому далi будемо !! називати частко-во-iндивiдуалiстичною тенденцiею (див. докладшше, наприклад [11]).
3. Концепщя Грушевського мiстить матерiал, який свщчить про те, що людство в ютори свого станов лення пройшло таю етапи щодо розв'язання головно! сощально! суперечноси. Перший iз них — стихшно-шту'тивний — був притаманний домiфологiчному етапу його становлен-ня. На цьому етапi прогресивна еволющя людства була обумовлена, передуем, вiдомим бiологiчним принципом боротьби за свое шнування, а тому темпи цього прогресу були, переважно повiльнiшi за наступш етапи. Надалi вже виникають певш вчення, у яких, зазвичай, значна роль належала й виршенню проблеми розв'язання ще! головно! сощально! суперечносп (хоча, як уже зазначалося, чггке формулювання останнього було здшснене лише Грушевським у 1922 р.). Розвиток цих вчень складаеться з таких етатв: мiфологiчного, релейного, соцiально-фiлософського.
Останнiй, своею чергою, також пройшов ряд важливих етатв свое! еволюци, про деяю з них уже йшлося i йтиметься далi. До того ж, кожний
ФУНДАМЕНТАЛЬН1 ПРОБЛЕМИ Ф1ЛОСОФИ ОСВ1ТИ
новий основний етап розвитку вчень про розв'язання головно1 суспшьно1 суперечностi не лише вирiшував гострi проблеми свого часу, а й був у за-гальнш тенденци пов'язаний iз прискоренням темшв прогресивного розвитку людства. Але загострення багатьох проблем у сучасному суспiльствi свiдчить про необхвдшсть суттево ново1 концепци неантагонiстичного розв'язання головно1 суспшьно1 суперечностi та И реалiзацil в практичнiй дiяльностi людства. Тобто, йдеться про розробку сощологи й "усiх соцiальних наук одночасно" як найважлившо1 частини сучасно1 теори дiалектики (див. докладнiше [9; 11]).
4. На вiдмiну вiд попередшх, тобто цiлiсно-монiстичних варiантiв теори дiалектики, згiдно з якими ми можемо, майже достеменно передба-чити суть майбутнього суспшьства, концепцiя Грушевського виходить iз визнання складнiшого розумiння виршення проблеми спiввiдношення передбачуваностi та непередбачуваноси. Тому вона поеднуе принцип плюралiзму (тобто можливостi рiзних суперечливих форм еволюци суспiльства). Але, на вiдмiну вiд постмодернiзму, у його концепци були розкритi тi важливi принципи, яю обумовлювали певну загальну зако-номiрну тенденцiю розвитку суспiльства. Найважливше значення для оп-тимiзацil розв'язання найгострших суперечностей сучасного людства мае конкретизащя згаданих вище перших двох принцитв щодо оптимiзацil розв'язання сучасно1 суперечностi мiж лiберально-капiталiстичними та сощалштично-комушстичними концепцiями як у теори, так i в реальному життi. Ця проблема й сьогодш е одшею з найгострiших. Соцiальна концепщя Грушевського висвiтлюе однобiчну обмеженiсть обох цих кон-цепцiй. Зокрема, якщо реалiзацiя будь-яко1 з них може вщграти прогре-сивну роль "добра" на певному еташ, то на наступному — вона стае консервативною, стримуе розвиток суспшьства, тобто "добро" перетворю-еться на "зло". Тому прогресивна еволющя вих суспшьств здiйснюеться шляхом "постiйного чергування переваги iндивiдуалiстичних та колек-тивiстичних тенденцш". На сьогоднi це положення й передбачення Грушевського особливо яскраво виявляеться в тому, що в багатьох крашах здшснюеться постiйне чергування урядiв, якi виходять iз визнання прюритетно1 ролi то лiво-соцiалiстичних, то право-ринкових принцитв.
I хоча концепщя Грушевського залишаеться, переважно, невiдомою, про що йшлося, близью до не1 ще1 невдовзi почали розроблятися й шши-ми дослiдниками. Так, у 1922 рощ Питирим Сорокш опублшував свою першу працю про необхвдшсть конвергенцil капiталiзму й соцiалiзму. Ця концепщя конвергенци розробляеться й багатьма сучасними вщомими вченими. До того ж, чимало щей були реалiзованi в реальному пол^ично-му й, особливо, економiчному розвитковi багатьох кра1н. У соцiалiстич-них — вщ ленiнського НЕПу (1922 р.) i до сучасного Китаю (вiдомий ви^в "великого Ден Сяопiна": "Неважливо якого кольору юшка (тобто сощалютичного чи кашталютичного), важливо те, щоб вона гарно ловила мишей"). А в кашталютичних — вiд "нового курсу" Рузвельта (1933 р.) й
до створення широко! коалщи лiбералiв i сощал-демокраив у сучаснiй Нiмеччинi.
"Коли б ви вчились так як треба" — писав великий Кобзар. Безумов-но, це стосуеться й того, що i сощальна концепщя Грушевського, i наве-денi вище теори конвергенцi! могли б вiдiграти найважливiшу роль у ви-борi нового курсу розвитку пiсля отримання Укра!ною незалежностi. На жаль, сталося зовам шше, а саме — як у 1917 рощ був здшснений рево-люцiйний злам капiталiзму "до основания", так i на початку 1990-х роюв "до основания" був зламаний соцiалiзм. В обох випадках це призвело до краху економши та шших негативних наслiдкiв. Зокрема, у сучаснш Укра!нi — до рiзкого збiднення бiльшостi наших громадян та величезних темпiв збагачення купи ол^арив та !х прибiчникiв шляхами, так звано!, непрозоро! й корумповано! "прихватизацi!", а також багатьох шших хиб-них наслiдкiв. Причому, головною причиною стало те, що не лише у керiвникiв держави, але й у нашо! науково! ел^и не було бiльш-менш систематизовано! концепци реформування суспiльства. Тобто, суть нашо-го нового курсу полягала в прим^ивнш i застарiлiй ще! Адама Смгга, що "невидима рука" кашталютичного ринку сама усе вирiшить. Правда, уже через деюлька рокiв продовження цього курсу бшьш поширеними серед укра!нських вчених стають iде! "нового центризму", яю, переважно, були близью до сучасних теорш конвергенцi! капiталiзму й соцiалiзму. Ця концепщя також спрямована на подолання однобiчних крайнощiв фунда-ментально-ринкових i комушстичних iдей, на пошук об'еднання того позитивного, що мютиться в них. Тому вона близька й до сощально! концепци Грушевського.
Певною мiрою щ iде! концепци нового центризму почали впровад-жуватися у вирiшення теоретичних i практичних проблем розвитку нашо-го суспшьства, що е новим кроком до становлення демократичного гро-мадянського суспшьства. Але цей процес в Укра!ш вщбуваеться дуже й дуже повшьно. У чому ж полягають причини такого феномену?
Ще в 1923 рощ, незадовго до смерт^ Ленш писав про принцип демократичного централiзму, яким керувалася комунiстична пар^я: в реальному життi його централютичний початок пiдiм'яв пiд себе протилежний йому демократичний, i це призвело до надмiрно! ролi централiзовано-бю-рократичного управлiння "зверху вниз", тобто применшення значення зворотного впливу, насамперед, рядових члешв партi! на свое керiвниц-тво. На жаль, щ принциповi ленiнськi iде!, з певних причин, не лише не були впроваджеш в життя, а навпаки, роль централiзованого початку продовжувала збшьшуватися, що й призвело до сталшського й пост-сталiнського тоталiтаризму у партп i в суспiльствi загалом.
Незважаючи на те, що курс реформування суспшьства в незалежнш Укра!ш розпочався з намагання зруйнувати сощалютичш принципи управлiння, насамперед, у народному господарств^ однак залишилася вiдверта перевага централштично-бюрократичного управлiння у вирiшен-
ФУНДАМЕНТАЛЬН1 ПРОБЛЕМИ Ф1ЛОСОФИ ОСВ1ТИ
ш полiтичних проблем. Це стосуеться управлшня державними процесами i вирiшення основних проблем в абсолютнш бiльшостi партiй. А все це, своею чергою, суперечить не лише основним щеям Грушевського, Ленша, принципам громадянського суспшьства, про якi вже йшлося, а також статп 5-й Конституци Укра1ни, згiдно з якою: "Ноаем суверенiтету i единим джерелом влади в Укра1ш е народ". Це положення Конституци вимагае визнання переваги демократичного початку над централютичним у розробщ сучасно1 концепци реформування нашого суспшьства i в прак-тичнiй реалiзацil останньо1. Важливi кроки в цьому напрямку були зроб-ленi Верховною радою, яка внесла змши в чинну Конституцiю, а також прийняла ряд шших закошв, направлених на надання бiльших прав мюцевим органам самоврядування.
Однак сам процес тако1 демократизаци нашого розвитку, тобто ста-новлення громадянського суспшьства, як вщомо, здiйснюеться дуже важ-ко ще на рiвнi виршення теоретичних проблем та прийняття нових закошв, уже не кажучи про реальну практику становлення громадянського суспшьства. Тому, на наш погляд, наведена вище сощальна концепщя Грушевського, а також близью до не1 погляди шших видатних мислителiв о не лише тих, про яю йшлося), можуть вiдiграти значну роль у розробщ сучасно1 укра1нсько1 концепцп реформування нашого суспiльства та в И практичнш реатзацл.
Серед представниюв укра1нсько1 елiти однiею з найгострших е проблема вибору прюритету нашого руху — на захщ чи на схщ — яка нерщко набувае антагонiстичного характеру. Але менталтет нашого народу, уже починаючи з чаав княжо1 доби, формувався на межi двох великих культур -захщноевропейсько1 та сх1дно1. Тому вш, на вiдмiну вiд багатьох ш-ших кра1н, був i залишаеться полiкультурним, пов'язаним iз нашим спе-цифiчним вирiшенням проблеми сшввщношення рiзних культур (у тому чи^ зах1дно1 й схiдноl), зазвичай, неантагошстично-толерантним шляхом.
Про це свiдчать i процеси останнiх рокiв. Наприклад, феномен Майдану, а також i постпомаранчевий етап пол^ичних процесiв в Укра1ш. До того ж, незважаючи на рiзнi оцiнки Майдану, уам полiтичним партiям Укра1ни слiд ч^ко зрозумiти, що вiн вiдiграв значну роль у становленш громадянського суспшьства, тобто в практичнш реалiзацil положення Конституци про те, що "единим джерелом влади в Укра1ш е народ". Тому радикально налаштованим пол^икам iз протилежних антагонiстичних та-борiв треба ще багато в чому вчитись у свого народу. Тобто Украша — це не Рошя, але й, наприклад, не Польща. Тому бшьшють видатних укра1н-ських мислителiв, зокрема й Грушевський, говорили про особливий шлях прогресивного розвитку нашого суспшьства.
У зв'язку iз цим, представникам нашо1 елiти треба подолати й феномен "меншовартостГ" у виршенш найскладнiших проблем, пов'язаний з абсолютизащею "чужих" моделей розвитку, бо юнуе можливiсть здiйснен-ня не лише "украшського дива" в розвитку економши й полiтики в нашш
державi, а також i можливiсть розробки й реалiзацi! тiе! концепцi!, яка повинна вщграти значну роль в оптишзацл розв'язання найгострiших су-перечностей мiж захвдною й схiдною культурами, а, отже, й у виршенш проблеми "зггкнення цивiлiзацiй", представникiв рiзних культур, яка е одшею з головних загроз знищення людства.
Дос ми розглядали, з позицш концепцi! Грушевського, лише сощальш проблеми, а розробка сучасно! концепцi! реформування системи "освгга — наука — виробництво", особливо, нашого "руху на виперед-ження", потребуе й вирiшення багатьох шших проблем, а тому таке виршення — це проблема загальнофшософського рiвня.
Лiтература:
1. Андрущенко В. П., Лутай В. С. Про концептуальш засади фшософп освiти Укра!ни // Практична фiлософiя. — 2004. — № 2.
2. Андрущенко В. П., Лутай В. С. Фiлософiя осв^и в сучаснш Укра!ш: стан та перспективи розвитку // Вища освiта Укра!ни. — 2004. — № 4.
3. Bochenski J. М. Contemperery European Philosophy. Berkley and Los Angeles, 1966.
4. Грушевський M. С. Початки громадянства: генетична сощолопя. — Прага, 1921.
5. Кедров Б. М. О методе изложения диалектики. (Три великих зам ысла). — М., 1983.
6. Кесада М. // Известия. — 31 августа 1993 г.
7. Кремень В. Г. Наукове забезпечення вищо! осв^и Украши в XXI столки // Вища освт Украши. — 2001. — № 1.
8. Лутай В. С. О методе построения системы диалектического материализма. — К, 1970.
9. Лутай В. С. Основной вопрос современной философии. Синергетический подход. — К., 2004.
10. Лутай В. С. Проблема выведения в диалектической логике // Диалектическая логика. — М., 1986.
11. Лутай В. С. Про розробку украшсько! об'еднуючо! ще! на засадах сощально! парадигми Михайла Грушевського // Практична фiлософiя. — 2005. — № 1.
12. На пути к "повестке дня на XXI век в области высшего образования" // Высшее образование в XXI веке: подходы и практические меры. — Париж, ЮНЕСКО, 1998.
13. Поппер К. Нищета историзма // Вопросы философии. — 1992. — № 9.
14. Пригожий И. Делать не физику бога, а физику человека // Известия. — 24 июля 1993 г.
15. Ясперс К. Смысл и назначение истории. — М, 1991.
ФУНДАМЕНТАЛЬН1 ПРОБЛЕМИ ФШОСОФП ОСВ1ТИ
Владлен Лутай. Современные философские основы реформирования украинской системы: "образование — наука — производство".
В статье анализируется суть "движения на опережение" в качестве необходимого метода включения какого-либо государства в круг развитых стран. Этот метод является, в основном, сциентич-но-технократическим, поэтому в качестве его реформирования рассматривается разногласие между ним и высшими духовными ценностями. В связи с этим анализируется книга М. Грушевского "Начала гражданства: генетическая социология", в которой он глубоко разработал проблему взаимодействия этих противоположностей. К сожалению, эта книга осталась, по сути, неизвестной для современных исследователей.
Vladlen Lutay. The Contemporary Philosophical Background of Reforming Ihe Ukrainian System "Education — Science — Production"
This article focuses on "advancing" as an essential method of integration of any country into the category of developed ones. So far as this method is basically technocratic, we consider discrepancy between it and higher intellectual values. In this sense, the book by Hrushevsky "The Principles of Citizenship: Genetic Sociology" (where the interaction of mentioned opposites has been studied) is analyzed. Unfortunately, the book is very little-known to scholars.
