CC BY
63УДК 502.13 Приходько М. М.
Структура системи управл1ння еколог1чною безпекою природных i антропогенно модифiкованих геосистем
1вано-Франювський нацюнальний техычний унiверситет нафти i газу, м. lвано-Франкiвськ
Анотаця. Викладена сутнсть системи упраел1ння екологчною безпекою природних / антропогенно модиф/'кованих геосистем як сукупност/ д/'й / процесв, спрямованих на планування / конструювання оптимальних вар/'ант/'в просторово-часовоТ структурно-функцональноТ орган1зац'Т геосистем, в1дновлення та пдвищення Тх екологчного потенцалу / ст/'йкост/', попередження виникнення / розвитку екологчних ризикв. Структурними блоками системи е: еколог1чний аудит, екологчне проектування (планування), еколог1чний мон1торинг, бази / банки даних з використанням Г1С технологй.
Ключовслова: управл1ння, екологчна безпека, геосистеми, планування, монторинг.
Вступ
У зв'язку з руйнуванням природних геосистем, попршенням стану навколишнього природного середовища, загроза благополуччю людини поглиблюеться. За сучасних моделей споживання I виробництва природы ресурси продовжують використовуватись швидше, шж вони можуть вщновлюватись, потенцшш можливост1 природного середовища протид1яти цим процесам знаходяться на гран вичерпання. Без переходу до моделей виробництва та споживання, як1 забезпечують невиснажливе використання природних ресурав, еколог1чну безпеку природних I антропогенно модиф1кованих геосистем та сформованого ними навколишнього середовища, неможливий подальший еколого-економ1чний розвиток. Наявн1сть еколог1чних ризимв I необх1дн1сть забезпечення еколог1чноТ безпеки природних I антропогенно модиф1кованих геосистем обумовлюе актуальн1сть I важлив1сть розроблення I впровадження системи управлшня \х еколог1чною безпекою.
Аналiз попереднiх дослщжень i публiкацiй
Негативн1 антропогенн1 зм1ни у природному середовищ1, дисгармон1я м1ж темпами використання природних ресурс1в та \х в1дновленням стали об'ективною передумовою необх1дност1 застосування метод1в науки про керування у сфер1 використання I вщтворення природних ресурс1в та еколопчноТ безпеки геосистем. 1снуюч1 системи управлшня природними ресурсами та еколопчною безпекою геосистем в УкраТ'ш та ТТ рег1онах характеризуються в1домчою подр1бнен1стю, структурною ускладненютю та функц1онально-територ1альною неузгоджен1стю ТТ' складових ланок. За таких умов необхщне розроблення стратег^' I принцишв управл1ння еколог1чною безпекою природних I антропогенно модиф1кованих геосистем I сформованого ними навколишнього середовища для забезпечення узгодженого розвитку природноТ' I господарськоТ' пщсистем у рамках ц1л1сноТ системи «природа - сусптьство».
Поняття управлшня мае дектька визначень:
- д1яльнють, спрямована на зм1ну або пщтримання заданого стану геосистем зг1дно заздалепдь поставлених ц1лей (надання геосистемам тих чи шших нових якостей, забезпечення Т'х ст1йкого функц1онування) [1].
- функц1я орган1зованих систем, що забезпечуе збереження Т'х структури, реал1зац1ю програми I мети [2];
- система прийняття р1шень [3];
- цикл планування, який перюдично повторюеться [4].
Найбтьш поширеними е два види управлшня «жорстке» й «м'яке». «Жорстке» управл1ння е управл1нням геосистемами, яке передбачае втручання у природы процеси, Т'х «виправлення» шляхом коршного перетворення самих механ1зм1в I систем природи [5,
с. 527]. Управлшня вимагае розумiння механiзмiв оргашзаци геосистем не тiльки як шдивщуальних територiальних утворень, а й як певноТ ланки екологiчного ланцюга в межах вщповщноТ дiлянки ландшафтноТ сфери. Саме цей аспект у «жорсткому» управлшш найчастiше вiдсутнiй, що робить його деструктивним.
«М'яке» управлiння - це непрямий вплив на геосистеми, як правило, за допомогою природних механiзмiв саморегулювання, хоча, часом, шляхом i технiчного конструювання цих механiзмiв. Воно спрямоване на вiдновлення колишньоТ природноТ продуктивностi геосистем або пщвищення ТТ шляхом цiлеспрямованих, заснованих на використанн об'ективних законiв природного розвитку заходiв, що дозволяе спрямовувати природы ланцюговi реакцiТ до «м'якого» варiанту [5, с. 389, 528]. Таке управлшня також мае певн помилки, але вони не е катастрофiчними для геосистем, осктьки вони здатн лiквiдовувати негативнi впливи, застосовуючи мехашзми саморегулювання.
З наведеного можна зробити висновок, що управлшня е цтеспрямованим впливом суб'екта (людини) на геосистеми, шляхом планування i прийняття вщповщних рiшень утримання геосистем у певному стаж через здшснення управлiнського впливу для досягнення поставлено!' мети; цтеспрямованою функ^ею органiзацiТ, метою якоТ е збереження iнварiантноТ структури i генерального напрямку розвитку геосистеми. Управлшня полягае у виборi оптимальних варiантiв планування територiальноТ оргашзаци геосистем, якi забезпечують Тх стiйке функцiонування i розвиток на уах рiвнях просторово-часовоТ i функцiональноТ органiзацiТ; це система дш, спрямованих на досягнення певного рiвня якостi навколишнього середовища, яке забезпечуе нормальне функцюнування геосистем, Тх середовище- i ресурсовiдновлювальнi властивостi.
Управлшня належить до процесу свщомого антропогенного впливу на геосистеми з метою пщтримання, коректування або змши природних механiзмiв управлiння [60, 7]. Тобто в наявност е два процеси: юнуючий стан природних i антропогенно модифкованих геосистем з наявними спонтанно сформованими мехашзмами управлiння й планований стан цих геосистем з певною часткою антропогенного управлiння. При цьому, людина бере на себе вщповщальнють за функцiонування певноТ дiлянки ландшафтноТ сфери (геосистеми) у стаж гармошзаци. Геосистема стае керованою, коли серед уах впливiв на неТ е i такий, за допомогою якого е можливiсть досягти поставленоТ мети.
Управлшня антропогенно модифкованими геосистемами (агрогеосистемами), як рiзновиду «культурного ландшафту» [8], належить до слабо розроблених теоретичних i методичних проблем як ландшафтознавства, так i конструктивноТ географiТ. Водночас це питання належить до ключових у формуванн й подальшому просторово-часовому функцюнуванш екологiчно безпечних агрогеосистем. Будь-який культурний ландшафт потребуе управлшня i контролю за його функцюнуванням у час й просторi. Найбiльш рацюнально управлiння здiйснювати у напрямку вщновлення природних механiзмiв саморегулювання - бютичноТ регуляцiТ [9]. Воно повинно бути спрямоване на вщновлення природного еколопчного потен^алу [10] геосистем або його пщвищення шляхом реалiзацiТ цтеспрямованоТ ^ заснованоТ на використаннi об'ективних закошв розвитку природи, системи заходiв, що дозволяе спрямовувати природы ланцюговi реакци до сприятливого для геосистем, економки i життя людей варiанту [4].
Процес управлшня мае дуальну природу: управлшня безпосередньо певною територiальною системою (геосистемою) i управлшня його природним навколишшм середовищем. При цьому, саме навколишне середовище у спонтанному режимi функцюнування територiальних систем здшснюе контрольну й корегувальну функцп щодо будь-якоТ ландшафтноТ системи [2, 6]. Таке управлшня розумшть як планомiрне перетворення геосистемно диференцшованого навколишнього середовища в штересах людини, але без руйнування механiзмiв бiотичноТ регуляц^. Ефективнiсть управлшських рiшень визначаеться через найбiльш штегральну характеристику територiальних систем -Тх стшкють [11-14].
Виклад основного матерiалу
Система управлiння екологiчною безпекою природних i антропогенно модифiкованих геосистем е складною комплексною проблемою, виршення якоТ спрямоване на забезпечення безпечного функцюнування геосистем, яке визначаеться уама процесами, що супроводжують Тхне iснування (життедiяльнiсть, продуктивнiсть, обмiн i потоки
речовин). Забезпечення абсолютно!' еколопчно!' безпеки (принцип нульового ризику) потребуе значних матерiальних затрат. У зв'язку з цим, система управлшня еколопчною безпекою геосистем базуеться на принцип прийнятного ризику, а шдикаторами рiвня екологiчноï безпеки е показники стшкосп i еколопчного потенцiалу геосистем та рiвень здоров'я населення [4, 10, 13].
Еколопчну безпеку геосистем визначаемо як стан геосистем i сформованого ними навколишнього середовища, за якого забезпечуеться утримання екологчних ризикв на pieHi «прийнятного ризику», в'дновлення первинного еколог'чного потенцалу геосистем, усунення (мiнiмiзацiю) небезпек як для компонент'¡в геосистем, так i для життед'яльностi та здоров'я людини.
Еколопчна безпека геосистем е складовою частиною «ландшафтноТ пол^ики», яка означае «формування загальних принцишв, стратегш та керiвних положень, як зобов'язують вживати конкретш заходи, спрямоваш на охорону, регулювання та планування ландшаф^в» [15]. Законом УкраТни «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що основними принципами природокористування е: прюритетнють вимог еколопчно!' безпеки, збереження i вщновлення видовоТ рiзноманiтностi, цшюносп природних об'ектiв i комплексiв. У бвропейськш ландшафтнiй конвенцп [15] вказуеться, що ландшафт е ресурсом, який сприяе економiчнiй дiяльностi i формуванню мiсцевих культур, важливою складовою якост життя людини. У зв'язку з цим, «ландшафтна полiтика» повинна передбачати управлшня природними i антропогенно модифкованими геосистемами шляхом Тх планування i конструювання. Геосистеми повинш бути результатом ефективного управлшня i планування. постшного Т'х удосконалення з метою конструювання стшких еколопчно безпечних геосистем [4]. Згщно з теорiею систем, чим складшша будова (структура) геосистеми, тим вона стшмша до зовнiшнiх впливiв.
Створення умов, якi б перешкоджали негативному впливу антропогенноТ дiяльностi на геосистеми реалiзуеться через збалансоване ресурсокористування, планування i конструювання та оптимiзацiю геосистем [16-20]. Оптимiзацiя здiйснюеться шляхом цтеспрямованого управлiння процесами i явищами рiзного генезису для пiдтримання стану внутршньо!' динамiчноï рiвноваги мiж структурними компонентами геосистем i можливостями саморегулювання i самовщновлення. Такi пiдходи вщповщають принципам теорiï бiотичноï регуляци' навколишнього середовища [9], згщно з якою управлшня навколишшм середовищем та вщновлення внутршнього балансу здшснюеться природною бютою.
Теоретичною основою управлiння екологiчною безпекою природних i антропогенно модифкованих геосистем е розроблена I. П. Герасимовим концеп^я про взаемозв'язок i взаемодш мiж компонентами природного географiчного середовища, особливо ускладнених пщ впливом Т'х господарського використання [21]. Основним завданням при обгрунтуванш заходiв щодо управлшня еколопчною безпекою геосистем е розв'язання проблеми забезпечення цшюносп i оптимально!' структури геосистем. Оптимiзацiя структури геосистем базуеться на принциш вщповщносп виробничо-господарсько!' дiяльностi особливостям природних i антропогенно модифкованих геосистем. Цi особливостi визначають певш обмеження (лiмiти) для освоення територи i видiв господарського використання.
Виходячи iз викладеного, систему управлшня еколопчною безпекою природних i антропогенно модифкованих геосистем (агрогеосистем) визначаемо як цлеспрямовану д1яльн1сть (сукупнсть дш, процесв i заходiв), спрямовану на планування i конструювання оптимальних вар1ант1в просторово-часовоУ структурно-функцюнальноУ оргашзацп геосистем, в1дновлення i пдвищення еколог1чного потенцалу та стшкост1 геосистем, попередження виникнення i розвитку екологчних ризикв, пiдтримання еколого-господарського балансу та реалiзацiю стратегш геосистем. При цьому стратепя геосистеми - це сукупнють взаемоадаптованих ознак, рис i властивостей геосистеми, як забезпечують ïï пристосування до мшливих умов середовища та спрямоваш на виконання програми шдивщуально!' i групово!' еволюци' [22]. Основна сутнють системи управлшня еколопчною безпекою природних i антропогенно модифкованих геосистем полягае в тому, що управлшня не може бути ефективним, якщо його здшснювати за галузевим принципом у межах окремих геосистем та Тх компонент без урахування функцюнальних взаемозв'язмв як мiж компонентами геосистем, так i мiж
геосистемами. У систем! управлшня еколопчною безпекою геосистем одним 1з першорядних е завдання визначення майбутнього стану об'ект1в управлшня (геосистем). Це зумовлюе обов'язковють реал1заци функц1Т' планування (територ1ального, ландшафтного) в систем! управлшня.
Управлшня, за якого забезпечуеться еколопчна безпека геосистем, повинно здшснюватися, виходячи з необхщносп максимального збереження ! в!дновлення природних геосистем та формування антропогенно модифкованих геосистем (агрогеосистем) з урахуванням паритету штереав бюсфери I сусп1льства (ноосферний пщхщ). Паритет досягаеться науково обфунтованою структурно-функц1ональною орган1зац1ею територ1Т' та оптимальним сп1вв1дношенням природних I антропогенно змшених геосистем. Дуже важливо впроваджувати принципи управлшня еколопчною безпекою геосистем у кожну сферу галузево'Т еколопчно'Т пол1тики, зокрема, промислово'Т, комунально'Т, л1согосподарськоТ, стьськогосподарсько'Т, водогосподарськоТ, а також рекреац1йно-туристичноТ. В останн роки розвиток туристичноТ д1яльност1 спричиняе особливо в1дчутний негативний вплив на геосистеми I сформоване ними навколишне середовище.
Управлшня еколопчною безпекою геосистем повинно здшснюватися з дотриманням наступних принцишв: 1) принцип безумовного прюритету безпеки; 2) урахування обмеженост природно-ресурсного I еколопчного потенц1ал1в; 3) своечасност реал1зац1Т' заход1в; 4) прогнозування негативних наслщш, яке базуеться на багатовар1антному анал1з1 можливих ситуац1й; 5) адаптивност управл1ння, тобто здатност1 змшювати управл1нськ1 р1шення (заходи) у вщповщносп 1з зм1ною умов I цтей управл1ння; 6) контроль (мон1торинг) за наближенням до мети управлшських р1шень.
Система управл1ння еколог1чною безпекою геосистем повинна включати: 1) анап1з причин виникнення еколопчних ризик1в та Т'х характеристику; 2) нормування ризикв механзмами Тх регулювання (дозволи на гранично-допустим! викиди I гранично-допустим! скиди забруднюючих речовин, утворення та утил1зац1ю в1дход1в, еколопчно-безпечш нормативи використання ресурс1в); 3) збереження / вдновлення природних геосистем; 4) збалансоване ресурсокористування, яке базуеться на досягненн балансу (р1вноваги) м1ж економ1чним розвитком I природно-ресурсним потенц1алом; 5) обфунтування заход'т (стратеги) щодо мш1м1заци еколог1чних ризик1в I забезпечення еколопчно'Т безпеки геосистем (природних, антропогенно модиф1кованих, антропогенних, техногенних) та сформованого ними навколишнього середовища; 6) ¡нтеграцю геопросторових даних у Г1С-формат1 для забезпечення користувач1в шформац1ею.
Система управлшня еколопчною безпекою геосистем мае 1ерарх1чний р1вень структури, потоки шформаци та систему прямих I зворотних зв'язмв I грунтуеться на положены про те, що змши у систем! зумовлен цими зв'язками. Отримання кшцевого результату -еколопчно безпечний розвиток регюну - е функц1ею параметр1в окремих блок1в системи, якими необхщно керуватися при обфунтуванш та прийнятп управл1нських р1шень щодо еколого-економ1чного розвитку територи. Система управл1ння еколог1чною безпекою природних I антропогенно модиф1кованих геосистем (рис. 1) складаеться 1з таких блок1в:
- еколог1чний аудит, який включае щентифкацш геосистем I оцшювання Тх стану, характеристику 1снуючих еколопчних ризимв, прогнозування Т'х виникнення I розвитку;
- еколопчне проектування, спрямоване на планування I конструювання (розроблення проект1в) структурно-функцюнальноТ' орган1зац1Т геосистем, в яких обгрунтоваш управл1нськ1 р1шення (заходи I ресурси) для досягнення еколопчно'Т безпеки геосистем;
- еколопчний мошторинг, завданням якого е контроль за реакц1ею геосистем на реал1зован1 проекти (управлшсьм р1шення);
- бази I банки даних з використанням Г1С технологш.
Управл1ння еколог1чною безпекою природних I антропогенно модиф1кованих геосистем забезпечуеться шляхом створення рацюнальних «конструкц1й» геосистем, ям передбачають: в1дпов1дну орган1зац1ю територи; виб1р форм I вид1в господарювання з урахуванням особливостей прот1кання в геосистемах небезпечних процеав I явищ (еколопчних ризимв); проведення заход1в щодо попередження виникнення еколопчних ризимв. Плани управлшня природними I антропогенно модиф1кованими геосистемами (агрогеосистемами) повинш м1стити: 1) планування вид1в та 1нтенсивност1 використання територи (промислового, селитебного, люогосподарського, аграрного, водогосподарського, рекреацшного) з урахуванням вимог еколопчно'Т безпеки; 2)
планування вщновлення природних геосистем i природного еколопчного потен^алу геосистем; 3) планування природоохоронних заходiв для природних i умовно природних геосистем (вщ абсолютно!' охорони найбтьш цшних природних геосистем до обмежено-контрольованого використання менш цшних); 4) планування i конструювання нових еколопчно безпечних антропогенно модифкованих геосистем (агрогеосистем); 5) планування системи еколопчного мошторингу.
У контекст управлшня еколопчною безпекою природних геосистем (люових, лучних, водно-болотних) необхщне поеднання пасивних i активних форм дiяльностi:
- у полщомшантних природних геосистемах - сприяння процесам самовщновлення (природного вщновлення);
- в умовно природних геосистемах - переформування похщних фiтоценозiв у наближен за видовим складом i структурою до природних, вщновлення рiзноманiтностi, забезпечення можливост здшснення процесiв самовщновлення.
Найбтьш доцтьним шляхом управлiння еколопчною безпекою антропогенно модифкованих геосистем, серед яких переважають агрогеосистеми, е Т'х «реконструкщя», яка передбачае планування i конструювання нових еколопчно безпечних агрогеосистем, ям надтеш сприятливими для виробничоТ' дiяльностi властивостями i не спричиняють виникнення еколопчних ризикiв. При цьому враховуються особливост схилово-терасових парадинамiчних рядiв в агрогеосистемах, оскiльки схиловi землi е територiею, на якiй у першу чергу повинна проводитись реконструщя. Реконструйован агрогеосистеми повиннi поеднувати «штереси» екологiчноï та суспiльноï пiдсистем, давати максимум продукцп при мiнiмiзацiï виникнення i розвитку еколопчних ризимв. Виршення цiеï проблеми реалiзуеться шляхом досягнення еколопчного оптимуму геосистем. Еколопчний оптимум трактуеться як складний, утворений зовшшшми i внутрiшнiми просторовими та часовими зв'язками iнварiантно-змiнений аспект геосистеми, коли спостер^аеться найбiльша вiдповiднiсть TÏ соцiально-економiчних функцiй природно-ресурсному потенцiалу [23]. При значнш перевазi польових агрогеосистем (ртля), показник екологiчного оптимуму наближаеться до нуля. Така структура агрогеосистем е нестшкою i пщтримуеться агротехнiчними заходами. При вилученн з господарського використання певноТ' частини орних земель, демутацшш сукцесп приведуть до формування еколопчного оптимуму, близького до одиницк
Замша природних геосистем, яким властива бiорiзноманiтнiсть, спрощеними агрогеосистемами призводить до того, що за вщсутносп рослинного покриву весною та у осшньо-зимовий перюд водн потоки, не зустрiчаючи природних бар'ерiв, спричиняють виникнення водно-ерозiйних процеав i винос органiчних та мшеральних речовин поверхневим стоком. Крiм цього, людина, забираючи iз схилових земель з урожаем оргашчну масу, поглиблюе процеси зниження родючост грунтiв i виснаження агрогеосистем. Це свщчить про надзвичайно важливе значення захисних i регулюючих функцш рослинного покриву, особливо на схилових землях, i про необхщнють ведення такого типу господарства, яке б найбтьш ефективно протидiяло розвитку ерози i збiдненню схилових земель, зменшувало пов'язаш з цим ^i екологiчнi ризики -зниження родючосп грунтiв i продуктивностi угщь, порушення гiдрологiчного режиму рiчок, забруднення i попршення якостi природних вод [24, 25]. Внаслщок властивих рослинному покриву енергоакумулюючо!', геохiмiчноï, неентропiйноï та шформацшно!' функцiй, вiн е основним компонентом, який забезпечуе функцюнування, самовщновлення i самоочищення геосистем [4, 25, 26]. Тому збереження i збтьшення вкритих природною рослиннютю територш е першочерговою умовою при конструюванш еколопчно безпечних агрогеосистем.
Структура компоненлв у агрогеосистемах повинна бути змшена так, щоб забезпечити оптимальне сшввщношення мiж видами угiдь (рiлля, луки, люи, водно-болотнi угiддя) та !'х рацюнальне просторове розмiщення. Оптимiзацiя агрогеосистем передбачае формування Тх певноТ просторовоТ структури, забезпечення рiзноманiтностi i мозаïчностi структурних компонент, насичення структурними елементами еколопчного призначення -екосистемами буферного типу, до яких належать лiсовi насадження, луки i водно-болотш угщдя, ям мають високий ступiнь замкнутостi ци^в кругообiгу речовин, виконують роль бiогеохiмiчних бар'ерiв, грунтоводоохороннi, клiматорегулювальнi та ^i функцiï, пiдвищують видову рiзноманiтнiсть i еколопчну емнють, сприяють вiдновленню процеав саморегулювання [25, 26].
Рис.1 Система управлЫня еколопчною безпекою природних \ антропогенно-модифкованих геосистем.
Рiзноманiтнiсть систем (геосистем) е запорукою Тх стшкосп та стабшьносп розвитку [27, с. 67]. Важливим наслiдком iерархiчноï органiзацiï агрогеосистем при Тх реконструкци е те, що в них виникають ямсно новi, емерджентнi властивосп, яких не було у вихщних геосистемах. При цьому емерджентнi властивост виникають у результатi взаемодiï компонент, а не як наслiдок змши природи цих компонентiв.
Екологiчнi пщходи до оптимiзацiï антропогенно модифiкованих геосистем базуються на системних, структурних i структурно-функцюнальних принципах та коадаптивнш концепцп природокористування, згiдно з якою господарська пщсистема повинна узгоджуватися з природною за принципом сумюносп компонентiв природного ландшафту [17, 28, 29]. При цьому, реконструк^я повинна забезпечувати формування таких геосистем (територiальних комплешв), ям б вiдповiдали певним «природним еталонам» або оптимальним зразкам геосистем зонального типу [4, 17, 18, 25]. Заходи i способи адаптивно!' стратеги - люорозведення, травоаяння, водш мелюраци - спрямованi на керування еколопчними процесами i усунення екологiчних ризимв. Згiдно iз стратегiею «компромiсу i розчленування» [30] в агрогеосистемах повинш бути високопродуктивний i протекторний типи ведення господарства - вщ штенсивного сiльськогосподарського до непорушених дiлянок природи. Еколопчно безпечними е геосистеми, до складу яких входять як антропогенно модифковаш геосистеми (поави), так i природы геосистеми (люи, луки, водно-болотш угщдя), якi стабiлiзують субстрати i служать буферами у кругооб^ах речовин.
Управлшня еколопчною безпекою антропогенно модифкованих геосистем (агрогеосистем) досягаеться шляхом планування, проектування i впровадження бюшженерних систем, ям базуються на принципах «вщновленого ландшафту», оптимiзацiï структури (спiввiдношення) геосистем (польових лучних, люових, водних), пщвищення водоакумулюючо!' емност територiï та збереження природних геосистем [4, 25]. Оптимiзована структура компонент в агрогеосистемах не е гаран^ею усунення (запобiгання) виникнення i розвитку еколопчних ризимв, зокрема екзогенних геодинамiчних процесiв (ерозiя, зсуви, руйнування берепв рiчок) та формування паводмв. Необхiдно сформувати ефективну шфраструктуру територiï з системою захисних люових насаджень, вщповщними гiдротехнiчними спорудами (водорегулюючi землянi вали, водойми-регулятори, дамби, берегоукрiплюючi споруди) [4].
Управлiнськi рiшення i заходи, спрямоваш на попередження виникнення i розвитку еколопчних ризимв та забезпечення еколопчно!' безпеки природних i антропогенно модифкованих геосистем, повинш враховувати диферен^ацш просторово!' структури територи' на висотш мюцевосп, якi внаслiдок парагенетичного пщпорядкування взаемозв'язкiв i взаемозалежностей мiж ними обумовлюють цiлiснiсть геосистем. Ефективнють управлiння екологiчною безпекою геосистем залежить вщ того, наскiльки повно при виборi (обгрунтуваннi) методiв i способiв реалiзацiï поставлених цiлей врахованi !'х стан, структура i органiзацiйна складнють, а також тривалiсть перiоду повернення будь-яко!' властивостi системи у вихщний стан пiсля змiни, викликано!' впливом («характерний час» за В. М. Петлшим [22]). Чим тривалiший «характерний час», тим складнiшою повинна бути система охоронних заходiв.
Просторово-територiальною одиницею, у межах яко!' здiйснюеться управлшня екобезпекою геосистем, е басейн рiчки. Басейнова концеп^я дае можливiсть узгодити заходи щодо оптимiзацi!' геосистем з особливостями водозбiрних територiй, починаючи з найменших (елементарних) водозборiв, оскiльки функцюнування i вщносна стабiльнiсть всiх геосистем значною мiрою визначаеться швидкiстю тих чи шших процесiв на рiзних дiлянках басейну. Басейн рiчки (басейнова геосистема) являе собою парагенетичну еколопчну, гщролопчну i господарську одиницю з ч^ко визначеними межами, а також комплексом геоморфолопчних, грунтових i ^матичних умов, ям визначають iнтенсивнiсть потомв речовин i енергй', що дозволяе обгрунтувати структуру i оптимальне сшввщношення геосистем, !'х рацiональне просторове розмщення, а також визначити види i розрахувати параметри необхщних мелiоративних елемен^в [24, 31].
Постiйний розвиток е характерною особливютю геосистем, як i вах компонентiв, що !'х формують, а штегральною оцiнкою стiйкостi е бюлопчна продуктивнiсть та iнтенсивнiсть продукцшно-деструкцшних процесiв. При цьому стiйкiсть геосистем збер^аеться i пiдтримуеться за умови формування складно!' (моза!'чно!) просторово!' структури, насичення агрогеосистем компонентами iз високою бюлопчною продуктивнiстю та
значним екосферним впливом. До таких компонент1в вщносяться люов1 геосистеми. Вони сприяють пщтриманню к1льк1сних I як1сних параметр1в геокомпонент1в (води, грунту, пов1тря) на оптимальному еколопчному р1вн1 [4]. При оптимальному сшввщношенш I просторовому розмщенш л1сов1 геосистеми у комплекс! 1з антропогенно модиф1кованими геосистемами (агрогеосистемами) утворюють нову еколопчно безпечну парагенетичну систему - люоагрогеосистему, в як1й вщновлюеться еколог1чна р1вновага.
Управл1ння еколог1чною безпекою геосистем не може бути ефективним, якщо його здшснювати без урахування функцюнальних взаемозв'язш I взаемозалежностей м1ж компонентами геосистем I геосистемами. Для цього необхщно мати 1нформац1ю про: 1) еколопчний потенц1ал геосистем; 2) юнуюч1 I потенц1йно можлив1 еколопчш ризики; 3) к1льк1сн1 параметри фактор1в небезпеки; 4) ст1йк1сть геосистем до впливу антропогенних чинниш та ш. Формою одержання такоТ' 1нформац1Т' е еколопчний мошторинг [32]. Мон1торинг розглядаемо як комплексну '¡нформацшно-анал'тичну систему, яка забезпечуе регулярн1 (¡з заданою перюдичнютю) спостереження за станом та динамкою компонент¡в природних, антропогенно модифкованих / антропогенних геосистем, оцнювання / прогнозування виникнення / розвитку еколог'чних ризикв, обгрунтування управлнських р1шень з метою попередження / усунення еколог'чних ризиюв, збереження / невиснажливе використання природно-ресурсного потенцалу, формування безпечного для життя / здоров'я людей навколишнього середовища. Без мон1торингу неможлив1 прогнозування виникнення I розвитку еколопчних ризик1в та оц1нювання насл1дк1в управлшня ними. Тому мошторинг е обов'язковою складовою системи управлшня еколопчною безпекою геосистем. Структура системи еколопчного мошторингу приведена на рисунку 2.
Система спостережень повинна базуватися на основ! матер1ал1в дистанцшного зондування територи, вим1рювань I площинних зйомок на пунктах постшних спостережень I геоеколопчних пол1гонах, розм1щених з урахуванням геоморфолог1чноТ' структури територи басейшв р1чок (басейновий пщхщ), 1снуючих в Т'х межах природних, антропогенно модиф1кованих I антропогенних геосистем (ландшафтний пщхщ), прояву небезпечних процеав I явищ, умов вологомасопереносу, рози в1тр1в, штенсивносп I вид1в антропогенних фактор1в (склад I к1льк1сть викид1в I скид1в забруднюючих речовин, розоранють територ1Т та 1н.).
Еколог1чн1 ризики мають територ1альну приурочен1сть до висотних мюцевостей. У м1сцевостях днищ р1чкових долин 1мов1рними е ризики руйнування берепв р1чок, г1дротехн1чних та шженерних споруд (дамби, берегоукр1плення, мости та ш.). М1сцевост1 заплав I низьких терас пщдаються затопленню, можлива акумуляц1я забруднюючих речовин. У межах мюцевостей ерозшно-зсувних межир1ч I плоскосхилого низькопр'я розвиваються площинна I л1н1йна ероз1я, зсуви. У м1сцевостях крутосхилого середньо- I високопр'я виникають зсуви, обвали, осипища, сел1, сн1гов1 лавини.
У зв'язку з цим, при формуванш мереж1 пункт1в пост1йних спостережень, розробленш управл1нських р1шень I заход1в, спрямованих на попередження розвитку небезпечних процеав I явищ та забезпечення еколопчноТ' безпеки геосистем слщ враховувати диференц1ац1ю просторово'Т структури територ1Т на висотш м1сцевост1. При створенн1 системи мошторингу необхщно сформувати таку мережу пункт1в постшного спостереження, яка б дала можливють виявити територ1альн1 (просторов!) I часов! зм1ни у природних (люових, лучних, водно-болотних), антропогенно модиф1кованих геосистемах (агрогеосистемах) та антропогенних геосистемах.
Для оцшювання змш стану геосистем I сформованого ними навколишнього середовища внаслщок антропогенного впливу необхщно знати стан природних геосистем до втручання людини. Його можна встановити за результатами довготривалих спостережень (даш спостережень за кл1матичними параметрами на метеостанц1ях, гщролопчних постах на р1чках, матер1али землевпорядкування, люовпорядкування, обстежень грунт1в та ш.). Важлива роль при орган1зац1Т' та проведенш мон1торингу належить запов1дним територ1ям та об'ектам, на яких ведеться фоновий мошторинг, який е основою при оцшюванш змш стану геосистем в умовах антропогенезу [33].
Рис.2. Структура системи еколопчного мониторингу.
W CD
Ha мepeжi пунк™ пocтiйниx cпocтepeжeнь (гeoeкoлoгiчниx пoлiгoнax) cлiд пpoвoдити тaкi дocлiджeння i cпocтepeжeння: 1) вивчeння гeoлoгiчниx yмoв з oцiнювaнням фaктopiв тa iнтeнcивнocтi пpoявy нeбeзпeчниx eкзoгeнниx гeoдинaмiчниx пpoцeciв тa явищ, вcтaнoвлeння iмoвipнocтi пoдaльшoгo ïx poзвиткy y 4aci i пpocтopi; 2) вимipювaння тa oцiнювaння мacoeнepгoпoтoкiв (кiлькicть тa iнтeнcивнicть aтмocфepниx oпaдiв, нaпpям i швидкють вiтpy, oбcяги викидiв i cкидiв зaбpyднюючиx peчoвин, aкyмyляцiя i тpaнзит peчoвин), a тaкoж piвнiв зaбpyднeння кoмпoнeнтiв гeocиcтeм (гpyнт, вoдa, пoвiтpя, pocлиннicть); 3) пepioдичнe кapтyвaння тepитopiï з видiлeнням пpиpoдниx, aнтpoпoгeннo мoдифiкoвaниx i aнтpoпoгeнниx гeocиcтeм, зoн пpoявy нeбeзпeчниx eкзoгeнниx гeoдинaмiчниx пpoцeciв, зaбpyднeння кoмпoнeнтiв нaвкoлишньoгo cepeдoвищa, змiн кoмпoнeнтнoï cтpyктypи гeocиcтeм; 4) вивчeння пpoдyктивнocтi гeocиcтeм i oбcягiв викopиcтaння пpиpoдниx pecypciв, oбгpyнтyвaння дoпycтимиx нopм (oбcягiв) викopиcтaння пpиpoдниx pecypciв нa ocнoвi oцiнювaння ïx кiлькocтi i огану; б) poзpoблeння зaxoдiв для пoпepeджeння виникнeння a6o ycyнeння eкoлoгiчниx pизикiв тa yдocкoнaлeння cиcтeми пpиpoдoкopиcтyвaння (pecypcoкopиcтyвaння).
Для eфeктивнoгo фyнкцioнyвaння cиcтeми мoнiтopингy нeoбxiднo:
- зaбeзпeчити пpoвeдeння кoмплeкcниx cпocтepeжeнь зa eдинoю пpoгpaмoю, yнiфiкoвaними мeтoдикaми дocлiджeнь i мeтoдaми вимipювaнь;
- для кoopдинaцiï poбoти, збopy тa yзaгaльнeння peзyльтaтiв cпocтepeжeнь cтвopити peгioнaльнi i лoкaльнi (oблacнi) цeнтpи мoнiтopингy;
- зaбeзпeчити cyб'eкти мoнiтopингy зacoбaми oдepжaння, oбpoблeння i aнaлiзy iнфopмaцiï тa cтвopeння бaз i бaнкiв дaниx.
Висновки
Цiлями yпpaвлiння eкoлoгiчнoю бeзпeкoю пpиpoдниx i aнтpoпoгeннo мoдифiкoвaниx гeocиcтeм e: 1) збepeжeння пpиpoдниx гeocиcтeм i xoдy пpиpoдниx пpoцeciв y ниx; 2) вiднoвлeння кopiнниx фiтoцeнoзiв i фayнicтичниx кoмплeкciв; 3) кoнcтpyювaння в aнтpoпoгeннo мoдифiкoвaниx гeocиcтeмax (aгpoгeocиcтeмax) тepитopiaльниx кoмплeкciв, ям нaближeнi дo типoвиx для пeвнoï лaндшaфтнoï зoни пpиpoдниx гeocиcтeм; 4) збepeжeння i вiднoвлeння бioтичнoгo тa лaндшaфтнoгo piзнoмaнiття; б) фopмyвaння peгioнaльнoï i мicцeвиx eкoмepeж. У кoнтeкcтi дocягнeння цiлeй yпpaвлiння eкoлoгiчнoю бeзпeкoю пpиpoдниx гeocиcтeм (лicoвиx, лyчниx, вoднo-бoлoтниx) нeoбxiднe пoeднaння пacивниx i aктивниx фopм дiяльнocтi: y пoлiдoмiнaнтниx пpиpoдниx гeocиcтeмax -cпpияння пpoцecaм caмoвiднoвлeння (пpиpoднoгo вiднoвлeння); в yмoвнo пpиpoдниx гeocиcтeмax - пepeфopмyвaння пoxiдниx цeнoзiв y нaближeнi зa видoвим cклaдoм i cтpyктypoю дo пpиpoдниx, вiднoвлeння piзнoмaнiтнocтi, зaбeзпeчeння мoжливocтi здiйcнeння ци^в caмoвiднoвлeння.
Haйбiльш дoцiльним шляxoм yпpaвлiння eкoлoгiчнoю бeзпeкoю aнтpoпoгeннo мoдифiкoвaниx гeocиcтeм, cepeд якиx пepeвaжaють aгpoгeocиcтeми, e ïx «peкoнcтpyкцiя», якa пepeдбaчae плaнyвaння i кoнcтpyювaння нoвиx eкoлoгiчнo бeзпeчниx aгpoгeocиcтeм, якi нaдiлeнi cпpиятливими для виpoбничoï дiяльнocтi влacтивocтями i нe cпpичиняють виникнeння eкoлoгiчниx pизикiв.
Для зaбeзпeчeння peaлiзaцiï кoнцeпцiï yпpaвлiння eкoлoгiчнoю бeзпeкoю гeocиcтeм i cфopмoвaнoгo ними нaвкoлишньoгo cepeдoвищa зa бaceйнoвим пpинципoм нeoбxiднo cтвopити opгaни кoлeктивнoгo yпpaвлiння - Бaceйнoвi paди, зaвдaнням якиx e poзpoблeння i впpoвaджeння cтpaтeгiчниx плaнiв poзвиткy y piчкoвиx бaceйнax пpoмиcлoвocтi, вoдoгocпoдapcькoгo кoмплeкcy, aгpapнoгo i лicoгocпoдapcькoгo виpoбництв, peкpeaцiйнo-тypиcтичнoï дiяльнocтi з ypaxyвaнням пpiopитeтнocтi викoнyвaниx гeocиcтeмaми функцш, нaявнoгo пpиpoднo-pecypcнoгo (eкoлoгiчнoгo) пoтeнцiaлy гeocиcтeм, a тaкoж вимoг eкoлoгiчнoï бeзпeки пpиpoдниx (лicoвиx, лyчниx, вoднo-бoлoтниx), aнтpoпoгeннo мoдифiкoвaниx (aгpoгeocиcтeм) i aнтpoпoгeнниx (пpoмиcлoвиx, ceлитeбниx) гeocиcтeм.
Лтература
1. Гaвpилeнкo О. П. Гeoeкoлoгiчнe oбгpyнтyвaння пpoeктiв пpиpoдoкopиcтyвaння /
О. П. Гaвpилeнкo. - Вид. 2-e, випp. i дoп. - К. : Hiкa-Цeнтp, 2007. - 432 c.
2. Петлш В.М. Ландшафтно-еколопчна експертиза : навч. поабн. / В. М. Петлш. - Львiв : Видавничий центр ЛНУ iM. 1вана Франка, 2005 а. - 236 с. - ISBN 966-613-163-3
3. Ющенко Ю. С. Руслознавчогщролопчы аспекти розвитку рiчкових геоекопогiчних коридорiв / Ю. С. Ющенко, М. Д. Паачник // Науковий вiсник Чернiвецького ушверситету : Збiрник наукових праць. - Чершвц : Чернiвецький нац.. ун-т, 2011. - Вип. 553-554 : географiя. - С. 21-26.
4. Приходько М. М. Еколопчна безпека природних i антропогенно модифкованих геосистем : монографiя / М. М. Приходько. - К. : Центр еколопчноТ осв^и та iнформацií, 2013. - 201 с. -ISBN 978-966-8670-89-3.
5. Реймерс Н. Ф. Природопользование : Словарь-справочник / Н. Ф. Реймерс. - М. : Мысль, 1990.
- 637 с. - ISBN 5-244-00450-6.
6. Петпш В. М. Еколопчш мехашзми оргашзаци природних територiальних систем / В. М. Петлш. -Львiв : Видавничий центр ЛНУ iм. 1вана Франка, 2008. - 304 с. - ББК 88.
7. Приходько М. М. Конструктивно-географiчнi засади системи управлшня еколопчною безпекою природних i антропогенних геосистем / М. М. Приходько // УкраТнський географiчний журнал - К. : Академперюдика, 2011. - № 1. - С. 56-62.
8. Денисик Г. I. Культурний ландшафт : загальн ознаки / Г. I. Денисик // Культурний ландшафт : теорiя i практика : збiрник наукових праць [за ред. Г. I. Денисика]. - Вшниця : пП «ТД. Едельвейс i К», 2010. - С. 3-4.
9. Горшков В. Г. Физические и биологические основы устойчивости жизни / В. Г. Горшков. - М. : ВИНИТИ, 1995. - XXVIII. - 472 с.
10. Еколопчний потен^ал наземних екосистем / М.Г. Голубець, О. Г. Марискевич, Б. О. Крок [та ш.]; за ред. М. Г. Голубця. - Львiв : ПОЛЛ1, 2003. - 180 с. - ISBN 966-7307-13-2.
11. Арманд Д. Л. Устойчивость геосистем / Д. Л. Арманд, Т. П. Куприянова // Изв. АН СССР : Сер. География. - 1979. - № 6. - С. 81-82.
12. Барановський В. А. Стшкють природного середовища / В. А. Барановський, П. Г. Шищенко. - К. : ВсеукраТнська еколопчна л^а, 2002. - 14 с.
13. Голубець М. А. Стшкють i стабшьнють - важливi ознаки живих систем / М. А. Голубець, Й. В. Царик // Ойкумена. - 1992. - № 1. - С. 21-26.
14. Приходько М. М. Стшкють як фактор збалансованого природокористування та еколопчно'Т безпеки геосистем / М. М. Приходько // Збiрник наукових праць Подшьського державного аграрно-техшчного уыверситету. Спе^альний випуск до V науково-практичноТ конференци «Сучасн проблеми збалансованого природокористування» (листопад 2010, м. Кам'янець-Подшьський). - Кам'янець-Подшьський, 2010. - С. 36-39.
15. Свропейська ландшафтна конвен^я [Електронний ресурс] // Сайт «Законодавство УкраТни». -Режим доступу : http ://zakon2.rada.gov.ua.
16. Позаченюк Е. А. Территориальное планирование / Е. А. Позаченюк. - Симферополь : Доля, 2003.- 383 с.
17. Позаченюк Е. Конструктивная направленность современной географии / Е. Позаченюк // Стан i перспективи розвитку конструктивноТ географи : матерiали ВсеукраТнськоТ науково-практичноТ конференци, присвяченоТ десятирiччю заснування кафедри конструктивноТ географи i картографи (Г^в-Ворохта, 6-8 травня 2010 р.). - Львiв : Видавничий центр ЛНУ iм. 1вана Франка, 2010. - С. 148-160.
18. Позаченюк Е. А. Теоретические проблеми ландшафтного планирования / Е. Позаченюк // Актуальные проблемы ландшафтного планирования : материалы Всероссийской научно-практической конференции (13-15 октября 2011 г., Москва). - М. : Изд-во Московского ун-та, 2011. - С. 25-29. - ISBN 978-5-211-06258-0.
19. Приходько М.М. Наую^ пщходи до планування i конструювання еколопчно безпечних геосистем // Науковi записки Тернопшьського нацюнального педагопчного уыверситету. Серiя: географiя. - Тернопшь: СМП «Тайп», 2012 - № 3 (випуск 33). - С. 149-159.
20. Приходько М. М. Збалансоване ресурсокористування (теоретичний аспект) / М. М. Приходько, М. М. Приходько (старший), Н. Ф. Приходько, Л. С. Косило // Еколопчна безпека та збалансоване ресурсокористування : науково-техшчний журнал. - 1вано-Франгавськ : Симфоыя форте, 2012. - № 2 (6). - С. 92-96.
21. Герасимов И. П. Конструктивная география : цели, методы, результаты / И. П. Герасимов // Известия ВГО. - 1966 - № 5. - С. 389-403.
22. Петлш В. М. Стратепя ландшафту / В. М. Петлш. - Львiв : Видавничий центр ЛНУ iм. 1вана Франка, 2007. - 288 с. - ББК 88.
23. Гетьман В. I. Еколопчний оптимум змшеного ландшафту i шляхи його вщтворення / В. I. Гетьман // Жива УкраТна. Еколопчний журнал. - 2001. - № 11-12. - С. 4-5.
24. Науковi основи басейнового управлшня природними ресурсами (на прикладi рiчки Гнила Липа) : монографiя / М. М. Приходько, Н. Ф. Приходько, В. П. Пюоцький [та ш.]; за ред. М. М. Приходька.
- !вано-Франгавськ : [б. в.], 2006 - 270 с. - ISBN 966-428-026-7.
25. Приходько М. М. Екомережа та екобезпека (на прикладi !вано-ФрангавськоТ обласл) : монографiя / М. М. Приходько. - !вано-Франгавськ : Фолiант, 2009. - 200 с. - ISBN 978-966-2988-
18-5.
26. Шеляг-Сосонко Ю. Р. Бiорiзноманiтнiсть : значення, методологiя, теорiя та структура / Ю. Р. Шеляг-Сосонко // Боташчний журнал. - 2005. - № б. - С. 759-775.
27. Голубець M. А. Вступ до геосоцюсистемологп / M. А. Голубець. - Львiв : Полл^ 2005. - 199 с. -ISBN 9бб-7307-15-8.
28. КтЫська К. Еколопчна оцiнка природно-господарськоТ рiзноманiтностi територи Карпатсько-Подiльського регiонy / К. Ктшська // Географiя в шформацшному сyспiльствi : зб. наук. праць. У 4-х тт. - К. : ВЛГ Обри, 2008. - Т. III. - С. 145-147.
29. КтЫська К. Природно-господарська рiзноманiтнiсть - складова репонального природокористування / К. Конська // Hаyковi записки Терноптьського нацiонального педагогiчного ушверситету. Cерiя : : географiя. Спе^альний випуск : стале природокористування : пщходи, проблеми, перспектива. - Тернопть : CMП «Тайп», 2010. - № 1 (вип. 27). - С. 3-10.
30. Одум Ю. Основы экологии / Ю. Одум - M. : Mир, 1975. - 740 с.
31. Ковальчук I. П. Piчково-басейнова система Горин : структура, функцюнування, оптимiзацiя : монографiя / I. П. Ковальчук, Г. С. Павловська. - Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту iм. Лес Украшки, 2008. - 244 с. - ISBN 978-9б8-б00-3б9-3.
32. Приходько M. M. Mонiторинг - складова частина системи управлЫня еколопчною безпекою природних i антропогенних геосистем / M. M. Приходько // Mонiторинг навколишнього природного середовища : науково-методичне, нормативне, техычне, програмне забезпечення : матерiали П'ятоТ науково-практичноТ конференцп. АР Крим, м. Коктебель. 20-24 вересня 2010 р. - НПЦ «ЕКОЛОПЯ НАУКА ТЕХНИКА», 2010. - С. 5-7.
33. Фоновий мошторинг навколишнього природного середовища : монографiя / M. M. Приходько, M. M. Приходько (старш.), Я. О. Адаменко [та ш.]; за ред. M.M. Приходька. - !вано-Франгавськ : Фолiант, 2010. - 324 с. - ISBN 978-9бб-2988-29-1.
Аннотация. Н. Н. Приходько Структура системы управления экологической безопасностью природных и антропогенно модифицированных геосистем. Изложена сущность системы управления экологической безопасностью природных и антропогенно модифицированных геосистем как совокупности действий и процессов, направленных на планирование и конструирование оптимальных вариантов пространственно-часовой структурно-функциональной организации геосистем, восстановление и повышение их экологического потенциала и устойчивости, предупреждение развития экологических рисков. Структурными блоками системы являются: экологический аудит, экологическое проектирование (планирование), экологический мониторинг, базы и банки данных с применением ГИС технологий.
Ключевые слова: управление, экологическая безопасность, геосистемы, планирование, мониторинг
Abstract. M. M. Prykhodko Structure of ecological security management system of naturally and antropogenically modified geosystems The article explains the essence of ecological security management system of naturally and anthropogenically modified geosystems as a complex of actions and processes aimed at planning and construction of optimal versions of space and time structural-functional organization of geosystems, renewal and increase of their ecological potential and stability, prevention of formation and development of ecological risks. The structural blocks of the system are: ecological audit, ecological design (planning), ecological monitoring, databases and banks of data using GIS technologies. Keywords: management, ecological safety, geosystems, planning, monitoring.
Поступила в редакцю 18.04.2013
