CC BY
10СТРУКТУРНО-КОМПОНЕНТНИЙ СКЛАД ЕМОЦIЙНОÏ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ВИХОВАТЕЛЯ ЗАКЛАДУ ДОШКIЛЬНОÏ ОСВ1ТИ
Шульга Т.В.
зав1дувач астрантури, Державний вищий навчальний заклад «Донбаський державний педагоггчний унгверситет» м. Слов'янськ ДонецькоХ обл., Украша
STRUCTURAL-COMPONENT COMPOSITION OF THE EMOTIONAL CULTURE OF THE FUTURE EDUCATOR OF THE PRESCHOOL EDUCATION INSTITUTION
Shulha T.
Director of Postgraduate, State Higher Educational Establishment «Donbas State Pedagogical University», Sloviansk, Donetsk region, Ukraine
Анотащя
У статп розглядаеться питання формування емоцшно1 культури майбутнього вихователя закладу до-шшльно1 освiти. Визначено основнi структурш компоненти цього педагогiчного феномену, схарактеризо-вано змiст кожного. Описано необхвдшсть та значущiсть кожного структурного компоненту у процеа про-фесiйноï педагопчно1 дiяльностi фахiвця дошшльно1' освiти.
Abstract
The article considers the formation of emotional culture of the future educator of preschool education. The main structural components of this pedagogical phenomenon are determined, the content of each is characterized. The necessity and significance of each structural component in the process of professional pedagogical activity of a preschool education specialist is described.
Ключов1 слова: вихователь, заклад дошшльно1 освгга, емоцшна культура, мотиващя, рефлек^, структурний компонент.
Keywords: educator, preschool institution, emotional culture, motivation, reflection, structural component.
Увага сучасного суспшьства спрямована на га-рмоншний розвиток дитини дошкшьного вшу в освгтньому процеа. Загальноввдомим та доведеним е той факт, що дошшльний вiк е найбшьш сприят-ливими перiодом для розвитку емоцiйноï сфери ди-тини.
Сучаснi тенденци розвитку теорiï i методики дошшльно1 освiти свiдчать, що вивчення особливо-стей та закономiрностей емоцiйного свгтосприй-мання дiтей дошкiльного вiку, розвиток емоцшно1' сфери як реалiзацiï гармоншносп й цiлiсностi осо-бистiсного потенщалу дитини, здiбностей до ств-чуття i спiвпереживання iншим людям, до розу-мiння ïxrnx станiв, е важливими компонентами розвитку емоцiйноï культури дитини. Тож, вихователь виступае першою важливою постаттю, пiсля бать-кiв, яка мае безпосереднiй вплив на виховання емо-цiйноï культури дитини, пвдготовку сво1'х вихован-щв до конкретних вимог сучасно1' соцюкультурно1' ситуацй, показуе, як виявляти сво1' емоцiï адекватно ситуацй, керувати ними тощо. I це свое виховне за-вдання фаxiвець з дошкшьно1' освiти успiшно та ефективно може виконати лише тод^ коли сам ро-зумiе та може контролювати власнi емоцiï та по-
чуття, тобто мае сформовану власну емоцшну культуру.
Отже, у сучасному науковому просторi особливо!' уваги потребуе проблема формування емо-цшно1' культури фаxiвцiв дошшльно1' освiти та ïï впливу на становлення особистосп дитини-дошш-льника та його емоцшно!' сфери.
Проблеми формування емоцiйноï культури педагога висвгтлюються у працях Л. Аболiна, П. Ано-хша, М. Баxтiна, А. Белкiна, В. Вiлюнаса, П. Галь-перiна, Б. Додонова, О. Киричука, В. Лисовського, О. Рудницько1', О. Чебикiна, Н. Чепелево1', Т. Яце-нко.
Аналiз наукових та методичних джерел показав, що проблема формування емоцшно1' культури педагопв та фаxiвцiв рiзниx спецiальностей розглядаеться у дослщженнях I. Анненковой Ф. Алексеевой Л. Коваль, С. Колот, О. Кулеби, I. Могилей, Н. Рачковсько1', Т. Роман, Л. Сбпнево1', I. Сшють но1', Л. Страховой О. Турсько1', Г. Ястребово1' та ш.
Для нашого дослiдження е щкавими та визна-чними науковi доробки I. Анненковой А. Дудола-дово1', I. Могилей, Т. Роман, I. Сшютшо1', Л. Соколовой Л. Страховой Т. Стас, О. Турсько1' та iншиx, в яких детально розглядаеться проблема змюту, структури та рiзнi аспекти формування емоцiйноï культури особистосл. Але, зазначимо, що аналiз науково1' лiтератури з проблеми дослвдження дае т-дстави для висновку, що единого тдходу до визна-чення структури емоцiйноï культури, зокрема вихователя закладу дошкшьно1' освгга, немае.
Аналiзуючи дослiдження I. Анненковой ввд-значимо, що вона видме наступнi структурнi компоненти емоцшно1' культури: мотивацiйний, когш-тивний, дiяльнiсно-поведiнковий, саморегулюю-чий, емоцiйно-почуттевий [1]: - мотивацшний компонент включае мотиви i цш, що лежать в ос-новi здiйснюваниx особистiстю дiй i поведшки; -
когниивний компонент - система гуманхгарних знань (знання основных щей i понять гумашзму; знання норм загальнолюдсько! моралi та етики, психолого-педагопчш знання; знання, що розкри-вають сутнiсть емоцшно! культури; знання про шляхи i засоби, як1 забезпечують формування ще! якостi, знання особливостей власно! емоцшно! сфери); - дiяльнiсно-поведiнковий компонент (умiння, що необхiднi для ефективно! м1жособисп-сно! взаемодп; адекватний зовнiшнiй прояв емо-цiй); - саморегулюючий компонент визначае готов-шсть особистостi до самовдосконалення, саморегу-ляци поведiнки вхдповхдно до норм гумашстично! моралi i професшно! етики; здатшсть адекватно оцiнювати себе; упевненiсть у собц - емоцшно-по-чуттевий компонент включае альтру!стичш емоци, гуманнi почуття, а також емпатш як здатшсть осо-бистостi вхдгукуватися на переживання шшо! лю-дини.
Л. НЫфорова, дослiджуючи емоцiйну культуру майбутшх менеджерiв, видiляе так1 компоне-нти: мотивацшний - виступае головним спонука-чем до дiяльностi особистостi, де вагому роль зай-мають когниивний, дiяльнiсно-поведiнковий та саморегулюючий компоненти; когнтивний - осно-вний теоретичний шструмент практичних дiй осо-бистостi, що знаходять свое втiлення в комушкацп, саморегуляцп та рефлекси; д1яльн1сно-повед1нковий - виявляеться в здiйсненнi системи поведшкових актiв i вчинк1в суб'екта, способах i прийомах впливу на емоцшний стан спiврозмовника, тактиках i стратепях м1жособиспсно! взаемодп; саморе-гулювальний - передбачае вмшня керувати сво!м емоцiйним станом, особлива увага при цьому при-дiляеться емоцiйним стресам, афективним спала-хам та фрустрацшним виявам; рефлексивний -включае: здатшсть до внутршньо! самооцiнки та самоаналiзу особистiсних переживань, настрохв; здатнiсть до адекватно! оцшки та аналiзу переживань шших; здатнiсть до адекватно! оцшки емоцш-но! ситуацi! [5].
Узагальнюючи результати дослiджень I. Анне-нково!, В. Гриньово!, Л. Ншфорово! та iнших нау-ковцiв маемо тдстави визначити структуру емо-цшноИ культури майбутнього вихователя закладу дошк1льно'1 освти як сукупшсть взаемопов'язаних компонента: мотивацiйно-цiннiсного, шзнава-льно-iнтелектуального, комушкативно-дХяльшс-ного та особиспсно-рефлексивного.
Опишемо кожний iз компонентiв бiльш дета-льнiше.
Мотивацшно-цттсний компонент включае стшкий iнтерес до власно! емоцшно! сфери, праг-нення зрозумiти почуття сво!х однолiткiв, дорослих i дiтей, навчитися керувати сво!ми емоцiями, потреба в саморозвитку та вдосконаленнi емоцiйно! культури упродовж усiе! професiйно! дiяльностi.
Шд мотивацiею розумiеться система спону-кань: мотиви, потреби. iнтереси, прагнення, цш, потяги, мотивацiйнi установки чи диспозици, Хде-али (В. Асеев). Аналопчного погляду дотриму-ються й iншi автори (А. Маркова). У визначеннях
рiзних авторiв поняття «мотиващя» мае рiзний об-сяг. Отже, мотиващя включае усi види спонукань, а саме потреби, штереси, мотиви, цш тощо. Це опо-середкована процесом х! вхдображення суб'ективна детермiнацiя поведшки людини свХтом (С. Ру6Хн-штейн).
Будь-яка дХяльшсть виявляеться емоцiйно на-пруженою, особливо в сучасних сощально-еконо-мХчних умовах. У таких ситуацiях саме студентство виявляеться одним з найбХльш уразливих шарiв су-спiльства через значш труднощХ, пов'язанi зХ вмш-ням швидко орХентуватися в нових умовах життя, знаходити оптимальнХ ршення в складних, нестан-дартних ситуац1ях та проявляти витримку, стшкхсть в особистому та професХйному життХ, тобто демон-струвати високий рХвень емоцшно! культури.
Зазначимо, що причиною того чи шшого емо-цХйного стану виявляеться характер та усшшшсть дХяльносл. Тому важливим е той факт, що процес становлення майбутнього фахХвця буде проходити тим успХшнХше, чим бшьше задоволення студент отримуватиме вхд свое! дХяльностХ. Отже, першоче-рговим завдання мотивацХ! е створення та пхдтри-мка такого Хнтересу. Мотивацшний процес е пхдгру-нтям для розвитку всХх компонентХв емоцХйно! культури, надаючи !м спрямованостХ.
Отже, студентський вХк вХдрХзняеться своею складшстю, а розвиток емоцХйно! сфери студентс-тва виявляеться одним з напрямХв !х професХйного становлення. Тому вбачаеться доцшьним розвивати емоцХйну культуру майбутшх фахХвщв дошкхльно! освХти в цей перюд.
Наступним компонентом нами був видшений пгзнавально-ттелектуальний, який представлено системою знань про емоци та емоцХйну культуру, знання методики емоцшного самовиховання, ком-петентнХсть особистостХ в питаннях емоцХйно! культури, емоцХйний штелект, погляди, оцХнку, емо-цХйно-позитивне мислення, конкретнХ практичнХ вмХння для взаемодп з дХтьми та !х батьками.
Вважаемо, що шзнавально-штелектуальний компонент передбачае засвоення Хсторичних Х сучасних знань про емоци, !х природу, людину, а також досвхду застосування цього знання по вХдно-шенню до формування емоцХйно! культури в умовах постшних змш оточуючого свХту.
Комунгкативно-дгяльнгсний компонент як складник емоцХйно! культури майбутнього вихователя повинен проявлятися в умшш обирати адеква-тнХ способи спшкування з оточуючими, зокрема, дХтьми дошкхльного вХку, будувати безконфлХктнХ взаемини, контролювати сво! емоцХ! та настрХй, на-лаштовуватися на гарний настрХй, бути готовим за допомогою рХзних засобХв розв'язувати проблемнХ ситуацХ! у професшнш дХяльностХ, переборювати негативнХ емоцХ!, бачити причини !хньо! появи та шляхи усунення.
Ю. Олександров та В. Павленко зазначають, що нашХ бажання, Хнтереси повинш враховувати зо-внХшню ситуацХю, тобто бути пристосованими до зовнХшнХх обставин, якх впливають здебХльшого не прямо, а опосередковано. Хоча ситуащя Х справдХ
несе в собi певш обмеження та ресурси, бiльше зна-чення зазвичай мае психологiчне сприйняття ще! ситуаци - якi вимоги та можливосп бачить людина [6].
Особистiсно-рефлексивний компонент емоцшно! культури майбутнього вихователя, для його характеристики необхщно розпочати з визначення особистосп та розумiння рефлексп у науковому обiгу.
Визначення особистостi дати досить важко, але частiше за все и розумiють як: глибоку суттеву характеристику людини; сутнiсть, що визначае ста-бiльнi форми поведiнки; результат розвитку, залеж-ний вiд бюлоично! спадковостi й соцiальних умов [4].
Рефлекая (ввд лат. reflexio - звертання назад, вiдображення) - це мисленневий, рацюнальний процес, спрямований на аналiз, розумiння, усввдом-лення себе: власних дш, поведiнки, мовлення, дос-вiду, почуттiв, станiв, здатностей, характеру, вщно-шення до себе шших, сво!х завдань, призначення
[3].
Рефлекая в широкому розумшш цього слова -принцип людського мислення, який характеризуе самосвщомють людини, осмислення нею власних дш, учинк1в у процеа рiзномaнiтно! дiяльностi та сaмопiзнaння. Вона знаходить свое воображения в явищi так звано! нормально! дво!сто! свщомосп, коли iндивiд стосовно себе одночасно е i об'ектом рефлексi! (Я - виконавець), i !! суб'ектом (Я - контролер), який регулюе власш дi!.
Особистiсно-рефлексивний компонент емо-цiйно! культури вiдповiдaе за рефлексивне керу-вання пiзнaвaльною дiяльнiстю, забезпечуе фшо-софське осмислення студентами майбутньо! профе-сi!, ролi емоцш в професiйному життi. Професiйнa рефлекая - це критичний aнaлiз та постшне вдос-коналення свое! дiяльностi [3].
Для майбутнього вихователя закладу дошшль-но! освiти необхiдно бути емоцшно гнучким. Ця влaстивiсть проявляеться у витримцi, вмiннi вияв-ляти позитивне, стримувати негaтивнi емоцi!, само-регулюватися. Його професiйнa компетентнiсть буде визначатися не пльки iнтелектом, сукупшстю знань, умiнь i навичок, але й особливостями нерво-во! системи, емоцшною культурою та шдвищеною працездатшстю в процесi дiяльностi з диъми та до-рослими.
Пiдсумовуючи результати розгляду сучасних професiйних вимог до особистосп вихователя закладу дошк1льно! освгги наголошуемо, що серед професiйно-педaгогiчних умшь, здiбностей i якос-тей вагомого значения набувають тi професiйнi характеристики, що структурно складають емоцшну культуру, формування яко! забезпечуеться цшсним процесом професiйно-педaгогiчно! пiдготовки сту-денпв спецiaльностi 012 Дошк1льна освiтa.
Структурно-компонентне вивчення дослвджу-вано! проблеми дозволяе обгрунтувати основнi шляхи формування та розвитку емоцшно! культури майбутшх виховaтелiв дiтей дошкольного вiку у
процеа навчання у педaгогiчному вишi. Формування ще! сутнiсно! характеристики потребуе онов-лення й доповнення сучасних стандарпв професш-но! пiдготовки майбутшх фaхiвцiв дошк1льно! освiти, тому aктуaлiзуеться потреба вдосконалення саме психолого-педaгогiчно! подготовки, у процесi яко! вiдбувaеться розвиток студента в уах сферах особистосп: розумовш, трудовiй, естетичнiй, мора-льнш та духовнiй, студент-мaйбутнiх вихователь оволодiвaе ефективними технологями та технiкaми професшно! дiяльностi.
Ввдзначимо, що емоцiйнa культура, в педагогь чних дослвдженнях, розглядаеться як одна iз про-ввдних професiйних якостей особистостi, зокрема вихователя, яка проявляеться у здатносп до емпа-тi!, сaморегуляцi! та е важливим чинником оргаш-зaцi! д1яльносп, саме ввд рiвия Г! сформованосп ба-гато в чому залежить ефективнiсть виховного про-цесу i головним чином формування емоцiйно забарвлених вщносин у групi; вiдповiдaе за емоцш-ний взаемовплив в процеа педагопчного спшку-вання, способи встановлення взaеморозумiння та сприйнятливого емоцiйного ктмату в виховному процесi.
Тож, вбачаемо необхвдшсть формування емо-цiйно! культури майбутшх виховaтелiв зaклaдiв до-шшльно! освiти в процесi фахово! шдготовки, удо-сконaленнi та доповненнi навчально-методичного забезпечення з метою поглиблення теоретичних знань та практичних навичок щодо формування емоцiйно! сфери, вмiння контролювати власш емо-цi!, значення емоцiй у житп та !хнiй вплив на ефек-тивну професiйну дiяльнiсть.
Список л^ератури
1. Анненкова I. П. Формування емоцшно! культури майбутшх учителiв у процеа вивчення пе-дагопчних дисциплiн: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / Одеський нацюнальний ун-т iм. I. I. Мечникова. Одеса, 2002. 240 с.
2. Асеев В. Г. Мотивация поведения и формирование личности. Москва: Мысль, 1976. 158с.
3. Кожуховская Л. С., Орлова И. В., Масюке-вич Н. В. Рефлексия в вопросах и ответах (на примере преподавания культурологических дисциплин). Минск : РИВШ, 2007. 128 с.
4. Копець Л. В. Психолопя особистосп: Навч. поаб. для студ. вищ. навч. завл. 2-ге вид. Ки!в: Ки-ево-Могилянська aкaдемiя, 2008. 458 с.
5. НЫфорова Л.Б. Структура та функцп емоцшно! культури особистостi. Гумaнiтaрнi науки. Науково-практичний журнал, 2007. 2 (14). С. 150154.
6. Олександров Ю. М., Павленко В. М. Само-регуляц1я: дiaлектикa можливого та сталого як умова позитивного функцюнування особистосп. Вiсник ХНУ iменi В.Н. Каразта. Серiя «Психоло-гя». Харк1в: ХНУ, 2007. № 59. С. 173 - 180.
7. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. - СПб: Питер Ком, 1999. - 720с.
