CC BY
14
THE PLACE OF TYUTCHEV'S POETIC COLORISTICS IN RUSSIAN LITERATURE
© 2015
E.V. Voronets, post-graduate student
Bryansk State University, Bryansk (Russia)
Abstract. Color terms is one of the most extensive and arousing interest of researchers lexical group. For the expression of color sensations at least 450 words are required in only one Russian language. Color terms are actively used in all genres of literature as a vivid and multifunctional visual mean, but by the sense thickness and emotional intensity even in a minimal context the poetry dominates. The formation of a poetic color term in Russian literature is associated with the name G.R. Derzhavin, who had a great influence on the work of F.I. Tyutchev. Researchers of Tyutchev's poetry (Pumpyanskiy L.V., Lotman Y.M., Pigarev K.V. and others) noted repeatedly the abundance of colors in his poems. Semantic field of colors is actively used by the poet in his work. Individual specific techniques in the implementation of associative capabilities of color words characterize Tyutchev's poetry. In his poems Tyutchev created an individual color palette, which served him to create unique images. A distinctive feature of Tyutchev color terms is their personality. The most of composite epithets with color semantics which are used in the Tyutchev's poems, have a frequency equal to 1, and characterize only Tyutchev's poetry. In addition, the researchers observe a fluctuation of figurative and direct sense of color adjectives. Appropriate to Tyutchev the method of connection of the color adjectives with abstract nouns transfers color semantics into emotionally expressive plan. Tyutchev brought to the coloristic his own special method of drawing up complex color words and their metaphorical use. The article considers the place of Tyutchev's color terms in Russian literature.
Keywords: coloristic space; color picture of the world; semantics of color terms; F.I. Tyutchev.
УДК 81-139
СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ НАРОДНЫХ НАЗВАНИЙ НА ОБОЗНАЧЕНИЯ ПОВЫШЕННОГО РЕЛЬЕФА В ЗАХ1ДНОПОЛ1СЬКИХ
И ВОЛЫНСКИХ ГОВОРАХ
© 2015
О. К. Данилюк, кандидат филологических наук
Восточноевропейский национальный университет имени Леси Украинки, Луцк (Украина)
Аннотация: Проанализированы географические термины для обозначения горы, на основе которых было создано синонимический ряд; повышение на материале полеско-волынских наречий. Указанный ряд семантически-близких слов в приведенных апеллятивах. Определены структурно-семантические особенности исследуемой группы лексики. Особое внимание уделяется выявлению узколокальных терминов.
Ключевые слова: срок, номен, номенклатура, лексема, семантическое микрополе.
Постановка науковоХ проблеми та и значен-ня. Актуальнють вивчення народно! reогpафiчноi термшологп визначасться не лише для мовознавчих студш, а й для природничих, юторичних, суспшьно-еттчних тощо. Лшгвютичний аспект такого типу дослщжень в усш його багатоплановосп орieнтований на вивчення загальнонацюнально! термшолопчно! си-стеми, яка, у свою чергу, не можлива i без регюнальних студш географiчноi номенклатури. Не зважаючи на помине посилення штересу до народно! географiчноi термшологп як слов'янськими, так i укра!нськими мо-вознавцями, сьогодш можна констатувати, що описи апелятивно! лексики поки що не охоплюють всього загальноукра!нського простору.
Анализ остантх наукових досл1джень. На рiвнi слов'янських мов географiчна термшолопя дослщжена в чеськш i словацькш мовах (Р. Малько), польськш (П. Ниче, Я. Сташевський), сербохорватськш (Ю. Шутц), болгарськш i македонськш (Е. Григорян), бшоруськш (I. Яшин), росшськш (Е. Мурзаев i В. Мурзаева). Найгрунтовшшою працею щодо вивчення народно! географiчноi термшологп слов'янського терену стала монографiя М. Толстого «Слов'янська географiчна термшолопя: Семасюлопчш етюди» [16].
Серед важливих праць щодо дослщження апелятивно! лексики на позначення географiчних об'екпв - лексикографiчнi пращ С. Грабця «Геогра<^чш назви Гуцульщини», Я. Рудницького «Географiчнi наз-ви Бойшвщини», Т. Марусенко «Матерiали до словника укра!нських географiчних апелятивiв (назви рельефiв)», £. Черепаново! «Народна географiчна термшолопя Чершпвсько-Сумського Полюся: Словник», Т. Громко «Словник народних географiчних термшв Юровоградщини».
Найновшими дослщженнями народно! географiчноi термшологп на сучасному етат стали пращ I. Потапчук
«Народна географiчна термшолопя в захвдноподшьських говiрках [13] та С. Шийки «Народна географiчна термшолопя Ровенщини» [20].
Також важливе значення для вивчення географiчних термiнiв мають працi М. Юрковського, Й. Дзендзелiвського, Г. Аркушина, П. Лисенка, М. Никончука, В. Шульгача та ш.
Грунтовне знання мiсцевоi лексики, особливо географiчноi, дае можливiсть визначити, як практично формувалася укра!нська мова у живому мовленш носiiв. Однак ця робота потребуе подальшого системного продовження. У пропонованiй статп ми розглядаемо термiни однiе!' з найменш насичених семантичних груп, що пояснюеться особливостями рельефу окресленого регюну.
Виклад основного матер1алу й обтрунтування отри-манихрезультат1в. Семантичне поле «гора, тдвищення» на всiй дослщжуванш територii рiвномiрно передае апе-лятив горб < псл. *gъrbъ [5, I, 563], що е в укра!нськш мовi загальновживаним i добре ввдомим у багатьох !! говорах: укр. горб 'опуклють, нарiст; нерiвнiсть (на землi)' [15, 566], укр. дiал. горб 'пiдвищення (в за-гальному значеннi', 'горб у лта, зарослий деревами', 'пiдвищення на дорозГ, 'пiдвищене й вiдкрите мiсце'; 'гора (в загальному значеннi)', 'невелика похила прка, горб' [8, 223-224], 'невелике пiдвищення, гiрка' [10, 30], 'тдвищення' [18, 62].
Мереживний ареал утворюе демiнутив горбок 'невелике тдвищення' < псл. *gъrbъkъ [5, I, 563], який так само, як i горб, вiдзначаеться значним поширенням у бiльшостi укра!нських дiалектiв, наприклад, укр. дiал. горбок 'пiдвищене сухе мюце серед болота', 'невелике тдвищення, прка' [10, 30-31], 'окремий горб', 'невелике тдвищення', 'осевок на болоп' [18, 63], 'горб, пригорок', 'невеликий земляний насип', 'пiдвищення на дорозГ, 'гора (в загальному значенщГ, 'горб у лiсi,
порослий деревами' [8, 224]. Ввдзначено факт фшсацд вщповвдного номена в бшоруських гов1рках: блр. гарб0к 'випуклють на р1вному мюш, прочка, висипка, зпрочок; зпрочок над долом, могильна прка' [21, 46].
Таке ж мюце за поширенютю займають лексеми горá, прка 'невелике тдвищення'< псл. *gora, *gorbka [5, I, 562-561], як1 з орограф1чною семантикою в1дом1 укра!нськш мов1 та практично вам слов'янським мо-вам, пор.: укр. гíрка ' зменш.-пестл. до гора' [14, II, 74], укр. д1ал. 'пвдвищення' [18, 52], горá 'т.с.' [18, 62], 'гора (в загальному значенш)', 'тдвищення (в загальному значенш)', 'вершина гори', 'тдвищення на дорозГ [8, 223], блр. гарá 'тдвищення, будь-яке високе мюце, ви-сокий зпрок; невисокий тщаний зпрок, звичайно кру-глий або заокруглений з одного боку, гравшний папрок; високий берег р1чки; високе поле; стжний папрок, замет', гора 'крутий схил, обрив гори, берега' [21, 46, 51], словен. gora 'т.с.' [23, 82], хорв. gora 'гора, лю'[19, 22], чес. hora 'гора', 'лю; високий лю', 'виноградник' [7, 20], пол. góra 'гора' [24, 16]. Одиничним вкрапленням до описуваного мшрополя е суфжсальний дериват ввд слова гора, оформлений за допомогою суфшса -ище, який надае аугментативного значення, - апелятив горúще (с. Пщане КамшьКаширського району), зафжсований 1з семантикою 'велике тдвищення'.
У межах захщноволинських гов1рок сушльний ареал окреслюе 1зофона гурá 'пвдвищення на поверхш грунту' з1 звичним для ще! гов1рково! групи переходом ненаголошеного [о] в [у]. Щд впливом польського góra, górka склався одиничний апелятив гурка 'невелике пвдвищення', записаний в с. Перевали Туршського району.
Синошм1чний ряд продовжуе широковвдома назва пагорб, яка з1 значенням 'невелике тдвищення' спорадично фшсуеться на всш дослвджуванш територи. Префшсальносуфшсальне утворення пйгорбок репрезентуе вдентичну семантику в швшчносхвднш частит захщнополюького говору. 1зоглосу пáгорбок продовжуе укр. д1ал. пйгорбок 'пвдвищене сухе мюце серед болота', 'невелике шдвищенння, прка' [10, 30-31], 'горб; невелике продовгувате тдвищення', 'похилий схил', 'сухе мюце (типу остр1вка) на болоп' [18, 157], 'невелика похила прка, горб' [8, 239].
Суфжсальш деривати ввд тв1рно! основи *па-гор-, а саме лексеми папрок (с. Маркел1вка Володимир-Волинського району), пáгорок 'невисока прка, горб' (с. Шдгородне Любомльського району), пагурок 'невелике пвдвищення' (с. Хорохорин Луцького району, сс. Гречища, Велика Глуша, Шлапань Любеш1вського району) е, як бачимо, спорадично вживаними, мають спорвднеш утворення в укра!нськш мов1 та на шших слов'янських територгях: укр. паг0рок 'височина, часто з пологими схилами, припр' [14, VI, 10], укр. д1ал. пйгорок 'горб, пвдвищення' [18, 157], пáгíрок 'пагорок' [8, 239], пáгурок 'пвдвищене сухе мюце серед болота', 'невелике щдвищення, прка' [10, 30-31] < пагорок, блр. пашрак 'невисоке тдвищення, пологий пагорбок' [21, 124], пол. pagórek 'горбок' [24, 21].
У структур! спорадично фжсованих термшв прúгiр 'невисоке тдвищення' (смт Голоби Ковельського району, смт Олика Юверщвського району, с. Староалля Маневицького району, с. Озеряни Туршського району), прúгорок (м. Горохiв Горохiвського району, с. Жорнище Кiверцiвського району, смт Шацьк Шацького району), окрiм кореня -гiр < гора, використано префiкс при, що мае семантику наближеностi, та - в другш формi - суфшс ок iз первiсно демiнутивним значенням. Ввдповщники виявлено в iнших укра!нських та слов'янських дiалектах : укр. припр 'невеличкий горб, пагорок' [14, VII, 588], пригор0к 'невеличкий горбок, пагорок' [14, VII, 597],'горб' [2, II, 411], укр. дiал. прш!рок 'пригорок, горб;' [8, 244], пршор 'невелике пвдвищення, горб' [18, 180], прш!рок 'невелике пвдвищення, гiрка' [10, 30],
пол. przygorek 'височина, горб' [24, 22].
У дослщжуваному Macrni спорадично вживанi лексеми груд, грудок, яш етимологiчно зводять-ся до псл. * grQd- [5, I, 60] i вiдзначаються такою се-мантичною ампллудою: груд 'великий пагорб' (с. Хвороспв Любомльського району), 'пвдвищення на низинi' (с. Старий Чорторийськ Маневицького району), 'горб, високе мюце' (с. Рудка Маневицького району); грудок 'продовгувате тдвищення' (говiрка с. Овлочин Туршського району), 'невелике пвдвищення' (части-на захiднополiських говiрок). Однак наведет лексеми найбшьш уживанi 3i значенням 'тдвищене, вiдносно сухе мiсце на болоп'. Пор. спорiдненi утворення з пею ж або близькою семантикою: укр. груда 'нерiвностi на поверхт землi у виглядi затвердiлих горбив' [14, II, 179], укр. дiал. груд 'пвдвищене сухе мiсце серед болота', 'невелике тдвищення, прка' [10, 30], 'невисока похила прка, горб', 'тдвищення на болоп, де косять сшо' [8, 225], дiал. 'пвдвищене сухе мiсце серед болота' [10, 31], укр. дiал. грудок ' тдвищене сухе мюце серед болота', 'невелике тдвищення, прка' [10, 30], ' невисока прка, горб', 'тдвищення серед низовини' [8, 225], 'горб, припрок', 'осевок на болоп', 'окремий великий камiнь', 'невелике тдвищення' [18, 66] , блр. груд 'високе мюце, зпрок, тдвищення серед болотяно! чи лугово! рiвнини; мерзла земля, грязь восени; тсок на гiрцi', груда 'замерзла земля, грязь; засохлi грудки на пол1; купа рихло! землi, льоду, плля' [21, 53], чес. hrud 'високе мюце в rnd, незатоплене водою' [7, 21].
3i значенням 'невелике тдвищення' у частит говiрок Ковельського та Юверщвського районiв вiдзначено лексему бугор, яка етимолопчно зво-диться до псл. *tagwb/*bugorb i характеризуеться як сх1днослов'янський термiн пiдвищеного рельефу [9, 63]. З аналопчною семантикою це слово вщоме в шших мюцевостях: укр. бугор 'невеликий горб; невелике пвдвищення на поверхш чого-небудь' [14, I, 246], укр. дiал. 'невелике пвдвищення, гiрка' [10, 30], 'штуч-ний горб, насип', 'невеликий насип пiску бiля рiчки' [8, 218], блр. бугор 'зпрок, папрок, невелика гора; висок мюця; гора пiску; купка землi, яку накопав кргг' [21, 26]. Принапдно зазначимо, що наведений термiн в обстеже-них говiрках вiдомий ще зi значениями 'штучно наси-паний горб'(с. Воегоща Камiнь.Каширського району), 'камшь, зарослий травою' (с. Гектари Горохiвського району).
Лексема града (< псл. *gr§da [5, I, 608]) вiдома в захщноволинських говiрках iз семантикою 'гора, шдвищення' (с. Овадне Володимир.Волинського району), а також у захщнополюькому говорi зi значенням 'продовгувате тдвищення' (с. Люб'язь Любешiвського району), в говiрках iнших територiй вiдзначаеться складною семантичною структурою: укр. гряда 'високе мюце', 'смуга скопано! земл^ де садять городину або квии' [15, 623], укр. дiал. 'тдвищення, суха части-на лугово! площ^ яка не затоплюеться п!д час повет' [17, I, 214], 'продовгувате п!двищення, що складаеться з шлькох гiр, горбiв' [12, 74], ' острiв у плавнях', 'гребiнь острова, не затоплений водою', 'сухе мюце в рiчцi, де пороми заходять на мiлину' [8, 225], ' ос^в на рiчцi' [4, 105], 'середня частина рiчки' [3, 119], укр. дiал. града 'п!двищене сухе мюце серед болота' [10, 31], 'берег, суша' [8, 224], блр. града 'вузька смужка чи квадрат зорано! землi на городi, оточений на глибину плуга розо-рами, а на низькому мiсцi канавками; тдвищення, про-довгуватий згiрок серед болота, помiж руча!в, на луз^ який нiколи не заливаеться водою; рiвне мiсце на лузi; пщана коса на полi, в люГ [21, 52].
Номенклатурне слово кряж (< псл. *кг§2ь [5, III, 115]) зафшсоване Т. Марусенко в с. Шдгородне Любомльського району зi значенням 'тдвищення, кряж', вщоме також у захвдноволинських надбузь-ких говiрках, де репрезентуе семему 'продовгувате
тдвищення'. Слд зазначити, що наведений апелятив е семантично близьким до укра!нських загальновживаних та дiалектних: укр. кряж 'пасмо невисоких пр, горбiв; гiрська гряда', 'гiрський хребет', 'пагорб, пвдвищення' [14, IV, 379], 'сшговий хребет, горб' [2, II, 316], укр. дiал. кряж 'мюцевють iз пiдвищеннями', 'продовгувате пiдвищення' [18, 115].
У говiрках Маневицького району з шею семантикою нами вщзначено лексему вершок ( дем^тив ввд верх < псл.*vrьxъ [5, I, 360-361]), яка в такому звуковому оформленш на територи дослвджуваного ма-сиву здебiльшого вщома для позначення вершини гори, пагорба (с. Шклинь, м. Горохiв Горохiвського району, с. Любитiв Ковельського району, с. Шлапань Любешiвського району, с. Кукли Маневицького району). Цей компонент виявлено в значенневiй структурi аналiзовано! лексеми i в шших дiалектах: укр. дiал. вершок 'вершина гори' [18, 42 ; 8, 220], пол. wierzch 'вершина гори' [24, 27].
Праслов'янський коршь *vysokb-/*vysot-/ [17, 74] е основою для деривапв висота 'один високий горб' (с. Дольськ Туршського району), височина, височíнь 'пiдвищення, горб' (с. Щдгородне Любомльського району). Семантично близькими до наведених апелятивiв е укр. височина 'тдвищення, частина сушi (ввд 200 до 600 м), що мае подекуди рiвну, а частше хвилясту поверх-ню, розчленовану долинами, балками, ярами'; височшь 'простiр на великш вiддалi вiд землi' [14, I, 496], укр. дiал. височина 'тдвищення, горб; прська рiвнина', висота 'тдвищення, горб' [8, 221]; 'горб, пригора' [18, 49], пол. wysoczyna 'височшь' [24, 24].
Поодинокий дериват плоскопр'я 'шдвищення' (с. Шклинь Горохiвського району) е композитною формою: *плоск-о-горье, оформленою за допомогою суфжса збiрностi Bje, пор.: укр. дiал. плоскогíр'я 'плоскогiр'я' [8, 242], ^внина на пiдвищеннi' [18, 169]; рос. плоскогорье 'мюцевють iз рiвнинною чи горбистою поверхнею, що лежить високо над рiвнем моря' [11, 424].
З-помiж термiнiв, виявлених нами в цьому семантич-ному мiкрополi, особливо! уваги заслуговуе вузьколо-кальний термш шкарпа, зафiксований нами лише в однш говiрцi (с. Галичани Горохiвського району) зi значенням 'пiдвищення'. Наведена лексема е давшм слов'янським арха!змом, що зводиться до *skъrpa < i.-е. *(s)ker- 'гнути, крутити, акти' [6, 66-67]. Cпорiдненi лексеми вщзначеш й в iнших укра!нських та слов'янських дiалектах: укр. дiал. скарпа 'крута вершина гори', 'внутршнш схил рову' [8, 249], шкарп 'штучна гiрка' [8, 2114]; болг. скарпа 'скеля', 'кам'янисте мiсце', 'берег', скелястий берег', 'велика скеля' [1, 201], словен. skarpa 'схил залiзницi' [23, 587], н.луж. skorp, skorpa'чашка, глиняний гор-щик'[20, II, 640], пол. skarpa, szkarpa 'горбик, насип' [22, II, 532].
Виклад основного матергалу й обтрунтування от-риманих резулътат1в дослгдження. Спостереження над семантикою дослщжуваних апелятивiв дозволяють констатувати багатство значень (включаючи й локальнi вiдтiнки значень), лексем на позначення рельефу, а та-кож те, що географiчнi термши вiдображають специфiку ландшафту дослiджуваного регюну.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Григорян Э. А. Словарь местных географических терминов болгарского и македонского языков. - Ереван, 1975. - 260 с.
2. Гршченко Б. Д. Словарь укра!нсько! мови. - Т. I-IV. - К.: Наукова думка, 19961997.
3. Дзендзелiвський Й. О. Спостереження над укра!нськими народними назвами пдрорельефу // Onomastica. - Krakow, 1972. - Т. XVII. - S. 109-147.
4. Дзендзелiвський Й. О. Укра!нсьш назви для острова на рiчцi (Ь спостережень над укра!нськими народними назвами пдрорельефу) // Studia Slavica. - Budapest,
1966. - Т. XII (14). - S. 103-113.
5. Козлова Р. М. H.e.*(s)kel- 'гнуть, сгибать' в славянской гидронимии. 1 // Prace j^zykoznawcze: Studia rusycystyczne i slawistyczne. - 1988. - № 14. - С. 23-36.
6. Етимолопчний словник укра!нсько! мови: В семи томах. - Т. 1-3. - К.: Наукова думка, 1982-1989. - Т. 1-3.
7. Малько Р. Н. Географическая терминология чешского и словацкого языков (на общеславянском фоне). Минск.: Наука и техника, 1974. - 143 с.
8. Марусенко Т. А. Материалы к словарю украинских географических апеллятивов (названия рельефов) // Полесье: Лингвистика. Археология. Топонимика. - М.: Наука, 1968. - С. 206-255.
9. Непокупний А. П. Слов'янська термiнолоiя тд-вищеного рельефу в тдоевропейському аспекп // Мовознаство. - 1998. - № 23. - С. 6277.
10. Никончук М. В. Матерiали до лексичного атласу украшсько! мови. (Правобережне Полюся). - К.: Наукова думка, 1979. - 313 с.
11. Шковський А. Укра!нськоросшський словник. -К.: Гроно, 1926. - 864 с.
12. Полякова Е. Н. От 'араины' до 'яра': Народная географическая терминология Пермской области. -Пермь: Кн. изд-во, 1988. - 181 с.
13. Потапчук I. М. Народна географiчна термшолопя в захвдноподтських говiрках : автореф. дис. на здо-буття наук. ступеня канд. фшол. наук: спец. 10. 02. 01 «Укра!нська мова». - Луцьк, 2012. - 20 с.
14. Словник укра!нсько! мови: В XI томах. - К.: Наукова думка, 1970-1980.
15. Тимченко £. К. кторичний словник укра!нського язика. - Т. 1. - К., 19301932.
16. Толстой Н. И. Славянская географическая терминология. - М.: Наука, 1969. - 262 с.
17. Чабаненко В. А. Словник говiрок Нижньо! Наддшпрянщини. - Т. 1-4. - Запоргжжя, 1992.
18. Черепанова Е. А. Народная географическая терминология Черниговско-Сумского Полесья. - Сумы, 1984. - 274 с. 123а Черепанова Е. А. Географическая терминология ЧерниговскоСумского Полесья. Автореф. дис. ... канд. филол. наук. - Минск, 1973. - 26 с.
19. Черных П. Я. Историко-этимологический словарь современного русского языка. - Т. I-II. - М.: Русский язык, 1993.
20. Шийка С. В. Народна географiчна термшолопя Ровенщини : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фшол. наук: спец. 10. 02. 01 «Укра!нська мова». -К, 2012. - 20 с.
21. Яшин I. Я. Беларусшя геаграфiчныя назвы: Тапаграфiя. Пдралопя. - Мшск: Навука i тэхшка, 1971.
- 256 с.
22. Karlowicz J. Slownik gwar polskih. - Т. 1-6. -Krakow. - 1900-1911.
23. Kotnik J. Slovenskoruski slovar. - Ljubljana, 1972.
- 735 s.
24. Nitsche P. Die geographische Terminologie des Polnischen. - Köln-Graz: Böhlau, 1964. - 339 s.
СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧН1 ОСОБЛИВОСТ1 НАРОДНИХ НАЗВ НА ПОЗНАЧЕННЯ П1ДВИЩЕНОГО РЕЛЬбФУ В ЗАХ1ДНОПОЛ1СЬКИХ
ТА ВОЛИНСЬКИХ ГОВ1РКАХ
© 2015
О. К. Данилюк, кандидат фшолопчних наук Сх1дноевропейський нацюнальний утверситет 1мен1 Лес Украгнки, м. Луцьк (Украгна)
Анотащя. Проанал1зовано географ1чш термши для позначення гори, на основ1 яких було утворено синошм1чний ряд; тдвищення на матер1ал1 полюьковолинських гов1рок. Зазначена низка семантично-близьких сл1в до наведених апелятив1в. Визначено структурно-семантичш особливосл дослщжувано! групи лексики. Особлива увага надаеться виявленню вузько локальних термшв.
Ключовi слова: термш, номен, номенклатура, лексема, семантичне мжрополе.
STRUCTURAL AND SEMANTIC CHARACTERISTICS OF NATIONAL NAMES FOR DESIGNATION OF INCREASED IN RELIEF ZAHIDNOPOLISKYH AND VOLYN DIALECT
© 2015
O. K. Danyliuk, candidate philology sciences
Lesya Ukrainka East European National University, Lutsk (Ukraine)
Abstract. Analyzed geographical terms to denote the mountains, on the basis of which was created synonymic line; an increase of the material pasikowski dialects. The specified number of semantically-related words in the above apellation. Defined structural-semantic peculiarities of the studied group vocabulary. Special attention is given to identifying narrowly local terms.
Keywords: term, nomen, nomenclatura, lexeme, semantic microfield. УДК 37.064.2
ОСНОВНЫЕ МАНИПУЛЯТИВНЫЕ ТАКТИКИ В АКАДЕМИЧЕСКОМ ДИСКУРСЕ
© 2015
Д. Р. Дроздова, аспирант
Кубанский государственный университет, Краснодар (Россия)
Аннотация. Данная статья посвящена изучению тактик языкового манипулирования, успешно применяемых в академическом дискурсе в учебных заведениях. В статье приводится наиболее полное определения понятия «языковое манипулирование». В тексте анализируются выделенные манипулятивные тактики, а именно: тактика переакцентуации, тактики умолчания и искажения, тактика поощрения, а также опосредованные манипулятивные тактики, в частности привлечение современных технологий как источника интереса подрастающего поколения. Эффективность тактик языкового манипулирования оценивалась после их применения на учащихся, которые являлись представителями разных возрастных групп: учениками младших классов (6 - 11 лет), старших классов (15 - 16 лет) и студентами университета (20 - 21 год). В результате практического применения приведенных манипулятив-ных тактик в процессе обучения, мы могли увидеть степень продуктивности относительно учащихся определенных возрастных категорий. Так, данные приемы манипулятивного воздействия являются распространенными и активно применяются учителями и преподавателями для наиболее эффективной работы с учениками и студентами и достижения наилучших результатов учащимися. Нами была предпринята попытка выделить наиболее действенные тактики языкового манипулирования, применяемые в учебном процессе, и отследить образ их действия на учащихся. Предложенные тактики языкового манипулятивного воздействия могут применяться как в академическом дискурсе, так и за его пределами: при общении с учениками на темы, не связанные с учебным материалом или учебным процессом, при личном взаимодействии с учащимися, например, во время проведения воспитательной работы и внеклассных мероприятий.
Ключевые слова: манипуляция; манипулятивная тактика; академический дискурс; преподавание.
Образование - это роскошь доступная всем. ными и иностранными ученными (Е. В. Денисюк [1],
Возможность получения школьного образования защи- О.Н. Быкова [2], Л.Ю. Иванов [3], Франке Г. [4]), мы
щена Конституцией Российской Федерации, а высшее сформулировали наиболее полную дефиницию. Итак, учебные заведения располагают как бюджетными, так языковое манипулирование - это вид языкового воздей-
и договорным местами, чтобы дать возможность мак- ствия, используемый для скрытого внедрения в психику
симальному количеству желающих получить професси- адресата целей, желаний, намерений, отношений или
ональное образование. Его эффективность зависит не установок, не совпадающих с теми, которые имеются у
только от студента, но и от преподавателя. В настоящее адресата в данный момент. При этом манипулятор скры-
время академический дискурс представляет интерес в вает подлинные цели языкового воздействия на реципи-
силу распространенности получения образования. Так, ента. С его помощью осуществляются манипулятивные
проблема не только межличностного, но и профессио- тактики. В отношении академического дискурса язы-
нально направленного взаимодействия является чрез- ковое манипулирование применяется преподавателем
вычайно актуальной. Ученых интересуют механизмы очень часто, начиная от налаживания работы на занятии,
взаимодействия и взаимовлияния учителя и ученика, и заканчивая влиянием на отстающих учащихся с целью
преподавателя и студента, научного руководителя и повышения успеваемости.
исследователя. С психологической, педагогической и Языковое манипулирование располагает широким
лингвистической точек зрения интересен процесс ока- арсеналом манипулятивных тактик. Целью нашего ис-
зания языкового воздействия в рамках академического следования является выделение наиболее эффективных
дискурса, а также степень восприятия и эффективности манипулятивных тактик, применяемых в процессе об-
производимых манипулятивных тактик на реципиента. учения в современных учебных заведениях. В научной
Основываясь на определениях понятия «языковое литературе данный вопрос рассмотрен неполно, иссле-
манипулирование», сформулированных отечествен- дователи уделяли большее внимание методике обучения
