CC BY
80
УДК: 101+301.1+316.77
Людмила КРИМЕЦЬ
СТРАТЕГИ ГЛОБАЛЬНОГО УПРАВЛ1ННЯ НАУКОВО-ОСВ1ТН1М ПРОСТОРОМ У КОНТЕКСТ! ШТЕРНАЦЮНАЛ1ЗАЦИ
Науково-освтнш простiр е контекстом, мiрилом i перетином значног кiлькостi напрямiв державного управлшня. Саме в науково-освтньому просторi формуеться нова людина, яка мае прагнути як до свiдомого та вiдповiдального сустльного управлiння та самоуправлiння, так i до сумлЫного виконання управлтськог волi в системi владних вiдносин. 1нтернащонал1защя науково-освтнього простору визначаеться як Ытегративний процес, суть якого поля-гае в актив1зацПролi мiжнародного спiвробiтництва в у^х сферах дiяльностi наукових i науково-освттхустанов та оргатзацш. Вт актуал1зуеться вiдпо-вiдно до обраног стратеги з метою оптим1заци мiжнародноi взаемодПяк фактору розвитку. 1снуе стшкий ттегративний зв'язок мiж процесами глобал1за-цПта iнтернацiоналiзацii свтового науково-освтнього простору, що визначае необхiднiсть здiйснення комплексного управлiнського впливу на щ процеси.
Як нащональт, так i глобальн процеси у свтовому науково-освтньому просторi потребують адекватного владного регулювання. У статтi видыено чотирирiвнi актив1зацП влади в контекстi ттернацюнал1заци управлтня свi-товим науково-освттм простором: мiжнародний, державний, регюнальний та оргатзацшний; на кожному реал1зуеться певна владна стратегiя та дтть екстернальн та Ытерналью фактори впливу. Актив1защя влади на кожному з рiвнiв мае бути спрямована на визначення перспектив, довгострокових i ко-роткострокових цыей та оргатзацт науково-освтнього потенщалу щодо гх досягнення та базуватися на творчому пiдходi, узагальненн кращого досвiду i впроваджеш Ыноващй.
Стратегiчне управлЫня науково-освттм простором е найважливiшим чинником успiшного розвитку науки та освти Украгни в умовах, що постш-но ускладнюються. Реал1защя стратеги розширених можливостей з метою iнтернацiоналiзацii науково-освтнього простору крагни, мае фокусуватися як на збереженн нащонального наукового потенщалу, так i на забезпеченн пiдсилення iнституцiйноi спроможностi для здiйснення мiжнародних стра-тегiчних комуткащй; синерги зусиль оргатв влади, науково-освтюх установ, бiзнесу та громадянського сустльства для збыьшення та оптимiзацii присутностi Украгни у мiжнародному академiчному, культурному та гро-мадському середовищi.
Кл^^о^^ слова: сощально-фыософський анал1з, науково-освтнш npocmip, сощальне управлтня, iнтернацiоналiзацiя, стратегiя управлтня, сощальний суб'ект, сощальна самооргашзащя.
У сучасному свт одним з провщних трендгв, що пщкреслюе розвиток глобалiзацiйних процес1в, стае iнтернацiоналiзацiя науково-освгтнього простору. У неï включилися не лише окремi науковi установи або оргаМзаци, але i цЫ держави. Окрiм залучення iнвестицiй та актуашзаци сошально-профе-сiйних акгивiв, що формуються завдяки мiжнароднiй спiвпрацi, цей процес дае серйозний поштовх до розвитку як системи науки та вищоï осв1ти держави, так i окремо взятого наукового шституту чи вищого навчального закладу, який бажае бути конкурентоздатним на мiжнародних ринках.
Поняття iнтернацiоналiзацiï науково-осв1тнього простору виникло порiвняно недавно - в кшщ минулого стол1ття, але досить швидко стало головною характеристикою штеграцшних процесiв, що вщбуваються в цш сфер1. У його основу були покладен iдеï мiжнародноï сшвпращ у сферах науки та осв1ти, бшьштсть з яких вже отримала реалiзацiю як р1зн1 мiжнароднi програми у контентах проектiв: European Educational Space, European Research Space, European Association for International Education, European Research Area, Horisont 2020 тощо (Scott, 2005: p. 8-22).
Проте тенденцп глобал1зацшних процесгв в наущ та осв1т1 формува-лись тривалий час. Початком сучасного етапу европеськоï гнтернацю-нал1зацп науково-осв1тнього простору вважаеться прийняття у 1999 роц1 Болонськоï декларацп, що стосуеться формування бвропейського простору вищоï осв1ти (EHEA - European Higher Education Area). В даний час результати цього процесу пов'язаш переважно з устшним впрова-дженням триступiнчатоï осв1ти (бакалаврська, маг1стерська i докторант-ська) i 6вропейськоï системи залгкових одиниць (ECTS). На додаток до цих основних структурних змгн реформа спрямована на надання все-бiчноï пiдтримки вищим навчальним закладам в обмiнi студентами, на-уковцями та викладачами. Вказаш заходи лiквiдовують перешкоди на шляху до створення повн1стю iнтегрованого загального европейського наукового простору (ERA - European Research Area).
У даний час юнують р1зш пiдходи до розкриття зм1сту поняття «ш-тернащонал1защя науки та освгти», як1 Грунтуються на положеннях Бо-лонськоï декларацп i публiкацiях ряду авторiв, а також з'являються у зв'язку з внесенням змiн до Генеральноï угоди торпвл1 i послуг (GATS), яка поширюеться на послуги, що надаються науковими установами i ви-щими навчальними закладами.
Найчастгше наводяться дв1 протилежн1 думки. Перша з них полягае в тому, що пщ гнтернащонал1защею науки та освгти розум1еться широкий
спектр науково-дослщно1 i освпньо1 мiжнародноi д1яльност1, а також феномен академiчноi мобгльностГ. На пiдтримку ^ei позицп виступають У. Брандербург, Х. де ВГтт, Дж. Найт, П. Скотт, яю вважають, що гнтер-нацiоналiзацiя свiтового науково-освiтнього простору e реакцieю, ката-лiзатором i базою процесгв глобалгзацп (Knight, 2005: p. 54-95).
Представники другого напрямку: Ф. Альтбах, Л. Рамблей, Л. Риз-берг - презентують iнтернацiоналiзацiю як мiжнародну торгiвлю науко-во-освiтнiми послугами (Альтбах, 2002: с. 54-95). Дж. Каррi розрiзняe iнтернацiоналiзацiю i глобалГзацГю вищоi освiти та науки, виходячи з визначення поняття глобалгзацп, вона представляе неолiберальну еко-номiчну гдеологГю i вiдповiднi матерiалiстичнi стратеги, орieнтованi на збгльшення прибутку i розширення прав i можливостей транснацю-нальних корпорацiй (Currie, 2003: p. 24).
Зггдно авторськоi позицп, iнтернацiоналiзацiя науково-освгтнього простору - це iнтегративний процес, суть якого полягае в активгзацп ролГ мiжнародного спiвробiтництва в усгх сферах дгяльносп наукових i науково-освп-шх установ та органзацт. Вгн актуалгзуеться вгдповгдно до обраноi стратеги з метою оптишзацц мiжнародноi взаeмодii як фактору розвитку. Автор пгдкреслюе гнтегративний зв'язок мгж процесами глобалГзацп та iнтернацiоналiзацii свГтового науково-освпнього простору i вгдзначае необхгднГсть здгйснення комплексного характеру управ-лгнського впливу на ц процеси.
Слгд зазначити, що штернащоналгзащя науки та освгти е процесом, який включае рГзноматтш формати мiжнародноi взаeмодii:
1. професГйну мобгльнГсть з науковою та освпньою метою. До цього про-цесу мае залучатися не лише студентство, викладацький склад i науковГ працГвники, але також i представники громадськостГ та адмшктраци;
2. активГзацгя iнституцiйноi i програмноi Гнтеграцц на основГ ргзних ор-ганГзацшних Гнструменпв, у тому чиста складання оновлених наукових та освГттх стандартгв на основГ зразкгв мгжнародного рГвня;
3. створення рГзних форм довгострокового партнерства в шституцшнш, освпянськш та науковГй сферах, укладення мгжнародних контрактГв на виконання науково-дослгдних робп; розробку корисних моделей тощо.
Розглядаючи вимГри мiжнародноi сшвпращ, потрГбно звернути увагу на те, що штернацюналГзацГя науково-освгшього простору - це процес, який охоплюе не лише зовтшт форми мiжнародноi науковоi та освпян-ськоi взаемодп. Це ще i складна внутргшня трансформацгя. Вона охоплюе всГ види дгяльностГ наукових установ та оргатзацш та вищих навчальних закладгв i спрямовуе iх у бгк актуалгзацп мiжнародноi взаемоди.
В1дпов1дно до «Стратеги 6С 2020» основш пр1оритети штернацюна-л1заци науково! та освпньо! сфер стосуються вимог до !х якост1, мобшь-ност1 студентв 1 науковц1в, працездатност1 випускниюв унтерсю-еив 1 привабливост1 бвропейського науково-осв1тнього простору у тому чис-л1, 1 для кра!н, що не входять до складу 6С (Stratëgia Еи 2020).
Означена стратегя визначае два основн1 напрями: штернацюнапза-щя науки та осв1ти 1 шдвищення !х якост1. Ц1 цт вщповщають вимогам глобального ринку прац1 1 л1берал1заци вищо! осв1ти та науки. Скоро-чення в деяких крашах державного фшансування галузей науки та вищо! осв1ти 1 ор1ентування на пошук додаткових джерел фшансування призводять до локальних, рег1ональних 1 глобальних змагань по здобут-тю фондш, матер1альних ресурсш 1 збшьшення кшькост1 студентв. Усшх провщних краги на мжнародному ринку прац1 обумовлений м1жнарод-ним масштабом !х наукових та осв!Ш!х програм з можливктю викладан-ня шоземних мов та участю в м1жнародних науково-осв!ш!х системах.
З огляду на вищенаведене, актуал1зуеться потреба дослщження наяв-них у сучасному св1т1 стратегш глобального управлшня науково-освггнш простором у контекст1 штернащонал1заци. На сьогодн1 св1товою практикою вироблеш р1зн1 стратег]!, яю розвиваються на основ1 окреслених тенденц1й. Важливим узагальнюючим документом, в якому визначено основш принципи 1 складов1 загальноевропейсько! стратег]! штернаш-онапзаци вищо! овпи е Доповщь бвропейсько! ком1си «бвропейська вища осв1та в свт», адресована бвропейському парламенту, Рад1, 6в-ропейському Економ1чному 1 Соц1альному Ком1тету та Ком1тету реи-ошв (Брюссель 11.07.2013). Базовим шструментар1ем для формування стратегш штернашонапзаци в м]жнароднш науково-осв1тнш практи-ц1 е платформи «Еразмус», «Темпус», «Еразмус Мундус», «Мар1 КюрЬ>, «Горизонт 2020». Залежно вщ форм реапзаци !х можна класифжувати в деклька груп.
Стратегя погодженого пщходу (Чех1я, Франщя, Н1меччина) - спи-раеться на довгострокову взаемовигщну м1жнародну сшвпрацю. Вона реал1зуеться за допомогою пщвищення двосторонньо! мобшьност1 нау-ковщв, студенлв 1 викладач1в, програм обмшу, партнерських угод. Фун-даментальним положенням ще! стратег]! е не конкуренщя, а сшвпраця, що досягаеться шляхом налагодження м1жнародно! науково-осв1тньо! взаемоди.
Прибуткова стратепя (Польща, Бриташя, США) - пщтримуе мира-щю до кра!ни-орган1затора провщних шоземних фах1вщв 1 обдарованих студентв. Вона характерна для кра!н, що, прагнучи падвищити свою конкурентоспроможиiсть на свповш арен1, створюють ус1 необхщш умови для залучення шоземних квал1ф!кованих фах1вщв: система гран-
т1в, академ1чт стипендп, спрощений в1зовий режим 1 iммiграцiйнi нор-ми; та на надант високояюсних освiтнiх послуг з тieю вщмштстю, що у ц1й сферi вщсутт будь-якi п1льги, а освiта надаеться на платн1й основi. Отриманi кошти в1д навчання 1ноземних студент1в дозволяють вишам оргашзовувати п1дприемницьку д1яльшсть.
Стратепя розширених можливостей (Япон1я, Украша) - покликана заохочувати громадян власног крагни як до актив1заци м1жнародноГ сшвпращ та здобування освгти за кордоном, так 1 до отримання яюсног освгти у вгтчизняних вишах, як1 мають пропонувати конкурентоспро-можт освгтт послуги. Важелями реапзацп тут служать заходи, направлен на п1двищення р1вня конкурентоздатност1 впчизняних наукових та науково-освгттх установ за рахунок формування як1сного людського катталу. Вона спрямована на оптишзацш п1дготовки як студент1в, так 1 учених, викладач1в 1 державних службовц1в. Саме цю стратег1ю обра-ла сучасна Украгна, з огляду на прюритети власного розвитку та наявт можливост1 (Степаненко, 2015: с. 158-209. Згщно Стратеги сталого розвитку «Украгна - 2020», схваленог Указом Президента Украгни в1д 12 с1чня 2015 року № 5/2015, одним з провщних напрямюв проведення структурних реформ та, як наслщок, п1двищення стандарт1в життя е «вектор гордосл» - забезпечення взаемног поваги та толерантност1 в сусп1льств1, гордост1 за власну державу, гг ктор1ю, культуру, науку та спорт (Указ Президента Украгни № 5/2015).
В зазначеному напрямку першочерговою е реапзащя таких реформ 1 програм: «Програма популяризаци Украгни у свт та просування 1нтере-с1в Украгни у свгтовому шформацшному просторЬ>; «Програма розвитку 1нновац1й»; «Розвиток шформацшного сусп1льства та мед1а»; «Реформа державног полгтики у сфер1 науки та досл1джень»; «Програма залучення таланпв»; «Реформа освгти» та «Програма розвитку для д1тей та юна-цтва».
Сл1д зазначити, що уже б1льше двадцяти рок1в науково-освгтня система Украгни розвиваеться в умовах незалежност1. За цей перюд державою зд1йснено низку важливих заход1в щодо гг модертзацп. Визначено нов1 прюритети розвитку науки та освгти, формуеться вщповщна пра-вова база, оновлюеться зм1ст освгти, зм1нюеться мережа навчальних за-клад1в, в1дпов1дно зд1йснюються 1 нов1 п1дходи до управлшня системою освгти.
У Державн1й нащональнш програм1 «Освпа» (Украгна ХХ1 ст.) визначено стратеичш завдання реформування управл1ння освгтою: перех1д в1д державного до державно-громадського управл1ння, чгтке розмежу-вання функц1й м1ж центральними, регюнальними 1 мкцевими органами управл1ння; забезпечення самоврядування навчально-виховних закла-
д1в 1 наукових установ; утвердження у сфер1 осв1ти гармоншного поед-нання прав особи, суспшьства 1 держави. Зазначено, що «нова модель системи управлшня сферою освпж мае бути вщкритою 1 демократичною. У нш передбачаеться забезпечення державного управлшня з ура-хуванням громадсько! думки, внаслщок чого змшюються навантажен-ня, функци, структура 1 стиль центрального та регюнального управлшня освггою» (Кремень, 2005).
Умовами ефективного функцюнування модел1 науково-осв1тнього простору слщ назвати: наявшсть мети, що визнаеться вс1ма учасника-ми; едина стратег^, ор1ентована на пр1оритети соц1ально-значуших цiиностей; динам1чна структура простору, його наповненост1, д1алоговий режим формування; розгалужена система вщносин мiж р1зними компонентами та суб'ектами простору. Цтснкть науково-осв1тнього простору забезпечуеться за рахунок р1зноматття його елементiБ 1 зв'язкiБ мiж ними за наявност1 едино! концепци. Вс1 компоненти, перебуваючи в стан комушкаци, об'еднуються в динам1чну систему, яка зг1дно си-нергетичного пщходу, формуеться за допомогою iитерсуб'ективного взаемосприяння.
Саме науково-освгшш простер актуапзуе зазначену у «Стратеги ста-лого розвитку «Укра!на - 2020» мету - популяризацш Укра!ни у св1т1, формування довари до Укра!ни та просування штере^в Укра!ни у световому шформацшному простора. Ключове завдання - формування позитивного ^мщжу Укра!ни як европейсько!, демократично!, конку-рентоздатно! держави 1з сприятливим науковим та бiзнес-клiматом, з1 сво!м уиiкальним мiсцем у свповому розпод1л1 працi та iитегровано! у глобальш проекти (Кримець, 2015).
Слщ памятати, що ефективна актуалiзацiя формування ! розвитку на-уково-осв1тнього простору можлива лише в ц1л1сному багатовишрному iиформацiйному середовищi та в единому правовому пол1. В окреслено-му контекст! слщ зосередити зусилля на формуванш i просуваннi пози-тивних бренд-меседж1в про Укра!ну: Укра!на - кра!на свободи i г1дност1; Укра!на - кра!на, що реформуеться, незважаючи на виклики; Укра!на - вщкрита для iивестицiй; Укра!на - кра!на високих техиологiй та шно-вацш; Укра!на - кра!на, приваблива для туризму; Укра!на - кра!на 1з ви-значними науково-освiтнiми, культурними та юторичними традицiями. Але не менш важливо, щоб ц1 бренд-меседж пщкршлювалися реальни-ми успгхами i здобутками.
Зазначимо, що в результатi проведення реформ в науково-освгшьому простор! значно пщсилилася роль децентрапзаци влади та управлшня. Законом вщ 01.07.2014 № 1556-У11 проголошено створення в межах на-цiонального науково-осв1тньо го простору умов для посилення ствп-
ращ державних оргашв i б1знесу з вищими навчальними закладами на принципах автономп вищих навчальних закладiв, поеднання осв1ти з наукою та виробництвом з метою подготовки конкурентоспроможного людського кап1талу для високотехнолоичного та iнновацiйного розвитку краши, самореал1зацп особистост1, забезпечення потреб суспшь-ства, ринку прац1 та держави у квал1ф1кованих фахiвцях.
У Закон пiдкреслено значення поняття «автономiя вищого навчаль-ного закладу», а саме, самослингсть, незалежн1сть i вiдповiдальнiсть вищого навчального закладу у прийнятл р1шень стосовно розвитку ака-дем1чних свобод, оргашзацп осв1тнього процесу, наукових дослщжень, внутр1шнього управл1ння, економiчноï та iншоï дiяльностi, самостшно-го добору i розстановки кадрiв у межах, встановлених Законом.
Засновниками вищого навчального закладу окрш орган1в державноï влади вщ iменi держави, вiдповiдноï ради вщ iменi територiальноï гро-мади, може виступати i ф1зична та/або юридична особа, рiшенням та за рахунок майна якоï засновано вищий навчальний заклад. Згiдно статт1 12.2.7 Закону про вищу осв1ту «Управлшня у сфер1 вищоï осв1ти у межах своïх повноважень здiйснюеться через систему оргашв виконавчоï влади, що забезпечуе широку участь незалежних експерт1в i представникiв громадськост1, роботодавшв та ос1б, як1 навчаються у вищих навчальних закладах, у пщготовш та прийнятл проектiв нормативно-правових аклв та 1нших рiшень, що стосуються регулювання взаемодп складових системи вищоï осв1ти та ïï функцюнування в цiлому».
Вчена рада е колепальним органом управлiння вищого навчального закладу. Проте в статл 27 Закону про вищу освпу зазначаеться, що окрш вченоï ради у науково-освпнш установ1 мае утворитися наглядова рада для здiйснення нагляду за управлiнням майном закладу, додержан-ням мети його створення. Наглядова рада науково-освiтньоï установи сприяе розв'язанню перспективних завдань ïï розвитку, залученню фь нансових ресурсiв для забезпечення ïï дiяльностi з основних напрямгв розвитку i здiйснення контролю за ïх використанням, ефективнiй взаемодп з державними органами та органами мюцевого самоврядуван-ня, науковою громадсьюстю, суспшьно-пол1тичними органiзацiями та суб'ектами господарськоï дiяльностi в iнтересах розвитку та пщвищення якост1 науково-освiтньоï дiяльностi i конкурентоспроможносл науко-во-освiтньоï установи, здшснюе громадський контроль за ïï дiяльнiстю.
Проте слiд зазначити, що реформування нац1онального науково-осв1тнього простору в Украш вiдбуваеться дуже пов1льно, i результати його на сьогодшшнш день вщчутш лише опосередковано. За даними мон1торингового дослiдження iнтеграцiï украïнськоï системи вищоï осв1ти в бвропейський прослр вищоï осв1ти та наукового дослщження,
проведеного п1д керiвництвом Т. Ф1н1кова i О. Шарова, к1льюсть сту-дент1в, що беруть участь у програмах мiжнародноï мобiльностi, Hapa3i становить приблизно 5-10 тис. ос1б на р1к, тобто 0,5-1% в1д контингенту студентов ВНЗ III-IV р1вн1в акредигацп денноï форми навчання, а з ура-хуванням л1тн1х шк1л, мовних курс1в, волонтерськоï роботи та закордон-ноï практики не перевищуе 20 тис., тобто 2% в1д загальноï чисельност1. Невтшним е 1 той факт, що за даними означеного мошторингу, студен-ти ВНЗ I-II р1вн1в акредигацп та заочноï форми навчання участ1 у програмах мiжнародноï моб1льност1 практично не беруть. Також в сучасн1й Украïнi зовс1м в1дсутня зведена статистика щодо мiжнародноï академ1ч-ноï моб1льност1 викладач1в ВНЗ та науковщв (Мон1торинг, 2014).
З огляду на мету нашого досл1дження сл1д зазначити, що сьогодн1 очевидним стае той факт, що як регюнальш i державш, так i глобаль-н1 процеси потребують адекватного владного регулювання з огляду на принципи аподиктичност1 та 1нтегративност1 та актив1зац1ю механ1зм1в самоуправл1ння у свгговому науково-освггньому простора Сказане по-вною м1рою стосуеться i тих явищ, як1 в1дображае сучасна тенденц1я 1н-тернащонал1зацп.
Варто вид1лити чотири основш р1вн1 актив1зацп влади в контекст1 управл1ння/самоуправл1ння глобальним свгговим науково-осв1тн1м простором: м1жнародний, державний, регюнальний та орган1зац1йний (у межах окремоï установи чи органзацп). На кожному реал1зуеться певна владна стратег1я за допомогою застосування в1дпов1дних мехашз-м1в управл1ння. А зг1дно авторськоï концепцп, основними мехатзмами оптишзацп влади в сучасному науково-освггньому простор1 е 1ннова-ц1йна шформацшна та вольова взаемод1я.
На м1жнародному р1вн1 владн 1нтенцiï актив1зуються в1дпов1дно до м1жнародних норм i принцитв, окреслених у м1жнародному нормативно-правовому пол1. Важливе м1сце тут займае наявтсть адекватноï стратеги розвитку i бажання ус1х представник1в мiжнародноï науково-освгг-ньоï сп1льноти ш сл1дувати. Сучасн тенденцiï, що в1дображають спря-мовашсть владного регулювання багатовишрними аспектами сучасного свпу, вид1ляють компаративн методи прийняття управл1нських р1шень i спонукають звернути увагу саме на процеси науковоï штернащонал1за-цп, як важливоï умови для вир1шення глобальних проблем, що включае не лише актив1зац1ю окремих наукових проект1в, але i залучення ц1лих держав у вир1шення надскладних проблем сучасност1, таких як глобаль-не потепл1ння, свггова еколоична та демограф1чна криза, боротьба з б1дн1стю тощо. Саме з таких позиц1й пропонуеться розглядати процес науково-освiтньоï 1нтернащонал1зацп, оск1льки в1н може бути представлений як д1евий 1нструмент, що сприяе досягненню глобальних ц1лей.
Держава, на другому р1вш регуляцп, в свою чергу, формуючи стра-тег1ю розвитку науково-освгтнього простору, повинна враховувати не лише тенденцп заруб1жного досв1ду, що склалися, але 1 специф1ку свого культурного середовища, потеншал власног науковог та освгтньог галуз1, р1вень акредитацп вищих навчальних заклад1в, гх матер1альну базу. На цьому р1вн1 створюються владн шструменти 1 регулятивн норми, що дозволяють науковим установам 1 ВНЗ ефективно розвиватися у напря-м1 штернацюнапзацп. Реапзашя оптимальног стратеги управл1ння на державному р1вш мае забезпечити зростання р1вня якост1 нацюнальног освгти та науки; розширення вид1в та напрям1в досл1дницьког роботи; можлив1сть вибору 1 використання кращих зразк1в м1жнародного досвь ду; зростання числа конкурентоздатних виш1в як на внутр1шньому ринку, так 1 на зовтшньому - м1жнародному.
Управлшня на регюнальному р1вш покликане формувати в межах окремих населених пункт1в та регюшв т1 умови 1 1нфраструктуру, як1 не лише дозволять динам1чно розвиватися науковим та освгтнш установам, але 1 створять можливост1 для залучення 1ноземних спешалктгв та студент1в. Мехатзми владного регулювання на означеному р1вн1 мають розроблятися в комплекс1 з урахуванням 1нтерес1в вс1х установ та оргаш-зац1й у межах регюну. В процес1 управл1ння науково-освгтньою сферою регюну доречно залучати до сшвпращ м1жнародних експерт1в. Напрям гх д1яльност1 може бути р1зним: для створення наукових та освгтшх про-грам, для участ1 в розробш стратеги розвитку регюну та з метою форму-вання 1нституцшного партнерства наукових та освпшх заклад1в регюну з передовими 1ноземними науково-освгтнши центрами.
Значний влив на шляху до як1сного покращення змктовног скла-довог науковог та освгтньог д1яльност1 мае процес формування в межах регюну громадських профес1йних рух1в та об'еднань громадян а також утворення профес1йних сшлок, що, виступаючи основним суб'ектом професшного самоуправл1ння в межах регюну, актив1зують механзми сошальног самооргашзацп з метою досягнення сошальног стаб1льност1 та оптишзацп управл1нських тенденц1й.
Проте найштюше шструменти управлшня процесом штернацюналь зацп в науш та освт можуть бути вщбил саме на р1вн1 окремого наукового або науково-освгтнього закладу. Серед сфер актуапзацп управл1н-ського впливу на зазначеному р1вн1 сл1д окреслити наступш: 1. включення науково-освгтньог органзацп чи установи в дшльнкть регюнальног, державног чи м1жнародног професшног асошацп або мереж для просування науковог установи чи освгтнього закладу на регюнальному, нацюнальному та м1жнародному науково-освгтньому ринку;
2. участь науково-освiтньоï установи в м1жнародних програмах та по-зищонування власних наукових досягнень у м1жнародних рейтингах, проведення м1жнародноï акредигацп та сертифжацш якост1 послуг на основ1 свггових стандарт^
3. розробка сп1льних з 1ншими науково-освпшми установами регюну, краïни i заруб1жжя освпшх та наукових проект1в, розвиток i реал1за-ц1я досл1дницьких програм 1з заруб1жними партнерами тощо.
Це загальн напрями розвитку науковоï установи чи науково-освп-ньоï органзацп, що бажае знайти свое м1сце в глобальному науково-освпиьому простора Вони повинн конкретизуватися i в1дпов1дати стратеичним напрямам розвитку конкретного вишу чи науковоï установи, як1 визначаються на п1дстав1 ïх потенцалу.
З огляду на вищенаведене, сл1д зазначити, що в умовах глобал1зацп можжливкть для випускник1в ВНЗ зайняти достойне м1сце на ринку правд безпосередньо залежить в1д ïх м1жнародноï репутацп. Для того, щоб вищий навчальний заклад здобув визнання в бвроп i свт, в1н повинен проводити мон1торинг якост1 своеï д1яльност1 в1дпов1дно до м1жна-родних критерiïв i публ1кувати результати мон1торингу. При пор1внянн1 якост1 враховуеться категор1я ун1версигетiв. Наприклад, зг1дно рейтингу «Times Higher Education», ун1верситети под1ляються в1дпов1дно до наступних наукових областей: техн1чн1 науки i шформацшш технологи (IT), медичш i медико-бюлоичн науки, природн науки, сощальш науки, мистецтво i гуманп-арш науки. В кнуючих системах ранжирування ун1верситет1в, як правило, враховуються показники якост1 наукових до-сл1джень i освпи. Для того, щоб визначити 1ндекс штернацюнал1заци, використовуються наступш критери:
1. Р1вень штернацюнал1заци науково-дослiдницькоï д1яльност1 визна-чае: к1льк1сть грант1в та ресурси, отриман в1д м1жнародних джерел; к1льк1сть органзованих м1жнародних наукових конференцш; к1ль-к1сть закордонних в1дряджень та запрошених 1ноземних фах1вщв; кшьюсть наукових публ1кац1й, виданих на 1ноземн1й мов1; к1льк1сть наукових статей, опубл1кованих в наукових журналах, що входять до м1жнародних наукометричних баз; кшьюсть цитат з розрахунку на одного науковця/викладача зг1дно м1жнародного шдексу цитування.
2. Р1вень 1итернащонал1заци навчальноï д1яльност1 визначае: к1льк1сть 1ноземних студент1в та асп1рант1в; к1льк1сть впчизняних студеилв, як1 побували в рамках обм1ну в заруб1жних ун1верситетах; к1льк1сть навчальних програм на шоземних мовах; юльюсть запрошених шоземних викладач1в; к1льк1сть навчальних курс1в, прочитаних викла-дачами ВНЗ за кордоном.
Важливо, аби приведет кшьюст показники 1итернацюнал1зацп на-уково-освгтньог д1яльност1 були доповнет як1сними показниками, за-для отримання яких зад1юеться оц1нка заруб1жними експертами наукових досягнень ВНЗ, в1дгуки випускник1в вишу як результат зворотного зв'язку, оц1нка професшног компетентност1 випускник1в роботодавця-ми. Оц1нка р1вня виконання цих критерпв е важливим джерелом шфор-мацп для ухвалення р1шень кер1вництвом науково-освгттх оргашзацш, яке несе повну в1дпов1дальшсть за реапзащю ухвалених освгтшх стра-тег1й та досягнення усп1х1в у конкурентнш боротьб1 на глобальному на-уково-освгтньому ринку.
Сл1д окремо окреслити фактори, що впливають на ефективтсть управлшня процесом штернацюнапзацп науково-освгтнього простору, як1 автор розпод1ляе на дв1 групи: внутр1шн1 1 зовншш
Внутр1шн1 чинники визначають потенцал освгтнього закладу або науковог установи: матер1ально-техтчне забезпечення, р1вень розвитку наукового та викладацького складу, р1вень волод1ння адмтстраць ею, професорсько-викладацьким складом та науковими пращвниками установи 1ноземною мовою; наявнкть яюсних проф1льних програм, як1 дозволять органзацп знайти свою сферу 1 пропонувати послуги; сп1вп-рацю 1з заруб1жними вищими навчальними закладами та науковими ор-ган1зац1ями; наявнкть досв1ду м1жнародног д1яльност1.
Зовн1шн1 чинники актив1зуються на р1вн1 держави. Вони охоплюють сошально-полгтичш, економ1чн1 та сошокультурн умови актуал1зац1г науково-освгтнього простору. В окресленому аспект1 визначальну роль грае полгтика, що реал1зуеться у сфер1 науки та освгти. В сучасн1й Укра-гш вона набувае чгткшог спрямованост1 1 пропонуе нов1 результативн 1нструменти реал1зац1г процесу штернацюнапзацп. Обл1к сошально-економ1чних умов спираеться на демограф1чш, географ1чш 1 економ1чн1 даш, як1 також необхщно враховувати при розробц 1 реапзацп стратеги розвитку науково-освгтнього простору.
Зг1дно авторськог концепцп, стратеичне управлшня науково-освгт-шм простором е найважлив1шим чинником усп1шного розвитку науки та освгти Украгни в умовах, що постшно ускладнюються. Сутнкть стра-теичного управл1ння полягае у визначенн перспектив, довгострокових ц1лей, шлях1в та оргашзацп науково-освгтнього потенцалу наци щодо гх досягнення. Стратеичне управл1ння базуеться на творчому п1дход1, узагальнент кращого досвщу, впроваджен 1нновац1й. Проте дуже часто можна спостер1гати брак стратеичног спрямованост1 в д1ях кер1вник1в науково-осв1тн1х установ, що 1 призводить до гх формал1зованого функ-цюнування без актуал1зацп оптимальних вектор1в розвитку структурних п1дрозд1л1в та людського потенцалу.
Процес стратеичного управл1ння розпочинаеться з обГрунтування мети та завдань розвитку системи на близьку й далеку перспективу, пе-редбачення заход1в, як1 забезпечують ïх реал1зац1ю, зд1йснення монпо-рингу виконання плану д1й (Вища освпа Украïни, 2015). Кер1вник су-часного науково-освииього закладу повинен вести колектив до нових досягнень i усп1х1в, формувати 1м1дж установи, проявляючи високий р1вень профес1йноï компетентность Адже слово «стратегш» п1шло в1д грецького strategia, що означае «мистецтво полководця».
Проте сл1д враховувати вимоги сучасност1 щодо децентрал1зацп влади у контекст1 управл1ння науково-освпн1м простором та формування системи державно-громадського управлшня, п1д якою ми розушемо генерац1ю демократичних в1дносин, узгоджених взаемод1й м1ж державною владою та громадянським сусп1льством. Стратег1я управл1ння ви-магае участ1 ус1х зац1кавлених стор1н у розв'язанш широкого спектру проблем науки та освпи, актуал1зацп управл1нських аспект1в взаемодп, як1 пов'язан1 з можлив1стю в1дпов1дально та результативно впливати на наукову та освпню полиику, визначальним прюритетом якоï е забез-печення якост1 науково-освiтньоï д1яльност1 на основ1 збереження його фундаментальной та в1дпов1дност1 актуальним i перспективним потребам особистоси, сусп1льства й держави.
Запропонована в робот1 модель формування науково-освпнього простору актуал1зуеться як на особисткному, так i на нацюнальному та м1ж-народному р1внях. Складовими глобального науково-освпнього простору на найвищому р1вн1 виступають простори актуал1заци окремих краш та державних утворень. У контекст1 глобального управл1ння науково-освп-н1м простором сл1д враховувати, що на м1ждержавному р1вн1 кожна краïна реал1зуе власну неповторну стратег1ю штернацюнал1зацп науки та освпи, що може бути реал1зована зпдно одного з зазначених вище сценарпв.
Зг1дно авторськоï концепцп, влада в сучасному свповому науково-освпньому простор1 мае децентричний комун1кативний характер i ак-тив1зуеться завдяки механзмам 1нформац1йноï та вольовоï взаемодп, що актуал1зуеться на вс1х р1внях сощальност1. Стратеичне управл1ння глобальним науково-освииш простором по суп, перетворюеться на са-моуправл1ння, для в1зуал1зацп якого автором розроблена наступна кон-вергентна модель (рис. 1).
Окремими сферами на схем1 позначено нащональн1 науково-освп-н1 простори окремих державних утворень, що, реал1зуючи нацюнальну стратег1ю штернацюнал1зацц, актуал1зують механзми м1жнародноï 1н-формац1йноï та вольовоï взаемодп. Результатом реал1зацц процес1в м1ж-народноï штернацюнал1зацп е створення своер1дних «зон взаемопере-тину» науково-освiтньоï активности
В раз1 р1вном1рного двостороннього поширення «зони взаемопере-тину» м1ж двома крагнами, ми можемо спостер1гати реапзацда двосто-ронньог стратеги «погодженого п1дходу». Розширення означеног зони у напрямку протилежног крагни, св1дчить про актив1зац1ю «прибутковог стратеги», в той самий час, як зворотня сторона змушена, або ц1леспря-мовано реал1зуе стратег1ю «розширених можливостей».
Проте на питання, як саме можливо конструктивно зд1йснити управ-л1ння/самоуправл1ння м1жнародним науково-освгттм простором, в1д-пов1дае актив1зац1я «зони конвергентностЬ» в центр1 модел1. Актив1зац1я та розширення «зони конвергентностЬ» можлив1 лише завдяки внутр1ш-шм регулятивним мехатзмам. Адже вона мгстить в соб1 результат р1зно-як1сного взаемоперетину безл1ч1 нацюнальних сфер.
«Зона конвергентностЬ» - це прост1р глобальног науково-освгтньог взаемо-штеграци, що утворюеться у сфер1 взаемоузгодження не т1льки науково-освгттх, а 1 загально-соцальних, культурно-1сторичних, еко-ном1чних, полгтичних та 1нших 1нтерес1в. Це зона актив1заци м1жнарод-ного д1алогу та досягнення необх1дних компром1с1в з метою гармошзаци м1жнародних в1дносин. «Зона конвергентностЬ» - це зона абсолютного соц1ального взаемонев1дторгнення, актив1зац1я яког стала можлива лише в сучасному 1нформац1йному сусп1льств1, коли розширюються та, певною м1рою, розмиваються меж нацюнальног щентичносп, 1 особис-т1сть, як основний суб'ект науково-освгтнього простору, може обирати вщповщну власним запитам мету та програму 1ндив1дуального розвитку, як у контекст1 нацюнального простору, так 1 за його межами.
П1дсумовуючи сказане, п1дкреслимо, що науково-освпнш прост1р е контекстом, м1рилом i перетином значноï к1лькост1 напрям1в державного управлшня. Саме в науково-освпньому простор1 формуеться нова людина, яка мае прагнути як до св1домого та в1дпов1дального сусп1льно-го управлшня та самоуправл1ння, так i до сумл1нного виконання управ-л1нськоï вол1 в систем1 владних в1дносин. У сучасн1й ситуаци саме кер1в-никам та управл1нському апарату належить прюритетна роль в управ-л1нн1 розвитком науково-освппього простору. У той же час реал1зац1я цiеï рол1 неможлива без взаемоди з 1ншими учасниками цього процесу. Ця взаемод1я буде залежати в1д реальноï, сьогодн1шньоï ситуаци i тому мае бути гнучкою.
З огляду на вищенаведене, сл1д зазначити, що влада у сучаснш Укра-ïнi е надскладним багатовим1рним феноменом, що детерм1нуе процеси державотворення, спрямован на створення правовоï, демократичноï держави, яка б утвердила прагнення украïнського народу до незалеж-ност1 i свггового визнання. Вона мае свою етно-нацюнальну специфику, що розкриваеться в глибинах онтолоичних конструкт1в, артикулюеться в площин вторичного досв1ду, в особливостях нацiональноï менталь-ност1. Вона неповторна i ун1кальна.
Неповторним i ун1кальним е i науково-освплш прост1р Украши. Зви-чайно, ми маемо значне коло проблем, на вир1шення яких спрямована державна полпика у сфер1 науки та освпи, проте ми маемо i пдт насл1-дування традици, ц1нн1сть яких кторично доведена i постшно артикулюеться украшськими вченими на провщних наукових майданчиках свпу I тшьки усвщомивши i зрозум1вши власну ун1кальнiсгъ, ми можемо iï гщно оц1нити i прокласти шлях до iï удосконалення.
Реал1зац1я нацiональноï стратеги 1нтернацюнал1заци науково-освпньо-го простору мае фокусуватися як на збереженн нацюнального наукового потенц1алу, так i на забезпечент пщсилення 1нстигуц1йноï спроможност1 для здшснення м1жнародних стратепчних комун1кац1й; синерги зусиль ор-ган1в влади, науково-освпн1х установ, б1знесу та громадянського суспшь-ства для просування Украши у свт; зб1льшення та оптитзаци присутност1 Украïни у м1жнародному академ1чному, культурному та громадському се-редовищ1.
Лггература:
1. Альтбах Ф. Г. (2002). Знание и образование как международный товар: крушение идеи общественного блага // Ф. Г. Альтбах // Alma mater. - М.: РУДН, 2002. - № 2. - С. 54- 95.
2. Вища осв1та Украши: теоретичний та науково-методичний часопис // Тематич-ний випуск «бвропейська штегращя вищо'1 осв1ти Украши у контекст1 Болон-ського процесу: 1ВО НАПН Украши. - № 3, додаток 2, 2015.- 280 с.
3. Кремень В. Г. (2005). Освиа i наука в Украш - iнновацiйнi аспекти. Стратегш. Реалiзацiя. Результати / В. Г. Кремень. - К. : Грамота, 2005. - 448 с.
4. Кримець Л. В. (2015). Фшософсью аспекти влади в управлшт науково-освитм простором [Текст]: монографiя / Л. В. Кримець. - К.: Золота ворота, 2015. - 383 с.
5. Мониторинг штеграци укра'шсько'1 системи вищо'1 освiти в бвропейський простр вищо'1 освiти та наукового дослщження: монiторинг. дослщж.: аналiтичний звiт / За ред.. Т. В. Фшжова, О. I. Шарова. - К.: Таксон, 2014. - 144 с.
6. Степаненко I. В. (2015) Загальний контекст розгортання штернацюнатзаци вищо'1 освии на культурно-громадських засадах: теоретичний та шституцшний вимiри / I. В. Степаненко / Вища освиа Украши: теоретичний та науково-ме-тодичний часопис // Тематичний випуск «бвропейська штеграцш вищо'1 освiти Украши у контекста Болонського процесу: 1ВО НАПН Украши. -№ 3, додаток 2, 2015.- С. 158-209.
7. Указ Президента Украши № 5/2015 «Про Стратегш сталого розвитку «Укра'1-на - 2020» [електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.president.gov.ua/ documents/18688.html.
8. Currie J. (2003). Globalizing practices and university respones: European and Anglo-American differences / J. Currie et al. - Westport : Praeger Publishers, 2003. - 248 p
9. Knight J. (2005). Higher Education in the Trade Context of GATS / J. Knight // Internationalisation in Higher Education : European responses to the global perspective / Eds. : B. M. Kehm; H. De Wit. - Amsterdam : Drukkerij Raddaaier, 2005. - P. 54- 95.
10. Scott К. (2005). The global dimension: internationalising higher education // Internationalisation in Higher Education : European responses to the global perspective / Eds. : B. M. Kehm; H. De Wit. - Amsterdam : Drukkerij Raddaaier, 2005. - P. 8-22.
11. Strategia EU 2020 [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http:// www.ec.europa. eu/eu2020.
Людмила Крымец. Стратегии глобального управления научно-образовательным пространством в контексте интернационализации
Научно-образовательное пространство является контекстом, мерилом и пересечением значительного количества направлений государственного управления. Именно в научно-образовательном пространстве формируется новый человек, который стремится как к сознательному и ответственному социальному управлению и самоуправлению, так и к добросовестному выполнению управленческой воли в системе властных отношений. Интернационализация научно-образовательного пространства определяется как интегративный процесс, суть которого заключается в активизации роли международного сотрудничества во всех сферах деятельности научных и научно-образовательных учреждений и организаций. Он актуализируется в соответствии с выбранной стратегией с целью оптимизации международного взаимодействия как фактора развития. Существует устойчивая инте-гративная связь между процессами глобализации и интернационализации международного научно-образовательного пространства, которая определяет необходимостью осуществления комплексного управленческого влияния на эти процессы.
Как национальные, так и глобальные процессы в мировом научно-образовательном пространстве требуют адекватного властного регулирования. В статье выделены четыре уровня активизации власти в контексте интернационализации управления мировым научно-образовательным пространством: международный, государственный, региональный и организационный; на каждом из них реализуется определенная властная стратегия, и действуют экстернальные и интернальные факторы влияния. Активизация власти на каждом из уровней должна быть направлена на определение перспектив, долгосрочных и краткосрочных целей и организацию научно-образовательного потенциала по их достижению, а также базироваться на творческом подходе, обобщении передового опыта и внедрении инноваций.
Стратегическое управление научно-образовательным пространством является важнейшим фактором успешного развития науки и образования Украины в постоянно усложняющихся условиях. Реализация стратегии расширенных возможностей с целью интернационализации научно-образовательного пространства страны должна фокусироваться как на сохранении национального научного потенциала, так и на обеспечении усиления институциональной способности для осуществления международных стратегических коммуникаций; синергии усилий органов власти, научно-образовательных учреждений, бизнеса и гражданского общества для увеличения и оптимизации присутствия Украины в международной академической, культурной и социальной среде.
Ключевые слова: социально-философский анализ, научно-образовательное пространство, социальное управление, интернационализация, стратегия управления, социальный субъект, социальная самоорганизация.
Lyudmyla Krymets. Strategy of Global Governance of Scientific and Education Space in the Context of the Internationalization
Scientific and educational environment is the context, measure, and the intersection of a significant number of public administration areas. It is just a scientific and educational space, where a new personality forms who seeks as well conscious and responsible public administration and government, as the faithful implementation of the managerial will in the system of relations of power. The internationalization of scientific and educational space is defined as an integrative process, the essence of which is to enhance the role of international cooperation in all fields of scientific and educational institutions and organizations. It is made actual according to the chosen strategy to optimize international cooperation as a factor of development. There is integrative sustainable relationship between globalization and internationalization world scientific and educational space, which determines the need for comprehensive administrative influence on these processes. As well national processes as global ones in the world scientific and educational space need the adequate imperious regulation. The author highlights four levels of activization of power in the context of the internationalization of
management: international, national, regional and institutional. Each of them presents the certain imperious strategy and the influence of external and internal factors. Activation ofpower on every levels should be aimed at identifying prospects, long-term and short-term goals and organization of scientific and educational potential for their achievements and be based on creativity, generalization of best practice and introduced innovations.
Strategic management of scientific and educational space is an important factor for the successful development of science and education in Ukraine under increasingly difficult conditions. The strategy of enhanced capacity for the internationalization of scientific and educational country space should focus as well on maintaining national scientific potential, as on the reinforcement of institutional capacity for international strategic communications; synergy of efforts of authorities, educational institutions, business and civil society to increase and optimize the presence of Ukraine in the international academic, cultural and social environment.
Keywords: social and philosophical analysis, scientific and educational space, social management, internationalization, strategy of management, social subject, social self-organization.
Людмила Кримець — кандидат фшософських наук, проввдний науковий сшвробпник, Науково-дослдна лабораторш сощально-гуманиарних проблем Нащонального ушверситету оборони Украши шет I. Черняховсько-го, Кшв, Укра'ша.
E-mail: karnall@mail.ru
Lyudmyla Krymets — candidate of philosophy sciences, senior scientific officer of Scientific and research laboratory of social-humanytary problems at National Defence University of Ukraine, Kyiv, Ukraine.
E-mail: karnall@mail.ru
