CC BY
15
УДК 811.161.2'373.6
ЭТИМОЛОГИЧЕСКИЕ РАЗВЕДКИ ПО УКРАИНСКОЙ ЛЕКСИКЕ
© 2014
О. К. Данилюк, кандидат филологических наук, заведующий кафедрой филологии
и методики начального образования
Восточноевропейский национальный университет имени Леси Украинки, Луцьк (Украина)
Аннотация: Проанализированы географические термины для обозначения «болота», «возвышения» на материале полесско-волынских говоров. Определены структурно-семантические особенности исследуемой группы лексики.
Ключевые слова: термин, номен, номенклатура, лексема, семантическое микрополе.
Постановка науково'1 проблеми та и значення. Науковий штерес до вивчення термшологп зi значен-ням «болото» зумовлений, насамперед, тим, що ця група лексики несе шформацш про лiнгвiстичногеографiчну юторш вщповвдного регюну. Водш назви, зокрема, становлять найб№ш давнш i найбiльш стабшьний у часi шар лексики. На сучасному етапi дослвдження тельмографiчноl термшологп важливе ще й через техногенш причини, оск1льки багаторiчне втручання людини в природу призвело до зникнення вiдповiдних гiдрографiчних об'eктiв.
Анализ остантх наукових досл1дженъ. Проблемi вивчення лексики на позначення болота було присвя-чено низку праць слов'янських мовознавцiв. Серед них вщзначимо «Назви болiт в слов'янських мовах» Л. Куркшо!, «Слов'янськi географiчнi термiни зi значениям «болото» В. Мошенка. Структурно-семантичнi особливостi болотно! термшологп Центрально! Укра1ни на матерiалi Кiровоградщини розглядалися в окремiй статп Т. Громко. Дослiдженням тельмографiчноl термшологп займалися також ученiславiсти М. Толстой, £. Черепанова, П. Чучка, М. Никончук, Р. Малько, Т. Марусенко, Н. Василюк, В. Шульгач та iн.
Мета статт1 та формулювання завданъ. У пропо-нованому дослiдженнi аналiзуеться лексика таких се-мантичних груп як 'Болото в загальному значеннi' та 'Земля, розм'якшена водою'.
Виклад основного матергалу й обтрунтування отри-маних резулътат1в дослгдження. Болото в загальному значеннР
Ядром цього семантичного мжрополя в говiрках Волинi е узагальнювальна назва болото (с. П'ятидш Володимир-Волинського району, сс. Галичани, Лобачiвка, Мерва, Рачин, Шклинь Горох1вського району, сс. Грушiв, Заболотщ, Литовеж Iваничiвського району, сс. Воегоща, Ворокомле, Запруддя Камiнь-Каширського району, сс. Берестяни, Тростянець, Холоневичi Кiверцiвського району с. Поворськ Ковельського району, сс. Бшопшь, Дорогинич^ Затурцi, Маньшв, Привiтне, Шельвiв, смт. Локачi Локачинського району, сс. Велика Глуша, Прки, Люб'язь Рожищенського району, с. Гуща Любомльського району, сс. Боратин, Маяки, Одеради, Чарушв Луцького району, сс. Ситниця, Старий Чорторийськ Маневицького району, сс. Олешвка, Рудка-Козинська, Топiльне Рожищенського району, сс. Любохини, Полюьке Старовиж1вського району, сс. Ростань, Кропивники Шацького району) < псл. *Ьоко [7, I, с. 227], пор.: укр. болото 'грузьке мюце з надтрно зволоженим грунтом, часто з стоячою водою та волого-любною рослиннiстю', 'багно', 'трясовина', 'розрiджена внаслвдок дощiв, розтавання сшгу та iн., земля на шляхах, стежках i т. д.', 'грязюка', [17, I, с. 215]. З тельмо-графiчною семантикою, яка ввдзначаеться складною внутрiшньою диференцiацiею, лексема болото вщома в багатьох слов'янських говорах: укр. дiал. 'розрвджений водою чорний донний грунт', 'невелике мюце iз стоячою прогнилою водою i гряззю', 'колишне русло рiчки' [13; 44, с. 48-49], 'мокра заболочена низовина' [21, с. 33; 10, с. 218], 'заглибина на мюш водойми', 'мокре мiсце мiж узпр'ями' [10, с. 218], 'вир' [4, с. 140], 'ввдгалуження рiчки, рукава рiчки, затоки' [6, с. 13]; рос. болото 'не-
просихаюче болото ввд розлив1в води на грузькому грун-tí', 'низьке, пор1вняно з околицею, мюце, яке постшно заливасться струмками, внаслвдок чого утворюеться особлива рослиннють i кислий грунт' [11, с. 5], 'грузьке угщдя зi стоячою водою', 'сира, з грузьким, грунтом, дiлянка, поросла мохом, ягодами й кущами' [15, с. 53]; хорв. blato 'болото, ставок, озеро' [26, с. 63]; чес. blato, bloto 'болото' [9, с. 8]; пол. btoto 'т.с.' [25, с. 73].
Спорадичним вживанням у всьому дослщжувано-му масивi вщзначаеться лексема багн0 (с. Маркелiвка Володимир-Волинського району, м. Горохiв Горох1вського району, с. Карасин Камшь-Каширського району, с. Радомишль Луцького району, смт. Любешiв Рожищенського району, смт. Маневичi, с. Велика Яблунька Маневицького району, смт. Туршськ Турiйського району, смт. Шацьк Шацького району). Одиничним прикладом (с. Льотниче Володимир-Волинського району) представлений дериват багнюка < псл. *bagno, *bagbno [19, I, с. 102; 18, с. 1114-159; 7, I, с. 109]; укр. багн0 'розрщжена внаслщок дощiв, розтавання сшгу та ш. земля на шляхах, стежках i т.д.', 'болото' [17, I, с. 84], укр. дiал. 'болотисте мюце, трясовина', 'велика калюжа, грузьке мюце' [17, I, с. 84], укр. дiал.'грузьке болото, де трясеться, колишеться земля [13, с. 51], 'невелике мюце з стоячою, гнилою водою i гряззю', 'болото з iржавою водою' [13; 49, с. 53], 'трясовина', 'болото бшя рiчки' [21, с. 25]; укр. багнюка 'збшьшене до багно' [17, I, с. 85], 'багно' [1, с. 18], укр. дiал. 'грузьке болото' [21, с. 25], 'грузьке болото, де трясеться, колишеться земля', 'невелике мюце iз стоячою, гнилою водою i гряззю', 'болото з iржавою водою', 'земля, розм'якшена водою' [13, с. 49; 8, с. 53], блр. багн0 'грузьке болото; болото; грузьке мюце на болотц грузь-ка безодня; дшянка на болоп з глибою, твердшою, н1ж на болотц приболоття'[23, с. 18], н.-луж. 'болото' [24, I, с. 9], пол. bagno 'маленький ставок' [25, с. 7].
Не формуе суцшьного ареалу, а фжсуеться окремими вкраплениями у рiзних частинах дослщжено! територи в^вде^вний дериват MÓ4áp (с. Бушв Луцького району, сс. Олеськ, Штунь Любомльського району) < псл. *mocarb < *mociti [7, III, с. 499], пор.: укр. м0чар 'драго-вина, трясовина' [17, IV, с. 814]; 'низьке з тдгрунтовою водою мюце' [1, II, с. 450], дiал. 'невелике мюце iз прогнилою стоячою водою i гряззю' [13, с. 50], 'мокра заболочена низовина', 'трясовина, низьке мюце з пвдгрун-товими водами', 'мокре мюце мiж узпр'ями' [10, с. 237], 'земля на низинних грунтах' [34, с. 39], блр. Ma4ápbma 'криничне мюце' [23, с. 112], чес. mocar 'трясовина, болото', 'калюжа' [9, с. 36].
З помiж захвднополюьких регiоналiзмiв до окресле-но! мжрогрупи належить лексема гниляк (м. Юверщ Юверщвського району), мотивована прикметником гни-лий.
Щкавим видаеться факт фшсацд у говiрцi с. Зелена Ковельського району дериват пучина, який зютавити можна хiба що з рос. пучина, що його М. Фасмер зво-дить до псл. *pQk- [19, III, с. 415]. Можливо, у захщно-полюьких говiрках цей номен зумовлений впливом рос. мови.
Досить численну групу виявлених у дослiджуваному масивi давнiх слов'янських архшзмш репрезентуе також
О. К. Данилюк гуманитарное
ЭТИМОЛОГИЧЕСКИЕ РАЗВЕДКИ ПО УКРАИНСКОЙ ... направление
лексема струга (м. Юверщ Юверщвського району) (див. вище).
Для семантично! мшрогрупи 'грузьке болото, де трясеться, колишеться земля' найбiльш поширеними е вщще^вш деривати ввд трясти. Найпродуктивнiшою виявилася модель з суфiксами ина, овина: трясина (с. П'ятидш Володимир-Волинського району, с. Прки Рожищенського району, с. Ситниця Маневицького району), трасовина (с. Дорогиничi Локачинського району), трасовина (с. Ворокомле Камшь-Каширського району, с. Люб'язь Рожищенського району, с. Гуща Любомльського району, с. Свиязь Шацького району), трясовина (с. Холоневичi Кiверцiвського району, с. Боратин Луцького району, сс. Буцинь, Полiське Старовиж1вського району), трясовина (сс. Березович^ Бубнiв, Льотниче, Маркелiвка Володимир-Волинського району, с. Прванче Горох1вського району, сс. Заболотщ, Литовеж Iваничiвського району, сс. Боровне, Воегоща, Рак1в Лю Камiнь-Каширського району, сс. Клепачiв, Тростянець, Човниця Кiверцiвського району, сс. Зелена, Любипв, Поворськ Ковельського району, сс. Затурщ, Конюхи, Маньк1в Локачинського району, сс. Прка Полонка, Липини, Щдгайщ, Хорохорин Луцького району, сс. Березич^ Бихiв, Гiрки Рожищенського району, сс. Головне, Радехiв, Штунь Любомльського району, сс. Кримне, Нова Вижва, Секунь Старовиж1вського району, сс. Бобли, Вербичне, Купичiв, Перевали, Синявка Туршського району, с. Ростань, смт. Шацьк Шацького району). Етимологiзуючи щ лексеми, дослвдники пере-важно вдаються до реконструкци псл. *trqsovina
< [18, с. 175-176], пор.: укр. трясина 'дуже грузь-
ке болото, поросле яскраво-зеленою травою i мохом, що утворилося на тсщ колишньо! водойми', трясовина 'т.с.' [17, Х, с. 305], укр. дiал. трясина 'грузьке болото, де трясеться, колишеться земля' [13, с. 50], 'заболочена низовина' [10, с. 251], трасовина 'грузьке болото, де трясеться i колишеться земля' [13, 8], трясовина 'грузьке болото' [21, с. 223], 'заболочена низовина' [10, с. 28], блр. траста [23, с. 190]. Менш продуктивними виявилися моделi з шшими суфшсами: трясовисько (с. Мельники Шацького району), трясуха (с. Запруддя Камшь-Каширського району).
Виявлено також дериват подiбного походження, мо-тивований дiесловом ттати: типенне (с. Щiдрiжжя Ковельського району), пор. укр. ттати 'короткими ривками, поштовхами хитати з боку на бш або зверху вниз' [17, Х, с. 145]. На шших територiях вiдповiдникiв не зафiксовано.
У межах цього семантичного мiкрополя виявлено також термш багно (сс. Лобачiвка, Мерва, Рачин, Озерцi, Шклинь Локачинського району, смт. Iваничi Iваничiвського району, с. Овлочин Туршського району) (див. вище).
Ряд етимолопчно прозорих захiднополiських репо-налiзмiв продовжуе ввдзначений тiльки в однш говiрцi термiн безодник (с. Шкроби Старовиж1вського райо-ну)< безодний +суф. -ик. Пор. спорiдненi утворення: укр. безодня 'глибоке провалля, прiрва' [17, I, с. 136], укр. дiал. 'глибока яма в рiчцi', 'грузьке мюце на боло-тi' [21, с. 27], 'заглибина в грунп невизначено! форми', 'глибока прiрва', 'крутий прямовисний берег', 'крутий схил гори', 'глибока яма', 'джерело в полГ, 'калюжа' [10, с. 216], 'вир' [4, с. 140], 'теч1я на мющ глибоко! ями в рiчцi, де закручуе вода', 'глибока яма в рiчцi, де за-кручуе вода', 'грузьке болото, де трясеться, колишеться земля' [13; 41; 43; 52]; чес. bezdna 'прiрва', bezedna 'т.с.' [9, с. 7].
До давшх за походженням географiчних термiнiв, iмовiрно, належить виявлений нами номен вздуховина (с. Карасин Камшь-Каширського району), який, як i чис-леннi вiдповiдники з шших слов'янських мов, робить можливою реконструкцiю псл. *vъzduxъ(-а) +-оv-ina [22, с. 317] (пор. спорщнеш полюьш здуховина, уздухавина, здыховина [18, с. 184-185]). Це ж значення передае по-10
люемантичний термш вжна (м. ВолодимирВолинський Володимир-Волинського району)< псл. *окъпо (див. вище). Виявлений нами в однш roBip^ дериват гнечавка (с. Згорани Любомльського району) можна етимолопчно зютавити з дieсловом гнтити. У деяких захвднопо-лiських говiрках единим засобом для позначення окрес-лено! реалл е словосполука гниле болото (с. Любипв Ковельського району), етимолопя яко! прозора, а також факультативно вживане утворення котел1 (с. Козлиничi Ковельського району), кутел( (с. Любипв Ковельського району).
Не виникають труднощi i при етимолопзацп виявле-ного в цьому семантичному мiкрополi полюемантично-го термiна мочари (м. Юверщ Кiверцiвського району, с. Карасин Маневицького району) <мочар< псл. *тосагъ (див. вище). Зафшсований нами термш драговина (сс. Бубшв, Суходоли Володимир-Волинського району, с. Гектари Горохiвського району, смт. Голоби Ковельського району, сс. Буяни, Забороль Луцького району, с. Тотльне Рожищенського району) вже був предметом етимолопчного опрацювання i зводиться пере-важно до псл. *dr^gva [18, с. 178].
У любешiвських говiрках натомiсть зафшсовано номен мулавина (с. Щитинь Рожищенського району), утворений на базi мул < псл.*ти1ъ [7, III, с. 532], пор.: укр. дiал. мулавина ' наноси пiсля весняного розливу', 'болото бiля рiчки'[21, с. 138]; 'зарiчок рiчки' [2, с. 137].
Дде^вна основа плавати послужила деривацш-ною базою для к1лькох лексем цього мшрополя: плав (с. Залюття Старовиж1вського району, с. Мельники Шацького району) < псл. *р1скъ [22, с. 212]; пор.: укр. плав 'те саме, що й попк; дмнка трясовини, де тд шаром рослинносп е вода' [17, VI, с. 556], 'плаваючий острiв iз очерету й невеликих рослин', 'трясовина, де тд шаром рослинностi е вода' [1, III, с. 190], укр. дiал. 'грузьке болото, де трясеться, колишеться земля' [13, с. 52], 'части-на поверхш водоймища, вiльна вiд заростей' [13, с. 46], 'заболочена низовина' [10, с. 242], 'ос^в на рiчцi' [3, с. 105], 'повшь' [5, с. 120], 'грузьке болото бшя рiчки з пiдгрунтовими водами', 'невелике болото бiля рiчки', 'мокра заболочена низовина бшя рiчки', 'наноси тсля весняного розливу', 'острiвець на болоп', 'пiдмита й вь дiрвана частина берега' [21, с. 166]; чес. plav 'мюце для купання коней, качок, гусей' [9, с. 47], блр. плау 'заболочена водойма; грузьке болото без люу; заливний луг бшя рiчки або озера; низина, мюце, де рiчка пропкае через болото' [23, с. 145], пол. piawy 'луг, що знаходиться в низовиш' [18, с. 115]; плавники (с. Боголюби Луцького району); поплавок (с. Ворокомле Камшь-Каширського району); укр. дiал. поплавок 'ос^в на рiчцi, озерГ [21, с. 177], поплав 'русло рiчки', 'старе русло рiчки' [2; 111, с. 141], 'прибережний заливний луг', 'луг серед оброблювано! землi' [21, с. 177]; пол. popiaw 'низовин-ний луг серед поля', 'заболочений луг' [18; 70, с. 84]; сплав (с. Столинсьш Смолярi Любомльського району, с. Овлочин Туршського району).
У частиш говiрок дослiджуваного масиву виявлено лексему твань (с. Ситниця Маневицького району, с. Олешвка Рожищенського району), яка у спещальнш лiтературi розглядаеться як запозичення з балтiйських мов, пор. лит. tvanas, лтс. tvans [18, с. 166-169], пор. укр. твань 'в'язке болото, грязь, рвдке багно; драговина, трясовина, багно' [17, Х, с. 45], 'в'язке, густе болото в рiчцi' [14, с. 771], укр. дiал. 'розрщжений водою чорний до-нний грунт', 'земля, розм'якшена водою', 'невелике мю-це iз стоячою, прогнилою водою i гряззю' [13; с. 45, 48, 50], 'грузьке болото з замуленим дном', 'гниле болото' [21, с. 216]; блр. твань 'багнисте i в'язке болото; грязь шд час повет; заросле озеро, плав' [23, с. 189].
'Земля, розм'якшена водою'
У бшьшосп дослвджених населених пункпв вказану семантику виражае узагальнююча назва болото (сс. Бубнiв, Льотниче, Маркелiвка, Микуличi, Суходоли, м. Устилуг Володимир-Волинського райо-Карельский научный журнал. 2014. № 2
ну, сс. Лобачiвка, Мерва, Рачин TopoxiBCbKoro району, сс. Грибовиця, Грушiв, Заболотщ, Литовеж, смт Iваничi Iваничiвського району, с. Воегоща Камшь-Каширського району, сс. Зелена, Любипв Ковельського району, сс. Конюхи, Маньшв Локачинського району, сс. Боратин, Прка Полонка, Городище2, Липини, Щдгайщ, Шепель Луцького району, сс. Копачiвка, Мильськ, Тристень Рожищенського району, сс. Бобли, Кульчин Горох1вського району)< псл. *bolto (див. вище).
Паралельно практично в уах говiрках семантику 'земля, розм'якшена водою' оформляе лексема гразь (с. Олешвка Рожищенського району, с. Холоневичi Юверщвського району)< *грязь (мiсцеве дiалектне ствердiнняр') < псл. *grçzb [37; 7, с. 125], укр. дiал. грязь 'земля, розм'якшена водою' [13, с. 47]; блр. гразь 'роз-мокла земля на дорозц багно; грузьке мiсце, де довго стоиъ вода' [23, 5 с. 2], ïï деривацiйний варiант гразюка (б№шють населених пунктiв), морфологiчний варiант гразя (с. Липне Кiверцiвського району). У с. Трояшвка Маневицькогорайону з цим значенням фiксуемо репо-нал1зм грузяка - ймовiрно, результат контамшацп лексем гразюка та грузнути; фонетичну структуру вказа-ного номена можна квалiфiкувати також як наслщок метатези. Ввдприкметниковим за походженням е термiн грузкё (с. Ростань Шацького району).
У говiрках Шацького району в межах окреслено-го мшрополя виявлено локалiзм грёца (сс. Мельники, Ростань Шацького району), етимолопя якого неясна; можливо, суф. еца мае значення збшьшеносп, згрубшос-тi, як у дшяжца, скiбéца, нивéца, хатéца та ш; коршь можна пов'язати з дiесловом грати.
Кшька термiнiв цiеï лексикосемантично1 гру-пи постали на базi лексеми кал < псл. *kah [37; 1, с. 21]: кал (сс. Березович^ Микуличi Володимир-Волинського району, с. Запруддя Камшь-Каширського району, сс. Головне, Штунь Любомльського району, с. Полюьке Старовижiвського району), каламёха (с. Столинсьш Смолярi Любомльського району), калёще (сс. Ворокомле, Рашв Лю Камiнь-Каширського району), калище (сс. Боровне, Воегоща Камшь-Каширського району), калник (с. Бихiв Рожищенського району), калота (с. Нова Вижва Старовижiвського району), кальога (с. Овлочин Туршського району); пор. укр. кал 'бруд, болото, грязь' [17, IV, с. 73]; чес. kal 'грязь, осад на дш', 'калюжа, болотисте мюце', 'брудна вода' [9, с. 25]; пол. kai 'болото, грязь, рвдке болото' [18, с. 77].
Виявлений нами термш кваша (с. Клепачiв Юверщвського району)< псл. *kvasa: [37; 13, с. 158], очевидно, мотивований дiесловом квасити.
У частиш говiрок окресленого масиву з цим значенням засввдчено слово мада (сс. Овлочин, Свинарин Туршського району, сс. Мельники, Свиязь Шацького району) - етимолопчно неясне [7, III, с. 35]; можливо, з псл. *mada [37; 17, с. 118]; пор. рос. дiал. мад. 'переправа, переход, прський перевал' [16, с. 40]; пол. mada 'болото, грязь, мул' [25, с. 79].
Факультативно цю семантику оформляе також но-менклатурне слово мул (сс. Лобачiвка, Мерва, Рачин, Шклинь Горохiвського району, сс. Заболотш, Луковичi Iваничiвського району, с. Маяки Луцького району, с. Залюття Старовиж1вського району) та спорiднене з ним утворення мулявина (с. Буцинь Старовиж1вського району) (див. вище).
У деяких говiрках з цiею семантикою зафжсовано етимологiчно прозорi композити сиросж (с. Ростань Шацького району) та ароак (с. Поворськ Ковельського району), ввдповщнишв до яких не виявлено.
Висновки i перспективи подальших до^джень. Проведеш спостереження над назвами, що позначають телъмографiчнi об'екти, дозволяють зробити так вис-новки:
1. Ядром аналiзованого лексичного класу е загальновiдомi термши, здебiльшого праслов'янського походження: брiд, болото, гать, гребля, трясовина
та ш, як1 в1дзначаються ширшими семантичними мож-ливостями, наприклад, болото 'болото в загально-му значеннi', 'мокра заболочена низовина', земля, розм'якшена водою', 'низина, поросла травою', 'низина б™ рiчки', луг, що заливаеться водою', ^внинна мюцевють на мiсцi осушеного болота'. У багатьох говiрках вказанi лексеми представлен дiалектними фо-нетичними варiантами: трасовина, трасовиско, грабля та ш.
2. З-помiж географiчних термiнiв, зафжсованих тiльки в дослвджуваному реIiонi, вщзначаються: грёца 'земля, розм'якшена водою', гзкй 'дорога через болото', оденок 'ост^в', грузяка 'земля, розм'якшена водою' та ш
3. Спостереження над семантикою дослщжуваних апелятивiв дозволяють констатувати багатство значень (включаючи й локалънi вщпнки значень), лексем на по-значення рельефу, а також те, що географiчнi термiни ввдображають специфiку ландшафту дослвджуваного регiону.
Перспективою подальших дослщжень е проведення етимологiчних розвiдок з шших аспектiв укра^сь^ лексики.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Словарь укра^сь^ мови / Упоряд. з дод. влас. матерiалу Б. Д. Гр^енко. К., 1907-1909. Т. 1-4.
2. Дзендзелiвський Й. Спостереження над укра-шськими народними назвами гвдрорельефу // Оnomastica. 1972. XVII. C. 109-147.^
3. Дзендзелiвський Й. Украïнськi назви «для острова на рiчцi» // Studia Slavica Hung. 1966 XII. С. 103-113.
4. Дзендзелiвський Й. О. Украшсьш назви для виру // Onomastica. 1978. XXIII. С. 133-161.
5. Дзендзелiвський Й. О. Украïнськi назви притоки рiчки // Slavia OrientalisJ968. XVII. С. 297-303.
6. Дзендзелiвський Й. О. Украïнськi народнi назви пдрорельефу: вiдгалуження рiчки, рукава рiчки, затоки // Дослiдження лексики i фразеологп говорiв украïнських Карпат. Ужгород, 1982. С. 3-54.
7. Етимолопчний словник украйсь^ мови. К.: Наукова думка, 1982-1989. Т. 1-3.
8. Закревська Я. С. Особливосп суфжсального сло-вотворення деяких лексико-семантичних груп // Нариси з дiалектного словотвору в ареальному аспектi. К.: Наукова думка, 1976. С. 28-52.
9. Малько Р. Н. Географическая терминология чешского и словацкого языков (на общеславянском фоне). Минск: Наука и техника, 1974. 143 с.
10. Марусенко Т. А. Материалы к словарю украинских географических апеллятивов (названия рельефов) // Полесье: Лингвистика. Археология. Топонимика. М.: Наука, 1968. С. 206-255.
11. Матерiали до словника буковинських говiрок. Чершвш, 1971-1976. Вип. 1-6.
12. Мурзаевы Э. и В. Словарь местных географических терминов. М., 1959. 304 с.
13. Никончук М. В. Матерiали до лексичного атласу украшсько1 мови (Правобережне Полюся). К.: Наукова думка, 1979. 313 с.
14. Шковський А. Украшськоросшський словник. К., 1926.
15. Ономастика Украши та етногенез схвдних слов'ян. К., 1998. 227 с.
16. Словарь географических терминов Западной Сибири / Сост. М. Ф. Розен. Л., 1970. 101 с.
17. Словник украшсько1 мови. К.: Наукова думка, 1970-1980. Т. I-XI.
18. Толстой Н. И. Славянская географическая терминология: Семасиологические этюды. М.: Наука. 1969. 261 с.
19. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. М.: Прогресс, 1964-1973. Т. I-IV.
20. Чабаненко В. А. Словник говiрок Нижньоï
Наддншрянщини. Запорiжжя. 1992. Т. 1-4.
21. Черепанова Е. А. Народная географическая терминология Черниговско-Сумского Полесья. Сумы, 1984. 274 с.
22. Шульгач В. П. Праслов'янський пдрошмний фонд (фрагмент реконструкци). К., 1998. 368 с.
23. Яшин I. Я. Беларусшя геагpафiчныя назвы: Тапа-
rpa^ia. rigpa^oria. mîhck: HaByKa i тэхнiка, 1971. 256 c.
24. Muka E. Slownik dolnoserbskeje recy a jeje narecow. Praha: Nakl. Ces. akad. ved a umeni, 1928. T. III. 264 s.
25. Nitsche P. Die geographische Terminologie des Polnischen. Köln-Graz: Böhlau, 1964. 339 s.
26. Schütz I. Die geographische Terminologie des Serbokroatischen. Berlin: Akademie-Verlag, 1957. 113 s.
© 2014
ЕТИМОЛОГ1ЧН1 РОЗВ1ДКИ З УКРА1НСЬКО1 ЛЕКСИКИ
© 2014
О. К. Данилюк, кандидат фшолопчних наук, зав. кафедри фшологи i методики початково! освгги
Сх1дноевропейський нащональний утверситет 1мен1 Лес Украгнки, Луцьк (Украгна)
Анотащя: Проаналiзовано географiчнi термши для позначення «болотам», «тдвищення» на матерiалi полюько-волинських говiрок. Визначено структурно-семантичт особливостi дослщжувано! групи лексики.
Ключовi слова: термiн, номен, номенклатура, лексема, семантичне мiкрополе.
ETYMOLOGICALLY INTELLIGENCE UKRAINIAN VOCABULARY
O. K. Danyliuk, Candidate of Philology, Head of Studies and methods of primary education
Vostochnoevropeyskyy National University named Lesia Ukrainka, Lutsk (Ukraine)
Annotation: The analysis of geographical terms to refer to the swamp, increasing the material poliskovolynskyh dialects. Structural-semantic features of the group language.
Keywords: term, nomina, nomenclature, token, semantic microfield.
УДК 930.23
РЕПРЕССИИ В АРМИИ В 1937-1938 ГГ. И «СИНДРОМ» ХХ СЪЕЗДА КПСС
© 2014
Б.Г. Кадыров, доктор исторических наук, профессор кафедры социально-политических дисциплин
Институт экономики, управления и права, Казань (Россия)
Аннотация: В отечественной историографии, публицистике господствует мнение, что тяжелейшие потери в Великой Отечественной войне - результат репрессий в отношении командно-политического состава РККА в 19371938 гг. Автор считает, что цифры в несколько десятков тысяч офицеров, репрессированных в те годы, не имеют никакого отношения к истинному положению дел.
Ключевые слова: армия, полководцы, военнослужащие, война, политические репрессии, сталинизм, власть, массовое историческое сознание, преступления.
Постановка проблемы в общем виде и ее связь с важными научными и практическими задачами. Историческое сознание - это отношение к прошлому, связывающее наше представление о нем с сегодняшним миром социальных и политических явлений. Оценки прошлого - часть общественного сознания и последующих поколений. Тем самым исторические факты приобретают ценностную значимость. Диалог с прошлым превращается в поиски социальных ценностей, в обретение человеком социальных ориентиров и приоритетов. Мы не можем быть безразличны к прошлому, если хотим жить.
Сегодня многие люди обращаются к истории нашей страны. В газетах и еженедельниках, в тонких иллюстрированных и толстых литературно-художественных и общественно-политических журналах печатаются историческая публицистика, интервью с учеными-историками, письма читателей об острых вопросах прошлого. На телевизионные экраны выплеснуто огромное количество фильмов, действие которых основаны «на реальных событиях истории». И эти художественные версии исторических событий (подчас не соответствующих действительности), стереотипные образы исторических личностей прочно «поселились» в общественном сознании, в духовной жизни общества. Они ближе, понятнее, чем научные описания и характеристики. Они зримее, они впечатляют, они трогают сердце и пленяют мысль. Поэтому художественные версии часто расходятся с научной.
В современной жизни эти художественные версии часто подкрепляются большими, объемными, выпускающимися огромными тиражами исследованиями, монографиями, сборниками статей. Они часто подкрепляются разного рода воспоминаниями и размышлениями (как близких, так и окружающих). Неписаная память об
имевших место событиях по-разному отложилась в сознании людей. Здесь поле и для подлинного факта, и для вымысла. Наверное, так было и будет всегда. Истинные факты, однако, скрыть все равно нельзя.
Но, другое дело, когда обыденное историческое сознание формируется в обстановке полуправды официальной науки. Стремление угодить, соответствовать существующей политической точке зрения, продемонстрировать свою лояльность власти и политическому режиму, несомненно, порождают мифы или их банальную разновидность - идеологическую химеру. Во многом это результат влияния политики на науку вообще, историю в частности, результат отсутствия анализа и критики на ниве исторической науки. А когда на ней не создаются должные условия для произрастания полезных злаков, то неизбежен урожай сорняков.
Анализ последних исследований и публикаций, в которых рассматривались аспекты этой проблемы и на которых обосновывается автор; выделение неразрешенных раньше частей общей проблемы. В массовом историческом сознании имеется немало мифов об отечественной истории. На протяжении уже длительного времени в отечественной историографии существует мнение, что одним из обстоятельств, способствовавших решению Гитлера начать войну в 1941 г., была оценка разгрома военных кадров в СССР во второй половине 1930-х годов [1, с. 480]. Исходя из этого утверждения делаются далеко идущие выводы, что без этого, возможно, не было бы войны в 1941 г. вообще; в виновности Сталина в смерти талантливых военноначальников; о применении пыток при проведении следственных мероприятий в отношении многих военных руководителей РККА.
Одной из наиболее распространенных точек зрений является суждение, что в результате разгрома военных
