CC BY
128
Владлен ЛУТАИ
ПРО СТАН РОЗРОБКИ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ЗАСАД Ф1ЛОСОФИ ОСВ1ТИ В УКРА1Н1 ТА ТХ ВПРОВАДЖЕННЯ В ПЕДАГОГ1ЧНУ ПРАКТИКУ
0пmuмiзaцiя розвязання найгострших глобаль-них проблем сучасностi стала основним питанням не лише фыософи, а й усього людства. У статтi розробляеться проблема ролi тiе'i сучасноI концепци фыософи освти, яка зможе вiдiграти суттеву роль у цш оптимiзацu, зокрема, у становлент в Украш «суспыьства знань» та «руху на випередження».
Як вщомо, дiяльнiсть нового уряду Укра!ни спираеться i на нову фшософш. Це стосуеться, як говорить Станюлав Школаенко, i дiяльностi Мшютерства освгги i науки Укра!ни. Суть ново! фшософп освiти i науки, за його словами, полягае ось у чому. В минулу епоху виршальну роль у розвитку украшсько! економжи i усього суспiльства вiдiгравали iнтереси олтармчних кланiв «отримувати сво! надприбутки». Тепер же головна мета нового уряду i його мшютерства буде спрямована на «розвиток усього суспшьства на базi нових знань». Причому в основу цього «мае бути покладений принципово новий трикутник: освiта, наука, виробництво» [1; 2]. Погоджуючись iз такою трактовкою даних та ряду шших принципiв ново! фшософп освгги i науки, зупинимось далi на детальшшому аналiзi основних дуже складних проблем розробки ще! ново! фшософп i на участi наших фiлософiв у Г! розробцi та впровадженш в практику.
У першому номерi нового часопису «Вища освiта Укра!ни» (2001 р.) мiнiстр освiти i науки В. Г. Кремень писав про те, що нещодавно створений 1нститут вищо! освiти АПН повинен бути тим науково-теоретичним центром, «який сприятиме утвердженню концептуально! бази майбутшх реформ вищо! школи, стане центром акумуляци та аналiзу шформаци про стан нащонально! вищо! освгти», а науковцi цього iнституту «стануть оргашза-торами та координаторами науково-педагопчних дослiджень у галузi вищо! освгш», якi «донедавна були надто фрагментарними, непослщовними i локальними» [3].
Виходячи з цього, ми вважаемо, що найважливiшi завдання 1нституту вищо! освгш полягають, по-перше, в розробцi тае! певно! концептуально!
бази вищо! освiти Укра!ни, яка може вщграти роль загально! теоретично! основи реформування нашо! вищо! школи, по-друге, у постiйному монгто-рингу основних результат такого реформування у головних галузях вищо! освiти. Оскшьки вищим рiвнем узагальнення усiх знань про реальний свiт i дiяльнiсть людей е фiлософiя, то саме сучасна фiлософiя вiдiграe найважли-вшу методологiчно-парадигмальну роль i в розробщ концептуально! бази вищо! освiти. З цього випливае висновок про те, що найважливша задача нашого 1нституту, насамперед його вiддiлу змiсту, фшософп та прогнозуван-ня вищо! освгти, полягае у розробцi та утвердженш концептуально! бази дано! галузi освгш.
Виконання цього завдання безумовно пов'язане з виршенням багатьох дуже складних питань, а тому воно потребувало попереднього ретельного вивчення дано! проблематики. I лише в плаш роботи згаданого вiддiлу на 2003—2005 рр. була запланована тема з розробки концептуальних засад фшософи освгги в Укра!ш. У 2003 р. автором дано! роботи спшьно з Андрущенком В. П. була опублiкована перша стаття, присвячена !х баченню виршення проблеми загальних концептуальних засад фшософи освгти Укра!ни [4]. У 2004 р. ними було опублжовано ще двi статтi, в яких конкретизувались та розвивались iде! першо! [5; 6].
Восени 2004 р. вщбулося перше обговорення статп [5] на згаданому вище вiддiлi, а також ряд неформальних !! обговорень спещалютами з фшософп освiти. При цьому треба вщзначити, що в результат! офщшного i неофiцiйних обговорень нашого первинного проекту концептуальних засад фшософп освгти Укра!ни та пропозицiй про !х подальшу розробку i впрова-дження в практику освiтянсько! дiяльностi виявились рiзнi, в тому числ й суперечливi м1ж собою пщходи. В принципi нiхто з учасниюв таких обговорень не заперечував важливост i необхiдностi розробки певних концептуальних засад фшософп освгш в Укра!ш. Але що стосуеться питання про рекомендацго вiддiлом пропонованого проекту як першого варiанту, який може бути покладений в основу його подальшо! розробки, прийняття та впровадження в освгтню практику, то тут дехто зi спецiалiстiв виявив сугтевi застереження.
Суть останнiх зводиться до того, що прийняття даних концептуальних засад буде пов'язане з обов'язковютю !х виконання, тобто з певними обмеженнями того вшьного вибору усiма суб'ектами системи вищо! освгти сво!х свгтоглядних цiнностей та ряду iнших ввддв дiяльностi, якi iснують зараз в освгтньому просторi Укра!ни. А тому багато, а може, й бшьшють з цих суб'екпв, буде виступати проти прийняття пропонованих нами засад. А це значить, що статтю, винесену на обговорення, треба розглядати лише як початок широко! дискусп зi складно! проблематики розробки концептуальних засад фшософп освгш Укра!ни.
Усе це говорить про те, що вже на теоретичному рiвнi розробки концептуальних засад фшософп осв™ в Укра!ш виникли рiзнi, багато в чому суперечливi пщходи до розумшня суп даних засад (яы, що важливо вiдзначити, е по сутг справи конкретизацiею в наших умовах вщповщних суперечливих мiж собою пiдходiв у сучасному свiтовому загальнофшософ-ському просторi).
Перший i3 поширених зараз пiдходiв виходить i3 можливостi i необхГд-ност розробки тако'1' сучасно'1' цiлiсно-монiстичноï концепцй' фшософп' освiти, яка б була спрямована на оптимiзацiю розв'язання ycieï системи найгострших проблем сучасного людства. Другий з цих пiдходiв, що виходить iз визнання прiоритетноï ролi принципiв плюралiзмy i релятивiзмy, у свош логiчнiй завершеностi взагалi вГдкидае можливiсть розробки якоюь едино!" концепцй' фшософп' освгги, а тому рiзко критикуе тих фiлософiв, педагогiв, що стоять на протилежних позищях. Але, незважаючи на сво'1' певнi позитивш здобутки, саме останнiй пщхщ якраз i призводить до тих недолшв наукових дослГджень, що пов'язанi з ix фрагментарнiстю, локальнiстю, непослiдовнiстю, тобто з вщсутнютю системностi й хаотичнютю.
Однак, на вщмшу вГд цих пщходГв, запропонований нами згаданий вище проект концептуальних засад фшософи' освгш спираеться на досягнення того третього з основних напрямГв сучасно'1' фшософи' освгш, який спрямо-ваний на подолання недолшв перших двох та на новий синтез основного '1'хнього позитивного змюту [4; 5; 6]. Загальна вихГдна Гдея представниюв цього напряму полягае у розкритп nei ново! системи закономГрностей взаемозв'язку певних обов'язкових прав дГяльност для усГх сощальних суб'ектГв ¡з плюралютичнютю '1'хшх проявГв, яка i повинна стати новою парадигмою ще'1' дГяльностг Причому, як писав вГдомий фглософ, неотомют Юзеф Бохеньський, якщо в Х1Х ст. фшософи звичайно виходили ¡з цшсно-мошстичного принципу побудови сво'1'х систем, то вже в середиш ХХ ст. бшьшють ¡з них стали плюралютами. Значною мГрою це стосуеться i нашого часу. У зв'язку з цим лауреат НобелГвсько! преми' 1лля Пригожин, «анаизу-ючи стан сучасно'1' освгти у цглому», говорив: «У ньому пануе фрагментар-нють, немае того синтетичного шдходу, який пов'язуе рГзш науки...» [7]. У цьому вш вбачав головний недолж сучасно'1' освгти i науки. Безумовно, i наведен вище положення про те, що дослГдження у галузГ вищо! освгти Украши е «надто фрагментарними, непослГдовними, локальними», треба розглядати як прояв цього головного недолжу. Останне стосуеться i розробки проблем фшософи' освгти.
Оскгльки головна мета дано! статт — це виршення проблем подальшо'1' розробки третього синтетичного напряму сучасно'1' фшософи' освГти та його впровадження в життя, то дал бгльш систематично проанаизуемо т головш труднощГ, яй виникли на цьому шляху. Насамперед це буде стосуватись виршення найскладшшо! проблеми сшввщношення обов'язкових для усГх суб'екпв освГтньо! галузГ правил ix дГяльност з ix вгльним вибором тако'1' дГяльностг, тобто проблеми свободи.
Один ¡з найвидатшших фглософГв ХХ ст. Карл Ясперс писав: «Може бути, що найглибшГ суперечност мГж людьми обумовлеш ix розумшням свободи. Те, що одному уявляеться шляхом до свободи, шший вважае прямо протилежним цьому» [8]. Тому «змют свободи розкриваеться в житп, наповненому полярностями i суперечностями, де найскладшшою е проблема розкриття кращого, ютинного поеднання власного свавгльного свободного вибору дГяльност його суб'ектами з свободою шших суб'ектГв даного суспшьства» [8]. Однак «абсолютна ¡стина, а тим самим i повна свобода
школи не досягаеться. 1стина разом iз свободою знаходиться у дорозЬ» [8]. Тобто, «немае тако! закшчено! стадп демократа i полгшчно! свободи, яка б задовольнила усiх» [8].
Вже з цього треба зробити висновок про те, що i виршення проблеми розробки концептуальних засад фшософп освгш в УкраТш завжди буде знаходитись «у дорозi». Тому i дискусiю, яка вже почалася з приводу обговорення першого проекту таких концептуальних засад, треба розгляда-ти як той суттево новий крок на цьому шляху, який спрямований на перехщ вщ «фрагментарност i непослiдовностi» в розробщ майже нескшченно! кiлькостi окремих питань фшософп освгш в УкраМ до того, щоб зосередити зусилля багатьох науковщв на розробцi певно!, хоча б пе! мМмально! системи принцишв, яка б змогла вщгравати роль 'й концептуально! бази. Причому, оскшьки за К. Ясперсом, основою вибору будь-якими сощаль-ними суб'ектами свое! цшеспрямовано! дiяльностi е пошук кращого вирiшення проблеми, — що треба визнати як «обов'язковий для уах порядок», — це повинно стосуватися i розробки концептуальних засад фшософп освгш.
Найважливiшу роль у розробщ пропонованого [4; 5; 6] першого проекту концептуальних засад фшософп освгш в УкраМ водграла i так звана соцiальна парадигма Михайла Грушевського, яка з певних причин зали-шилась по суп справи невiдомою майже для вах дослiдникiв. У сво!й монографи «Початки громадянства: генетична сощолопя» вiн, мабуть, першим (1921 р.) зробив спробу розкрити ту головну сощальну суперечнють, розв'язання яко! визначае вибiр будь-яким сощальним суб'ектом (вiд окремо! особистост до еволюци усього людства) його цшеспрямовано! дiяльностi. Це суперечнiсть мiж двома протилежними атрибутивними тенденцiями такого вибору — шдивщуалютичною i колективютською. Перша з них спрямована на максимальне задоволення окремими особистостями сво!х его!стичних iнтересiв та близьких до них групових. Друга — на прюритетне задоволення бшьш загальних, колективних суспiльних iнтересiв. М. Грушевський у цiй книзi розкрив i ряд тих принципiв розв'язання дано! суперечносп [9], якi й зараз можуть вiдiграти найважливiшу роль. Зокрема, це стосуеться i розробки концептуальних засад фшософп освгш в УкраМ [4; 5; 6].
Так, майже загальноприйняту основну мету освп-янсько! дiяльностi (тобто формування тако! всебiчно розвинено! людини, яка б могла гармоншно поеднувати сво! iнтереси з бшьш загальними груповими i загаль-нолюдськими iнтересами) треба розглядати як той щеал, «дорога» набли-ження до якого, з позицп парадигми Грушевського, здiйснюеться шляхом «се! неустанно! конкуренцп iндивiдуалiстичних i колективiстських тенден-цiй i перiодичного чергування переваги то одних, то других...» [9]. Вже остання цитата говорить про те, що М. Грушевський ще в 1921 р. розкрив той певний методолопчний мехашзм розв'язання найважлившо! супереч-носта, суть яко!, за К. Ясперсом, полягае у постшному пошуку оптимального поеднання «обов'язкового для уах порядку» з вiльним вибором свое! дiяль-ностi суспiльними суб'ектами.
Те, що сощальна парадигма видатного вченого i полгтичного дГяча Украши М. Грушевського, по суп справи, теж не застосовуеться до виршен-ня найгострших проблем нашо'1' держави (а також i загальнолюдських проблем), свщчить про наявнють гостро'1' шформацшно'1" кризи в наших суспшьних науках. Зокрема, це проявляеться i у наявносп «фрагментарности локальност i непослщовносп» в розробщ фшософських питань освгти. Тому з цього випливае висновок про необхщнють розробки певно'1' системи концептуальних засад фшософи' освгти.
У першому варГанп система концептуальних засад фшософп' освгти Украши була викладена в працях В. Андрущенка i В. Лутая [4; 5; 6], а також у монографй' «Основне питання сучасно'1' фшософи". Синергетичний пщхщ» [10]. У цих працях була зроблена спроба показати, що парадигму як К. Ясперса, так i особливо М. Грушевського (а також i ряд шших близьких до них концепцш) треба розглядати не лише як таю, що випереджали певш принципи становлення сучасно'1' фшософсько'1' парадигми дГяльносп людства, а як таю, що й зараз можуть зробити важливий внесок у конкретизащю дано!" парадигми. Осюльки, вщповщно до I. Пригожина i ряду шших вГдомих мислителГв, роль ново!" парадигми виживання i подаль-шого прогресу людства повинш вщграти досягнення синергетики як теори' розвитку складних i дуже складних вщкритих систем, то й згадаш вище запропоноваш концептуальш засади фшософи' освГти в УкраМ спираються, в першу чергу, саме на синергетичну парадигму. Причому в розробщ несюнченно'1' кшькосп фшософських питань синергетики та ix конкре-тизаци' в рГзних видах людсько'1' дГяльносп найважлившу увагу треба звернути, насамперед, на розробку пе! певно'1' субординовано'1' системи методолопчних принцишв синергетики, що мютить у собГ новГ закономГр-носп взаемоди' загального й одиничного, необхщного (обов'язкового) i випадкового, упорядкованого i хаотичного тощо [10]. Оскшьки загострення глобальних проблем сучасност говорить про те, що ¡сторГя залишила нам вже досить незначний час для переходу на суттево нову парадигму дГяльносп усього людства, то це потребуе значного прискорення темшв як розробки тако'1' парадигми, так i il впровадження в життя шляхом реформування усГх освгтшх систем людства для виршення проблеми «виживання людства».
З позици' синергетично'1' парадигми, зокрема так званого принципу «ново! телеологи"» I. Пригожина, суть даного прискорення треба розумгти як становлення принципово нового етапу у тому розвитку уах явищ реального свгту, згщно з яким в юторичнш тенденци' даного розвитку здшснюеться створення усе бшьш складно оргашзованих вщкритих систем. Тобто, якщо в природГ ця тенденщя здшснюеться шляхом стихшно дтчих мехашзмГв, а у людей усГх минулих епох, крГм того, також за допомогою ïx штугтивного мислення та розкриття в свщомосп (мовГ, релшйних вченнях, наущ, фшософп' тощо) деяких окремих синергетичних мехашзмГв дано! тенденцп", то в нашу епоху виявилась явна недостатнють цих форм. Тому усе бшьше синергетиюв звертають основну увагу на необхщнють переходу вщ пану-ючого зараз етапу розробки окремих проблем синергетики як «фрагментар-них, локальних i непослщовних» до розробки системи синергетично'1'
фшософп' та MexaHÏ3MÏB ïï впровадження в життя, особливо в реформування освгтшх систем [10].
Далi детальшше розглянемо проблему: в якому сташ знаходиться зараз в Украïнi розробка ново!" фiлософiï розвитку нашого суспшьства та ïï впровадження в практику. Основна щея, на яку спирався курс реформування нашого суспшьства шсля отримання Украïною незалежност1, зводилась до того, що головний недолж радянського соцiалiзму полягав у визнаннi явного прюритету загальних (пролетарських, державних тощо) iнтересiв над частково-iндивiдуальними. Тому, наприклад, в основу економiчних реформ був покладений принцип, згщно з яким «невщома рука вiльного ринку» сама собою обумовить величезнi успiхи в ïï розвитку. I лише приблизно з середини 90-х роив усе бшьша кшьюсть наших вчених стала розробляти так звану концепщю «нового центризму» [11]. Суть ïï полягала у тому, що будь-яка абсолютизащя як колективних штересш щодо частково-шдивщуальних, так i навпаки, заснованi на хибно застарших принципах (сощалютично-комушстичних чи лiберально-капiталiстичних). А тому концепщя нового центризму спрямована на розкриття кращого розв'язання суперечност1 мiж цими двома протилежними принципами. Причому в УкраМ, як i у будь-якш шшш державi, це розв'язання повинно бути таким специф!чним, щоб враховувати як осо6ливост1 менталiтету народу, так й шшу нашу специфiку. Нерозумшня цього, як вважае член-кореспондент НАНУ Микола Михальченко, призвело ось до чого: «Поки що в УкраМ склався специфiчний тип «демократ1ï» — «бюрократично-клановоЬ>, де «групи бюрократ1ï, клани мають великi можливост1 використовувати права i свободи для боротьби м1ж собою...» [12]. Тобто найважливше завдання ново'1' фшософп' як д1яльност1 уряду, так i концепцп' становлення в Украïнi громадянського суспiльства полягае у подоланш дано! олiгарх1чноï форми нашо'1' «демократ1ï».
Зараз не лише вченi, а й 61льш1сть практично дшчих економiстiв, пол1тик1в визнали одно61чн1сть i хибнють iдеï про прiоритетну роль л!берал!зацп' ринкових в1дносин та мМмальне втручання держави у ц1 вщношення, тобто вони перейшли до iieï концепцiï соцiально-орiентованоï економiки, яка обов'язково включае i певну систему загальних обмежень д1яльност1 суб'ект1в даного ринку.
Усе це говорить про те, що в УкраМ зараз здшснюеться становлення того третього напряму фшософп, про який йшлося, котрий спрямований на подолання недолшв попереднiх та на новий синтез позитивного в останшх. Це стосуеться i чимало'1' кшькосп не лише статей, а й тих монограф!чних ро61т, в яких розробляються нов1 концептуальнi засади фшософп освгти в Украïнi [13; 14; 15] та ряду шших.
Але, як зазначалося вище, розробка концептуальних засад фшософп" осв1ти в УкраМ знаходиться лише на першому еташ свого становлення, коли виникають р1зн1 суперечливi м1ж собою точки зору на суть даних засад. Оскшьки розв'язання суперечностей е атрибутивною причиною прогресив-ного розвитку будь-яких явищ реального свгту, то можна лише вiтати початок дискусй' навколо проблеми розробки певних концептуальних засад фшософп освгти в Укршш та ix впровадження в осв1тню практику. Однак, на наш погляд, суттевим недолiком е те, що цьому питанню придiляеться ще
мало уваги, що його виршення майже тоне у нескшченнш кшькост шших фрагментарних, локальних та непослщовних питаннях фшософи' освгти. Тому бажано, щоб новий часопис «ФшософГя освгти» звернув значну увагу на розробку проблеми концептуальних засад фшософи освгти в Укрш'ш, на дискусшне обговорення дано!" проблеми.
Як вже вщзначалось вище, мшютр освгти i науки Станюлав Школаенко вважае, що в основу ново!" фшософп' освгти i науки буде покладений трикутник «освгта—наука—виробництво», який буде спрямований на входження Украши в сучасне суспшьство знань, насамперед шновацшних, та в коло розвинених краш. Рашше академж НАНУ Валерш Геець пщкреслював, що виконання цього завдання е найскладшшою проблемою. Зокрема, що «сощальний проект необхщних змш... не може бути реаизо-ваним, коли спиратиметься виключно на нагромадження спещаизованих знань (технократичний пщхщ, що не матиме усшху в кшцевому значенш)», тобто «технолопчний детермшзм може бути лише складовою, а не основою нового сощального проекту» [16]. Розвиваючи щ ¡де!*, член-кореспондент НАНУ В. I. Голжов писав, що для цього юнуюча вщомча система управлшня шновацшними процесами мае бути перетворена в цшюну систему, оргашзацшно об'еднуючу освгту, науку i виробництво [17]. Дану точку зору конкретизуе i В. М. Геець, який говорить про те, що нам «потрГбна наукова шновацшна система». Усе це ще раз пщтверджуе як необхщнють, так i складнють розробки ново!" фшософсько!" концепцй' освгти i науки та ïï впровадження в практику. Виходячи з того, що у якост ново!" методологи" виршення цих проблем нами пропонуеться система принцишв синергетично'1' парадигми, ми акцентуемо увагу на тому, що застосування дано!" парадигми розкривае значш можливост для створення шновацшно'1' системи, яка заснована на синергетичнш концепцй' «руху на випере-дження», бо тшьки така концепщя може забезпечити не лише прискорення темшв входження Украши в коло розвинених краш [18], а й подолання недолшв юнуючих зараз технократично-егоютичних форм даного руху, тобто становлення сучасно'1' сощально орГентовано!" його форми [10].
Л^ература:
1. Школаенко С. Вищш школГ державну турботу // Дзеркало тижня. — 29.01.2005.
2. Школаенко С. Я б не постшав посипати голову попелом // Дзеркало тижня. — 12.03.2005.
3. Кремень В. Г. Наукове забезпечення вищо'1 освГти Украши в ХХ1 столГт // Вища освГта Украши. — 2001. — № 1. — С. 10.
4. Андрущенко В. П., Лутай В. С. Фшософш освгти в Украшк стан, проблеми та перспективи розвитку // Науковий вюник Академи наук вищо'1 школи Украши. — 2003. — № 27.
5. Андрущенко В. П., Лутай В. С. Про концептуальш засади фшософи освГти Украши // Практична фшософш. — 2004. — № 2.
6. Андрущенко В. П., Лутай В. С. Фшософш освгти в сучаснш Украшк стан та перспективи розвитку // Вища освГта Украши. — 2004. — № 4.
7. Пригожин И.Делать не физику бога, а физику человека // Известия. — 24.07.1993.
8. Ясперс ^.Смысл и назначение истории. — М., 1991.
9. Там само, с. 168—169.
10. Там само, с. 168.
11. Там само, с. 179.
12. Грушевський М. Б. Початки громадянства: генетична соцюлопя. — Прага, 1921. — С. 4, 85-86.
13. Лутай В. С. Основной вопрос современной философии. Синергетический подход. — К., 2004.
14. Основи етнодержавознавства. — К., 1997.
15. Михальченко М.Украша як нова юторична реальшсть: запасний гравець бвропи. — К., 2004. — С. 389.
16. Лутай В. С. Фшософш сучасно'1 освии. — К., 1996.
17. Неперервна професшна освгга: фшософш, педагопчш парадигми, прогноз. — К., 2003.
18. Андрущенко В. П.Роздуми про освпу. — К., 2004.
19. Геець В. М. Характер перехщних процешв до економ!чних знань // Економша Украши. — 2004. — № 4. — С. 13.
20. Голиков В. М. Намерения, реалии, возможности и пути реализации инновационной стратегии развития экономики Украины // Економша i прогнозування. — 2004. — № 1. — С. 38.
21. Лутай В. С. Рух на випередження (реформування вищо'1 освгги на основ! становлення фшософсько-методолопчно'1 парадигми постнекласично'1 науки) // Вища освиа Украши. — К., 2001. — № 2.
В. Лутай. О состоянии разработки концептуальных основ философии образования в Украине и их внедрении в педагогическую практику
Оптимизация разрешения острейших глобальных противоречий современности стала основным вопросом не только философии, но и всего человечества. В статье исследуется проблема роли той современной концепции философии образования, которая сможет сыграть существенную роль в такой оптимизации, в частности, в становлении в Украине «общества знаний» и «движения на опережение».
V. Lutay. On Situation in the Development of the Conceptual Bases of Philosophy of Education in Ukraine and their Implementation into the Pedagogical Practice
Optimization in the solution of the most urgent global contradictions of the modernity has become the main question not only for Philosophy, but also for the whole humanity. The role of the contemporary concept of Philosophy of Education is examined in the article. It is shown that it could play the dominant role in such an optimization, mainly in the development of the «knowledge-based society» and the «outstrip movement» in Ukraine.
